1

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Мішкольцький університет (Угорщина)

Магдебурзький університет (Німеччина)

Петрошанський університет (Румунія)

Познанська політехніка (Польща)

Софійський університет (Болгарія)

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ:

НАУКА, ТЕХНІКА, ТЕХНОЛОГІЯ, ОСВІТА, ЗДОРОВ’Я

Наукове видання

Тези доповідей

ХXІIІ МІЖНАРОДНОЇ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

У чотирьох частинах

Ч. III

Харків 2015

2

ББК 73

І 57

УДК 002

Голова конференції: Сокол Є.І. (Україна).

Співголови конференції: Торма А. (Угорщина), Поанта А.

(Румунія), Стракеляна Й. (Німеччина), Хамрола А. (Польща), Ілчев І.

(Болгарія).

Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези

доповідей ХXІІI міжнародної науково-практичної конференції, Ч.III

(20-22 травня 2015р., Харків) / за ред. проф. Сокола Є.І. – Харків, НТУ «ХПІ». –

346 с.

Подано тези доповідей науково-практичної конференції за теоретичними

та практичними результатами наукових досліджень і розробок, які виконані

викладачами вищої школи, науковими співробітниками, аспірантами,

студентами, фахівцями різних організацій і підприємств.

Для викладачів, наукових працівників, аспірантів, студентів, фахівців.

Тези доповідей відтворені з авторських оригіналів

ББК 73

© Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»,

2015

3

ЗМІСТ

Секція 14. Сучасні технології в освіті

4

Секція 15. Застосування комп'ютерних технологій для вирішення

наукових і соціальних проблем у медицині

23

Секція 16. Сучасні технології в економіці та менеджменті

74

Секція 17. Навколоземний космічний простір. Радіофізика та іоносфера

276

Секція 18. Нові технології захисту навколишнього середовища та

утилізації відходів

290

Секція 19. Сучасні проблеми гуманітарних наук 309

4

СЕКЦІЯ 14. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

КОМПЛЕКСНІ ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ЯК ЕЛЕМЕНТИ

ДІЛОВОЇ ГРИ

Бухкало С.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Комплексні інновацій проекти мають важливе значення у вдосконаленні

навчального процесу, особливо при компетентністної моделі вищої професійної

освіти. Наявність у них елементів ділових ігор дозволяє студентам краще

засвоювати професійні вміння і закріплювати прикладні навички.

Інноваційні проекти з ресурсозбереження та енергоефективності є

важливих об’єктами багатьох хіміко-технологічних виробництв, вони багато в

чому визначають вартість та якість готового продукту. Вивченню даного

процесу приділяється значне місце в курсах «Загальна технологія харчових

виробництв», «Загальна хімічна технологія», «Процеси та апарати харчової

технології» та «Процеси та апарати хімічної технології». Використання

активно-ігрового методу дозволить студентам набути навичок, які дозволяють,

наприклад, вибирати режими та процеси утилізації твердих побутових відходів

(ТБО) з урахуванням властивостей їх складових.

Метою комплексних інноваційних проектів з елементами ділової гри у

даному випадку є обґрунтований вибір способу утилізації ТБО для об'єктів з

різного походження.

На базі моделі функціонування процесу утилізації ТБО вирішуються такі

завдання: вивчення суті процесу утилізації ТБО та обладнання для її реалізації;

обґрунтований вибір способу інтенсифікації процесу утилізації ТБО різного

походження; оцінка економічної та соціально-правової ефективності обраних

інженерних рішень з використанням обґрунтованого способу утилізації ТБО.

Основою ділової гри є створення імітаційної і ігровий моделі, які

доповнюють один одного. Імітаційна модель являє собою технологічний процес

утилізації ТБО різного походження. Ігрова модель імітує умови функціонування

бакалавра за напрямками: Харчова або хімічна технологія, Теплоенергетика і

теплотехніка і передбачає набуття практичних навичок в обгрунтованому виборі

способу утилізації ТБО з урахуванням властивостей об'єкта і умов збору ТБО.

Етапи, включені в сценарій гри: аналіз властивостей ТБО різного

походження як об'єктів утилізації та вибір технології утилізації; визначення

типу обладнання та технологічної схеми процесу; оцінка виробничої та

екологічної безпеки, соціально-правової та економічної ефективності

запропонованих інженерних рішень, пов'язаних з ресурсозбереженням та

енергоефективністю для обґрунтовано обраних способів утилізації.

Оцінка діяльності учасників комплексних проектів проводиться шляхом

комплексної оцінки ефективності прийнятих рішень як студентами, так і

викладачами, представниками науково-дослідних інститутів та підприємств за

обраним фахом навчання.

5

ВИБІР НАПРЯМКІВ КОМПЛЕКСНИХ ПРОЕКТІВ

Бухкало С.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Важливе значення у вдосконаленні навчального процесу при виборі

компетентністної моделі вищої професійної освіти, має напрям запропонованих

до розробки інноваційних комплексних проектів. Вибрані моделі дозволяють

студентам ознайомитися з сучасними технологіями актуальних тем промисло-

вості та розвитку суспільства, зокрема в галузі створення енергетичного міксу.

Такі роботи проводяться з урахуванням отриманих в процесі навчання профе-

сійних умінь і необхідні для закріплення прикладних навичок. Комплексне між-

вузівське проектування може проводитися з метою популяризації енергетично-

го міксу, залучення до роботи громади України; вибору напрямків інновацій-

них технологій з урахуванням особливостей роботи базового об'єкта і виду

енергетичного міксу; вибір ефективних методів управління комплексними

проектами; аналіз екологічних, правових і соціальних відносин в комплексних

інноваційних проектах нового типу; визначення методологічних та методичних

засад управління комплексними інноваційними проектами; вибір критеріїв

оцінювання інвестицій та ін.

Метою комплексного проектування є обґрунтований вибір способу

енергетичного міксу та об'єктів з різною структурою для його впровадження в

промисловості. На базі моделі можливе вирішення наступних завдань: вивчення

можливостей процесу, обладнання та виду підприємства; обґрунтований вибір

сировини і матеріалів різного походження; оцінка економічної ефективності

обраних інженерних рішень з використання твердих побутових відходів (ТПВ) з

використанням науково-обгрунтованої обраної моделі енергетичного міксу.

Обрана імітаційна модель являє собою технологічний процес моделі

енергетичного міксу різного наповнення. Ігрова віртуальна частина моделі

імітує умови функціонування бакалавра за напрямками дисци-плін бакалаврату,

передбачає набуття практичних навичок в обґрунтованому виборі моделі

енергетичного міксу з урахуванням властивостей об'єкта і завдання утилізації

ТПВ. Обговорення результатів проведення комплексних інноваційних проектів

показало багатоваріантності проникнення глобалізаційних процесів в сучасні

педагогічні технології. Реалізація тенденцій глобалізаційних процесів в

контексті комплексних інноваційних проектів дозволяє вирішувати завдання

технології та проектування в області енергетичного міксу. Таким чином, в

рамках комплексного проектування постійно вдосконалюються методи розвитку

технічної творчості студентів, і розширюється кількість учасників проекту.

Резерви співробітництва з розвитку комплексного інноваційного проектування

пов'язані з впровадженням у навчальний процес партнерських міжвузівських

відносин, які дозволяють отримати позитивні результати у розширення

можливостей енерго- та ресурсозбереження за напрямками пошуку більш

дешевих та екологічно чистих енергетичних ресурсів.

6

ОНОВЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ КОМПЛЕКСНИХ ПРОЕКТІВ

Бухкало С.І., Ольховська О.І., Серіков А.В.,Іглін С.П., Зипунніков М.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У грудні 2014 р. сумісно з кафедрами інтегрованих технологій, процесів

та апаратів і менеджменту та оподаткування НТУ «ХПІ» відбувся перший етап

(Вибір напрямків роботи, формування робочих груп) комплексного

проектування зі студентами гр. БФ-13а,б; 0-42 а, б, в (НТУ «ХПІ»); МО-41

(ХНУСА) за дисциплінами «Загальна технологія харчових виробництв»,

«Управління організаційними змінами», «Операційний менеджмент» та ін.,

кількість студентів – 40. Тема проекту «Дослідження техніко-екологічних та

економіко-правових характеристик комплексного процесу енергетичного міксу з

урахуванням альтернативних джерел енергії». При проведенні енергетичного

тижня ЄС основними темами сформованих груп можна назвати актуальні

напрямки з ресурсозбереження та енергоефективності з урахуванням супутніх

вищевикладених питань:обговорення законів України про відходи, охорону

навколишнього середовища та забезпечення санітарно-епідеміологічного

благополуччя населення; механізми інвестицій, фінансування та передачі

технологій в області ресурсо- та енергозбереження; обговорення розвитку,

пов'язаного з запобіганням або зменшенням утворення відходів, їх збиранням,

транспортуванням, зберіганням, обробкою, утилізацією та захороненням;

запобігання негативного впливу відходів на навколишнє середовище та здоров'я

людини на території України, ЄС і усьому просторі Землі в цілому; отримання

необхідних відомостей про інтелектуальну власність в енергетичному секторіта

ін. Основні теми доповідей присвячені інноваційним науковим напрямкам НТУ

«ХПІ»: 1) Вибір направлення інноваційних технологій з урахуванням

особливостей роботи базового об’єкта и видів вторинних енергетичних ресурсів

міксу. 2) Особливості наукового обґрунтування моделювання процесів

технології отримання вторинного спіненого поліетилену з полімерних відходів.

3) Особливості розвитку основних напрямків технології водневої енергетики у

якості складової комплексних проектів. 4) Вибір ефективних методів

управління комплексними проектами ресурсозбереження та

енергоефективності. 5) Методологічні та методичні основи розвитку управління

комплексними проектами. 6) Аналіз можливих правових та соціальних

відношень для учасників комплексних проектів нового типу у промисловості. 7)

Розробка показового алгоритму для графічної інтерпретації результатів

розрахунків експерименту та вибір напрямків оптимізації інноваційних

процесів. 8) Вибір моделей стимулювання персоналу комплексних інноваційних

проектів.9) Вибір критеріїв оцінювання комплексних інноваційних проектів з

метою розвитку механізмів інвестування.10) Аналіз можливостей забезпечення

юридично-правової основи комплексних інноваційних проектів.

Проведення означених робіт дозволить виділити основні складові

концепції комплексних проектів енергетичного міксу, підвести підсумки, а

також сформулювати рекомендації до їх втілення.

7

ОСНОВНІ СКЛАДОВІ КОМПЛЕКСНИХ ПРОЕКТІВ

З ТЕХНОЛОГІЇ ЕТИЛОВОГО СПИРТУ

Бухкало С.І., Міхедькіна А.М., Кобєлев М.С., Сорочинський В.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Комплексне проектування в технології етилового спирту, перш за все,

зв'язане з економічністю його виробництва й визначається витратами різних

видів енергії на всіх етапах робочого циклу, тобто правильний підбір

високоефективного устаткування багато в чому визначає продуктивність і

економічність процесу в цілому. Основні складові комплексних проектів можна

визначити у наступній послідовності: вибір напрямків інноваційних технологій

з урахуванням особливостей роботи базового об'єкта і виду енергетичного

витрат; вибір ефективних методів управління комплексними проектами; аналіз

екологічних, правових і соціальних відносин в комплексних інноваційних

проектах нового типу; вибір критеріїв оцінювання ефективності та ін.

Метою комплексного проектування є обґрунтований вибір способу

енергетичного обладнання та його розрахунків для його можливого

впровадження в промисловості. На базі моделі необхідним є вирішення

наступних завдань: вивчення можливостей процесу, обладнання та виду

підприємства; обґрунтований вибір сировини і матеріалів різного походження;

оцінка економічної ефективності обраних інженерних рішень з використання

науково-обгрунтованої обраної моделі виробництва. Обрана модель являє

собою технологічний процес ректифікації етилового спирту з урахуванням тієї

тези, що найбільш складний і енергоємний процес технологічної схеми є

дистиляція чи перегонка бражки. З енергетичної точки зору на цій стадії

процесу за допомогою пари етанол відділяється від води, неферментуємих

речовин і продуктів вторинної ферментації. Кінцевий продукт роботи

брагоперегонного апарату – отримання спирту сирцю і барди, що містить всі

екстрактивні елементи і тверді завислі речовини.

На всіх позиціях цього відділення технологічної схеми з успіхом

використовуються пластинчасті теплообмінники. При цьому, завдяки своїм

перевагам, таким, як малий обсяг займаного простору, висока продуктивність і

простота обслуговування, вони ефективно і стабільно працюють при

конденсації спиртового пара з промивних, ректифікаційних і дегідратаційних

колон. Для охолодження, конденсації спирту і ректифікату, а також перегріву

пульпи застосовуються традиційні розбірні або паяні теплообмінники. Для

згущення барду упарюють на випарних станціях до концентрації 65–70%,

залежно від вмісту сухих речовин у початковому продукті.

Обговорення результатів проведення комплексних інноваційних проектів

показало багатоваріантності реалізації технологічних процесів в сучасних

технологіях. Таким чином, в рамках комплексного проектування постійно

вдосконалюються методи розвитку технічної творчості студентів, і

розширюється кількість учасників проекту. Резерви співробітництва з розвитку

комплексного інноваційного проектування пов'язані з впровадженням у

навчальний процес партнерських міжвузівських відносин.

8

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОБЛАЧНЫХ СЕРВИСОВ, ПРЕДСТАВЛЕННЫХ

В ОТКРЫТОМ ДИСТАНЦИОННОМ КУРСЕ «КУРАТОР

СОДЕРЖАНИЯ», ДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАУЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

УЧЕНОГО

Главчев М.И., Главчева Ю.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В работе рассмотрены преимущества использования учеными

специализированных Интернет сервисов, обучение которым проходит в

открытом дистанционном курсе «Куратор содержания» (НТУ «ХПИ»).

Научная работа представляет собой обширное многоуровневое

исследование. По мнению специалистов компании Thomson Reuters можно

выделить основные этапы научной деятельности: проведение исследования;

выбор пути доведения результатов исследования до научной аудитории (выбор

издания для публикации); подготовка и публикация статьи; работа над

академической репутацией. В курсе «Куратор содержания» слушателям

предоставляется возможность изучить специализированные интернет сервисы

для каждого этапа научной деятельности. Таким образом, обеспечивается

эффективный поиск, отбор, систематизация, обмен, хранение информации;

организация профессиональных коммуникаций; привлечение соавторов;

определение оптимальной стратегии публикаций, что в конечном итоге

способствует формированию бренда ученого.

Слушатели курса так же учатся правильно подбирать источники для

публикаций (журналы с высоким импакт-фактором, научные ресурсы открытого

доступа), формировать списки пристатейной библиографии для любого

зарубежного издания (EndNote Online). Знание особенностей

функционирования электронных ресурсов и принципов работы с

информационно-поисковыми системами позволяет формировать оптимальный

алгоритм поиска научной информации.

Использование описанных выше возможностей специальных сервисов

Интернет позволяет быстрее и эффективнее проводить научную или

исследовательскую работу. Развитие дистанционного курса «Куратор

содержания» предполагает выявление и апробацию новых инструментов в

помощь ученому, а также их включение в программу курса.

Литература:

1. Про курс «Куратор змісту (Мережевий інформаційний аналітик)»

[Электронный ресурс] // Дистанційні курси НТУ «ХПІ» // AIN. — Загл. с

домашней страницы Интернета. — Режим доступа:

http://dl.kharkiv.edu/mod/resource/view.php?id=16184.

2. Куратор змісту [Електроний ресурс] // Еволюція бібліотек у контексті

динаміки розвитку інформаційних технологій» : міжнар. науково-практ.

семінар. — Режим доступа: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-

Press/167

9

МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАННІ ІНФОРМАТИКИ

Глинський Я.М., Ряжська В.А.

Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Мобільна освіта — це різновид дистанційної освіти, що реалізується за

допомогою мобільних технічних засобів (ноутбуків, нетбуків і смартфонів),

темпи поширення яких інтенсивно нарощуються і які стають загальнодоступ-

ними. У мобільній освіті виокремлюють апаратну мобільність та програмну

мобільність. Корисним інструментом для реалізації програмної мобільності є

відеосервіс YouTube, який ми застосували в навчальному процесі, розмістивши

на каналі hlynsky1 власні відеоресурси за адресою http://youtube.com/hlynsky1.

Враховуючи принципи мобільності, ми розробили короткі відеоуроки для

розділу «Основи алгоритмізації та візуального програмування» як складової

частини дисципліни «Інформатика», що читається для студентів багатьох

напрямів підготовки. Опишемо отриманий педагогічний ефект.

Відеоуроки дали змогу автоматизувати процес навчання шляхом

перерозподілу навчального часу на користь позааудиторної самостійної роботи

студентів. Оскільки тематика відеофільмів пов’язана з прагматичними питан-

нями роботи в програмних середовищах, вдалося вивільнити аудиторний час на

користь висвітлення теоретичних питань алгоритмізації й програмування, що

націлено на підвищення рівня фундаменталізації навчання інформатики.

Комп’ютерні відеоуроки, як і класичні навчальні фільми з різних пред-

метів, які показували в кінозалах у навчальних закладах 40–50 років тому, є

ефективною формою демонстраційного навчання і важливим елементом напов-

нення сучасного електронного навчально-методичного комплексу. Якщо відео-

уроки достатньо повно охоплюють теми навчання, то вони можуть бути

ефективним доповнювальним засобом до твердої копії навчального посібника

(підручника), що веде до зростання ролі класичного підручника. Однак остан-

нім часом спостерігається невміння, а часто просто небажання, учнів та

студентів, працювати з підручниками і навчальними посібниками. Причиною

цього явища є бурхливий розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних

технологій і різних альтернативних засобів і способів навчання. Тому вдало

створені відеоуроки є новими альтернативними засобами навчання, які можуть

виправдати покладені на них очікування.

Досвід показує, що поєднання традиційних форм навчання з новими

мобільними технологіями, які у будь-який час і в будь-якому місці можуть

застосовуватися користувачами багаторазово, забезпечує досягнення головних

цілей навчання у переважної кількості студентів, тоді коли раніше відповідний

педагогічний ефект досягався на обмеженому контингенті слухачів.

10

ЭКСПЕРИМЕНТ - ДИСТАНЦИОННОЕ ОБУЧЕНИЕ БЕЗ ШКОЛЫ

Богачков Ю.Н., Левицкая Р.В.

Всеукраинская ассоциация e-learning, г. Киев

Практика дистанционного обучения школьников, как дополнение к очному

обучению в школе, потихоньку проникает в нашу жизнь. И чем шире это

происходит, тем сильнее проявляется противоречие школа/не школа. Детям,

которые учатся в обычной школе очно, оказывается не хватает времени и сил

чтобы еще учиться еще и дистанционно! Дистанционные ресурсы обычно

используются эпизодически, как вспомогательные при выполнении школьных

заданий.

Проблема заключается не в том, в какой форе идет обучение, а в том, что

невозможно одновременно реализовывать две различных логики организации

обучения. Школа предлагает фронтальную работу без учета индивидуальных

возможностей, интересов и образовательных траекторий. При чисто

дистанционной (домашней) организации обучения появляется возможность

существенно изменить учебный процесс и индивидуализировать его. Таким

образом, дистанционное обучение, как вспомогательное при очном и чисто

дистанционное обучение (без школы) существенно отличаются и требуют

каждое своего внимательного анализа.

В связи возрастающим спросом на домашнюю форму обучения

(homeschooling) мы считаем необходимым исследовать возможности

дистанционного обучения в условиях обучения без школы. До этого времени

такое исследование провести не удавалось, так как ориентировались на

учащихся школ. Сейчас такая возможность появилась, так как уже достаточно

много учащихся переходят на домашнюю форму обучения.

Для этого с августа 2015 года запускаем экспериментальную группу

школьников, которые готовы учиться исключительно дистанционно.

Основные задачи эксперимента :

отработать содержание предварительной подготовки учащихся и родителей

для обеспечения процесса дистанционного обучения;

уточнить критерии отбора тех, кто готов к эффективному самостоятельному

дистанционному обучению;

уточнить содержание и форму дистанционного тьюторского сопровождения

детей и родителей;

сформировать критерии отбора образовательных ресурсов и сделать базовый

перечень наиболее эффективных для чисто дистанционного обучения.

Более детально о подготовке и ходе эксперимента мы будем публиковать

на сайте Всеукраинской ассоциации e-learning http://www.e-learningua.org.

11

ТРЕНДИ В ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОСВІТІ

Кухаренко В.М.

Національний технічний університет "

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В даний час розглядаються різні походи до аналізу тенденцій розвитку

освіти. Це класифікація на макро-, мезо- і мікротренди. До макро-трендів

автори дослідження відносять такі фактори, як виникнення нових умінь і

компетенцій, демографічні зміни і глобалізація. До трендів мезо-рівня можна

віднести зростання популярності неформального навчання та реформу освіти.

До трендів мікро-рівня віднесені широке визнання неформального навчання та

увагу до розвитку компетенцій, тенденція до надання різного навчального

контексту представникам різних поколінь.

Інший спосіб - це розгляд життєвого циклу різних інновацій: Етап

народження (Tin Can API, гейміфікація та навчальні ігри, відеоряд і графіка)

Етап розвитку (підтримка мобільності замість "мобільного навчання», відео.)

Етап відмирання (соціальні інструменти для особистого навчання в

корпораціях; mLearning для повноформатних дистанційних курсів, віртуальні

світи).

У деяких випадках тенденції розвитку електронного навчання ранжують: 1.

Змішане навчання 2. Персональний підхід до навчання 3. Відкриті жетони як

результат освоєння курсу 4. Мобільний доступ 5. Гейміфікація 6. Особиста

відповідальність за навчання. 7. Мережеве соціальне навчання. 8. Сценарій

базового навчання. 9. MOOCs, 10. Хьютагогіка

Розвиток ІТ у свою чергу впливає на визначення грамотності населення. До

базових елементів комп'ютерної грамотності відносяться: культурний;

пізнавальний; конструктивний; комунікативний; конфіденційний; творчий;

критичний.

Загальні навички та компетенції, які стануть необхідною умовою успішної

роботи фахівця: системне мислення, клієнтоорієнтованість, міжгалузева

комунікація, знання декількох мов і різних типів культур, навички управління

проектами і людьми, вміння працювати в режимі багатозадачності і постійно

мінливих умовах, навички бережливого виробництва.

Вплив нових технологій на освіту розглядається під різними кутами: нові

тенденції, проблеми та важливі події. Нові тенденції: переосмислення ролі

вчителів, зрушення до глибинного навчання, увага відкритим освітнім

ресурсам, змішане (гібридне) навчання. Значні проблеми: інтегрований

персональний підхід до навчання, комплексне мислення і спілкування, безпека

студентських даних. Важливі події: Bring Your Own Device (BYOD), хмарні

обчислення, ігри і гейміфікація, навчальна аналітика, збір та аналіз великих

обсягів даних про студентську навчальну діяльність, Інтернет речей, переносні

технології (смарт-годинник, Google Glass та ін.)

На сучасному етапі у викладача повинні бути сформовані нові навички:

обов’язковість, базова педагогічна підготовка, організації навчального процесу,

толерантність, відкритість до питань, інноваційність та ін.

12

СОЗДАНИЕ WEB-МУЗЕЯ – КАК ВАЖНЫЙ ФАКТОР ПОВЫШЕНИЯ

МОТИВАЦИИ УЧАЩИХСЯ К ИЗУЧЕНИЮ ИНФОРМАТИКИ (НА

ПРИМЕРЕ «БЕРНУЛЛИАДЫ»).

Милько И.В., Сендеров А.А., Тупчий Я., Швидка Е.

Школа факультативного развития «2+2», г. Харьков

Доклад посвящён методологическим проблемам разработки систем

виртуальной реальности ─ перспективной технологии XXI века.

Рассматриваются такие различные аспекты этой проблематики, как разработка

проекта виртуального музея, и проекта каждой ВЕБ-странички, возможности

дистанционного посещения своего и других аналогичных музеев. Далее,

виртуальный музей используется как опорное обучающее средство при

проведении тематических уроков информатики. На примере разработки ВЕБ-

странички о роли семейства Бернулли в процессе развития науки и техники в

Европе, начиная с XVIII века и до наших дней, мы хотим показать

коллективный процесс разработки такой ВЕБ-странички, а также выполнить

это исследование на современной компьютерно-технической базе, что позволит

активно использовать эту ВЕБ-

страничку в учебном процессе.

Здесь представлены портреты

наиболее выдающихся

представителей семейства

Бернулли и их лучшего

ученика Л.Эйлера. В процессе

описания жизнедеятельности

каждого учёного происходит

развитие научного мышления

учащихся путём установления

причинно-следственных связей

и сравнений, Развивается

умение работать в библиотеках

и базах данных с научно-

методической литературой.

При этом расширяется

самостоятельность и полезная

активность учащихся.

Даниил

Бернулли (1700-1782)

Леонард

Эйлер (1703-1783)

Жак-Якоб-II Бернулли

(1759 – 1789)

Рис. Наиболее выдающиеся представители

семейства и научной школы Бернулли

Якоб Бернулли (1654 -1705)

Иоганн Бернулли

(1667 – 1748)

Николай

Бернулли (1695 – 1726)

13

ПРАКТИКА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОМПЬЮТЕРНОГО ТРЕНАЖЁРА ДЛЯ

ПОДГОТОВКИ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО ПРИГОТОВЛЕНИЮ

ЦЕМЕНТНО-СЫРЬЕВЫХ СМЕСЕЙ ПО СИСТЕМЕ «БИЗНЕС-

ОБРАЗОВАНИЕ»

Рассоха А.Н.,. Сендеров А.А, Дмитренко И.В., Сендеров Д.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»

УкрНИИЦемент, г. Харьков

Как уже говорилось ранее [1], система «бизнес-образования»

предусматривает ускоренную «практическую обкатку» технологов-

производственников на компьютерном тренажёре. При этом сам учебный

процесс ориентирован на решение актуальных практических проблем,

достижение конкретных результатов «здесь и сейчас».

Конкретное использование компьютерного тренажёра сводится к решению

последовательности узких технологических задач, с которыми сталкивается

специалист-практик на реальном производстве цементно-сырьевых смесей.

Сам по себе учебный процесс освоения технологии приготовления це-

ментно-сырьевых смесей можно разделить на теоретические разделы и

практические. А в свою очередь, у обоих этих разделов можно выделить

задачи «Статики процесса» и задачи «Динамики процесса».

1 Среди теоретических задач статики процесса основными являются

следующие задачи:

«Основа технологии приготовления цементно-сырьевых смесей –

аппаратное обеспечение»;

«Теоретические расчёты дозировок смешиваемых компонентов: 2-

компонентные, 3-компонентные, 4-компонентные и

многокомпонентные смеси»;

«Технология смешивания и гомогенизации цементно-сырьевой

смеси» - процессы и аппараты гомогенизации.

2. Теоретические задачи изучения динамики процесса заключаются в

изложении основ математического описания и моделирования этих процессов

на компьютерах.

Практическая работа по этим обоим теоретическим направлениям

сводится к выполнению серии лабораторных и расчётных курсовых работ,

выполняемых как в ручном режиме, так и с помощью компьютеров.

Литература:

1. А.Н.Рассоха, А.А.Сендеров, И.В.Дмитренко, Д.В.Сендеров

Современная технология повышения квалификации производственного

персонала на базе компьютерного тренажёра. В сб. тезисов докладов

XXIII международной научно-практической конференции Микрокад-

2014, часть III, c. 33, Изд-во НТУ «ХПИ», 2014 г.

14

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ LMS MOODLE

ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В

ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ

Сав’юк Л.О.

Громадська організація «Український форум дистанційного та мобільного

навчання», м. Івано - Франківськ

Сьогодні, внаслідок перебудови системи вищої освіти в Україні, виникає

гостра потреба у реформуванні традиційної моделі навчання та впровадженні

інноваційних методів передачі знань. Сучасний підручник повинен

трансформуватися у навчально-методичні комплекси на рівні віртуальних

освітніх середовищ, основою проектування яких стають новітні інформаційно -

комунікаційні технології (ІКТ), Internet - ресурси та інтерактивні дистанційні

технології навчання. При цьому вирішальне значення відіграє спосіб організації

навчальної інформації, обсяги якої стрімко зростають.

За Е. Вагнером (1997) існує чітке розмежування між поняттями взаємодії

(Interaction) та інтерактивність (Interactivity). Якщо взаємодія це взаємний обмін

даними у процесі контактів між групами та індивідуумами, то інтерактивність

розуміється як характеристика інформаційної системи, її технологічна

властивість по організації такого обміну в реальному масштабі часу [1].

Сучасний стан розвитку ІКТ та програмного інструментарію

дистанційного навчання, такого як всесвітньо відома система управління

навчальним процесом (learning Management System) LMS Moodle дозволяє

викладачу з новаторськими здібностями проектувати і впроваджувати у

навчальний процес інтерактивні навчальні комплекси нового покоління з

наданням якісного інформаційного контенту, проведенням модульної

діагностики рівня знань і практичних тренінгів, супроводженням навчальних

ресурсів ігровими ситуаціями, відкриттям доступу до найкращих вітчизняних і

міжнародних баз знань [2]. На шляху стрімкого розвитку ідеологи системи

подібно концептуальним картам (Mind Map) створили досконалий інструмент

реалізації технологій інтерактивного навчання у вигляді уроку – лекції з

можливістю представлення навчального матеріалу розгалуженої структури.

Досвід використання інструментів створення інтерактивних уроків-лекцій

показує їх ефективність у підвищенні мотивації та подоланні пасивності

студентської аудиторії у рамках навчального процесу (змішаного навчання).

Література:

1. Roblyer M. D. How Interactive are YOUR Distance Courses? A Rubric for

Assessing Interaction in Distance Learning [Електронний ресурс] / M. D. Roblyer,

L. Ekhaml // Conference Highlights "Distanceelearning Administration - 2000". –

2000. – Режим доступу до ресурсу:

http://www.westga.edu/~distance/roblyer32.html.

2. Savyuk L. The development and implementation of adaptive Interactive

distance learning complex / L. Savyuk, Y. Bezgachnyuk, R. Matviyenko. //

International conference on E-learning in the Workplace, New York, NY, USA,. –

2010. – С. 226–231

15

ОПЫТ ВНЕДРЕНИЯ КОГНИТИВНЫХ КАРТ В КУРСЕ

«ТЕОРИЯ ВЕРОЯТНОСТЕЙ И МАТЕМАТИЧЕСКАЯ СТАТИСТИКА»

Савченко Н.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Изучение теории вероятностей и математической статистики (ТВМС)

студентами университетов является математической основой понимания многих

современных прикладных технических предметов. Целью данной работы было

внедрение технологии создания когнитивных карт в учебный процесс

дистанционного курса для поддержки очных занятий студентов 2-го курса по

основам ТВМС с использованием новых информационных технологий. Данный

курс, разработанный на базе виртуальной учебной среды «Веб-класс ХПИ» (код

среды и информацию о ней можно найти на сайте http://publ.lib.ru), уже на

протяжении 7 лет успешно используется в учебном процессе кафедры

«Системы информации» НТУ «ХПИ». Адрес курса

http://dl.kpi.kharkov.ua/techn/nvs10/. В курсе предусмотрен гостевой вход (логин,

пароль –stud).

Успешное функционирование данной методики требует регулярного

изменения содержимого курса, нахождения новых направлений в изложении

теоретического материла, системы проверки приобретенных знаний. В

настоящее время становится актуальным развитие когнитивных способностей

будущих специалистов, начиная с младших курсов. Для решения этого вопроса

естественно можно привлечь технологию создания когнитивных карт [1],

отражающих результат активного взаимодействия субъекта с окружающим

миром. Диаграмма связей, известная также как интеллект-карта или

ассоциативная карта, – способ изображения процесса общего системного

мышления с помощью схем, также может рассматриваться как удобная техника

альтернативной записи.

В рамках данного подхода были разработаны задания по созданию

когнитивных карт по материалам лекций, практических занятий, расчетно-

графических заданий. Создаваемые студентами когнитивные карты позволяют

преподавателю полнее представить процесс усвоения знаний учащимися,

оперативно улавливать непонимание отдельных моментов курса. Используя эту

методику, студенты получают навыки системного, творческого мышления,

учатся сворачивать учебный материал в виде компактного графического образа.

В ходе апробирования данной методики возникла необходимость

разработки лабораторной работы по освоению данной технологии и включению

ее в учебный процесс и при изучении данного курса.

Литература:

1. Савченко Н.В. Методические указания к выполнению лабораторных

работ по курсу «Когнитивные системы и модели». [http:publ.lib.ru] Пособие.

Составитель Н.В.Савченко (Харьков: НТУ «ХПИ», 2013)

16

ЗАДАЧА ЛИНЕЙНОГО ПРОГРАММИРОВАНИЯ В ШКОЛЬНОЙ

ИНФОРМАТИКЕ

Сендеров А.А., Броун И.Н., Аушева Е., Федянина Н.

Физико-математический лицей № 27, Харьков

Цели этой работы состоят в следующем: 1. образовательная:

познакомить учащихся с новыми информационными технологиями; 2.

развивающая: решение исследовательских, проблемных задач с помощью

системы EXCEL «Поиск оптимального варианта решения»; 3. воспита-

тельная: стремление к самоутверждению, формирование личной

ответственности.

Для этого необходимы следующие знания, которые можно и нужно

получить на школьных уроках информатики:

1. Умение работать в интегрированной среде Microsoft Office; 2.

Разобрать теорию решения задач линейного программирования Симплекс –

методом; 3. Правила построения таблиц и использования формул с помощью

ЭТ Exсel; 4. Графическое решение задачи линейного программирования на

языке программирования Pascal; 5. Подготовка презентации решения задачи

линейного программирования с помощью Power Point.

Ниже приведен конкретный пример графической интерпретации задачи

линейного программирования:

Таким образом, в данном докладе рассмотрены задачи линейного

программирования, которые позволяют познакомить учащихся с основными

экономическими понятиями, а также освоить применение современных

программных средств (Excel, Pascal, Power Point) для решения этих задач.

17

ТЕКСТ КАК МОДЕЛЬ ОБУЧЕНИЯ

Синебрюхов Ю.Б.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Современными исследованиями определена «истинная» ценность вещей,

которые изучает образование (в т. ч. ДО). Вопреки Политической экономии она

определяется не как эквивалент потребительской стоимости, а как знаковая

функция вещей, которая контролируется обществом… в том числе

бессознательно. Согласно Барту, текст – поле методологических операций и

это, на наш взгляд сближает его с научением. «Текст ощущается только в

процессе работы, обучения и в нем нет закрытости, а есть письмо и чтение в

одной знаковой деятельности, есть сотрудничество». Самостоятельность текста

не абсолютна, поскольку текст реально функционирует только во

взаимодействии с адресатом. Учащийся же при восприятии текста может что-

то упускать, утрачивать из вложенного тьютором содержания, а что-то

добавлять от себя, домысливать.

Так в основе коммуникативного подхода целью обучения является

коммуникация. Процесс обучения максимально приближен к естественной

коммуникации и направлен на личностное взаимодействие, при котором

используются разные способы общения. Говорение, например, рассматривается

как способ реализации посредством языка коммуникативного намерения,

поэтому процесс обучения говорению рассматривается как коммуникативно

направленный процесс, включенный во взаимодействие с миром.

(Е.И. Пассов). Плодотворен, на наш взгляд, подход Мейзерского, в котором он

термин «обучение» делает эквивалентным термину «текст». Понятие текста

превратилось сегодня в одну из центральных категорий образовательных наук, в

той или иной мере связанных с примерами, показом, языком, а также с речевым

поведением, оперирующим знаками, текстами, речью, сообщениями. Мы уже

обращали внимание на то, что смысл, в отличие от значения, присущего

контекстуально связанной речи, возникает в больших дискурсивных единицах,

представленных текстами. Поэтому анализ смыслообразующих механизмов

предполагает обращение к тексту как особому способу семиотической

организации дискурсивного поведения.

В настоящее время акцент в образовании сместился на неориторику, как

науку, в основе которой заложена антропологическая парадигма и которая

несет дидактические возможности формирования у учеников целевого

речетворческого умения

Вместе с тем, сейчас принято рассматривать текст, во-первых, как

событие, во-вторых, как текст в контексте и, в-третьих, как речевую

деятельность.

18

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ З LMS MOODLE

Сословський В.Г.

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи

Національного банку України, м. Київ

Світові тренди розвитку вищої освіти, власні спостереження свідчать про

все більшу зацікавленість університетів та роботодавців у використанні нових

технологій для навчання студентів та перепідготовки кадрів. Все більше

навчальні заклади, державні і недержавні організації і підприємства проводять

навчання за допомогою систем управління дистанційним навчанням (LMS),

систем відеозв’язку для проведення вебінарів. В останні три роки

поширюються масові відкрити онлайн курси (MOOCs), що надають Coursera,

Edx, FutureLearn та ін. Однак MOOCs досі вважають способом розповсюдження

навчання високого рівня в доповнення традиційним аудиторіям.

ХІБС УБС НБУ для дистанційного навчання використовує LMS Moodle:

версію 1.9 – для студентів денної та заочної форми навчання, екстернату та

перепідготовки кадрів; версію 2.5 – для слухачів курсів і семінарів підвищення

кваліфікації; версію 2.7 - для відпрацювання підходів до вдосконалення Moodle.

У порядку експерименту за трьома дисциплінами було впроваджено

змішане навчання. Вперше воно було запропоновано у 2012 році студентам 5-го

курсу денної форми, що поєднували навчання та роботу. Отримані результати

дозволили вирішити питання, щодо узгодження аудиторного та дистанційного

навчання. У 2014-2015 н.р. дистанційні курси з цих дисциплін були

запропоновані усім студентам 5-го курсу. У першому семестрі цього року

викладалась дисципліна «Проектне фінансування», її вивчали 53 студенти. У

процесі навчання були задіяні практично усі елементи активізації навчання у

системи Moodle. З’ясувалося, що за відношенням до наданого ресурсу,

студентів можна розподілити на дві групи: 1 - зацікавлені у використанні

дистанційного курсу (46 чол); 2 - байдужі. Студентам пропонувалися

виконувати завдання, які потребували спільної роботи у командах. Контроль

результатів навчання проводився під час аудиторних занять та консультацій

шляхом тестування, рішення задач за темою практичних занять, а також захисту

індивідуальних навчально-дослідних робот. Результати поточного контролю

студенти бачили у своїх електронних залікових книжках, а результати

модульного контролю і екзамену оприлюднювались на головної сторінки курсу.

За шкалою ESTC у студентів першої групи середня кількість балів склала 84, у

студентів другої групи - 66. Це свідчить про позитивний вплив змішаного

навчання.

Для аналізу роботи студентів у дистанційному курсі була розроблена

надбудова до Excel, яка за звітом про логі студентів, дозволяє визначати і

наочно показувати їх активність роботи з інституту та з дому, з розподілом по

дням тижня, годинам доби, частоту звернення до окремих навчальних ресурсів

курсу, а також визначати приблизні витрати часу студентів на роботу з

ресурсами курсу (6 год/тиждень) і викладача на управління навчанням у

дистанційному курсі (10 год/тиждень).

19

ОПТИМАЛЬНЫЕ РЕДАКТОРЫ ДЛЯ МОДЕЛИРОВАНИЯ

ЛАБОРАТОРНЫХ РАБОТ ПО ФИЗИКЕ

Спольник А.И., Волчок И.В., Калиберда Л.М.

Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства

имени П. Василенко, г. Харьков

Освоение курса физики в высшей школе немыслимо без современной

лабораторной базы. Приобретение дорогостоящих современных приборов

весьма проблематично, что заставляет сделать выбор в пользу проведения

физического эксперимента в условиях имитации на компьютере.

Для компьютерной анимации можно предложить Macromedia Flash MX –

продукт, позволяющий относительно просто создавать анимацию, графическое

представление объектов, описывать связи между ними. С помощью средств

Macromedia Flash MX Pro 2004 v.7,0 нами создан целый ряд анимаций,

позволяющих изучать, механические и электромагнитные колебания,

электрические, магнитные и оптические явления; электрические и

электромагнитные поля, движение зарядов в магнитном поле, закон

электромагнитной индукции, законы отражения и преломления света. Для

моделирования широкого спектра физических процессов нами используются

такие 3d – редакторы, как Autodesk Maya, 3dsmax, Blender. Возможности этих

редакторов позволяют проводить довольно точное моделирование простых

физических процессов: падение тела с определенной высоты или брошенного

под углом к горизонту, движение тел различной формы по наклонной плоскости

и др. Внутри любого из этих редакторов заложена возможность проводить

расчеты. Из трех приведенных выше редакторов, Blender, на наш взгляд,

наиболее привлекателен, т.к. он свободно распространяется с открытой

лицензией и кодом доступа, постоянно обновляется и пополняется новыми

опциями. В отличие от других, этот редактор, имея мощную базу, позволяет

создавать 3D контент и обеспечивать автономное интерактивное использование.

Для обработки полученных данных можно использовать такие

программные средства как, например, пакет SciDAVis – удобный инструмент

для построения двумерных и трехмерных графиков, осуществления анализа

(подгонки) полученных данных; пакет EXTREMA – мощное и вместе с тем

достаточно простое в эксплуатации средство для анализа данных и их 2D и 3D

визуализации; созданный для исследований, этот пакет успешно применяется в

практике обучения. Особо отметим пакет Scilub – свободно распространяемое

программное обеспечение с открытым кодом для проведения численных

расчетов и визуализации, которое имеет большой набор математических

функций, в том числе для обработки 2D и 3D графики, интерполяции и

аппроксимации и др. Многофункциональность и удобство работы с пакетом

обусловили его широкое распространение в образовательной сфере.

Наш опыт показывает, что использование компьютерного практикума

способствует повышению качества подготовки студентов по физике в условиях

стационарной, так и дистанционной формах обучения.

20

ПРОФЕССИЯ DATA SCIENTIST

Столяревская А.Л.

Международный Соломонов университет, г. Харьков

Наше время характеризуется ростом объёма данных, порождаемых во

всех областях жизни современного общества. Прогнозируемым количеством

данных к 2020 году являются 35 зеттабайт. Стремительный рост данных

обеспечивают основные виды средств массовой информации и коммуникации –

телевидение, радио, печать, интернет, мобильные сети.

IT-индустрия в целях анализа растущего объёма данных поднимает

проблематику больших данных (Big Data), а академическое сообщество

формирует науку о данных (Data Science). Наука о данных [1] - это раздел

информатики, изучающий проблемы анализа, обработки и представления

данных в цифровой форме. Более емкое определение: наука о данных

занимается извлечением знаний из данных. Она объединяет следующие методы:

обработку больших объемов данных, статистические методы,

интеллектуальный анализ данных и методы искусственного интеллекта, а также

методы проектирования и разработки баз данных. С 2010 года наука о данных

рассматривается и как академическая дисциплина, и как практическая,

межотраслевая сфера деятельности. Специализация «учёный по данным» (Data

Scientist) с начала 2010-х годов считается одной из самых привлекательных,

высокооплачиваемых и перспективных профессий [2].

Анализ данных не изучают в университете на уровне учебных программ

по информатике. Наука о данных предполагает глубокое аналитическое

мышление и творческий подход. Специалисты в этой сфере должны уметь не

только решать комплексные проблемы с помощью анализа данных, но и

задавать правильные вопросы, чтобы делать полезные заключения о данных.

Образовательные программы по дисциплине наука о данных

предусматривают подготовку в области математики, статистики и

информационных технологий, интеллектуальной обработки и анализа данных.

Специалист по науке о данных обучается решать задачи поиска, сбора,

хранения, подготовки, анализа данных и интерпретации результатов в области

своей специализации. Примерами являются специализация университета

Berkeley (курс Master of Information and Data Science) и общедоступная

дистанционная специализация Data Science [3] на платформе Coursera.

Литература:

1. Википедия. Data Science [Электронный ресурс] // Режим

доступа:http://en.wikipedia.org/wiki/Data_science. 2. Davenport T.H., Patil D.J.

Data Scientist: The Sexiest Job of the 21st Century [Электронный ресурс] // Режим

доступа: http://hbr.org/2012/10/data-scientist-the-sexiest-job-of-the-21st-century/ar/1

3. Специализация Data Science [Электронный ресурс] // Режим доступа:

http://knowledgeforit.com/content/view/375585/388/

21

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ

СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Твердохлєбова Н.Є.

Національній технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Під дистанційними освітніми технологіями (ДОТ) слід розуміти освітні

технології, які реалізовані через застосування інформаційно-

телекомунікаційних мереж при опосередкованій взаємодії тих, хто навчається, і

педагогічних працівників.

На кафедрі охорони праці та навколишнього середовища створений і

успішно впроваджується у навчальний процес дистанційний курс «Цивільний

захист» для студентів заочної форми навчання Ізюмського НКЦ.

Навчальний матеріал дистанційного курсу представлений у вигляді

інформаційних сторінок, практичних розрахунково-графічних завдань, тестів.

Наприкінці навчання в курсі студенти виконують контрольну роботу і

складають залік.

Логічна структура навчального матеріалу дистанційного курсу - це модель,

що виявляє систему взаємозв'язків (відносин) між логічними елементами цього

матеріалу.

При створенні розрахунково-графічних завдань в системі СІМ необхідно

враховувати наступні системні вимоги:

- забезпечення вихідних даних задач у багатьох варіантах, доведення до

кожного зі студентів призначеного тільки для нього варіанта завдань;

- оцінка дій на кожному кроці виконання розрахункових та аналітичних

процедур як за принципом: «правильно» - «неправильно», так і

диференційовано залежно від складності рішень і їх якості;

- оперативне інформування викладача про хід і результати виконання

завдань;

- можливість для викладача швидко надати студентам допомогу в рішенні

задач у будь-якому з їх варіантів;

- зведена оцінка викладачем результатів виконання завдань з усього курсу

як показник успішності кожного студента і академічної групи.

Такі, на наш погляд, загальні системні вимоги до організації лекційного

матеріалу і практичних завдань, які варто було б розглядати як типові. При

забезпеченні цих вимог можна сподіватися на істотне скорочення

трудомісткості виконання завдань студентами, якісний контроль і регулювання

навчального процесу з боку викладача. Ефективність діяльності учасників

дистанційного курсу значною мірою залежить від того, наскільки усвідомлено і

повно викладач формулює навчальні цілі для студента. Педагог, який володіє

всім необхідним інструментарієм і методичними аспектами дистанційного

навчання, здатний ефективно працювати з різними групами студентів, вибирати

для всіх учасників дистанційного процесу найбільш оптимальний режим

роботи, поєднувати наукову і педагогічну діяльність.

22

СТВОРЕННЯ WEB-ОРІЄНТОВАНИХ РЕСУРСІВ НАВЧАЛЬНОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ

СТУДЕНТІВ КОМП’ЮТЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Триус Ю.В.

Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси

Сьогодні у вищій освіті широко застосовуються хмарні технології і сервіси,

як на рівні управління бізнес-процесами, так і організації освітнього процесу.

При цьому, на нашу думку, основним завданням використання цих технологій у

ВНЗ є створення хмарної ІТ-інфраструктури закладу, яка б забезпечила

сприятливі умови для навчання студентів і здобуття ними якісної вищої освіти,

підвищення кваліфікації викладачів, використання ресурсів світового

співтовариства для організації освітнього процесу і проведення наукових

досліджень. Серед основних напрямів використання хмарних технологій і

сервісів при підготовці майбутніх фахівців з вищою освітою, зокрема й з

комп’ютерних спеціальностей, є підтримка традиційного, змішаного і

дистанційного навчання.

Метою даного дослідження є створення на основі хмарних технологій web-

орієнтованих ресурсів і сервісів для навчання природничо-математичних

дисциплін та дисциплін професійної і практичної підготовки майбутніх

фахівців з інформаційних технологій.

У ЧДТУ накопичено певний досвід створення web-орієнтованого

програмного забезпечення та його використання для підтримки освітнього

процесу на різних формах навчання, проведення науково-дослідної роботи

студентів, а також вирішення реальних задач малого і середнього бізнесу в он-

лайн режимі. Серед таких розробок можна виділити:

портал «Логістика», що являє собою web-сервіс на основі SaaS-рішення,

який надає користувачам можливість: отримати консультації в галузі логістики і

створення логістичних систем; отримати освітні послуги в галузі логістики на

основі технологій дистанційного і мобільного навчання; розв’язувати реальні

логістичні задачі в сфері малого і середнього бізнесу, зокрема задачі заміни

обладнання, задачі управління інвестиціями методами динамічного програмування,

задачі оцінювання ризику банкрутства підприємства на основі теорії нечітких

множин, задачі оптимізації інвестиційного портфеля на основі нечіткої логіки;

web-орієнтовану консультаційну експертну систему з методів оптимізації

на основі продукційних правил;

web-сервіс «Експертиза», який надає можливість здійснювати експертне

оцінювання анкетними методами в сфері бізнесу та освіти в он-лайн режимі.

Висновки. Запропонований підхід до створення web-орієнтованого

програмного забезпечення навчального призначення надає можливість

користувачам (викладачам, студентам) одержати необхідні теоретичні відомості

щодо постановки відповідних задач, їх математичних моделей і методів

розв’язування у будь-який час і з будь-якого місця, де є доступ до мережі

Інтернет, а також використовувати ці засоби для розв’язування як навчальних

задач, так і реальних задач в он-лайн режимі.

23

СЕКЦІЯ 15. ЗАСТОСУВАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ДЛЯ ВИРІШЕННЯ НАУКОВИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ У

МЕДИЦИНІ

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ БАЗИ ДАНИХ «КАРДІОР»

Абрамова Г.А., Великий О.О., Печерська А.І.

Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків

Зниження функції нирок є незалежним чинником ризику розвитку серцево-

судинної патології. Отже, виявлення факторів, що впливають на прогресування

серцево-судинних захворювань у пацієнтів з нирковою недостатністю є

актуальним завданням.

Найдоцільнішим шляхом вдосконалення лікувально-діагностичного процесу

є застосування математичних моделей і методів та інформаційних технологій.

Першим кроком на шляху розробки інформаційної технології визначення

серцево-судинного ризику у пацієнтів з нирковою недостатністю є розробка бази

даних.

Для зберігання діагностичної інформації, необхідної для визначення

серцево-судинного ризику у пацієнтів з нирковою недостатністю, її

впорядкування, вибірки, пошуку розроблена база даних "Кардіор". Розроблена

база даних містить повну інформацію про хронічну ниркову недостатність та

супутні патології, зокрема серцево-судинної системи, норми і відхилення від

норми для всіх проведених досліджень, про різні методи терапії цих захворювань,

загальну інформацію про пацієнта, дані його клініко-лабораторного обстеження та

результати їх обробки.

Інформація бази даних зберігається у взаємозалежних таблицях, які є

одними з головних об'єктів, на основі яких здійснюється побудова всіх інших

елементів: запитів, форм і звітів.

Концептуальна модель розробленої бази даних "Кардіор" складається із семи

взаємопов’язаних таблиць: "Patient", "Anamnez", "Visit", "Research", "Patology",

"Norm", "Therapy" (рис. 1).

Рис.1. Концептуальна модель бази даних "Кардіор"

Таким чином, на хворого створюється персоніфіковане досьє або своєрідна

електронна історія хвороби, яка служить базовою історією хвороби пацієнта, а її

розділи: анамнестичний, клінічний, лабораторний, терапевтичний можуть бути

основою для подальшої роботи з ведення диспансерного обліку, проведення

статистичних, клінічних та наукових досліджень.

24

ПРОГРАМНО – АППАРАТНЫЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ ИЗМЕРЕНИЯ

ДИЭЛЕКТРИЧЕСКОЙ ПРОНИЦАЕМОСТИ ЖИВОЙ МАТЕРИИ

Антоненко Е.А., Мустецов Т.Н.

Национальный университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков

Экспериментально показано, что измерение диэлектрической

проницаемости отдельных участков тела человека позволяет производить

оценку уровня глюкозы в крови человека неинвазивным методом. Для

реализации этого метода в ХНУ имени В.Н. Каразина был разработан

програмно - аппаратный комплекс состоящий из генератора переменной

частоты, микрополоскового ответвителя, резонатора, двух логарифмических

детекторов (ЛД), 16-бітного АЦП, микроконтролера для сопряжения с ЭВМ.

В качестве генератора используется синтезатор на базе микросхемы

ADF4350). Режим роботы синтезатора задается значениями битов в шести 32-

розрядних регистрах. Для управления работой генератора и автоматизации

проведения измерений было разработано программное обеспечение «Dielectric

research» на языке С ++ в среде QT 5.1 что позволило реализовать измерения

как на постоянной так и на изменяющейся частотах.

Вид главного окна программы показано на рис.1.

Рисунок 1 Рисунок 2

После проведения тестирования диэлектриков на модельных растворах

биологических сред были проведены исследования растворов глюкозы (рис 2).

Показано, что изменение концентрации раствора и, следовательно, его

диэлектрической проницаемости, ведет к смещению резонансной частоты

микрополоскового резонатора.

При исследованиях были взяты сравнительно высокие концентрации

глюкозы. Тем не менее, реализации метода неинвазивного контроля в крови

человека непосредственно на теле человека принципиально возможно при

учете показателей кровотока, тремора и артефактов.

25

МИКВОЛНОВОЙ СКАНЕР

Антоненко Е.А., Мустецов Н.П., Штода Д.О.

Национальный университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков

Несмотря на большое число методов визуализации внутренней среды

биообъектов авторами предлагается новый метод основанный на учете

эффектов взаимодействия электромагнитного излучения с веществом.

Разработанная система визуализации (рис. 1) позволяет измерять градиенты

диэлектрической проницаемости и электропроводности тканей в диапазоне 0.8

– 9.2 ГГц.

1 2

678

3 4

9

5

USB

UART

1 – блок питания; 2 – СВЧ генератор; 3,4 излучающая и приемная антенны;

5 – двух координатная система позиционирования; 6 – логарифмический

детектор; 7 – 16-ти битный АЦП; 8 – блок сопряжения; 9 – биообъект.

Рисунок 1. Структурная схема электромагнитного сканера

СВЧ генератор выполнен на базе микросхемы ADF4350. Приёмная

антенна совместно с логарифмическим детектором оборудована двух

координатной системой позиционирования, с шагом перемещения 0.05 мм.

Для сканирования объектов используется амплитудно-фазовый метод «на

прохождение». Восстановление изображения объекта происходит на основе

зарегистрированных изменений параметров СВЧ сигнала, прошедшего через

объект.

Принято считать, что разрешающая способность полученного изображения

определяется длиной волны зондирующего сигнала, но при использовании

электрического или механического сканирования в сочетании с программной

обработкой полученного сигнала было достигнуто удовлетворительного

результата при использовании излучения с длиной волны 3 см.

Разработанное программное обеспечение управляет СВЧ генератором,

системой позиционирования, позволяет производить измерения, как в

автоматическом, так і ручном режимах, и выполнять первичную обработку и

визуализацию полученных данных.

26

ПРИМЕНЕНИЕ ФРАКТАЛЬНЫХ МЕТОДОВ АНАЛИЗА

ВРЕМЕННЫХ РЯДОВ

Антонова И.В., Чикина Н.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В представленной работе рассматриваются вопросы, связанные с анализом

временных рядов, характеризующих динамику заболеваемости в Украине

различными кожными патологиями.

Одной из форм представления наблюдений различных стохастических

процессов в медицине, социологии и в других областях науки являются

временные ряды. Как правило, временные ряды являются отображением

динамики сложных нелинейных систем, описание которых в виде

дифференциальных уравнений связано с большими трудностями. В таких

случаях анализ временных рядов является основой разработки моделей

сложных систем, позволяющих получить представление о закономерностях их

эволюции. Известно, что в реальности любые достаточно нерегулярные

процессы стремятся обрести самоподобную (фрактальную) структуру как

наиболее выгодную в энергетическом плане. Это дает возможность применять

фрактальные методы к анализу временных рядов.

Одной из важных характеристик фрактальной структуры временных рядов

является индекс фрактальности . Свойства индекса позволяют

рассматривать его как индикатор локальной стабильности временного ряда,

который идентифицирует ряд, определяя основные макросостояния динамики

исследуемого стохастического процесса – флэты (интервалы относительного

спокойствия) и тренды (интервалы относительно длительной монотонности).

Кроме того, при сравнении индекса с другими фрактальными показателями

оказывается, что для его определения с приемлемой точностью данных

требуется гораздо меньше, чем, например, для определения показателя

Херста H . Для определения индекса было выполнено построение

минимального покрытия имеющегося временного ряда. При этом была

использована последовательность m вложенных разбиений m , где

2 , 0, 1, 2,..., 6.nm n Каждое разбиение состояло из 2n интервалов,

содержащих 62 n наблюдений. Индекс в каждом случае определялся из

соотношения fV , где 1

m

f i

i

V A

, iA – амплитуда ряда в

прямоугольнике на отрезке 1,i it t , а – длина отрезка разбиения. По

результатам выполненных расчетов найдена оценка индекса фрактальности

0,581 0,013 при уровне надежности 0,95 , что говорит о состоянии

относительной стабильности (флэт) исследуемого процесса.

27

ЗДОРОВЬЕ В КОНТЕКСТЕ ПРОГРЕССИВНЫХ ИНФОРМАЦИОННЫХ

ТЕХНОЛОГИЙ

Белов В.М., Кифоренко С.И., Котова А.Б.

Международный научно-учебный центр информационных технологий и

систем НАН и МОН Украины, г. Киев

Здоровье человека было и остается сложной, трудно разрешимой

проблемой. Проблема здоровья дополняется ее новой постановкой –

сохранение и поддержание здоровья человека на протяжении всей жизни. В

современном обществе необходимо рассматривать информационное

пространство здоровья как многоаспектную проблему, которая нуждается в

междисциплинарном исследовании. Эффективность исследования проблемы

здоровья требует использования современных прогрессивных информационных

технологий. Использование их позволяет осуществить переход от качественных

вербальных знаний к количественным процедурам оценивания.

В работе здоровье представлено как триединство трех сфер: физической,

психической и социальной. Приведены алгоритмы, позволяющие

унифицировать разнокачественную информацию – метод нормирования,

алгоритмы определения количественной меры здоровья – индекс здоровья.

Синтезирована информационно-структурная модель в виде иерархической

свертки унифицированных показателей здоровья (физическая, психическая, и

социальная сферы) и вложенных в них соответствующих структур.

Разработана процедура самооценивания здоровья, основанная на

использовании неинвазивных методик тестирования, послужившая основой

компьютерной системы экспресс-диагностики, позволяющая получить

количественную оценку состояния здоровья, его составляющих и дать им

вербальную трактовку. Стартовое окно программы иллюстрируется на

рисунке.

Разработанная система экспресс-диагностики – необходимый этап выбора

информационного поля оздоровительных методик – индивидуально-

адекватных управляющих воздействий, направленных на формирование,

поддержку и расширение резерва здоровья.

28

МЕТОД ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА ВИЗУАЛИЗАЦИИ МАММОГРАММ

Бойко Д.А., Филатова А.Е.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В медицинской практике при проведении рентгенологических

исследований стремятся максимально уменьшить энергию ионизирующего

излучения, а также время экспозиции, что, в свою очередь, приводит к

снижению качества визуализации исследуемых органов. Поэтому задача

повышения качества визуализации маммограмм за счет цифровой обработки

изображений является актуальной научно-технической задачей.

В работе предлагается следующая математическая модель изображения

молочной железы ],[ yxI : ],[],[],[],[ yxRyxFyxDyxI , где ],[ yxD –

изображение, содержащее структуру тканей; ],[ yxF – изображение,

содержащее плотность тканей; ],[ yxR – шумовая составляющая; Myx , –

координаты пикселей цифрового изображения; M – множество точек,

принадлежащих изображению молочной железы. Т.к. характеристики шума

неизвестны, то для устранения шумовой составляющей предлагается

использовать адаптивную винеровскую фильтрацию: )],,[(],[ 1pyxIwineryxA ,

где 1p – линейный размер апертуры (например, 51 p ). Для получения оценки

],[ yxD необходимо удалить из изображения неравномерность яркости,

обусловленную различной толщиной тканей от края молочной железы к

грудной клетке. Это можно сделать, используя режим наложения Divide:

mxIpyxIwiner

yxAyxD

)],,[(

],[],[

2

, где 2p составляет порядка 2%–3% от размеров

изображения; mxI – максимальное значение яркости выходного изображения.

Для получения оценки ],[ yxF предлагается использовать режим наложения

изображений Color Burn: mxIpyxIwiner

yxAmxImxIyxF

)],,[(

],[],[

2

. С учетом

предлагаемой математической модели для получения оценки ],[ yxI

необходимо выполнить -коррекцию ],[ yxD , т.о., ],[]),[(],[ yxFyxDyxI .

С целью коррекции динамического диапазона ],[ yxI предлагается

использовать нелинейное контрастирование с использование s-образного

закона вида bayxJe

mxIyxS

)],[(1],[

, где ]1,0[

],[],[

ImnImx

ImnyxIyxJ –

нормированное изображение ],[ yxI ; Imn , Imx – минимальное и

максимальное значения изображения ],[ yxI ; a, b – константы, определяемые

исходя их статистических характеристик изображения ],[ yxI .

Т.о., предложен метод повышения качества визуализации маммограмм

IMRI-MAM, основанный на методах цифровой обработки двумерных сигналов

(нелинейная фильтрация, режимы наложения, нелинейная коррекция яркости).

29

ПРОГРАММНЫЙ МОДУЛЬ ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА

ВИЗУАЛИЗАЦИИ МАММОГРАММ

Бойко Д.А., Филатова А.Е.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В работе рассмотрены вопросы разработки программного модуля

повышения качества визуализации рентгенологических снимков IMRI-MAM и

подключения разработанного программного модуля IMRI-MAM к

отечественным цифровым рентгенологическим маммографическим комплексам

(ЦРМК) MADIS и SYMA производства фирмы «Радмир» ДП АО НИИРИ

(Украина, г. Харьков).

С целью ускорения математической обработки программный модуль

IMRI-MAM написан на языке программирования Matlab R2014a. Т.к.

программное обеспечение ЦРМК фирмы «Радмир» разработано в среде

программирования Borland C++ Builder 6.0, то для интегрирования

программного модуля IMRI-MAM в рассматриваемые комплексы необходимо

создать одноименную библиотеку динамической компоновки (DLL) IMRI-

MAM, содержащую функции реализации разработанного математического

метода повышения качества визуализации маммограмм. Создание DLL-

библиотеки с помощью пакета прикладных программ Matlab R2014a (v8.3)

позволяет использовать всю мощь математического ядра Matlab и легко

подключать эти библиотеки к прикладным Windows-приложениям.

Существует два основных способа подключения DLL-библиотеки:

статический и динамический. При статическом связывании в Borland C++

Builder 6.0 необходимо к проекту подключить lib-файл. Однако при создании

DLL-библиотеки с помощью Matlab R2014a lib-файл может иметь формат,

используемый в среде программирования Microsoft Visual С++ Studio не старше

2008 года. Проблема заключается в том, что компании Microsoft и Borland

используют различный формат lib-файлов. Эту проблему можно обойти

следующим образом: либо с помощью соответствующих утилит, входящих в

поставку Borland C++ Builder 6.0, создать lib-файл нужного формата, либо

использовать динамическую компоновку DLL-библиотеки, для которой не

требуется наличие lib-файла. В первом случае есть опасность того, что не все

содержимое lib-файла формата компании Microsoft будет правильно

конвертировано в соответствующий lib-файл формата компании Borland.

Поэтому в данной работе был выбран динамический способ подключения

разработанной DLL-библиотеки IMRI-MAM к программному обеспечению

ЦРМК фирмы «Радмир».

Кроме перечисленных выше особенностей нужно учитывать тот факт, что

в среде Matlab, начиная с седьмой версии, изменен механизма работы с DLL-

библиотеками: математическая библиотека C/C++ Matlab была заменена на

среду выполнения компонентов MCR (Matlab Component Runtime). Т.о., для

работы библиотеки IMRI-MAM в составе ЦРМК фирмы «Радмир» необходимо

установить среду MCR, обеспечивающую штатную работу компонентов Matlab.

30

МЕТОД ПОСТАНОВКИ МЕДИЧНОГО ДІАГНОЗУ КОМП'ЮТЕРНОЮ

СИСТЕМОЮ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Борисюк С.І., Поворознюк А.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Активний розвиток високотехнологічного суспільства сприяє

впровадженню науково-технічних розробок в таку важливу, проте мало

формалізовану сферу діяльності, як медицина. На даний момент широке

заствосування набирає така галузь біомедичної інженерії, як біоінформатика,

що використовується для автоматизації діяльності медичних закладів.

Процес діагностування пацієнта, в даній комп’ютерній системі підтримки

прийняття рішень(КСППР), базується на основі деякої множини діагностичних

ознак Х, а також бази знань R, в яку входять: множини вагових коефіцієнтів К,

обраних методами контрольних вибірок та експертних оцінок, що

характеризують ступінь важливості того чи іншого симптому на постановку

діагнозу, та множини симптомів, що відповідають певним захворюванням.

Кожній діагностичній ознаці xij ставиться відповідну величину рівня її

інтенсивності, котра обирається із наступних значень: не можу ігнорувати,

сильно тривожить, тривожить, майже не помічаю, не помічаю.

Після цього, на основі вирішального правила, визначаємо величину

важливості кожної окремої ознаки xij для постановки остаточного діагнозу:

Далі, в результаті сумування всіх величин важливості симптомів,

отримуємо рішення в постановці діагнозу по кожному конкретному

захворюванню:

,

де ki,j - ваговий коефіцієнт, отриманий методами експертних оцінок та

контрольних вибірок, Ni – кількість симптомів, котрі характеризують дане

захворювання.

Також на даному кроці необхідно враховувати критичну важливість

певних симптомів, відсутність яких, серед діагностичних ознак, виключає

хворобу з переліку можливих.

В результаті ми отримуємо множину чітких значень діагнозів D, що

визначають ймовірність наявності того чи іншого захворювання із бази знань R.

Після чого, на основі порівняльного закону, будуть співставленні всі

отримані значення та визначений найбільш ймовірний діагноз, а також

величина ймовірності похибки діагностування.

На основі даного методу буде розроблено КСППР, для його практичного

застосування в медичній сфері. Для реалізації було обрано мову програмування

С++, для зберігання бази знань – СУБД MySQL, для створення графічного

інтерфейсу користувача – фреймворк Qt. Отриманий програмний продукт буде

протестований на реальних медичних даних.

31

МОДЕЛЮВАННЯ СПАЛАХІВ ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ НА ОСНОВІ

ОНТОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ DATAMINING

Виклюк Я.І., Леко Т.Б.

Навчальний заклад: ПВНЗ «Буковинський Університет», м. Чернівці

Лісові пожежі є важливою екологічною проблемою, особливо тому, що

адекватних заходів їх запобігання не існує, точніше, здатності запобігти

поширенню вогню. Немає спільної думки про походження багатьох лісових

пожеж. Згідно аналізу даних FAO (Fire Apparatus Operator), в Європі на період з

1999 по 2001 рік було зареєстровано 42,7% випадків пожеж, причини

виникнення яких невідомі. В своїх працях професор Мілан Радованович

запропонував «геліоцентричну гіпотезу», згідно якої лісові пожежі можуть

бути спричинені спалахами на Сонці [1]. Тому метою нашої роботи є перевірка

цієї гіпотези методами DataMining. В якості вхідних параметрів виступали

характеристики сонячного вітру та високоенергетичних частинок, а в якості

вихідних – загальне число пожеж в США за період з травня по жовтень з 2004

по 2007 роки. В ході дослідження враховувалась часова затримка між вхідними

та вихідними параметрами. Такий вибір обґрунтовується наявністю великого

обсягу статистичних даних про пожежі на відносно великій площі та активність

сонця на щоденній основі.

В роботі використано декілька методів аналізу, зокрема: методи усунення

сезонності, R/S аналіз, DataMining. Проведено порівняльний аналіз методів

ANFIS (Adaptive Neuro-Fuzzy Inference System) та нейронних мереж для такого

типу задач для встановлення потенційних зв’язків між сонячною активністю і

виникненням лісових пожеж з врахуванням затримки в часі.

В результаті розрахунку було побудовано 24 моделі: 6 − на основі

нейронних мереж та 6 − на основі ANFIS для великих і малих пожеж

відповідно. В роботі було знайдені докази наявності нелінійних зв’язків між

настанням лісових пожеж і сонячною активністю. Було показано, що між

збільшенням сонячної активності і спалахами лісових пожеж існують періоди

затримки, які становлять від однієї до декількох діб у випадку великих пожеж.

Це дає можливість передбачити настання пожеж і вжити заходів щодо їх

запобігання. Розроблені моделі дозволили передбачити до 89% займань

невеликих лісових пожеж в день спалаху на сонці і до 92% із затримкою в 3

доби. Було показано, що точність моделей на основі ANFIS є більшою, ніж

звичайних нейронних мереж.

Література:

1. Radovanović M, Pecelj M. The Heliocentric Hypothesis on the Origin of

Forest Fires. / Radovanović M, Pecelj M. International Scientific Conference

"Forestry Science and Practice for the Purpose of Sustainable Development of

Forestry" 1-4th November − 2012. − p. 10, − Banja Luka, Republic of Srpska/B&H,

Abstract book.

32

КОНЦЕПЦИЯ ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ

ВРАЧА

Высоцкая Е.В.

Харьковский национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

Одной из основных характеристик качества организации медицинской

помощи населению является отсутствие (минимизация) врачебных ошибок,

которые затрудняют выздоровление, увеличивают риск прогрессирования

имеющегося у пациента заболевания, повышают риск возникновения нового.

Причинами врачебных ошибок являются: достаточно быстрые изменения

медицинской науки и практики, недостатки компетенций лиц, принимающих

решения, их критического мышления, аргументации, профессионального

опыта, интуиции, сложность и недостаточная изученность процессов,

протекающих в организме человека, несовершенство математического

аппарата, который используется для поддержки врачебных решений.

Разработанная концепция повышения качества врачебных решений

основана на интеграции усовершенствованных методов, направленных на

активизацию интуиции и опыта экспертов, а также вероятностно-

статистических и аналитических методов. При этом степень интеграции

зависит от вида медицинской помощи (диагностики, лечения, профилактики).

В основу модификации метода диагностики тяжести состояния пациента

и выбора лечения положено уточнение, полученных с помощью метода

аналитических сетей Саати, весов критериев, за счет учета комплексного

влияния профессиональных и личностных качеств експерта на получение

качественного результата врачебной экспертизы и устойчивости его мнения

при согласованности мнений всех экспертов.

Уменьшение диагностической ошибки при дифференциации диагнозов,

имеющих сходные клинические признаки и атипичные проявления,

осуществляется путем совместного использования робастных статистических

процедур, метода експертного оценивания, эволюционной стратегии (,) с

учетом диагностического веса, выраженности диагностических признаков, их

вареабельности и конфронтации.

Модернизация метода определения риска заболеваемости населения

Украины распространенными болезнями, позволяющего оптимизировать

комплекс профилактических мероприятий по снижению уровня

заболеваемости, заключается в комплексном учете социально-

психологического, техногенного и фонового аспектов риска с использованием

стохастических моделей класса ARIMA прогнозирования рискообразующих

факторов.

Предложенная концепция служит информационным и методическим

обеспечением информационной технологии поддержки принятия врачебных

решений и позволяет повысить качество диагностики, лечения и профилактики

распространенных заболеваний.

33

ПОДХОД К ОПРЕДЕЛЕНИЮ СОСТОЯНИЯ ПАЦИЕНТОВ, БОЛЬНЫХ

АТОПИЧЕСКИМ ДЕРМАТИТОМ

Высоцкая Е.В.1, Клименко В.А.

2, Трубицын А.А.

1

1)Харьковский национальный университет радиоэлектроники

2)Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков

Атопический дерматит (АД) является одним из самых

распространенных заболеваний, от которого в основном страдают дети. При

анализе состояния больного ребенка, страдающего АД, лечащему врачу

необходимо учитывать влияние на организм больного ряда внешних и

внутренних факторов. Главной задачей лечащего врача является - добиться

клинической ремиссии в наиболее короткие сроки с применением наименьшего

количества медикаментозных средств.

Клиническими исследованиями в медицине изучено влияние каждого

отдельного фактора течение заболевания, но в реальности на организм

больного действует не один, а совокупность факторов. Оценить суммарное их

воздействие возможно только с помощью методов математического

моделирования.

Определение состояния пациентов с АД, позволяющее оптимизировать

процесс лечебного воздействия предлагается определять с помощью ряда

комплексных показателей:

0,1кр

yd

k y

0 1 kdk y

где W – показатель состояния больного до наступления полной

клинической ремиссии;

do – комплексный показатель оптимального объема лечебного

воздействия на организм больного для достижения состояния ремиссии;

dkr – комплексный показатель ухудшения состояния больного после

прекращения лечебной терапии; y

– комплексный показатель совокупности факторов, ухудшающих

состояния больного; - комплексный показатель совокупности факторов отягощенности

заболевания;

k – индекс SCORAD;

μ – показатель интенсивности потока лечебной нагрузки. Таким образом, предложенный подход позволяет определять состояния

пациентов с учетом влияния факторов, характеризующих клиническую картину

заболевания и интенсивности проводимой терапии, что дает возможность

регулировать объем медикаментозного воздействия.

34

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОПТИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ КЛЕТОК

БУККАЛЬНОГО ЭПИТЕЛИЯ ДЛЯ ИХ РАСПОЗНАВАНИЯ НА

ЦИФРОВЫХ МИКРОСКОПИЧЕСКИХ ИЗОБРАЖЕНИЯХ

Высоцкая Е.В., Щукин Н.А.

Харьковский национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

На сегодняшний день существует метод цитоморфологобиофизической

диагностики раковых заболеваний, предметом которого является буккальный

эпителий. Произвести идентификацию клеток буккального эпителия на

микроскопических изображениях возможно с помощью определения оптических

параметров прозрачности и гранулярности. Параметры прозрачности и

гранулярности клетки определяются внутри контура ее изображения.

Прозрачность - численная интегральная характеристика клеток буккального

эпителия по отношению к буферному раствору, в котором эти клетки находятся.

Вычисление прозрачности Tr может быть выполнено по формуле:

100kS

ST

Fon

ring

r

где SRing - сумма значений яркости для всех элементов (пикселей изображения)

внутри контура объекта; SFon - среднее значение яркости пикселя вне контура

объекта, но в непосредственной близости от него; k - количество элементов

изображения внутри контура объекта.

Гранулярность клеток буккального эпителия отражается на его

микроскопическом изображении в проходящем свете наличием более темных

элементов относительно средней яркости элементов внутри клеток. Параметр

гранулярность Gr вычисляется по следующей формуле:

m

f

gr

r KMn

SG

где Mnf - среднее значение фона вокруг объекта; Km - масштабный

коэффициент; Sgr - сумма абсолютных величин отклонений яркостей пикселей

изображения объекта, подвергнутого двумерной медианной фильтрации. Sgr

вычисляется по следующей формуле:

M

i

N

j

cggr jiLjiSS1 1

3 )),(),((

где i, j - номера строки и столбца в изображениях клеток буккального эпителия,

Sg3(i,j) - яркость пикселя, соответствующего i-й-строке и j - му столбцу

изображения, подвергнутого двумерной медианной фильтрации; Lc(i,j) -

яркость пикселя, соответствующего i-й строке и j-му столбцу исходного

изображения.

Таким образом, для повышения качества метода

цитоморфологобиофизической диагностики раковых заболеваний, предлагается

произвести распознавание клеток буккального эпителия на микроскопических

изображениях с помощью определения оптических параметров прозрачности и

гранулярности.

35

ИНФОРМАЦИОННАЯ СИСТЕМА ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ИСХОДА

ИНФАРКТА МИОКАРДА

Высоцкая Е.В., Якубовская С.В., Никонов В.В., Довнарь А.И.

Харьковский национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

В настоящее время сердечно-сосудистые заболевания (ССЗ) являются

основной причиной смерти и инвалидизации населения во всем мире. Ведущее

место среди них занимает инфаркт миокарда (ИМ). Летальность при остром

инфаркте миокарда в лечебных учреждениях Украины на порядок выше, чем в

зарубежных клиниках, и такая тенденция сохраняется на протяжении

нескольких лет.

ИМ является неотложным клиническим состоянием, обусловленным

некрозом участка сердечной мышцы в результате нарушения ее

кровоснабжения. Пациент с ИМ нуждается в экстренном проведения

интенсивной терапии и выборе лечебной стратегии. А выбор лечебно-

профилактических мероприятий (ЛПМ) напрямую зависит от качественного и

своевременного прогноза исхода заболевания.

Разработанная информационная система (ИС), позволяет регистрировать,

обрабатывать и анализировать множество диагностически важной,

узкоспециализированной информации о пациентах с ИМ, а главное,

прогнозировать состояние исхода заболевания, что особо важно в острый и

острейший периоды для дальнейшего определения тактики лечения.

Предложенная информационная система включает в себя базу данных для

хранения информации и 6 модулей. Модуль «Аутентификация» предназначен

для установления подлинности и определения полномочий субъекта при

допуске в систему. Модуль «Регистратура» служит для ввода и редактирования

данных о пациенте. Модуль «Лаборатория» используется при обработке

информации. В модуле «Прогноз», на основании показателей крови и

разработанных методов прогнозирования летального исхода ИМ левого

желудочка задней и передней локализации, производится определение рисков

летального исхода у пациентов с ИМ. Используя методы анализа

выживаемости, производится определение продолжительности жизни и

критического периода для пациента после перенесенного ИМ. Вероятность

перехода пациента из состояния «Первичный диагноз» в «Повторный инфаркт»

или «Летальный исход» строится с помощью метода выявления экспертных

знаний, что позволяет прогнозировать дальнейшее развитие заболевания.

Информация из модулей «Регистратура», «Лаборатория» и «Прогноз»

используется в модулях «Врачи» и «Лечение» с целью дальнейшего

наблюдения исхода заболевания.

Таким образом, разработанная ИС, позволяет качественно, в короткий

срок диагностировать состояние пациента с ИМ и прогнозировать исход

заболевания, что важно для подбора ЛПМ и предотвращения летального

исхода.

36

ЗАМКНУТА КОМП’ЮТЕРИЗОВАНА СИСТЕМА «ПАЦІЄНТ-ЛІКАР-

ПАЦІЄНТ» ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ

АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

Гавриш О.О., Скородєлов В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Розглядаються шляхи побудови замкнутої мобільної комп’ютеризованої

системи «пацієнт-лікар-пацієнт» для дистанційного (віддаленого) контролю

артеріального тиску.

Відомо, що у людей з серцево-судинними захворюваннями підвищення

артеріального тиску, наявність аритмії, суттєве зменшення або збільшення

частоти пульсу може привести до різних тяжких ускладнень. Тому такі люди

мають бути під постійним наглядом лікаря, навіть перебуваючи вдома.

В даний час існують складні багатофункціональні комп’ютеризовані

системи «пацієнт–лікар» для віддаленого моніторингу стану хворих в

передопераційний та післяопераційний періоди. Але такі системи громіздкі

(включають цілий комплекс різноманітної апаратури), дорогі і , як правило, не

замкнуті (відсутній зворотний зв’язок з пацієнтом), що являється їх основними

недоліками.

В зв’язку з цим виникає необхідність створення цільової замкнутої

комп’ютеризованої системи «пацієнт-лікар-пацієнт» для віддаленого контролю

артеріального тиску, В такій системі пацієнт за допомогою цифрового

тонометра вимірює необхідні параметри та надсилає їх через Internet лікарю.

Лікар на основі аналізу отриманих даних у відповідь дає пацієнту необхідні

рекомендації.

За допомогою такої системи всі необхідні рекомендації пацієнти зможуть

отримати від лікаря дистанційно майже миттєво. Таким чином, знаходячись

вдома або в складних умовах (в місцях віддалених від лікарень, в зонах бойових

дій) пацієнт може бути під постійним наглядом лікаря.

Пропонується ряд варіантів структур таких замкнених портативних

систем, в яких дані вимірювань передаються з тонометра, або прямо з манжети,

на мобільний телефон або персональній комп’ютер пацієнта і відправляються

по Internet лікарю.

Проаналізовані переваги і недоліки кожного варіанту. Сформульовані

задачі, які необхідно вирішувати на всіх рівнях розробки запропонованих

варіантів системи. Визначені функції, які необхідно виконувати апаратно або

програмно. Обґрунтовується вибір методів і засобів необхідних для їхньої

реалізації.

Найбільшу увагу, на наш погляд, заслуговує варіант мобільної

комп’ютерної системи, в якому дані вимірювань прямо з манжети за

допомогою без провідникового Wi Fi зв’язку передаються на мобільний

телефон пацієнта і далі по Internet лікарю, так як цей варіант потребує менших

затрат і при цьому залишається ефективним.

37

ОСОБЕННОСТИ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЙ ОБРАБОТКИ РЕЗУЛЬТАТОВ

СЕДИМЕНТАЦИОННЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ БИОПРОБ

Дацок О.М., Бахари Алсаноуси

Харьковский национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

Скорость оседания эритроцитов (СОЭ) – один из наиболее часто

встречающихся в лабораторной практике тестов. Величина СОЭ в стандартной

постановке по Панченкову и в целом ряде модификаций этого метода

определяется визуально либо инструментально, как правило, с помощью

оптических преобразователей.

Особенность процесса оседания состоит в том, что столбик крови в

капилляре постепенно разделяется на три зоны: зона чистой плазмы, зона

осевших эритроцитов и переходная зона. Ширина переходной зоны зависит,

прежде всего, от физико-химических свойств крови и способа оседания (в поле

сил гравитации, в поле центробежных сил различной конфигурации, в

электрическом или магнитном поле). Практика показывает, что мениск – четкая

граница раздела «плазма-эритроциты» – формируется не всегда и не сохраняет

стабильность при длительном оседании.

В результате оптического метода обработки результатов

седиментационных исследований формируется одномерный массив из N

элементов [1]. Определение положения границы раздела «плазма-эритроциты»

по позиции первого «нуля» в массиве не дает достоверного значения границы

раздела фаз вследствие особенностей процесса оседания, рассмотренных выше,

а также различных артефактов. Применение метода скользящего среднего

(МСС) обеспечивает удовлетворительный результат при стабильном оседании

и сформированном мениске. Для случая оседания в поле неоднородных вдоль

направления седиментации центробежных сил МСС в некоторых случаях

формирует еще одну границу в нижней части переходной зоны. Для коррекции

результатов требуется повторное неоднократное применение МСС либо

изменение количества одновременно анализируемых элементов – увеличение

ширины маски. Для обработки результатов седиментационных исследований

предлагается применить метод скользящего окна, в котором каждый элемент

имеет свой весовой коэффициент, причем распределение коэффициентов

асимметрично с учетом направления движения окна. Оптимальные значения

коэффициентов могут быть определены эмпирически и подтверждены

экспериментально на основе массивов данных.

Таким образом, применение высокоэффективных алгоритмов

предварительной обработки результатов седиментационных исследований

биопроб позволит повысить точность определения величины СОЭ, особенно в

динамике, и, в результате, повысить диагностическую значимость этого метода

лабораторных исследований.

Литература:

1. Дацок О.М., Саклакова И.В. Оптическая обработка результатов седи-

ментационных исследований // «Радиотехника». – Х: ХНУРЭ. – 2002. – №131. –

С. 134-139.

38

ФРАКТАЛЬНАЯ ОБРАБОТКА МЕДИЦИНСКИХ ИЗОБРАЖЕНИЙ

Драган Е.О., Поворознюк. А.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Распространение компьютерных технологий стало началом разработки

различного программного обеспечения, направленного на улучшение качества

диагностирования разного рода заболеваний и изменения доли участия

"человеческого фактора" во время постановки диагноза.

В современном мире рак молочной железы находится на первом месте

среди онкозаболеваний женщин. Актуальность поиска методов эффективного

диагностирования обусловлена постоянным увеличением количества больных.

Несмотря на постоянное развитие и усовершенствование методов диагностики

рака молочной железы, в данный момент не существует комплексных и

эффективных средств, которые позволяют повысить обоснованность и

достоверность компьютерного диагноза на основе маммограмм. Таким образом

остается актуальной проблема поиска методов диагностики патологий на

медицинских изображениях, в том числе и на маммограммах

Расчет фрактальной размерности состоит в определении покрывающего

множества[1, 2]. Изображение рассматривается как матрица единиц или нулей,

где 1 - черный цвет, а 0 - белый. Расчет покрывающего множества выполняется

следующим образом. Матрица делится на квадраты со стороной . К

покрывающему множеству относятся те квадраты, в которых есть хоть один

черный пиксель. Таким образом получаем N - количество квадратов, которые

входят в покрывающее множество. Для данной стороны квадрата . На

следующей итерации уменьшаем вдвое и подсчет повторяется. Уменьшение

происходит, пока не сравняется с единицей. Построив сетки для различных ,

получаем таблицу найденных N при различных . Строим график зависимости

ln(N) от ln(). Наклон этого графика вычисляется методом наименьших

квадратов. Это число и является фрактальной размерностью изображения.

Для полутоновых изображений метод основан на построении над

полутоновым изображением графика поверхности функции градации серого.

Затем эта поверхность «утолщается» — для нее строится специальное δ-

параллельное тело, называемое покрывалом [3]. Вычисляется его объем,

приближение к площади поверхности и фрактальная размерность поверхности.

В качестве среды разработки выбран язык программирования С#.

Предполагается, что программа будет позволять читать изображения

различных форматов, определять фрактальную размерность бинарных

изображений, строить график зависимости ln(N) от ln().

Литература: 1. Вишик М. И. Фрактальная размерность множеств // Соросовский образовательный

журнал. 1998. № 1. С. 122–127.

2. Федер Е. Фракталы. – М.: Мир, 1991. 262 с 3. Божокин С.В., Паршин Д.А. Фракталы

и мультифракталы. – Ижевск: НИЦ “Регулярная и хаотическая динамика”, 2001. – 128 с

39

КОНЦЕПЦІЯ РОЗРОБКИ ІНТЕГРОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ

МЕДИЧНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СКРИНІНГОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ СТАНУ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ

Дорош Н.В.1, Заячківська О.С.

1, Кучмій Г.Л.

2

1)Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

2)Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Сучасні дослідження показали, що активне використання інформаційно-

компютерних технологій у роботі, навчанні та повсякденному житті студентів

приводить до погіршення їх фізичного стану та різних функціональних

розладів здоров’я, знижує рівень стресостійкості та може погіршити якість

життя у цілому. Важливою задачею є виявлення факторів різику, що можуть

привести до негативних фізіологічних змін в організмі людини з метою

своєчасного попередження захворювань. Наприклад, актуальною проблемою є

дослідження впливу інформаційних технологій (ІТ) на рівень стресостійкості

людини та встановлення зв’язку вплив ІТ-стрес-захворювання шлунково-

кішкового тракту (ШКТ).

Одним з методів проведення таких дослідження є комп’ютерний

скринінг, що дозволяє проводити опитування (анкетування) респондентів у

режимі віддаленого доступу з використанням Веб-технологій з можливістю

подальшого комп’ютерного опрацювання результатів. Сучасні платформи

Moodle, LimeSurvey, CATI та ін. дозволяють проводити такі скринінгові

дослідження та статистичну обробку результатів, але не дають можливості

виконувати спеціалізовані аналітичні перетворення, що характерні для

медичного аналізу. Також немає можливості використовувати для

порівняльного аналізу дані від різноманітних давачів, сенсорів та інших

реєстраторів фізіологічних параметрів .

Для рішення цієї задачі доцільно розробляти спеціалізовані програмно-

апаратні засоби (інтегровані інформаційні системи) які дозволять поєднювати

ВЕБ-орієнтовані скринінгові дослідження на базі анкетування з аналізом

фізіологічних показників, зареєстрованих відповідною медичною апаратурою

(або медичними гаджетами) та проводити спеціалізовані медичні розрахунки

для порівняльного аналізу результатів. Алгоритмічна база для таких систем

розробляється спеціалістами-медиками. Програмна реалізація таких систем

передбачає створення клієнт-серверної архітектури. Для клієнтської і серверної

частини використовується фреймворк Google Web Toolkit на основі технології

Java SE. Клієнтська частина Java коду компілюється і перетворюється на веб -

сторінку, яка являє собою комбінацію JavaScript та XML. Класи AuthService і

AuthServiceAsync є синхронною і асинхронною частиною технології

віддаленого виклику процедур. Вони містять два універсальні методи для

виконання будь-якого запиту до бази даних, і запису (або читання) даних.

Концепцію інтегрованих скринінгових досліджень було практично

опрацьовано при проведенні моніторінгу впливу ІТ на стан здоров'я та якість

життя студентів ЛНМУ ім. Данила Галицького та НУ «Львівська політехніка».

40

РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ

МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ НА БАЗІ ОС ANDROID

Дорош О.І.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ

В роботі розглянуто методи та засоби створення спеціалізованого

програмного забезпечення для систем мобільної медицини (m-health системи).

Одним з перспективних напрямків розвитку інформаційно-комп'ютерних

та телекомунікаційних технологій є розробка медичних гаджетів - мобільних

медичних пристроїв з вбудованими засобами для реєстрації ряду фізіологічних

параметрів, контролю фізичної активності, якості сну та ін. Актуальною

задачею є розробка спеціалізованого програмного забезпечення для таких

систем з врахуванням особливостей мобільних операційних систем (ОС).

Для того, щоб написати програму для мобільних пристроїв на основі ОС

Android можна використовувати інтегроване середовище розробки Android

studio (http://developer.android.com/tools/studio/index.html). У ньому можна створити

новий проект (File-New Project) та вибрати версію ОС Android. Далі потрібно

задати вигляд вікон цільової програми. За замовчуванням вигляд програми

задається у файлі «activity_main.xml». Там можна додавати елементи і

розміщати їх подібно до того, як це відбувається на веб-сторінці. Середовище

розробки містить вбудований дизайнер для цього. Обробка усіх подій (запуск

програми, натискання на кнопку, жест, тощо) відбувається у Java коді. Подія

завантаження програми обробляється методом protected void on Create (Bundle

savedInstanceState), що генерується автоматично. До нього слід дописувати всі

події, що повинні відбутися при завантаженні програми. Усі текстові змінні

прийнято виносити за межі програмного коду у файл strings.xml для

полегшення перекладу проекту на іноземні мови. Звертання до текстових

змінних відбувається за шаблоном R.string.hello_world.

Одним з тестових прикладів розробленого программного забезпечення

для m-health систем є програма “Your nervus” для смартфонів та планшетів з

OC Android. Вона містить 3 складових частини: файл activity_main.xml –задає

вигляд екрану, файл strings.xml –формує список тестових питань, Файл

MainActivity.java – призначений для обробки результатів (рахує кількість

відповідей “так» або «ні» згідно шаблону-ключу. У простому випадку кожна

відповідь «так» збільшує кількість набраних балів, а при відповіді «ні»

додається 0 балів). В залежності від набраної кількості балів формується

відповідь-результат. Для встановлення програми на мобільний пристрій

(смартфон, планшет) потрібно скопіювати на нього файл nerves.apk та

запустити його, після чого відбудеться генерація інсталяційного файлу.

Для систем персоналізованої медицини важливою задачею також є

розробка програмованих мобільних пристроїв з багатоконтурною адаптацією,

які дозволять тривалий час контролювати життєво-важливі фізіологічні

показники здоров’я людини (пульс, тиск, ВСР та ін.), зберегати їх у пам’яті

мобільного пристрою або у базі даних для подальшого аналізу та формування

індивідуальних рекомендацій щодо корекції стану здоров’я.

41

АВТОМАТИЗАЦИЯ ДИАГНОСТИКИ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО

СОСТОЯНИЯ МИОКАРДА

Емельяненко А.А., Межерицкий С.Г., Москаленко А.Э., Шеин А.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В работе рассмотрены вопросы автоматизации диагностики

функционального состояния сердечно-сосудистой системы (ССС) по

результатам комплексного электрофизиологического обследования. Эти

результаты используются в дальнейшем для определения параметров и

показателей фазовой структуры сердечного цикла. Актуальность разработок в

данном направлении обусловлена возможностью более полного и детального

исследования состояния миокарда. Полученные в ходе этого исследования

данные позволяют диагностировать на ранних стадиях заболевания, связанные

с нарушениями работы механизма регуляции системы кровообращения,

например, аортальной недостаточности или стеноза аорты. Исходными

данными для реализации данной методики являются результаты комплексного

инструментального обследования, включающего в себя синхронную запись и

обработку сфигмограммы сонной артерии, фонокардиограммы и одного

отведения электрокардиограммы. Данные, полученные в ходе этих

исследований, могут быть искажены в силу различных внешних факторов.

Поэтому перед определением амплитудных и временных показателей

полученных сигналов производится, при необходимости, их предварительная

обработка, включающая в себя: цифровую фильтрацию, компенсацию дрейфа

изонулевых линий, предварительную разметку периодов сигналов. Для

проведения предварительной обработки сигналов используются алгоритмы

цифровой фильтрации и кусочно-линейной аппроксимации. Далее

определяются временные и амплитудные параметры характерных точек

сигналов, которые в дальнейшем используются для вычисления показателей

продолжительности фаз сердечного цикла, межфазовых и комплексных

показателей кардиодинамики. Полученные показатели сравниваются с

физиологическими нормами с учетом допустимых границ изменения этих

норм. Результаты сравнения используются для диагностики возможного

наличия одного из пяти фазовых синдромов, что дает возможность

сформулировать диагностическое заключение, которое носит

рекомендательный и консультативный характер для врача-кардиолога. Для

получения этого диагностического заключения используется один из методов

теории распознавания образов, в данном случае – метод сравнения с эталоном

(прототипом). Для реализации описанной методики разработано программное

обеспечение, реализующее все этапы обследования от ввода дискретных

отсчетов сигналов до получения диагностического заключения. Разработанное

программное обеспечение испытано на тестовых сигналах и выработаны

рекомендации по его дальнейшей модификации и использованию в

медицинской практике.

42

ОБНАРУЖЕНИЕ QRS-КОМПЛЕКСОВ

ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЧЕСКОГО СИГНАЛА В УСЛОВИЯХ

НИЗКИХ ОТНОШЕНИЙ СИГНАЛ-ШУМ

Задерихин А.К., Шульгин В.И., Антончик О.Н.

Национальный аэрокосмический университет им Н.Е. Жуковского «ХАИ»,

г. Харьков

Работа посвящена разработке и исследованию новых методов обработки

электрокардиографических сигналов (ЭКС), обеспечивающих повышение

качества обнаружения и определения временного положения QRS-комплексов

ЭКС в условиях низких отношении сигнал-шум. Задача характерна для

абдоминальной электрокардиографии плода (ЭКГП), при которой регистрация

ЭКГП в ходе беременности осуществляется с поверхности живота беременной

женщины и сопровождается высоким уровнем артефактов и помех.

В работе предложен новый метод обнаружения и определения временного

положения QRS-комплексов ЭКГ-сигнала в условиях низкого отношения

сигнал-шум, основанный на использовании модели сердечного ритма и теории

статистически оптимальных оценок. Идея заключается в том, что вместо

обнаружения каждого QRS-комплекса ЭКГ по-отдельности, осуществляется

обнаружение группы очередных QRS-комплексов, взаимное временное

положение которых связано некоторой функциональной зависимостью.

Принимая во внимание, что частота сердечных сокращений регулируется в

основном симпатическим отделом автономной нервной системы, ЭКГ сигнал

рассматривается как частотно-импульсно модулированная последовательность,

модуляция которой осуществляется некоторой медленно изменяющейся

непрерывной функцией. В результате параметризации модели задача сведена к

оценке набора ее параметров методом максимума апостериорной вероятности.

Алгоритм детектирования был реализован в среде MATLAB. Проведено

экспериментальное исследование двух вариантов алгоритма с использованием

модельных ЭКГ сигналов. В первом случае шаг расчета параметров был

выбран в один RR-интервал, во втором - в шесть RR-интервалов, что

позволило существенно снизить вычислительные затраты. Разработанный

алгоритм сравнивался со стандартным алгоритмом обнаружения из семейства

алгоритмов Пана-Томпкинса [1]. Оценивалась вероятность ошибок в условиях

белого шума и в условиях шума, спектральное распределение мощности

которого соответствует шумам, наблюдаемым на реальных ЭКГ сигналах.

Проведенные исследования показали, что предложенный алгоритм

обеспечивает значительно меньшую вероятность ошибок при одинаковом

соотношении сигнал-шум, и более чем в два раза низкие пороговые отношения

сигнал-шум при одинаковой вероятности ошибочных решений. Для

обнаружения на фоне белого шума выигрыш еще более значителен.

Литература: 1. W. J. Tompkins, “Quantitative investigation of QRS detection rules using the MIT/BIH

arrhythmia database,” / Hamilton P.S., Tompkins W.J. // IEEE Transactions on Biomedical

Engineering, 12, 1986, 1157–1165.

43

СТАТИСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА

КОМПЬЮТЕРНЫХ СИСТЕМ РЕГИСТРАЦИИ ИОНИЗИРУЮЩЕГО

ИЗЛУЧЕНИЯ В БИОМЕДИЦИНЕ

Заполовский Н.И.1, Лавриненко О.С.

1, Запорожченко Е.Е.

2, Сазонова М.С.

2

1)Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков 2)

Национальная металлургическая академия Украины, г. Днепропетровск

Расширение областей применения и повышение содержания

радиоактивных изотопов в биосфере, а также изменение их качественного

состава, увеличивает опасность радиоактивного заражения среды обитания

человека и оказывает неблагоприятное воздействие на жизненные процессы.

Чрезвычайно важен контроль загрязнений окружающей cpeды радиоактивными

веществами в общей системе охраны природы и разработка

высокоэффективных качественных технических средств для его

осуществления. Основными элементами дозиметрических приборов и других

средств измерения ионизирующих излучений в ядерной энергетике и

биомедицине, с помощью которых производится этот контроль, являются

детекторы, генерирующие определенные сигналы, которые регистрируют и

характеризуют параметры ионизирующих излучений. Чувствительность

проводимых измерений, а также большинство точностных характеристик

детекторов в значительной мере зависят от совершенства их конструкции,

качества изготовления и режимов работы, поэтому использование байесовских

методов для классификации, прогнозирования и восстановления регрессии,

необходимые при оперировании вероятностными характеристиками

обеспечения качества в реальных технологических процессах производства, в

настоящее время является актуальной задачей.

В данной работе предложена новая байесовская модель оперирования

статистическими данными оценки точности и достоверности результатов

мониторинга уровня и характера ионизирующих излучений, зависящих от

аппаратного обеспечения, качества изготовления регистрирующей аппаратуры

и влияния человеческого фактора (уровня персонала).

Проведенные в работе результаты исследования являются продолжением

исследований авторов в данном направлении и основаны на применении

методов классической теории вероятностей для решения актуальных новых

задач оперировании вероятностными характеристиками обеспечения качества в

реальных технологических процессах производства компьютерных систем

регистрации ионизирующего излучения для нужд биомедицины, а также при

классификации, прогнозировании и восстановлении регрессии.

Предложенный Байесовский подход к теории вероятностей является

эффективным. Поэтому авторы планируют применять его и в дальнейших

исследованиях проблем повышения качественных показателей при

производстве изделий биоинженерного назначения.

44

МЕТОД ОЦІНЮВАННЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНІВ ДЛЯ

ДОСЯГНЕННЯ ВИСОКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Злепко С.М., Московко М.В., Тимчик С.В.

Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця

Стрімке зростання рівня вимог до підготовки спортсменів в сучасному

світовому спорті потребує пошуку нових, більш ефективних методів, засобів і

організаційних форм підготовки спортивних резервів. Спортивне тренування,

будучи невід'ємною частиною тренувально-змагального процесу, динамічно

розвивається і, як і весь процес в цілому, спрямоване на раціональне виконання

поставлених завдань та досягнення необхідного ефекту для випадків, коли

закладена її науково-збалансована структура [1, 2, 3].

Метод оцінювання готовності спортсмена можна визначити як

систематизовану, логічну послідовність етапів, об'єднаних динамічним станом

організму спортсмена, що функціонує у локальному, інформаційному

змагальному просторі і характеризується енергетичним, пластичним та

інформаційним забезпеченням процесів самоорганізації організму,

спрямованих на досягнення поставленої мети - високих спортивних результатів.

Метод логічно поєднав в собі 4 етапи предстартової підготовки і 2 етапи

післяфінішного дослідження. Саме така структура методу, в основу якого

покладено розроблені інформаційні моделі особистості спортсмена, змагальної

діяльності, досягнення спортивного результату, тренерської діяльності і

забезпечила досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження,

оскільки оцінювання за даним методом відповідає вимогам інтегральності,

адаптивності, формує високоточний прогноз спортивного результату,

проводиться в будь-яких погодних умовах, займає короткий проміжок часу,

забезпечує тренера і спортивного лікаря об’єктивною інформацією щодо ФС

спортсмена.

На основі запропонованого методу розроблено автоматизоване робоче місце

спортивного лікаря (АРМ-СЛ), особливістю якого є наявність в його структурі

підсистеми прийняття рішень, яка надає лікарю для остаточного вибору

обґрунтовані альтернативи рішення щодо рівня підготовленості спортсмена і

можливість проводити оцінювання зазначеного рівня в режимі on-line перед

стартом і після фінішу.

Література:

1. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском

спорте / В. Н. Платонов. – К. : Олимпийская литература. – 1997. – 584 с. 2.

Волков Л. В. Биологические и педегогические основы современных технологий

спортивной подготовки детей и молодежи / Л. В. Волков. – Варшава : Академия

физической культуры. – 2001. – 44 с. 3. Московко М. В. К вопросу построения

модели тренера в спорте высших достижения / М. В. Московко, С. М. Злепко, С.

В. Тимчик // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах.

– 2014. – № 3. – С. 142–144.

45

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА

ПРОГНОЗУВАННЯ КОГНІТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС

ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

Злепко С.М., Навроцька К.С., Коваль Л.Г.

Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця

Дослідження психологічних факторів стійкості особистості ґрунтуються на

вивченні специфічних особистісних ресурсів. Використання сучасної

комп'ютерної техніки надає якісно нові можливості для проведення діагностики

особистості, оскільки значно спрощується фіксація і обробка відповідей

респондента.

Розроблена структурна схема автоматизованої системи для дослідження та

оцінювання когнітивної поведінки людини (рис. 1) надає можливість

дослідження параметрів когнітивних функцій, на основі проведення серії

експериментів. Рекомендується в комплекс включити: блок управління БД

(службова БД, БД користувачів, БД результатів досліджень), бібліотеку

тестових діагностичних методів, блок формування висновків.

Рис. 1. Структурна схема для дослідження та прогнозування когнітивної

поведінки людини

Висновок. Метою ранньої діагностики є більш ранній початок лікування і,

можливо, зменшення ризику розвитку деменції та поліпшення якості життя

пацієнтів. Реалізувати діагностику рекомендується на основі наведеної

структурної схеми, призначеної для обробки даних і реалізації моделі

дослідження когнітивних функцій під час експериментальних ситуацій, яка

допоможе забезпечити працівників необхідною інформацією.

Література:

1. Малкина Пых И. Г. Экстремальные ситуации / И. Г. Малкина Пых. – М. :

Эксмо, 2005. – 960с. 2. Зербіно Д. Д. Еколоогічні катастрофи у світі та в Україні

/ Д. Д. Зербіно, М. Р. Гжегоцький. – Львів : Атлас, 2005. – 280 с. 3. Столяренко

Л. Д. Основы психологии в экзаменационных вопросах и ответах / Л. Д.

Столяренко. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. – 544 с.

46

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Кльоц Ю.П.1, Стаховська В.П.

2

1)Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

2)Житомирська обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського,

м. Житомир

Психологічне здоров’я дозволяє людині жити в гармонії з собою,

реалізовувати свої здібності, бути впевненим та налаштованим на досягнення

поставленої мети, вміти контролювати себе.

Оцінка психологічного здоров’я людини реалізується шляхом тестування

і складається з набору запитань та варіантів відповіді. Кожен варіант відповіді

має експертну бальну оцінку. За сумою набраних балів визначається оцінка

психологічного здоров’я людини (Табл. 1).

Таблиця 1 – Рівні ризику

Отримана

сума балів Оцінка психологічного здоров’я

-46 .. -34

Психологічно нездоровий, дуже сильна дезадаптація,

необхідна допомога спеціаліста та повний перегляд способу

життя

-33 .. -15 Психологічно нездоровий, сильна дезадаптація, необхідна

допомога фахівця

-14 .. 15

Психологічно нездоровий, помірна дезадаптація, необхідно

послідовне вирішення психологічних проблем, починаючи з

найлегших

16 .. 34 Психологічно здоровий, але є ряд проблем, які треба

вирішити

35 .. 46 Повне психологічне здоров‘я

Рис. 1 Робочі вікна програми.

Висновок: Розроблене програмне забезпечення дозволяє провести оцінку

психологічного здоров’я людини та визначити необхідність додаткових

консультацій.

47

ПУТИ И ВОЗМОЖНОСТИ СОЗДАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО

ОБЕСПЕЧЕНИЯ МЕДИЦИНСКИХ ИНФОРМАЦИОННЫХ СИСТЕМ НА

ОСНОВЕ OLAP-ТЕХНОЛОГИИ

Костишин С.В., Злепко С.М., Коваленко А.С.

Винницкий национальный технический университет, г. Винница

Медицинская информационная система, как и любая другая, предназначена

прежде всего, для комплексного многомерного анализа данных, который в

конечном итоге создает необходимые условия для принятия решения. В свою

очередь, системы принятия решения обладает свойствами представления

пользователю агрегатных данных для различных выборок. Как правило, такие

агрегатные функции представляют собой многомерный набор данных,

технология работы с которым получила название OLAP.

В основе OLAP-технологии лежит идея многомерной модели данных.

Человеческое мышление многомерно по определению, а именно, когда человек

задает вопросы, он налагает ограничения, тем самым формируя вопросы во

многих измерениях.

На наш взгляд, еще одной сферой применения OLAP- технологий, может

стать медицина, а именно создание медицинских информационных систем,

работающих с: а) многомерными медицинскими данными; б) базами этих

данных, одним из требований к которым, является высокая

производительность; в) системами принятия решений врачами.

Необходимо сказать, что для решения проблемы создания OLAP-

медицинских систем и технологий одной проекции промышленного

применения OLAP на медицину будет явно недостаточно, более того, такое

решение было бы односторонним и не имело логического продолжения.

Поэтому, для достижения положительного результата необходимо

адаптировать уже имеющиеся в медицине механизмы, подходы, принципы и

т.д. к структуре OLAP-технологии. Речь, прежде всего, идет о понятии и

механизме реализации функций «поддержки принятия решения врачом»,

особенностях построения «дружественного интеллектуального интерфейса»,

разработке концепции обеспечения психологической совместимости триады

«пациент – OLAP база данных – врач».

Сегодня, достаточно проблемными видятся вопросы, связанные с

реализацией элементов OLAP технологии в структуре МИС на базе

конструктора АРМ врачей-специалистов, что объясняется отсутствием в

научной литературе публикаций, связанных с непромышленным и

небизнесовым приложением OLAP-технологий. Применение OLAP-технологий

при создании информационного обеспечения МИС безусловно потребует

разработки новых принципов и подходов к оцениванию эффективности их

внедрения, новых критериев для оценки информационного обеспечения,

построенного на новых принципах и проведения сравнительного анализа с

аналогичным, но без элементов OLAP-технологий, медицинскими

информационными системами.

48

ТЕХНОЛОГИЯ РАЗРАБОТКИ ПРОГРАММНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ

ДЛЯ ОЦЕНИВАНИЯ ПСИХИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ ЧЕЛОВЕКА

Козловская В.А., Гонтарь Т.М., Кобзарь Т.А.

Международный научно-учебный центр информационных технологий

и систем НАН Украины и МОН Украины, г. Киев

В работе рассмотрены некоторые аспекты разработки программного

обеспечения для оценивания психического здоровья человека.

Актуальность темы обусловлена востребованностью автоматизированных

систем получения, обработки и хранения информации в области психологии.

Анализ существующих на сегодняшний день компьютерных систем оценивания

психического здоровья показал, что, не смотря на свое разнообразие, ни одна из

них не позволяет всесторонне и полно оценить состояние психического

здоровья человека. В связи с этим был проведен сравнительный анализ

подходов к получению комплексной оценки психического здоровья человека,

который показал, что наиболее эффективным является подход, в рамках

которого психическое здоровье рассматривается как сложная система,

выделяются основные элементы этой системы и исследуются их

характеристики. На наш взгляд, именно такой подход дает возможность

провести комплексный анализ и синтез оценки психического здоровья

человека. Полученная с помощью такого подхода информационно-структурная

модель психического статуса здоровья, а также метод расчета интегральной

оценки [1] легли в основу нашей разработки программного обеспечения для

оценивания психического здоровья человека, которая реализуется в четыре

этапа.

На первом этапе проводится формализация разработанной

информационно-структурной модели психического здоровья и методов его

оценивания. Второй этап – разработка программных механизмов и

даталогических моделей для компьютерной системы оценивания психического

здоровья. На третьем этапе разрабатываются программные средства. Для

этого необходимо программно реализовать разработанные на предыдущем

этапе алгоритмы и пройти верификацию разработанного программного

комплекса. На четвертом этапе предполагается провести апробацию

программного обеспечения на реальных задачах, решение которых покажет ее

эффективность, а также позволит очертить спектр новых задач, которые могут

быть решены ее средствами.

Разработка программного продукта на основе предложенной технологии

позволит не только хранить индивидуальные данные каждого человека, но и

накапливать информацию для возможности ее дальнейшей статистической

обработки.

Литература:

1. Інформаційні технології в біології та медицині / [Гриценко В.І.,

Котова А.Б., Вовк М.І. та ін.]. – К.: Наукова думка, 2007. – 382 с.

49

ИССЛЕДОВАНИЕ СОСТОЯНИЯ ЗДОРОВЬЯ НАСЕЛЕНИЯ

СРЕДСТВАМИ ИНФОРМАЦИОННОЙ ТЕХНОЛОГИИ

Козак Л.М., Рогозинская Н.С., Ненашева Л.В.

Международный научно-учебный центр информационных технологий

и систем НАН Украины и МОН Украины, г. Киев

Актуальность. Поиск новых методов и решений, которые позволяют

планировать и контролировать процесс и ресурсы предоставления медицинских

услуг в соответствии с изменениями внешних условий функционирования

общества – актуальная задача для здравоохранения в настоящее время. Для

расширения возможностей ИТ формируют унифицированные подходы к

анализу состояния здоровья населения, в частности, с использованием системы

сбалансированных информативных показателей.

Результаты. В работе рассматривается реализация разработанной ИТ

исследования состояния здоровья населения региона, которая содержит этапы:

формирование массивов статистических показателей, построение системы

информативных показателей и исследование состояния здоровья населения

различных регионов. Комплекс анализируемых характеристик состоит из

массивов статистических показателей и разработанных комплексных

индикаторов и интегральных показателей для оценивания состояния здоровья

населения с учетом заболеваемости и смертности вследствие заболеваний.

Комплексные индикаторы «оценка смертности вследствие заболевания»

(EDDIS) характеризуют риск смертности с учетом текущего уровня

заболеваемости по каждой исследуемой нозологической группе с

использованием общих коэффициентов смертности (DRDIS),

распространенности данного заболевания (DIS) и заболеваемости (DISNEW)(на

100 тыс. населения):

NEWDIS

DIS DISDIS

DRED

.

Интегральная оценка смертности вследствие основных заболеваний

вычисляется методом площадей по комплексным индикаторам в каждом году

для каждого региона.

Анализ проводился на выборке показателей по 8 группам нозологий за

2004-2011 гг. по данным отчетов Центра медицинской статистики Украины.

Определены особенности динамики исследуемых показателей для 26

административных единиц. Анализ моделей динамики комплексных

индикаторов «оценка смертности вследствие заболевания» дал возможность

оценить угрозу смертности вследствие каждого выделенного заболевания с

учетом соотношения текущих уровней заболеваемости и распространенности.

Выводы. Сравнительная оценка с использованием ИТ исследования

состояния здоровья населения региона позволила определить области Украины,

которые входят в группу риска, что указывает на необходимость более

детального изучения причин неудовлетворительного уровня здоровья

населения этих областей и способов улучшения выявленной ситуации.

50

МОДУЛЬ УПРАВЛЕНИЯСИСТЕМОЙ ПОДДЕРЖАНИЯ

МИКРОКЛИМАТА ПРОМЫШЛЕННО-СКЛАДСКОГО

ПРЕДПРИЯТИЯ

Козина О.А., Шаипов Р.Р.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Создание комфортных условий труда в различных цехах или отделах на

предприятиях любого типа является залогом высокой отдачи каждого

сотрудника. Управление микроклиматом в помещении подразумевает

поддержание заданной температуры, влажности, концентрации газов, скорости

движения воздуха.

Представлен разработанный модуль управления системой поддержания

микроклимата в промышленно-складских помещениях. Тестирование

алгоритма работы контуров прямой и обратной связи между датчиками и

точками управления проводилось на примере предприятия, использующего

несколько производственных цехов, складское помещение и 2 комнаты

администрации.

Особенностью модуля является гибкий алгоритм управления системой,

который позволяет варьировать количество измерительных датчиков, а также

точек управления (от 2 до 18) не меняя общей структуры модуля.

Разработанная подсистема позволяет формировать управляющий сигнал

обратной связи в зависимости от выбранных диапазонов нормальных значений

температуры и концентрации углекислого газа, устанавливаемых при

первичной настройке системы из пользовательского интерфейса. При

инициализации системы необходимо задать, на основании каких и скольких

датчиков будет анализироваться значения выбранного параметра, и выбрать с

каким управляющим устройством тот или иной блок датчиков в выбранном

помещении будет связан обратной связью.

В каждом производственном цехе данные с нескольких цифровых

термометров усредняются для формирования управляющего сигнала реле

включения/выключения клапана на выбранной ветке водяного отопления. В

модуле предусмотрена возможность изменения длительности между опросами

датчиков температуры, влажности и концентрации СО2, а также привязки

датчиков к точкам управления с панели пользователя.

Блок архивной информации содержит журнал всех результатов измерений

и сформированные сигналы по изменению мощности блоков принудительной

вентиляции и системы водяного электрического отопления. Блок архивной

информации позволяет формировать отчеты о работе системы за выбранный

пользователем период. В докладе показано, что реализация предложенного

алгоритма регистрации и хранения измеренных данных позволяет использовать

результаты их статистической обработки для оптимизации затрат на

поддержание комфортных условий труда в промышленно-складских

помещениях.

51

ИНТЕГРИРОВАННАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ

ПРОМЫШЛЕННОГО ПРЕДПРИЯТИЯ

Козина О.А., Заградский Д.Ю.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В докладе рассмотрены структура и основные алгоритмы управления

функционированием интегрированной системы безопасности

производственных предприятий. В качестве примера для разработки проекта

такой системы использовалось предприятие, имеющее внутри собственного

периметра 2 цеха класса Г по взрывопожарной и пожарной опасности, 1 склад и

1 офисное помещение. В связи с небольшими расстояниями между точками

контроля и управления реализована проводная система обмена информацией.

Разработанная система предусматривает работу интегрированных

модулей с общей системой протоколирования. Модуль видеонаблюдения

предназначен для осуществления визуального контроля состояния объектов и

обстановкой на прилегающей территории, а так же просмотра архивной

видеоинформации. При этом в течение рабочего дня оператор системы

безопасности может просматривать сигнал с камер видеонаблюдения в

реальном режиме времени, а в нерабочее время внутренние и внешние IP-

камеры видеонаблюдения срабатывают по датчику движения. Наличие

магнитоконтактных извещателей открытия окон и дверей во всех помещениях

позволило реализовать включение камер видеонаблюдения в нерабочее время

по тревожному сигналу от них. Также ведется журнал всех событий в режимах

«выходного дня» или «ночного сторожа».

В докладе рассматривается принцип функционирования модуля контроля

доступа на территорию производственного предприятия. Контроль и

управление доступом предназначен для предотвращения прохода посторонних

лиц, организации пропуска сотрудников и посетителей на территорию

промышленного предприятия. Для этого используются электронные

идентификаторы с встроенной памятью iButton DS-1994. Энергонезависимая

память и дополнительная возможность записи времени события в таких

электронных ключах дают возможность для хранения информации и

идентификации объектов. Обмен данными между электронным ключом и

блоком считывания данных происходит по протоколу 1-Wire, который требует

только одного вывода данных и общего вывода. База данных охраняемого

объекта содержит не только идентификаторы работников предприятия и

охраняемых объектов, но и время допуска заданных сотрудников к выбранным

объектам. Журнал всех событий модуля контроля доступа содержит времена и

идентификаторы всех удачных или неудачных проникновений.

Показана возможность расширения интегрированной системы и

наращивания периферийного оборудования при изменении планировочных

решений помещений без изменения алгоритма ее работы.

52

АЛГОРИТМ ИНФОРМАЦИОННО-КОМПЬЮТЕРНОЙ ПРОГРАММЫ

ОЦЕНКИ И ПОДДЕРЖКИ ЗДОРОВЬЯ

Кравченко В.В.

Международный научно-учебный центр информационных технологий

и систем, г. Киев

Современные экологические, экономические и социальные условия

характеризуются существенным ухудшением здоровья населения. Одной из

причин является смещение интересов в культурном социуме современного

человека и связанное с этим незнание возможностей своего организма,

позволяющих следить за своим здоровьем и управлять им.

В работе предлагается компьютерная программа – «Система оценки и

управления здоровьем» для поддержки принятия решений при формировании

режима оздоровления. Основные информационные модули: а) методики оценки

составляющих физического здоровья и б) список методик и систем

оздоровления. Программа реализована на языке Java и реляционной базы

данных Sql. Алгоритмическая схема работы программы представлена на Рис. 1.

Рис. 1. Алгоритм информационно-структурной программы оценки и

поддержки физического здоровья (ФЗ)

Внедрение предложенной программы позволит: автоматизировать сбор и

хранение данных, вычислять и анализировать результаты исследований,

ориентированных на оценку состояния физического здоровья, а также

возможностей организма по реализации оздоровительных методик в

зависимости от физической и функциональной подготовленности, степени

развития, адаптационных резервов человека, а также его предпочтений.

Создание полного

отчета по

состоянию ФЗ

Все пройдено?

Формирование

неполного отчета

по состоянию ФЗ

Нет Да

Формирование и запись

выводов соответственно

результатам

Авторизация

пользователя

Система мониторинга

- информационные

показатели

- методики оценок

Выбор

методики

оценки

Сбор

показателей

ФЗ

Математическая обработка данных,

нормирование показателей,

ститистический анализ исследований

Выбор управляющих

воздействий (методы

оздоровления) Создание отчета по состоянию и

динамике ФЗ до и после реализации

управляющих воздействий

53

МЕТОДИКА ОТБОРА ИНФОРМАТИВНЫХ ПРИЗНАКОВ

В ЗАДАЧАХ КЛАССИФИКАЦИИ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО

СОСТОЯНИЯ ЧЕЛОВЕКА-ОПЕРАТОРА

Кривова О.А.1, Козак Л.М.

1, Чайковский И.А.

2, Маресова Т.А.

1

1Международный научно-учебный центр информационных технологий и

систем НАНУ и МОНУ 2Институт кибернетики НАНУ, г. Киев

На этапе обработки и анализа многомерных и разнородных

психофизиологических данных возникает проблема выявления наиболее

информативных признаков. Существует ряд классических алгоритмов отбора

признаков, где критериями служат статистические, информационные меры

различия. В задачах классификации эмоционального состояния человека-

оператора по физиологическим сигналам решение этой проблемы направлено на

увеличение точности распознавания и уменьшение размерности модели для

объективной интерпретации результатов. Сложность такой прикладной задачи

состоит в том, что большинство признаков взаимосвязаны, экспериментальные

выборки невелики.

Цель – разработать методику выявления оптимального набора

информативных признаков для эффективного распознавания эмоциональных

реакций человека-оператора.

Результаты. Для распознавания индуцированных эмоциональных

состояний разработаны методика и вычислительная процедура выявления

оптимального набора психофизиологических показателей (по данным

мониторинга ЭКГ и самоотчетов). Методика была апробирована при обработке

данных исследований эмоциональных реакций (ЭР) операторов, вызванных

просмотром верифицированных клипов различной валентности (положительная,

отрицательная, нейтральная) и активации (сильная, слабая). Расчеты проводились

с применением пакета STATISTICA 10.

Модуль выявления информативных признаков включает: 1) нормализацию

переменных (показателей самооценки и вариабельности ритма сердца, ВРС); 2)

фильтрацию статистически значимых признаков с применением многомерного

дисперсионного анализа; 3) выбор классификационной модели пошаговой

процедурой канонического дискриминантного анализа и 5 стратегий отбора

признаков; 4) оценку качества классификатора (по относительной ошибке и числу

отобранных признаков).

Выводы. Разработана методика отбора комплекса информативных признаков для

диагностики эмоционального состояния человека-оператора. Средний

коэффициент результативности классификации по комплексу информативных

показателей самооценки и ВРС составил 95,68%.

Классификация ЭР оператора по результатам самоотчетных методик (без

регистрации показателей ВРС) эффективна при сильной активации. При помощи

оптимального набора показателей ВРС возможно более точное распознавание

эмоциональных состояний оператора, включая реакции на нейтральные и

слабоокрашенные видео стимулы.

54

МОДЕЛЬ ПЕРЕМЕЩЕНИЯ ГРУДНОЙ КЛЕТКИ ЧЕЛОВЕКА В

ПРОЦЕССЕ ДЫХАНИЯ

Мазалов И.А., Дацок О.М.

Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков

Контроль частоты дыхания (ЧД) используется в таких сферах, как

спортивная медицина, клиническая медицина в условиях операций и в

послеоперационный период, а также, перинатальная медицина и педиатрия.

По тому какая группа мышц оказывает большее влияние на изменение

объема легких, различают грудной, брюшной и смешанный типы дыхания. При

грудном дыхании за изменение объема легких отвечают, преимущественно,

межреберные мышцы. При брюшном типе дыхания дыхательные движения

совершаются диафрагмой. При смешанном типе в акте дыхания участвуют

межреберные мышцы и диафрагма. В норме, передняя стенка грудной клетки и

брюшной полости движутся синфазно, однако, с различной амплитудой.

Асинхронность грудных и брюшных движений может свидетельствовать о

патологиях дыхательной системы.

Методика измерения ЧД заключается в контроле изменения

механической величины – периметра грудной клетки или брюшной полости и

преобразования ее в электрическую величину – падение напряжения на

сопротивлении тензодатчика, используемого в работе [1].

Для анализа процесса движения грудной клетки или стенок брюшной

полости в процессе дыхания представим поперечное сечение грудной клетки в

виде эллипса. Пусть изменение величин полуосей эллипса подчиняется

гармоническому закону. Тогда и изменение периметра эллипса также будет

гармоническим. Следует при этом учесть асинхронность движения передней и

задней стенок грудной клетки, вследствие того, что задняя стенка неподвижна в

процессе дыхания [2]. Для моделирования удобнее зафиксировать не точку

эллипса, соответствующую позвоночнику, а геометрический центр эллипса, и

тогда будет наблюдаться асинхронность между изменением размеров полуосей.

Она играет свою роль при моделировании сигнала и сравнении его с

измеренным значением.

Экспериментальные исследования показывают, что измерение периметра

грудной клетки при помощи тензорезистивного датчика адекватно отображают

модельные представления. Расхождения обусловлены тем, что в тензодатчике

используется порошок графита, имеющий неоднородную структуру.

Рассмотренная модель может быть использована для определения сферы

применения и метрологической аттестации устройства регистрации ЧД.

Литература: 1. Мазалов И.А. Датчик частоты дыхания / 18-й Международный молодежный форум

«Радиотехника и молодежь в XXI веке». Сб. материалов форума. Т. 1. – Харьков: ХНУРЭ.

2014. - с. 186-187.

2. Anne de Groote , Yves Verbandt , Manuel Paiva , Pierre Mathys / Measurement of

thoracoabdominal asynchrony: importance of sensor sensitivity to cross section deformations /

Journal of Applied Physiology / April, 1 2000 Vol. 88 no. 4, 1295-1302

55

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ФОТОМЕДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ВІЗУАЛЬНОЇ

ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ В ДЕРМАТОЛОГІЇ

Макара І.В.1, Кожухар О.Т.

2 Салій Л.С.

3

1Луцький національний технічний університет

2Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

3Волинський обласний шкірно-венерологічний диспансер, м. Луцьк

Розроблення інтелектуальних фотомедичних технологій (ІФМТ) в

медичній діагностиці є одним із пріоритетних напрямків інноваційного

розвитку. Широке застосування комп'ютерних методів оброблення та

візуалізації діагностичної інформації реалізовані завдяки перспективним

оптоелектронним засобам, зокрема в області введення-виведення і

перетворення інформації, а також новим ефективним алгоритмам, що

забезпечують надійне вилучення діагностичної інформації з істотно

спотворених сигналів.

Нами запропоновано оптоелектронну ІФМТ на ґрунті програмно-

технічного комплексу, що складається з персонального комп'ютера,

ввімкненого в мережу типу Інтернет, цифрової та оптоелектронної техніки зі

спеціальним програмним забезпеченням, а також складеними базами даних і

експертною програмою, що дозволяє спеціалісту на основі діагностики

пропонувати індивідуальні рекомендації з використання різноманітних

дерматологічних засобів.

Принцип дії ІФМТ в дерматології ґрунтується на зовнішньому

поверхневому експрес-діагностуванні ділянок шкіри з підозрою на патологію і

виведенні в інтерактивному режимі отриманих результатів, візуалізованих на

цифровому дисплеї оптоелектронного діафаноскопічного приладу у вигляді

чисельних даних (світловідбивальних та колірних показників

внутрішньошкірних пігментних і судинних змін ураженої тканини) та тестових

матриць і таблиць баз даних з обробленими даними на екрані монітора

персонального комп’ютера з можливим здійсненням обміну даних в будь-які

інформаційні мережі, в тому числі телекомунікаційні системи в процесі

телеконсультацій.

Оптоелектронна ІФМТ працює за своїм алгоритмом, що дозволяє

проводити вимірювання сигналів фотоприймача відбитих від ураженої

біологічної тканини й добувати діагностичну інформацію з фізіологічних

сигналів складної форми, звівши її до послідовності окремих стадій

інтелектуального оброблення сигналів. Функціональною основою цієї

технології є оригінальний метод оброблення сигналу, який дає можливість

істотно підвищити достовірність результатів діагностики.

Отже, ІФМТ в дерматології є основою неінвазивних діагностичних

досліджень, а також методів контролю лікування, що імітують роботу експерта

(спеціаліста високої кваліфікації, активного і креативно-мислячого, здатного до

швидкої адаптації в нестандартних та експериментальних ситуаціях) і

вимагають постійного ухвалення нових (іноді нестандартних) рішень,

відповідних принципам доказової медицини.

56

ИНТЕЛЕКТУАЛЬНАЯ СИСТЕМА ОЦЕНКИ СОСТОЯНИЯ

ЭПИТЕЛИЯ ШЕЙКИ МАТКИ

Малышевская Е.Н.

Национальный технический университет Украины

«Киевский политехнический институт», г. Киев

В работе предложено новую информационную технологию

использования нейронных сетей для решения задачи нахождения места и

процентного содержания трансформированного эпителия на органе. Построена

математическая модель задачи. Описаны этапы работы системы [1]. В качестве

исходных данных есть информация о 185 пациентках, которые проходили

обследование. Во время кольпоскопического осмотра проводилось снятие

многоканальных электронных изображений тканей шейки матки, брались

образцы подозрительных тканей (биопсия), которые затем отправлялись на

исследование цитологу. Расположения биопсий были зафиксированы на снятых

изображениях. Изображения снимались, применяя 16 фильтров. В работе

рассматривается гипотеза, о том, что похожие типы эпителия имеют похожие

оптические свойства и отличие между разными типами эпителия больше, чем

отличие между одинаковыми типами эпителия у разных пациентов [2]. Для

задачи классификации типов эпителия используются нейронные сети.

Выполнена разработка архитектуры и алгоритмов функционирования

автоматизированной системы. Система состоит из модуля ввода информации,

модуля хранения данных, модуля обработки входных данных, модуля обучения

НС, модуля сегментации изображений, модуля обработки данных после

сегментации, модуля распознавания проблемных сегментов [3, 4]. Результат

выводится при помощи модуля визуализации результатов, после чего, врач, по

результатам работы системы принимает решение об оценке состояния эпителия

и необходимости биопсии и месте ее взятия.

Литература:

1. Malyshevska K. The usage of neural networks for the medical diagnosis //

Suplement to the international journal “Information Technologies \& Knowledge”

of 9th international conference KDS-2009 .- Sofia.- June.- 2009.- P. 77.

2. Haralick R.M., Shamnmugan K., Dinstein I.H. Texture features for image

classification // IEEE Trans. Syst., Man. Cyber. – 1973. – Vol. SMC-3. – P. 610-

620

3. Wiener Norbert Extrapolation, Interpolation, and Smoothing of Stationary Time

Series. New York: Wiley. ISBN 0-262-73005-7, 1994

4. Kohonen, Teuvo Self-Organized Formation of Topologically Correct Feature

Maps.// Biological Cybernetics 43. – 1973. – P. 59–69.

57

КОМП'ЮТЕРНА ОБРОБКА ВПЛИВУ ШУМУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Мандрика М.С., Черних О.П.

Нацiональний технiчний унiверситет

«Харкiвський полiтехнiчний iнститут», м. Харкiв

Розвиток промисловості підвищує шумове забруднення, яке негативно

впливає на людину: може мати значний вплив на здоров'я і поведінку людини.

Шум може викликати роздратування і агресію, артеріальну гіпертензію

(підвищення артеріального тиску), втрату слуху. А також шум звукового

діапазону призводить до зниження уваги і збільшення помилок при виконанні

різних видів робіт. Шум уповільнює реакцію людини на сигнали, які надходять

від технічних пристроїв. Шум пригнічує центральну нервову систему (ЦНС),

викликає зміни швидкості дихання і пульсу, сприяє порушенню обміну

речовин, виникненню серцево-судинних захворювань, виразки шлунку,

гіпертонічної хвороби. При впливі шуму високих рівнів (більше 140 дБ)

можливий розрив барабанних перетинок, контузія, а при ще більш високих

(більше 160 дБ) і смерть [1].

Для більшої працездатності з метою мінімального негативного впливу на

здоров’я людини необхідно виконувати розрахунки рівня шуму на робочому

місці. Мета роботи є комп’ютерна оцінка розрахунку рівня шуму на робочому

місті. Було розроблено систему яка має застосовуватися для комплексної

методики дослідження впливу шуму на працездатність людини на робочому

місці та на її організм у цілому. Розрахунок може виконуватися з

використанням даних в одній точці або декількох точках з метою підвищення

якості та точності комп’ютерної обробки. Також надається можливість

розрахунку з різним типом приміщень; надається таблиця з даними

розрахунків; будується графік залежності частоти звуку від шуму та

порівнюється с нормами ДСТУ.

За допомогою програмного продукту ми маємо можливість розрахувати:

рівень шуму (шумовий фон) в октавних смугах частот при відключеному

джерелі шуму, середній рівень шуму для октавних смуг, потужність шуму

джерела, рівень звукового тиску [2].

У результаті розрахунків за допомогою системи можна сказати, що в

приміщені без меблів з невеликою кількістю людей рівень шуму буде набагато

вищий ніж, допустимо, у приміщені з звуко поглинаючою облицюванням стелі

і частин стін. Тому, перш за все, для початку будь-якого виробництва треба

забезпечити приміщення допустимим рівнем звуко поглинаючого матеріалу, бо

інакше надмірний шум буде пагубно впливати на працездатність працюючих та

на їх фізичний стан.

Література: 1. К.Н. Ковригин, А.П.Михеев. Влияние шума на производительность труда. - М.:

Гигиена и санитария, 1995. - 217 с.

2. ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. Введ.01.07.84.

58

КІЛЬКІСНЕ ВРАХУВАННЯ РІЗНОЯКІСНОСТІ ТА ВАРІАЦІЇ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА

ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЕМБРІОНІВ ССАВЦІВ ПРИ КРІОКОНСЕРВУВАННІ

Манюков О.Ю., Горбунов Л.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто математичну модель реакції клітин на дію низьких

температур. Заморожування та довгострокове зберігання ембріонів

невід’ємний етап біотехнології відтворення високопродуктивних

сільськогосподарських тварин. Ефективність методу трансплантації

визначається показником збереженості деконсервованих ембріонів, яка в наші

дні становить близько 90 %, тоді як теорія кріопошкоджень та кріозахисту

прогнозує результати значно вищого рівня. Чи можливо досягти 100 %

збереженості, чи є біологічні й технологічні обмеження досягнення такого

виживання – невідомо.

Експериментальні дані показують, що після циклу заморожування-

відтавання частина клітин зберігає життєздатність, а частина гине, навіть коли

обрані оптимальні умови проведення кріоконсервування. У випадку з

ембріонами корови можлива загибель частини як ембріонів, так і бластомерів

одного зародка. Тому що причини цих невідповідностей не встановлені, слід

припустити, що це відбувається через відмінність клітин між собою за якимись

власними ознаками.

Моделі дегідратації, запропоновані у другій половині ХХ ст., мають

низку вад, зокрема, розглядають поведінку однієї ізольованої клітини,

параметри якої є середніми без урахування дисперсій клітинної популяції.

Імовірно, індивідуальні відмінності клітин за параметрам, що досліджуються,

можуть впливати на їхню збереженість. Встановлено, що біологічна

різноякісність визначає природний максимальний рівень виживання ембріонів

підчас низькотемпературного консервування. Для цього встановлено дисперсії

технологічних параметрів заморожування зародків великої рогатої худоби для

різних типів заморожувачів, а також досліджено характер розподілення

осмотичних параметрів ембріонів корови, що визначають їxній морфо-

функціональний стан: поверхнево-об’ємне відношення, коефіцієнт

проникнення цитоплазматичних мембран до води, енергія активації транспорту

води. Розроблений cпосіб врахування впливу характеру розподілення на

величину збереженості дозволяє вести облік впливу індивідуальних

властивостей по кожному з параметрів на величину загального виживання.

Створено імовірнісну модель виживання деконсервованих клітин, за

допомогою якої оцінено вплив індивідуальних властивостей клітин і варіацію

технологічних параметрів з урахуванням щільності імовірності їхнього

розподілення на рівень збереженості клітин.

Вивчення впливу індивідуальних властивостей клітин на їхню життєздатність

забезпечить прогрес у галузі створення технології кріоконсервування зародків.

59

РОЗРОБКА СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

ЛІКАРСЬКО-ДІАГНОСТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Мумладзе Г.Р., Поворознюк А.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Метою роботи є розробка системи підтримки прийняття рішень на етапах

діагностики і лікування, в якій реалізовано синтез бінарного дерева рішень по

критерію мінімуму помилок в призначенні комплексу лікарських препаратів.

Для диференційної діагностики в заданій предметній галузі необхідно

синтезувати бінарне дерево рішень в кожній вершині якого реалізовано

ймовірнісне вирішальне правило, за допомогою якого визначається один з

альтернативних потомків на основі аналізу діагностичних ознак.

Синтез дерева рішень зазвичай виконується по критерію мінімізації

помилок першого та другого роду, які залежать від розташування еліпсоїдів

розсіювання в просторі ознак.

При комплексній оцінці необхідно використовувати критерій мінімізації

помилок в призначенні комплексу лікарських препаратів.

Враховуючи те, що кожний діагноз характеризується вектором

необхідних фармакологічних дій, які повинні бути покриті комплексом

лікарських препаратів з урахуванням їх несумісності та індивідуальної

непереносимості, в роботі пропонується перехід з традиційного простору

діагностичних ознак у простір фармакологічних дій.

Процес реабілітації пацієнтів складається з двох пов’язаних етапів:

діагностики захворювання та лікування виявлених патологій. Дані етапи не

мають чіткої границі, тому що після постановки діагнозу та призначення

лікувального комплексу необхідно проводити постійний моніторинг процесу,

для оцінки ефективності лікування та, при необхідності, його корегування.

Існує широкий спектр комп’ютерних систем, які застосовуються на етапі

постановки діагнозу, проте на етапі медикаментозної реабілітації підтримка

зазвичай обмежується довідником фармацевта. При цьому прийняття

неправильного рішення, як на етапі діагностики, так і на етапі медикаментозної

реабілітації, може призвести до трагічних наслідків для здоров’я пацієнта.

В таких системах діагностика захворювань зводиться до задачі

класифікації стану пацієнта при аналізі вектора діагностичних ознак

Xi (симптомокомплексу), при чому результатом діагностики i-го пацієнту Di

може бути деяка кількість альтернативних захворювань.

При такому підході мінімізується ризик неправильного визначення

діагнозу, але ризики, що виникають під час лікувальних заходів, не

враховуються. Тому задача мінімізації ризиків при комплексній оцінці всіх

етапів лікувально-діагностичного процесу на сьогоднішній день являється

актуальною.

60

СИСТЕМА ВЫЯВЛЕНИЯ КОМПЮТЕРНОЙ

ЗАВИСИМОСТИ У СТУДЕНТОВ

Мустецова Е.В., Прасол И.В.

Национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

Современная молодежь, значительное время проводят в общении с

компьютером, что, как правило, не коррелирует с уровнем знаний и

успеваемостью. Кроме этого, у больших «любителей виртуального мира»

отмечается специфические черты поведения (отрешенность, обидчивость,

замкнутость и т. д.).

Наличие и пути формирования компьютерной зависимости (КЗ) до

настоящего времени являются предметом дискуссий как психиатров так и

психологов. Можно выделить три группы концепций формирования КЗ:

медико-биологические, социальные и психологические.

Медико-биологические концепции КЗ основывается на том, что

клиническая картина и развитие КЗ и влечение к азартным играм сходны.

Социальные концепции базируются представлении о том, что общение

в Интернете подчинены тем же законам, которые действуют в реальном мире.

Психологические (психоаналитические) концепции феномена КЗ

основаны на представлении о том, что виртуальный мир, дает уникальную

возможность динамичного взаимодействия между субъектом и объектом, а в

основе расстройства лежит стремление к доминированию над компьютером

как высокоинтеллектуальным противником.

Следовательно, литературные сведения, относительно КЗ не позволяют

составить однозначное представление о природе расстройства. Это связано со

многими факторами. Прежде всего, с несовершенством методологии

большинства исследований и использования анкетирования, как основного

метода диагностики.

Нами разработана система (рис) диагностики КЗ на основе анализа

формирования поведенческой функции с точки зрения теории функциональных

систем. Особенностью системы является учет всех факторов влияющих на

мотивацию поведения человека.

Рисунок. Структура системы выявления компьютерной зависимости.

61

CONNECTING DIAGNOSTIC DEVICES TO PACS

Nenasheva L. V., Romaniuk O. O., Tsarenko K. K.

International Research and Training Center for Information Technologies and

Systems of the NAS and MES of Ukraine, Kyiv

Creation of digital medical images data storage is one of the main steps of health

care facility informatization. For large amount of data picture archiving and

communication system (PACS) is being used. PACS provides economical storage of

and convenient access to images from multiple modalities.

Data storage requires access to local network and connectivity with modalities.

Thus when connecting diagnostic devices to PACS consideration must be given to

such requirements for these devices: DICOM compatibility, networking,

query/retrieve of raw images. Most of the old modalities don't support function of

Automatic Picture Transmission (APT) to the remote data storage or are incompatible

with PACS (metadata of images consists of Cyrillic symbols or file formats are

unsupported). To connect the above mentioned diagnostic devices software module

was created.

Functions of software module:

1. Image collection from modality database on schedule;

2. Data export from database to *.dcm DICOM-file metadata;

3. Ordering metadata tags according to DICOM 3.0;

4. Harmonizing digital medical image data with health care facility MIS patient DB;

5. Romanization of filenames and metadata written in Ukrainian or Russian

according to [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-2007-п] for proper

displaying;

6. Copying converted image files to PACS.

62

ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ СЕТИ ХОПФИЛДА ДЛЯ ЗАДАЧ

ДИАГНОСТИКИ В РИНОЛОГИИ

Нечипоренко А.С., Ерохин М. А.

Харьковский национальный университет радиоэлектроники, г. Харьков

Нарушение функции носового дыхания существенно снижает качество

жизни таких пациентов и может свидетельствовать об острых и хронических

воспалительных заболеваниях носа и околоносовых пазух. В соответствии с

рекомендациями международного комитета по объективной оценке носового

дыхания [1] протокол диагностических исследований влючает данные

томографии (КТ, МРТ), акустической ринометрии и риноманометрии. В

результате, врач-отоларинголог сталкивается с множеством диагностических

параметров и симптомов, которые необходимо проанализировать, а пациент – с

необходимостью существенных временных и финансовых затрат.

В данной работе проведено исследование возможности использования для

задач диагностики в ринологии интеллектуальной обработки сигналов носового

дыхания, а именно искусственной нейронной сети Хопфилда. Исходные

данные для обработки получены с помощью программно-аппаратного

комплекса для риноманометрических исследований «Optimus» [2] и

представляют временные ряды дифференциального давления и расхода

воздушного потока. Дискретные сети Хопфилда – ассоциативная память,

основной функцией которой является восстановление образа, который хранится

в памяти, в ответ на предоставление неполной или искажённой версии этого

объекта [3]. Сеть обучалась, используя правило векторного произведения

(правило Хебба) – формировалась матрица синаптических весов W .

Особенностью данной матрицы является то, что она симметрична относительно

главной диагонали, все элементы главной диагонали равны нулю. Это связано с

тем, что выход i-го нейрона не поступает на его вход:

ij

MijijNjiW

,0

1,,,

1

При формировании входных векторов были опробованы различные

подходы, в том числе с учетом соотношений показателей и статистики.

Разработана программная реализация нейронной сети Хопфилда на основе

платформы .NET, которая способна подтвердить наличие или отсутствие

патологии в течение нескольких секунд без участия квалифицированного

медицинского персонала и может быть использована в системах экспресс-

диагностики функции носового дыхания.

Литература: 1. Clement, P. A. Committee report on standardization of rhinomanometry / P. A. Clement //

Rhinology. - 1984. №22 (3), P. 151-155.

2. Нечипоренко А С. Технические аспекты риноманометрии / Восточно-европейский

журнал передовых технологий. - 2013, 4/9(64), c. 11-14.

3. Хайкин С. Нейронные сети: полный курс / С. Хайкин 2-е изд. - М.: Вильямс, 2006.

1104 с.

63

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВКИ ТЕСТОВИМИ МЕТОДАМИ

Поворознюк Н.І.1, Бобрівник К.Є.

2

1)Національний технічний університет України «КПІ»

2)Національний університет харчових технологій, м. Київ

Оцінювання латентних (неявних, схованих) характеристик особистості за

допомогою тестування знайшло широке застосування у медицині, бізнесі,

військовій справі, освіті [1,2]. У медицині тестування застосовується для

виявлення психологічних характеристик пацієнта, у бізнесі — для підбору

персоналу на відповідальні посади, у військовій справі — для оцінки

психологічних характеристик стійкості бійця у бойовій обстановці [3,4].

Зокрема у галузі освіті тестування застосовується для моніторингу якості

освіти [5]. Упродовж останніх кількох десятиліть у тестуванні швидко

розвивається методика тестування під назвою IRT (Item Response Theory), яка у

вітчизняній науковій літературі поки ще не має стійкої назви. Під час навчання

змінюється така латентна характеристика учня чи студента, яка у вітчизняній

літературі дістала назву «рівень підготовки», а у зарубіжній — «ability» і

позначається грецькою буквою θ. Рівень цієї характеристики можна оцінити в

учнів чи студентів під час тестування по відповідях на тестові завдання. Одним

з найважливіших параметрів тестових завдань є трудність (difficulty). Рівень

підготовки θ учня чи студента оцінюється здатністю дати правильну відповідь

на тестове завдання відповідного рівня трудності. Оскільки рівень підготовки є

величиною латентною, то тестові завдання характеризуються ймовірнісною

характеристикою Item Characteristic Curve (ICC), яка показує ймовірність

правильної відповіді на це завдання від рівня підготовки. Таким чином рівень

підготовки учня чи студента і трудність тестових завдань приводяться до однієї

інтервальної шкали і дають змогу засобами математичної статистики виразити

рівень підготовки числом із заданою точністю.

Тестування учнів чи студентів за методикою IRT вимагає великого обсягу

складних обчислень, тому здійснюється зазвичай за допомогою комп’ютерної

техніки, звільняючи при цьому викладачів від рутинної, низькопродуктивної

роботи по перевірці і обробці результатів тестування і даючи змогу зосередитися

на творчій роботі по стратегії навчання і формуванню банка тестових завдань.

У Національному університеті харчових технологій на кафедрі

інформаційних систем у рамках системи дистанційного навчання у віддалених

філіалах університету проходить апробацію тестовий модуль оцінювання рівня

підготовки студентів з інженерних дисциплін за методикою IRT.

Література: 1. F.M. Lord. Applications of Item Response Theory to Practical Testing Problems. Hillsdale,

NJ: Erlbaum, 1980. 2. F. Baker. The basics of item response theory. Portsmouth, NH: Heinemann

Educational Books, 1985. 3. D.J. Weiss. Adaptive Testing by Computer, Journal of Consulting and

Clinical Psychology. 1985, 53, 6, pp. 774-789.4. R.K. Hambleton, H. Swaminathan. Item Response

Theory: Principles and Applications. Boston, 1985. - 327 p. 5. Аванесов В.С. Item Response

Theory: Основные понятия и положения. Статья первая. ПИ № 2, 2007 г. с. 3-28.

64

НЕОБХОДИМОСТЬ РАЗРАБОТКИ ИНФОРМАЦИОННОЙ

СИСТЕМЫ ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ СТЕПЕНИ САМОРЕАЛИЗАЦИИ

ЖЕНЩИНЫ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Рисованая Л.М.

Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков

Несомненно, что на сегодняшний день, изучение личностных аспектов

психологии женщины определяется прежде всего тем, что именно они несут в

себе потенциал здорового развития общества. Именно процесс самореализации

женщины является ключевым механизмом в процессе формирования личности

и адаптации в современных условиях. Проводимые ранее исследования

доказывают, что женщины, которые по разным причинам не могут реализовать

свои возможности, обречены на хронические, разрушающие их здоровье и

личность переживания. Именно этот фактор указывает на нарастание кризиса в

межличностных отношениях.

На сегодняшний день кризис личностных взаимоотношений это весьма

распространенная проблема. Одно из проявлений кризисных отношений в

семье, на работе, в обществе это нарушение эмоциональной стабильности, в

частности проявление депрессий, тревожности, агрессии и др.

Следствием такого рода негативных эмоциональных состояний является

психическое, соматическое и социальное неблагополучие, что в свою очередь

увеличивает потребность женщины прибегнуть к помощи психолога.

В настоящее время актуальной остается проблема изучения

самореализации женщин, а также стабилизация их психологического и

физического здоровья. Для определения степени эмоциональных расстройств

психолог использует ряд известных методик, например таких, как

«Самоактуализационный тест», «Личностный опросник Кеттелла», «ПЭА» и

др. Полученная информация дополнительно обрабатывается, а нормы

психологического исследования разрабатываются индивидуально для каждой

женщины. Исходя из того, что информации много, а обработать ее нужно

быстро и качественно, возникает необходимость создания информационной

системы (ИС), позволяющей определять степень самореализации женщины в

современных условиях.

Известны такие ИС как «Учет неблагополучных семей», «Комиссия по

делам несовершеннолетних и защите прав ребенка» и др., определяющие

только степень эмоциональных расстройств. Однако, ИС, определяющих

степень самореализации женщин на сегодняшний день не существует.

Таким образом, проведенные в представляемой области исследования,

подтверждают необходимость создания ИС, которая позволяет оценивать

степень самореализованности женщин, тем самым сохранить ее физическое и

психологическое здоровье.

Предлагаемая ИС является важным этапом информатизации процесса

позволяющего более качественно и своевременно выявлять степень

психологических, личностных и эмоциональных расстройств, что поможет

женщине реализовать себя в желаемой сфере деятельности.

65

КОМП’ЮТЕРНА СИСТЕМА АНАЛІЗУ МЕДИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ

Родін С.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В даний час діагностика на основі візуального аналізу медичних зображень

набула широкого поширення в лікарській практиці. При цьому, як відомо,

рання діагностика різних патологій, в тому числі раку, значно збільшує шанси

пацієнтів на одужання. Однак об'єкти інтересу дослідника на медичних

зображеннях, що застосовуються в ранній діагностиці, найчастіше бувають

невеликими і малоконтрастними в порівнянні з навколишнім фоном. При

візуальному виявленні цих об'єктів можуть виникнути проблеми. З одного боку

вони обумовлені особливостями самих зображень, з іншого - обмеженістю

характеристик зорової системи дослідника і спотвореннями, що виникають в

зображеннях при отриманні та відображенні. Тому вирішення завдань,

пов'язаних з підвищенням ефективності виявлення дослідником невеликих

малоконтрастних об'єктів інтересу на медичних зображеннях, залишається

актуальним.

У переважній більшості випадків, при аналізі медичних зображень інтерес

представляє не весь растр зображення, а лише деякі його об'єкти (певні органи,

новоутворення, пухлини, пошкоджені ділянки, специфічні клітини тканин), що

знаходяться в полі зору. Тому важливим етапом аналізу, якість проведення

якого визначає успіх вирішення всієї задачі, є стадія автоматичної локалізації та

попередньої сегментації цільових об'єктів зображень. Наявність різноманітних

методів вирішення подібних завдань свідчить про відсутність єдиного,

універсального підходу до їх вирішення, відповідного для різних типів

медичних зображень.

Таким чином було вирішено розробити комп'ютерну систему аналізу

медичних зображень, котра могла б розпізнавати патологічні процеси на ранніх

стадіях. Для програмної реалізації такої системи було вибрано мову

програмування Visual С#, яка добре себе зарекомендувала при написанні

подібних програм. Реалізована програма має добре спроектований інтерфейс.

Дозволяє читати файли медичних зображень найпоширеніших форматів. Так

як цифрові зображення схильні до дії різних типів шумів, які залежать від

способу отримання зображень, технологій передачі інформації, методів

оцифровки даних, потрібно застосувати процес усунення різних видів шумів на

зображеннях, котрий називається фільтрацією.

Розроблена програма включає в себе найпоширеніші методи фільтрації, як

приклад, дозволяє застосувати лінійну, медіанну та адаптивну фільтрацію.

Після фільтрації зображення будується гістограма, яка і допомагає в пошуку

патологічного процесу, будь це новоутворення, пухлини, пошкоджені ділянки,

специфічні клітини тканин. Після цього проаналізоване зображення можна

зберегти в пам’яті комп’ютера.

66

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ IP/MPLS В ГАЛУЗІ

ТЕЛЕМЕДИЦИНИ

Сосєдко М.Ю., Дацок О.М.

Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків

Швидке впровадження сучасних телекомунікаційних технологій у медичну

галузь сприяло появі та розвитку сервісів телемедицини (ТМ), які за рахунок

використання інфокомунікацій дозволили подолати не тільки географічні

бар'єри, а й розширили можливості доступу до медичного обслуговування. До

основних сервісів телемедицини відносяться: дистанційне навчання,

телеметричне консультування, моніторинг, біорадіотелеметрія, телеманіпуляції.

Сервіси телемедицини за своєю класифікацією відносяться до

мультимедійних широкосмугових послуг, для надання яких використовуються

так звані мережі наступного покоління (NGN). У таких мережах найбільше

поширення для організації універсального транспортного середовища отримали

технології, що орієнтовані на підтримку стека протоколів TCP/IP. Це

обумовлено тим, що протокол IP є базовою основою глобальної мережі Internet

та оперує великою кількістю різноманітних додатків і сервісних можливостей.

Однак надання послуг телемедицини з використанням IP-технологій

потребує урахування жорстких вимог щодо параметрів трафіку, гарантованої

якості обслуговування та безпеки і конфіденційності обміну інформацією. Так

МОЗ України для забезпечення необхідної QoS ТМ рекомендує перелік вимог

щодо передачі даних [1]: підтримка мультимедійних додатків реального часу,

забезпечення своєчасної передачі даних великого обсягу, смуга пропускання не

менше 4 Мбіт/с, затримка передачі пакетів (RTD) 80 мс, варіація затримки

(Jitter) 20 мс, середній рівень втрати пакетів (PLR) 1%, підтримка протоколів

шифрування (SSL та IPSec), інтерфейс – Ethernet 100/1000 Мбіт/с, VPN та інше.

Загалом протокол IP не відповідає всім поставленим вимогам, тому що в

ньому не закладені механізми по забезпеченню QoS та гарантованої доставки

даних, що дуже важливо у разі надання послуг ТМ. Вирішення цих проблем

можна забезпечити завдяки застосуванню разом з протоколом IP технології

багатопротокольної комутації за мітками (MPLS), яка здатна реалізувати

можливість передачі трафіку IP-мережею з найменшими часовими затримками і

забезпечити створення захищених каналів VPN у загальнодоступній мережі

Internet з одночасною підтримкою потрібної QoS для різних типів трафіку

відповідно до його пріорітету.

Таким чином, застосування технології IP/MPLS дозволить забезпечити

користувачів економічно ефективним і досить якісним медичним сервісом, у

разі якщо вони не мають змоги особисто отримувати лікарські консультації або

якщо потрібна консультація лікарів з інших регіонів або навіть країн.

Література: 1. Методичні рекомендації МОЗ України. Вимоги до каналу передачі даних

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/

mttm_method_recomm/.

67

МНОГОЦЕЛЕВЫЕ ЭКСПЕРТНЫЕ СИСТЕМЫ ПО ДИАГНОСТИКЕ,

ПРОГНОЗИРВАНИЮ, ПРОФИЛАКТИКЕ И ОПТИМИЗАЦИИ

ТЕРАПИИ РАСПРОСТРАНЕННЫХ И АЛЛЕРГИЧЕСКИХ

ДЕРМАТОЗОВ

Солошенко Э.Н.

ГУ «Институт дерматологии и венерологии НАМНУ», г. Харьков

В работе рассматриваются вопросы применения многоцелевых

экспертных систем по диагностике, прогнозирванию, профилактике и

оптимизации терапии распространенных и аллергических дерматозов.

Известно, что при проведении диагностики и дифференциальной диагностики,

как правило, используется комплекс общеклинических, морфологических,

иммунологических и генетических методов. Между тем, не всегда на основании

данных клинической картины и лабораторных методов возможно в

дерматологии поставить правильный диагноз. Поэтому в последние годы

появилась целесообразность разработки новой стратегии и новых

математических подходов к диагностике и дифференциальной диагностике

заболеваний кожи, когда на основании математической оценки доступных

клинико-анамнестических данных и анализа результатов лабораторных

исследований можно с высокой вероятностью не только поставить диагноз, но

и его верифицировать.

Учитывая вышесказанное, весьма актуальной в настоящее время стала

разработка математических моделей для дифференциальной диагностики

заболеваний кожи, базирующихся на современных технологиях, использование

которых способно повысить качество принимаемых диагностических решений.

Поскольку анализ традиционных информационно-диагностических систем

свидетельствует, что каждая из них (НЕМЕ, ЛЕДИ -Z, МОДИС-2, DERМ)

содержит лишь частично диагностическую и терапевтическую информацию,

необходимую для разработки автоматизированных информационных систем

(АИС) по дифференциальной диагностике и оптимизации терапии

распространенных и аллергических дерматозов, то нами для этих целей был

предложен другой подход, в основе которого лежит использование

многопараметрической математической модели.

Эта модель при проведении комплексной терапии распространенных и

алллергических дерматозов позволяет учитывать взаимную несовместимость

лекарственных средств, возможные их противопоказания, влияние одного

лекарственного средства на другие, множество побочных эффектов,

доступность не только цены, но и доступность приобретения лекарственных

средств в аптеках. Что касается эффекта оптимизации терапии, то его суть -

минимальный набор лекарственных средств, обеспечивающих максимальный

эффект лечения больного. С помощью многопараметрической математической

модели разработаны 3 АИС, одна из которых совместно с кафедрой

биомедицинских электронных устройств и систем ХНУРЭ, вторая и третья - с

кафедрами высшей математики, а также вычислительной техники и

программирования НТУ «ХПИ».

68

НЕЙРОІНФОРМАТИКА В ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ

Солошенко Е.М.

ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», м. Харків

В роботі розглянуті питання використання нейроінформатики в

дерматовенерології для оцінки ступенів тяжкості перебігу поширених

дерматозів та виявлення латентної сенсибілізації у робітників шкірних

виробництв. Підставою для оцінки ступеню тяжкості поширених дерматозів

(псоріаз, екзема, вугрова та лікарська хвороби) стали дослідження стану

гуморального імунітету. Для цього використовували методику обчислювальної

моделі двохшарової нейронної мережі (НМ), що реалізована в системі Matlab.

Проводили порівняльний аналіз вибірки імунологічних показників у 280

хворих (84 хворих на псоріаз, 55 хворих на екзему, 63 хворих на вугрову

хворобу, 78 хворих на лікарську хворобу). Веріфікацію кожної нозологічної

одиниці проводили по тестовій вибірці і порівнювали з точністю постановки

діагнозу висококваліфікованим лікарем-дерматологом. Вірогідність отриманих

результатів підтверджували за допомогою F-розподілу Снедекора-Фішера, що

дозволило встановити за об'єктивністю перевершеність оцінки ступеню

тяжкості перебігу поширених дерматозів з використанням моделі НМ у

порівнянні з данними оцінки експерта-лікаря, що дозволяє пропонувати метод

НМ при масових скринінгових обстеженнях.

Виявлення латентної сенсибілізації проводили на підставі дослідження

гуморального та клітинного імунітету у 170 робочих шкірних виробництв. При

статобробці використовували програмний пакет Statistika и також метод НМ,

реалізований в системі Matlab. При аналізі результатів досліджень встановлено,

що у осіб всіх груп ризику виявляється латентна сенсибілізація, при цьому

відсутня різниця між імунологічними показниками у робочих, які хворіли на

алергодерматози, і у робочих з преморбітними станами. Ці дані дозволяють

вважати, що стан адаптації робітників шкірного виробництва, які відносяться

до груп ризику, подібний адаптаційним можливостям хворих на

алергодерматози.

Висновки:

1. Оцінка ступеню тяжкості перебігу поширених дерматозів за допомогою

методу НМ за своєю об'єктивністю перевершує результати оцінки експерта-

лікаря і може використовуватися при масових скринінгових обстеженнях.

2. При виявленні латентної сенсибілізації у робітників шкірних виробництв

з використанням методу НМ встановлено відсутність різниці імунологічних

показників у тих із них, які хворіють на алергодерматози, та у тих, які

відносяться до груп ризику., що свідчить про подібність стану адаптації хворих

на алергодерматози і робітників груп ризику.

69

ДИНАМІКА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ЕЛЕКТРОГЕНЕЗУ У ХВОРИХ З

ХРОНІЧНИМ ПОРУШЕННЯМ МОЗКОВОГО КРОВОПОСТАЧАННЯ

ПРИ ЗМІНАХ РІВНЯ ЗБУРЕНОСТІ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ.

Сухоруков В.І., Сербіненко І.А., Бовт Ю.В., Забродіна Л.П.

ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України»,

м. Харків

Метою даної роботи було виявлення особливостей змін церебрального

електрогенезу у хворих на гіпертонічну та атеросклеротичнуенцефалопатії

різних стадій в період змін напруженості геомагнітного поля.

Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ) проводилась в періоди

підвищення або зниження напруженості геомагнітного поля, коли Кр-індекс

змінювався на 2-3 бали протягом 6-9 годин. Запис ЕЕГ здійснювався за

допомогою комп'ютерного комплексу "НЕЙРОН-СПЕКТР+" з використанням

20 стандартних монополярних відведень за системою "10-20". Проведено

візуальний, спектральний та когерентний аналіз фонової ЕЕГ.

У хворих на енцефалопатії 1 стадії на ЕЕГ реєструвалось зростання

дезорганізації основних ритмів; підвищення представленості коливань дельта-,

тета-діапазонів в лобно-центральних відділах мозку; посилення

пароксизмальної альфа-активності з включенням гострих хвиль. Збільшувались

індекси коливань альфа-, тета-діапазонів в лобно-центральних відділах мозку та

бета-діапазонів в лобних відділах; підвищувалась спектральна потужність в

діапазонах тета-, альфа- та бета-ритмів в лобно-центральних відділах мозку.

Виявлено посилення міжпівкульової когерентності в тета- та бета1-діапазонах в

скроневих відділах; збільшення внутрішньопівкульової когерентності в тета-,

альфа-діапазонах в лобно-центральних відділах як лівої так і правої півкуль

мозку. У хворих на енцефалопатії 2 стадії на ЕЕГ визначається посилення

представленості локальної та дифузної пароксизмальної активності у вигляді

гострих хвиль, спайків, складних комплексів. Збільшувались індекси коливань

бета1-, бета2-діапазонів в лобних, центральних та скроневих відділах та тета-

діапазону в лобно-центральних відділах мозку; підвищувалась спектральна

потужність коливань тета-діапазону в лобних та скроневих відділах мозку.

Виявлено посилення міжпівкульової та внутрішньопівкульової когерентності в

тета-діапазоні в лобних відділах мозку. У хворих на енцефалопатії 3 стадії на

ЕЕГ відзначалась значна дезорганізація основних ритмів, різке згладжування

(аж до повної відсутності) реґіонарних відмінностей, зростання вираженості

міжпівкульової асиметрії, посилення активації вогнищ епілептиформної

активності з високоамплітудними дельта-, тета-коливаннями,

високоамплітудними комплексами пік – повільна хвиля, тривалими епохами

білатерально - синхронних епілептиформних спалахів.

Таким чином, за допомогою комп’ютерної ЕЕГ виявлені змінення

церебрального електрогенезу, що відображали активацію неспецифічних

регуляторних механізмів мозку у відповідь на різкі зміни рівня збуреності

геомагнітного поля. Особливості і ступінь вираженості активації залежала від

індивідуального стану адаптаційно-компенсаторних можливостей хворих.

70

ЗМІНИ СТРУКТУРИ НІЧНОГО СНУ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ

ПОРУШЕННЯМ МОЗКОВОГО КРОВОПОСТАЧАННЯ ПРИ РІЗНИХ

ЗМІНАХ РІВНЯ ЗБУРЕНОСТІ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ .

Сухоруков В.І., Сербіненко І.А., Бовт Ю.В., Забродіна Л.П.

ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України»,

м. Харків

Метою даної роботи було виявлення особливостей структури нічного сну у

хворих на енцефалопатії гіпертонічного та атеросклеротичного генезу на різних

стадіях захворювання при різних змінах рівня збуреності геомагнітного поля.

Полісомнографічні дослідження у хворих на енцефалопатії включали

одночасну реєстрацію електроенцефалограми, електроокулограми,

електроміограми, електрокардіограми за допомогою комп’ютерного комплексу

«Нейрон-Спектр+» з подальшим аналізом фаз та стадій нічного сну.

При змінах рівня збуреності геомагнітного поля, коли 3-годинний Кр-

індекс зростав або зменшувався на 2-3 бали протягом 6-9 годин у хворих на

енцефалопатії 1 стадії (навіть при відсутності скарг і клінічних проявів

порушень сну) реєструвались зміни структури нічного сну: скорочення

глибокого повільнохвильового сну, особливо стадії С4, збільшення числа

коротких пробуджень, що не фіксуються в пам'яті хворого. Скарги хворих на

погіршення сну корелювали вже з більш вираженими порушеннями структури

нічного сну, що виражалось ще і в збільшенні часу засинання, частих тривалих

пробудженнях за рахунок яких реєструвалось зменшення індексу ефективності

сну.

У хворих на енцефалопатії 2 стадії під час зміни збуреності геомагнітного

поля структура нічного сну погіршувалась більш суттєво: значне скорочення

дельта-сну, скорочення фази бистрого сну, часті тривалі нічні пробудження. За

1-2 доби до магнітної бури виразність порушень структури нічного сну ще

більше зростала та зберігалась протягом 2 діб і після магнітної бури, з

наступним поступовим поліпшенням показників нічного сну протягом 5 діб

після магнітної бури. У хворих на енцефалопатії 3 стадії в переважній

більшості випадків спостерігалося порушення циркадних ритмів із

подрібненими епізодами сну протягом доби й реєстрацією виражених

перебудов функціонування сомногенних механізмів мозку.

Таким чином, виявлені за допомогою комп’ютерної полісомнографіі

об’єктивні зміни структури нічного сну при різних варіантах змін геомагнітних

впливів дозволяють обґрунтовано вважати, що в цей період відбувається

виражена перебудова балансу функціонування сомногенної системи та

активуючої (десинхронізуючої) системи з превалюванням механізмів активації,

що наростає за ступенем вираженості залежно від стадії енцефалопатії та від

стану адаптивно-компенсаторних механізмів. Отримані дані необхідно

враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів у даної

категорії хворих.

71

ИССЛЕДОВАНИЕ ПАРАМЕТРОВ ПОЛЯ ФРАКТАЛЬНЫХ

РАЗМЕРНОСТЕЙ ПРИ АНАЛИЗЕ МЕДИЦИНСКИХ ИЗОБРАЖЕНИЙ

Филатова А.Е., Калугин И.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Целью работы является исследование возможности применения

фрактального анализа для выявления патологий на радиологических снимках

на примере маммограмм. При этом предлагается исследовать изменения

фрактальных размерностей при изменении структуры и плотности тканей

путем построения поля фрактальных размерностей (ПФР).

При построении ПФР производилось сканирование изображение окном

размером ba пикселей с шагом перемещения s (при 1s окно является

«скользящим», а при 1s – «скачущим»). На каждом шаге определяется

численное значение фрактальной размерности ijD в окне и записывается в

матрицу D, которая называется полем фрактальных размерностей. Качество

полученного изображения зависит от размера соответствующей стороны окна и

величина скачка s окна.

На рис. 1 изображены фрагмент маммограммы и поле фрактальных

размерностей, построенное по представленному фрагменту при использовании

скользящего окна размером 88 пикселей.

а) б)

Рисунок 1 – Исходное изображение (а) и его ПФР (б)

Для расчета фрактальной размерности использовался модифицированный

метод «Differential Box Counting». При визуальном представлении ПФР

использовались численные значения фрактальной размерности, округленные до

второго знака после запятой.

Визуальный анализ ПФР показывает, что изображение имеет некоторые

особенности (отличия в градациях серого цвета), которые на исходном

изображении не видны. Также ПФР позволило более четко выделить контур

области с патологией.

72

АДАПТАЦИЯ АЛГОРИТМА РАСЧЕТА ФРАКТАЛЬНОЙ

РАЗМЕРНОСТИ ДЛЯ АНАЛИЗА МЕДИЦИНСКИХ ИЗОБРАЖЕНИЙ

Филатова А.Е., Солошенко И.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В работе рассмотрены проблемы, возникающие при расчете фрактальной

размерности полутоновых изображений произвольных размеров и с большим

количеством градаций серого. Стандартный метод расчета фрактальной

размерности «Differential Box Counting» позволяет работать только с

изображениями, имеющими равную длину, ширину и кратное им количество

градаций серого.

Чтобы обойти данные ограничения, предлагается модифицированный

box-counting метод, который позволяет изменять размер коробки (box) в

зависимости от размеров изображения. На изображение размером NM

пикселей при коэффициенте r накладывается сетка блоков размером m×n

пикселей, где rMm / , rNn / . В случае если mrM и nrN , изображение

разбивается на )1()1( rr блоков и содержит rr блоков размером nm

пикселей, r1 блоков с nmrM )( пикселей, 1r блоков с )( nrNm

пикселей и один блок размером )()( nrNmrM пикселей.

Далее рассчитывается количество коробок в каждом блоке: высота

коробки rGp / , где G – общее число уровней серого в изображении. Для

повышения точности расчетов, количество коробок представляется в виде

действительного числа, т.е. высота верхней коробки каждого блока будет

представлена как часть высоты его нижних коробок. Количество коробок в

блоке рассчитывается следующим образом:

,),(

1

),(min),(max),(

mn

jiS

p

jiIjiIjinr

где ),(max jiI , ),(min jiI – максимальное и минимальное значения уровня

серого в блоке, ),( jiS – площадь блока. Для большинства блоков, mnjiS ),( ,

но для блоков возле границ изображения площадь может быть меньше m×n.

Границы изменения коэффициента r определяются следующим образом:

количество пикселей в конкретном блоке не должно быть меньше, чем

максимальное количество коробок этого блока, т.е. rrNrMnm // .

Отсюда, 3 MNr . Также M и N должными быть достаточно большими для

формирования блока. Таким образом, верхняя граница изменения r

определяется как },,min{3 NMMNB . Кроме того, необходимо избежать

ситуации, когда есть только один блок на все изображение. Таким образом,

границы изменения r определены как Br 2 .

73

МЕТОД ПОСТАНОВКИ МЕДИЧНОГО ДІАГНОЗУ НА ОСНОВІ

НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ

Харченко Є.С., Поворознюк А.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Діагностичний процес в медицині, побудований на міркуваннях про ознаки

і їх поєднання, що обгрунтовують або відкидають певну діагностичну гіпотезу,

фактично спирається на логіку аргументації, що включає і відносини порядку

на безлічі аргументів. У даному дослідженні розглянуто процес діагностування

пацієнта на основі множини нечітких значень його симптомів S та таблиць

захворювань P. Рівні вираженості симптомів можуть мати наступні значення:

дуже високий, високий, помірний, низький, дуже низький.

Вплив симптому rij на діагностичне рішення може бути отриманий

безпосередньо з таблиці профілю хвороби Pij [rij, v]. Значенню δij буде

присвоєно одне зі значень нечіткого набору «Так», «Можливо» і «Ні». Воно

може бути представлене наступним чином:

δij = Pij [rij , s[rij]] (1)

Підсумовуючи ефект усіх ki відповідних симптомів, загальне

діагностичне рішення щодо і-ої хвороби отримується наступним чином:

ii kj

j

ij

kj

j

ijiji ww11

)/()(

(2)

Ваговий коефіцієнт wij вводиться тут для того, щоб лікар міг вказати, що

деякі симптоми можуть мати більше або менше значення ніж інші при

діагностиці захворювання.

Останнім кроком є отримання чітких значень, що визначають вірогідність

наявності для кожного захворювання у множині D. Припустимо, що дане

захворювання dі, що має 10 відповідних йому симптомів, кожен з яких має

однакову вагу в діагностиці. Припустимо, що при використанні виразу (1) були

отримані діагностичні рішення відповідні 7 «Так», 2 «Можливо» і 1 «Ні».

Загальне діагностичне рішення буде мати наступний вигляд:

σi = ( 7 «Так» + 2 «Можливо» + 1 «Ні» ) / 10.

Нехай:

- сi - центр ваги загального нечіткої множини рішення;

- сy - центр ваги для нечіткого значення «Так»;

- qi - визначеність присутності розглянутої хвороби di в процентах.

Отже, чітке значення рішення для хвороби di буде обчислено, як показано

нижче.

qi = (ci / cy ) * 100% (3)

Для даного прикладу значення сі та су є 0,69 і 0,87 відповідно. Це

говорить про те, що впевненість у присутності розглянутого захворювання

становить 79%.

Для практичного застосування даного методу розробляється програмний

комплекс на мові програмування С++. Він буде протестований на реальних

медичних даних в області медицини – гастроентерологія.

74

CЕКЦІЯ 16. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ ТА

МЕНЕДЖМЕНТІ

THE ESTIMATION OF COMPETITIVENESS OF AN ENTERPRISE

Cherep A.V.

Zaporizhzhya National University

The estimation of competitiveness of an enterprise is made by comparing the

parameters of an enterprise under analysis with the parameters of the comparison

base. The comparison base can be the following parameters given in Picture 1.

Picture 1 – Indices of competitiveness of agricultural enterprises

The initial stage of an enterprise’s competitiveness management is setting the

research purpose. Thus, the aggregate of qualitative and worth characteristics of an

enterprise, promotes creation of this enterprise’s competitive advantage over rival

enterprises in satisfying a customer’s specified needs, permits to estimate its

competitiveness in terms of quantity. In the theoretical and methodical approaches of

competitiveness management the fact is not reflected that competitiveness of

enterprises can be estimated from two positions: from the point of view of the

customer and from the point of view of the rival producer. Thus the customer’s

position reflects the present, instant current competitiveness. The producer is

interested in long-term position of an enterprise determined by prospective, potential

competitiveness which depends on a management methodology.

List of the sources used:

1. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю

підприємства : навч. посіб. / І.Ю. Сіваченко. – К. : ЦУЛ, 2005. – 186 с.

INDICES OF COMPETITIVENESS OF AGRICULTURAL ENTERPRISES

Technical and

technological potential

Level of an enterprise’s costs, yield of capital

investments, yield of material input, rate of faulty goods

Labour potential Level of staff skills, labour productivity, rate of

remuneration, number of conflict situations

Financial potential Rate of current liquidity, solvency, financial stability;

return on equity

Organisational and

management potential

Economic efficiency of management activities,

management costs, relation of production and functional

staff

Marketing potential Profit margin, rates of advertising and ways of sales

stimulation, rate of price policy efficiency

Innovative potential Innovation profitability, period of innovation activities

75

BORDER AREAS AND THEIR CHARACTERISTICS

Csiszarik Miklos,

biznesman, Miskolc, Hungary

In world practice of foreign economic activity, there are various models of

territorial and economic governance. Among these entities are integrated economic

structure, known as "free economic zones". Free economic zones called "islands"

windows of the world economy, through which a number of regions and countries

join (penetrating) foreign investment, technology, management experience.

According to various estimates, the world's ever-increasing number of free economic

zones of various kinds. In 1900, there were only 11 available ports and they were

only a few countries in Europe and Asia. In 1975 there were 79 and acted export

zones in less developed countries. Already. Chіsarіk. Prikordonnі vіlnі ekonomіchnі

Zoni - novіtnіy Etap їh rozvitku Marketing Management іnnovatsіy i, 2013, №2

http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/ 184 1986 number of export-oriented zones increased

to 176 in 47 countries. According to research conducted in the 1990s, it is likely that

in the world there are about 1,000 of free economic zones in more than 90 countries

and provinces. A recent study says that if in 1979, trade in EPZs was 7.7% of the

world trade, then in 1985 this figure rose to 20% longer, and then in the 1990 year

has already reached 30%. So, from the 1500s increased the number of free economic

zones, they spread and occupy more and more territory, playing an important role in

the economies of individual countries and regions, as well as significant in terms of

world trade. Their microeconomic function today transformed into a macro function

and their economic role to fill more and political reforms. Free Economic Zone is a

tool (tool) to achieve certain economic and social goals. Set of goals is one of the

fundamental characteristics of motivation and effort of free economic zones; we

distinguish between macro- and micro-economic, general and specific objectives.

Free economic zones gradually evolved further from the economic to the political

level. In general it can be said that the free economic zones set for a set of similar

microeconomic objectives, but their macroeconomic objectives are often different.

The immediate goal of microeconomic transformed into staging mediated

macroeconomic objectives or, on the contrary, there were micro and macroeconomic

objectives, ranging from SEZ to trade on the basis of comprehensive free trade zones,

passing through the border, that is comprehensive free economic zones Without

Borders have many goals and confront a whole range of macroeconomic objectives.

Their goal microeconomic formed on the basis of trade, exports, creating jobs,

generating currency, investment, implementation of training the workforce, as well as

attracting foreign capital to the development of technology. Macroeconomic

objectives were formed to promote regional development, the need to implement

structural reforms, regional economic cooperation and implementation of integration.

The ultimate goal of free economic zones - regional integration of the economy.

76

FEATURES OF DEVELOPMENT OF THE NATIONAL INNOVATION

SYSTEM IN FINLAND

Іlkka Toroi,

Savonia University of Applied Sciences, Fіnlyand, Kuopіo

Finland is one of the most effectively developing high-tech European

countries. By the volume of investment in research, Finland is among the leading

countries of the world. Finland spends on research and development 5 billion. Euros

per year, in 2014 the figure was 3.9% of GDP. 74.2% of this amount comes directly

from the companies, and 25.8% - from the state. On research conducted in Finland,

accounting for only 0.5% of all produced in the world of scientific results. Finland

was the first country to adopt the concept of national innovation system as a basic

element of policy in the field of science and technology. In practice, this meant an

increase in the number of enterprises at the heart of which lay innovation and know-

how, as well as the strengthening of organizations involved in research activities.

Finland - the leader in the ranking of competitiveness of countries for 2012-

2014, Regularly publishes two international organizations - the World Economic

Forum (WEF) and the Swiss Business School (IMD). Dignity of the country - are

very low and the high corruption law-abiding citizens. This predetermined its

success, along with other factors such as the relatively high GDP per capita - 44.491

USD. United States, one of the highest in the world, the annual GDP growth - 5.1%

(in the United States (4.3%), Japan (1.3%) and the average for the EU countries

(2.6%)). And most importantly, Finland belongs to the countries where there is the

least social stratification.

Technology development in Finland is supported at the highest levels of

government. The main institution for the development of areas of technology policy -

the State Council for Science and Technology, chaired by the Prime Minister of

Finland and includes representatives of all important ministries.

Organizations responsible for science and technology policy are the Ministry of

Education and the Ministry of Trade and Industry. Through them, sent nearly 80% of

public funding of R & D. Among the organs of state funding of scientific research

and technology development take center stage universities, the Academy of Finland

and Technology Development Center "TEKES» (Teknologian Keskus). In 2014, the

total appropriation and expenditure of the budget for research is 2055000. Euros, and

expenses are allocated between the ministries as follows.

Organizations responsible for science and technology policy are the Ministry of

Education and the Ministry of Trade and Industry. Through them, sent nearly 80% of

public funding of R & D. Among the organs of state funding of scientific research

and technology development take center stage universities, the Academy of Finland

and Technology Development Center "TEKES». Technological innovation is

increasingly common in the manufacturing industry than in the services sector; in

manufacturing the share of enterprises to innovate for the period from 2014 20013po.

was 54% and 43% in services.

77

MODERN PROBLEMS OF ECONOMY OF HUNGARY

Karajz Sándor

University of Miskolc, Faculty of Economics, Hungary

Western European countries can be divided into the leading countries of the

Group of Seven, and the relatively small countries of Western Europe. The leading

countries of Western Europe are: Germany; France; United Kingdom; Italy. These

states form the backbone of the European economy, they have the most powerful in

the region's economic potential, the largest in Western Europe population, they are

sufficiently integrated in the process of global economic relations. Large and political

influence of these countries in the world.

Important feature of the Hungarian economy - a very high degree of openness.

The volume of exports to GDP - almost 85%. Foreign trade turnover reached in

relation to gross domestic product 160%, which is one of the highest indicators in the

world. The country imports about 62% of energy consumed, including - more than

80% of oil and natural gas. Imported and almost 90% of the main raw material for the

steel industry. At the same time, manufacturing exports more than 71% of its

products, including textiles - 83%, pharmaceuticals - 84%, the electronics industry -

95%. During the 2000-2014 biennium. Hungarian industry increased its gross

production of almost 1.6 times, while the internal implementation has shrunk by

about 12%, while exports increased by more than 2.5 times. In the regional structure

of foreign economic relations of Hungary is dominated by the European Union. By

the end of 2013, trade with the EU accounted for about 74.6% of the total Hungarian

foreign trade, the share of non-EU European countries was approximately 12.4%,

Asian countries - 9.7%, other countries - 3.3% .

The main objectives in the formation of foreign economic relations of Hungary

for the period up to 2020. defined government strategy, which is aligned with the

long-term foreign policy concept. Installation of the main long-term strategy of fixed

reference points: the total Hungarian exports will increase by the end of the decade

from 80 to 140 billion. EUR, annually attracts foreign investment - to increase from

1.5 to 3 billion. Euro. It is stated that the decision of the majority of these actions

requires strengthening the role of the state and concerted action. Special attention is

paid at the same time all-round intensification of economic ties with neighboring

Central Eastern European states, special attention is paid in this areas densely

populated by ethnic Hungarians. Is considered to be fundamentally important to

strengthen the role of foreign economic relations of the national small and medium-

sized enterprises, which should ensure a balanced development of the economy and

to promote employment growth.

The share of people living below the poverty line has reached to date,

approximately 13.8%. In general, the problems of poverty and displacement to the

periphery of society faces today almost 35% of the Hungarian population. The

government managed in recent years to reduce the official unemployment rate from

11% to 7.7%. However, this has been achieved mainly through the organization of

large-scale public works at a very low level of payment, as well as precarious

employment. Concern increased property differentiation and limited social mobility.

78

OVERVIEW OF THE GERMAN ECONOMY

Karl-Heinz Paqué

Otto-von-Guericke-Universität Magdeburg

Germany's economy is the largest, as well as, as shown by the financial crisis

of 2008-2009., The most stable and competitive economy in Europe. Its basis is

private business initiatives (almost 70% of permanent jobs are provided by small and

medium enterprises) and the effective commercialization of scientific and technical

developments. Promotion to these critical areas is provided through equal

participation in the financing of promising research and development (R & D). That

is based on a well-organized and structured public-private partnership, where both

sides are really interested and making the necessary efforts for economic growth and

welfare of its citizens. In constant prices (base 2005) GDP grew in 2013 by 0.4%

compared to 2012. In current prices, GDP grew by 2.67% (2.74 trillion. Euro in 2013

to 2 66 bln. euro in 2012)

Germany has the greatest competitive advantages in almost all major sectors of

the economy, including in the automotive, aerospace, electrical engineering and

manufacture of medical equipment, special equipment and vehicles, chemical and

pharmaceutical industries, machine tools, agricultural machinery manufacturing, food

processing equipment, engines and drives, various devices and instruments.

Engineering, in its socio-economic significance - an average of more than 920

thousand. Permanent jobs - is the largest manufacturing industries of Germany, which

has about 6 million. Man. Branch includes at least 150 independent, mostly high-tech

sub-sectors to the total number of enterprises, privately owned, about 6.3 thousand.

Units.

Second Place - electrical engineering (about 840 thousand. Jobs), third place -

the automotive industry (about 720 thousand. Jobs), fourth place - the chemical

industry (over 400 thousand. Jobs).

In 2013, the total foreign trade turnover in Germany rose by 0.2% and reached 2.4

trillion. Eur. In this case, the turnover decreased by 0.6% to $ 1.99 trillion. euros, and

turnover of services increased by 3.7%, reaching 0.45 trillion. eur. In 2013, Germany

exported goods worth $ 1.09 trillion. euro and imported nearly 900 billion. Euro.

In exports of machinery and equipment Germany (specific weight - about 20%)

ranked first in the world (the second - the US, the third - Japan).

The most important foreign markets for engineering products Germany: China, USA,

France, Russia, Italy, the UK and Austria.

Annual spending on research and development of German enterprises are on average

40-45 billion. Euro. In general, the level of current expenditures on R & D and

innovation in Germany is 2.8% of GDP (target landmark Federal Government - 3%

of GDP).

Ranking first in Europe (the level of R & D expenditure in the OECD countries

on average 2.2%), Germany behind the US, Japan and China.

79

STUDY OF COMPETITIVE ADVANTAGES OF INDUSTRIAL ENTERPRISES

Kobeleva T.O., Tkachova N.P., Kobeleva A.V. National technical University «Kharkiv polytechnical Institute», Kharkov

Research essence of the concept of "competition", "competitiveness" and

"competitive advantage" in scientific works of different authors reveals that the fact

that there is no unity of researchers in defining these concepts. Based on the review

of existing traktovok term "competitive advantage" is proposed to interpret this

concept as an advantage over competitors in the creation, production, marketing and

consumption of enterprise, which enable it to realize its real or potential economic

interests with more efficiency than its competitors. The proposed definition is

different from the existing two fundamental points: it takes into account not only

current but also potential of companies that can be implemented under certain

conditions. Search and practical realization of these assumptions is urgent to

enterprises in upgrading their competitiveness; proposed concept significantly

expands the scope of the formation and operation of competitive advantage.The

analysis reveals that that competitive advantage is closely associated with the

competition. They arise in the place where emerging and growing competition. The

more broad acquires competition on the Ukrainian market, the more important for

business success is the competitive advantage of market actors. Their features and

processes of formation is fundamental to ensuring competitiveness.

In our opinion, the hierarchy creating competitive advantage and

competitiveness in the manufacture of machinery is systemic. Feature systematic

approach to creating competitive advantages is that within acceptable limits control

system is studied as a single object body based on internal connections between the

individual elements and external relations with other systems and facilities. In a

systems approach, in our view, it is appropriate to allocate a hierarchical structure

formation of competitive advantage and competitiveness in which competitive

advantage element, which is higher in the tree row, necessarily based on competitive

advantage and competitive element that is below it.

The study of existing methods and approaches to creating competitive

advantages industry has proven that most seems promising approach to building

competitive advantage based on industry benchmarking, which is not widely used in

practice, production and business activities of the market. The author developed and

proved a conceptual diagram algorithm of market advantages of industrial enterprises

and their products on the basis of benchmarking.

The analysis of the current state and prospects of domestic engineering shows

that the formation and increasing the competitiveness of companies in this sector

plays a significant role in the structure of Ukraine's competitiveness. However, a

significant depreciation of fixed assets, incomplete capacity utilization, the

prevalence in the structure of imports of machinery technical product that was used,

as well as products designed for the needs of consumers, low demand for Ukrainian

machinery on the international market - key factors inhibit the development of

competitive products engineering Ukraine.

80

ENTERPRISE’S IMAGE: THE SOCIAL ASPECT

Letunovska N.Ye.

Sumy State University, Sumy

Social enterprise image is the insight of general public about social goals and

the role of an enterprise in economic, social and cultural life of society. Social image

is formed by informing the public about social aspects of its operations, such as

sponsorship and patronage, supporting of social movements, participation in

environmental problems solving, employment issues, health care, assistance to

specific persons, etc. [1].

It is necessary to say about such kind of image as the image of entity for state

structures, consisting of representatives of regional administration, the executive and

the legislature. The parameters of the image for state structures are: the importance of

enterprise in the region, the degree of enterprise’s participation in regional social

programs, the compliance of federal and regional laws, the number of provided jobs

for people in the region, company opening to informal contacts, etc. [2].

The degree of enterprise’s participation in the social development of the region

(whether it is management of the own social objects or assistance in improving of

local social sphere) plays an important role in the formation of favorable

(unfavorable) social image of the entity.

Analyzing of some aspects of social image of the company in the region we

will do on the example PJSC «Fakel» – engineering enterprise which is located in

Fastiv (Kyiv region). The company has a canteen for 50 employees, supports the

development of Billiards Academy «Fakel», takes part in organizing the training

process of Judo School «Fakel» (developing of own social objects, assistance to

specific persons in the face of trainers, students, etc.). It is undeniable that forms the

social image of the company in the eyes of its employees and to some extent the

public. It is necessary to note the participation of enterprise in the development of

infrastructure of Fastiv: the enterprise at its own cost has manufactured and installed

30 children’s playgrounds (participation in solving social problems of the region).

Moreover the company constantly landscapes the industrial area. Management of the

enterprise provides financial assistance to medical institutions of the Fastiv city

(sponsorship). A complete overhaul of the dressing room was performed in the

department of surgery of Fastiv central district hospital (participation in solving of

health care problems). Upon the initiative of Fakel company management, Fastiv

district children’s library and Fastiv city library were presented with books

(patronage). These together form the image of the enterprise for government

agencies. Thus, the formation of social image is a complex multifaceted process.

Companies that are already engaged in the region social problems solving are more

experienced in creating a favorable image in the region.

Література: 1. Лазоренко А.В. Основні властивості іміджу підприємства [Елекронний ресурс] /

А.В. Лазоренко. – Режим доступу: http://repository.hneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5000.

2. Балабанова Л.В. Маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств:

стратегічний підхід : монографія / Л.В. Балабанова, В.В. Холод. – Донецьк : ДонДУЕТ ім.

М.Туган-Барановського, 2006. – 147 с.

81

INTERNATIONAL EXPERIENCE OF APPLICATION OF TAX

LEVERAGE FOR FILLING STATE TREASURY

Oleynikova L.G.

Head of the Department of Fiscal Policy,

Tax and Customs Payments, the Academy of Financial Management

of the Ministry of Finance of Ukraine

The crucial issue of the present time is correct application of indirect methods of

control over taxpayers’ incomes and expenditures. Such control methods are applied

on the entire territory of the European Union. They are applied especially efficiently

in Germany, France, Belgium, Austria, Sweden, id est. in the countries with a

traditionally low level of the shadow sector. Their application makes impossible

concealment of incomes for a taxpayer, raises the level of his tax culture and

discipline. No doubt, each country has its peculiar features in the tax system, which

influence the selection of some or other control methods.

All countries pay considerable attention to control over taxation of individuals’

incomes, in some cases indirect methods of control are applied to legal entities as

well, though. The practice of legislative regulation of indirect control methods

application differs as well. In some countries their application is not regulated by the

law; tax administration bodies make decisions about their application themselves.

However, the terms of indirect methods application are usually regulated by the

National Tax Regulations. Their classification is rather diverse, however, the

following methods are applied most often when income is evaluated: bank deposit

method, which consists in analysing the sources of all bank deposits origins;

benchmarking method allows to calculate a businessman’s income using coefficients

set for this type of retail business and profitability rate. This method works well,

when a businessman does not use bank accounts or a taxpayer’s total expenditures

cannot be measured correctly. The method is recommended to be applied when there

are assets but records about the operations are not reliable; equity method is based on

measuring a difference between the net cost of a taxpayer’s assets and total

obligations at the beginning and at the end of a fiscal year. The total increase in the

net cost of assets is a taxable income; sources of origin and use of funds method –

consists in comparing income and other taxpayer’s receipts with his current

expenditure.

Control authorities mostly resort to indirect methods in case tax accounts are

absent or declared data are inaccurate, accounting is not made or carried out

improperly as well as in case of differences in data declared and data of the

information data bases established on the national basis for a special purpose of

making such comparisons.

Література: 1. Олійник О.В. Податкова система / О.В. Олійник, І.В. Філон. – К. : ЦУЛ, 2006.

– 456 с.

2. Бабич Л. М. Реформування податкової системи в Україні: вплив на доходи

бюджету та напрями удосконалення // Проблеми та шляхи розвитку податкової

системи України : наук.-практ. конф., травень 1998 р. : матер. – К. ; Ірпінь : Укр. фін.-

екон. ін-т, 1998. – С. 39-42.

82

MACROECONOMIC INDICATORS IN GERMANY

Schimpf Karin

Otto-von-Guericke-Universität Magdeburg

Western European countries can be divided into the leading countries of the

Group of Seven, and the relatively small countries of Western Europe. The leading

countries of Western Europe are: Germany; France; United Kingdom; Italy. These

states form the backbone of the European economy, they have the most powerful in

the region's economic potential, the largest in Western Europe population, they are

sufficiently integrated in the process of global economic relations. Large and political

influence of these countries in the world.The report presents the macroeconomic

indicators used to assess the situation in Germany.

The biggest European economy in Germany. After the unification of Western

and Eastern parts of the country in 1990, Germany was the largest economic potential

of Europe. In the global economy, Germany is also one of the leaders, ranking third

after the US and Japan by volume produced her GDP. In 1997, Germany's GDP

totaled nearly 2.1 trillion. USD. The per capita almost 26 thousand. dollars. GDP per

year. Germany Area - 357 sq. M. km.

Services are the leading sector, whose share in GDP is about 80%. German

environmental-friendly technologies, information and biotechnology, as well as

renewable energy, occupy a leading position in the world. The most developed

industries in Germany are: shipbuilding, automobiles, precision mechanics, optics,

aerospace, chemical industry, ferrous metallurgy, pharmaceutical, perfume and space

industry, transport machinery, information and communications technology.

In Germany, a vast territory occupied by agriculture. The sector employs only

2.3% of the working population. This is due to the fact that the basic operations are

fully mechanized. High unemployment and a decline in economic growth observed

since the beginning of the 21st century. But despite the weakening employment

reaches recent record levels. The indicator is one of the main indicators of

unemployment in Germany. The unemployment rate indicates the percentage of the

working age population, which is currently unemployed. The indicator is calculated

according to the last three months. The index is constructed on the basis of statistics

on the number of applications for employment of the unemployed in employment

centers and reflects the current changes in the level of unemployment in the country.

The indicator is very important for Germany and the Euro-zone and, consequently,

for the course of the single European currency.

The current account balance is a measure of how the German economy

interacts with the rest of the world. The current account balance is one of the three

components of balance of payments of the country and includes the trade balance, the

balance of services and non-payments and capital account and credits. The indicator

shows the balance of payments of the country abroad and receipts from abroad. Is the

most common type of balance of international payments. If the income exceeds the

payments, the balance is active (has a surplus); otherwise it is passive (a negative

balance). The balance of payments in value terms are all foreign trade operations of

the country.

83

EVALUATION OF COMMERCIAL POTENTIAL COMPETITIVE

EDGE ENGINEERING ENTERPRISES

Veresne Dr. Somosi Mariann

University of Miskolc, Faculty of Economics, Hungary

Integral component of the mechanism of market competition is eko¬nomiky.

This economic struggle, the rivalry between separate manufacturers of products and

services on zadovolennya their interests related to the sale of this product

vykona¬nyh works, provision of services to the same customers. The main task and

the main function of competition - zavoyuva¬ty market, consumers win fight for their

competitors, to ensure obtaining sustainable profits [18, p. 108].

The competition has both negative and positive features. Small manufacturers

are replaced capital, the first swing open, others are enriched, enhanced so¬tsialne,

population stratification, exacerbated unemployment. Competition drives the market

economy. In terms of competition the one who creates vysoko¬yakisnu products at

the lowest cost of production through the use of science and technology, advanced

work organization.

Classical economics has long been proven that successful enterprise can exist

and develop only in the event that its product has a competitive advantage. Create

competitive advantage is intended to strategic management. Offered to consider three

strategies to assess the commercial potential competitive advantage.

The first strategy - an assessment of leadership in price. With this strategy the

focus of the company in the development and production of the product is cost. The

main sources create price advantages are: efficient conduct of business on the basis of

experience; economies of scale by reducing unit costs while increasing the volume of

production; savings on diversity as a result of lower costs due to the synergistic effect

that occurs when the production of various products; optimization of intra

connections, contributing to reduced zahalnofirmovyh costs; integration of

distribution networks and supply chains; optimization of the company over time.

Differentiation is the second strategy, assessment of competitive advantages.

With this strategy the company aims to add a product something distinctive, unusual,

that can please the buyer and the buyer is willing to pay. Differentiation strategy is

aimed at to make the product not what its competitors are doing. To achieve this, the

company has to go beyond the functional properties of the product. Firms do not have

to use differentiation to obtain price increments. Differentiation can help expand sales

volume by increasing the number of products sold or by stabilizing consumption

regardless of fluctuations in market demand.

The third strategy evaluation which the company can use to create in their

product competitive advantage is to focus on the specific interests of consumers. In

this case, the firm provides its products for specific customers. Concentrated product

creation due to the fact that satisfied some unusual or need a group of people (in this

case, the product of a very specialized) or creates a specific system of access to the

product (system sale and delivery of the product). Through a concentrated strategy

creation and evaluation of competitive advantage, a firm may use both a price

involving buyers and differentiation.

84

ECONOMIC METHODS OF WASTE MANAGEMENT IN POLAND AND

UKRAINE

Zawartka-Czekaj М., Pererva P.G.

Higher School of Labour Safety Management (WSZOP),

Poland, Katowice

The authors have developed guidelines for expert assessment of

competitiveness and investment attractiveness of a particular country. The case of

Ukraine audited key provisions of this technique.

The results of expert evaluation of the scheme below shows us the tables and

some comments on them.

Step 1: Country Assessment is conducted on 63 factors that are organized into

groups and subgroups.

1.1 The political and legal environment:

1.2. Economic environment:

1.3. Socio-cultural environment and motivation:

1.4. Resources and infrastructure:

For each group of factors is proposed taking into account the results of a special form

of peer review.

Step 2: Each of the factors assessed by the Group of Experts three times with

5-point system:

Step 3. System and procedure quantify factors:

– unsatisfactory (no, poverty, backwardness, inefficiency and others) - "1";

– bad (failure, poor development, the inability to significantly improve

both) - "2";

– (low growth, the presence, but lack of use, the corresponding level in most

countries and others) - "3

– very well (well-developed processes and phenomena, comparative

advantages, above average and others) - "4"

– excellent (the highest category of quality, exceptional value, stable

competitiveness, etc.) - "5"

Interim evaluation subgroups factors are calculated as the average of

assessments of specific factors within the subgroup. Similarly we define the total

score for the groups of factors Expert evaluation of the investment attractiveness of

the national economy of Ukraine for foreign investors conducted by the authors using

32 individual and collective experts. Among them: foreign trade departments and

services of the investment policy of Kharkiv, Donetsk, Lugansk and Poltava state

administrations and the relevant departments of the legislature, academic economists

Kharkov Polytechnic University, Ukrainian National Academy of Law, Kharkiv

Economic University, representatives of international funds TASIS, INTAS,

TEMPUS, commercial and state banks , joint-stock companies, representatives of

foreign companies, manufacturing, construction and consumer organizations.

The results of peer review on the above diagram shows us the tables and some

comments on them.

85

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕПЦІЙ МАРКЕТИНГУ ТУРИЗМУ

Алексєєва Н.Ф.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук

Бурхливий розвиток туризму як важливої галузі народного господарства

зумовив появу маркетингу туризму.

Маркетинг туризму – це діяльність з планування, розробки та просування

туристського продукту від виробника до споживача з метою отримання

максимального прибутку при найбільш ефективному задоволенні потреб

цільової групи туристів.

В галузі туризму маркетинговій складовій приділяється мало уваги. Даний

факт є дуже значущою проблемою, так як зростання попиту на послуги туризму

в Україні має екстенсивний характер, а підприємства з продажу туристських

продуктів орієнтуючись виключно на практичний досвід не достатньо уваги

приділяють дослідженням.

Проблеми маркетингу туризму на сучасному етапі його розвитку тісно

переплітаються зі загальними концепціями маркетингу.

Можна виділити наступні концепції маркетингу туризму:

1. Збутова (50-і роки) – туристичний попит перевищує пропозицію;

конкуренція в галузі відсутня; стимулювання попиту на відносно дорогі

туристичні продукти.

2. Традиційна (1960-1980 р.р.) – туристичний попит перевищує

пропозицію; конкуренція в галузі незначна; акцент ставиться на збуті

своїх продуктів через рекламу та інші маркетингові заходи.

3. Соціально-етична (1980-1995 р.р.) – туристична пропозиція перевищує

попит; конкуренція в галузі значна; вивчення туристичного ринку;

формування потреб споживачів за допомогою реклами та пропаганди

туризму.

4. Взаємодії (1995-по наш час) – туристична пропозиція перевищує попит;

посилення конкурентної боротьби в галузі; розвиток сучасних

інформаційних технологій; використання інструментарію маркетингу

(комунікаційні та соціальні прийоми); встановлення довготривалих

відносин клієнтів з фірмою.

Загальною закономірністю еволюції маркетингу туризму на сучасному

етапі виступає його збагачення інноваційними концепціями та підходами,

інструментами маркетингової діяльності, що дозволяє на кожному окремому

етапі підвищувати конкурентоспроможність туристичної галузі за рахунок

налагодження двосторонньої довгострокової взаємодії зі споживачами шляхом

задоволення їх індивідуальних потреб.

Для ефективного розвитку маркетингу у туризмі необхідно забезпечити

глибоке насичення ринку послугами на умовах вільних ринкових відносин та

створити умови для високої конкурентної боротьби туристичних фірм за

переваги споживачів.

86

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ІНДЕКС ВІДМІННОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СТРУКТУР

ТА ЙОГО ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ

Архієреєв С.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Інтегральний індекс відмінності на прикладі структури проміжного

споживання для усіх ЗЕД двох країн в цілому можна визначити як

n

i

n

jn

i

n

j

ij

ij

n

i

n

j

ij

ij

B

B

A

AD

1 1

1 11 1

5,0

.

Використання інтегрального індексу подібності створює можливість

дослідження його факторів. Величину інтегрального показника відмінності

структур проміжного споживання економік країн визначають два основних

фактори – 1) відмінність структур проміжних витрат усіх ЗЕД і 2) відмінність

агрегованих структур проміжного споживання економік.

Можна визначити вплив кожного з цих факторів на індекси подібності і

відмінності, елімінуючи вплив другого фактора. З цією метою можуть бути

використані умовні (факторні) індекси, що сполучать показник однієї країни за

одним із факторів і другої країни – за другим фактором.

Якщо у виразі для інтегрального індексу відмінності структури

проміжного споживання аналізованої країни використовувати значення одного

з факторів для референтної країни, то одержимо відповідно умовні індекси

відмінності для двох факторів – структури проміжних витрат ЗЕД CD та

агрегованої структури проміжного споживання економік SD , у яких

елімінується вплив іншого фактора.

Вираз для умовного індексу відмінності агрегованих структур

проміжного споживання економік набуває виду:

n

jn

i

n

j

ij

n

i

ij

n

i

n

j

ij

n

i

ijn

j

n

in

i

n

j

ij

n

i

ij

n

i

ij

ij

n

i

n

j

ij

n

i

ij

n

i

ij

ij

S

B

B

A

A

B

B

A

A

A

A

A

AD

1

1 1

1

1 1

1

1 1

1 1

1

11 1

1

1

5,05,0

.

Умовний індекс відмінності структур проміжних витрат усіх ЗЕД

перетворюється до форми, що відповідає визначенню середнього

арифметичного зваженого індексу:

n

j

n

in

i

ij

ij

n

i

ij

ij

n

i

n

j

ij

n

i

ijn

j

n

in

i

n

j

ij

n

i

ij

n

i

ij

ij

n

i

n

j

ij

n

i

ij

n

i

ij

ij

C

B

B

A

A

B

B

B

B

B

B

B

B

A

AD

1 1

111 1

1

1 1

1 1

1

11 1

1

1

5,05,0

.

Таким чином, стає ясно, що істинний економічний зміст

середньозваженого індексу спостерігається, коли зважування відбувається

відповідно до ваг ЗЕД референтної країни.

87

ВИКОРИСТАННЯ WEB РЕСУРCIВ З МЕТОЮ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

ЗАСОБIВ АВТОМАТИЗАЦIЇ

Аршинiков С.В., Литвiненко I.I.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харкiв

У наш час неможливо уявити виробництво без використання засобів

автоматизації. Безліч фірм виготовляють найрізноманітніше обладнання для

контролю та управління технологічними процесами різного рівня. Чимало

засобів автоматизації мають безліч варіацій, іноді чималі габарити, і не низьку

ціну. Деякі з них - потребують тонкого професійного налаштування, і

вимагають певних навичок для використання. Саме тому, традиційні способи

продажу такого специфічного товару, складні в реалізації і загалом не є

ефективними. Але на щастя, у наш час, є платформа для продажу, яка робить

можливим показ всього асортименту товарів з усіма характеристиками,

успішний маркетинг, зручний сервіс і багато інших можливостей, які ідеально

підходять для продажу та розповсюдження засобів автоматизації у цілому. I ця

платформа - web ресурси.

Веб-ресурс (веб-сайт) - це сторінка або набір сторінок, розміщених у

мережі Інтернет, які можуть включати як текстову і графічну інформацію, так і

мультимедіа-компоненти (відео, музику і т.д.). Окремо з веб ресурсів потрібно

відзначити інтернет магазини (прямою метою існування яких і є продаж

товарів).

Так чому ж інтернет магазини є найкращою платформою для продажу

засобiв автоматизацiї? Інтернет магазини роблять засоби автоматизації

доступніше. Завдяки тонкій настройці, можна зробити величезний каталог

товарів, які матимуть свій опис і характеристики, налаштувати фільтри (за

ціною, кольором ...), зробити сторінку порівняння на якій можна буде порівняти

вибрані товари, реалізувати можливість замовлення і підтримки 24/7 та багато

іншого. Деякі успішні підприємці, створюють інтернет магазини виключно для

свого обладнання, і крім каталогу розміщують на них технічну документацію

по кожному з товарів та навчальні матеріали, завдяки яким звичайна людина

зможе налаштувати і використовувати обладнання для автоматизації

невеликого виробництва, не вдаючись до послуг фахівців. У свою чергу,

завдяки доступу до документації, фахівці зможуть вибрати найбільш відповідне

обладнання для потреб великих підприємств, і поліпшити свої професійні

навички завдяки навчальним матеріалам.

Оскільки інтернет магазини надають виробникам можливість успішно

продавати засоби автоматизації, а покупцям легко купувати і використовувати

їх, попит народжує пропозиції і прогрес рухається вперед, покращуючи як

кількість, якість i функцiонал засобів автоматизації, так і інтернет магазинів, що

займаються їх розповсюдженням.

88

ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ РИНКУ М’ЯСА ТА М’ЯСОПРОДУКТІВ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Афанасьєва О.П.

Харківський державний університет харчування та торгівлі,

м. Харків

За результатами проведених досліджень головними перешкодами

подальшого розвитку ринку м’яса та м’ясопродуктів в Харківській області

виявлено критична ситуація щодо ресурсного забезпечення регіонального

ринку та обмежений платоспроможний попит. Проблема ресурсного

забезпечення ринку м’яса та м’ясопродуктів в Харківській області загрожує

загостренню проблеми продовольчої безпеки, однією із аспектів якої є

забезпечення фізичної доступності товарів належної якості. У зв’язку із цим,

місцевими органами влади необхідно вирішити складну проблему щодо

подолання структурних диспропорцій на ринку м’яса та м’ясопродуктів через

стимулювання виробників та забезпечення сприятливих стартових

технологічних та економічних умов для розвитку аграрного сектору в цілому та

тваринництва, зокрема.

Для підвищення цінової доступності м’яса та м’ясопродуктів для

населення із низьким рівнем доходів пропонуємо введення диференційованих

ставок ПДВ для визначених груп населення, що сприятиме зниженню

роздрібної ціни й дасть можливість за рівня витрат на даний вид продовольства,

що склався, збільшити обсяги споживання.

Наступним завданням для розвитку ринку м’яса та м’ясопродуктів в

Харківській області є розвиток тваринництва. У цьому аспекті одним із

перспективних напрямів є розвиток органічного тваринництва. Це обумовлено

наступними обставинами:

загостренням проблеми якості та безпечності м’яса та м’ясопродуктів

внаслідок потрапляння на ринок низькоякісної вітчизняної та імпортної

продукції;

низька конкуренція на національному ринку, що свідчить про можливості

та перспективність розвитку органічного тваринництва;

зростання турботи про здоров’я, збільшення увага населення до якості

харчування;

створення необхідних інституційних умов через прийняття Закону

України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції

та сировини» у 2014 р.;

інтеграційні процеси з Європейським Союзом, що відкривають для

вітчизняних виробників органічної продукції ринки європейських країн, це є

важливим аспектом в умовах недостатньої інформованості та

платоспроможності вітчизняних споживачів. За наявних умов прогнозуємо, що

на першому етапі розвитку виробництва органічного м’яса 20% продукції буде

спрямовуватися на національний ринок, а 80% - на європейський ринок, що

дозволить отримати ресурси для розвитку внутрішнього ринку.

Таким чином, це дозволить забезпечити певні аспекти розвитку ринку.

89

НАСЛІДКИ МОНОПОЛІЗМУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ

КОРПОРАЦІЙ

Бебешко О.В., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У минулому столітті процес монополізації набув значних масштабів і

монопольні утворення стали основою господарського життя у більшості

розвинених країнах світу. Конкретною формою монополізму є монополія, тобто

підприємство або об'єднання декількох підприємств, що випускає значну

частину продукції даної галузі або декількох галузей і може диктувати ринку

ціни, що є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення.

Монополії як господарські організації відіграють вагому роль у

соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Величезні монополістичні

об’єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують

конкурентоспроможність національної економіки. До позитивних сторін також

слід віднести наявність змоги завдяки масовому виробництву економити на

витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами,

дозволяючи отримувати економічний прибуток; створюються більш широкі

можливості для інноваційної діяльності і науково-технічного прогресу.

Але реальність на сьогодні така, що негативні наслідки, на жаль, набагато

переважають позитивні. Це, передусім, практика встановлення монопольних

цін, створення штучного дефіциту, можливість проводити цінову

дискримінацію, тобто продавати менший обсяг продукції та призначати вищі

ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник; цілі менеджерів монополіста не

збігаються з метою мінімізації витрат. Монополії придушують конкуренцію —

важливу рушійну силу економічного прогресу.

На сьогоднішній день існує проблема монополізму і в Україні. Достатня

кількість монополістичних підприємств є збитковими, що негативно впливає на

розвиток економіки в цілому. Доведено, що монополія зумовлює застій та

загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує

нормальному ринку. Щоб запобігти цьому, держава змушена проводити

антимонопольну політику, спрямовану на захист законних інтересів

підприємців і споживачів. Антимонопольна політика та антимонопольне

законодавство не має на меті заборону чи ліквідацію монопольних утворень.

Головне усунути можливість зловживань своїм монопольним становищем на

ринку, захистити конкуренцію, припинити неправомірні угоди, припинити

недобросовісну рекламу.

Зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робиться

однозначний висновок: монополії будуть руйнувати економіку, гальмуючи

процес і підриваючи приватне підприємство доки не буде доцільного контролю

за допомогою ефективної державної антимонопольної політики.

90

МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНІЧНОГО

ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Безугла Д.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Макроекономічні аспекти технічного переоснащення підприємств

означають розробку та впровадження комплексу організаційно-економічних

заходів загальнодержавного рівня, що сприятимуть суттєвому підвищенню

рівня науково-технічних та інноваційних досліджень і забезпечать на цій основі

нові можливості для підприємств щодо реалізації планів їх технічного

переоснащення. На основі проведених нами досліджень можна запропонувати

наступні підходи до вирішення зазначених проблем:

1) збільшення показника наукомісткості ВВП (відношення національних

видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки до ВВП)

мінімум у 10 разів, до рівня 3%; для порівняння, у США, Японії і ФРН цей

показник сягає 4,5-6,9%, у Франції і Великобританії 2,8-4,4%, Італії і Канади

2,3-3,7%;

2) удосконалення податкового законодавства у напрямку створення

сприятливих умов для науково – технічної та інноваційної діяльності

підприємств, проведення їх технічного переоснащення; зокрема для

підприємств, що здійснили технічне переоснащення виробництва і на оновленій

техніко – технологічній базі освоїли випуск інноваційної продукції, захищеної

документами права інтелектуальної власності, пропонується встановити 5-ти

річний пільговий період щодо сплати податків на прибуток і на додану вартість,

тобто зменшення платежів у 1-й рік на 50%, у 2-й рік на 40%, у 3-й рік на 30%,

у 4-й рік на 20%, у 5-й рік на 10% від чинних норм оподаткування; водночас

доцільне звільнення підприємств, що здійснюють технічне переоснащення

виробництва і випускають конкурентоздатну продукцію інноваційного рівня,

від сплати податку на рекламу своєї продукції чи власних науково-технічних

послуг, незалежно від форми проведення рекламних заходів;

3) збільшення рівня державної підтримки виробничих підприємств у

випадках розміщення на них держзамовлень на виготовлення певних видів

продукції, зокрема шляхом виділення підприємствам цільових бюджетних

асигнувань на здійснення технічного переоснащення виробництва у обсягах,

необхідних для якісного виконання держзамовлення;

4) удосконалення загальнодержавної структури управління, розвитку і

організаційно – економічної підтримки суб’єктів ринкової діяльності, що

здійснюють інноваційні дослідження і розробки, розробляють і реалізують

плани технічного переоснащення виробництва; на наш погляд, для реалізації

зазначених функцій доцільно створення у складі Кабінету Міністрів України

Міністерства інноваційного розвитку, як головного органу державного

управління у сфері інновацій, технічного переоснащення підприємств,

стимулювання та фінансування програм підвищення конкурентоздатності

вітчизняної економіки.

91

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ – ТЕХНОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Бігдан М.Г., Карлик Ю.Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук

В сучасному світі досить важко втримати конкурентоспроможність

підприємства на високому рівні. Потрібно постійно аналізувати ринок та світові

тенденції для застосування підприємством різних технологій зростання та

удосконалення свого продукту. Кожна організація прагне до економічного

зростання та розвитку. Ці два поняття тісно взаємопов’язані. Проте економічне

зростання підприємства може відбутися і за умов відсутності економічного

розвитку, в той час як економічний розвиток підприємства без економічного

зростання неможливий.

Економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з

економічним розвитком, адже розвиток організації створює передумови для

збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна сказати, що

економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною.

Якщо економічне зростання підприємства відбиває суто кількісні зміни в

виробництві, то економічний розвиток – це якісне економічне зростання.

Одним з напрямів економічного зростання підприємства є інтенсифікація

виробництва. Інтенсифікація - це соціально-економічний процес, спрямований

на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості й зниження

собівартості на основі запровадження у виробництво нових засобів, нових

технологій, нових форм організації праці й виробництва, підвищення

кваліфікації кадрів та застосування нових технологій управління персоналом,

що є складовими науково-технічного прогресу. Без технологічного

забезпечення не можуть дієво проводитися в життя ефективні рішення.

Матеріальною основою інтенсифікації є капітальні вкладення й інші

ресурси, застосування яких передбачає зміну способів виробництва,

вдосконалення техніки і технології. Вкладання засобів і вдосконалення

матеріально-технічної бази підприємств доцільно розглядати в органічній

єдності з результатами виробництва, прагнути ефективного їх використання.

Спираючись на технології в сучасній економіці керівництво підприємства

може проаналізувати та вибрати напрямки діяльності для досягнення

економічного зростання.

Інтенсифікація є основою підвищення ефективності виробництва -

важливою складовою економічної стратегії кожного підприємства. Тільки через

інтенсифікацію можна високими темпами підвищувати рівень продуктивності

праці, рентабельності підприємства, зменшувати затрати виробництва.

Інтенсифікація передбачає використання досягнень науково-технічного

прогресу, активне впровадження всіх заходів науково-технічного характеру та

прогресивних індустріальних технологій.

92

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ

Білик М.Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук

Сучасний стан економіки України ставить перед підприємствами

машинобудівної галузі принципово нові завдання, ключове з яких – підвищення

інноваційної активності та впровадження новітніх технологій, в зв’язку з чим

підвищується потреба у кваліфікованих кадрах, які здатні впроваджувати

інновації. Людський капітал є основним чинником економічного зростання.

Перехід на інноваційний шлях розвитку української економіки, головними

рушійними силами якої є нові знання, інтелектуальні і творчі процеси, дозволяє

віднести людський потенціал до стратегічно важливих ресурсів розвитку

конкурентоспроможності країни.

Серед економістів існують різні точки зору щодо складових людського

капіталу. Так, Г. Беккер пропонує виділити в ньому освітній капітал (загальні та

спеціальні знання), капітал професійної підготовки (кваліфікація, навички,

виробничий досвід), а також володіння економічно значущою інформацією і

мотивацією до економічної діяльності. Л. Туроу вважає, що людському

капіталу притаманні такі риси, як «повага до політичної та соціальної

стабільності». В. Марцинкевич аналізує вплив на творчий потенціал людини її

активності, відповідальності, чесності, колективізму, комунікабельності. В

сучасній економічній науці виділяють наступні види людського капіталу, які

можна застосувати і на підприємствах машинобудівної галузі (рис. 1):

Рис. 1 – Види людського капіталу

Початковий людський капітал індивіда визначається на генетичному рівні

його складовими є вроджені та набуті навички. Потенційний – формується у

процесі навчання та самоосвіти. Реальний капітал показує ступінь

використання потенційного людського капіталу і формує професійну діяльність

людини. Знання, вміння і досвід людини збільшуються, що сприяє переходу

реального людського капіталу до інноваційного. Інноваційний людський

капітал відображає здатність людини до генерування нових ідей, створення

інноваційного продукту, що забезпечує прогресивний розвиток різноманітних

видів економічної діяльності.

Отже, людський капітал є одним із основних факторів розвитку інновацій

та підвищення конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі,

тому необхідна цілеспрямована робота з управління людським капіталом на

підприємствах машинобудування і розробка додаткових управлінських

механізмів, що сприятимуть формуванню якісних характеристик персоналу.

Людський капітал

початковий потенційний реальний інноваційний

93

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ

ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Біловодська О.А., Кириченко Т.В.

Сумський державний університет, м. Суми

В роботі проведено критичний огляд одного з підходів до оцінювання

інтегрального показника ефективності використання ресурсів підприємства.

Проведений нами аналіз фахової економічної літератури показав, що

публікації стосовно оцінювання ефективності управління ресурсним

потенціалом промислових підприємств мають дискусійний характер, а

методологія такого оцінювання залежить від авторських концепцій.

Систематизувавши праці О.В. Ареф’євої та І.М. Мягких, О.І. Шаманською

була визначена система показників, що характеризують ефективність

управління ресурсним потенціалом будь-якого підприємства (рис. 1) і

запропоновано інтегральний показник оцінки ефективності управління

ресурсним потенціалом:

n

i

iiЕВРП PkІП1

(1)

де ІПЕВЛР – інтегральний показник; ki – коефіцієнт ваги показників оцінювання

складових ресурсного потенціалу; Рi – ресурси підприємства.

Рисунок 1 – Оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом

Аналізуючи систему показників, що рекомендовані у даному підході для

розрахунку інтегрального показника, ми прийшли до висновків, що: 1) для

комплексної оцінки ресурсного потенціалу слід враховувати маркетингові та

інноваційні ресурси; 2) запропонований інтегральний показник, на нашу думку,

має дискусійний характер, оскільки передбачає розрахунок за складовими,

окремі з яких є вже показниками ефективності (наприклад, фондовіддача,

ліквідність, рентабельність капіталу, продуктивність праці і т.д.), а інші мають

комплексний характер (група показників оцінки ефективності використання

інформаційних ресурсів). Тому їх складно поєднати в інтегральний показник.

ПОКАЗНИКИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Оцінка ефективності

використання

матеріальних ресурсів:

- коефіцієнт забезпечення

та корисного витрачання

матеріальних ресурсів;

- коефіцієнт оновлення та

вибуття основних засобів;

- знос основних фондів;

- фондовіддача

вибуття основних засобів;

- знос основних фондів;

- фондовіддача

Оцінка ефективності

використання

фінансових ресурсів:

- коефіцієнт концентра-

ції власного капіталу;

- коефіцієнт фінансової

залежності та забезпе-

чення власними оборот-

ними коштами;

- коефіцієнт ліквідності

- рентабельність капіталу чення власними оборот-ними коштами; - коефіцієнт ліквідності - рентабельність капіталу

Оцінка ефективності

використання трудових

ресурсів:

- коефіцієнт обороту

найманих та звільнених

працівників;

- коефіцієнт загального

обороту працівників;

- коефіцієнт плинності

кадрів

- продуктивність праці

Оцінка ефективності

використання

інформаційних ресурсів:

- оцінювання технічного

забезпечення інформацій-

ними системами;

- оцінювання кадрового

забезпечення та рівня їх

кваліфікації у галузі

інформаційних систем

94

ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Білокопитова А.В., Побережна Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Фінансовий аналіз – це галузь економічної науки, яка досліджує вплив

прийнятих і запланованих господарських рішень для зміни фінансового стану

підприємства, його здатності вчасно погасити свої зобов'язання, для

поліпшення ефективності використання в наявності активів [1]. Метою

фінансового аналізу є не тільки потреба встановити та оцінити рівень

фінансового стану підприємства, виявити основні закономірності розвитку, але

й розробка обґрунтованих рішень фінансової стратегії на майбутнє.

Головне завдання фінансового аналізу – своєчасно виявити й усунути

недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення

фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Вихідною категорією, яка визначає сутність аналізу фінансового стану та

його функціональну роль у процесі здійснення фінансово-господарської

діяльності є категорія «фінансовий стан». Саме підходи до її розуміння, на

нашу думку, закладають засади для визначення сутнісних рис та обґрунтування

методичних підходів до аналізу. Фінансовий стан підприємства – сукупність

показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів

підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства [1].

Завдання аналізу фінансового стану можуть бути різними залежно від

цілей аналізу і специфіки підприємства. Ці завдання розв'язуються на основі

дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників з

відокремлюванням таких основних підрозділів аналізу фінансового стану

підприємства як: аналіз балансу; аналіз майна і джерел його утворення (аналіз

активів і пасивів); аналіз ліквідності та платоспроможності; аналіз фінансової

стабільності; аналіз оборотності оборотних коштів та аналіз руху коштів; аналіз

дебіторської та кредиторської заборгованості; аналіз використання капіталу [1].

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська

фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і

фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Склад, зміст, вимоги та інші

основи бухгалтерської звітності регламентовано П(С)БО № 1 «Загальні вимоги

до фінансової звітності», яке затверджене наказом Міністерства фінансів

України від 07.02.2013 р. № 73[2].

Література: 1. Шиян Д. В. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Д. В. Шиян,

Н. І. Строченко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003, – 240 с.

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні

вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів

України №73 від 07.02.2013р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //

http://www.minfin.gov.ua

95

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Божидарнік Т.В., Василик Н.М.

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк

Креативність стає все актуальнішою не тільки для працівників творчих

професій, але і для менеджерів, адже, щоб забезпечити, на сьогодні,

підприємству переваги в жорсткій конкурентній боротьбі, необхідні креативні

підходи. Саме тому менеджери зацікавлені розвивати свій власний креативний

потенціал, формувати креативне середовище на підприємстві, а також

створювати ефективні креативні команди, які будуть здатні нестандартно,

творчо мислити, знаходити нові ідеї і підходи до управління. З цією метою,

менеджерам варто застосовувати технології розвитку креативності. Розглянемо

основні моменти найбільш поширених технологій розвитку креативності [1, 2].

Ментальні карти (mindmapping) – це зручна та ефективна техніка

альтернативного запису, яка замість лінійного запису використовує радіальний.

Катена – це гра, яка допомагає усвідомити патерни, пов'язані з якою-небудь

темою або ситуацією, і таким чином створити можливості для їх реструктузації.

"Шість Капелюхів Мислення" (Six Thinking Hats) розроблений Едвардом де

Боно, – це простий і практичний спосіб подолати труднощі за допомогою

розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожний із яких

представлений капелюхом свого кольору.

Випадковий стимул – її використання перередбачає: сформулювати у

формі питання завдання, для вирішення якого потрібна ідея; випадковим чином

вибрати об'єкт; утримуючи в думці питання і випадковий об'єкт, будувати між

ними зв'язки та розглядати кожен зв'язок як знак, який вказує на відповідь.

Переворот (reversal) – описана Едвардом де Боно і Майклом Мікалко.

Послідовність кроків у "перевороті" : сформулювати завдання; перерахувати всі

припущення і допуски, які можуть виникати навколо цього завдання;

перевернути всі ці припущення; взяти кожне перевернене припущення і

запитати себе, як зробити його можливим. Що має відбутися для того, щоб це

мало сенс? Ця операція повинна бути виконана зі всіма, у тому числі й

особливо з найнеймовірнішими припущеннями.

SCAMPER (розробив Боб Еберле) – передбачає список змін, які можна

використовувати в роботі на певним об’єктом: Substitute – замінити щось;

Combine – комбінувати; Adapt – пристосувати; Modify – модифікувати; Put –

примінити для чогось іншого, в іншій сфері; Eliminate – видалити частини;

Reverse – поміняти місцями, найти застосування в чомусь протилежному.

Також, можна використовувати ще і такі технології як: філа, метод

газетних вирізок, метод заданого діапазону, метод вигаданих персонажів.

Література: 1. Божидарнік Т.В. Креативний менеджмент: навч. посіб. / Т.В. Божидарнік, Н.М.

Василик. – Херсон: Олді-плюс, 2014. – 498 с.

2. Бутко М.П. Управлінські рішення: евристичність, креативність,

транспарентність: навчальний посібник / Під ред. М.П. Бутко. – Ніжин: ТОВ

«Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 428 с.

96

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

АТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД «НАСОСЕНЕРГОМАШ»

Божкова В.В., Носонова Л.В.

Сумський державний університет, м. Суми

Продуктивність праці є одним з найважливіших якісних показників

роботи будь-якого підприємства, вираженням ефективності затрат конкретної

праці. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої

продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно

від прямого або оберненого відношення виділяють два показники: виробіток і

трудомісткість.

На підприємствах виробіток може визначатися різними способами

залежно від того, в яких одиницях вимірюється обсяг продукції і затрати праці.

Розрізняють такі способи визначення виробітку:

1) натуральний – відношення обсягу виробленої продукції у фізичних

одиницях до кількості затраченого часу в нормо-годинах;

2) вартісний – відношення обсягу виробленої продукції у гривнях до

затрат часу, що виражені в середньообліковій чисельності робітників або

відпрацьованих ними кількості людино-днів; людино-годин;

3) трудовий – відношення обсягу виробленої продукції, представленої в

затратах робочого часу в нормо-годинах до кількості персоналу.

На основі даних річної звітності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

проведемо розрахунок середньорічного виробітку за 2010-2013 р.р.

використовуючи вартісний спосіб розрахунку (табл.1).

Таблиця 1 – Динаміка обсягу реалізованої продукції, середньооблікової

чисельності персоналу та виробітку на АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» Показник/роки 2010 2011 2012 2013

Обсяг

реалізованої

продукції, грн.

385660 994417 995593 1008705

Середньооблікова

чисельність

персоналу, чол.

2263 2477 2741 2914

Середньорічний

виробіток,

грн./чол.

170,42 401,46 363,22 346,16

Дані табл. 1 свідчать про те, що підприємство щороку збільшує обсяг

випускаємої продукції, та для задоволення потреб ринку праці збільшує

кількість співробітників. Незважаючи на це, середньорічний виробіток за 2012

та 2013 роки зменшуються. Причиною цього зменшення, на нашу думку, може

бути неефективне управління персоналом на найнижчих ланках або завелика

кількість допоміжного персоналу та осіб, які обіймають керівні посади.

Вважаємо, що отримані результати можуть бути покладені в основу

нових управлінських рішень на підприємстві в короткостроковому періоді та

сприяти коригуванню його бізнес-стратегії в довгостроковій перспективі.

97

ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА КОРПОРАТИВНУ

ДІЯЛЬНІСТЬ

Бойко К.Ю., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

За мету дослідження ставилось розглянути питання державного

регулювання корпоративної діяльності.

Регулювання корпоративного сектору і контроль за діяльністю учасників

корпоративного сектору здійснюють Державна комісія з цінних паперів і

фондового ринку (ДКЦПФР), Антимонопольний комітет, Фонд державного

майна та інші в межах своїх повноважень.

Існує багато форм державного регулювання ринку цінних паперів і

корпоративного сектору. Деякі з них мають загальні риси: ухвалення актів

законодавства по питаннях учасників ринку цінних паперів і корпоративних

відносин; реєстрація випуску (емісії) цінних паперів і інформації про випуск

цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації

випуску цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, а також умов їх

продажу (розміщення); розробка норм і контроль за дотриманням

антимонопольного законодавства; контроль за системами ціноутворення;

встановлення правил і стандартів здійснення операцій і контроль за їх

дотриманням.

Також у системі корпоративного управління держава захищає права

інвесторів.

Для поліпшення інвестиційного клімату і збільшення обсягів

інвестування необхідне проведення заходів наступного характеру:

- стимулювання інвестиційної активності;

- здійснення роботи з іноземними інвесторами;

- здійснення роботи з роздрібними і колективними інвесторами;

- формування власності менеджерів і працівників підприємств;

- використання рейтингів органами місцевого самоврядування;

З метою забезпечення надходження інвестицій державі необхідно

вирішити наступні задачі: захист прав інвесторів; залучення до фондового

ринку не менш 15–20% заощаджень громадян; стимулювання виходу

регіональних компаній на публічний фондовий ринок з метою залучення

коштів; податкове заохочення, створення на підприємствах інвестиційних і

опціонних планів для розширення права власності працівників на акції своїх

компаній; розробка системи правових заходів для захисту інтересів дрібних

інвесторів на фондовому ринку.

Проводячи вище перераховані заходи та виконуючи поставлені задачі,

держава може позитивно впливати на корпоративну діяльність в Україні. А

завдяки правильному та ефективному регулюванню корпорації будуть

розвиватись та підтримувати економіку нашої країни.

98

СОВРЕМЕННЫЕ ПРОБЛЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ И МОТИВАЦИИ

ПЕРСОНАЛА В УКРАИНЕ Большаков Д.В.

Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Управление и мотивация персонала в значительной степени определяет

как непосредственно успех деятельности организации, так и развитие экономики в стране, уровень благосостояния людей, что предопределяет актуальность и важность проблем мотивации персонала.

Мотивация персонала является на данный момент наиболее важной темой в украинском менеджменте. Во многих компаниях не разработана до конца система мотиваций и стимулирования персонала. Сегодня происходит осознание ее необходимости, однако ошибки, допускаемые украинским менеджментом, весьма характерны и типичны:

– руководство часто пытается экономить на сотрудниках, выплачивая, к

примеру, бонус в конце года, а не в конце каждого месяца;

– при анонсировании о выплате премии или бонусов, сумма выплат не

оглашается;

– пренебрежение работниками низшего звена: в силу распространенного

предубеждения о том, что они легко могут быть заменены, их оклад нередко

составляет в 10–15 раз меньше ставки работников высшего ранга;

– несвоевременная выплата заработных плат;

– оклад каждого наемного рабочего оговаривается в индивидуальном

порядке, что нарушает сложившееся соотношение между оплатой персонала

разных уровней;

– среди средств мотивации труда преобладает система штрафов (за

нарушение дисциплины, опоздания, невыполнение задач в заданный срок);

– неблагоприятные условия труда;

– выплата зарплат в конвертах. Важную роль в украинском менеджменте играет интуитивный поиск

оптимальных решений в сфере управления персоналом. И такой подход является недостаточным. Часто на руководящие должности назначают тех, кто станет наиболее лояльным к лицам их назначившим. А многие топ-менеджеры, работающие на малых и крупных предприятиях, нередко исполняют роль кризис-менеджеров, которые спасают предприятие от полного развала.

Украинский менеджмент с каждым годом все больше пытается внедрять западные схемы управления, не всегда учитывая особенности местного менталитета. Менеджеры все чаще желают работать в западных компаниях или их представительствах в Украине, так как система мотивации и стимулирования труда в них более прогрессивна. Украинский менталитет совмещает американский дух индивидуализма и японские работоспособность и стремление к совершенствованию. Наиболее подходящая формула для Украины: «Наше богатство — наши человеческие ресурсы». А для успешного управления персоналом достаточно создать благоприятные условия труда и обрисовать реальные перспективные возможности.

99

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Бондар І.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сучасна економічна ситуація, що склалися в реальній економічній

дійсності України, характеризуються високим рівнем нестабільності і крайнім

ступенем невизначеності. Тому оцінка фінансової стійкості підприємства для

визначення його фінансових можливостей на тривалі перспективи є досить

актуальною [1].

Фінансова стійкість – це гарантована платоспроможність, рівновага між

власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової

кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів та інвесторів, наявність такої

величини прибутку, який би забезпечив самофінансування [2].

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою

абсолютних показників. Так, наприклад, наявність власних оборотних коштів

визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями

та показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного

капіталу. Наявність власного оборотного капіталу характеризує фінансову

незалежність підприємства та його поточний фінансовий стан. Важливим

підходом до оцінки фінансової стійкості підприємства є розрахунок відносних

показників, за допомогою яких визначається рівень його залежності від

зовнішніх джерел фінансування. До таких показників відносяться: коефіцієнт

автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власного

капіталу, коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт

фінансової незалежності капіталізованих вкладень, коефіцієнт забезпеченості

оборотних активів власним оборотним капіталом. Наступним можна виділити

агрегатний підхід, який ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на

основі агрегатів. При використанні даного підходу виділяють чотири типи

поточної фінансової стійкості підприємства: абсолютна та нормальна фінансова

стійкість, нестійкий та кризовий фінансовий стан. Існує також інтегральний

підхід, який дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості.

Він застосовується переважно в умовах кризового стану економічної системи.

Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і

структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття [3].

Література:

1. Демчук Н. І. Методологічні підходи до аналізу і оцінки фінансової

стійкості комерційної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.rusnauka.com.

2. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз : навч. посіб. – Київ : Центр

навчальної літератури, 2009. – 256 с.

3. Білик М.Д., Павловська О.В. Фінансовий аналіз. Навч. посібник – Київ :

КНЕУ, 2005. – 592 с.

100

ИЗМЕНЕНИЯ В УЧЁТНОЙ ПОЛИТИКЕ СОГЛАСНО МСФО

Бондаренко А.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

МСФО 8 «Учётная политика, изменения в учётных оценках и ошибки»

содержит требования и подходы к отражению в отчётности влияния основных

факторов на оценку финансовых результатов компании и иных показателей за

отчётный период. Чистая прибыль или убыток за период образуется на

основании оценки доходов и расходов отчётного периода. Но их оценка будет

разной в зависимости от принятых методов учёта, выбранных в учётной

политике. Кроме того, на оценку прибыли (убытка) влияют и ошибки в

бухгалтерских отчётах специалистов, готовящих отчётность, а также

завышенные (или заниженные) оценки резервов, которые должны быть

начислены в финансовой отчётности.

Согласно МСФО 8 понятие «учётная политика» включает принципы,

методы, процедуры, правила и практику, принятые компанией для подготовки

и представления финансовой отчётности.

Изменение в учётной политике означает переход компании от одного

принципа учёта к другому. Изменять учётную политику компания может: когда

этого требуют стандарты и интерпретации; если изменение учётной политики

приведёт к улучшению отражению событий и сделок, финансовых результатов

деятельности.

В соответствии с МСФО 8 для внесения в случае необходимости

корректировок в отчётность существуют два способа:

– ретроспективный, при котором необходимы корректировка признания,

измерение и раскрытие оценок элементов финансовой отчётности, как если бы

предыдущие периоды не содержали никакой ошибки. Поэтому в соответствии с

новой учётной политикой должна быть пересчитана отчётность предыдущих

периодов;

– перспективный, при котором нет необходимости в пересчёте

предыдущих финансовых отчётов, и суммарный эффект от изменений в

учётной политике не нужно пересчитывать в отчёте о прибылях и убытках за

текущий период. Поэтому изменение учётной политики влияет только на

финансовую отчётность текущего или будущих отчётных периодов.

Ретроспективный метод корректировки отчётности является основным,

при котором происходит пересчёт всех показателей прошлых лет. Если

применение этого метода невозможно, то только тогда может применяться

перспективный метод.

Литература:

1. М.А. Вахрушина, Л.А. Мельникова Международные стандарты

финансовой отчётности/ М.А. Вахрушина, Л.А. Мельникова – М. :

Издательство «Омега-Л», 2011.-572 с.

101

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТРАНСФЕРУ ПРИ ФОРМУВАННІ

ВІДКРИТОЇ ІННОВАЦІЙНІЙ МЕРЕЖІ

Борзенко В.І., Нестеренко Р.О., Хопшаносова Д.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сучасні процеси міжнародної передачі технологій створюють додаткові

можливості для економічного розвитку країни та визначають його перспективи.

В умовах глобалізаційних викликів жодна країна світу не може залишатися

осторонь процесів, що відбуваються на міжнародному ринку технологій.

Зовнішній трансфер технологій спрямований на виявлення інноваційних

розробок і результатів наукових досліджень у своєму регіоні з метою

просування їх через інноваційні мережі і оформлення транснаціональних угод з

комерціалізації.

Транснаціоналізація трансферу як нове явище вимагає всебічно продуманих

заходів щодо оформлення його структури. Наявність позитивних перспектив

економічної самостійності країни у світовій економіці пов'язані з її інтеграцією

у світовий інноваційно-технологічний простір на умовах забезпечення її

технологічної самостійності, безпеки, врахування національних інтересів. У

цьому зв'язку інституціональне забезпечення технологічного трансферу за

кордон припускає належне забезпечення всіх його ланок, починаючи з етапу

створення конкурентоздатних на світовому ринку технологій до успішного

здійснення передачі технологічного продукту.

Створення спеціалізованої інфраструктури з комерціалізації та трансферу

результатів наукової діяльності буде сприяти визначенню найбільш

перспективних напрямків інноваційної діяльності, пошуку партнерів і

потенційних інвесторів, тим самим підвищуючи загальну конкурентоздатність

регіонів.

Таким чином, розвиток глобального науково-технічного середовища

характеризується зростанням залежності як внутрішніх так і зовнішніх

інноваційних процесів, особливо, в нових галузях «нової економіки, що

розвивається». У той же час ефективне управління інтелектуальною власністю

забезпечує сильну конкурентну позицію підприємств, дозволяє проводити

грамотну інвестиційну політику, отримувати додаткові фінансові ресурси від

комерціалізації інтелектуальної власності, а значить збільшувати ринкову

вартість компаній в цілому.

Глобальна інноваційно-креативна система потребує, в свою чергу, більш

інтенсивного розвитку процесу комерціалізації та трансферу технологій, тобто

наукові дослідження повинні збільшувати вартість компаній та робити їх більш

позитивними для інвесторів. Один із можливих шляхів прискорення такого

процесу – створення регіональних інноваційних мереж та міжнародних

інноваційних мереж.

102

ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ І ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ

ОПЕРАЦІЙ З ПАЛЬНО-МАСТИЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ

Брік С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто питання документального оформлення як основного

елементу системи внутрішнього контролю за збереженням і використанням

ПММ. Основним документом, що регулює порядок відпускання ПММ для

транспортних засобів є Інструкція [1].

Згідно з вимогами п. 5 Інструкції [1], підставою для оприбуткування

ПММ на склад підприємства є видаткова накладна постачальника, товарно-

транспортна накладна, документи, що підтверджують якість і безпечність

товару. При надходженні нафтопродуктів матеріально відповідальна особа

перевіряє їх відповідність кількості, сортам, маркам, зазначеним у накладній. У

супровідних документах зазначають точне найменування, густину,

температуру, загальну масу. До документів додається сертифікат відповідності.

Нафтопродукти оприбутковують за типовою міжвідомчою формою № М-

7 «Акт про приймання матеріалів затвердження типових форм первинних

облікових документів з обліку» [2].

Для обліку видачі пального зі складу використовують лімітно-забірні

картки форми № М-8 та М-9, Відомість на відпуск нафтопродуктів ф. № 16-НП,

які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск пального водіям

здійснюється у межах ліміту, встановленого керівництвом підприємства на

місяць. Кількість фактично виданого водіям пального фіксують у Відомості

обліку видачі нафтопродуктів і в подорожньому листі водія.

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві здійснюють

приймання і відпуск нафтопродуктів,складається Звіт про рух нафтопродуктів,

який разом із первинними документами подається до бухгалтерії. Цей Звіт є

підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з руху

нафтопродуктів. При виїзді з підприємства і після повернення водій надає до

транспортного відділу подорожній лист, в якому проставляються дані пробігу

автомобіля за спідометром, а також залишки пального у баках автомобіля під

час виїзду й при поверненні. Аби уникнути зловживань з боку водіїв та

привласнення ПММ, ці показники фіксують у диспетчерському журналі.

Література:

1. Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання,

відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях

України, затв. наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки

України, Мінтранспорту та зв'язку України, Держкомітету України з питань

технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №

281/171/578/155. 2.Наказ Мінстату України «Про сировини та матеріали» від

21.06.96 р. № 193.

103

ДОРОЖНЯ КАРТА ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО

ПЛАНУВАННЯ

Буняк Н.М.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

м. Луцьк

Динамічний характер змін, що відбуваються в економіці України,

обумовлює необхідність використання нових підходів до діагностики умов

функціонування та обґрунтування управлінських рішень на всіх рівнях

управління. У зв’язку з цим зростає роль інструментів стратегічного

планування, які дозволяють передбачити майбутні зміни у зовнішньому

середовищі, а відтак швидко відреагувати та пристосуватись до них. Одним з

яких є дорожня карта (Road map). У стратегічному менеджменті вона почала

використовуватись у 70-х роках минулого століття компанією Motorola.

Дорожня карта – це покроковий сценарій розвитку конкретного об’єкту

управління (продукту, технології, процесу, підприємства, сектору економіки

тощо) графічного формату. Її побудова передбачає проведення експертного

опитування великої кількості фахівців різного спрямування (залежно від

об’єкту управління для якого вона розробляється). На основі результатів

довгострокового передбачення обґрунтовуються найбільш ймовірні варіанти

розвитку з врахуванням можливості їхньої реалізації при різних значеннях

вихідних параметрів.

Як правило, дорожня карта складається у вигляді графічної схеми,

алгоритму, де зображаються важливі точки розвитку («вузли»), які одночасно є

етапами розвитку об’єкту та прийняття важливих управлінських рішень, а

також причинно-наслідкові зв’язки між ними. Всі точки вибору можливих

варіантів руху одним з можливих маршрутів дорожньої карти мають

визначений набір критеріїв для прийняття рішень залежно від ціннісних

орієнтирів і дозволяють сконцентрувати ресурси на найважливіших напрямках

розвитку, необхідних для досягнення встановлених цілей.

Результатом побудови дорожньої карти є сценарій розвитку об'єкту

управління з врахуванням змін зовнішнього середовища, альтернативних

варіантів та проміжних етапів.

До переваг дорожньої карти слід віднести: врахування чиннику часу, що

значно спрощує прийняття рішень, а також оцінку їхньої ефективності в певний

момент часу; встановлення реалістичних стратегічних цілей на основі

врахування думки широкого кола експертів; обґрунтування кількох шляхів

досягнення поставлених цілей та набору критеріїв в кожному «вузлі» для

прийняття рішення щодо подальшого розвитку; можливість оцінювати

проміжні результати, оперативно вносити будь-які зміни та коригувати

напрямки розвитку об’єкту управління.

Дорожня карта як інструмент стратегічного планування забезпечує

інформаційну підтримку процесу управління, дозволяє краще зрозуміти

ситуацію, що виникла, а відтак прийняти обґрунтоване управлінське рішення

щодо подальшого розвитку.

104

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Вергелес Ю.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності діяльності та

стабільної перспективи росту є забезпеченість підприємства основними

засобами в необхідній кількості та асортименті і, безумовно, більш повне їх

використання. Теперішнє господарювання передбачає конкурентну боротьбу

між різними контрагентами, переможцем в якій може стати саме той, хто

залучає та найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів [1, c.

85]. Наявність і використання основних фондів характеризують рівень втілення

НТП на підприємстві [2, с. 73].

Важливим поштовхом для змін в економіці, і зокрема бухгалтерському

обліку України, стали підписання угоди із Європейським Союзом та перехід до

міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Тепер усі товаровиробники

повинні особливо пильно стежити за якістю своєї продукції, а для цього

необхідно завжди ефективно використовувати наявні основні засоби.

Основними завданнями аналізу ефективності використання основних

засобів є:

– аналіз обсягу, структури та динаміки основних засобів, їх відповідності

вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

– вивчення технічного стану основних засобів, темпів, форм і способів їх

оновлення;

– визначення рівня використання основних засобів і факторів, що на

нього впливають;

– виявлення резервів підвищення ефективності використання основних

засобів [2, с. 73].

Підводячи підсумок необхідно зазначити, що своєчасно проведений

аналіз ефективності використання основних засобів дозволить підвищити

продуктивність праці, зменшити собівартість продукції, попередити простої

обладнання через його несправність, знайти нові резерви для покращення

показників роботи обладнання. Питання аналізу основних засобів буде завжди

актуальним у зв’язку із розвитком НТП, тому потребує постійного вивчення та

доопрацювання.

Література:

1. Жолнер І.В. Фінансовий облік за міжнародними та національними

стандартами: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

2. Кизилов Г.І., Конспект лекцій з дисципліни «Аналіз господарської

діяльності» (для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання

спеціальності 7.050106 «Облік і аудит») / Г. І. Кизилов , Кизилова Л.О. − Х:

ХНАМГ, 2009. – 144 с

105

ПРОЦЕС КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ІДЕЙ ТА

ІННОВАЦІЙНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА

Верютіна В.Ю., Остапчук В.В., Власова Д.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Виникнення актуальної наукової і практичної проблеми, пов'язаної із

забезпеченням економічної безпеки в середовищі, що змінюється, викликало

появу великого числа робіт, присвячених дослідженню поняття економічної

безпеки, класифікації загроз економічній безпеці, принципів побудови систем і

ролі різних чинників в забезпеченні економічної безпеки підприємства. Дана

проблематика досліджена в роботах таких авторів як: В. Мак-Мак,

В. Забродський, Л.Абалкін, Е. Олейніков, А. Воронков, А. Попов,

В. Сенчагов, Н. Капустін та інші. На наш погляд, одним з напрямів, який вимагає

подальшого вивчення є забезпечення економічної безпеки в умовах переходу до

інноваційної економіки, а, саме, інноваційній безпеці.

На нашу думку, необхідно провести морфологічний аналіз терміну

інноваційна безпека. Згідно до «Методичних рекомендацій щодо оцінки рівня

економічної безпеки України», яка була розроблена Національним інститутом

проблем міжнародної безпеки РНБО України, економічна безпека держави

визначається як сукупність умов за яких зберігається спроможність країни

ефективно захищати свої економічні інтереси, потреби суспільства і держави,

генерувати інноваційні зрушення в економіці з метою забезпечення стабільного

економічного розвитку. Згідно цієї Методики виділяються такі складові

економічної безпеки як: фінансова, енергетична, зовнішньоторговельна,

демографічна, соціальна інвестиційна та інноваційна.

У той же час інноваційні зміни ініціюють розробку та запровадження через

інноваційні та інвестиційні проекти модернізації чи розвитку економічного

середовища.

Трансформаційні процеси національної економіки істотно змінили умови

комерціалізації інноваційних ідей. Пошук споживача, оперативність,

ефективність, конкурентоспроможність та можливість фінансового забезпечення

стали важливими критеріями інноваційної діяльності комерційних банків. А

сучасні світові тенденції розвитку інновацій відображають надзвичайно

актуальну проблему – вибір технологій щодо інноваційної діяльності.

Сутність інноваційної діяльності визначається як забезпечення створення та

поширення інновацій, які характеризуються нововведеннями у всіх галузях та

напрямках розвитку сучасного науково-технічного прогресу. Інвестиційна

діяльність, в свою чергу, потребує певних позитивних умов зовнішнього

середовища, таких як: економічна, фінансова, банківська, податкова, політична

складові.

Для посилення процесів інвестування в інноваційну діяльність в прийнятні

терміни необхідне об'єднання зусиль різних ринкових суб'єктів.

106

РОЛЬ СТИМУЛИРУЮЩЕЙ ФУНКЦИИ НАЛОГОВ В ЭКОНОМИКЕ

УКРАИНЫ

Виницкая С.Г.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

С переходом Украины к рыночной экономике роль налогов в развитии

государства значительно возросла и основную часть своих расходов оно

покрывает за счет доходов от взимания налогов.

В учебниках по экономической литературе, в экономических

справочниках обращают внимание на две основные функции налогов:

фискальную и регулирующую. Стимулирующая функция при этом как

самостоятельная не указывается.

Однако в нынешних реалиях экономики Украины эта проблема имеет

важное теоретическое и практическое значение.

Отметим, что субъектами налогового стимулирования выступают

предприятия, фирмы и организации различных форм собственности, а также

физические лица, занимающиеся хозяйственной деятельностью. Объектом

налогового стимулирования является экономическая деятельность,

направленная на увеличение объекта производства валового внутреннего

продукта (ВВП). [1]

Основная цель стимулирующей функции – способствовать приведению в

действие всех факторов, влияющих на повышение эффективности

общественного производства.

В процессе налогообложения должна определяться оптимальная

пропорция между налогом и той частью стоимости продукта, которая остается

в распоряжении налогоплательщика. Эта пропорция является основой

стимулирующей функции налогов. [2]

Кривая Лаффера, получившая на Западе широкое признание, при

установлении налоговых ставок учитывает критический уровень их величины в

зависимости от размера предприятия (фирмы). Применение в законодательстве

Украины и на практике механизма кривой Лаффера положительно влияло бы на

развитие предпринимательской деятельности, способствовало бы росту научно-

технического прогресса (НТП) и снижению налогового прессинга.

Признание и использование стимулирующей функции налогов при этом

не должно вести к принижению других функций налогов.

Литература:

1. Камаев В.Д. и коллектив авторов. Учебник по основам

экономической теории / В.Д. Камаев и коллектив авторов. – М., «Владос», 2007.

– С. 262

2. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Підручник / Г.Н. Климко. –

К., «Вища школа», 2009. – С.625.

107

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ

ІМІДЖУ КЕРІВНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА У НОВИХ УМОВАХ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Власенко В.А.

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава

Необхідно відзначити, що успішність діяльності підприємства у певній

мірі залежить і від рівня його іміджу, який можна розглядати як систему

уявлень людей про підприємство та окремих співробітників.

Проблемам формування іміджу підприємства присвячені праці відомих

зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме К. Боулдинга, Дж. Т. Боуена,

Г. Даулінга, Б. Джи, Ф. Котлера, Ш. Д. Патті, Дж. М. Стефанеллі,

І. В. Альошина, Т. М. Ахтямова, О. В. Ветчанова, Л. В. Даниленко,

В. Г. Королько, М. В. Томілова, В. Д. Шкардун та ін. Однак не досить повно

розкриваються такі проблеми як розробка ефективних механізмів формування

іміджу підприємства із виділенням окремих етапів створення позитивного

іміджу у стратегічній перспективі.

Метою дослідження є обґрунтування методичного підходу до

формування програми розвитку іміджу керівництва підприємства.

У практиці діяльності підприємства важливе значення відводиться

застосуванню методичного підходу до формування іміджу його вищого

керівництва, зміст якого полягає у розробці та реалізації програми розвитку

іміджу за окремими етапами та напрямами її втілення.

На нашу думку, практична реалізація програми розвитку іміджу

керівництва підприємства на сучасному етапі повинна передбачати дотримання

наступної послідовності етапів:

1) створення робочої групи, відповідальної за впровадження програми

розвитку іміджу керівництва;

2) оцінка існуючого особистісного потенціалу працівників підприємства;

3) розробка програми розвитку іміджу керівництва;

4) проведення роз’яснювальної роботи серед співробітників підприємства

у межах його структурних підрозділів;

5) організація навчання лінійних керівників і виконавців;

6) проведення реорганізації процесів виробництва, праці та управління;

7) впровадження програми;

8) аналіз результатів впровадження програми;

9) розробка напрямів удосконалення програми розвитку іміджу.

Таким чином, при створенні позитивного іміджу керівництва

підприємства необхідно твердо дотримуватися встановлених норм і правил

ділового етикету та корпоративної культури, стабільність яких повинна

постійно підтримуватися всіма наявними способами і, у першу чергу,

створенням і збереженням доброго імені, ділової репутації, професійної честі та

життєвого кредо. Це сприятиме підвищенню рівня ринкової вартості

підприємства в умовах стрімких змін зовнішнього середовища.

108

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Вовк Н.В., Токар Н.Б.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що

відображає фінансовий стан підприємства. Крім керівництва фірми і колективу,

він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також податкову

службу, фондові біржі.

На даний час існують труднощі обліку доходів підприємств, а саме -

неповнота та несвоєчасність відображення. Від 30 до 60 % підприємств України

занижують рівень доходів, або мають «чорну бухгалтерію». Ця проблема

досить багатопланова, складна й стосується всього нашого суспільного ладу.

Не для кого не є секретом, що податкова система України вельми

недосконала, внаслідок чого багато платників податків прагнуть приховати

свої прибутки від держави. Можна виділити три основні причини, за яких

юридичні особи не сплачують податки. По-перше, сюди можна віднести

недоброчесність деяких підприємців, які просто не хочуть сплачувати податки

зовсім. По-друге, легше дати хабаря податківцю, а він в свою чергу захистить

від правопорушення. І, нарешті, третя причина просто банальна: держава за

допомогою своєї жорсткої політики змушує громадян приховувати свої

прибутки. Ця ситуація нагадує задушення курки, яка несе золоті яйця.

Занижуючи розмір своїх доходів, підприємства надають недостовірну

інформацію користувачам під час представлення звітності. Це призводить до

прийняття помилкових економічних рішень. Внаслідок цього викикають

розбіжності між податковим та бухгалтерським обліком доходів.

Наведемо декілька прикладів вдосконалення обліку, які допоможуть

позбутися вище перелічених проблем. По-перше, якщо зменшити ставку

податку на прибуток, то вирішиться не тільки питання, щодо достовірності

даних доходів, а й створяться умови для розвитку підприємницької діяльності.

По-друге, необхідно розробити програмне забезпечення обліку доходів

підприємства, поступово переходити до комп’ютеризації та відмовлятися від

паперових документів з метою створення єдиної загальнодержавної бази норм і

нормативів, що відповідатимуть міжнародним і європейським стандартам.

Таким чином, необхідно приділяти увагу питанням обліку доходів як

джерела формування результатів діяльності суб’єктів господарювання, що

сприятиме росту економічної сфери країни та матеріального добробуту її

населення.

Література:

1. Рахункова палата України: www.ac-rada.gov.ua 2. Міністерство фінансів

України: www.minfin.gov.ua 3. Державна фіскальна служба України:

www.sta.gov.uа 4. Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1

«Загальні вимоги до фінансової звітності» від 27 черв. 2013 р. 5. Інтернет –

видання «Українська правда» : http://www.pravda.com.ua

109

ОНЛАЙН КУРС ЯК ІННОВАЦІЯ У ВИЩІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ОСВІТІ

Волинчук Ю.В., Герасимяк Н.В.

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк

Загальновідомим є факт, що якісна освіта виступає мультиплікатором

розвитку держави. За сучасних умов одним із інноваційних інструментів

здобуття новітніх знань з економічних дисциплін може стати додаткове

використання онлайн курсів при вивченні дисциплін.

В Україні нещодавно почала функціонувати платформа онлайн-освіти

«Prometheus», яка прагне зробити найкращі навчальні курси України та світу

доступними для кожного. Зокрема, серед 13 діючих курсів чи не найбільший

резонанс викликав курс «Фінансовий менеджмент», розроблений викладачем

Києво-Могилянської бізнес-школи О.Геращенко.

Зазвичай, типовими складовими такого онлайн курсу є: відео-лекції;

контроль знань студентів за допомогою інтерактивних тестів або тематичних

завдань; форум, на якому студенти можуть активно спілкуватись з викладачем

та між собою.

Найбільш важливими для ефективності впровадження у практику

подібних курсів є поєднання таких п’яти факторів:

інтерактивність – передбачає більш активне залучення учасників, що

змушує їх прагнути досягти максимального результату; можна поєднувати з

імітуванням в процесі навчання того середовища, з яким повинні

познайомитися учні;

запам’ятовуваність інформації, що підвищується завдяки емоційній

цінності (смайли, кольорові елементи) та логічній схемі (рисунки, схеми тощо);

гнучкість у використанні – для людей з різними можливостями та

рівнем підготовки слід використовувати різні мотиваційні потоки;

надання допомоги – у форматі спливаючих підказок або швидкої

інформаційної/інтерактивної допомоги;

доступність курсу – 24 години 7 днів на тиждень.

При цьому слід враховувати, що онлайн навчання слід розглядати як

окремий сегмент, що навряд чи зможе повністю замінити традиційне навчання.

Більш доцільним вбачається його використання у форматі так званого «blended

learning» (змішаного навчання), що передбачає модернізацію класичних занять

з метою підвищення знань і персоналізації освіти, в рамках чого:

студенти переглядають відео-лекції вдома у зручний для них час;

складають тести для контролю базових знань з курсу;

отримують відповіді на типові питання на форумі;

аудиторний час присвячується розгляду більш складних завдань,

занурення в додаткові теми, консультації з викладачем.

Отже, нині онлайн курс може розглядатися як сучасний допоміжний

інструмент і успішно застосовуватися у вищій економічній школі.

110

ФАКТОРИ ВПЛИВУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОЗВИТОК

ТОРГОВОЇ МАРКИ

Воліков В.В., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Одним із етапів роботи над розвитком торгової марки в бренд повинен

починатися з ідентифікації факторів впливу, які можна розподілити на

внутрішні та зовнішні.

Фактори зовнішнього середовища є умовами та чинниками, які існують в

довкіллі незалежно від діяльності конкретного підприємства. Вони можуть, як

робити вплив на торгову марку підприємства, так і випробовувати на собі її

вплив за умов розвитку її в бренд.

Всі ресурси, які є необхідними для функціонування та розвитку бренду,

організація отримує із зовнішнього середовища, з яким знаходиться в стані

постійного обміну. Показники зовнішнього впливу на торгову марку можна

розділити наступним чином: рухливість (швидкість змін, що відбуваються на

ринку відносно до торгової марки); складність (визначається кількістю

чинників, які впливають на торгову марку); різноманітність ринку (торгові

марки розвиваються в умовах різних ринків); ворожість (несприятливе

відношення зовнішнього середовища до торгової марки); невизначеність

(визначається кількістю інформації, що є у розпорядженні бренд-менеджерів, і

мірою впевненості в цій інформації).

Також чинники впливу зовнішнього середовища включають до себе такі

фактори як різноманітні державні органи, профспілки, конкуренти, споживачі,

міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні та соціокультурні

чинники, стан економіки, законодавство і таке інше.

Безпосереднє ділове оточення, як фактор впливу на розвиток торгової

марки, що включає суб'єктів середовища, які безпосередньо впливають на

діяльність конкретного підприємства.

Постачальники – це джерела отримання ресурсів: матеріалів,

устаткування, палива і енергії, капіталу та робочої сили.

Держава впливає на розвиток торгової марки через податкову систему,

державну власність та бюджет. На розвиток торгової марки також впливають

місцеві органи влади через надання ліцензій, обмеження можливості вибору

місця для ведення бізнесу, розташування реклами, додаткові податки та

різноманітні збори тощо.

Споживачі – це фактор впливу зовнішнього середовища (фізичні та

юридичні особи, які можуть купувати або не купувати продукт під конкретною

торговою маркою).

Здійснюючи процес управління торговою маркою, необхідно мати чітке

уявлення про структуру та функціональну сутність торгової марки, особливості

психологічних процесів формування образу марки відносно впливу на її

розвиток чинників зовнішнього середовища.

111

ОСОБЛИВОСТІ РУХУ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ІНТЕГРОВАНОЇ

ЛОГІСТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Волоснікова Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Оптимізація управління матеріальними потоками, як ключовим аспектом

логістичної діяльності, досягається шляхом залучення та розподілу фінансових

ресурсів, що реалізуються у фінансових потоках інтегрованої логістизації

процесів (ІЛП) на підприємствах. При підготовці, організації та управлінні

логістичними процесами важливо дотримуватися ряду вимог до таких

параметрів фінансових потоків, як достатність, економічність та надійність.

Напрям руху фінансових потоків ІЛП на підприємствах відображає

властивість змінювати обсяги фінансових ресурсів (рис. 1).

Рисунок 1 – Напрям руху вхідних та вихідних фінансових потоків ІЛП

Кожен фінансовий потік ІЛП знаходиться у логістичній системі протягом

певного періоду та характеризується категорією «напрям руху» та «сфера

обігу»:

1) для вхідних фінансових потоків ІЛП на підприємствах напрям

задається з моменту виникнення правових підстав для формування вхідного

фінансового потоку до моменту, коли потік перетворюється у логістичні

ресурси та втрачає динамічні властивості;

2) для вихідних фінансових потоків ІЛП на підприємствах – напрям

задається з моменту виникнення правових підстав для формування вихідного

фінансового потоку до моменту визнання контрагентами зобов’язань

виконаними;

3) внутрішні фінансові потоки ІЛП на підприємствах – це такі потоки, що

не виходять за межі логістичної системи підприємства;

4) зовнішні фінансові потоки ІЛП на підприємствах – це такі потоки, що

виходять за межі логістичної системи або надходять із-за її межі.

Застосування наукового підходу дає змогу стандартизувати напрям руху

вхідних та вихідних фінансових потоків ІЛП. Фінансові потоки підприємства

характеризують сукупність об’єктивних відносин, що виникають у

підприємства з інституційною середою та контрагентами при формуванні,

розподілі й використанні фінансових ресурсів ІЛП. Інституційні відносини

опосередковують рух фінансових ресурсів ІЛП і тому фінансові ресурси

потребують підпорядкуванню їх руху загальним цілям логістичної системи.

Вхід Вихід

Вхідні фінансові

потоки ІЛП на

підприємствах

Вихідні фінансові

потоки ІЛП на

підприємствах Логістична

система

Внутрішні фінансові

потоки ІЛП Зовнішні фінансові

потоки ІЛП

Зовнішні фінансові

потоки ІЛП

112

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ

КОРПОРАЦІЇ

Волошина Т.О., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Підвищення ефективності діяльності і, як наслідок,

конкурентоспроможності компаній – завдання, від вирішення якого залежить

успіх розвитку в умовах ринкової економіки. Вимірювання та аналіз

ефективності важливі для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на

всіх рівнях економіки.

Ефективність є мірою як економічності, так і результативності

використання ресурсів - праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, часу,

інформації і т. п. - при виробництві товарів і послуг, що задовольняють запитам

і вимогам споживачів. Її розрахунок може стимулювати поліпшення поточної

діяльності компанії, впровадження та функціонування можуть підвищити

продуктивність праці на 5-10% без впровадження додаткових організаційних

змін. Показники ефективності допомагають встановлювати реалістичні цілі та

контрольні точки для діагностики діяльності в процесі розвитку організації.

Сучасна економіка, з її конкуренцією, що постійно посилюється, вимагає

від керівників та менеджерів підприємств, фірм та асоціацій постійного

підвищення ефективності використання економічного потенціалу, оптимальних

форм господарювання, досягнення найкращих результатів при найменших

затратах праці і коштів. З огляду на це, необхідно:

- розвивати теорію і практику аналізу господарської діяльності, як одного

з основних методів наукового управління економікою;

- в умовах ринкового механізму господарювання аналіз повинен давати

об'єктивну оцінку виконання планів і динаміку виробничо-торгівельної,

фінансово-господарської та іншої діяльності підприємств;

- виявляти, вивчати і мобілізовувати резерви (особливо прогнозні)

економічного і соціального розвитку;

- допомагати приймати оптимальні тактичні та стратегічні управлінські

рішення.

Таким чином, ефективне управління впливає на всі аспекти діяльності

корпорації. Тому кожному підприємству, що входить до складу корпорації,

необхідно періодично проводити оцінку ефективності корпоративного

менеджменту, а також розробляти різноманітні заходи щодо її підвищення. Це

сприятиме збільшенню ефективності та результативності діяльності корпорації

загалом.

113

ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЯ ЛОГІСТИЧНОГО СЕРВІСУ

ДЛЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТОВАРІВ

Гайдабрус Н.В.

Сумський державний університет, м. Суми

Логістичний сервіс створює додану вартість майже для будь-якого

товару. При реалізації логістичного сервісу як необхідної складової логістики

важливим є одержання високого економічного ефекту, що є основним

принципом підприємницької діяльності. Реалізація цього принципу в ідеалі

повинна досягатися за допомогою формування оптимального рівня

логістичного сервісу. Жодне підприємство не може обійтись без планомірного

та обґрунтованого процесу формування логістичного сервісу. Зокрема, для

інноваційних товарів планування набуває більшої вагомості у зв’язку із

високими ризиками виведення товару та іншими його особливостями.

Отже формування логістичного сервісу є сукупністю п’яти

взаємопов’язаних процесів, кожен із яких впливає на інший послідовно. Також

має місце зворотній вплив, тобто можливість коригування результатів на

кожному із етапів.

Першим та базовим етапом є моніторинг внутрішнього та зовнішнього

середовища господарювання підприємства. На даному етапі відбувається

виявлення стратегічних проблем підприємства, формування стратегічних

альтернатив розвитку та глибоке розуміння можливостей маркетингового

середовища. Після цього визначаються стратегії та цілі виведення

інноваційного товару. На даному етапі інформаційною базою може виступати

аналіз потужностей підприємства та потенційних конкурентів інноваційного

товару.

Третім етапом є безпосередньо внутрішній та зовнішній аудит

логістичного сервісу підприємства, де відбувається інтегральна оцінка якості

логістичного сервісу на підприємстві, на основі чого будується тривимірна

матриця позицій показників оцінки логістичного сервісу, що дозволяє

визначити ті показники логістичного сервісу, що потребують стрімкого

розвитку та негайного виведення.

Заключними етапами формування логістичного сервісу є оптимізація

показників залежно від бюджету та бажаного рівня логістичного сервісу,

безпосередньо надання логістичного сервісу та контроль результатів. Слід

зазначити, що контроль відбувається шляхом зіставлення бажаних цілей та

отриманих результатів.

Отже, процес формування логістичного сервісу на ринку інноваційних

товарів складається з п’яти взаємопов’язаних етапів, кожен із яких є важливою

складовою на шляху до досягнення стратегічних цілей підприємства.

114

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ СПОЖИВАЧІВ

ПІД ЧАС НЕСТАБІЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ В КРАЇНІ

Галоян А.А., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Під час нестабільної ситуації, яка склалася в країні останнім часом,

більшість компаній намагаються оптимізувати статті своїх витрат, скорочуючи

в першу чергу рекламні бюджети, водночас підлаштовуючись під нові потреби

клієнтів.

Для досягнення успіху на "новому" ринку реклами необхідно враховувати

безліч чинників, які дозволяють компаніям проявити себе і свої можливості

повною мірою. Одним із таких чинників, що примушують підприємців

контролювати свої витрати та управляти ними, є скорочення доходів

споживачів, які під час вибору товару чи послуги в першу чергу звертатимуть

увагу на ціну, а не на марку товару. Такі зміни і формують "нову" політику

маркетингу в умовах кризи.

Під час нестабільної ситуації в країні компаніям необхідно розробити та

впровадити нову ефективну стратегію побудови взаємовідносин зі своїми

наявними та потенційними клієнтами. Стратегія взаємодії з клієнтами повинна

орієнтуватися на збільшення значень трьох основних параметрів: кількості

клієнтів, частоти їх звернень і звернень нових клієнтів, а також суми укладених

договорів. Витрати, що є спрямованими на кожен з цих показників, можуть

суттєво відрізнятися, а тому необхідно вибирати найбільш оптимальний шлях,

підлаштовуючи маркетингову діяльність компанії під вимоги, які "диктує"

криза.

У такі періоди набагато простіше і дешевше працювати з уже

напрацьованою базою клієнтів. При цьому варто звертати особливу увагу на

тих, хто вже звертався до послуг компанії, але з тієї або іншої причини або

відклав рішення про купівлю, або взагалі відмовився укладати договір та

підтримувати комерційні взаємовідносини. В наші дні нагадати про себе можна

за допомогою sms-або e-mail розсилок, передаючи інформацію про будь-яку

нову спеціальну акційну пропозицію компанії.

Необхідно постійно оцінювати використовувані інструменти і

позбавитися від тих, які не оправдовують себе в нових умовах господарювання.

Керівники багатьох компаній досі вважають, що такі стандартні інструменти,як

друковані видання, телебачення і радіо працюють в рази краще, ніж невідомі їм

нові розробки у сфері просування товарів і послуг, в тому числі і в мережі

інтернет.

Проте саме цей час – час кризи – покаже, хто з них зможе прийняти нові

умови, протестувати нові інструменти та методи маркетингу як в рекламній

діяльності, так і в інших сферах комунікації, ризикнути і зробити ривок до

успіху, а хто не впорається.

115

ВИВЧЕННЯ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ ТРАНФОРМАЦІЙ

НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

Гармаш С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто питання трансформацій національних економік в

період проведення масштабних реформ, зокрема, у Польщі на початку 90-х

років та проведено аналіз про можливість застосування цього досвіду на

теренах України в сучасних умовах загострення системної кризи.

Сутність реформ Лєшека Бальцеровича у Польщі полягала у наступному:

1) зміні структури власності; 2) демонополізації економіки; 3)повного введення

ринкових механізмів; 4) реформування фінансової і банківської систем,

конвертування злотого для забезпечення відкритого характеру економіки.

Оскільки, до початку реформ (1990 рік) економіка Польщі знаходилася у

стані глибокої системної економічної кризи (зниження рівня виробництва,

гіперінфляція, зниження рівня життя населення), то керівництво країни вважало

за необхідність проведення курсу кардинальних системних змін.

Початок системних змін планувалося впроваджувати з етапом стабілізації

економіки країни. Основними елементами забезпечення цієї стабілізації стали

наступні фінансові заходи:

1. Жорстка монетарна політика, яка полягала у різкому скороченні

грошової емісії та в застосуванні високих відсоткових ставок на кредити.

Одночасно були упорядковані кредитні відношення, введено гнучкий поточний

відсоток до усіх договорів, які було укладено раніше, а також скорочення

застосування пільгових кредитів.

2. Ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок скорочення дотацій на

продукти харчування, сировину, заходи виробництва, енергоносії, відміни

більшості податкових пільг та ухилянь від уплати податків.

3. Лібералізація основної маси цін (понад 90% цін є вільними) і

підвищення цін, які залишилися під контролем держави (енергоносії,

транспортні тарифи, квартплата, ліки).

4. Введення часткової конвертації польської валюти – злотого – за умов її

значної девальвації, уніфікації курсу на всіх ринках і лібералізації зовнішньої

торгівлі.

5. Жорстка обмежувальна політика доходів, сутність якої була в ліквідації

повної індексації заробітної платні; у встановленні високого прогресивного

податку на зростання заробітної платні на підприємствах, яка скорочувала би

збільшення заробітної платні по відношенню до зростання цін з використанням

корегуючого коефіцієнту індексації; введення зрівнювального податку на

заробітну платню, яка перевищує середню в 1,4 рази.

Такий комплекс фінансових заходів отримав назву «шокової терапії».

116

ДО ПИТАННЯ ПРОСУВАННЯ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ЗА

ДОПОМОГОЮ СОЦІАЛЬНИХ ПЛАТФОРМ

Герасiкова В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Більшість людей неодноразово впродовж години заходять в ту або іншу

соціальну мережу, переглядаючи новинні стрічки груп, на які вони підписані.

Саме з цієї причини просування в соціальних мережах потрібне для

компаній, що надають послуги страхування, адже ідеальний агент

страхування - це людина з чудовими навичками комунікації, які і потрібні для

успішного спілкування в звичному середовищі потенційного клієнта –

соціальних мережах.

За оцінками експертів, 55-60% аудиторії груп - це потенційні клієнти,

тому активізація діяльності в мережах «коштує свічок».

Ключовими засобами для залучення аудиторії на перших порах є надання

клієнтові знижок і спеціальних умов після підписки на групу, об'єм якої

притягатиме нових користувачів та збільшуватиме рівень довіри до компанії,

що з часом приведе до головної мети - конвертації нової аудиторії в клієнтів.

Легке подання нових пропозицій компанії в коротких оголошеннях, які

користувач побачить у своїй стрічці новин, - це саме те, що вимагається для

ненав'язливого постійного нагадування про себе і свої послуги.

Не варто забувати про веб-сайт, посилання на який будуть в кожному

повідомленні в групі, адже вона може працювати максимально якісно, при

цьому клієнт закриє саме сайт, тому що не знайде відповідей на свої численні

питання, а перейшовши на сайт конкурента може назад не повернуться.

Важливим для маркетингу в мережі Інтернет являється управління

репутацією в пошукових системах (Search Engine Reputation Management). З

його допомогою опрацьовуються негативні відгуки користувачів, на які

з'являються своєчасні відповіді менеджера компанії, що відповідає за виниклу

проблему, а також створюються і підтримуються позитивні коментарі

користувачів мережі.

117

ІЄРАРХІЧНА МОДЕЛЬ СПОЖИВЧОГО ВИБОРУ ІННОВАЦІЙНОЇ

ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Глухова С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Оцінка ефективності інноваційної діяльності з позиції споживача

формується на основі загальної теорії споживчої вартості, відповідно до якої

вартість товару обумовлюється його корисністю, тобто здатністю задовольняти

потреби споживачів. Для встановлення пріоритетності атрибутів будівельної

продукції в даному дослідженні використано метод аналізу ієрархій (МАІ) [1].

Базуючись на основних положеннях теорії споживчої поведінки,

сформовано умови споживчого вибору, які покладено в основу критерії., а саме:

відповідність характеристик потребам споживача; вплив характеристик

будівельної продукції на ступінь задоволення потреб споживачів та якість

споживання; обсяг витрат, який здійснює споживач для задоволення своїх

потреб при виборі та споживанні будівельної продукції. Для здійснення

реалізації етапів даного методу було залучено 10 експертів-практиків з ряду

найбільш інноваційно активних будівельних підприємств.

За результатами дослідження можна зробити висновок, що найбільшу вагу

під час здійснення споживчого вибору будівельної продукції має витратний

критерій (0,413), близьким до нього є критерій відповідності (0,362), а

найменший вплив належить критерію якості (0,224).

Завершальним етапом є здійснення ієрархічного синтезу вагомості критеріїв

та пріоритетності характеристик. Для цього узагальнено вектори пріоритетів

критерію та споживчих характеристик в межах кожного з них.

Це дало змогу сформувати модель споживчого вибору будівельної

продукції, на основі якої підприємство зможе оцінити відповідність створеної

інноваційної продукції потребам споживача (формула 1):

(1)

де ІБПСВ – споживчий вибір інноваційної будівельної продукції;

Ц – ціна інноваційного продукту;

ЦП – повнота задоволення цільової потреби;

експЕ – експлуатаційні характеристики;

І – інфраструктура, в якій знаходиться продукція;

З – вплив інноваційної продукції на здоров’я споживача;

Е – естетичний вигляд інноваційної продукції;

НС – вплив інноваційного продукту на навколишнє середовище.

Література:

1. Саати Т. Аналитическое планирование организационных систем /

Т. Саати, К. Кернс. – М. : Радио и связь, 1991. – 432 с.

,067,0091,0105,0138,0189,0204,0206,0 НСЕЗІЕЦПЦСВ експ

ІБП

118

ВИДИ ТА ВПЛИВ РИЗИКІВ ПРИ ОЦІНЮВАННІ ВАРТОСТІ

ІТ-КОМПАНІЇ

Гнесіна Н.В., Ларка М.І., Сударкіна С.П.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Оцінювання будь-якого бізнесу та ІТ-компанії, в тому числі, дуже

актуально з декількох причин. По-перше, це необхідно при прямому продажі

компанії, по-друге, для визначення ефективності компанії в сучасних ринкових

умовах, по-третє, для оцінювання її конкурентоспроможності і визначення

подальших перспектив існування, тобто, для вирішення задач стратегічного

планування. Основні підходи до оцінювання ІТ-компаній залишаються такими

ж, як і для будь-якого бізнесу. Цей процес складається з 3-х етапів: оцінювання

внутрішнього стану справ в компанії на базі використання діючих фінансових

інструментів; виявлення впливу зовнішнього середовища за допомогою одного

або декількох існуючих методів та визначення і оцінювання впливу факторів

ризику, які змінюються як кількісно, так і якісно. Впливові і головне практично

неконтрольовані фактори ризику, в основному, концентруються в зовнішньому

середовищі. Саме тому для їх оцінювання треба мати статистичну базу за

останній період та динаміку економічних показників аналогічних компаній.

Ситуація у зовнішньому середовищі складається з двох складових: макро- і

мікропроцесів.

З одного боку, мають місце стабільні довготривалі тренди, які залежать

від загальної ринкової ситуації не тільки в конкретній галузі, але й в цілому в

господарстві країни і навіть, в світі. Це пояснюється тим, що розглядаються

консервативні макропроцеси, які розвиваються повільно, але проте мають

суттєвий та довготривалий вплив при високому ступені невизначеності.

З іншого боку, ситуація досить динамічно змінюється завдяки внутрішнім

чинникам в даній галузі або на конкретному підприємстві. Вони представляють

собою мікропроцеси, які легше виявити та спрогнозувати їх вплив в даному

конкретному випадку.

Саме тому, з нашого погляду, ці дві складові ризиків треба відрізняти не

тільки принципово, а й в практичному, методично-розрахунковому сенсі.

Для оцінювання впливу першої складової можна використовувати

загально відомі методики оцінювання впливу зовнішніх факторів на будь-який

бізнес. Наприклад, метод STEP (або PEST), які дозволяють оцінити вплив

соціальних, технологічних, економічних та політичних факторів в сукупності за

допомогою бального методу з урахуванням їх вагомості.

Друга складова факторів ризику пов’язана з мікропроцесами, які

розвиваються більш динамічно, частіше змінюються, і саме тому, тут доречно

використовувати метод сценаріїв з різними ступенями ймовірності.

Зрозуміло, що в результаті буде отримано не один дискретний результат,

а зону можливих значень параметрів з різними рівнями ймовірності. Це значно

розширює коло можливостей для прийняття остаточних управлінських рішень.

119

ІНСТРУМЕНТАРІЙ TQM В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Головчук О.В.

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Зростання масштабів глобалізації економічного простору і посилення у

зв’язку з цим конкурентної боротьби на більшості сегментів ринку загострює

проблему гнучкості підприємств, їх здатності своєчасно реагувати на зміну

вимог і потреб споживачів. Вирішальну роль у забезпеченні такого рівня

гнучкості відіграє активна інноваційна діяльність, результатами якої є

створення нових продуктів чи послуг із заданими функціональними

властивостями. Водночас рівень споживчої цінності нових продуктів

визначається і їх відповідністю усталеним стандартам якості, наприклад, у

сфері ергономічності, безпечності використання, екологічності та ін., що

особливо важливо для продукції машинобудування. Дотримання цих стандартів

на провідних підприємствах забезпечується завдяки функціонуванню системи

загального управління якістю (TQM).

Аналіз принципів TQM показав, що в сукупності вони відповідають

завданням управління інноваційною діяльністю – починаючи від орієнтації на

вимоги і потреби споживачів, залучення усього персоналу до безперервного

вдосконалення діяльності і розвитку їх компетенцій для прийняття

обґрунтованих рішень, і завершуючи оцінкою ефективності планованих заходів

з метою знаходження оптимального співвідношення між витратами і

результатами. Це дає підстави для висновку, що така спорідненість філософії

TQM і цілей інноваційної діяльності може служити основою для їх поєднання в

процесі планування і реалізації інновацій на підприємствах.

З метою підтвердження цього висновку проаналізовано інструментарій

TQM, який використовується для різних цілей управління якістю [1], з позицій

його інформаційного наповнення. З’ясовано, що «причинно-наслідкова»

діаграма Ісікави найкращим чином дає змогу діагностувати «вузькі місця»

процесів створення продукції і встановити можливі напрями удосконалення як

процесів, так споживчих цінностей самої продукції; діаграма Парето дає змогу

виділити ключові чинники, що впливають на споживчу цінність продукції, тим

самим мінімізувати число альтернативних напрямів інноваційного пошуку;

контрольна карта дає змогу визначити точки флуктуації процесів і запобігти

небажаному розвитку подій, що важливо для технологічного проектування і

промислового освоєння інновацій; діаграми розсіювання і стратифікація

надають можливість диференціювати процеси створення споживчих цінностей

для різних цільових груп споживачів. Адаптація цих та інших інструментів

TQM для поліпшення інформаційного забезпечення інноваційної діяльності і

стане предметом наступних досліджень.

Література:

1. Какар Р. Философия качества по Тагути: анализ и комментарии / Р. Какар

// Методы менеджмента качества. – 2012. – № 8. – С. 23–31.

120

МОТИВАЦІЯ ЯК УПРАВЛІНСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ: СКЛАДОВІ І

ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Головчук Ю.О.

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Однією із значних проблем у діяльності сучасних підприємств є

ефективне управління інноваційним процесом на кожному із його етапів – від

створення зразка нової продукції і до її промислового освоєння. Важливо

досягти запланованих результатів як за рівнем споживчої цінності базового

зразка, так і за термінами його виведення на ринок, оскільки від цього залежать

обсяги виручки і підприємницького прибутку. Провідну роль у досягненні

бажаних результатів відіграє мотивація.

Значна кількість наукових досліджень у сфері мотивації інноваційної

діяльності свідчить про актуальність цих питань для вітчизняної теорії і

практики управління. Зокрема, у працях Д.Богині, М.Ведернікова, Н. Єсінової,

А. Калини, Г. Капіноса, М.Семикіної, В.Стадник та ін. розглядається мотивація

з погляду різних рівнів і методів управління, наукових підходів і концепцій

тощо. У даному дослідженні поставлено мету – розглянути ефективність

мотивації з позицій складових управлінської технології.

Будь-яка управлінська технологія є сукупністю засобів та методів впливу

на об’єкт управління з метою досягнення поставлених цілей. Стосовно

мотивації – це засоби і методи управління поведінкою людей для досягнення

поставлених перед ними цілей. Звідси, складовими ефективності мотивації є

засоби і методи управління, а також обґрунтованість і чіткість постановки

цілей. Якщо хоч одна із цих складових буде неефективною, то мотивація не

виникатиме (що відповідає основним положенням теорії очікувань В. Врума).

Проведені нами дослідження складових мотивації співвідносно учасників

інноваційного процесу на низці промислових підприємств показали, що

найбільшою проблемою організації даного процесу є низька валентність

винагороди порівняно із складністю поставлених завдань. Це не дає змоги

залучити у інноваційний процес фахівців необхідної кваліфікації, в результаті

не забезпечується важлива складова ефективності мотивації – здатність

учасників досягти позитивного результату.

З іншого боку – через ймовірнісний характер результативності

інноваційної діяльності керівництву складно чітко обґрунтувати взаємозв’язок

між результатами і винагородою виконавцям, тим більше – диференціювати

винагороду у розрізі етапів інноваційного процесу і витрат на їх здійснення.

Вирішення цих завдань, на наш погляд, могло б сприяти підвищенню

ефективності мотивації у сфері інноваційної діяльності, в тому числі –

сформувати мотиваційну основу нарощування інноваційного потенціалу

підприємства. Визначення науково-методичних підходів до удосконалення

технології мотивації інноваційної діяльності у контексті нарощування

інноваційного потенціалу промислового підприємства і має стати предметом

наступних досліджень.

121

АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ

ТА ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В НАРОДНОМУ

ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

Гололобова О.Н., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

За даними Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Україна

має величезний потенціал розвитку і впровадження нетрадиційних та

відновлюваних джерел енергії. Потенціал нетрадиційних та відновлюваних

джерел енергії в Україні у своїй структурі має: потенціал вітрової енергії;

потенціал геотермальної енергії; потенціал енергії надлишкового тиску

природного газу; енергетичний потенціал шахтного метану; енергетичний

потенціал теплової енергії стічних вод; енергетичний потенціал теплоти ґрунту

і ґрунтових вод та ін.

Україна має потужні ресурси вітрової енергії. Сьогодні потужність

існуючого енергетичного обладнання, що використовує вітрову енергію,

оцінюється в 90 МВт. Вітрові установки, які експлуатуються в Україні, мають,

як правило, невелику потужність – у середньому на рівні 110 кВт. За оцінками

фахівців потенціал вітрової енергії, який може бути використаний до 2030 р.,

оцінюється в 16 ГВт, причому щорічно можна виробляти від 25 до 30 ТВт∙год

електроенергії.

Також великий потенціал має сонячна енергія. А в останні роки одним із

перспективних видів відновлюваних енергетичних ресурсів є біомаса (солома

зернових культур; біогаз з гною, зі стічних вод, із полігонів твердих побутових

відходів; відходи деревини; паливні брикети з твердих побутових відходів;

рідке паливо (біодизель, біоетанол); енергетична рослинність – верба, тополя та

ін. Так, в 2014 р. приблизно 0,67 % попиту на первинну енергію покривалося за

рахунок біомаси, яка здебільшого використовувалась при децентралізованому

енергоспоживанні.

Потенціал енергозбереження – це максимальна економія паливно-

енергетичних ресурсів, яка може бути одержана внаслідок ліквідації всіх видів

втрат енергії (оборотних втрат енергії) у національному господарстві. За

оцінками фахівців, загальний потенціал енергозбереження в Україні дорівнює

122 млн т у. п. у 2014 р., а у 2030 р., за прогнозними даними, становитиме

570,3 млн т у. п.

Відповідно промисловість та житлово-комунальний сектор мають

найбільші потенціали енергозбереження. Впровадження заходів щодо

збільшення енергоефективності більшості промислових виробництв та заходів

щодо економії енергоресурсів та ліквідації їх наднормативних втрат в житлово-

комунальному господарстві надасть змогу українському народному

господарству заощаджувати мільярди гривень та значно зменшити залежність

від імпорту енергоносіїв.

122

КРИТЕРІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКОЮ

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

Горак О.В.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

Економічна незалежність означає передусім можливість здійснення

контролю над використанням ресурсів, здатність забезпечити конкурентні

переваги. Стійкість і стабільність національної економіки передбачає міцність і

надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності,

стримування дестабілізуючих чинників.

Здатність до саморозвитку і прогресу означає здатність самостійно

забезпечувати економічний розвиток, створювати сприятливий інвестиційно-

інноваційний клімат, розвивати інтелектуальний потенціал. Підприємство, яке

постійно розвивається, здатне протистояти внутрішнім і зовнішнім погрозам.

Надійність і ефективність економічних пропорцій, вертикальних і

горизонтальних зв'язків дозволяє пом'якшити наслідки дестабілізуючих

процесів.

До зовнішніх загроз економічній безпеці підприємства належать:

– економічна залежність від імпорту, від'ємне зовнішньоторговельне

сальдо, нераціональна структура експорту - надмірний вивіз сировинних

ресурсів;

– втрата позицій на зовнішніх ринках; зростання зовнішньої

заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів;

– неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон, розміщення

їх в зарубіжних банках.

Виходячи з пріоритетних інтересів і загроз економічній безпеці

підприємства визначаються заходи державної політики економічної безпеки,

що охоплюють науково-технічну, економічну, соціальну сфери, а також

політику, військову, екологічну, інформативну сфери для забезпечення в

цілому національної безпеки країни.

Фінансова безпека підприємства – це фундамент успішного бізнесу.

Основа ефективного забезпечення економічної безпеки будь-якого

підприємства - комплексний підхід до управління цим процесом.

Економічна безпека підприємства- це сукупність взаємопов'язаних елементів

організаційно-правового характеру зовнішньої і внутрішньої безпеки,

спрямованих на забезпечення реалізації стратегічних і тактичних інтересів

підприємства.

Література: 1. Джонсон Р. А. Комплексне управління конкурентоспроможністю

американських виробників : навч. посіб. / Р. А. Джонсон. — К. : Бліц-Інформ, 2003. –

592 с.

2. Гаращенко Н. М. Стратегічна платформа підприємства / Н.М. Гаращенко //

Стратегія економічного розвитку України : наук. збірник. – 2008. – Вип. 2–3. – С. 123

– 131.

123

СУЧАСНА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ НЕЧІТКИХ МЕТОДІВ

ПРОГНОЗУВАННЯ НА ОСНОВІ МОДЕЛЕЙ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ

Грабіліна М.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

В роботі досліджено теоретичні та практичні питання розвитку моделей

нечіткої логіки. Проведений аналіз результатів сучасних наукових досліджень

показує, що світова економіка увійшла в нову стадію, яка характеризується

швидкими й нерідко непередбачуваними змінами у внутрішньому і

зовнішньому середовищах економічної системи, які впливають на її діяльність і

вимагають нових підходів до прийняття рішень та управління. Оцінка

передбачуваності та безпосередньо передбачення подальшого розвитку

економічних систем ставить проблему врахування таких особливостей як

нелінійність, циклічність, невизначеність розвитку та вимагає науково

обґрунтованих методів аналізу та прогнозування.

Математична теорія нечітких множин, що являється предметом

інтенсивних досліджень відкриває досить великі можливості перед системними

аналітиками. Засновані на цій теорії різні комп'ютерні системи, у свою чергу,

істотно розширюють сферу застосування нечіткої логіки. В даний час

найбільший інтерес, як на Україні, так і за кордоном, викликає область

нечіткого інтелектуального аналізу даних як одна з найрезультативніших сфер

застосування теорії нечітких множин. Ключовими перевагами нечіткої логіки в

порівнянні з іншими технологіями інтелектуального аналізу є: по-перше, при

тих же об'ємах вхідної і вихідної інформації, центральний блок ухвалення

рішень стає компактніше і простіше для сприйняття людиною, по-друге,

рішення складної і громіздкої задачі обчислення точних дій підміняється

значно більш простою і гнучкою стратегією адаптивного підстроювання - при

збереженні необхідної точності результату [1].

Сьогодні на світовому ринку програмних ресурсів представлено більше

100 пакетів, що в тому або іншому вигляді використовують нечітку логіку.

Серед легких і компактних програм, заснованих на нечіткій алгебрі, найбільш

яскравим представником є пакет FuziCalc американської фірми FuziWare, який

дозволяє проводити швидкі розрахунки в різних областях бізнесу і отримувати

результати із сповна прийнятною мірою точності.

Проведене дослідження відкриває простір для подальших наукових

досліджень у широкому спектрі економічних проблем, що породжуються

сучасним станом соціально-економічних процесів у глобалізованому світі і

характеризуються нелінійністю, нестаціонарністю, високим рівнем

невизначеності та ризиками катастроф. Також за допомогою пакету FuziCalc

розроблено комплекс моделей на основі методів нечітких обчислень для

прогнозування макроекономічних показників України.

Література:

1. Bojadziev G. Fuzzy Logic for Business, Finance and Management /

G.Bojadziev // Advances in Fuzzy Systems – 1997. – Vol. 12. – P. 244 - 249.

124

ЕФЕКТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНИМ

ПІДПРИЄМСТВОМ

Грицик А.Я., Мажаренко К.П.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук

Ведення бізнесу завжди було важкою і ризикованою справою. В Україні

особливо це помітно в сучасних умовах, коли вплив зовнішніх умов та

обмежень на роботу підприємств ще більше посилився.

Одним з методів усунення диспропорцій та посилення позицій компанії

на ринку є застосування інструментів стратегічного менеджменту. За даними

досліджень, у менеджерів успішних компаній найбільш популярні такі

інструменти менеджменту як бенчмаркетинг, стратегічне планування, система

збалансованих показників, сценарне планування, CRM, аутсорсинг.

З’ясуємо можливості та переваги застосування даних інструментів в

сучасних організаціях. Бенчмаркетинг передбачає застосування досвіду,

стратегії, рішень, ділової практики кращих компаній галузі з метою

використання цього досвіду в адаптованому вигляді для поліпшення якості

роботи своєї компанії. Це один з найпоширеніших і дієвих інструментів - за

результатами досліджень, після його використання 71% опитуваних був

задоволений отриманими фінансовими показниками. Також цей інструмент не

вимагає значних витрат ресурсів і є простим у застосуванні, що ще більше

збільшує його цінність.

Customer Relationships Management (CRM), або управління

взаємовідносинами з клієнтами - це стратегія компанії щодо взаємодії з

клієнтами у всіх організаційних аспектах (рекламі, продажу, доставці та

обслуговуванні клієнтів, дизайні та виробництві нових продуктів, виставлення

рахунків тощо), яка з’явилася у відповідь на вимогу ринку отримати кошти, що

дозволяють утримувати існуючих клієнтів і залучати нових. Також CRM

система надає менеджеру з продажу наступні переваги: - швидке введення і

пошук клієнтів, формування їх бази даних; - планування зустрічей, справ і

дзвінків; - облік продажів і заборгованостей; - ведення історії відносин з

кожним клієнтом; - автоматизація і аналіз колективної роботи з клієнтом.

Одним з найбільш складних і ефективних інструментів корпоративного

управління є сценарне планування. Сценарії розвитку розробляються для

галузей, організації в цілому і їх стратегічних господарських підрозділів,

функціональних зон діяльності, найважливіших факторів зовнішнього

середовища, ринків. Цей метод дуже корисний при виборі місії і цілей

організації, визначенні стратегії розвитку, при прогнозуванні показників на

наступні роки. Сценарії повинні з існуючої ситуації розвинути картини

майбутнього організації і варіантів її розвитку.

Таким чином, використання сучасних інноваційних технологій в

управлінні організацією дозволить зменшити ризики негативного впливу

зовнішнього середовища та досягти поставлених цілей щодо перспективного

розвитку та підвищення ефективності ведення бізнесу.

125

АНАЛІЗ ВИСТАВКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО

АВТОТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

Грищенко О.Ф., Білан М.І.

Сумський державний університет, м. Суми

З кожним роком на первинному ринку автотранспорту збільшується обсяг

проданої та поставленої на облік техніки. Конкуренція стає більш агресивною

та потребує впровадження нових заходів маркетингових комунікацій, що

привертає увагу потенційних споживачів. Виставкова діяльність дає учасникам

можливість налагодити контакти як з потенційними споживачами та

партнерами, так і з конкурентами.

Як правило, виставки проводяться в 3 дні, за цей час компанії-учасники не

тільки мають нагоду продемонструвати свою техніку в дії, але й

проконсультуватися з експертами, взяти участь у тематичних конференціях,

складати контракти та поспілкуватися зі ЗМІ (див. рис.1).

Рисунок 1 – Календар виставок автотранспорту в Україні за 2015р.

Серед результатів виставок минулого року можна виділити такі показники:

95% експонентів вважають вставку важливою подією для розвитку бізнесу; 60-

78% відвідувачів знайшли нових клієнтів та ще близько 20% досягли

домовленостей щодо вже укладених договорів; 55% експонентів відвідали

виставку для презентації нового товару. Для багатьох відвідування виставки це

можливість комплексної демонстрації техніки, зустріч з партнерами та участь у

конференції та діловій програмі. Таким чином, головними тенденціями

наступного сезону виставкової діяльності можуть стати: зменшення кількості

заходів, орієнтація на об’єднання; об’єднання форматів виставок: стенди,

круглі столи, конференції, демонстрації, обговорення; активне залучення

цільової аудиторії до заходів. Саме тому, рекомендовано проведення круглого

столу для організаторів виставок та варіанти можливостей їх об’єднання.

Проведення 1, максимум 2 виставок за сезон – це оптимальне вирішення

проблеми. При чому у першій половину «сезону», а мова йде про квітень,

травень та червень, доцільним було б проведення виставки з залученням

супутніх заходів. Влітку необхідно зробити ставку на демонстрацію

можливостей, а восени – підбиття підсумків, обговорення стратегій та планів на

наступний робочий період.

126

РОЛЬ ВІДКРИТИХ ІННОВАЦІЙ В РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Гусаковська Т.О., Кужель Н.Л.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,

м. Полтава

Розвиток та конкурентоспроможність сучасного підприємства у значній

мірі залежить від його інноваційного потенціалу. Все частіше компанії

шукають методи підвищення ефективності інноваційних процесів через

співробітництво з постачальниками і конкурентами, оскільки використання

підприємством переважно власних дослідницьких підрозділів і компетенції

свого персоналу стає не достатньо. Таким чином вони переходять від закритих

моделей інновацій до відкритих.

Відкриті інновації - це парадигма, згідно з якою вважається, що компанії

можуть і повинні поряд із власними використовувати і запозичені ідеї, а також

застосовувати «внутрішні» і «зовнішні» шляхи виходу на ринок зі своїми більш

досконалими технологіями [1].

Вивченням даного питання займалися зарубіжні вчені серед яких

Г.Чесбро, який першим запропонував термін «відкриті інновації», К. Симард,

Дж. Вест, Дж. Кристенсен, Н. Франке, А. Тріфілова, І. Савицька, О. Гассманн,

Е. Енкель та інші. Ці проблеми досліджували і вітчизняні вчені. Однак,

відкритими і актуальними на сьогодні залишаються питання запровадження

моделівідкритих інновацій на підприємствах України.

Система відкритих інновацій дозволяє створювати нові механізми

трансферу технологій, вирішення складних проблем, пошуку інноваційних

бізнес-ідей і технологічних рішень, серед яких наступні:проведення відкритих

конкурсів в декількох країнах з метою вирішення поставленої

проблеми;створення спільних старт-апів компаній, що фінансуються

венчурними фондами;створення партнерств для спільного проведення

досліджень та розробок, що дозволить створити оптимальну бізнес-модель,

знизити витрати на НДДКР, збільшити обсяги випуску, а також створювати

нові ринки інноваційної продукції;розробка окремих компонентів

інноваційного продукту окремими компаніями;вільний продаж розробок

масового застосування, які можна використати для створення різноманітних

інноваційних продуктів[1].

Отже, відкриті інновації надають підприємству нові можливості для

розвитку та використання всіх можливих ресурсів для створення нового

високоякісного продукту.

Література: 1. Чесбро Г. Открытые инновации. Создание прибыльных технологий / Г.

Чесбро. – М.: Поколение, 2007. – 336 с.

2. ТрифиловаА. А. Формирование и развитие теории открытых инноваций / А.

А.Трифилова, В. Ванхавербеке // Инновации. - 2008. - № 1. – С. 78 – 84.

3. Лазаренко Ю. О. Передумовизапровадженнявідкритихінновацій у

підприємницькомусекторіУкраїни [Електронний ресурс] / Ю. О. Лазаренко – Режим

доступу до ресурсу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2014/12/42.pdf.

127

ВИМОГИ ЩОДО ОЦІНКИ ДОСТОВІРНОСТІ ОПИТУВАЛЬНИХ

МОТИВАЦІЙНИХ ДАНИХ

Гуцан О.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Ефективне існування сучасного підприємства неможливо уявити без

зацікавленого та високо вмотивованого персоналу. Виявлення та підтримання

належно рівня мотивації працівників є одною з провідних задача менеджменту

підприємства. Одним з методів отримання інформації щодо зацікавленості

персоналу є якісні методи отримання даних, а отже виникає необхідність в

перевірці їх адекватності та достовірності.

Для забезпечення адекватності й можливості наступного ефективного

застосування якісних методів оцінки мотиваційних факторів здійснюється

перевірка вірогідності отриманих даних. У випадку використання як основного

методу одержання інформації тестування, опитування або анкетування

отримані дані будуть вважатися достовірними у випадку виконання вимог,

представлених на рис. 1.

Вимоги вірогідності

Дискримінативність Вірогідність

Рисунок 1 – Вимоги, що висуваються до вірогідності даних в рамках

тестових методик оцінки [1, 2]

Дискримінативність передбачає наявність можливості оцінки результатів

через розподіл згідно мінімального та максимального значення отриманих

результатів по вибірці опитаних робітників. Тобто здатність окремих завдань

методики оцінка рівня мотивації розрізняти піддослідних з високим або

низьким тестовим результатом.

Наступним параметром, що характеризує вірогідність одержуваних даних

є надійність. Надійність тестової методики оцінки проявляється через стійкість

одержуваних результатів на основі відсікання дії випадкових впливів.

Найбільше практичне застосування набули кілька методів характеристики

надійності (які також доцільно використовувати при оцінці надійності

отримуваних мотиваційних даних), а саме [1-3]: 1) ретестова надійність,

2) надійність паралельних форм, 3) застосування α-коефіцієнта Кронбаха,

4) метод дисперсійного аналізу по Хойту, 5) факторний підхід.

Література: 1. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов / П. Клайн. –

Киев, 1994. 2. Бурлачук Л.Ф Психодиагностика : Учебник для вузов. 2-е изд. / Л.Ф

Бурлачук – СПб. : Питер, 2008. – 384 с. 3.Морозов С. М. Засоби контролю

діагностичних якостей психологічних тестів / С.М. Морозов. – K., 1994

128

РЕФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ ЯК КРОК

ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Демьохіна О.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто питання впливу сучасної енергетики на динаміку

економічного розвитку та ступінь екологічної безпеки. Довгостроковий курс

ООН на сталу енергетику, Механізм чистого розвитку в рамках Кіотського

протоколу, Концепція енергетичної безпеки КНР, Енергетична стратегія США

2014-2018 та Європейська стратегія 2020 зорієнтовані на значне зниження рівня

атмосферних викидів, підвищення ефективності використання паливних

ресурсів, збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в

енергетичному балансі. Переорієнтація енергетики на ВДЕ є свідомою та

виваженою, спрямованою на економічну безпеку та енергетичну незалежність в

майбутньому.

Як основний та найбільш ефективний інструмент стимулювання розвитку

альтернативної енергетики 20 з 27 країн ЄС застосовують «зелені» тарифи, що

поступово знижуються по мірі розвитку технологій. Досвід Німеччини, Греції,

Словенії, Іспанії доводить, що динаміка зниження «зеленого» тарифу

віддзеркалює технологічний прогрес у сфері відновлюваної енергетики.

Розвиток сектора ВДЕ в Україні з 2009 р. також здебільшого стимулюється за

рахунок «зеленого» тарифу. Передбачено поступове зниження коефіцієнтів

«зеленого» тарифу для кожного виду енергії та приведення їх розмірів в Україні

до загальноєвропейських показників. Згідно з метою держави про досягнення

енергетичної незалежності у 2020 р. 11% електроенергії має бути отримано з

ВДЕ.

Вирішення питань розвитку відновлюваної енергетики, зниження

залежності від імпорту енергоносіїв, екологізації паливно-енергетичної галузі,

підвищення енергетичної безпеки, ефективності функціонування енергосистеми

через диверсифікацію джерел енергії сприятимуть економічному прогресу в

рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

129

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ВИРIШАЛЬНИЙ ЧИННИК

ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТI БIЗНЕСУ

Демкiв К.С., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Дана тема є актуальною в наш час, оскільки сучасні висококваліфіковані

працівники, крім матеріального блага у вигляді заробітної плати, вiддають

перевагу психологічному комфорту в організації, культурні цінності якої

відповідають їх особистісним ціннісним орієнтаціям.

Корпоративна культура визначає принципи та правила внутрішнього

життя підприємництва. Культура корпорації може розглядатися як

представлення основних цінностей в організаційній структурі, системі

управління, кадровій політиці, впливаючи на них.

Корпоративна культура – це сукупність найважливіших положень

діяльності підприємства, обумовлених місією та стратегією розвитку, що

знаходять своє відображення в соціальних нормах і цінностях, які поділяє

більшість працівників.

Культура корпорації може свідомо створюватися її провідними членами

або формуватися довільно з часом під впливом різних внутрішніх і зовнішніх

факторів.

Значення корпоративної культури для розвитку будь-якої організації

визначається рядом обставин.

По-перше, вона надає співробітникам організації ідентичність, визначає

внутрішньогрупове уявлення про компанію, будучи важливим джерелом

стабільності в організації. Це створює у співробітників відчуття надійності

самої організації та свого положення в ній.

По-друге, знання основ організаційної культури своєї компанії допомагає

новим працівникам правильно інтерпретувати події, які відбуваються в

організації, визначаючи в них все найбільш важливе і суттєве.

По-третє, внутрішньоорганізаційна культура, більш ніж що-небудь інше,

стимулює самосвідомість і високу відповідальність працівника, який виконує

поставлені перед ним завдання. Визнаючи і нагороджуючи таких людей,

організаційна культура ідентифікує їх як рольових моделей або зразків для

наслідування.

Отже, кожна організація повинна здійснювати свою діяльність у

відповідності з тими цінностями, які мають істотне значення для її

співробітників і тоді прийняття цих цінностей членами організації дозволить

домогтися стабільності і значних успіхів у розвитку цієї організації.

130

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ В КРАЇНІ

Довбня В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В даний час механізм розвитку народного господарства України

радикально змінюється. Руйнуються виробничо-відомчі системи і господарські

відносини, що визначали потоки розподілу ресурсів і продукції. На перший

план висувається задача конструювання нової системи регулювання

суспільного виробництва, що відповідає новим умовам господарювання. І хоча

формування економічних відносин ринкового типу не може бути просто

скопійоване із систем економічного регулювання розвинутих країн, а повинно

відбуватися з урахуванням особливостей економічного стану України, основні

принципи ринкової економіки залишаються однаковими для усього світового

ринкового господарства.

Організації самостійно формують свою виробничу програму, вибирають

постачальників, споживачів і інших партнерів по господарській діяльності,

установлюють договірні ціни в рамках державної політики цін,

розпоряджаються своєю продукцією, ресурсами і доходами. Повна економічна

самостійність обмежується тільки законодавством і встановленою системою

оподатковування. Планування є однією з важливих традиційних функцій

управління економічною діяльністю підприємств.

Важливим розділом плану підприємства є виробнича програма або план

виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає необхідний

обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає

номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона

обумовлює завдання зі введення в дію нових виробничих потужностей, потребу

в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо.

Головне завдання перспективного планування - забезпечити виробництво

максимальною кількістю найбільш економічно вигідної продукції відповідно до

попиту на неї. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки

виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватись наступних вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування

обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і

вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу,

виробничою потужністю.

131

ОБҐРУНТУВАННЯ ЦІНИ ПАКЕТНОГО ТУРУ

З УРАХУВАННЯМ СЕЗОННОСТІ ПОПИТУ

Дорожкіна Г.М.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Ціна відображає сприйняття споживачами послуги, до якої одночасно

включаються витрати з організації, просування, розповсюдження та продажу

тур продукту, а також норми прибутку. При встановленні ціни враховуються

характер конкуренції на конкретному туристичному ринку і цінова політика

конкурентів. Туристичні фірми розробляють численні пропозиції для різних

сегментів й широко практикують присвоєння продуктам фірмових назв,

рекламних звернень та методів особистого продажу. Може мати місце державна

монополія на унікальні туристичні об’єкти, такі як Києво-Печерська Лавра,

католицькі собори у Львові, Хрестовоздвиженський собор Полтавського

монастиря та інші. Керівництво туристичного підприємства повинне приймати

обґрунтоване рішення стосовно позиціонування на ринку з визначенням

стратегії ціноутворення. Встановлення високих цін в умовах збільшення витрат

на послуги підвищеної якості приводить до скорочення обсягу продаж, але

багато фірм успішно використовують такий підхід у ціноутворенні.

Одним з ефективних методів визначення ціни пакетного туру може стати

метод забезпечення фіксованого обсягу прибутку, що виступає різновидом

методики розрахунку вартості на основі собівартості. При розробці ціни, на

наше глибоке переконання, потрібно враховувати фактор сезонності попиту на

тур продукт. Особливість такого методу з врахуванням сезонності визначається

тим, що ціна тур продукту залежить від величини прибутку, яку необхідно

отримати туристичному підприємству у результаті своєї діяльності:

н

п

фп

змр КК

ПВВЦ

][ ін ,

де Цр – ринкова ціна тур продукту, Взмін – змінні витрати на одиницю тур

продукту, Вп – постійні витрати за весь період роботи, Пф – фіксований обсяг

прибутку, Кп – кількість тур продуктів. Коефіцієнт нерівномірності туристичного

потоку (Кн) розраховується за формулами: Кн = (Кд max / Кд min) 100%; Кн = (Кд max / Кд

р) 100%; Кн = (Кд max / Кд м) 100%; де Кд max, Кд min – кількість туро-днів у місяці

максимального і мінімального туристичного потоку відповідно до людино-днів; Кд

р, Кд м – річна і середньомісячна кількість туро-днів відповідно до людино-днів.

Підставою для прийняття рішення про перегляд ціни виступає рівень

попиту на туристичний продукт. При призначені нової ціни враховують тип та

чисельність споживачів даної послуги. За наявності на ринку невеликого числа

споживачів ціна повинна бути достатньо високою для компенсації обмеженості

попиту. Разом з тим, необхідно враховувати звички та купівельну спроможність

ринку туристичних послуг. Тур агенти встановлюють націнку на продажну ціну

послуги туроператора, за рахунок чого покривають свої накладні витрати та

формують прибуток. Паралельно туроператори визначають нижній рівень ціни

послуги з врахуванням сезонності попиту.

132

БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Дружиніна В.В., Дринь О.Я.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Проблеми зайнятості і працевлаштування сьогодні в Україні є одними з

найбільш актуальних адже у зв’язку з погіршенням економічної ситуації в

2014-2015 роках загострилась проблема на ринку праці, а саме зростання

кількості безробітних. У кризу 2008-2009 років відбулося скорочення

сукупного попиту робочої сили, тому це питання активно почали вивчати та

аналізувати такі автори як Бачарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А.,

Палій О.М. та інші.

З початку 2015 року стабілізація економіки не відбулася, про що свідчить

тенденція зростання як офіційного, так і прихованого безробіття. В наш час

велика кількість працівників втратила свою роботу через банкрутство або

ліквідацію нерентабельних підприємств, які не могли вижити через зростання

цін на постачання сировини, устаткування, тарифів на транспортне

обслуговування. Протягом січня–жовтня 2014 року послугами державної

служби зайнятості скористалися 1,2 млн. безробітних [1]. За останніми

оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень

безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією

Міжнародної організації праці, в Україні в середньому зріс з 7,1 % (січень-

вересень 2013 р.) до 8,9 % (січень–вересень 2014 р.) економічно активного

населення [2]. Станом на 1 лютого 2015 року кількість зареєстрованих

безробітних становила 524,4 тис. осіб, що складає майже половину кількості

непрацюючих у період з січня по вересень 2014 року. Це свідчить про

збільшення безробіття до 9,3 % на даний момент [2]. В майбутньому через

ситуацію в Україні, а саме через мобілізацію військовозобов'язаних у зону

АТО, банкрутство підприємств, підвищення тарифів на сировину та послуги,

порушенням договірних зобов'язань, розривом виробничих зв'язків рівень

безробіття може сягнути 20%, а з урахуванням прихованого безробіття у

сільській місцевості 30–35 %. Тобто проблему безробіття треба вирішувати

негайно адже це явище має не тільки економічний характер, це дуже важливий

психологічний та моральний феномен. Безробіття, приносить суспільству

значні втрати, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем:

скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників

податків, підприємство – персонал.

Література:

1. В Україні офіційно один з найнижчих рівнів безробіття у

світі [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані // Новини України. –

Режим доступу: http://tsn.ua.

2. Статистично аналітичний огляд стану ринку праці

України [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. – Режим

доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

133

ДОЦІЛЬНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА НА

ДОСЛІДЖУВАНОМУ РИНКУ: СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР

Дяченко Т.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В сучасних умовах необхідність стратегічного менеджменту на

підприємствах значною мірою обумовлена посиленням конкуренції у зв'язку зі

складністю макроекономічної ситуації в Україні та глобалізаційними

тенденціями, охопившими весь світ. Тому саме конкуренція, її особливості,

можливість підприємств протистояти її тиску, на наш погляд, повинні стати

головним об’єктом стратегічного аналізу.

Розробка стратегії є основою стратегічного менеджменту, вона

направлена на створення якомога сильної ринкової позиції й такого положення

фірми, за якого вона могла б ефективно працювати як за умов внутрішніх

проблем, так і зовнішніх непередбачених подій.

Але перш ніж зусилля підприємства направляти на розробку стратегії

подальшого розвитку його діяльності, слід переконатися в тому, що даний

напрям діяльності є перспективним для нього та докладені зусилля буде

адекватно винагороджено.

З цією метою необхідним є проведення аналізу конкурентного

середовища на тому ринку, де функціонує підприємство, та позиції, що воно

займає на ньому. Такий аналіз повинен послужити засобом в визначенні

доцільності продовження або припинення того виду діяльності підприємства,

що аналізується.

З метою всебічного аналізу конкуренції на ринку та позиції в ній

підприємства їх оцінку необхідно здійснювати, враховуючи систему чинників

кількісного й якісного характеру, що забезпечує високу інформативність

отриманих результатів. Оцінка конкуренції на ринку повинна відображати його

привабливість, неагресивність й характеризувати зовнішнє середовище

підприємства. Конкурентна ж позиція підприємства повинна відображати

досягнуте ним положення серед конкурентів й характеризувати чинники, що

залежать від підприємства.

Продовження діяльності в обраному напрямку є доцільним у випадку

суттєвої конкурентної позиції підприємства за умов хоча б більш менш

привабливого конкурентного середовища, бо ним вже докладено багато зусиль

для досягнення такого положення. Також прийняття рішення про доцільність

продовження діяльності в обраному напрямку має сенс у випадку, коли

підприємство має середню або менше її конкурентну позицію, але за умов

досить привабливого конкурентного середовища, що дає шанс підприємству

завоювати в майбутньому краще положення. Інакше доцільним є припинення

діяльності в обраному напрямку або на даному ринку – у разі можливості зміни

його на більш привабливий.

134

ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В

УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Ємельяненко В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Під впливом глобальної фінансово-економічної кризи підприємствам

стає складніше підтримувати такий рівень фінансової стійкості, який був

досягнутий при стабільній економіці. Виникає проблема адаптування до нових

складних умов господарювання. Отже, стає необхідністю підтримувати

платоспроможність як здатність розраховуватись за своїми зобов’язаннями у

встановлений термін.

Одним із виявів фінансової стійкості підприємства є його

платоспроможність. Щоб зберегти репутацію перед клієнтами та залучити

увагу потенційних інвесторів, треба збільшувати рівень платоспроможності. В

умовах кризи підтримувати позитивний рівень платоспроможності стає вкрай

складно, що означає зниження ефективності діяльності та може поставити під

загрозу існування підприємства.

Платоспроможність - це готовність підприємства своєчасно виконувати

свої платіжні зобов’язання, тобто підприємство вважається платоспроможним,

коли у нього достатньо грошових активів для розрахунку за поточними

зобов’язаннями, які вимагають негайного погашення [1]. Підприємство

вважається платоспроможним, якщо обсяг загальних активів більше, ніж обсяг

короткострокових та довгострокових зобов’язань.

В період фінансово-економічної кризи менеджерам підприємства треба

проаналізувати причини низького рівня платоспроможності, а потім виконати

декілька важливих тактичних задач: відновити прибутковість основного виду

діяльності, збалансувати рух власних обігових коштів та якомога більше

погасити заборгованість. На другому етапі потрібно спланувати ефективну

стратегію, до задач якої слід віднести ефективне вкладення власних та

залучених коштів, досягнення конкурентоспроможності підприємства.

Отже, платоспроможністю можна вважати здатність підприємства в

повному рівні та у встановлений термін розраховуватись за своїми боргами

перед банками, бюджетом, працівниками та постачальниками. Тільки в

сукупності виконування тактичних і стратегічних задач можна зберегти рівень

платоспроможності в умовах фінансово-економічної кризи [2].

Література: 1. Серединська В. М. Економічний аналіз. Навчальний посібник / В. М.

Серединська, О. М. Загородна, Р. В. Федорович. – Тернопіль: Видавництво

Астон, 2010.— 661 с.

2. Хоменко Т.Ю., Погребняк А.Ю. Система показників оцінки

платоспроможності підприємств / Національний технічний університет України

КПІ

135

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Єршова Н.Ю., Мірошніченко А.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогодні основні методики аналізу прибутку розроблені в наукових

публікаціях українських вчених-економістів, зокрема В.О. Подольської, О.В.

Яріша, В.О. Мец, Г.В. Савицької, П.Ю. Буряка, М.В. Римара, М.Д. Білика, А.М.

Турило та інших. При аналізі формування фондів необхідно визначити,

наскільки і за рахунок яких факторів змінилася їх величина. Основними

факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення і

споживання, є зміни суми чистого прибутку та коефіцієнт відрахувань у

відповідні фонди.

Підприємство самостійно визначає напрямки використання прибутку, які

включають: відрахування до резервного капіталу, утворення фондів

споживання і фондів накопичення, виділення коштів на добродійні та інші цілі.

Складність розв'язання цих завдань полягає в тому, що однозначного критерію

оцінки немає. Є очевидні переваги, такі, що можна розрахувати як з точки зору

капіталізації чистого прибутку, тобто розподілу його до фондів накопичення,

так і з точки зору стабільності виплати дивідендів.

З метою визначення ступеня оптимальності розподілу і використання

отриманого підприємством прибутку пропонуються блоки показників, які

можуть визначатися як у десятковому вигляді, так і у відсотках.

Для узагальнюючої оцінки ефективності розподілу прибутку: коефіцієнт

оподаткування прибутку, коефіцієнт чистого прибутку (при необхідності цей

коефіцієнт може бути розрахований за окремими сферами діяльності

підприємства по відношенню до валового прибутку), коефіцієнт капіталізації

прибутку, коефіцієнт споживання прибутку.

Для оцінки ефективності використання капіталізованої частини прибутку:

коефіцієнт інвестування прибутку, коефіцієнт резервування прибутку.

Для оцінки ефективності використання прибутку: коефіцієнт виплати

прибутку власникам (коефіцієнт дивідендних виплат), коефіцієнт прибутку

власників на вкладений капітал. Для розрахунку цього показника

використовується наступна формула:

КПвк = ЧПс / СКср, (1)

де КПвк - коефіцієнт прибутку власників на вкладений капітал; ЧПс -

частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів; СКср - середня

сума власного капіталу підприємства в розглянутому періоді.

З метою підвищення ефективності управління прибутковістю

підприємству необхідно систематично здійснювати аналіз формування,

розподілу та використання прибутку. Результати аналізу прибутку мають

важливе значення не тільки для підприємства, а й і для зовнішніх користувачів:

фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів,

власників, менеджерів та інших.

136

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ

«ПРИБУТОК»

Єршова Н.Ю., Підгорна О.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Прибуток є одним з основних джерел фінансових ресурсів підприємства.

Проте трактування категорії "прибутку" в літературі з економіки,

бухгалтерського обліку та в законодавчих і нормативних актах дається різне. В

працях економістів наших часів надається перевага синтезованій теорії

прибутку, згідно з якою прибуток – це дохід від економічних ресурсів (факторів

виробництва). Доходи від економічних ресурсів (факторів виробництва)

називаються факторними доходами, а власники факторів виробництва

отримують такі види доходів: від природних ресурсів – ренту; від трудових

ресурсів – заробітну плату; від капіталу – процент (як дохід грошового

капіталу) та прибуток (як дохід власників реального капіталу); від

підприємницької діяльності – підприємницький дохід. На відміну від прибутку

економічна природа збитку в науковій літературі розглядається досить мало.

Основною причиною того є те, що збиток – це є своєрідний антипод прибутку, і

порядок його формування нічим не відрізняється від позитивного результату

діяльності, тобто збиток знаходиться також як різниця доходів і витрат

діяльності господарюючого суб’єкта, тільки результат (на противагу прибутку)

матиме від'ємне значення.

Таким чином, якщо брати до уваги не тільки порядок розрахунку, а

порівняти збиток та прибуток з точки зору економічної теорії, то можна

зробити висновок, що їх економічний зміст може бути досить суперечливим.

Так, якщо підприємство протягом певного періоду відпрацювало збитково, при

здійсненні виробничо-фінансової діяльності не відбулось приросту власного

капіталу (додаткової вартості), витрати перевищили доходи і результат має

від'ємне значення: власники трудових ресурсів продовжують отримувати свої

доходи у вигляді заробітної плати; власники природних ресурсів продовжують

отримувати плату за надані в користування виробничі фонди; власникам

грошового капіталу перераховується відсоток за користування позиками.

Прибуток виконує ряд функцій.

1 Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як

оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності.

Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової

економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору

постачальника і покупця.

2 Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток

використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на

частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в

розпорядженні підприємства.

3 Стимулююча функція.

137

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБЛІКУ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ

Єршова Н.Ю., Пріменко О.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Дослідженню проблем бухгалтерського обліку доходів значну увагу

приділили у своїх працях відомі вітчизняні вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець,

С.Ф. Голов, Л.В. Гуцаленко, М.Я. Дем’яненко, В.М. Жук, В.П. Завгородній,

Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, М.М. Коцупатрий, М.Ф. Огійчук,

М.С. Пушкар, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Н.М. Ткаченко

та ін. Дослідження розвитку методик еволюції фінансових результатів дозволяє

зробити висновок, що ключовими елементами будь-якої концепції при

визначенні фінансових результатів господарської діяльності в бухгалтерському

обліку були і залишаються доходи і витрати.

Поняття доходів використовують у загальноекономічному аспекті та

бухгалтерському обліку. Так, в загальноекономічній літературі трактування

сутності доходів має наступні визначення: доходи – це виручка (виторг) від

реалізації; доходи – це грошові або інші надходження. У вітчизняному

бухгалтерському обліку методологічною основою формування інформації про

доходи є П(С)БО 15 «Дохід» та НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової

звітності». У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи

відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження

або сплати грошових коштів — це означає, що облік доходів і складання

звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Принцип

нарахування одночасно використовується з принципом відповідності. Тобто

одночасно з отриманими доходами визнаються також витрати, які були

понесені для отримання визнаних доходів.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої

вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно

отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох

звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у

сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять

відповідні економічні вигоди. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого

виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових

коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари,

роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді

процентів.

На основі узагальнення поглядів науковців на поняття «дохід

підприємства» пропонуємо розглядати дану категорію як один із різновидів

фінансового результату господарської діяльності підприємства за певний

період, що розкриває у вартісному визначенні розмір надходження грошових

коштів у формі виручки від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг) з

урахуванням чинника часу.

138

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ

БЮДЖЕТНИМИ УСТАНОВАМИ

Єршова Н.Ю., Стребкова Ю.Д.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Перспективне прогнозування та планування видатків впливає на

обґрунтованість показників соціально-економічного розвитку бюджетних

установ. Серед вагомих наукових досліджень вчених у сфері використання

коштів бюджетними установами можна назвати праці М.Афанасьева,

О.Богачової, Дж.Б’юкенена, А.Вагнера, С.Вітте, Р.Дорнбуша, А.Ілларіонова,

Дж.М.Кейнса, Т.Ковальової, А.Лаврова, В.Лебедєва, С.Лушина, Р.Максгрейва,

В.Родіонової, П.Самуельсона, М.Сперанського, Дж.Стігліца, Г. Таллока,

В.Танзі, С.Фішера, Дж.Хікса, М.Ходоровича.

В процесі використання коштів бюджетного фонду держава вступає у

відносини з: підприємствами, організаціями та установами з приводу їхнього

фінансування; фізичними особами, громадянами країни з приводу виплат,

пов’язаних із соціальними гарантіями; юридичними і фізичними особами,

іноземними державами, міждержавними об’єднаннями з приводу повернення

державних позик і сплати відсотків; органами місцевого самоврядування з

приводу міжбюджетного регулювання; іншими суб’єктами відповідно до

чинного законодавства. Сукупність цих грошових відносин становить зміст

видатків бюджету як економічного поняття. Бюджетні видатки у розвинутих

країнах мають тенденцію до зростання, що позитивно впливає на темпи росту

промислового виробництва. Про зазначену закономірність відмічав німецький

економіст Адольф Вагнер ще у дев’ятнадцятому столітті.

Використання коштів бюджетними установами це видатки бюджетних

установ, які вони здійснюють у процесі надання нематеріальних послуг, за

економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств

та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають

поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові

вимоги. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи

послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає

платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як

фінансування.

Видатки - один з найважливіших показників фінансово-господарської

діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів

виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення

внутрішніх резервів. Видатки мають доволі складну структуру, тому їх подають

у вигляді класифікації. Класифікація видатків залежно від джерел

покриття:видатки загального фонду; видатки спеціального фонду. Захищеними

видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких

не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних

призначень.

139

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ПІДПРИЄМСТВА

Єршова Н.Ю., Хайло І.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В умовах ринкової економіки діяльність суб’єктів господарювання

спрямована на отримання максимально можливої економічної вигоди, що

знаходить свій прояв у фінансових результатах. Вивченням питань, що

стосуються визначення фінансових результатів діяльності підприємства

займаються Р. В. Скалюк, І. А. Панченко, С. Б. Шипіна, О. Я. Маліновська, М.

Д. Білик, П. П. Мазурок, Л. В. Фролова та інші зарубіжні та вітчизняні вчені..

Полеміка протягом десятиліть значною мірою розгорталася навколо сутності,

форм та джерел формування результатів діяльності, методики їх визначення.

Етимологічно поняття «фінансові результати» трактують як різницю між

доходами та витратами підприємства за певний час, «прибуток» – зростання,

збільшення, приріст, зиск, «збиток» – матеріальні втрати, протилежність

прибутку.

У міжнародній практиці виділяють три основні підходи до визначення

величини фінансового результату діяльності підприємства:

1) фінансовий результат розглядають, як зміну величини чистих активів

підприємства протягом звітного періоду.;

2) фінансовий результат виступає як різниця між величною доходів та

витрат діяльності підприємства;

3) фінансовий результат трактується, як зміна величини власного капіталу

підприємства впродовж звітного періоду.

Досвід міжнародної практики бухгалтерського обліку передбачає два

головні методи визначення фінансового результату діяльності підприємства:

1) балансовий метод, який передбачає визначення фінансового результату

на підставі основного балансового рівняння, за яким величина активу

підприємства відповідає сумі власного капіталу (статутний, резервний,

додатковий капітал, прибуток минулих років) та зобов’язань суб’єкта

господарювання. За такого підходу, показник фінансового результату буде

відображати зміну вартості чистих активів протягом звітного періоду;

2) метод «витрати – випуск» в основу якого покладено модель В.

Леонтьєва. Розрахунок фінансового результату проводиться шляхом

співставлення доходів та витрат діяльності підприємства, з наступними

коригуванням даної різниці на суму зміни залишків запасів та вартості

незавершеного будівництва впродовж звітного періоду.

В зарубіжній практиці найбільшого поширення у діяльності підприємств

отримав метод «витрати – випуск», в той час, як балансовий метод розрахунку

фінансового результату є більш притаманним для діяльності підприємств

малого бізнесу.

140

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВА

Жабська О.В., Ларка Л.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Конкурентоспроможність – це комплексне поняття, яке включає такі

аспекти, як спроможність підприємства продавати конкурентну продукцію;

вміння розробляти стратегію, яка забезпечує високий рівень його

конкурентоспроможності; наявність добре налагодженого організаційно-

управлінського механізму, який може виконати поставлене завдання;

орієнтацію діяльності підприємства на ринок і систематичну співпрацю зі

споживачами; наявність конкурентної стратегії й тактики дій стосовно

конкурентів; високу професійну підготовку персоналу; вміння реагувати на

зміни зовнішнього середовища. Конкурентоспроможність визначає активне

використання потенціалу підприємства, його здатності випередити конкурентів

як в даний час, так і в майбутньому. Конкурентоспроможність не є постійною

характеристикою підприємства, тобто зі змінами у зовнішньому та

внутрішньому середовищах змінюються порівняльні конкурентні переваги

щодо інших підприємств галузі.

У сучасних умовах нестабільного середовища необхідно використовувати

більш потужний інструмент, який би мав змогу не тільки перевести

підприємство на новий ефективніший рівень управління, але й враховував

основні цілі, які стоять перед ним. Однією із ключових умов успішного

функціонування підприємства є необхідність використання ефективного

механізму управління конкурентоспроможністю, що забезпечить розробку та

реалізацію концепції його розвитку в умовах глобалізації та зростаючої

конкуренції та сприяє створенню конкурентних переваг у теперішньому та

майбутньому бізнес-середовищі. Забезпечення високих фінансових результатів

і стійкої конкурентної позиції можливе завдяки ефективній реалізації та

підтримці існуючих конкурентних переваг підприємства, які власне й

забезпечують його конкурентоспроможність. Вирішення цього завдання

потребує розробки науково-методичного забезпечення процесів оцінювання та

формування ефективних і стійких конкурентних переваг підприємства.

Проблеми оцінювання та формування конкурентних переваг промислових

підприємств є актуальними для будь-якого вітчизняного виробника, оскільки

від наявності стійких конкурентних переваг залежить рівень

конкурентоспроможності підприємства на ринку та стійкість його конкурентної

позиції.

Література:

1. Фатхудинов Р.А. Управління конкурентоспроможністю організації / Р.А.

Фатхудинов, Г.А. Осовська. – К. : Кондор, 2009. – 470 с.

2. Дикань, В.Л. Стратегічне управління конкурентоспроможністю як чинник

інноваційного розвитку підприємства / В.Л. Дикань // Маркетинг: теорія і практика. –

Луганськ, 2010. – №16. – С. 55–58.

141

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНИХ

РЕФОРМ НА 2015 р.

Жадан Т.А., Шеїн А.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуті особливості оподаткування заробітної плати у 2015 р.

в контексті змін, внесених до Податкового кодексу України та інших

нормативно-правових актів України, зокрема, єдиного соціального внеску

(ЄСВ), податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору:

1) 13.03.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до

розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та

облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

від 02.03.2015р. № 219-VIII щодо зменшення навантаження на фонд оплати

праці. Цим законом змінено критерії застосування понижуючого коефіцієнта

ЄСВ при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам. Зокрема,

платник може застосувати понижуючий коефіцієнт від 0,4 до 0,99, якщо

виконуються одночасно такі умови:

- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану

особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з

середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в

розрахунку на одну застраховану особу;

- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану

особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну

застраховану особу платника за 2014 рік;

- кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати,

не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб

платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до фізичних осіб –

підприємців роботодавців;

2) з 01.01.2015 р. змінено розмір ставки ПДФО: для місячного доходу у

вигляді зарплати і винагород за цивільно-правовими договорами, який не

перевищує десятикратний розмір мінімальної зарплати, встановленої Законом

про Держбюджет на 1 січня звітного року (у 2015 р. це 12180 грн.), його ставка

становить 15%, а у разі перевищення бази оподаткування зазначеного розміру –

20% (замість 17% у 2014 р.);

3) з 01.01.2015 р. змінено об’єкт оподаткування для утримання

військового збору, яким є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний

місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податку. Отже, загальний

місячний (річний) оподатковуваний дохід визначатиметься по аналогії з

доходами, які обкладаються ПДФО. Тобто, при визначенні оподатковуваного

військовим збором доходу необхідно керуватися пп. 164.1 і 164.2 та ст. 165

ПКУ. Ставка оподаткування військовим збором залишилась на попередньому

рівні - 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу

ХХ ПКУ.

142

ВПЛИВ МАРКЕТИНГОВИХ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ

НА РОЗВИТОК РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

Жегус О.В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, м. Харків

В умовах прискорення темпів інформатизації в Україні, розвитку

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з’являються нові

можливості для розвитку підприємств роздрібної торгівлі. Інтернет став

інструментом, що дозволяє вийти на інший, більш досконалий рівень бізнесу,

що дає нові конкурентні переваги та можливості розвитку. На сьогоднішній

момент значно підвищилися темпи змін в усіх сферах бізнесу, при цьому

змінюється його характер, підвищується оперативність управління бізнес-

процесами, у тому числі процесів вироблення та обміну інформації, прийняття

на цій основі управлінських рішень. Крім того прискорилася динаміка зміни

способу життя споживачів та їх запитів під впливом все більшої доступності

інформації. Усе це обумовлює необхідність вивчення та узагальнення досвіду

використання інтернет-технологій у сфері роздрібної торгівлі, а також

розроблення нових методів маркетингової діяльності, способів, технологій,

інструментів з використанням сучасних інтернет-технологій.

Сучасний досвід їх використання у роздрібній торгівлі налічує наступні

інформаційні продукти: системи управління постачанням на підприємстві

(SCM), планування ресурсів підприємства (ERP), взаємозв’язок працівників

(віртуальна приватна мережа), електронна система платежів (B&P), управління

зв’язками із споживачами (CRM), оперативне управління процесами (OPS)

тощо. Крім того значно підвищився рівень інформаційного контролю та обміну

всередині підприємства, вирішено проблеми документообігу. Розвиток

інформаційних технологій обумовив розширення комунікативних можливостей

для взаємодії із споживачами. Значний вплив інтернет-технології справили на

збутові можливості підприємств роздрібної торгівлі, надаючи вагому

конкурентну перевагу тим, просування товарів та послуг яких відбувається за

мультиканальним принципом, тобто поєднання форм оф-лайн та он-лайн

торгівлі. При цьому використовується єдина система логістики та доставки,

посилюється інтегрованість магазину, сайту, соціальних мереж. Основними

перевагами он-лайн торгівлі є зручність процесу здійснення покупок,

можливість швидко порівняти ціни на товари в різних торгових точках, а також

оперативність доставки. Споживач отримує зручну для себе можливість у будь-

який час, у будь-якому місці здійснювати пошук та купівлю товару, що

дозволяє перевести обслуговування клієнтів на новий, більш якісний рівень

обслуговування, та обумовлює значне зростання популярності он-лайн каналів

продажу. Маркетингові інтернет-технології характеризуються високим рівнем

інтерактивності, наявністю зворотного зв’язку, значними географічними

масштабами охоплення, більш високою комунікаційною та мотиваційною

спроможністю унаслідок можливості цифрового представлення товару і

викликання бажання у потенційного покупці володіти ним. Зазначені тенденції

розвитку маркетингових інтернет-технологій підтверджують перспективність їх

запровадження на підприємствах роздрібної торгівлі.

143

КЛІЄНТООРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО

МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО

ГОСПОДАРСТВА

Жегус О.В., Михайлова М.В., Дібрівський В.І.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, м. Харків

Мінливість макросередовища в Україні, загострення конкурентної ситуації на ринку

ресторанних послуг та найголовніше – зміни потреб, бажань, уподобань споживачів

обумовлюють необхідність перегляду інструментів маркетингової діяльності, розробки

методичних та практичних рекомендацій щодо її планування на підприємствах ресторанного

господарства. Найбільш перспективним вважаємо клієнтоорієнтований підхід до

маркетингової діяльності на підприємствах ресторанного господарства, відповідно до якого

усі дії та маркетингові заходи спрямовуються на максимальне задоволення потреб

споживачів. Відтак через підвищення рівня задоволеності відвідувача формуватиметься його

лояльність - бажання відвідувати цей заклад ресторанного господарства та рекомендувати

іншим, унаслідок чого збільшуватиметься кількість клієнтів та частота відвідуваності, що і

виступає запорукою зростання обсягів діяльності, прибутку та рентабельності підприємства

ресторанного господарства (рисунок 1).

Рисунок 1 – Клієнтоорієнтований підхід до маркетингової діяльності на підприємствах ресторанного господарства

Для реалізації клієнтоорієнтованого підходу на підприємствах ресторанного

господарства необхідно розробляти маркетингову програму, комплекс інструментів якої

повинен включати крім товарної, цінової, збутової, комунікаційної політик, політику

персоналу та емоцій.

Виявлення потреб споживачів

та інструментів їх задоволення

Підвищення рівня задоволеності

відвідувача Позитивні враження

Гарний настрій

Формування лояльності - бажання відвідувати цей заклад

ресторанного господарства та рекомендувати іншим

produc

t

Price

price

Place

place

Prom

otio

promotions

personal emotions

МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО

ГОСПОДАРСТВА

Збільшення

обсягів

діяльності,

прибутку та

рентабельності

Підвищення

ефективності

діяльності закладу Збільшення

кількості клієнтів

Збільшення

частоти

відвідуваності

144

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Загорянська О.Л.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

В умовах нестабільної політичної та економічної ситуації в країні

підприємства міста Кременчука зазнають кожного дня чималих збитків. Тому

найбільш перспективним у сфері фінансування розвитку інноваційної

діяльності є залучення інвестицій, що потребує цілеспрямованої роботи із

формування інвестиційної привабливості підприємства. На сучасному періоді

розвитку інноваційна діяльність характеризується значно вищими ризиками,

більшими втратами, тому розрахунок ефективності впровадження інновацій

займає першочергове значення. Впровадження нового обладнання як техніко-

технологічного рушія діяльності будь-якого підприємства може значним чином

поліпшити економічне становище ПАТ «КВБЗ» не тільки на вітчизняному, а й

на зарубіжному ринках.

Впровадження інвестиційно-інноваційного проекту щодо залучення

нового технологічного обладнання з торговельної компанії SPPW на

підприємство ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» має на меті створення

виробничого комплексу сучасної металообробки та заготовки, що

використовується успішно закордоном. Основа – це створення та впровадження

нового технологічного обладнання для виготовлення зоготовок з металу по

прискореному режиму.

Самі інновації – це включення такого обладнання у виробництво, а саме: -

41 од. зварного обладнання (п/а ВДУЧ-500 с ПДГ-500, ВС-5000-2, А-547);

- фрези HSS-E, кінцевої фрези, торцово-циліндричної фрези( 45 одиниць)

- багатофункціональний інструмент для зенкерування HSS/HSS-E05 и

HSS-E08( 45 одиниць).

Оцінка економічної ефективності даного інвестиційно-інноваційного

проекту, здійснена за допомогою таких показників як чиста поточна вартість,

рентабельність та внутрішня норма окупності. Позитивна величина NPV

говорить про те, що грошові потоки за проектом покривають інвестиційні

витрати, а значить проект прибутковий. Стосовно рентабельності (PІ =1,15)

цього проекту, то він є вигідним і придатним для впровадження.

Проект можна залучати до виконання при ставці дисконтування не

більше ніж 25%. Врахувавши техніко – економічний аналіз та об’єми

інвестування було вирішено встановити ставку дисконтування 16%, це

допоможе не тільки отримати необхідний прибуток, а врахує інтереси самого

інвестора. Термін реалізації інноваційно-інвестиційного проекту 3 роки.

Отже, впровадження нового обладнання є вигідним для підприємства

ПАТ «КВБЗ» та його можна залучати до виконання в найближчий час. Це дасть

змогу швидше здійснювати металообробку, а також покращити становище

підприємства не тільки на вітчизняному, а й на міжнародному ринках.

145

ФОРМУВАННЯ ТА РОЛЬ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Задорожна О.С., Линник О.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, що

характеризує відносини, які виникають у процесі суспільного виробництва.

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних

чинників, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному:

одні – позитивно, інші – негативно.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства,

що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає

встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності,,

обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських

витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої

діяльності. Отже, прибуток – важливий показник, що характеризує фінансовий

результат діяльності підприємства.

За умов ринкової економіки отримання максимально можливої суми

прибутку є метою будь-якого виробництва, таке бажання максимізації прибутку

визначається його роллю в системі економічних відносин:

–прибуток є основною метою підприємницької діяльності і мірилом її

ефективності;

– прибуток є основним джерелом формування фінансових ресурсів

підприємства, що забезпечують його розвиток;

– прибуток є носієм захисної функції підприємства від загрози

банкрутства та головною передумовою зростання ринкової вартості

господарюючого суб’єкта.

Отже, прибуток підприємства є важливою економічною категорією і

виступає об'єктом управління.

146

РОЗВИТОК В'ЇЗНОГО МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Залуніна О.М., Махиня К.В.

Кременчуцький національний університет

ім. Михайла Остроградського, м. Кременчук

Туризм розглядається як одна з найбільш прибуткових та тих, що

інтенсивно розвиваються, галузей світового господарства. Розвиток в'їзного

міжнародного туризму є не тільки генератором валютних потоків в економіку

країни, а й стабілізаційним фактором для ринків праці в регіонах й позитивно

впливає на активізацію відносин між країнами-учасницями туристичного

процесу. Туристичну сферу можна вважати ефективною у випадку, коли обсяги

в'їзного туризму втричі більші обсягів виїзного. Саме у зв'язку з цим постає

потреба докладати зусиль для розвитку в'їзного туристичного потоку.

Наразі більшість регіонів України туристично непривабливі для

подорожуючих з інших країн і не перевищують 1 тисячі туристів на рік.

Причинами цього є низька репутація з боку іноземних відвідувачів через

відносно недостатня конкурентоспроможність вітчизняного туристичного

продукту, що не дозволяє Україні посісти гідне місце серед інших

європейських країн. Тому, для активного розвитку в’їзного туризму в країні,

необхідно створити відповідну маркетингову стратегію його стимулювання, яка

сприяла б збільшенню кількості іноземних відвідувачів, дозволила б краще

використовувати наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів України

та допомогла б створенню позитивного іміджу країни на світовому ринку

туристичних послуг.

Отже, одним із основних завдань туристичної галузі України є активізація

вивчення попиту споживачів для більш тісної співпраці із виробниками

туристичних послуг щодо забезпечення високого рівня задоволення потреб

споживачів.

Незважаючи на широку “географію” туристів, основними відвідувачами

нашої країни є громадяни Росії - 30%, Німеччина - 16%, Білорусі - 10,5%. Через

ряд політичних та економічних чинників найбільше скорочення туристів

сталося з Російської Федерації.

Аналізуючи географію іноземних туристів можна відзначити тенденцію

до зниження частки туристів з країн СНД. На цьому тлі більш вигідно виглядає

дедалі зростаюча кількість відвідувачів з країн Європейського Союзу. Але,

більшість громадян, які, за існуючою класифікацією, розглядаються як іноземні

туристи, фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або

приватними цілями.

Основною проблемою розвитку вітчизняної туристичної індустрії та

забезпечення збільшення кількості в’їздного туризму є неефективне та

нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої

стратегії розвитку індустрії туризму й чіткого його регулювання. Недостатня

інформованість, іміджеві робота, слабко розвинена інфраструктура, а також

система транспортного обслуговування туристів й населення стають на заваді

швидкому поширенню туристичної привабливості країни.

147

СТРАТЕГІЯ СУЧАСНОГО ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ

Іванов В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто стратегія сучасного інтернет-маркетингу.

Існує три ключових способів змусити будь-який бізнес рости:

1) збільшити кількість клієнтів;

2) збільшити середній чек угоди з клієнтом;

3) збільшити кількість угод з клієнтом.

Це називається «Оптимізацією Споживчої Цінності» або ОCЦ.

Основні етапи ОСЦ:

1) визначити товарну / ринкову нішу;

2) вибрати джерело трафіку;

3) запропонувати лід-магніт;

4) запропонувати товар за ціною 1 $ -50 $ (пастка для клієнта);

5) запропонувати основний товар (ключовий оффер);

6) запропонувати товар, що збільшує прибуток (мультиплікатор прибутку);

7) включити утримання клієнта і створити зворотний зв'язок.

На першому етапі немає нічого більш важливого, ніж вибір правильного

сегмента ринку, тому що кожна частина правильної бізнес-моделі

безпосередньо залежить від сегментів покупців, охочих придбати товар або від

тих, у кого є така можливість.

На другому етапі необхідно вибрати правильне джерело реклами, яке

принесе максимальний обсяг цінного трафіку, з якого необхідно отримати

максимальну цінність з кожного відвідувача.

Наступний крок це отримання контактів клієнта за допомогою лід-

магніту. Лід магніт - це метод підкупу потенційних клієнтів якимось цінним

продуктом для них взамін на отримання їх контактної інформації.

Пастка для клієнта розробляється для тих, хто проявив свій інтерес до

продукції після використання лід-магніту. Мета пропозиції-пастки -

перетворення потенційного клієнта в основного клієнта.

П'ятий етап передбачає пропозицію основного товару компанії. Це саме

той основний продукт який стоїть на чолі бізнесу.

Наступний етап змушує бізнес рости і збільшує середній чек від угоди з

клієнтом. Необхідно запропонувати вже існуючим клієнтам товари, які

приносять компанії максимальний прибуток.

Остання можливість для зростання компанії - збільшення кількості угод з

кожним клієнтом. Необхідно ввести в компанії способи утримання та

зворотного зв'язку з клієнтом, які змусять їх купувати знову і знову.

На мою думку використання приведеної стратегії допоможе створити

непереможну компанію і дозволить залишити конкурентів далеко позаду, бо

завдяки їй такі компанії як Starbucks, McDonald`s, Amazon зайняли лідируючі

позиції на світовому ринку.

148

WEB-КУЛЬТУРА

ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ В ІНТЕРНЕТ

Ілляшенко С.М.

Сумський державний університет, м. Суми

В наш час багато організацій переносять окремі аспекти своєї діяльності у

інтернет. Використання інтернет-технологій відкриває колосальні можливості

для бізнесу, зрівнюючи шанси на ринковий успіх малих і великих підприємств,

оскільки й ті й інші використовують відносно недорогі, широко доступні,

фактично, стандартизовані інструменти. Інтернет-технології забезпечують

практично миттєвий вихід на ринок у будь-якому регіоні світу, можливість

охоплення величезних мас споживачів і, одночасно, адресності впливу на

цільові аудиторії. Вони також дозволяють налагодити зворотні зв'язки зі

споживачами, оцінювати в реальному масштабі часу ефективність бізнесу,

швидко адаптуватися до змін умов зовнішнього середовища, дозволяють

створювати віртуальні підприємства, заощаджувати фінансові й часові ресурси

й т.п. Однак аналіз показує, що далеко не всі організації, навіть маючи технічні

й фінансові можливості, ефективно використовують інтернет-технології у своїй

діяльності. Вони не враховують такий важливий аспект ефективної діяльності у

віртуальному просторі як формування й розвиток Web-культури (інтернет-

культури), що забезпечує сприйняття персоналом інтернет-технологій,

готовність і здатність використовувати їх у різних аспектах діяльності:

окремого працівника, підрозділу, організації в цілому.

Автором Web-культура розглядається як фактор, який дозволяє

формувати і посилювати конкурентні переваги організації від перенесення її

діяльності (повністю чи частково) у інтернет. Окреслено коло основних

конкурентних переваг і виконана їх систематизація.

Проведений системний аналіз практики діяльності підприємств і установ

у інтернет дозволив виділити підсистеми і елементи Web-культури як складової

корпоративної культури, яка в свою чергу є складової інтелектуального

капіталу організації, запропоновано варіант її структури. Сформовано

критеріальну базу, систему оціночних показників і розроблено методичний

підхід до діагностики стану Web-культури. Запропоновано і обґрунтовано

аналітичні залежності для визначення рівня конкурентних переваг організації

залежно від стану її Web-культури. Розроблено укрупнені блок-схеми

алгоритмів діагностики і оцінки конкурентних переваг організації.

Виконана практична апробація розроблених методичних підходів на ряді

підприємств і установ Сумської області різних галузей підтвердила їх дієвість і

адекватність. Отримані результати дозволяють сформувати практичні

рекомендації щодо управління розвитком Web-культури організації з метою

посилення її конкурентних переваг.

Визначені основні напрямки подальших досліджень, які спрямовані на

розроблення засад організаційно-економічного механізму управління

розвитком Web-культури організації (а відповідно, і її конкурентних переваг)

на основі діагностики її стану.

149

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНОГО ПІДХОДУ В

УПРАВЛІННІ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Йохна В.М.

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Значної ваги у досягненні стратегічних цілей сучасних підприємств

набувають новітні технології у різних функціональних сферах менеджменту – від маркетингових (для виявлення напрямів формування нових споживчих цінностей і позиціювання їх на цільових сегментах ринку) до виробничих (для зростання гнучкості виробництва, екологічності і ресурсоощадності) та фінансових – для зменшення ціни капіталу, задіяного у проектах розвитку. Не менше значення приділяється і розвитку інтелектуального ресурсу, оскільки саме він служить першоосновою для створення й упровадження новітніх технологій та інновацій продуктового характеру, які й формують потенціал розвитку та ринкову вартість підприємства. Тому управління інноваційним розвитком підприємства можна відобразити наступною схемою (рис.1).

Рисунок 1 – Аспекти управління інноваційним розвитком підприємства

Подана схема дає змогу виділити цілі стратегічного, тактичного і оперативного управління інноваційним розвитком промислового підприємства і розглядати управління інноваційним розвитком промислового підприємства з позицій функціонально-вартісного підходу – як процес визначення стратегічних пріоритетів та напрямів інноваційних змін у бізнес-системі промислового підприємства відповідно до етапів його життєвого циклу та з урахуванням ролі функціональних складових системи менеджменту у формуванні конкурентних переваг підприємства, реалізація яких забезпечуватиме необхідні умови для створення продуктів з високою споживчою цінністю, уможливить динамічну стійкість підприємства, зміцнення ринкових позицій і зростання ринкової вартості у довгостроковій перспективі.

Такий підхід надає можливість використовувати для оцінки внеску функціональних складових менеджменту у загальне зростання ринкової вартості методику функціонально-вартісного аналізу. Розробка відповідних рекомендацій і буде предметом наступних досліджень.

Управлінські рішення за

функціональними підсистемами

Економічний результат

Ефективне використання

ресурсів, зростання доходів і

маси прибутку, нарощування

економічного потенціалу

підприємства

Ринковий результат (задоволення потреб споживачів, зміцнення конкурентних позицій і зростання

ринкової вартості підприємства)

Тактичне управління:

радикальне перепроектування існуючих чи

проектування нових бізнес-процесів в

межах інноваційних проектів та програм

Мета: максимізація конкурентних переваг

підприємства при створенні споживчих

цінностей

Оперативне управління:

ресурсне і організаційне забезпечення

реалізації проекту, моніторинг

поточного стану підприємства

Мета: підтримання динамічної стійкості

підприємства в ході інноваційних змін Стратегічне управління:

обґрунтування і вибір напрямів інноваційного розвитку, розробка

загальної, конкурентної та функціональних стратегій

Мета: розширення ринкових можливостей, зростання доходів і

ринкової вартості підприємства

150

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ НА МАРКЕТИНГОВУ

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙ

Казмирчук С.В., Ларка М.І.

Національнийтехнічнийуніверситет

«Харківськийполітехнічнийінститут», м. Харків

Відносно недавно інформаційне суспільство перевершило індустріальне,

що призвело до інформатизації всіх сфер життя, рушійними силами якого стали

комп'ютеризація, віртуалізація і Інтернетизація. Це повністю і радикально

змінило як весь діловий світ, так і звичайну сферу маркетингової діяльності

підприємств зокрема.

Можливості Інтернету як віртуального простору, що ґрунтується на

здатності комп'ютерної пам'яті майже до миттєвого відтворення інформації,

призвели до значного збільшення потоків різного виду інформації, в тому числі

і призначеної для комерційного використання, до всесвітнього розширення

інформаційних меж, і як наслідок – до створення нової інформаційної картини

світу. Пройшло відносно небагато часу і Інтернет став чи не найефективнішим

засобом комунікації в комерційній сфері з неймовірним набором різноманітних

методів інструментів, що і проявляється в надзвичайній ефективності Інтернет-

реклами.

Інтернет – це неперевершений засіб для проведення різноманітних

маркетингових кампаній, тож розглянемо деякі найбільш відомі і вживані

інструменти Інтернет-маркетингу.

Перш за все – це продактплейсмент, як прийом прихованого маркетингу,

суть якого полягає в створенні такого мережевого ресурсу, який міститиме в

собі завуальований рекламний елемент, який буде постійно взаємодіяти з

маркетинговим середовищем майже так само, як і його реальний комерційний

аналог.

Сучасні соціальні мережі надають своїм користувачам унікальну

можливість безпосереднього контакту зі своїми споживачами в той час, як

останні практично цілодобово перевіряють новинні стрічки і оновлюють

сторінки свого профілю в мережі. Завдяки цьому організація може бути завжди

поруч зі своїми клієнтами і оперативно відповідати на будь-які їх запитання та

запити.

Окрема увага приділяється контекстній рекламі, яка відображається лише

у тих користувачів, які вже хоча б раз шукали продукцію чи послуги

підприємства або шукають її на даний момент.

Переваги використання електронної пошти в рекламній діяльності

підприємств проявляються, перш за все, через наявність власної пошти у

кожного промислового чи комерційного підприємства та практично у кожної

людини, через розширення можливостей використання push-технологій в сфері

комунікаційної діяльності і можливості максимально індивідуалізованого

спілкування з реальними і потенційними клієнтами.

151

РЕКЛАМА ЯК ГОЛОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ МАРКЕТИНГОВИХ

КОМУНІКАЦІЙ

Каткова Н.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Однією з основних і складних частин комплексу маркетингу будь - якої

організації є маркетингові комунікації. Основну задачу маркетингових

комунікацій можна представити як повідомлення і засоби масової інформації,

спрямовані на передачу інформації про продукт або послугу і встановлення

зв'язків з цільовою аудиторією, ринком.

Інструментарій маркетингу досить широкий - він включає в себе рекламу,

брендинг, зв'язки з громадськістю, стимулювання збуту, особисті продажі,

торгові презентації, програми лояльності, спонсорство. Однак саме реклама

здійснює основну функцію маркетингових комунікацій, представляючи собою

зв'язки, яки передаються від рекламодавця до цільової аудиторії з метою

максимального інформування споживача про товар або послугу для

подальшого стимулювання його до покупки.

В системі маркетингових комунікацій реклама виконує основні функції

всієї системи. Відрізняючись величезною різноманітністю форм, реклама також

виконує функції тільки їй підвладні, а саме: економічну, інформаційну,

комунікаційну контролюючу, коригувальна і соціальну.

Окрім функцій, реклама має широкий типологічний спектр: реклама

торгової марки, торгово-роздрібна реклама, адресно-довідкова реклама,

політична реклама, реклама зі зворотним зв'язком, корпоративна реклама,

бізнес-реклама, соціальна реклама.

У практиці реклами успішно використовується значна кількість засобів

реклами, проте кожний з них має свої специфічні характеристики, переваги та

недоліки, впливає на різні аудиторії і може забезпечити при інших рівних

умовах різну ефективність реклами. Для досягнення визначених цілей

рекламодавця вибирається той засіб реклами або їх сукупність, які в

максимальній мірі відповідають поставленим вимогам. Для практичного

використання найбільш зручна загальна класифікація засобів реклами, в основу

якої покладено ознака відповідності засобів реклами типам рекламоносія.

Відповідно до цієї класифікації, засоби реклами підрозділяються відповідно до

типів рекламоносіїв на медійні засоби реклами та немедійні засоби реклами.

Наявність різноманіття функцій, видів і засобів реклами пояснюють факт

того, що завдяки рекламі здійснюється встановлення і підтримання контакту в

суспільстві у вигляді спілкування, взаєморозуміння та співробітництва між

різними складовими соціуму.

Маркетингові комунікації є багатоаспектною діяльністю і тільки

комплексне використання всіх комунікацій маркетингу забезпечить ефективне

просування товару, послуги чи ідеї на ринок.

152

АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ: СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Квіткіна А.Ю., Побережна Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасних умовах особливе значення при прийнятті ефективних

управлінських рішень відіграє фінансова звітність, саме вона є основним

джерелом інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання. Проте,

постійні зміни податкового та бухгалтерського законодавства, призводять до

помилок, що в свою чергу сприяють підвищенню ролі аудиту фінансової

звітності, як гаранта достовірності показників фінансової звітності.

Вагомий внесок у дослідження теорії і методології аудиту фінансової

звітності зробили провідні вітчизняні вчені: М. Т. Білуха, А. В. Бодюк,

Я. А. Гончарук, Г. М. Давидов, Н. І. Дорош, О. А. Петрик, В. С. Рудницький,

В. В. Сопко, Б. Ф. Усач і зарубіжні автори: Р. Адамс, Е. А. Аренс, Е. Н. Гутцайт,

Г. Р. Дженик, Р. Додж, Дж. К. Лоббек, Р. К. Маутц, В. І. Подольський,

Дж. Робертсон, А. Д. Шеремет.

Аудит – це підприємницька діяльність, що полягає у виконані комплексу

заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про

достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання. Інші послуги

аудиторської фірми – це будь-які послуги, не заборонені законодавством, що

надаються працівниками аудиторської фірми. Завдання аудиту визначаються

законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності

[1]. Користувачами фінансової звітності можуть бути інвестори, акціонери,

постачальники, кредитори, покупці, органи влади та ін. У зв’язку з цим

показники звітності повинні бути достовірними, тобто мати такий ступінь

точності її даних, який дозволить користувачам робити правильні висновки про

майновий стан підприємства, результати господарської діяльності, а також

приймати рішення щодо розміщення власних ресурсів. У літературі процес

аудиту фінансової звітності поділяється на такі етапи: планування; вивчення;

оцінювання; встановлення достовірності; звітування [2]. В аудиторській

практиці виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною,

тому що не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку – це є

«фальсифікована», «прикрашена», «спотворена», «викривлена» звітність.

Отже, сьогодні аудит фінансової звітності виконує важливу функцію

відносно достовірності інформації для користувачів, на основі якої вони

зможуть прийняти правильне управлінське рішення. Проте існування значної

кількості проблем аудиту фінансової звітності зумовлюють необхідність

підвищення рівня його якості, та розробки нових підходів.

Література:

1. МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту

відповідно до Міжнародних стандартів аудиту» // [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua. 2. Дорош Н.І. Аудит : методологія і

організація : монографія / Н.І. Дорош. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2001. – 402 с.

153

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ

КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Кильницька Є.В.

Харківський національний університет будівництва та архітектури,

м. Харків

Проводячи дослідження проблематики управління оборотними коштами,

необхідно, перш за все, визначити їх сутність як економічного показника та

об’єкта управління. Найбільш поширеним є твердження, що оборотні кошти –

це вартість, що авансується в грошовій формі, приймає в процесі

безперервного, планомірного кругообігу коштів форму оборотних виробничих

фондів і фондів обігу. Такий підхід, на думку автора, виявляє найбільш суттєві

ознаки цієї економічної категорії та комплексно відображає її зміст: по-перше,

об’єктивну необхідність даної категорії в умовах функціонування товарно-

грошових відносин; по-друге, вартісну природу оборотних коштів як провідну

їх форму; по-третє, авансований характер оборотних коштів; по-четверте,

економічну єдність оборотних виробничих фондів і фондів обігу; по-п’яте,

планомірність кругообігу ресурсів підприємства. Концептуальні засади

дослідження проблеми управління оборотними коштами в найбільш

концентрованому вигляді можуть бути виражені шляхом формування та

ідентифікації основних теоретичних положень, а саме: мети, завдань,

принципів та критеріїв управління. Управління оборотними коштами –це

комплекс заходів, спрямований на забезпечення умов оптимізації та

безперервності процесу їх обороту, формування їх достатнього обсягу,

раціональної структури організації їх використання. З цією позицією можна

погодитися, оскільки таке трактування дає чітке уявлення про процес

управління оборотними коштами, але вищеперелічені визначення також

заслуговують на увагу, оскільки в їх основу покладену головну мету управління

оборотними коштами. Оскільки управління являє собою цілеспрямований

процес, метою управління оборотними коштами є досягнення балансу між

прибутковістю та ризикованістю діяльності.

Досягнення основної мети управління оборотними коштами

забезпечується вирішенням відповідних завдань, визначенню яких присвячені

праці українських та російських вчених, але цим працям властива

неоднозначність. Систематизація завдань управління оборотними коштами

дозволила виділити два підходи: безпосереднього випливу з позиції

ефективності управління оборотними коштами та опосередкованого впливу

управління оборотними коштами на ефективність діяльності підприємства.

Досягнення головної мети та завдань управління оборотними коштами

підприємства передбачає дотримання певних критеріїв управління –

підвищення ліквідності, платоспроможності, рентабельності, оборотності

оборотних коштів. Комплекс завдань, принципів, критеріїв управління

оборотними коштами та механізми їх реалізації знаходять відображення в

послідовному управлінні оборотними коштами.

154

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ЗАПАСИ»

ЗГІДНО П(С)БО №9 ТА МСФЗ №2

Китань М.В., Стригуль Л.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сучасному етапі розвитку економіки України актуальним є вирішення

проблеми уніфікації української системи обліку та фінансової звітності з міжнародною. Методологічні засади обліку та відображення у звітності запасів визначаються П(С)БО №9 «Запаси». Міжнародним аналогом його є International Account Standard 2 Inventories. Відповідно до МСФЗ 2 запаси — це активи, які: а) утримуються з метою подальшого продажу під час звичайної діяльності; б) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту (тобто промислова продукція, а також роботи/послуги у стадії незавершеного і завершеного виробництва); в) утримуються як сировина і матеріали, призначені для виробничого споживання з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту або виконаних з їх допомогою/використанням робіт або наданих послуг (це запаси, що перебувають на складах до передачі їх у виробництво, сировина і матеріали) [1]. Необхідно зауважити, що визначення запасів у П(С)БО №9 майже ідентичне. За винятком того, що в останньому пункті, крім споживання у виробничому процесі або в ході надання послуг, зазначене можливе споживання запасів в управлінні підприємством. Таке доповнення є цілком доречним, тим більше, що процес виробництва – це не процес здійснення будь-якої діяльності. Процес виробництва, наприклад, не містить у собі такі процеси, як заготівля, збереження або реалізація [2]. У вітчизняному положенні визначено порядок визнання, оцінки та документального оформлення руху запасів, а в міжнародному – більша увага приділяється визначенню термінів, пов’язаних з їх використанням.

Отже, варто зазначити, що гармонізація П(С)БО та МСФЗ призведе до полегшення співпраці вітчизняних підприємств з іноземними партнерами, особливо в торгівельній галузі, оскільки значна кількість продукції, що реалізується населенню України є імпортованою. Раціональне використання виробничих запасів несе в собі потенціал підвищення ефективності виробництва. У свою чергу, формування достовірної інформації про наявність та рух виробничих запасів і правильне ведення бухгалтерського обліку їх вартості забезпечує достовірність фінансової звітності. Але при узгодження стандартів потрібно враховувати певні особливості економіки України, непритаманні іншим європейським країнам.

Література: 1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси» [Текст] : від 1

січня 1995 р. зі змінами та доповненнями від 01 . 01 . 2005 / Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку , 2002 . - 730 с.

2. П(С)БО 9 «Запаси» : затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 №246 - [Електронний ресурс] : / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : http: / / www. zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0437-99/ - 20.10.199.

155

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ

Кісіль О.М.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,

м. Полтава

Сучасні світові тенденції показують, що сьогодні настала нова епоха

«інтелектуальної економіки», або «економіки знань», де основними джерелами

благополуччя та провідними факторами виробництва стають інновації, а

особливо творчі досягнення людей. Саме тому, в теперішніх умовах виживають

тільки ті підприємства, які гнучко реагують на вимоги ринку, створюють та

добре організовують виробництво конкурентоспроможної продукції,

забезпечують ефективність перебудови внутрішньовиробничого управління,

тобто інноваційно розвиваються.

Поняття інновації є багатогранним так П. Друкер розрізняв поняття

«наукове відкриття», «новина» і «інновація» Під науковим відкриттям він

розумів додавання знань до розуміння явищ природи. Новина у П. Друкера – це

нова технічна можливість. Інновація – результат впливу новини на життя

людей. Г. Ригс розглядав новину як концептуалізацію нових ідей, а інновацію –

як комерційне освоєння нової ідеї. В. Хиппель розумів під новиною новий

продукт або процес, під інновацією – вживання нового продукту або процесу на

практиці.

Однією з основних умов конкурентоздатності підприємств роздрібної

торгівлі в Україні є інвестиційна привабливість, яка пов’язана з нерозвиненістю

торговельної інфраструктури, значною нестачею торговельних площ,

технологічною відсталістю торговельних операцій у більшості підприємств,

низьким рівнем конкуренції і слабкими бар’єрами входження на ринок. Тому й

не дивно, що в Україну приходять закордонні торгівельні мережі, збільшується

кількість універсамів (супермаркетів), гіпермаркетів і магазинів

самообслуговування. Науково доведено, що люди в бізнесі важливі не менше,

ніж будівлі і машини, при тому, що знання співробітників подаються у вигляді

безпосередньої продуктивної сили.

Сьогодні – під час зміни та переходу від традиційного суспільства до

суспільства інформаційного – значно підвищується значення інновацій,

інноваційних соціальних технологій в управлінні трудовими колективами.

Тому сучасні методи підвищення ефективності діяльності компанії вимагають

від служби персоналу не тільки і не стільки обліку кадрів, контролю за

дотриманням трудового законодавства і документообігом, а в першу чергу –

формування працездатної і ефективно функціонуючої команди.

Література:

1. Юрасов И. А. Инновационные технологии управления / И. А. Юрасов.

// Управление персоналом. – 2006. – С. 59–63.

156

МЕДІАПЛАНУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА РЕКЛАМНОЇ

КАМПАНІЇ

Кітченко О.М., Маслєвич Я.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасних умовах медійний ринок є таким, що швидко розвивається і є

привабливим з точки зору вкладення інвестицій. Основна частина доходів в

рекламному бізнесі, на сьогодні, отримується не за рахунок виробництва

реклами, а за рахунок продажу рекламного часу і площ.

Медіаплануванням називається процес, який дає можливість найкращим

чином розмістити і доставити рекламне повідомлення цільовій аудиторії,

спираючись на певний бюджет рекламних заходів.

Медіапланування є найважливішою частиною таких елементів комплексу

маркетингу як стимулювання збуту і реклама.

Сьогодні вирішення завдань, пов’язаних зі створенням і просуванням

продукції і послуг на медіаканалах є найбільш актуальними. Правильна і чітка

побудова медіаплану дає можливість досягти рекламних цілей найбільш

швидким і економічним шляхом. Медіаплан має виражену залежність від плану

і цілей маркетингових комунікацій фірми, хоча, сам процес медіапланування є

ключовою ланкою маркетингових комунікацій [1].

Одним з перших і основних етапів у процесі медіапланування є вибір

стратегії використання засобів реклами. Тісна робота маркетологів і рекламістів

в цьому процесі дає можливість збільшити творче наповнення рекламної

кампанії, скоротити рекламний бюджет і мінімізувати можливі ризики. Ця

взаємодія дозволяє вирішити загальні питання, пов’язані з вибором засобів

реклами, які сприяють досягненням цілей комунікації, які поставлені перед

фірмою.

Наступна складова медіапланування – це вибір медіатактики. З її

допомогою вирішуються питання, пов’язані з розподілом рекламного бюджету

і складанням медіаграфіку. Існує значна кількість факторів внутрішнього і

зовнішнього середовища, які впливають на вибір засобів медіа. [2].

Складання медіаграфіка не менш відповідальний етап процесу

медіапланування. Його основне завдання полягає в тому, щоб обрані раніше

засоби реклами в сукупності забезпечили необхідний рівень контактів цільової

аудиторії з рекламою фірми. Основний успіх при реалізації медіаплану

безпосередньо залежить від того, наскільки грамотно фахівець з

медіапланування поєднує різні рекламні засоби.

Література:

1. Бузин В. Н. Медиапланирование. Теория и практика / В. Бузин, Т.

Бузина. – М. : Юнити-Дана, 2012. – 495 с.

2. Шматов Г. А. Основы медиапланирования: эвристический подход:

учеб. пособие / Шматов Г.А. – Екатеринбург. : Издательство Уральского

университета, 2007. – 373 c.

157

СУЧАСНІ ВИДИ МАРКЕТИНГУ

Кобєлєв В.М., Кобєлєва А.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуті сучасні види маркетингу, такі як: нейромаркетінг,

сенсорний маркетинг, Інтернет-маркетинг, вірусний маркетинг, івент-

маркетинг, латеральний маркетинг.

Нейромаркетинг - це напрямок маркетингових досліджень, предметом

якого є вивчення неусвідомлених сенсомоторних, когнітивних і емоційних

реакцій людини на певні стимули, нейрофізіологічних основ прийняття рішень

і вибору.

Сенсорний маркетинг є ефективним інструментом, що працює на

емоційності споживчих рішень. Пряме звернення реалізується через

аромамаркетінгові прийоми - аромапідпис, ароматизацію приміщення,

ароматизацію безпосередньо продукції; а також тактильно-маркетингові

прийоми - текстурування і фактурування упаковок, фірмової промопродукції,

створення і підтримка температурного режиму та режиму вологості в

торговому залі чи офісі та інші. Під дією всіх елементів сенсорного маркетингу

або використовуючи тільки деякі з них, можна встановити міцний емоційний

зв'язок зі споживачем, який надалі забезпечить успішність всього бренду.

Інтернет-маркетинг використовує всі аспекти традиційного маркетингу в

Інтернеті, зачіпає основні елементи маркетінгміксу: ціна, продукт, місце

продажів і просування. Основна мета - отримання максимального ефекту від

потенційної аудиторії сайту.

Вірусний маркетинг - це передача інформації про бренд або компанії від

людини до людини в ході безпосереднього спілкування між ними, причому ні

на утримання цієї інформації, ні на сам процес її передачі компанія не має

прямого впливу. При цьому вірусний маркетинг не є засобом передачі

маркетингової інформації в традиційному її розумінні - як ТБ, директ-мейл або

радіо. Мета вірусного маркетингу в тому, щоб створювати і посилювати галас

навколо бренду або компанії. Головне - змусити людей говорити, а ЗМІ -

писати про торгову марку.

Івент-маркетинг сприяє значному збільшенню впізнаваності бренду.

Залежно від типу маркетингового середовища виділяють безліч різних

форматів івент-маркетингу. Деякі з них: конференції, форуми, семінари,

відкриття, презентації, виставки, свята, корпоративні заходи, фестивалі,

вручення премій.

Латеральний маркетинг - це технологія розробки нових товарів, нових

ідей, не «всередині певного ринку», а за його межами. Результатом

латерального маркетингу є створення нового ринку та отримання більшого

прибутку. Також існують такі сучасні види маркетингу: партизанський,

мобільний, цифровий, арт, зелений, маркетинг в соціальних мережах,

безкоштовний та інші.

158

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКЛАМНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Коваленко В.В., Ларка М.І.,Мірошник М.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Ефективність збутової діяльності абсолютної більшості підприємств в

значній мірі залежить від того, наскільки ефективною є їх рекламна діяльність.

Сутність реклами полягає в тому, що вона стимулює попит на

пропоновані товари або послуги. Механізм дії реклами дуже простий –

потенційний покупець, почувши (побачивши) про який-небудь новий товар,

якого в нього не має, але який він би хотів мати, відразу захоче взнати про

нього більше, а потім і купити його, зрозуміло, при наявності грошей. Хоча й

наявність повної суми для купівлі товару або послуги в наш час є не зовсім

обов'язковою з розвиненою системою представлення споживчих кредитів.

Першим кроком у процесі розробки рекламної програми є постановка

завдань реклами. Завдання ці можуть витікати з раніше ухвалених рішень про

вибір цільового ринку, маркетингового позиціювання товарів підприємства і

комплексу маркетингу. Стратегія маркетингового позиціювання і підхід до

формування комплексу маркетингу визначають, що саме повинна зробити

реклама в рамках комплексної програми маркетингу. Перед рекламою можуть

поставити безліч конкретних задач в області комунікації і збуту. Перш за все,

стоїть питання про розробку бюджету рекламної програми. Адже від бюджету

залежить дуже багато чого. Визначивши завдання своєї реклами, фірма може

приступати до розробки рекламного бюджету на кожен окремий товар.

Визначивши завдання реклами і рекламний бюджет, керівництво має розробити

загальний творчий підхід до реклами, її творчу стратегію. У процесі її

створення можна виділити три етапи: перший етап – це формування ідеї

звернення. Багато ідей виникають в результаті бесід із споживачами, дилерами,

експертами і конкурентами; другий етап – це оцінювання і вибір варіантів

звернення. Звернення має, передусім, донести до цільового клієнта щось таке

про свої товари чи послуги, щоб зацікавило його і викликало бажання взнати

більше і в решті решт придбати; третім етапом є саме виконання звернення.

Ступінь ефективності впливу звернення залежить не тільки і не скільки від

того, що сказано, але і як саме це сказано. Рекламодавцю потрібно подати своє

звернення таким чином, щоб воно привернуло увагу і викликало зацікавленість

цільової аудиторії. Також слід зазначити, що організація рекламної діяльності –

це дуже важливий і досить складний процес для маркетингової служби

підприємства. Він складається з декількох послідовних етапів. Процес розробки

рекламної програми розпочинається з формування самої ідеї рекламного

звернення. В подальшому проводиться оцінювання та вибір можливих варіантів

звернення, безпосереднє виконання звернення, вибір засобів поширення та

розміщення розробленого рекламного звернення. Заключним етапом цього

процесу є визначення комунікативної та торгової (економічної) ефективності

проведених рекламних заходів.

159

АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІСЦЕВОГО

САМОВРЯДУВАННЯ

Козюра І.В.

ВНЗ Укоопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі”,

м. Полтава

Питання впровадження економічних, соціальних та політичних

перетворень в Україні, враховуючи досвід зарубіжних країн, потрібно

розглядати саме в контексті державно-управлінських реформ та європейської

інтеграції. Ефективна реалізація цього курсу вимагає від органів влади усіх

рівнів таких узгоджених заходів: здійснення суттєвих інституційних змін;

реформування принципів та методів роботи, в тому числі в галузі підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; забезпечення фінансово-

економічних можливостей стимулювання розвитку місцевого самоврядування

[1]. Якісне кадрове забезпечення неможливе без створення сприятливих умов

для формування лідерського потенціалу, професіоналізації служби в органах

місцевого самоврядування, системного підходу до профпідготовки та

професійно-посадового розвитку управлінських кадрів місцевого

самоврядування.

Одна з найбільш гострих проблем, які стоять на перешкоді ефективній

роботі місцевого самоврядування, – непідготовленість депутатів місцевих рад,

особливо новообраних. Вирішенню проблеми, підвищенню освітнього рівня,

ефективності роботи новообраних депутатів певною мірою сприяють

організація тренінгів і навчань, узагальнення досвіду діяльності депутатів

попередніх скликань, забезпечення в достатній кількості навчально-

довідниковими матеріалами, запровадження інноваційних підходів і практик

(розроблення і випробування навчальних ресурсів для новообраних депутатів

місцевих рад та посадових осіб, використання дистанційних технологій).

Рекомендовано, щоб такі програми і проекти були новаторськими; здійснювали

позитивний вплив на місцевий розвиток; могли бути відтворюваними в інших

територіальних громадах; відповідали основним напрямам регіональної

політики; використовували багатосторонній підхід і співучасть [2].

Важливу роль у навчанні кадрів місцевого самоврядування мають

відігравати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. Досвід відкритих

університетів, дистанційного навчання та безперервної освіти доцільно

перенести на підготовку менеджерів, фахівців місцевого самоврядування.

Література:

1. Інституційний розвиток місцевого самоврядування в Україні в умовах

державно-управлінських реформ : монографія / кол. авт. : І. В. Козюра (кер.),

Ю. Г. Іванченко, О. М. Руденко та ін. – Лубни : Інтер Парк, 2013. – 180 с.

2. Козюра И. В. Развитие кадрового потенциала местного

самоуправления: зарубежный опыт / И. В. Козюра // Современный научный

вестник. – 2013. - № 14 (153). – Серия : Экономические науки. Государственное

управление. – С. 82-91.

160

АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ

Коленда Н.В.

Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

Вивчення адміністративного менеджменту є обов’язковою складовою

підготовки майбутніх управлінців. Проте аналіз напрацювань вітчизняних та

зарубіжних науковців і практиків у сфері адміністративного менеджменту

дозволяють зробити висновок, що багато з них не розмежовують предмета

вивчення адміністративно-державного управління (публічного

адміністративного менеджменту) та адміністративного менеджменту, що є

помилковим та вносить ряд неточностей у навчальний процес.

На нашу думку, предмет вивчення цих двох дисциплін абсолютно різний.

Зокрема, Б. Новіков, Г. Сініок, П. Круш у навчальному посібнику з

адміністративного менеджменту пов’язують його із публічним

адміністративним менеджментом, визначивши його як такий, що

використовується в органах публічної, тобто державної, влади [1, с. 23-26].

Проте адміністративний менеджмент як вид практичної діяльності можна

виділити як в органах державної влади, що стосується адміністративного

процесу, так і в інших приватних, державних, громадських організаціях,

підприємствах, фірмах.

Крім того в існуючих наукових напрацюваннях у сфері адміністративного

менеджменту предмет його дослідження визначено дещо звужено. Зокрема, О.

Фомичьов предметом вивчення адміністративного менеджменту вважає

організаційно-розпорядницькі форми управління [2, с. 31]. С. Дунда і М.

Побережна – будь-які матеріальні, інтелектуальні, об'єктивні, суб'єктивні або

змішані процеси і системи в організації [3]. Предметом адміністративного

менеджменту визначають організаційну діяльність у сфері управління

соціально-економічними системами, якими на сьогодні є сучасні організації.

Тому предметом адміністративного менеджменту є принципи, методи,

закономірності, підходи професійної управлінської діяльності на усіх рівнях,

що спрямована на формування соціально-економічних відносин, які б

забезпечили реалізацію місії і цілей підприємства (установи, організації) і

сприяли нарощенню людського капіталу.

Література:

1. Новіков Б.І. Основи адміністративного менеджменту : Навч. посіб. /

Б.І. Новіков, Г.Ф. Сініок, П.В. Круш. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. –

560 с.

2. Фомичев А. Н. Административный менеджмент : Учебное пособие /А.

Н. Фомичев. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. –

228с.

3. Дунда С. П. Адміністративний менеджмент : Конспект лекцій для студ.

напр. 6.030601 «Менеджмент» денної та заочн. форм навч./ С. П. Дунда, М. П.

Побережна. – К. : НУХТ, 2013. – 122 с.

161

ОСОБЕННОСТИ ВЕДЕНИЯ БИЗНЕСА УКРАИНЫ В СОВРЕМЕНЫХ

УСЛОВИЯХ

Колотюк Е.И., Виленская К.М.

Харьковский национальный университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Современная экономика базируется на инновациях, информационных

технологиях, мобильности факторов производства, труда, капитала и имеет

экологизированую основу и сущность. Она все чаще именуется «неэкономика»

или «интернет-экономика», «экономика знаний», «сетевая экономика», то есть

процесс реализации продукта становиться более важным чем его производство.

По этому возникает необходимость в обоснование современных условиях

ведения бизнеса с учетом особенности страны. Значительный вклад в решения

вопроса, связанного с видением бизнеса в современных условиях сделали Б.

Рябушкин, Э. Чурилова, В. Барсукова, В. Радаэв, А. Леденева,Г. Бардлер, В.

Латов. В отличии от традиционных способов ведения бизнеса основными

требованиями становятся гибкость, адаптивность субъектов рынка к постоянно

эволюционирующим потребностям потребителя. Следует отметить

трансформацию идеологию менеджмента, что требует формирования

высококомпетентных отношений между участниками рыночного пространства

и управления этими отношениями базирующегося на инициативной

основанной на активном росте стратегии.

При рассмотрение условий ведения бизнеса в нашей стране, то стоит

отметить что Украины остается одной из худших среди европейских

государств. Из стран Европы мы опережаем лишь Боснию и Герцеговину и

Швейцарию. Сейчас место Украины на мировой карте бизнеса — между

Филиппинами и Багамами. Для изменения сложившейся ситуации Украина

облегчила предпринимателям уплату налогов благодаря внедрению

электронной системы подачи и уплаты налогов в фонд заработной платы. В

рамках этой инициативы количество налоговых платежей было уменьшено с 28

до 5, а время, затраченное на их уплату, сократилось с 390 до 350 часов. Кроме

того, чувствовалось дальнейшее влияние реформы, проведенной ранее в сфере

регистрации собственности. В частности, было отменено требование получения

государственного сертификата собственности на приобретенный земельный

участок. К сожалению, Украина, преуспев по одним критериям, по другим

серьезно отстает, ведь не учититывают масштабы коррупции. Стоит отметить

что для улучшения условий видения бизнеса необходимо провести изменения в

таких категориях как например, процедура подключения к электросетям у

предпринимателей, ведение трансграничной торговли и разрешение

неплатежеспособности.

Литература: 1.Пласкова Н.С.Стратегический и текущий экономический анализ : учебник. – М. :

Эксмо, 2010. – 640 с. 2. Савчук В. Стратегия+финансы: уроки принятия бизнес решений для

руководителей: – К.: Kompanion Group, 2009. – 352 с. 3. Глаголев С.Н.,

ДорошенкоЮ.А.,Моисеев В.В. . Актуальные проблемы инвестиций и инноваций- М.:

Директ-Медиа, 20014. - 426 с.

162

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Косенко О.П.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Кожна економічна категорія має свої принципи формування та

використання. Зробимо спробу виявити та обґрунтувати такі принципи і для

інтелектуально-інноваційних технологій.

Принцип системності визначає цілісний, сукупний розгляд наявної

проблеми, вирішенню якої призначена технологія, що створюється. При цьому

немає важливих чи неважливих складових, ігнорування навіть другорядних

факторів може в підсумку привести до наукового фіаско дослідника.

Принцип ідентифікації передбачає точний опис всіх видів технологічних

продуктів, які були використані при інтелектуальних технологій, які були

використанні при розробці даного технологічного продукту.

Принцип алгоритмічності відповідає за представлення технології в

вигляді певної сукупності операцій (етапів, стадій, кроків), що відповідає

класичним вимогам до алгоритмів загального типу.

Принцип регламентації, який забезпечує незалежність споживання

технології від конкретного виконавця (наприклад, розробника, автора)

ідентифікованих інтелектуальних технологій навчаються, що власне і є

найбільш ефективним процесом навчання.

Принцип захищеності прав передбачає незалежність володіння та

споживання технології, права на об’єкт (об’єкти) інтелектуальної власності, на

базі якого вона створена, надійно охороняються.

Принцип генерації нових інтелектуально-інноваційних технологій для

створення нових результатів творчої діяльності. Принцип передбачає передачу

ідентифікованого базису створених технологій, який може бути використаний

при створенні інших технологій шляхом необхідного розширення базису.

Принцип наступності забезпечує багатопланову варіативну реалізацію

інтелектуальних технологій, що дозволяє сформувати її споживання на різних

інформаційних, технічних та комерційних базах, висвітлюючи проблеми

ідентифікації технологій з різних позицій науки.

Принцип нематеріальності характеризує нематеріальну природу

технології та вживання стосовно неї всіх положень, які використовуються для

нематеріальних об’єктів виробничих процесів.

Запропоновані і розглянуті вище принципи не є вичерпними. Їх склад є

відкритим для розвитку та доповнення. Разом з тим, якщо при їх користуванні,

з'являється можливість реалізувати відоме висловлювання Ж.Л.Д'Аламбера про

те, що «кожне відкриття прекрасно саме по собі, але ще більш прекрасний

метод (технологія), яким воно отримано», то це означає, що поставлена задача

по теоретико-методологічному обґрунтуванні розробки та споживання

інтелектуально-інноваційних технологій нами виконана.

163

РАЗРАБОТКА СИСТЕМЫ ПОДДЕРЖКИ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ ДЛЯ

ПРОЕКТОВ СИСТЕМ РЕКОНСТРУКЦИИ МУНИЦИПАЛЬНОГО

ВОДОСНАБЖЕНИЯ

Кошкин В.К.

Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова,

г. Николаев

В последнее время отдельные страны, в том числе Украина, столкнулись с

проблемой дефицита водных ресурсов. Острота этой проблемы определяется

интенсификацией производственной деятельности, ростом численности

населения планеты, климатическими изменениями, а также несоответствием

современным требованиям проектов систем водоснабжения, созданных в

период низкой стоимости ресурсов, и нарастающим физическим и моральным

износом оборудования этих систем. Одним из путей решения этой проблемы

является развитие систем муниципального водоснабжения в направлении

эффективного использования водных ресурсов, что определяет актуальность

исследований, направленных на повышение эффективности систем

муниципального водоснабжения и водоотведения.

Системы водоснабжения и водоотведения являются сложными

техническими комплексами, при создании и реконструкции которых должны

учитываться технические, экономические, экологические, географические,

социальные, а в отдельных случаях - и социальные аспекты. Высокая стоимость

создания и развития таких систем, их уникальность позволяет рассматривать

работы по их созданию и модернизации в контексте теории управления

проектами с использованием систем поддержки принятия решений (СППР).

В соответствии со стандартом PMBoK управление проектами (УП) -

область деятельности, в ходе которой определяются и достигаются четкие цели

проекта при балансировании между объемом работ, ресурсами (финансы,

материалы и др.) и временем при приемлемых рисках и качестве продукта

проекта. Сложность систем водоснабжения и необходимость учета многих

аспектов различной природы обусловливают сложность процессов принятия

управленческих решений по проектам таких систем. Кроме этого, в силу

специфики систем водоснабжения, проекты создания и модернизации таких

систем реализуются в динамично изменяющемся окружении, что часто

приводит к проблемам оценки текущего состояния проекта как объекта

управления. Применение различных типов СППР принципиально не

ограничено и скорее обусловлено особенностями организации, уровнем

развития системы управления проектами, развитостью корпоративной

культуры, уровнем инновационности компании и т.д. Например, в области УП

с успехом могут применяться: персональные СППР (например, поддержка

решений для менеджеров проектов и их помощников – Microsoft Project); СППР

для руководителей (системы управления портфелями проектов на интеграции

серверных продуктов Microsoft – Project Server и SharePoint Server).

164

МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОГО СТРАТЕГІЧНОГО ЕКОНОМІЧНОГО

ПАРТНЕРСТВА

Кравченко О.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Визначальною рисою сучасних міжнародних відносин є глобалізація, яка

представляє собою «об’єктивний процес розмивання національних кордонів, як

наслідок пошуку найбільш прибуткових сфер відтворення капіталу у всіх його

формах (виробничих, фінансових, трудових економічних ресурсів), що

призводить до взаємодії, взаємозалежності, взаємопереплетіння національних

економік та формування глобального ринку та світової економічної

системи» [1, с. 10]. Суперечливість процесів глобалізації проявляється в тому,

що з одного боку, вона сприяє прискореному зростанню національних економік

з сильними конкурентними позиціями, з іншого – поглиблює скрутне

становище слаборозвинутих країн.

В обох випадках, як в разі використання можливостей глобалізації, так і

протидії її загрозам та ризикам, уряди все більшого числа країн намагаються

залучати потенціал міжнародного стратегічного економічного партнерства, яке,

представляючи собою форму міжнародної довгострокової взаємодії між

партнерами міжнародних економічних відносин, побудовану на основі чітко

визначених принципів, дозволяє реалізувати економічні інтереси кожного з

партнерів.

Досвід міжнародного стратегічного економічного партнерства України

свідчить про те, що суттєвим чинником, який негативно позначається на його

реалізації, є відсутність моделі, за допомогою якої було б можливо визначити

країни, які об’єктивно можуть зайняти місце стратегічних партнерів України. В

якості компонентів такої моделі виступають наступні фактори: політичні,

географічні, культурні та економічні.

Їх аналіз свідчить про те, що для України в якості стратегічного партнера

до 2014 р. виступала Росія. Наступні громадянські соціально-політичні і

військові конфлікти, які призвели до втрати Україною низки її регіонів (АР

Крим та частин Луганської і Донецької областей) засвідчили те, що, згідно

чинників моделі міжнародного стратегічного економічного партнерства, можна

говорити про існування об’єктивних передумов для паралельного існування

протягом ближчих років 2-х векторів партнерства України, - частина країни

(самопроголошені ДНР та ЛНР) орієнтуються на співробітництво з Росією,

інша частина – на партнерство з країнами Європи.

Література:

1. Старостіна А. Сутність та практичне застосування методики конструювання

категоріального апарату економічної науки (на прикладі понять “глобалізація”

та “підприємницький ризик”) / А. Старостіна, В. Кравченко // Вісник

Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – №

128. – С. 5-10.

165

НАПРЯМИ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО

ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВА

Крикун В.В., Побережна Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Розвиток економіки України сприяє активізації фінансової діяльності

підприємств, пошуку додаткових джерел фінансування з обґрунтуванням

розміру та структури залучених коштів. Водночас фінансовий стан багатьох

підприємств нестабільний, виникають проблеми щодо невпевненості у ділових

партнерах, у законодавчій базі, фінансово-економічній політиці держави, а,

отже, і у перспективах діяльності суб'єкта господарювання, що в свою чергу

потребує обґрунтованого управління фінансовою діяльністю підприємства, що

може забезпечити фінансовий аналіз як складова системи економічного аналізу.

Фінансовий аналіз може здійснюватися як управлінським персоналом

підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз

базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють два види

фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній [1, с. 405].

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться зовнішніми аналітиками

сторонніми особами до підприємства, які не мають доступу до внутрішньої

інформаційної бази. Основною метою проведення зовнішнього фінансового

аналізу є оцінка підприємства з позиції його інноваційне - інвестиційної

привабливості, з позиції ступеня ризику взаємовідносин та доходності

вкладення інвестицій.

Виділяють наступні особливості зовнішнього фінансового аналізу:

різноманітність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність

підприємства; здійснення виключно на базі загальнодоступної інформації,

відповідно обмеження завдань аналізу; різноманітність завдань та інтересів

суб'єктів аналізу; максимальна відкритість результатів аналізу для будь-яких

користувачів інформації про діяльність підприємства; превалювання грошового

вимірника в системі критеріїв [1, с. 406].

Основним завданням внутрішнього аналізу, який проводиться його

працівниками, є виявлення необхідних резервів діяльності підприємства задля

зростання його економічного потенціалу, отримання додаткового прибутку та

уникнення кризових ситуацій в майбутньому.

Особливостями внутрішнього аналізу є: орієнтація результатів аналізу на

завдання та інтереси менеджменту підприємства; використання для аналізу всіх

джерел інформації; комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності

підприємства; інтеграція обліку, аналізу, планування та прийняття рішень;

максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної

таємниці [1, с. 406].

Література: 1. Мошенський С.З. Економічний аналіз: підруч. для студ. економ. спец. вищ.

навч. закл. / С.З. Мошенський, О.В. Олійник [за ред.. д.е.н., проф., Заслуженого діяча

науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця]. – Житомир : ПП «Рута», 2007. – 704 с.

166

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ

ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ

Крилов Д.В.

Запорізького національного університету , м. Запоріжжя

Для будь-якого підприємства найважливішим питанням є обґрунтування

доцільності використання джерел фінансування інвестицій в інноваційний

розвиток підприємств з метою забезпечення їх життєдіяльності. Встановлено,

що в процесі реалізації інвестиційного проекту можуть бути використані

наступні джерела фінансування:

– власні кошти (прибуток, накопичення, амортизаційні відрахування,

суми, виплачувані страховими органами у вигляді відшкодування за збиток);

– кошти, які виділяються вищестоящими холдинговими і акціонерними

компаніями, промислово-фінансовими групами на безоплатній основі; інші види

активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність) і залучені

кошти від продажу акцій, благодійні та інші внески;

– асигнування з регіональних і місцевих бюджетів (якщо ці органи

управління зацікавлені в інвестуванні важливих проектів), фондів

підприємництва та надаються на безоплатній основі;

– іноземні інвестиції, які надаються в формі фінансової або іншої участі в

статутному капіталі спільних підприємств, а також в формі прямих вкладень (у

грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав,

підприємств і організацій різних форм власності і приватних осіб;

– різні форми позикових коштів, в тому числі кредити, які надаються на

поворотної основі.

Перші три групи зазначених джерел утворюють власний капітал

реципієнта, тобто підприємства або організації, що здійснює інвестиційний

проект [1]. За ступенем генерації ризику джерела можна поділити на генеруючі

ризик і безризикові. Класифікація за даною ознакою може виявитися корисною

при визначенні оптимальної структури фінансування інвестицій. До

безризикових джерел фінансування відносяться ті, використання яких не

призведе до збільшення ризиків підприємства, це: нерозподілений прибуток,

амортизаційні відрахування, фонд розвитку споживчої кооперації (для

організацій споживчої кооперації), внутрісистемне цільове фінансування

(надходження коштів на конкретні цілі від вищестоящих організацій

нижчестоящим). До джерел, генеруючим ризик, відносяться ті, залучення яких

веде до збільшення ризиків підприємства: - позикові джерела (залучення цих джерел збільшує фінансовий ризик

підприємства, оскільки їх використання пов'язано з безумовним зобов'язанням

повернути борг у встановлений термін зі сплатою відсотків за користування);

- кошти від емісії звичайних акцій (використання даного джерела

пов'язано з акціонерним ризиком).

Література:

1. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприятий :

монография / В.А. Василенко – К. : ЦУЛ, 2005. – 644 с.

167

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР

КОРПОРАЦІЙ

Кузнецова А.Ф., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Організаційна структура управління корпорацією – упорядкована

сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів системи

управління, склад, взаєморозташування і ступінь стійкості відносин яких

забезпечують цілеспрямоване функціонування і розвиток її як єдиного цілого.

Відношення між елементами структури управління підтримуються завдяки

зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні. Перші носять

характер погодження і є однорівневими. А інші – це відношення

підпорядкування, необхідність в них виникає при ієрархічності побудови

системи управління, та є за наявності різноманітних рівнів управління, на

кожному з яких переслідується своя мета.

Організаційна структура корпорації – явище досить складне. Щоб

відповідати завданням бізнесу, вона повинна поєднувати в собі різні за

своєю природою фактори. Серед найпоширеніших помилок при формуванні

корпоративних структур можна виділити такі:

– відсутність чіткої структури управління корпорацією, формалізованої

ієрархії;

– дуже багато горизонтальних зв’язків. Часто це наслідок бажання

керівництва безпосередньо контролювати якомога більше процесів, що

відбувається всередині корпорації;

– занадто глибокі вертикальні зв’язки. Наслідком цього є необґрунтована

бюрократизації корпорації, коли всі рішення приймаються на верхньому рівні;

– відсутність чітких посадових обов’язків, формалізації функціональних

та інформаційних зв’язків на підприємстві.

Підтримка функціонування неоптимізованих структур обертається для

компанії великими фінансовими витратами, дублюванням функцій, проявами

безвідповідальності, зниженням ініціативи негативними наслідками. Щоб

уникнути таких наслідків слід дотримуватись таких вимог:

– чітко формулювати мету корпорації;

– досягти максимальну простоту структури;

– встановити єдину підлеглість;

– обмежити кількість підлеглих;

– обмежити кількість ланок управління;

– чітко розрізняти і координувати функції лінійного керівництва і

функціональних служб;

– вищим керівництвом координувати відповідальність служб.

168

ПРИВАТИЗАЦІЯ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА

ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН УКРАЇНИ

Кузьменко Л.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Приватизація – перехід на безоплатній або платній основі об'єктів

державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим

колективом, групою осіб та окремими особами. При цьому слід розуміти, що

метою приватизації є досягнення більш високих суспільно корисних

результатів в певній сфері людської діяльності шляхом переходу на новий

рівень господарської діяльності, що базується на впровадженні інновацій.

Виділимо обов’язкові умови приватизації: суспільно необхідна

доцільність або ж інституціональний підхід, основним принципом якого є

пріоритет інтересів суспільства над інтересами індивідуума; додержання

принципів гласності, прозорості, доступності, що забезпечують рівні

можливості для суб’єктів приватизації; наявність та готовність учасників

приватизації до втілення інновацій.

Чи дотримувалися ці умови в процесі в тотального роздержавлення та

приватизації в Україні? Які наслідки приватизації?

1. При розробці нормативно-правової бази роздержавлення свідомо

ігнорувався пріоритет інтересів суспільства над інтересами індивідуума,

негласно був взятий курс на зміну місії економіки – від задоволення потреб

суспільства до забезпечення прибутку власникам підприємств (та засобів

виробництва). За основу були взяті інтереси та цілі окремих осіб, які мали

доступ до державної власності та фінансів.

2. Процес приватизації проводився в умовах процедурних порушень

гласності, прозорості та інформативності по причині його антисоціальної

сутності. На ранніх етапах приватизації була ще використана імітація

відкритості у формі ваучеризації, а пізніше – тільки тіньова (корупційна)

форма. Отже, процес роздержавлення проводився поза межами інтересів

суспільства та без його участі.

3. Держава, зайняла пасивну позицію щодо контролю та управління цим

процесом, тим самим сприяла переходу до антисоціального способу ведення

господарської діяльності в країні.

Наслідки такої приватизації: економіка країни – на грані банкрутства,

небувалого рівня досягли: корупція влади на всіх рівнях, загострення

соціальних протиріч, рівень зубожіння основної маси населення та ризики

подальших потрясінь.

Таким чином, однією з найвагоміших причин критичної ситуації в країні

є антисоціальний характер реформ, зокрема, ізоляція народних мас від процесу

приватизації та відокремлення їх від засобів виробництва.

169

НЕОБХІДНІ УМОВИ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВОГО СТАНУ В

УКРАЇНІ

Кузьменко Л.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Нині країна переживає критичну фазу кризового стану, яка в значній мірі

загострилася під впливом зовнішньої агресії з боку Росії. Наступив момент

істини коли країна повинна ділом довести своє право на самостійне існування.

А для цього вона повинна вдатися до рішучих дій системного характеру, що

витікають із аналізу ситуації.

На наш погляд, основною причиною кризового стану в країні є

антисоціальна направленість реформ, що проводилися в Україні з моменту

проголошення незалежності.

Вже третє десятиліття керманичі країни негласно (під лозунгом

проведення реформ на шляху побудови ринкової економіки) ведуть суспільство

до нового типу економіки, головною метою якої є не задоволення потреб

суспільства, а забезпечення нетрудових доходів чиновникам всіх рівнів та

власникам незаконно отриманих підприємств. При цьому вони незаконним

чином лишили переважну більшість народних мас конституційного права на

власність (права на засоби виробництва, що створювалися попередніми

поколіннями; права на суспільне використання природних багатств, тощо).

Нечесна гра керівництва держави з народом породила олігархічний

характер економіки, тотальну корупцію, хронічне загострення соціальних

проблем та ризиків втрати державності.

Історія показує, що жоден з попередніх державних діячів найвищого

рівня (президентів, прем’єрів та спікерів парламенту, за виключенням

Ю.В. Тимошенко, на наш погляд) не повернув в тій чи іншій мірі кредит

народної довіри, не займався всерйоз розбудовою держави, її економіки в

інтересах суспільства, не виражав інтереси трудящих в належній мірі.

Нинішнє керівництво держави, на відміну від попередніх, відрізняється

консолідованістю всіх гілок влади, коаліційною більшістю в парламенті та

більш конкретними очікуваннями з боку народу. Це, так би мовити, сприятливі

початкові умови перехідного процесу від кризового до нормального стану.

В той же час йому ще необхідно доказати, що воно суттєво відрізняється

від попередніх для того, щоб залучитися всенародною підтримкою рішень, які

приймаються та забезпечити механізм їх виконання.

Без визнання на державному рівні причин , що привели до критичного

стану країну, без аналізу причинно-наслідкових зв’язків між діями керівництва

та станом економіки, без розробки соціально орієнтованих програм та

прозорості дій всіх гілок влади не буде подолана криза в країні, не будуть

реалізовані реформи, що дозволять зберегти державу сьогодні та почати її

справжню розбудову. Актуальність дотримання вказаних умов надзвичайно

висока, ціною її є втрата державності.

170

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ПІДПРИЄМСТВА

Кузьменко Л.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Аналіз фінансової звітності підприємства є основним джерелом

інформації про його фінансовий стан. Він дає множину показників, що

характеризують різні сторони господарської діяльності підприємства:

фінансову незалежність, ділову активність, рентабельність, ліквідність балансу

й платоспроможність тощо.

Детальне вивчення цих показників та їх взаємозв’язку дає можливість

виявити тенденції та закономірності досліджуваного явища. А це, в свою чергу,

дозволяє розробити обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення фінансового

стану в конкретній ситуації, що диктується впливом факторів внутрішнього та

зовнішнього середовища.

Наголосимо, що застосування системних методів дослідження. Зокрема,

системний підхід до вивчення проблеми ліквідності дозволяє розкрити

взаємозв’язок між діловою активністю підприємства та ліквідністю його

балансу. Тобто установити рівняння регресії, що описує вплив таких факторів

як коефіцієнти оборотності різних складових оборотних активів (запасів,

дебіторської та кредиторської заборгованості або окремих складових запасів)

на коефіцієнт певного виду ліквідності (загальної, проміжної чи абсолютної).

Застосування одного з методів факторного аналізу, наприклад, методу

цепних підстановок дозволить виявити вплив названих факторів на ліквідність

протягом одного звітного періоду, але не дозволяє узагальнити результати на

ряд періодів, представити їх в наглядній формі та використати їх за межами

конкретного звітного періоду, для якого вони отримані.

В такому разі доцільно застосовувати системні методи дослідження,

наприклад, статистичні та імітаційні.

Так, до речі, нами були проведені дослідження фінансового стану

підприємства протягом тривалого періоду (2004 – 2013 роки), виявлено

взаємозв’язок між діловою активністю та ліквідністю його балансу, одержані

коефіцієнти парної та множинної кореляції, що характеризують ступінь та

характер (прямий чи зворотний) зв’язку між результативним фактором y

(коефіцієнтом ліквідності) та незалежними факторами (показниками ділової

активності) x, перевірена наявність мультиколеніарних зв’язків між

незалежними факторами, одержані рівняння регресії, що описують вказаний

взаємозв’язок. Виявлено високий зв'язок між результативним показником y та

незалежними факторами x (коефіцієнт детермінації), значимість факторів

(t-статистика) та коефіцієнти еластичності впливу окремих факторів.

Таким чином, застосування системного підходу та методів системного

аналізу суттєво розширяє можливості фінансового аналізу.

171

МАРКЕТИНГОВА АСОРТИМЕНТНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Кучіна С.Е., Бікмурзіна А.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуті питання, пов’язані з визначенням асортименту та

необхідністю застосування різних методик для його аналізу. Одним з

важливіших інструментів маркетингу у конкурентній боротьбі є маркетингова

асортиментна політика. Вимоги до асортименту, на думку дослідників, можуть

бути наступні: 1) задоволення потреб споживачів; 2) отримання прибутку для

підприємства; 3) бути простим та легким для управління[1].

Оптимально підібраний асортимент дає можливість підприємству

напряму впливати на його збутову діяльність, тобто управляти часткою

прибутку у доході. Якщо структура асортименту незбалансована, то

відбувається зниження рівня прибутку і як наслідок зниження конкурентних

позицій та економічної стійкості підприємства. Підприємство не розпродає

продукцію, що виготовляє, тобто отримає збільшення витрат на зберігання

запасів та втрачає прибуток.

Розмір асортименту – це товари, що виробляє підприємство[2].

Асортимент складається з кількості товарів, які можуть бути згруповані за

декількома видами чи модельними рядами. Кожний модельний ряд складається

з декількох моделей. Асортимент має глибину, довжину, ширину. Для того,

щоб оцінити правильність сформування асортименту необхідно провести один

чи декілька з наступних аналізів: за типом товарів; виручкою від реалізації;

рентабельністю; стабільністю продажів; життєвому циклу товарів; оборотності

запасів; за вкладом товарів у комерційний результат[1,2]. Але перш ніж

звертатися до аналізу асортименту треба згрупувати товари у портфелі

підприємства, наступним чином: базові товари, унікальні товари, сезонні та

періодичні товари. Аналіз асортименту за виручкою від реалізації зручніше

всього проводити за допомогою АВС-аналізу; XYZ-аналіз застосовується для

обліку невизначеностей попиту на продукцію, універсальним інструментом

аналізу є матриця BCG; оцінити ефективність структури асортименту та шляхи

її оптимізації можливо за допомогою аналізу асортименту за методом Дібба-

Сімкіна.

Таким чином, постійно аналізуючи свій асортимент підприємство може

визначити перспективи його розвитку на майбутнє, знайти шляхи підвищення

його прибутковості, розробити стратегії підтримки або відновлення балансу

свого продуктового портфеля.

Література:

1. Рыжикова Т.Н. Аналитический маркетинг / Т. Н. Рыжикова. – М. :

ИНФРА-М, 2014. – 288с.

2. Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг: Настольная книга

по исследованию рынка: Учеб.пособие / В.Е. Хруцкий, И.В. Корнеева – М.:

Финансы и статистика, 2004. – 560 с.

172

ОПТИМІЗАЦІЯ ВЕЛИЧИНИ ЗЕЛЕНИХ ТАРИФІВ НА ОСНОВІ

ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧІ КРЕЛЛЕ

Лавренчук В.А.

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ

Протягом останніх років розвиток сучасних технологій спричинив нову

хвилю зростання витрат енергоресурсів та ще раз підкреслив нагальну

проблему пошуку нових джерел енергії. Дане питання має два основні

напрямку розвитку – це застосування заходів економії традиційних ПЕР та

використання альтернативних джерел енергії. Дослідження економік

розвинених країн показують, що на даний момент розвитку сектору

відновлювальної енергетики відводиться особливе місце. Це проявляється у

створенні країнами довготермінових програм розвитку галузі та дотаційних

умов для відповідних підприємств, в активності інвесторів на даному ринку та

навіть у популяризації побутового застосування відновлювальних джерел

енергії.

Орієнтація лише на нафту і газ може призвести до серйозної енергетичної

залежності від країн-постачальників енергетичної сировини і вже сьогодні

ставить під загрозу економічну безпеку. Проте, не лише бажанням

диверсифікувати джерела отримання енергоресурсів та забезпечити

енергетичну безпеку є визначальним в активізації даних процесів. Надзвичайно

важливими постають питання щодо збереження екологічного балансу та

соціальної відповідальності перед майбутніми поколіннями за результати

поточної політики використання вичерпних ПЕР.

В Україні теж існує досвід використання енергії вітру, сонця, води та

біомаси в якості додаткових джерел енергії. Також існує базове законодавство,

що регулює правила входження на ринок «зеленої енергетики» для підприємств

та умови надання пільг у вигляді «зеленого тарифу». Проте, на даний момент

розмір державної підтримки новоствореної галузі визначається не

об’єктивними потребами галузі, а скоріше рішеннями, пролобійованними

особами, зацікавленими у завищеному рівні цін. Це призвело до встановлення

неефективних «зелених тарифів», які обтяжують державу, створюючи умови

для процвітання корупційних схем, уповільнення розвитку галузі, знищення

внутрішньої конкуренції.

Актуальним стає проблема визначення рівня оптимальних тарифів для

альтернативної енергетики з боку держави. Вирішенню даної проблеми може

допомогти розробка моделей на основі задачі, запропонованої Вільгельмом

Крелле. З цією метою до традиційної моделі введено нові складові, що

враховують наявність та використання в країні альтернативних джерел енергії,

а також державну підтримки галузі.

173

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ

СТАНДАРТІВ І НОРМАТИВІВ

Ларка Л.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Соціальна економіка – це сукупність соціально-економічних стосунків

між людьми, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та

споживання матеріальних благ і послуг у світі обмежених ресурсів. Вона

створює визначену економічну систему, яка свідомо орієнтована на розвиток

особистості, економічне зростання та соціальний прогрес, підвищення

добробуту та рівня життя в країні.

Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється

за такими принципами:

– забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та

державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

– законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних

стандартів і нормативів;

– диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до

визначення нормативів;

– наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення;

– соціального партнерства;

– гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;

– урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері

соціального захисту та трудових відносин.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються

та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за

участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства.

Державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг

встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної

підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Таким чином, досягнення певної соціальної справедливості можливе

лише за виконання державою широкомасштабних соціально-економічних

функцій, зокрема запровадження прогресивного оподаткування, зростання

соціальних витрат на відтворення робочої сили належної якості, охорони

довкілля та ін.

Література: 1. Кліменко О. М. Соціальна економіка : навч. посіб. / О. М. Кліменко, М. А.

Мащенко. – Харків : ХНЕУ, 2013. – 148 с.

2. Куценко В. І. Розвиток соціальної сфери в умовах формування ринкових

відносин (питання теорії та практики) / В. І. Куценко. – К. : РВПС України, 2007. –

99с.

3. Дєєва Н. М. Потенціал соціалізації і його регулювання в економіці : теорія,

методологія, перспективи : монографія / Н.М. Дєєва. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС,

2006. – 442 с.

174

ВРАХУВАННЯ ФАКТОРУ ЧАСУ ПРИ АНАЛІЗІ СПІВВІДНОШЕННЯ

«ВИТРАТИ – ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА – ПРИБУТОК»

Ларка М.І., Ферарра А.М., Ларка А.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

При аналізі різних аспектів співвідношення «витрати – обсяг

виробництва – прибуток» можуть застосовуватися різноманітні підходи до

групування складових елементів операційних витрат підприємства. Вибір того

чи іншого підходу в значній мірі визначається тими цілями, які необхідно

досягти. Якщо метою аналізу є визначення ефективності діяльності

підприємства за якийсь визначений період часу, то одним із найважливіших

підходів до групування витрат стає часовий підхід, тобто групування витрат за

календарними періодами. Необхідно абсолютно чітко визначити, які саме

витрати відносяться до періоду, який розглядається, а які до минулих чи

майбутніх періодів. Без такого розмежування аналіз не має жодного сенсу,

оскільки в противному випадку ймовірність отримання результату, який би

відображав реальний стан речей, буде занадто малою. Схема такого підходу

представлена на рис.1.

Витрати минулих періодів

періодів

Витрати поточного періоду

Витрати,

що відносяться

до минулих

періодів

Витрати,

що відносяться

до поточного

періоду

Витрати,

що відносяться

до майбутніх

періодів

Рисунок 1 – Групування витрат операційної діяльності за календарними

періодами

Все вище сказане повною мірою відноситься і до іншої сторони аналізу, а

саме, аналізу грошових надходжень і прибутку. І тільки в цьому випадку буде

отримано точний результат, який стане основою для прийняття оптимальних

коригуючих управлінських рішень.

175

КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІЗИНГУ, ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ЗВ'ЯЗОК З

УПРАВЛІНСЬКИМ ОБЛІКОМ

Ларка С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Використання лізингу, як однієї з форм інвестицій має велике значення

для інвестиційної діяльності промислового підприємства. В умовах

недостатнього фінансування інвестицій у оновлення та розвиток власної

матеріальної бази актуальним є використання особливої форми інвестування –

лізингу, як реального інструменту модернізації капітальної бази.

Кризовий стан економіки, коли багато підприємств не здатні вкладати

великі фінансові кошти в технічне оновлення та інтенсифікацію виробництва,

диктує необхідність значного підвищення ролі лізингу, що дозволяє залучати

більші кошти, у тому числі і приватні інвестиції, для розвитку виробничої

сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності, і в першу

чергу зайнятого інноваційним підприємництвом.

Процес лізингу, як особливого виду підприємницької діяльності,

спрямованої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових

коштів, виражає комплекс майнових відносин, що складаються у зв'язку з

рухом майна між учасниками лізингових операцій, коли за договором лізингу

лізингодавець зобов'язується придбати у власність обумовлене договором

майно у визначеного продавця та надати це майно лізингоодержувачу за плату

в тимчасове користування для підприємницьких цілей.

Питання класифікації лізингу розглядаються у роботах багатьох

вітчизняних та закордонних авторів, таких як І.А. Бланк, Е.Н. Чекмарева,

В.Д. Газман, В.М. Хобта, В.А. Гайдук та ін.. Воно дістало досить серйозного

обґрунтування як у закордонній, так і у вітчизняній теорії, практиці та

законодавстві. Але не зважаючи на вище сказане вчені, практики та юристи так

і не зійшлися в поглядах на різні види лізингу та ознаки, що його класифікують.

З огляду на те, що в Україні не повністю сформульовані теоретичні та

практичні основи лізингових відносин, ми визнали за необхідне запропонувати

власну (узагальнюючу) класифікацію лізингу, у якій спробували врахувати

можливості потенційного розвитку лізингового ринку та законодавства в

Україні.

Ця класифікація різновидів лізингу є узагальнюючою та містить у собі

доданки: за видами або строками нормативної амортизації; за складом

учасників лізингових операцій або за формою організації лізингової угоди; за

типом лізингового майна; за сектором лізингового ринку та за сферою надання

майна; за характером фінансування предмету лізингу або з набором кількості

строків оренди майна; за обсягом обслуговування майна та комплектністю

послуг; за характером лізингових платежів.

Окремим аспектом у питанні класифікації лізингу є розглядання його з

погляду управлінського обліку як центру відповідальності та контролю, об’єкту

самостійного обліку та впливу на різні витрати.

176

ГІБРИДНІ МОДЕЛІ СИСТЕМ НАКОПИЧЕННЯ І ОБРОБКИ

ДАНИХ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Лебідь Д.О.

Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору, м. Київ

В роботі розглянуто питання розробки інтелектуальних інформаційних

систем управління підприємством. Показано, що інструментальна гібридизація

в цих системах стосується не лише вирішення завдань виявлення знань в

великих інформаційних масивах, а також завдань накопичення даних і обробки

потужних інформаційних потоків, джерелами яких є відкриті дані, Інтернет-

ресурси, комерційні дані, дані екосистеми, технології М2М та Інтернету речей

тощо. Можливість залучення найширшої інформаційної бази сприяє зростанню

обсягів виявлених знань, необхідних для ефективного управління

підприємством.

Для вирішення проблем, пов’язаних з накопиченням і обробкою

величезних потоків даних, запропоновано залучити технології розподіленої

обробки даних (наприклад, Hadoop), управління потоками подій (ESP),

використання СУБД з вертикальним зберіганням даних, NoSQL СУБД та Іn-

Memory СУБД.

Платформа розподіленої обробки даних із зовнішніх джерел Hadoop

відзначається високою стабільністю, оскільки реалізована у кластерній

конфігурації, а також тому, що одні й ті самі дані одночасно обробляються на

декількох вузлах.

ESP використовують для аналізу технічних та бізнес-процесів у режимі

реального часу, вони здатні сформувати оперативний вплив у короткий

проміжок часу, а також передати отримані дані іншим аналітичним додаткам.

Зі збільшенням обсягів даних та ускладненням процесів їх завантаження,

зберігання і обробки, виникла необхідність у продуктах класу In-Memory, тобто

банків даних в оперативній пам'яті.

Проаналізовано переваги та недоліки різних систем накопичення і

обробки даних, переваги гібридизації, що дозволяє обґрунтувати вибір певної

стратегії у кожному конкретному випадку формування інтелектуальної

інформаційної системи управління підприємством.

Як приклад реалізації такого вибору в дослідженні представлено варіант

підсистеми підготовки даних для агентно-орієнтованої системи транспортного

підприємства на основі гібридного підходу до накопичення, обробки і аналізу

даних. В такій архітектурі системи агенти пошуку інформації розміщують її не

лише в оперативній базі даних та сховищі, а можуть передавати на попередню

обробку в Hadoop або до систем потокової обробки ESP. Відповідні агенти

реалізують підготовку інформації для наступної обробки в Іn-Memory СУБД.

Запропонована гібридна система є адекватною для вирішення завдань, що

висуває перед транспортними компаніями розвиток інформаційного

суспільства та виклики майбутнього. Ефективне поєднання відповідних систем

та інструментів сприяє зростанню швидкості і якості результатів механізму

підтримки управлінських рішень.

177

СОВРЕМЕННЫЕ ПРОБЛЕМЫ ОБУЧЕНИЯ ПЕРСОНАЛА В УКРАИНЕ Лейкин Д.С.

Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В настоящее время стремительно развивается бизнес и растет

конкуренция. Задачей любой компании является не только выживание, но и

сохранение конкурентоспособности. Успех предприятия напрямую зависит от

эффективности работы его сотрудников. Поэтому проблема обучения

персонала актуальна для многих компаний.

Обучение призвано повышать уровень трудовой мотивации,

приверженности персонала своей организации и включенности в ее дела.

В настоящее время при обучении персонала организации сталкиваются с

множеством проблем. Эти проблемы делают обучение неэффективным, а часто

– совсем бесполезным. Правильный выбор метода обучения не защищает

организацию от других рисков. Можно выделить следующие трудности,

возникающие в организации при обучении персонала: – отсутствие у руководства организации ясного представления о том, кого

и чему необходимо обучать. Для того, чтобы обучение персонала было

эффективным, оно должно базироваться на потребностях организации и

потребностях самих сотрудников;

– напоминание персонала организации идеи обучения и эффекта

ожидаемого от его реализации;

– отсутствие мотивации к обучению у персонала организации;

– ожидание руководства организации моментального результата от

обучения сотрудников;

– отсутствие возможности применения навыков на практике;

– пренебрежение концепции многопрофильного обучения, которая

является эффективной с экономической точки зрения, так как повышает

внутрипроизводственную и внепроизводственную мобильность работника.

Оценка эффективности обучения является важным этапом процесса

обучения персонала. Ее смысл состоит в том, чтобы установить, какую пользу

от обучения работников получает организация, или выяснить, является ли одна

форма обучения более эффективной, чем другая. Оценка эффективности

обучения работников организации позволяет постоянно работать над

повышением качества обучения, избавляясь от таких учебных программ и форм

обучения, которые не оправдали возложенных на них надежд. Украинские

руководители часто не обращают должного внимания на эффективность

обучения персонала.

Помимо непосредственного влияния на финансовые результаты

капиталовложения в профессиональное развитие способствуют созданию

благоприятного климата в организации, повышают мотивацию сотрудников и

их преданность организации, обеспечивают преемственность в управлении.

178

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ДИСТРИБ’ЮТОРСЬКОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

Леус Т.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В умовах ринкової економіки проблема ціноутворення на продукцію та

послуги підприємств та фірм загострюється унаслідок нестабільності,

мінливості ринкової кон’юнктури, динамічності зовнішнього середовища,

загострення конкурентної боротьби. [1].

Особливо актуальні зазначені проблеми для фірм – дистриб'юторів, які

повинні сформулювати свої ціни таким чином, щоб бути

конкурентоспроможними та привертати до себе клієнтів за рахунок хорошої

цінової політики. Потрібно заохочувати споживача, надати певну систему

знижок, але при цьому не скоротити свій прибуток. Треба бути привабливими

для клієнтів, а вони,в першу чергу, звертають увагу саме на ціни.

При формуванні ціни можна виділити такі проблеми, з якими частіше

зіштовхуються дистриб’ютори:

Проблема пов’язана з тим, що ціноутворення максимально орієнтовано

на витрати й слабо – на дослідження попиту, конкурентів. Цінова політика

більшості фірм – дистриб'юторів не досить гнучка, адаптована до дій

конкурентів й інших факторів, що прямо або побічно впливають на її

діяльність. Пропонується досліджувати еластичність попиту на різні товари із

ціни й на цій основі отриманих даних запропонувати зміну цінової політики

підприємства для збільшення обсягів реалізації продукції. [2].

Проблема не достатньої адаптованості цін до мінливих ринкових умов і

рівня розвитку підприємства дистриб’юторської сфери. Цінова політика

повинна з одного боку – забезпечувати наявність конкурентних переваг, з

іншого боку – повинна забезпечувати достатній для розвитку рівень прибутку.

Проблема розглядання цін у відриві від інших елементів системи

маркетингу. Маркетинг являється потужною зброєю при завоювання

максимальної долі ринку. На жаль, на даний момент мало хто розуміє його

значущість і не користується цим. Дистриб’ютори не намагаються збільшити

свою клієнтську базу за допомогою добре продуманого маркетингового ходу,

спираючись тільки на свої добре прораховані старі схеми. [3].

Вирішення зазначених вище проблем, зможе не тільки збільшити

клієнтську базу фірм – дистриб'юторів та покращити їх прибуток, а також

допоможе іноземним компаніям більш якісніше влитися на український ринок

товарів.

Література: 1. Афонін А. С. Ціноутворення в бізнесі / А.С. Афонін. – К. : МАУП, 2005. –

234 с.

2. Биншток Ф. І. Ціноутворення / Ф.І. Биншток. –К. : Либідь, 2007. –187 с.

3. Андреєва О.Д. Маркетинг: технологія бізнесу / О.Д. Андреєва. – К.: Либідь,

2006. –345 с.

179

ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Линник О.І., Флоря А.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогоднішній день одним з найбільш складних й актуальних питань

українського обліку є облік дебіторської заборгованості. Адже значні розміри

дебіторської заборгованості знижують ліквідність активів підприємства,

негативно впливають на фінансову платоспроможність, відволікають зайві

грошові кошти з обороту.

5. Джерелами аналізу дебіторської заборгованості є ф. №1 «Баланс», ф.

№2 «Звіт про фінансові результати», для внутрішнього аналізу

застосовуються відомості аналітичного обліку (журнал-ордер або

відомість обліку розрахунків з покупцями і замовниками).

6. Як правило, аналіз дебіторської заборгованості можна проводити за

наступними основними напрямками:

визначення питомої ваги дебіторської заборгованості в загальній

сумі оборотних активів;

оцінка складу і структури дебіторської заборгованості;

розрахунок періоду погашення та її оборотності;

вивчення впливу факторів на дебіторську заборгованість;

визначення частки сумнівної та безнадійної заборгованості у

загальному обсязі дебіторської заборгованості;

порівняння обсягу дебіторської заборгованості з розмірами

кредиторської.

7. Проведення горизонтального аналізу заборгованості дає змогу оцінити

питому вагу складових елементів дебіторської заборгованості та частку

дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів і в структурі

балансу, вертикального – побачити динаміку зміни заборгованості у

різні періоди часу.

8. Основними показниками, які розраховуються для аналізу дебіторської

заборгованості є коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості,

що показує, скільки разів у середньому на протязі звітного періоду

дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти; період

оборотності дебіторської заборгованості (середня кількість днів

погашення боргів), співвідношення кредиторської та дебіторської

заборгованості.

Також аналіз дебіторської заборгованості повинен розкривати її якісний

склад і внутрішню структуру як за видами заборгованості, так і за термінами

виникнення. Це необхідно для того, щоб виявити прострочені та безнадійні

борги, встановити їх розмір, своєчасно вжити заходи з їхнього стягнення.

Отже, проведення аналізу дебіторської заборгованості дає змогу:

визначити склад і структуру заборгованості, її зміни в динаміці; визначити

показники ліквідності та оборотності; встановити ймовірність погашення

заборгованості; визначити її вплив на фінансовий стан підприємства.

180

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ

ФОНДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Лисак М.І., Шкрьогал О.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Ефективність виробництва – об'єктивна економічна категорія, що

характеризує ступінь д осягнення загальних і окремих результатів від

оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних,

трудових, фінансових).

До складу виробничих фондів промислових підприємств входять основні

й оборотні фонди, котрі є засобами виробництва, що складаються відповідно з

засобів праці і предметів праці.

Основні фонди являють собою сукупність засобів праці, які

функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді протягом

довгого періоду.

Основні засоби підприємства – це сукупність матеріально-речових

цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері

матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких

поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом [1].

Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом

основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому

виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових

основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих

основних фондів.

Ефективність використання основних фондів – це таке зіставлення

результатів господарських відносин, що характеризує результативність

діяльності основних фондів.

Ефективність використання основних виробничих фондів та їх вплив на

кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів

як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх

фізичного стану.

Кінцевою метою аналізу основних фондів незалежно від галузі діяльності

підприємства є виявлення можливостей розширення обсягів випуску і реалізації

без додаткового залучення ресурсів або визначення потреби в оновленні або

розширенні виробничого потенціалу[2].

Література:

1. Економічний аналіз : навч. посіб. / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський,

М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге,

перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2008. – 556 с.

2. БойчикI. М. Економіка підприємства : навч. посіб. – К. : Атіка, 2004. –

480 с.

181

ПРОБЛЕМА ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Лисиця Т.Є.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Акт інвестування є локомотивом економічного життя: знаходиться в

основі процесів відтворення, і визначає реалізацію виробничого потенціалу, без

якого не може бути економічного розвитку[1].

Інвестиційна діяльність в нинішній Україні знаходиться на

недостатньому рівні.

Рівень інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, за результатами

аналізу спеціалізованих досліджень та розгляду макроекономічних показників,

є невідповідним до суспільних потреб.

Аналіз інноваційної діяльності підприємств-інноваторів дозволив

встановити основні причини, що зумовлюють повільні темпи розвитку науково-

дослідної діяльності у переробній промисловості України. До них, у першу

чергу, відносяться:

нестача фінансових ресурсів

недостатня матеріально-технічна база підприємств

зниження кількості наукового персоналу.

Нині, працюючи в умовах рецесії, вітчизняні промислові компанії, які

здатні створювати ефективні інноваційні розробки, потребують підтримки з

боку науковців[2].

Один із важливих аспектів інноваційної діяльності – це фінансування

інноваційно-інвестиційних проектів. Аналіз динаміки реальних джерел

фінансування інноваційної діяльності переробної промисловості свідчить, що

основне джерело фінансування – власні кошти підприємства, які у 2011 році

склали 7264 млн грн, 2012 – 5169,4 млн грн, 2013 – 4775,2 млн грн. На другому

місці, знаходяться кошти іноземних інвесторів, обсяг яких збільшився з

2011 року до 2013 року у 4,8 разів. Цей факт свідчить про привабливість

інноваційної діяльності вітчизняних підприємств та подальші перспективи її

розвитку.

Література:

1. Илларионов, А.В. Портфель проектов: инструмент стратегического

управления предприятием / А.В. Илларионов, Э.Ю. Клименко. – М. : Альпина

Паблишер , 2013. – 312 с.

2. Яковлєв А. І. Проектний аналіз інноваційно-інвестеційної діяльності:

навч. посіб. / Яковлєв А. І. Харків : НТУ "ХПІ", 2010. 216 с.

182

ПРОГРАМА ЯКІСНОГО РОСТУ ПРИБУТКУ КОМПАНІЙ-

ДИСТРИБУТОРОВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ MML МАТРИЦІ

Літвиненко М.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Cьогодні здебільшого дистрибуторські компанії беруть на себе

відповідальність за просування товару від товаровиробника до кінцевого

споживача через торгівельні точки.

Ефективність діяльності дистрибуторських компаній залежить від

багатьох факторів: стану ринку збуту, наявності системи активних продажів,

діючих прийомів мерчандайзингу і т.ін.

Сьогодні люди почали міняти свої споживчі звички, економити, виручка

компаній стала падати. В 2015 році економіку чекає стагнація, і бізнес

готується до чергової кризи. Як звичайно, найбільше постраждає ринок товарів

і послуг для середнього класу. Універсальних антикризових рецептів не існує,

але є випробувані маркетингові технології, які непогано працюють на

падаючому ринку.

Значимий ефект сьогодні приносить програма якісного росту прибутку,

яка заснована на співдружності мерчандайзингу та управлінні асортиментом.

Не секрет, що у компаній завжди достатньо широкі лінійки – до 200–300

позицій (SKU), і, згідно з правилом Парето, тільки 20% з них є ефективними і

приносять до 80% виручки. Програма якісного росту прибутку визначає за

допомогою аналізу свого портфеля і тенденцій ринку ті самі SKU, які, в першу

чергу, повинні реалізовувати співробітники відділу продажів дистрибутора,

щоб робити оборот і приносити прибуток. Оборот, прибуток і тенденції ринку –

це основні критерії, на підставі яких визначається золотий асортимент.

У програмі якісного росту прибутку формується MML (Minimum Must

List) матриця, яка генерує валовий маржинальний прибуток (ВМД) не тільки за

рахунок збільшення валового обсягу продажів, але і за рахунок зростання

прибуткової матриці в загальному валі продажів. Приклад, не збільшуючи

обсяг продажів, компанія можете збільшити ВМД, за рахунок правильної

фокусування на асортиментну матрицю. Тут важливо знайти чіткий баланс

продажів між «паравозними» позиціями і маржинальними. Є приклади, коли

компаніям вдавалося взяти під контроль роботу з асортиментною матрицею і

отримати зростання ВМД на 50%, при падінні обсягу продажів – на 33%.

Сьогодні, коли обсяги продажів кондитерських виробів суттєво падають,

запропонований підхід щодо розробки MML матриці по кожній асортиментній

групі може виявитися дієвим, а саме – забезпечити прибуток як дистрибутору,

так і торгівельній точці.

Література: 1. Дорощук Н.Б. Дистрибуция на практике / Н. Б. Дорощук,

В.В. Кулеша. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2012. – 240 с.

183

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ

СФЕРИ В ПОСТТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ТА СОЦІАЛЬНИХ

ПОТРЯСІНЬ: ШЛЯХИ АДАПТАЦІЇ

Лозова О.В.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,

м. Полтава

Національна економіка все частіше опиняється в глибоких системних

кризах, які впливають на всі сфери суспільного життя. Причиною цього є не

тільки реформаційний період вітчизняної економіки, але й вплив на неї світової

економіки, глобалізації соціально-економічного простору. Фактично українська

держава має долати не тільки кризи, що виникають у внутрішньому середовищі

в посттранформаційний період, а й протистояти зовнішньому середовищу, які

також впливають на соціально-економічний стан України.

Сучасна національна криза, продемонструвала кризу ідеології ринкового

фундаменталізму та ідеї ліберального саморегулювання ринку, викликала

необхідність докорінного переосмислення ролі та значення державного

регулювання в економічних та соціальних процесах. Криза спровокувала

згортання багатьох соціальних проектів бізнесу. Український досвід показав,

що не обґрунтований з точки зору адекватності соціального ефекту курс

реформ, відстороненість державних інститутів від цілеспрямованого

реформування соціально-економічних процесів ведуть до загострення

структурної кризи соціальної сфери.

Узагальнюючи міжнародний досвід по подоланню наслідків світової

фінансово-економічної кризи, можна зробити висновок, що для боротьби з

кризою уряди США, Німеччини, Китаю використовували наступні засоби та

заходи: протекціоністські заходи, тобто захист вітчизняного товаровиробника;

зниження податкового навантаження на малий та середній бізнес; допомога

найбіднішим верствам населення шляхом збільшення допомоги по безробіттю

та інші соціальні заходи; часткова націоналізація стратегічних підприємств та

фінансових установ, які були на межі банкрутства; пошук фінансових ресурсів

шляхом запозичення у міжнародних фінансових організаціях та високо

розвинутих країнах світу.

Отже, провідні країни світу намагаються шляхом антикризових програм

не лише подолати наслідки самої кризи, а й трансформувати та оптимізувати

свою національну економіку до умов жорсткої конкуренції та глобалізації.

Більшість цих програм є довгостроковими і передбачають не лише досягнення

до кризового рівня розвитку економіки, а й економічне зростання у

майбутньому.

Тому, необхідно сформулювати основні принципи щодо формування

політики покращення рівня та якості життя населення в посттранформаційний

періоду та визначити основні напрями та заходи для реалізації такої політики

на короткострокову перспективу.

184

ЗНЕЦІНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРИВНІ В КРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Луценко Г. П., Коваль Я.О.

Кременчуцький льотний коледж НАУ

Кременчуцький національний університет імені Михайла

Остроградського, м. Кременчук

На сьогодні найактуальнішим питанням, яке обговорюється в державі, ЗМІ,

а також серед простого народу є криза в крайні, результатом якої є знецінення

гривні. Отже, завданням дослідження є визначення причин знецінення

української валюти і, як результат, пошук шляхів стабілізації економіки

внутрішньої монетарної політики [1].

Явище інфляції досліджувала велика кількість вчених, всі вони намагались

знайти ефективні методи боротьби з нею. Загалом теоретичну основу вивчення

інфляції становлять праці таких класиків економічної науки, як . Маршалла,

А. Пігу, Д. Рікардо, І. Фішера, Е. Фелпса, Д. Юма. Серед зарубіжних

науковців, які займаються розробкою засад антиінфляційної політики, варто

виділити Г. Глена, Р. Дорнбуша, К. Макконелла та С. Брю, Г. Манківа, Дж.

Сакса, П. Самуельсона та В. Нордхауса. Незважаючи на величезну кількість

досліджень сутності та причин виникнення інфляційних процесів, дане питання

залишається відкритим [1].

Інфляція — це стійке і відчутне зростання цін, яке виникло внаслідок того,

що значна частина грошової маси виявилася не забезпеченою економічними

благами.

В Україні інфляцію можна було бачити з часів незалежності країни, проте

ту ситуацію яка сталася 2014 року шокувала всіх жителів. Рада НБУ в січні

2014 року встановила національну валюту на рівні 7,99 грн. за 1 долар США , в

лютому курс становив 9,98, в березні – 10,85, в квітні – 11,36, в травні – 11,7, в

червні – 11,82, в липні – 11,75, в серпні – 13,37, в вересні – 13,49, в жовтні -

12,95, в листопаді – 15,1, в грудні – 15,77. В 2015 лютому курс долара досяг

максимальної точки 30,01 [2]. В зв’язку з цим наша країна потерпіла дуже

великих невдач. Майже менше ніж за півроку з майже могучої країни ми

перетворилися на найбіднішу країну. В результаті занепала економіка, галузі

виробництва припинили свою діяльність, збільшилася кількість безробітних,

відбулася значна еміграція населення в інші більш розвинуті країни.

Результат цього: виросли ціни, паніка серед населення, але немає

підвищення заробітної плати, банківська система характеризувалась певною

нестабільністю, рівень довіри населення до банків зменшився. Внаслідок

невизначеності економічних суб’єктів комерційні банки зазнали значних втрат.

Література:

1. А. Скрипник, Г. Варваренко Вплив валютно-курсової політики на

інфляційні процеси в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - №1. – с.40-48.

2. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] //

Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

185

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ Максименко Я.А.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Зовнішня торгівля є одним із найважливіших факторів підвищення

ефективності використання ресурсів. У 2013 році баланс товарів був від’ємним і складав – 19997 млн. дол., при цьому експорт товарів складав 64997 млн. дол., а імпорт – 84974 млн. дол. У І півріччі 2014 року баланс товарів також був від’ємним і складав -2992 млн. дол. при експорті товарів 29436 млн. дол. і імпорті –32428 млн. дол. Тільки за ІІ квартал 2014 року темпи зростання експорту склали –6,5%, а імпорту –16,7%. Експорт товарів скоротився за всіма основними товарними групами, окрім продукції АПК, а саме: за рахунок металургійної продукції на 3,1%, продукції машинобудування на 20,5%, продукції хімічної промисловості на 23,0%. Скорочення імпорту відбулося за рахунок продукції машинобудування на 39,1%, продукції хімічної промисловості на 23,4%, продукції АПК на 28,8%. При цьому структура експорту і імпорту залишається несприятливою. Так, в загальному експорті питома вага металургійної продукції складає 30,4%, продукції АПК 24,8%, машинобудівної продукції 14,6%, продукції хімічної промисловості 8,4% за ІІ квартал 2014 року. В імпорті переважали мінеральні продукти – 29,3% до загального імпорту, при цьому питома вага машинобудівної продукції складала 18,4%, продукції хімічної промисловості – 16,2%, продукції АПК – 8,5%. Необхідно відмітити, що така сировинна спрямованість експорту і залежність від енергоносіїв в імпорті спостерігалась і в попередні періоди [1]. Дані про структуру зовнішньої торгівлі України в 2013 році по країнам свідчать про наступне. В 2013 році частка країн СНД в експорті України становила 35,8%. На країни Європи довелося лише 26,3%. В імпорті України частка країн СНД була 37,1%. Частка країн Європи в імпорті України склала 31,9%[2].

Слід зазначити, що структура експорту та імпорту України відрізняється по різним регіонам світу. Так, за даними 2012–2013 років Україна експортує в СНД переважно машини та устаткування, продукцію хімічної промисловості, деревину та вироби з неї, промислові вироби. В Європу експорт складають більшою мірою мінеральні продукти, промислові вироби, продовольчі товари. В українському імпорті з СНД домінують мінеральні продукти. З ЄС Україна імпортує деревину та вироби з неї, продукцію хімічної промисловості, продовольчі товари, машини та устаткування[2].

Україна має торгівельні відносини з багатьма країнами світу, однак, останнім часом спостерігаються негативні тенденції, такі як: скорочення експорту, імпорту, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, несприятлива структура експорту, імпорту. Подолання цих негативних явищ позитивно впливатиме на розвиток національної економіки.

Література: 1. Платіжний баланс України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Національного

Банку України. – 2014. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=63670; 2. Платіжний баланс і зовнішній борг України III квартал 2014 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Національного банку України. – 2014. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=14502222

186

ОСНОВНІ РИСИ СУЧАСНОЇ КОРПОРАЦІЇ

Мамедова А.Д.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Загальноприйнятий термін «корпорація» в Україні досить часто

розглядають як синонім терміна «акціонерне товариство», тобто як одну з трьох

основних форм організації бізнесу поряд з власною справою та товариством.

Законодавчого визначення корпорації у розглянутому розумінні в Україні

немає. Українське правове поле характеризується неоднозначністю та

нечіткістю визначень сутності корпорації, а саме поняття суттєво відрізняється

від загальноприйнятого у світовій практиці та навіть не ідентифікується з

акціонерними товариствами.

Виходячи з чинного правового визначення й аналізу основних наукових

положень, можна виділити такі основні риси, які притаманні корпораціям як

юридичним особам корпоративного типу:

1) оформлення в певну організаційну структуру;

2) діє на підставі статуту;

3) управління здійснюється системою органів з чітким розмежуванням

повноважень;

4) кожен з учасників наділяється корпоративними правами;

5) об’єднання майна засновників у разі створення юридичної особи;

6) наявність статутного капіталу;

7) право власності юридичної особи на майно, передане засновниками як

вклад до статутного капіталу;

8) власність відокремлена від управління;

9) в статутному капіталі визначена частки учасника, яка надає йому

корпоративні права;

10) участь учасника такої організації в управлінні нею на основі

корпоративних прав;

11) участь засновників у розподілі доходів юридичної особи та ризиків у

межах внеску, якщо більший розмір ризиків не встановлений законом чи

установчими документами;

12) обмежена відповідальність;

13) управління здійснюють відповідні органи з чіткою структурою і

повноваженнями;

14) соціальний інститут.

Узагальнюючи результати вище проведеного дослідження, визначимо

корпорацію з економічної і правової точки зору як юридичну особу, що

функціонує на основі статуту та згідно з законодавством відповідної країни,

вона належить групі незалежних один від одного фізичних та/або юридичних

осіб при цьому не відповідає за зобов’язаннями власників, власність же є

відокремленою від управління, яке здійснюється колективними органами,

обраними власниками і найманими менеджерами, яких призначають власники.

187

ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ВІЙСЬКОВОГО

ЗБОРУ В УКРАЇНІ

Мардус Н.Ю., Горбаченко А.Д.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У роботі розглянуті питання нарахування та сплата військового збору. З 3

серпня набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового

кодексу України і деяких інших законодавчих актів України» [1], яким, серед

іншого, запроваджено новий загальнодержавний збір - військовий збір. Збір

стягуватиметься за ставкою 1,5% з доходів фізичних осіб.

Платниками податку є особи, визначені у п. 162.1 ст.162 Податкового

кодексу:

- фізособа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в

Україні, так і іноземні доходи;

- фізособа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в

Україні;

- податковий агент.

Законом України від 02 березня 2015 року № 211-VIII, який набрав

чинності 13 березня 2015 року, внесено зміни до порядку сплати військового

збору. Згідно до цього закону обкладаються військовим збором наступні

доходи [1]:

- сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що

нараховані на цінні папери, (підпункт 165.1.2 ПКУ);

- дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді

акцій (часток, паїв), (підпункт 165.1.18 ПКУ);

- сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним

вторинну сировину, побутові відходи та інше (підпункт 165.1.25 ПКУ);

- доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів)

(підпункт 165.1.51 ПКУ);

- інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов'язаннями

Національного банку (підпункт 165.1.52 ПКУ).

Загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід визначатиметься за

аналогією з доходами, які оподатковуються ПДФО. Тобто при визначенні

оподатковуваного військовим збором доходу доведеться керуватися пп. 164.1 і

164.2 та ст. 165 ПКУ [2]. При цьому застосування негрошового коефіцієнта при

оподаткуванні військовим збором не передбачено.

Література: 1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких

інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 р. № 1621-VII із змінами від 2

березня 2015 року[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/a/find3. 2. Податковий кодекс України (Відомості

Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112) Із змінами,

внесеними згідно із Законами року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

188

ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИ

ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Мардус Н.Ю., Рожко М.Е.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогодні невід’ємною частиною розвитку економіки будь-якої країни є

міжнародна інтеграція. Процес переходу на Міжнародні стандарти фінансової

звітності (далі - МСФЗ). для України став невідворотним. Як засвідчують

науковці, аграрний сектор економіки України має досить непогані перспективи

у сфері розширення міжнародної співпраці. Оскільки рівень прибутку є

особливо важливою характеристикою ефективності діяльності

сільськогосподарських підприємств, то проблема певної різниці визначення

фінансових результатів їх діяльності за національними стандартами та МСФЗ є

досить актуальною. Основними документами, що регулюють бухгалтерський

облік сільськогосподарських підприємств на міжнародному та національному

рівні є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське

господарство» (далі – МСБО41)[1] та національне Положення (стандарт)

бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (далі П(С)БО30). Порівнявши

вищезгадані документи, бачимо, що визначення фінансового результату

діяльності підприємства досить різниться, що доводить табл. 1.

Таблиця 1-Порівняння обліку фінансових результатів сільськогосподарських

підприємств за МСБО 41 та П(С)БО 30 Порівняльна

ознака

МСБО 41 «Сільське

господарство» П(С)БО 30 «Біологічні активи»

Фінансовий

результат

виникає при первісному

визнанні за «справедливою

вартістю» - «витрати на

продаж» або зміни

справедливої вартості

біологічного активу[2]

«Фінансовий результат від основної

діяльності»= «фінансовий результат від

первісного визнання» + «фінансовий

результат від реалізації запасів» + «фінансо-

вий результат від зміни справедливої

вартості» + «дохід від реалізації запасів» +

«збільшення/зменшення балансової вартості»

+ «сума дооцінки та уцінки балансової

вартості» + «цільове фінансування»[3]

Отже, проаналізувавши відмінності МСБО 41 та П(С)БО 30, можемо

зробити висновок, про досить суттєві відмінності у підході до визначення

фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, що

виникають за рахунок різниці у методах оцінки біологічних активів.

Література: 1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_027

2. Шкуліпа Л.В. Порівняльний аналіз П(С)БО 30 «Біологічні активи» та МСБО

41 «Сільське господарство».:Облік і фінанси АПК: бухгалтерський портал.,03’2011р.

– с.35.

3. Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи »,

затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р. № 790.

189

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ПІДПРИЄМСТВА

Мардус Н.Ю., Товт Ю.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В cучacних екoнoмiчних умoвaх cпocтеpiгaєтьcя aктивний poзвитoк

aудитopcькoї дiяльнocтi, cпpямoвaнoї нa нaдaння тaких пocлуг як: плaнувaння й

оптимізація, ведення бухгaлтеpcькoгo oблiку, пpедcтaвлення iнтеpеciв клiєнтiв

у кoнтpoлюючих фiнaнcoвих opгaнaх, aнaлiз фінансово-гocпoдapcькoї

дiяльнocтi пiдпpиємcтв iз пoдaльшим нaдaнням pекoмендaцiй [1-3]. Метoю

aудиту фінансових результатів є вcтaнoвлення дocтoвipнocтi дaних пеpвинних

дoкументiв щoдo визнaчення дoхoдiв i витpaт, пoвнoти тa cвoєчacнocтi їх

вiдoбpaження в oблiкoвих pегicтpaх, вiдпoвiднocтi метoдики oблiку дoхoдiв i

витpaт чинним нopмaтивним aктaм. Дo пoчaтку пpoведення пеpевipки aудитop

зoбoв’язaний вивчити opгaнiзaцiйнi i технoлoгiчнi ocoбливocтi пiдпpиємcтвa,

визнaчити хapaктеp, cпецiaлiзaцiю, мacштaби i cтуктуpукoжнoгo виду

виpoбничoїдiяльнocтi підприємства [2]. Для пpoведення aудитopcькoї пеpевipки

мoжуть викopиcтoвувaтиcя тaкi метoдичнi пpийoми aудиту: oбcтеження,

вибipкoвi cпocтеpеження; iнвентapизaцiя, кoмплекcнi тa темaтичнi пеpевipки;

екcпеpтизa, пpийoми пopiвняльнoгo i фaктopнoгo aнaлiзу, iнфopмaцiйне

мoделювaння; дocлiдження дoкументaцiї; cлужбoве poзcлiдувaння, нормативно-

пpaвoве регулювання [4]. Aудитopcьку пеpевipку фінансових результатів

неoбхiднo пpoвoдити у певнiй пocлiдoвнocтi. Звичaйнo, мicце пpoведення

aудиту зaлежить вiд тoгo, дo якoї гaлузi нaлежить пiдпpиємcтвo тa вiд

cпецифiки йoгo діяльності [2]. Дo пpoведення aудиту дoхoдiв i витpaт зa

oкpемими їх гpупaми здiйcнюють їх пеpевipку щoдo вiдпoвiднocтi клacифiкaцiї,

oцiнки тa умoв визнaння, вiдпoвiднocтi вимoгaм положень бухгалтерського

обліку. Зa мaтеpiaлaми пеpевipки aудитop, який пpoвoдить aудит, пoдaє

pезультaти пpoведенoї пеpевipки у виглядi aудитopcькoгo виcнoвку[1-4].

Пpoведення aудиту нa пiдпpиємcтвi дoпoмагає виявити вci недoлiки i

cлaбкi мicця oблiку фінансових результатів тa вiдoбpaження pезультaтiв у

бухгaлтеpcькoму oблiку i фiнaнcoвiй звiтнocтi. Aудит зaбезпечує не тiльки

пеpевipку дocтoвipнocтi iнфopмaцiї, a й poзpoбку пpoпoзицiй зa дoпoмoгoю

яких oблiк i paцioнaльне викopиcтaння pеcуpciв дaє мoжливicть oптимiзувaти

гocпoдapcьку діяльність пiдпpиємcтвa. Література: 1. Головач В. В. Поняття аудиту / В. В. Головач // Бухгалтерський облік і

аудит. – 2012. – № 2. – С. 53–57. 2. Марду Н.Ю. Аудит : навч. посіб. / Н.Ю. Мардус, О.О. Фальченко: за

ред. Л.Л. Яковлева. – Х. : НТУ“ХПІ”, 2014. – 178 с. 3. Давидов Г. М. Аудит : підручник / Г. М. Давидов. – К. : Знання. – 2001.

– 363 с. Кузькін Є.Ю. 4.Організація і методика аудиту: навч. посіб. / Є. Ю. Кузькін,

М. М. Коваленко, Н. О. Бондаренко, В. Д. Понікаров. – Х. : ХІФ УДУФМТ, 2009. – 232 с.

190

IT-ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА

ПЕРСПЕКТИВИ

Мицюк С.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Теперешній стан економіки України і ті процеси, що відбуваються в

нашій державі, як ніколи потребують розвитку сучасних технологій.

Суспільство з кожною хвилиною все більше і більше використовує

новітні технології і рівень цього використання буде і надалі збільшуватись.

Сучасні технології, серед яких ІТ-технології, - це майбутнє країни, адже

розвиток саме ІТ-галузі може піднести економіку України на новий якісний

рівень. Наявність достойних спеціалістів дає надію на таке піднесення, але це -

мінімум, який потребує підтримки держави.

Необхідно також зазначити, що розвиток ІТ- галузі - шанс для створення

в Україні інноваційної енкономіки, а це, в свою чергу, дозволить якісніше

працювати таким галузям господарства, як: медицина, освіта, енергетика, ЖКГ

та ін.

Складний економічний і політичний період України хоч і вимагає

розвитку певних процесів, в той же час гальмує становлення деяких галузей, до

яких відноситься і ІТ-галузь, так як практично унеможливлює створення

необхідних висококваліфікованих робочих місць, проникнення комп'ютерних

технологій в інші галузі економіки, вливання валюти в економіку та ін.

191

СПЕЦИФІКА МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ІНТЕРНЕТ

Мороз Л.С.

Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

Проблеми маркетингового дослідження, його змісту і функцій аж ніяк не

прості і викликають досить запеклі суперечки як серед вчених, так і серед

практиків маркетингу.

Відповідно до кодексу міжнародної організації ЕSОМАР маркетингові

дослідження – це "систематичний збір і об'єктивний запис, класифікація, аналіз

і подання даних щодо поведінки, потреб, відносин, думок, мотивацій тощо,

окремих осіб і організацій (комерційних підприємств, державних установ тощо)

у контексті їхньої економічної, громадської, політичної та повсякденної

діяльності. Виходячи з цілей даного кодексу, термін "маркетингові

дослідження" містить у собі також поняття "соціальні дослідження", оскільки

при їх проведенні використовуються однакові прийоми і методи вивчення явищ

і проблем, не пов'язаних прямо з маркетингом товарів і послуг". У рамках

даного підходу в процесі маркетингового дослідження реалізуються такі

найважливіші функції:

– збір різноманітної маркетингової інформації про ринок, споживачів,

товарів тощо, спрямованої на задоволення інформаційно-аналітичних потреб

маркетингу;

– аналіз і оцінка зібраної інформації, передача необхідних відомостей до

маркетингової інформаційної системи;

– підготовка зібраної інформації до прийняття маркетингових рішень,

створення на її основі інформаційно-аналітичної основи маркетингових рішень

і планів.

В залежності від методів отримання маркетингової інформації

розрізняють такі види маркетингових досліджень: Кількісні маркетингові

дослідження:анкетні опитування; поштові опитування; телефонні опитування;

store cheking; кабінетні дослідження; clipping. Якісні маркетингові

дослідження:фокус-групи; глибинні інтерв'ю; спостереження; mystery shopping.

Види маркетингових досліджень в Інтернеті:спостереження; Інтернет-

опитування; інтерв'ю; он-лайн фокус-групи.

Література:

1. Ілляшенко С.М. Сучасні тенденції застосування інтернет-технологій у

маркетингу / С.М. Ілляшенко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. –

№ 4, Т. ІІ. – С.64-74.

2. Малхотра Нэреш К. Маркетинговое исследование. Практическое

руководство, 3-е издание: Пер. с англ. / Нэреш К. Малхотра. – М.: ИД

«Вильямс», 2002. – 960 с.

3. Окландер М.А. Концепція формування системи маркетингових

досліджень інновацій машинобудівного підприємства / М.А. Окландер,

О.І. Яшкіна // Економіст. – 2013. – №11 (325). – С. 52-56.

192

СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДЫ ОЦЕНКИ ПЕРСОНАЛА НА

ПРЕДПРИЯТИИ

Мороз Ю.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В нынешнее время лишь малая часть отечественных предприятий уделяет

достаточное внимание регулярной оценке работы персонала, а ведь это

неотъемлемая часть управления деятельностью на предприятии. Благодаря ей

появляется возможность наглядно определять результаты работы и уровень

профессионализма работников на предприятии.

Запланированная и регулярная оценка сотрудников способна помочь

руководителю лучше понять свой коллектив, его мотивы и цели, а также

поспособствовать в принятии правильных и обоснованных решений о

повышении в должности, росте зарплаты или увольнении сотрудников.

Современная оценка персонала имеет большое количество методов

оценки, их выбор зависит от назначения исследования и численности

персонала.

Данюк В.М., Петюх В.М., Цимбалюк С.О. классифицируют их по форме

выражения конечного результата, выделяя описательные, количественные и

комбинированные методы. При описательных методах оценка подается в

текстовой форме, при количественных и комбинированных используются

шкалы оценок, позволяющие количественно измерить различные уровни

выполнения работ на предприятии.

Крушельницкая О.В., Мельничук Д.П., методы оценки персонала делят на

традиционные и нетрадиционные. В первом случае они сфокусированы на

отдельном работнике и основываются на субъективной оценке руководителя

или коллег, они эффективны в крупных предприятиях со стабильной внешней

средой.

Нетрадиционные методы – рассматривают рабочую группу (коллектив) и

ставят акцент на оценку работника его коллегами и способность работать в

группе, также учитывается не только успешное выполнение сегодняшних

функций, но и способности к профессиональному развитию и освоению новых

профессий и знаний .

Оценка персонала всегда будет занимать важную часть в системе

управления персоналом. Она является основой правильного принятия кадровых

решений руководителем, мотивацией сотрудников и повышения их стремлений

в развитии и росте, а также в разработке новых методов управления, то есть

усовершенствования системы кадровой политики.

Несмотря на то, что система оценки бывает недостаточно проста и

объективна, правильное понимание миссии компании и ее стратегических

целей, совокупность одновременного обучения и развития персонала, а также

своевременная его аттестация и мотивация несомненно даст возможность

повысить доходность предприятия за счет более эффективного управления

персоналом, и поможет ей слаженно двигаться к намеченным целям.

193

ПОГЛЯД НА ПРОЦЕС РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Назаренко О.В., Решетняк Н.Б.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Україна знаходиться зараз у фокусі уваги всього світу. Якщо вдасться

перемогти власну бюрократію, надати економічну свободу головному ресурсу –

працюючим людям та залучити іноземні інвестиції, країна зможе швидко

розвиватися як незалежна держава. Галузева структура економіки України є

дуже неефективною і потребує глибокого реформування. В суспільстві

створено умови для нагальних системних ринкових реформ. З 2015 року уряд

скоротив кількість податків з 22 до 9, але зменшення кількості податків є

скоріш номінальним, ніж реальним: скорочення податків відбувається за

рахунок їх укрупнення та зміни назв. Для того, щоб ринкові реформи привели

до зростання економіки, вони мають бути дійсно радикальними і

комплексними. Значне зниження податкового навантаження дозволить

модернізувати виробництво, поліпшити якість продукції вітчизняного бізнесу.

Але необхідно комплексно впроваджувати реформи в податковій,

правоохоронній, соціальній (пенсійна, освітня, медична, житлово-комунальна),

антимонопольній та інвестиційній сферах.

Неефективність галузевої структури економіки України вимагає

виявлення пріоритетних галузей і стимулювання державою їх розвитку задля

оснащення їх новими технологіями. Структурна перебудова передбачає зміну

пропорцій при розміщенні трудових, природних та капітальних ресурсів з

метою отримання структури національного продукту, що відповідає

внутрішнім потребам країни і сприяє посиленню її позицій у світовій

господарській системі.

Доцільні наступні напрямки структурної перебудови України: виділення

та стимулювання з боку держави пріоритетних видів виробництв, де Україна

має певні досягнення. Це сільське господарство, інформаційні технології,

машинобудування, у тому числі виробництво військової техніки. Великі

можливості також має розширення сфери туризму, для якого існують

сприятливі умови. Слід активніше працювати щодо зниження енергозалежності

від Росії шляхом власних розробок внутрішніх родовищ газу і нафти, розвитку

альтернативних видів енергії. Необхідним є впровадження енергоощадних

технологій в усі види діяльності.

Стан національної економіки та соціальна активність громадянського

суспільства вимагають результативності реальних, а не половинчастих

ринкових реформ. Однак все зазначене вище є можливим лише за умови

політичної волі до здійснення реформ і реального скасування корупційно-

олігархічної моделі економіки.

194

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ

КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Ніколайчук О.А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний

університет», м. Кривий Ріг

Ефективність функціонування підприємства в значній мірі пов’язана з

інтелектуальним капіталом, що виступає найважливішим стратегічним

фактором економічного розвитку.

Аналіз наукових досліджень щодо розуміння сутності «управління

інтелектуальним капіталом підприємства» свідчить про недостатній рівень

висвітлення питань з даної проблематики. Економічна сутність даного поняття

не розкрита повною мірою, існуючий понятійний апарат не уніфікований і

характеризується розпливчастістю термінології.

Нами запропоновано розрізняти декілька підходів щодо тлумачення

досліджуваного поняття: стратегічний; функціональний; як процес

управління інтелектуальною власністю; як процес управління знаннями; за

етапами управління; за стадіями перетворень; як процес трансформації

інтелектуальних ресурсів. Узагальнення результатів критичного аналізу

дозволяє стверджувати, що управлінням інтелектуальним капіталом

підприємства називають різні поняття й процеси, або не охарактеризовані

повною мірою, або такі, що належать до нього як складові елементи.

Найчастіше до нього відносять процеси, пов’язані з управлінням знаннями,

інтелектуальною діяльністю, інформацію й т. ін. В реальній практиці

змішування і підміна цих понять часто призводить до нерозуміння як

теоретичної сутності розглянутих явищ, так і практичних аспектів управління.

Окрім того, нестабільний характер української економіки та нерозвиненість

ринкових відносин накладають свій відбиток на процес управління

інтелектуальним капіталом вітчизняних підприємств, що виключає

можливість безпосереднього прийняття західних моделей, адекватних умовам

стабільно функціонуючої економіки.

На нашу думку, управління інтелектуальним капіталом підприємства – це

сукупність принципів і методів розробки управлінських рішень щодо

забезпечення ефективного планування, організації та контролю процесів

формування, використання, розвитку та відтворення інтелектуального капіталу

підприємства, оцінювання його вартості та оптимізації структури, а також

мотивації процесів його накопичення і примноження, з метою отримання

конкурентних переваг, зростання вартості інтелектуального капіталу та

ефективності діяльності підприємства в цілому. Дане визначення побудовано на

функціонально-процесних засадах менеджменту, конкретизує функціональні

складові управлінського процесу з врахуванням специфічних особливостей

інтелектуального капіталу та цілі менеджменту.

Запропонований підхід до розуміння сутності управління

інтелектуальним капіталом підприємства сприяє поглибленню тлумачення

досліджуваного поняття з врахуванням специфічних рис об’єкту дослідження.

195

ВІДМІННОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО БРЕНДУ ВІД

СПОЖИВЧОГО

Новицька М.А.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», м. Київ

На підставі дослідження особливостей промислового маркетингу для товарів

середнього рівня складності (не елементарних стандартизованих товарів та не

товарів індивідуального виробництва), чинників, що впливають на прийняття

рішення про співпрацю, характеру комунікацій нами виокремлено ряд

відмінностей формування промислового бренду від більш звичних технологій

брендингу в сфері споживчого маркетингу, а саме:

1. Низька щільність інформаційних потоків. Ця особливість зумовлена

двома чинниками: 1) особливістю товарів – через те, що продукція не

призначена для споживчого користування, для сприйняття інформації про неї

необхідні спеціальні умови; 2) професійна цільова аудиторія, на яку

спрямований інформаційний вплив, нечисленна, тому масовий інформаційний

вплив не ефективний.

2. Нерозривний зв'язок продукції з виробником, навіть якщо для просування

продукції використовується окрема товарна марка (ТМ). На відміну від масових

комунікацій, коли споживач може не знати, хто є виробником продукції, йому

достатньо знати і оцінювати характеристики бренду, у промислових

комунікаціях бренд продукції і бренд підприємства нерозривні. Репутація

підприємства завжди відкладає відбиток на сприйняття продукту, і це слід

враховувати при просуванні продукції.

3. Довготривалість процесу формування бренду промислового

підприємства та формування лояльності споживачів. Період формування

бренду досить тривалий, це пов'язано з тривалістю життєвого циклу продукції.

4. Необхідність впливати на групу фахівців, які приймають рішення. При

побудові маркетингового звернення слід враховувати інтереси групи фахівців з

різних сфер, які беруть участь у прийнятті рішення: виробників, менеджерів,

інженерів-експлуатаційників, економістів, що ускладнює процес комунікацій і

вимагає максимальної персоніфікації інформації.

5. Необхідність врахування емоційних мотивів, незважаючи на

пріоритетність прагматичних при побудові комунікацій. Відсутні необдумані

емоційні покупки, рішення приймаються на основі прагматичних цілей і

завдань, що необхідно враховувати при формуванні образу бренду, але з іншого

боку, рішення приймаються людьми, існують об'єктивні закони сприйняття і

запам'ятовування інформації, і повне виключення емоційної складової

неможливе.

Література: 1. Домнин В.Н. Уподобання бренду - ключовий фактор впливу на споживчий попит і

ринкові показники фірми / В.Н. Домнин // Бренд-менеджмент. - 2009. - №3. - С.130-144.

2. Аакер Д. Створення сильних брендів / Д. Аакер, пер. з англ. М. :

Видавництво. дім «Гребенников», 2003.

196

УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ

ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ

Новікова І.Е.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Очевидно, що геополітична криза, яка виникла в Україні вкрай

негативно впливає, як на економічну, так і на суспільну ситуацію в державі.

Наслідками відомих подій передусім стали раптові (ситуаційні) зміни в усіх

сферах вітчизняного господарства, а саме: в державному управлінні, в роботі

організацій та підприємств, в організаційній культурі, а також, і найголовніше,

зміни у самих людях, у їхній свідомості, у їхньому відношенні до дійсності. Ці

зміни зумовили необхідність подальших фундаментальних та глобальних

трансформацій у державі, зокрема й в освітній сфері.

З вересня 2014 року в Україні набув чинності новий Закон "Про вищу

освіту". Цей закон передбачає ряд суттєвих змін у вищій освіті. Серед іншого

передбачено й фінансову та господарську автономію вишів. В сучасних умовах

імплементації міжнародних стандартів фінансової звітності новий стиль

управління передбачає впровадження нових підходів й у системі інформаційно-

аналітичного забезпечення управлінського процесу.

Для підвищення конкурентоспроможності вишів доцільно: розширити

методи залучення іноземних громадян в якості споживачів освітніх послуг та

поглибити викладання навчальних дисциплін іноземною мовою; максимально

спростити українській молоді шлях вступу до ВНЗ; уможливити особисте

самостійне посильне фінансування навчального процесу абітурієнтами;

привести у відповідність присутні на освітньому ринку спеціальності до запитів

та очікувань вітчизняного та міжнародного ринку праці, а також запровадити

міжнародні стандарти власної фінансової звітності.

Так, у сусідній Польщі як державні, так і приватні виші орієнтовані на

потреби ринку праці. Усі спеціальності, у тому числі економічної

спрямованості є максимально конкурентоспроможними. Багато уваги

приділяється вивченню міжнародної економічної специфіки, у тому числі

Європейського Союзу. Наприклад один із самих рейтингових приватних вищих

навчальних закладів - Університет Лазарського пропонує навчання бакалаврів

за напрямами, що інтегруються у європейську та світову економічну систему, а

саме: "Адміністрування справ в ЕС", "Міжнародна торгівля в епоху

глобалізації", "Торгівля й логістика в міжнародному масштабі", "Европеїстика".

Велика увага приділяється й інноваційним спеціалізаціям, таким як:

"Інноваційне підприємництво", "Управління людськими ресурсами",

"Інтерактивний маркетинг". В магістерських програмах перевага надається

управлінським, у тому числі міжнародним напрямам, таким як: ""Управлінська

економіка", "Управління проектами", "Управління нерухомістю", "Суспільне

управління","Бізнес на міжнародних ринках" тощо.

197

РОЗВИТОК НАУКОВО- ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ

СУТНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Носенко О.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

У вітчизняній науці щодо розвитку суспільного виробництва тривалий

час використовувався термін «науково-технічний прогрес». Світова практика

для позначення якісних змін у виробництві використовує термін «інновація»

або «нововведення». Слід зазначити, що у науковій літературі немає

однозначного визначення поняття «інновація». Якщо прийняти те, що слово

«інновація» є похідним від латинського «novo», що означає змінювати,

оновлювати, то під інновацією слід розуміти процес змін, оновлення [1, с. 9].

Наприклад, угорський економіст Б. Санто визначив інновацію, як «такий

суспільно-технічно-економічний процес, який через практичне використання

ідей та винаходів приводить до створення кращих, за своїми властивостями

виробів, технологій та у випадку, якщо вони орієнтуються на економічну

вигоду, на прибуток; їх поява на ринку може приносити додатковий успіх» [2,

с. 83]. Однак більш поширеним є погляд, згідно з яким за основу беруть

переклад поняття «нововведення» як innovation, тобто «введена новація». Отже,

цим терміном називають об'єкти впровадження.

Австрійський вчений Й.Шумпетер визначив інновації як нові комбінації

змін у розвитку виробництва і ринку [3, с. 320-322]. У праці «Теорія

економічного розвитку» (1911 р.) він виділив п'ять типів нових комбінацій змін

або інновацій [1, с. 159]: виробництво нового продукту чи відомого продукту в

новій якості; впровадження нового методу виробництва; освоєння нового ринку

збуту; залучення для виробничого процесу нових джерел сировини; проведення

реорганізації (уведення нових організаційних форм).

Слід зазначити, що з розглянутих позицій інновація виступає не як

результат наукової діяльності, а як результат, що знайшов певне застосування в

суспільному виробництві. Аналіз економічної літератури свідчить, що,

виходячи із цілей і специфіки досліджуваного об'єкта, існує, як мінімум, два

підходи до визначення сутності інновації. В одному випадку інновація – це

результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології,

методу тощо, в іншому – процес уведення нових виробів, елементів, підходів,

принципів замість існуючих.

Багато дослідників вважають, що інновації варто розглядати як процес

зміни стану об'єкта (системи). Зокрема, чеський вчений Ф. Валента визначає

поняття «інновація» як «зміни в первісній структурі виробничого організму,

тобто як перехід його внутрішньої структури до нового стану».

Література: 1. Йохна, М. А. Економіка і організація інноваційної діяльності : навч. посіб. /

М. А. Йохна, В. В. Стадник. – К. : Академія, 2005. – 400 с.

2. Санто, Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто ;

общая ред. И вступ. Ст. Сазановова Б. В.; пер. с венг. – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.

198

СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ

Овсяннікова С.М., Заброда О.О.

Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя

Полтавського технічного університету мені Юрія Кондратюка,

м. Миргород

В умовах постійної перебудови економіки, інтегративних процесів у

суспільстві, розробки європейського стандарту професійної освіти, все більше

уваги приділяється якості професійного рівня, універсальності підготовки

випускника вищого навчального закладу (ВНЗ) та його адаптованості до ринку

праці. Інформаційні технології – це цілеспрямована організована сукупність

інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що

забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації,

розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх

розташування. Реалізація основних напрямків стратегії розвитку

інформаційного суспільства у галузі освіти в Україні визначені Законом

України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні

на 2007-2015 роки»: «забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності

населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на

використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості» [1].

Основними засадами розвитку інформатизації освіти в Україні мають бути:

– використання ІКТ у навчально-виховному процесі у поєднанні з

традиційними засобами, внесення змін в програми навчальних закладів освіти

усіх рівнів акредитації;

– створення інформаційної системи підтримки освітнього процесу;

– укомплектування навчальних закладів комп’ютерними комплексами та

мультимедійним обладнанням;

– забезпечення комп’ютерної безпеки процесу навчання;

– розвиток мережі електронних бібліотек;

– вдосконалення системи дистанційного навчання, створення відкритої

мережі освітніх ресурсів;

– забезпечення вільного доступу до засобів ІКТ та інформаційних

ресурсів;

– підвищення комп’ютерної грамотності викладача і студента.

Але не потрібно забувати, що паралельно з позитивними рисами

інформатизації освіти активно досліджуються і негативні (залежність від

Інтернету, послаблення соціальних зв’язків та посилення соціальної

відокремленості).Подальший шлях підвищення ефективності застосування

інформаційних технологій в освіті повинен базуватися на основі застосування

системного підходу.

Література: 1. Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в

Україні на 2007-2015 роки" (Відомості Верховної Ради України, 2007. – № 12, ст. 102)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16. –

Загол. з екрану.

199

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ

МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Окландер М.А.

Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

Інноваційний ризик — це можливість втрати грошових ресурсів при

виведенні на ринок нових товарів внаслідок відсутності планованого продажу.

Інноваційні ризики підлягають класифікації.

В залежності від середовища виникнення виділяють:

1) зовнішні ризики, що пов’язані з невизначеністю факторів

макросередовища;

2) зовнішні ризики, що пов’язані з невизначеністю факторів

мікросередовища;

3) внутрішні ризики, що пов’язані з станом підприємства:

— ризик прийняття неефективних управлінських рішень внаслідок

суб’єктивізму, переоцінки власних можливостей підприємства та стану ринку;

— недостатня підтримка керівництва, відсутність інноваційного клімату

підприємства, застарілі погляди на управління;

— недосконала інформаційна система маркетингу та комунікаційна

система на підприємстві;

— слабка обґрунтованість програми маркетингу;

— недосконалість програми маркетингу: недоліки комплексу маркетингу,

недостатнє взаємоузгодження маркетингових дій;

— невідповідність науково-технічного розвитку умовам ринку;

— нестача кваліфікованих кадрів певних сфер діяльності;

— нестача власних можливостей для випуску інноваційної продукції;

— недоліки нового товару щодо якості, конструкції, сервісу;

— недосконале позиціювання товару;

— несвоєчасний вихід на ринок найвищі ризики у сезонних товарів.

В залежності від ступеня об’єктивності виникнення ризику виділяють:

— об’єктивні ризики, що виникають під впливом реально виникаючих

факторів зовнішнього та внутрішнього середовища;

— суб’єктивні ризики, що пов’язані з людським фактором при прийнятті

рішень на різних етапах розробки та виводу на ринок нового товару.

За можливістю прогнозування ризики поділяють на: прогнозовані;

частково прогнозовані; непрогнозовані.

За рівнем фінансових витрат виділяють: допустимий ризик; критичний

ризик; катастрофічний ризик.

За ступенем управління виділяють ризики: що підлягають управлінню;

умовно підлягають управлінню; не підлягають управлінню.

Література: 1. Окландер М.А. Маркетингова товарна політика: навч. посіб. з грифом МОН

України (лист № 1/11-10437 від 08.07.2014 р.) / М.А. Окландер, М.В. Кірносова. – К. :

Центр учбової літератури, 2014. – 208 с.

200

ФАКТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВОГО

МАРКЕТИНГУ В КОМУНІКАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Окландер Т.О.

Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

Цифровий маркетинг (Digital маркетинг) – це використання всіх

можливих форм цифрових каналів для просування. Факторами ефективності

цифрового маркетингу в порівнянні з іншими комунікативними каналами є

[1, 2].

1. Підвищення рівня знання про підприємство/товар серед цільової

аудиторії. У цьому випадку добре працює контекстна реклама і спільні проекти

з порталами , популярні у цільової аудиторії.

2. Високий рівень впливу на молоду і просунуту аудиторія. Добре

сприймаються соціальні медіа, мобільні та Інтернет-додатки, «вірусні» ролики.

3. Можна просувати товар призначений для широкої цільової аудиторії

при обмеженому бюджеті. Доцільним є використання «вірусного» контенту,

Інтернет-PR і нестандартних масштабних Інтернет-акцій.

4. Є можливість детально повідомити споживачам про характеристики

товару у випадку технологічно складного товару. Доцільним є використання

Інтернет-роликів.

5. Є можливість емоційного впливу на цільову аудиторію. Доцільним є

використання красивих зображень, динамічної анімації і емоційних роликів —

цифрові канали.

6. Є можливість постійної підтримки комунікацій із споживачем.

Доцільним є використання соціального медіа-простору (найбільш популярний

зараз спосіб спілкування з аудиторіями). Такі контакти формують лояльність,

дозволяють проводити масштабні промоакції та семплінги, а також просто

зрозуміти поведінку і мотиви цільової аудиторії.

Основною тенденцією у розвитку цифровому маркетингу є створення

нових видів взаємодії з аудиторією споживачів. Вперше, в історії маркетингу

з’явилася можливість такої взаємодії, коли самі споживачі можуть створювати

бажаний товар. Говорити, те що думають — і бути впевненими , що їх почують.

Тепер навіть мале підприємство з потрібним для цільової аудиторії товаром, без

особливих рекламних бюджетів може за лічені хвилини донести повідомлення

до мільйонів потенційних споживачів. У той же час один негативний відгук про

товар може критично вплинути на рівень продажів підприємства. Уміння

маркетологів оперативно реагувати на зміни стає критичним чинником

виживання підприємства.

Література: 1. Сайт компанії comScore. Аналитика цифрового мира [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: comScore http://www.comscore.com/rus.

2. Russia's Digital Ecosystem Shaped by Market Nuances / [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.emarketer.com/Article/Russias-Digital-Ecosystem-Shaped-by-

Market-Nuances/1009653.

201

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ

ПІДПРИЄМСТВА

Олініченко К.С.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, м. Харків

Товарні запаси є основними грошовими вкладеннями для торговельних

підприємств та основним джерелом отримання ним прибутку. З метою

забезпечення необхідної віддачі від вкладених у бізнес коштів, уникання

іммобілізації фінансових ресурсів й перенаправлення їх на стратегічний

розвиток торговельної діяльності, забезпечення необхідних темпів зростання

підприємства ефективне управління товарними запасами є вельми актуальним.

З метою управління товарні запаси відображаються в бухгалтерському

обліку. Дані, отримані в управлінській та фінансовій звітності, дозволяють

організувати управління товарними запасами, що є значущою галуззю всієї

системи управлінського обліку і контролю торговельно-господарської

діяльності підприємства.

Сучасною теорією управління товарними запасами розроблено низку

систем управління, що являють собою сукупність правил і показників, які

визначають момент часу й обсяг закупівлі товарів для поповнення запасів.

Параметрами системи управління запасами є: 1) точка замовлення -

мінімальний (контрольний) рівень запасів товарів, при настанні якого

необхідно їх поповнення; 2) нормативний рівень запасів - розрахункова

величина запасів, що досягається при черговій закупівлі; 3) обсяг окремої

закупівлі; 4) частота закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими

закупівлями товарів, тобто періодичність поповнення запасів; 5) поповнювана

кількість товарів, при якій досягається мінімум витрат на зберігання запасу при

заданих витратах на поповнення і заданих альтернативних витратах

інвестованого капіталу.

До основних систем управління запасами відносять:

1) управління з фіксованим розміром замовлення;

2) управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

У системі з фіксованим розміром замовлення основним параметром є

розмір замовлення. За критерій оптимальності виступає мінімум сукупних

витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Розмір же замовлення

визначається за формулою Уілсона.

У другій системі замовлення відбуваються у строго визначені моменти

часу, які відстоять один від одного на рівні інтервали. Розмір замовлення при

цьому визначається таким чином, що за умови точної відповідності фактичного

споживання за час поставки очікуваному поставка поповнює замовлення на

складі до максимально бажаного рівня.

Застосування сучасних систем управління запасами підтверджує те, що

запас перестає бути тільки розрахунковим показником діяльності, а стає одним

із основних об'єктів управління, що забезпечують успіх підприємства.

202

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НАПІВФАБРИКАТНОГО МЕТОДУ

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НА МАШИНОБУДІВНИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ.

Орлова А.Ю.

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, м. Харків

У роботі досліджено особливості методологічних підходів щодо

використання напівфабрикатного методу планування витрат і калькулювання

собівартості готової продукції на основі досвіду впровадження інформаційних

систем на ряді великих машинобудівних підприємств.

Рисунок 1 – Блок-схема процесу планування та аналізу собівартості

На машинобудівних підприємствах із серійним типом виробництва

суттєві переваги дає застосування напівфабрикатного методу обліку витрат і

калькулювання собівартості, при якому об'єктом калькулювання (а, відповідно,

і планування ресурсів та витрат) виступає напівфабрикат, вироблений в

результаті відокремленої частини технологічного процесу. Цей метод дозволяє

більш точно планувати та бюджетувати виробництво, ідентифікувати і

калькулювати незавершене виробництво, втрати від браку, оцінювати

ефективність роботи окремих переділів, застосування альтернативних

технологій, тощо. Але при цьому значні труднощі викликає розвузлування

фактичної собівартості готової продукції до початкових елементів і статей

витрат, які традиційно звикли аналізувати економісти на таких підприємствах.

Автор пропонує методику планування та аналізу собівартості, яка не вимагає

такого розвузлування. Блок схема процесу представлена на рис. 1

203

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

Павлик В.С.

Харківський національний економічний університет ім. С.Кузнеця, м. Харків

Функціонування фінансової системи спрямоване на вирішення певних

завдань, що стоять перед суспільством. Цим завданням підпорядковуються і

організація фінансових відносин у суспільстві, і процеси руху та розміщення

фінансових ресурсів, і пропорції між їх централізацією та децентралізацією, і

порядок формування, розподілу та перерозподілу доходів, і спрямованість

витрат окремих суб’єктів підприємницької діяльності, громадян та держави, і

структурне співвідношення між окремими сферами і ланками фінансової

системи, і характер взаємовідносин між ними, і пропорції між індивідуальним

та суспільним споживанням. При цьому можлива практично безмежна

чисельність варіантів організації фінансових відносин і фінансової діяльності, з

яких необхідно вибрати саме той, що найбільше підходить даній країні у даний

час. Вибір цих варіантів і становить основу фінансової політики, яку здійснює

держава.

Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку,

реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від

конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством.

Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової

політики, слід усвідомити дуже важливий висновок — фінансова політика має

бути адекватною закономірностям суспільного розвитку.

Фінансова політика нинішнього етапу розвитку України повинна бути

розроблена на основі вимог сучасної фінансової стратегії та з урахуванням

сформованих економічних умов. Вона перш за все повинна передбачати

подолання кризового стану, в якому знаходиться сьогодні наша держава. На

теперішній час кризові явища проявляються як у сфері державних фінансів, так

і в сфері фінансів підприємств і організацій. Свідченням кризи в галузі фінансів

виступає дефіцит державного бюджету України; зростання внутрішнього і

зовнішнього державного боргу; наявність великої кількості збиткових і

малорентабельних підприємств; значні суми непродуктивних витрат і втрат в

господарстві; зростання незавершеного будівництва. Аналітики рейтингового

агентства Fitch прогнозують, що в 2015 році падіння економіки України складе

5% при інфляції в 26%. Ці оцінки співпадають з прогнозами ключового

кредитора країни - Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Тому, велике значення в плані активізації фінансової політики має бути

докорінна зміна практики перерозподілу фінансових ресурсів. На противагу

«вертикальному» методу, здійснюваному за допомогою бюджету, а також через

вищі організації, все більш широкий розвиток отримує «горизонтальний»

перерозподіл фінансових ресурсів через фінансовий ринок. Важливим, також, є

втілення податкової, соціальної, економічної реформи, але перш за все - це

боротьба з корупцією. Такі першочергові завдання ставить перед собою

керівництво держави щодо побудови нової європейської України.

204

СУЧАСНІЙ СТАН ХЛІБОПЕКАРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Пантелєєв М.С., Брєусова А.Є.

Харківська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

Можливості економічного росту для більшості виробників продуктів

харчування обмежені. Рівень конкуренції в харчовій промисловості,

забезпечення відповідного якості сировини, продукції й продовольства, зміна

структури споживання вимагають постійних інвестицій у оновлення й

модернізацію виробництва для підвищення його ефективності. Забезпечити

стабільне зростання виробництва можливо за допомогою впровадження

інноваційних технологій, нових видів продукції, створення товарів з якісно

новими споживчими властивостями й високою конкурентоспроможністю.

Це справедливо й для хлібної галузі, яка, з одного боку, належить до

стратегічно важливих для країни, виробляючи продукцію, що користується

постійним попитом у населення, з інший, саме в даній галузі в останні роки

спостерігається істотна жорсткість конкуренції між малим і великим бізнесом.

Незважаючи на очевидні тенденції галузевого розвитку, хлібопекарські

підприємства не займаються формуванням у населення вистави про споживчі

властивості хліба; їхні маркетингові служби не приділяють належну увагу

створенню позитивного іміджу продукції й компанії-виробника, а збут

хлібобулочної продукції йде, в основному, в автоматичному режимі, тому що

хлібобулочні вироби розглядаються як продукт щоденного споживання.

У цілому стан конкурентного середовища в галузі помітно відстає від

потреб ринку. Так, обсяг виробництва затребуваних споживачами лікувальних і

лікувально-профілактичних сортів хліба й хлібобулочних виробів.

Хлібопекарські підприємства споживкооперації в середньому мають

невисоку прибутковість, що обумовлене насамперед обмеженим

платоспроможним попитом населення, високими видатками на реалізацію

продукції й особливостями розміщення цих підприємств на відстані від центрів

підготовки кадрів і джерел матеріально-технічного постачання. Низька

прибутковість об'єктивно перешкоджає залученню кредитів, інвестицій і

нагромадженню власних коштів для модернізації виробництва. Тим часом,

модернізація гостро необхідна, оскільки в середньому по галузі фізичне

спрацювання устаткування хлібопекарень становить більш 70%. Однієї з

основних причин низької прибутковості хлібопекарських підприємств є їх

порівняно невисокий конкурентний потенціал у міжгалузевому обміні, який не

дозволяє їм більш активно впливати на процес ціноутворення на сировину й

забезпечувати адекватний розподіл доходів у процесі проведення й реалізації

хлібної продукції. Цим же обумовлене збільшення обсягів заборгованості більш

сильних у конкурентному відношенні торговельних організацій перед

хлібопекарськими підприємствами. Розвиток хлібопечення й ситуація на ринку

в значній мірі залежать від умов роботи хлібопекарських підприємств із

суміжними галузями. Рухливість цін на хлібопекарську продукцію обумовлена

насамперед їх зміною в суміжних галузях, а їх стабілізація можлива тільки при

стабільному ринку сировини для хлібопечення.

205

ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ Панчеха К.О., Стригуль Л.С.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Власний капітал є однією з основних категорій обліку. Проте досі серед

вчених-економістів немає єдиної концепції для трактування цього поняття. Для більш глибокого розуміння категорії «капітал» її слід досліджувати, застосовуючи історичний підхід. Цей підхід знайшов своє відображення у працях Ф. Ф. Бутинця, Є. В. Мніха, В. Є. Швеця, А. Маршала та інших. Вперше поняття «капітал» з’являється в ХІІ – ХІІІ ст. і означає «засоби, склади товарів, сума грошей, позичені під проценти» [1]. Пізніше представники меркантилізму під цим поняттям розуміли форму абсолютного багатства. Їхні наступники –представники фізіократичної школи – відносили до капіталу інструменти, сировину та інші речові чинники виробництва [2]. А. Сміт та Д. Рікардо, які були представниками класичної економічної школи, трактували питання капіталу, як накопиченого запасу (частини багатства), необхідного для подальшого виробництва, від якого розраховують отримати прибуток [1]. К. Маркс також не мав єдиної думки щодо трактування цього поняття: 1) капітал – це вартість, яка створює додаткову вартість, або капітал – це само зростаюча вартість [2]; 2) капітал – це сутність, що проявляється в русі, у взаємодії уречевлених засобів виробництва з живою працею [1]. А. Маршал, який представляє неокласичну школу, розглядав капітал на макро- (капіталом є вся сукупність засобів виробництва, забезпечена ресурсами праці та землі) і макрорівнях (капітал – це частина багатства власника, яка може бути ним використана для отримання доходу).На сучасному етапі слід навести такі трактування сутності поняття «капітал». З точки зору фінансового менеджменту капітал – особливим чином організована частина фінансових ресурсів, залучених господарюючим суб’єктом на правах власності або у тимчасове користування з метою їх нарощування шляхом інвестування в певні активи. На думку Л. М. Алексеенко, капітал – це угода між «минулим і майбутнім», вартість, що приносить дохід, основними джерелами капіталу є заощадження й надходження відсотків за його користування [3]. Дж. Сінгел визначає капітал, як долю власника у засобах підприємства [1]. Згідно НП(С)БУ №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал – це частина в активах підприємства, що лишається після вирахування його зобов’язань [4].

Література: 1. Варичева, Р. В. Поняття власного капіталу / Р. В. Варичева // Вісник ЖДТУ.

– 2010. – № 2 (52). – С. 81-85. 2. Козяр-Якубів С. О. Економічна сутність та історичні аспекти власного

капіталу / С. О. Козяр – Якубів // Науковий вісник НУБіП України – 2012. - № 169 (2). – С.105 – 110.

3. Мацьків В. В. Особливості формування фінансового капіталу підприємств / В. В. Мацьків // Інноваційна економіка . - 2014. - № 1. - С. 171 –175.

4. Ромашко О. М. Удосконалення обліку власного капіталу на підприємстві/ О. М Ромашова // Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації : міжнародний збірник наукових праць. Випуск 1. – Тернопіль: Крок, 2013. – С. 30-33.

206

ОЗНАКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Педько І.А.

Одеська академія будівництва і архітектури, м. Одеса

Наприкінці ХХ ст. Комісія Європейських співтовариств визначила стан

цивілізації одночасно як інформаційне суспільство і як суспільство знань, в

якому знання отримуються завдяки безперешкодному доступу до інформації та

вмінню працювати з нею і є джерелом зростання добробуту. Тобто, знання є

похідними від вміння використовувати інформацію. Тому важливе значення

набуває здатність орієнтуватися в потоці інформації, критичний розум,

когнітивні здібності. Освіта стає домінуючою цінністю суспільства. Висновки

Комісії Європейських співтовариств стали узагальненням реальної ситуації в

соціально-економічному житті і наслідком того, що вже починаючи з середини

ХХ ст. вчені передбачали таку тенденцію у розвитку суспільства.

В другій половині ХХ ст. виникла і сформувалась теорія інформаційного

суспільства. Існують три логічно-структурні погляди відносно співвідношення

понять «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство»:

— постіндустріальне суспільство – це інформаційне суспільство;

— інформаційне суспільство – це стадія постіндустріального суспільства;

— інформаційне суспільство приходить на зміну постіндустріальному

суспільству.

При всьому різноманітті та дискусійності поглядів на технологічні,

економічні, соціальні процеси, що супроводжують інформатизацію суспільства,

беззаперечно виділяються наступні ознаки інформаційного суспільства:

— рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та

інформаційної інфраструктури дозволяє забезпечити широкий доступ до

інформації;

— продукуються значні обсяги інформації;

— інформація включається в систему факторів виробництва.

На початку ХХІ століття точка зору, відносно ідентифікації сучасного

суспільства, як інформаційного стала розповсюдженою, а інформаційно-

комунікаційні технології кардинально змінили спосіб виробництва та якість

життя і стали фундаментом сучасного технологічного устрою. Наявність

феномену глобального використання інформаційно-комунікаційних технологій

призвело до того, що найважливішою компетенцією стало уміння ефективно

розпоряджатися інформацією.

Необхідність широкого використання потенціалу інформаційно-

комунікаційних технологій для забезпечення суспільного розвитку,

комфортності ведення бізнесу і підвищення якості життя є основним змістом

програм розвитку інформаційного суспільства, прийнятих урядами країн,

міжнародними організаціями, регіональними та муніципальними органами

самоврядування.

207

ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ

Петренко С.Ю., Глухова С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасних умовах розвитку національної економіки суттєвим і

актуальним є конкурентоспроможний персонал і ефективність соціально-

трудових відносин, оскільки кадрова політика є важливою складовою

корпоративної стратегії діяльності підприємства та основною його

конкурентною перевагою. Це пов’язано з тим, що ефективна діяльність

підприємства залежить не тільки від якісних і кількісних характеристик

працівників, а й від результативності методів і механізмів управління ними. Усе

це обумовлює актуальність і важливість досліджуваної теми.

Досвід роботи провідних підприємств свідчить про те, що їх головною

конкурентною перевагою є унікальний кадровий потенціал. Досить високий

рівень корпоративної культури робить підприємство привабливим для

талановитих працівників, утримує їх в організації, а результати їх праці, в свою

чергу, створюють відповідну репутацію фірми, привертають нових споживачів

та висококваліфікованих співробітників. Головним завданням таких

підприємств є сприяння зростанню професійної компетенції робітників та

розвитку їх навичок і вмінь.

Основною метою кадрової політики є своєчасне забезпечення

оптимального балансу процесів комплектування, збереження персоналу, його

розвитку відповідно до потреб підприємства, вимог діючого законодавства та

стану ринку праці.

Кадрова політика на підприємстві майбутнього повинна будуватися на

наступних принципах:

– повна довіра до працівника і надання йому максимальної самостійності;

– результат діяльності підприємства визначається ступенем згуртованості

колективу;

– максимальне залучення інноваційних технологій для побудування

корпоративної культури;

– необхідність розвитку мотивації працівників.

Кадрову політику потрібно направити на формування такої системи

роботи з кадрами, яка б орієнтувалась на одержання не тільки економічного,

але й соціального ефекту, при умові діючого законодавства, нормативних актів

і урядових рішень. Механізмом реалізації кадрової політики є система планів,

норм і нормативів, організаційних, адміністративних та соціальних заходів,

спрямованих на вирішення кадрових проблем і задоволення потреб організації

в персоналі.

208

МОТИВИ СПОНУКАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Побережна К.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сьогодні, в умовах мінливості зовнішнього оточення розвиток сучасних

промислових підприємств неможливий без ефективного використання їхньої

інноваційною діяльності.

Велику роль в процесі створення й подальшого впровадження нових та

інноваційних розробок відіграє інтелектуальна складова даного процесу –

персонал підприємства, серед яких ключову роль відіграють спеціалісти -

інноватори, генератори нових ідей, раціоналізатори та розробники нової

техніки та технологій.

Головною передумовою ефективності інноваційного процесу на

підприємстві є гармонізація відносин між людьми – учасниками інноваційної

діяльності, створення і підтримка сприятливості виробничого і психологічного

клімату, наявність у персоналу мотивації до творчості [1, с. 338].

До основних внутрішніх та зовнішніх мотивів, що спонукають до творчої

активності персонал підприємства можна віднести запропоновані

Краснокутською Н. В. наступні мотиви:

Зовнішні мотиви:

– система управління організацією;

– попит на нову техніку і технологію;

– досягнення науки і техніки.

Внутрішні мотиви:

– самовираження шляхом реалізації свого потенціалу;

– належність до професійної групи;

– визначення членами організації, суспільства професіоналізму,

компетентності, значущості особистості;

– матеріальна незалежність і впевненість у майбутньому;

– забезпеченість особистої безпеки [2, с. 100].

Працівники, що є розробниками нової продукції та технологій,

відрізняються серед інших категорій працівників своїм інтелектом, високим

рівнем освіти, активною життєвою позицією, високою працездатністю,

здібностями до творчої діяльності, самостійністю та незалежністю у поглядах.

Тому, при розробці мотиваційних заходів та програм, у кадровій політиці

необхідно враховувати не тільки загальні принципи управління, а й особливості

праці розробників.

Література: 1. Управління інноваційною діяльністю: монографія / під заг. ред.

О. М. Ястремської та Г. В. Верещагіної. – Х. : ФОП Павленко О.Г.; ВД «ІНЖЕК»,

2010. – 404 с. 2. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. /

Н. В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.

209

ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ЗСП: ОБҐРУНТУВАННЯ

ВПРОВАДЖЕННЯ

Побережний Р.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Аналіз літературних джерел зі стратегічного менеджменту, із напрямків

та особливостей розробки ЗСП та проблем інноваційне-інвестиційної діяльності

підприємств дозволив виділити в структурі ЗСП відповідно до основних

функціональних сфер життєдіяльності сучасних машинобудівних підприємств

й груп кризоутворюючих факторів як результату невирішених суперечностей

наступні складові: фінансову, клієнтську, внутрішніх бізнес-процесів, навчання

та розвитку та інноваційне-інвестиційну. Необхідність впровадження нової

«інноваційно–інвестиційної» складової обумовлюється наступним:

1. Вважаємо, що сьогодні машинобудівному підприємству, яке прагне

інтегруватись до світового співтовариства, для пошуку нових ефективних

механізмів функціонування та розвитку необхідно враховувати загальну

інноваційну спрямованість діяльності всього підприємства.

2. Фінансування машинобудівних підприємств має власну специфіку і,

вимагає більших обсягів інвестицій та фінансування, що в свою чергу потребує

підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємства як об’єкту

інвестування вітчизняних та зарубіжних інвесторів та створення на

підприємстві механізму пошуку та залучення фінансових ресурсів.

3. Для вирішення завдань щодо формування стратегії розвитку в

дослідженні в якості її функціональних складових запропоновано обрані

складові за ЗСП, кожна з яких буде спрямована на досягнення системи цілей у

певній функціональній області та за показниками використання яких можливо

визначити ступінь реалізації наявних ресурсів, визначити загальний тип

розвитку підприємства (деструктивний, збалансований або конструктивний) та

розробити управлінські заходи щодо реалізації сформованої стратегії розвитку.

Таким чином, саме ефективність реалізації «інноваційне – інвестиційної»

складової є запорукою успішного проведення управлінських заходів щодо

забезпечення розвитку підприємства у стратегічному періоді.

4. Виокремлення цієї складової дасть змогу виявити та згрупувати

найбільш впливові показники інноваційної та інвестиційної діяльності, що

дозволить діагностувати наявність або відсутність кризових явищ як результату

невирішених протиріч і суперечностей у цій сфері життєдіяльності

машинобудівного підприємства, покращити процес розподілу цілей розвитку за

окремими перспективами при розробці стратегічних карт.

5. Існує достатня кількість необхідних показників, що відбивають

наявність, стан та ефективність використання інвестиційних та інноваційних

ресурсів, які можна розрахувати на основі існуючої фінансової, податкової та

статистичної звітності та які можуть бути інтегровані до системи управлінської

звітності.

210

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ

Погорєлова Т.О., Кутик Ю.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогодні усе дедалі частіше спостерігається практика переходу

вітчизняних підприємств на інноваційну модель економічного розвитку,

оскільки відомо, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку

суб’єктів господарювання здатні забезпечити високі показники економічного

росту, підвищити їх експортний потенціал, вирішити певні економічні,

екологічні, соціальні проблеми, а також тримати стійку

конкурентоспроможність українських підприємств.

Розроблення і запровадження інновацій на підприємствах нерозривно

пов’язані з отриманням і переробкою певної інформації щодо зовнішнього та

внутрішнього середовища підприємств. Інформаційне середовище є

найважливішою частиною процесів розроблення і впровадження нововведень і

потребує значних зусиль і ресурсів на всіх стадіях інноваційної діяльності.

Сьогодні без активного використання інформаційних технологій

неможливо уявити процес розробки і успішного втілення в життя інноваційних

ідей.

Інформаційна система – це сукупність інформації, апаратно- програмних і

технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і

процедур оброблення даних, персоналу управління, які реалізують функції

збирання, передавання, оброблення і накопичування інформації для підготовки

і прийняття ефективних управлінських рішень.

Причини, що спонукають організації впроваджувати інформаційні

системи, з одного боку, обумовлюються прагненням збільшити продуктивність

повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення, а з іншого, – бажанням

підвищити ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства за

рахунок прийняття оптимальних та раціональних управлінських рішень.

Основне завдання інформаційної системи управління полягає у

підпорядкуванні усіх внутрішніх процесів головним цілям підприємства.

Умовою успіху інноваційного розвитку підприємства є належне

інформаційне забезпечення всіх етапів інноваційної діяльності, яке

здійснюється спеціально створюваними інформаційними системами та

службами. Такі системи та служби збирають, систематизують, зберігають,

обробляють, виконують пошук і поширюють наукову, технічну, економічну та

іншу інформацію, а також допомагають у перетворенні цієї інформації в

знання.

211

СОЦИАЛЬНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ УКРАИНСКОГО БИЗНЕСА:

ТЕОРИЯ И РЕАЛЬНОСТЬ

Попадинец Е.В.

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет,

г. Харьков

В последнее время особую популярность у отечественных и зарубежных

исследователей приобрела концепция корпоративной социальной ответственности.

Зарубежные фирмы инвестируют в безопасность окружающей среды,

минимизацию социальных диспропорций, помощь учреждениям культуры и

образования. В долгосрочной перспективе эти расходы становятся окупаемыми

через рост спроса на продукцию фирмы, укрепление ее имиджа и в целом

способствуют подъему национальной экономики.

Практическая сторона социальной ответственности украинского бизнеса

находится в зачаточном состоянии. Отечественные предприниматели,

ориентируясь исключительно на текущую прибыль, пытаются минимизировать

текущие и перспективные издержки, обрекая свое дело на бесперспективность.

Поэтому развитие фирмы необходимо рассматривать сквозь призму ее социальной

ответственности, возможных социальных трансформаций общества через

совместные усилия бизнеса и государства.

Используя ведущий зарубежный опыт, регулирование социальной

активности бизнеса возможно по направлениям:

– поощрение налоговыми льготами социально ответственных фирм,

задействованных в развитии сферы социальных услуг, переработке отходов,

энергосбережении, производстве товаров на вторичном сырье;

– законодательное определение величины затрат фирмы на социальные

нужды, что обеспечит баланс государственных и негосударственных

источников финансирования социальных услуг;

– разработка программ массового внедрения государственно-частного

партнерства в сферах общественного транспорта и инфраструктуры, защиты

окружающей среды, ЖКХ, здравоохранения, образования и др.;

– урегулирование социально-трудовых отношений (нормативы оплаты и

охраны труда, предоставление отпусков, страхование работников;

ответственность нанимателей за нарушение законодательства о труде и по

возмещению ущерба здоровью работника);

– поощрение участия фирм в повышения занятости и создании новых

рабочих мест, при найме пенсионеров и инвалидов;

– введение налога на имущество и роскошь для сокращения

дифференциации в доходах населения.

Содействовать практике добровольной социальной ответственности

должна информационно-просветительская деятельность с привлечением СМИ.

212

ОРГАНІЗАЦІЙНА ПІДТРИМКА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОСТІЙКІСТЮ ОРГАНІЗАЦІЙ

І ЇХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

Поставна Л.П.

Полтавський університет економіки і торгівлі, м. Полтава

Суттєва нестабільність і невизначеність умов функціонування соціально-

економічних систем, посилення негативного впливу факторів зовнішнього і

внутрішнього середовищ обумовили необхідність пошуку і використання в

практиці менеджменту організацій ефективних методів, моделей і механізмів

управління, які забезпечать необхідний рівень їх ризикостійкості як складової

загальної стійкості процесів діяльності, та «управління ризикостійкістю» як

специфічних функцій системи менеджменту організацій.

Як свідчать основні принципи побудови ефективних систем менеджменту,

ключовим питання у забезпеченні виконання як загальних, так і специфічних

функцій управління є створення оптимальної організаційної структури, здатної

підтримувати відповідні функції управління. Стосовно до специфічних функцій

управління ризикостійкістю, реалізація даного принципу означає вибір

адекватної схеми виконання функцій СУРС (системи управління

ризикостійкістю) відповідними компонентами організаційної структури.

На рис. 1 наведена загальна схема забезпечення виконання функцій СУРС

через створення і реалізацію трьох можливих механізмів залучення фахівців

менеджменту до управління ризикостійкістю організацій і їх бізнес-процесів.

Рисунок 1 – Схема формування механізмів реалізації функцій СУРС

Обрання конкретного варіанту реалізації організаційної підтримки

виконання функцій СУРС вирішується на етапі формування системи, і залежить

від багатьох факторів, серед яких головне місце відводиться аналізу

економічних умов здійснення функцій управління ризикостійкістю і

ресурсними можливостями. У збалансованих за економічними і цільовими

показниками СУРС, як правило, застосовується комбінована схема, в якій ряд

загальних і додаткових функцій покладається на підготовлених ризик-

менеджерів, інші виконуються персоналом системи загального менеджменту.

Функції, виконання яких вимагає проведення значних обсягів інформаційно-

аналітичної роботи, за договорами виконуються відповідними

консалтинговими організаціями. Доцільно зауважити, що вибір схеми

організаційного забезпечення, як і вибір платформ управління ризикостійкістю,

є контекстно залежними від умов здійснення діяльності в організації на

відповідному етапі її розвитку, і змінюється відповідно до змін цих умов.

Варіанти

механізмів

виконання

функцій СУРС

Функціонально орієнтований спеціалізований

підрозділ ризик-менеджменту

Аутсорсинг функцій СУРС

Σ

Варіант

організаційної

структури

підтримки

функцій СУРС

Персонал (підрозділи) штатної організаційної

структури системи менеджменту

213

ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ВІДПОВІДНІСТЬ ЯК БАЗОВА СКЛАДОВА УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Почтовюк А.Б., Пряхіна К.А. Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук Професійно-кваліфікаційна відповідність (ПКВ) вибрана як якісно-

кількісна характеристика, що дозволяє виміряти раціональність управління вищою освітою (ВО). Як базова умова сполучення інтересів суб’єктів, ПКВ впливає на всю систему «роботодавець – держава – ВНЗ – індивідуум», тобто одночасно змінює всі результати діяльності суб’єктів. У табл. 1 представлено доказову базу розгляду ПКВ як базової складової раціональності управління ВО.

Таблиця 1 - ПКВ як базова складова раціональності управління ВО

Суб’єкт Атрибути раціональності

Цілі Механізми Результати

Роботода-вець

Наявність у працівників потреб у професійних знаннях та навичках

Національний класифікатор професій ДК 003:2010 є спробою класифікувати та систематизувати вимоги до професій

Стабілізація роботи підприємств, розвиток їх потужностей за наявності висококваліфікованих фахівців з ВО

Держава

Державне регулювання ПКВ: жорстке (медична, фармацевтична, авіаційна галузі), рекомендаційне (правоохоронні органи, ВНЗ) або його відсутність

Закріплення на законодавчому рівні переліків видів діяльності, які допускають перекваліфікацію або забороняють її

Висококваліфіковані кадри як гарантія національної безпеки країни (економічної, військової, демографічної)

ВНЗ

ВНЗ наповнюють змістом професію та кваліфікацію індивідуума (носія професійних якостей)

Якість освіти регулюються стандартами, акредитацією, ліцензуванням тощо; ВНЗ визначає перелік напрямів підготовки та спеціальностей

Індивідуум перетворюється зі споживача професійних освітніх послуг на носія професійних якостей

Індивідуум

Мотиви поведінки споживача професійних освітніх послуг чисельні та різноманітні, досить складно чітко виділити пріоритети

Споживач професійних освітніх послуг має право вибору і самостійно обирає спеціальність; додатково має право отримання другої професії, підвищення кваліфікації

Працевлаштування за обраною професією (спеціальністю), власна затребуваність на ринку праці

Таким чином, всі суб’єкти, за виключенням індивідуума, постійно керуються ПКВ на етапах постановки цілей та вибору механізмів їх реалізації. При цьому досягнення позитивних результатів за усіма суб’єктами вимагає наявності ПКВ. Цей фактор є базовим.

214

НЕОБХIДНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГУ У СФЕРI ПОСЛУГ

ЗВ'ЯЗКУ

Пригоров С.Г., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Незвичайність надання послуг зв'язку в цілому та маркетингової

діяльності в цій сфері, зокрема, полягає в тому, що вони являють собою

масовий споживчий товар, який водночас є достатньо складною послугою з

точки зору технологічності її надання.

Маркетингова діяльність організації у сфері зв'язку відрізняється

прийняттям на себе зобов'язання постійної відповідності тенденціям ринку і

його вимогам щодо технологічної інноваційності значно більшою мірою, ніж це

властиво будь-якому іншому споживчому товару. В противному випадку

компанія ризикує втратити значну кількість своїх постійних клієнтів, що

перейдуть до інших компаній, які надають більш інноваційні послуги і як

наслідок, втратити значну частину своїх прибутків або й зовсім, в

найнесприятливішому випадку, буде вимушена покинути цей високо

конкурентний ринок.

Також маркетологи організацій, що надають послуги зв'язку, повинні

постійно пам’ятати про необхідність швидкого та інтенсивного оновлення

портфеля своїх послуг, що призводитиме до постійного зростання рівня

задоволеності клієнтів та захисту своєї цільової аудиторії від пропозицій

конкурентів.

Важливим фактом, що впливає на необхідність постійного удосконалення

послуг зв'язку, що надаються компанією, є численні інноваційні безкоштовні

програми для спілкування по мобільному телефону за допомогою мережі

Інтернет, доступ до якої більшість мобільних операторів в наші часи надають за

незначну місячну плату.

В той же час, надзвичайно висока конкуренція на ринку обумовлює

зміщення “прицілу” компаній, що надають послуги зв'язку, з технологічних

удосконалень у бік формування привабливого іміджу і створення сучасного

комплексу маркетингових комунікацій, що дозволить забезпечити максимальну

перевагу організації, яка розкриватиметься в гідному позиціонуванні,

результативній системі управління відносинами з клієнтами та через надання

висококласних послуг.

Перевага комунікацій в маркетингу організацій на ринку зв'язку

визначається також сучасними тенденціями розвитку цієї надзвичайно швидко

прогресуючої галузі і постійним удосконаленням доступних інформаційних

ресурсів, оскільки їх повноцінне використання надає можливість швидко

донести технічну, комерційну чи будь яку іншу інформацію до цільової

аудиторії.

215

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ

ТОРГІВЛІ

Прядко О.М., Тарасов І.Ю.

Харківський державний університет харчування та торгівлі,

м. Харків

Структурне зближення торгових секторів національних економік в межах

глобальної економіки на основі виникнення спільного ринкового простору товарів

і послуг; поширення світового досвіду формування та управління торговим

асортиментом в роздрібній торгівлі; комплементарність та узгодженість

торговельної політики і спільне регулювання суб’єктів на основі багатосторонніх і

двосторонніх міждержавних угод приводить до перманентно зростаючої

інтенсивної конкуренції на ринку. Створити сприятливі та стабільні умови

функціонування суб’єктів торгівлі можливо впроваджуванням ефективного

організаційно-економічного ринкового механізму.

Авторська позиція зводиться до того, що значним каталізатором розвитку

економіки в цілому та торговельного сектора зокрема, є гармонізація ринкових та

державних методів регулювання та ефективна секторальна національна політика

побудована на засадах довгострокового планування із чітко визначеним

стратегічним вектором розвитку країни. Методи та засоби механізму конкурентної

політики (оцінювання імітаційних моделей макрорівня; індикативне планування

розвитку країни у межах конструктивного методу) є універсальними, а тому їх

використання може забезпечити баланс інтересів суспільства, держави і ринку за

напрямом пошуку межі ефективності, рівності та справедливості. В таких умовах

кожна країна повинна сприяти створенню сприятливого конкурентного

інституційного середовища в межах конкретної держави, що визначатиметься

конкурентною політикою. Наразі в Україні підвищується значення розробки та

механізму імплементації конкурентної політики у всіх секторах національної

економіки. В умовах кризи українська держава намагається боротися з інфляцією

шляхом адміністративного регулювання ринкових цін, у тому числі

встановленням торговельних надбавок для широкого кола товарів. Однак надмірне

державне втручання у процес ринкового ціноутворення за допомогою

імперативних методів може зруйнувати конкуренцію. Наслідком цього може бути

втеча торгівлі у тінь – на стихійні ринки та Інтернет-комерцію, які не мають

адекватної сучасним вимогам нормативно-правової бази і не можуть бути

належним чином проконтрольовані.

Теоретичні та емпіричні дослідження дозволяють стверджувати, що

механізм державного регулювання та реалізації конкурентної політики у сфері

торгівлі має бути системою комплементарних заходів регуляторного,

контролюючого та стимулюючого впливу держави на розвиток суб’єктів торгівлі з

обов’язковим врахуванням формальних та неформальних національних інститутів

та історично сформованого інституційного середовища. Характер та ключові

інструменти державного регулювання зобов'язані забезпечувати, розвиток

«ключових» структурних елементів торговельної сфери, що генерують

випереджаючі темпи розвитку торгівлі, до якої у повній мірі можна віднести

роздрібну торгівлю.

216

СИСТЕМА МОТИВАЦИИ И СТИМУЛИРОВАНИЯ ТРУДА

ПЕРСОНАЛА НА ПРЕДПРИЯТИИ

Пузач Е.К.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Актуальность исследования обусловлена тем, что сегодня большинство

предприятий Украины разрабатывают и внедряют различные системы

мотивирования и стимулирования персонала. Путь к эффективному

управлению человеком лежит через понимание его мотивации. Для достижения

максимального результата деятельности предприятия такая система просто

необходима. Если на предприятии возникает неблагоприятная атмосфера

между сотрудниками либо предприятие работает неэффективно, то проблема

также может состоять в неэффективной системе мотивации. В этом случае

руководителю предприятия необходимо учесть различные методы решения

проблемы, в том числе и разработку эффективной системы мотивации.

Суть мотивирования является создание обогащенной стимулами и

возможностями среды, в которой человек актуализирует свои мотивы,

направленные на достижение цели с максимальным эффектом.

Анализируя правильную управленческую деятельность любого

предприятия можно выделить четыре обязательных элемента в структуре

мотивации персонала: предоставление ресурсов работнику(оборудованное

рабочее место, заработная плата, соцпакет); понимание со стороны начальства

(способность прямого руководителя понять проблемы отдельного работника и

пойти ему на встречу); определение в организации ценностных ориентиров

работы; умение правильно использовать карательную систему для эффективной

работы сотрудников.

Первым важным мотивирующим фактором является социально –

психологическая атмосфера в компании и отношения между коллегами. Этот

фактор применяется с целью повышения социальной активности сотрудников.

Каждый сотрудник желает увидеть результаты своего труда, желает повысить

свой профессионализм, увидеть перспективу своей работы и иметь уважение в

коллективе. Еще одним мотивирующим фактором, но не менее важным,

является экономические стимулы, такие как премия, повышение заработной

платы, оплата дополнительного повышения квалификации и другие. Для

повышения мотивации следует сделать так, чтобы поощрительное

вознаграждение совпало с ожиданиями работника, если этого не произойдет, то

его мотивации снизится. В современном мире работник становится

ответственным за достижение высоких профессиональных результатов. Но и в

этом случае мотивация и стимулирование персонала является неотъемлемой

частью рабочего процесса. Таким образом, можно сделать вывод, что для

успешного функционирования и достижения главных целей организации

руководителю следует тщательно изучить своих сотрудников, и понять какие

мотивы руководят ими, причем каждого работника следует рассматривать в

отдельности.

217

ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ РОЗРОБКИ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ДЛЯ

ЗДІЙСНЕННЯ СИСТЕМНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Ратушна С.І.

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Інноваційна діяльність визнається у світовій науці й практиці як один з

ключових чинників розвитку соціально-економічних систем. Тому значне коло

питань управління інноваційною діяльністю були і є предметом наукового

інтересу багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених. Зокрема, слід вказати на

роботи В. Дорофієнка, С. Захаріна, С. Ільяшенка, П. Перерви, В. Стадник,

Л.Федулової, В.Хаустова, О. Ястремської та інших. Важливе місце у їх

дослідженнях займають і питання формування інноваційних стратегій.

Інновації є джерелами конкурентоспроможності підприємства, і реалізація

кожної конкурентної стратегії передбачає цілеспрямовану інноваційну

діяльність у тому напрямі, у якому підприємство має сильні позиції для

формування довготривалих конкурентних переваг, тобто – реалізації

інноваційної стратегії.

Однак аналіз існуючого наукового доробку показав, що інноваційні

стратегії розглядаються швидше із позицій ринкових – як стратегія створення

комерційно привабливих продуктів – і за ціною, і за споживчими

характеристиками. Водночас не менш важливо розглядати інноваційні стратегії

і з позицій їх внеску у якісний розвиток підприємств, з позицій їх здатності

забезпечувати системні трансформації у відповідь на ринкові виклики. Тому

формування теоретичних основ і науково-методичного інструментарію

управління системними перетвореннями промислових підприємств на основі

обґрунтованих інноваційних стратегій є актуальним завданням для вітчизняної

економіки, що й зумовило мету даного дослідження.

Опираючись на положення теорії систем і теорії еволюції, у даному

дослідженні виокремлено основні характеристики підприємства як соціально-

економічної системи, що забезпечують їх здатність існувати у конкурентному

просторі. Визначено, що ними є: адаптивність, цілісність (яка забезпечується

інтеграційними зв’язками між структурними елементами), ієрархічність (через

структурування влади і повноважень з виділенням рівнів і підсистем

управління), цілеспрямованість (завдяки керуючого центру, який визначає цілі і

засоби їх досягнення), зв'язок із зовнішнім середовищем (через який

здійснюється матеріальний та інформаційний обмін), організаційно-фінансова

стійкість (яка забезпечує збереження динамічної рівноваги в процесі

функціонування). Зазначено, що існування економічної системи у довгостроковому

періоді неможливе без цілеспрямованих і обґрунтованих змін у її внутрішньому

середовищі і управління ними має здійснюватись через розробку інноваційної

стратегії. Проаналізовано особливості інноваційних стратегій різних типів і

визначено можливості кожної з них у реалізації якісних перетворень

внутрішнього середовища промислового підприємства.

218

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

Рибалко-Рак Л.А.

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава

Сучасні умови господарювання, які характеризуються стрімкими змінами

зовнішнього середовища, викликають необхідність розробки нових підходів до

управління підприємствами, спрямованих на забезпечення ефективності і

конкурентоспроможності їх функціонування. Вирішення цього завдання

потребує оптимізації процесів управління, з урахуванням сучасних форм

господарювання та методів управління, шляхом впровадження системи

управління якістю.

Системний підхід до встановлення, визначення взаємодії і управління

процесами можна розглядати як підхід до управління на основі процесів. За

даного підходу акценти зводяться до сукупності процесів, а не до результатів,

які в свою чергу розглядаються як залежні змінні, які зумовлюються процесом.

Процесне управління передбачає створення результатів системою процесів, і,

відповідно, роботу з причинами, а не з їх наслідками.

Системний підхід до оцінки процесів повинен враховувати такі аспекти:

– функціональний – важливість процесу, його місце і відношення до

інших процесів, порядок їх взаємодії, набір задач і функцій, необхідних для

виконання процесу;

– морфологічний – побудова процесу, його елементи, зв’язки і структура,

критичні точки у межах процесу;

– інформаційний – обсяги вхідної і вихідної інформації, обробка

інформації, способи передачі інформації, основні напрямки інформаційних

потоків, кількісні і якісні характеристики інформації у межах процесу.

Моніторинг і вимірювання процесів системи управління якістю є

складною і важливою проблемою, вирішенням якої досягається оцінка їх

ефективності, результативності, підтримка у керованому стані. Міжнародний

стандарт ISO лише визначає вимірювання результативності діючої системи

управління якістю інструментом удосконалення діяльності в сфері якості, але

не пропонує визначеного механізму комплексної оцінки. Існуючі наукові та

нормативно-практичні підходи до моніторингу процесів у системах управління

якістю відповідно до ДСТУ ISO акцентують увагу на окремих аспектах

проблеми, але загальновизнаної системи вимірювання процесів у практиці

сучасних підприємств, організацій не існує. Тому питання щодо проблемності

адекватної й об'єктивної оцінки процесів набувають як теоретичного, так і

практичного значення.

219

АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНИМ

ПІДПРИЄМСТВОМ ПРИ ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

Різніченко Л.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

м. Кременчук

В умовах нестабільного ринкового середовища вітчизняні туристичні

підприємства не зможуть досягти успіху якщо вони не будуть ефективно

планувати свою діяльність, моніторити інформацію про зміни ринкового

середовища та складати на їх основі інформаційні прогнози для обґрунтування

своїх тактичних та стратегічних планів, як складової досягнення цілей розвитку

підприємства.

При розробці стратегії слід зосередити увагу на об’єктах автоматизованої

обробки інформації, взаємозв’язку основних функцій системи управління та

виділенні основних етапів діяльності підприємства, що враховують його

специфіку, й направлені на задоволення попиту споживача, можливість

впливати на процес реалізації та ціноутворення послуг.

В світі глобалізації та розвитку автоматизованих систем, діяльність

туристичного підприємства має забезпечувати автоматизовані системи

оброблення аналітичної інформації, інформаційні системи підтримки прийняття

рішень, глобальні телекомунікаційні технології в галузі реклами та

електронного продажу послуг.

Об’єктами автоматизації туристичного підприємства виступають:

дослідження туристичних послуг та обсяг їх реалізації; дослідження

конкурентного та ринкового середовища, ціновий моніторинг, рекламна та

іміджева діяльність; контроль маркетингової діяльності.

Дослідження ринкового середовища спрямоване на автоматизацію аналізу

споживачів, їх сегментацію, вивчення конкурентного середовища та об’єктів

конкуренції, прогнозування попиту та пропозиції. Дослідження та реалізація

туристичних послуг включає автоматизацію аналізу структури та планування

обсягів туристичних послуг, моніторингу показників якості та їх

конкурентоспроможності. Ціновий моніторинг включає автоматизацію

розрахунку цін на асортиментний ряд турпослуг, прогнозування цін за послуги

з врахування впливу різних чинників. Рекламна та іміджева діяльність –

автоматизація розміщення рекламно-іміджевої інформації, розрахунок витрат

на рекламну кампанію, просування послуг через мережу Internet. В основі

контролю маркетингової діяльності – автоматизація аналізу ефективності

маркетингово-рекламної кампанії.

Вирішення завдань формування власної стратегії розвитку, має включати

етапи: надання турпослуг традиційним клієнтам – стратегія виживання;

пропозиція наявних та розробка унікальних послуг новим клієнтам – стратегія

проникнення; пропозиція нових послуг традиційним клієнтам – стратегія

інновацій; впровадження нових послуг на новому ринку – стратегія

диверсифікації, що допоможе туристичному підприємству досягти ринкової

стабільності та конкурентоспроможності.

220

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Роман О.В. Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогоднішній день багато українських підприємств, працюючи в

нестабільному економічному та політичному середовищі, переживають

глибокий спад виробництва, знаходяться в тяжкому фінансовому стані або на

межі банкрутства. У 2013 році частка підприємств які одержали позитивний

чистий прибуток склала 65%, аналогічний показник за січень-вересень 2014

року склав 55,1%. Тобто, майже половина підприємств в нашій країні є

збитковими [1]. В складних умовах господарювання, якими характеризується

вітчизняна економіка, актуальним завданням є розробка та реалізація

ефективного антикризового управління фінансовою безпекою, що має

забезпечити гнучкість та адаптацію підприємств до існуючих умов

функціонування на ринку та уможливити досягнення фінансових інтересів. Фінансову безпеку підприємства можна визначити як стан найбільш

ефективного використання ресурсів підприємства, виражений у позитивних значеннях фінансових показників діяльності підприємства, структури його капіталу, а також курсової вартості його цінних паперів як індикатора поточного фінансового стану та перспектив розвитку на майбутнє [2]. На нашу точку зору, основним завданням антикризового управління фінансовою безпекою є забезпечення стійкості підприємства до дії зовнішніх та внутрішніх економічних чинників, попередження та нейтралізації дії загроз та ризиків, гарантування необхідного для розвитку рівня безпеки та реалізації фінансових інтересів. Політика антикризового управління фінансовою безпекою підприємства повинна бути спрямована на вирішення таких завдань, як: ідентифікація загроз та ризиків як причин зростання рівня небезпеки в процесі господарської діяльності підприємства, визначення індикаторів фінансової безпеки підприємства, розробка антикризових рішень, спрямованих на забезпечення фінансової безпеки підприємства [3]. Система антикризового управління повинна мати свої особливості на кожному рівні управління і об’єднуватися загальною програмою стратегічного розвитку підприємства, що дозволить формувати ресурсний потенціал підприємства, забезпечувати необхідний рівень його кредитоспроможності, зберігати та збільшувати ринкові позиції за будь-яких зовнішніх (економічних, політичних, соціальних) умов, спираючись, в основному, на власні ресурси, забезпечувати сталий розвиток підприємства на траєкторії економічного зросту.

Література: 1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 2. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия. – К.: Эльга,

Ника-Центр, 2004. – 784 с. 3. Антикризове управління фінансовою безпекою підприємства: теоретичні

аспекти/ А. М. Штангрет, М. М. Караїм // Економічний вісник університету . - 2013. - Вип. 20(1). - С. 178-182. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ecvu_2013_20(1)__37.pdf

221

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКО – МАТЕМАТИЧНОГО

ІНСТРУМЕНТАРІЮ МЕНЕДЖЕРА В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ

УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Романова Н.Г.

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава

Одна з найбільш відповідальних функцій, що виконує менеджер в

процесі управління, – це прийняття рішення. Від правильності та своєчасності

управлінських рішень залежить ефективність управління, і відповідно,

ефективність виробництва. Вагома роль у підтримці прийняття рішень

належить економіко-математичним методам, передусім моделюванню та

оптимізації.

При математичному моделюванні в економічних дослідженнях

абстрагуються від конкретної фізичної природи об'єкта і розглядають тільки

перетворення вхідних величин у вихідні. Аналізувати математичні моделі

простіше і швидше, ніж експериментально визначати поведінку реального

об'єкта в різних режимах роботи. Крім того, аналіз математичної моделі

дозволяє виділити найбільш істотні властивості даної системи, на які треба

звернути особливу увагу при прийнятті рішення. Практичні завдання

економіко-математичного моделювання для менеджера - це аналіз економічних

об'єктів і процесів, економічне прогнозування, передбачення розвитку

економічних процесів та як наслідок, вироблення управлінських рішень на всіх

рівнях господарської ієрархії.

В даній роботі пропонується використання економіко-математичного

інструментарію менеджера для дослідження і аналізу соціально-економічної

системи ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» за 2012-2014 рр. та

процесів, що в ній відбуваються з метою застосування результатів при

прийнятті науково обґрунтованих управлінських рішень.

Серед усього різновиду математико-статистичних моделей пропонується

використати лінійну однофакторну регресійну модель. Аналіз проводиться на

основі статистичних даних.

Розглянуто декілька залежностей між факторами та відповідними

показниками, а саме, залежність середньої заробітної плати від продуктивності

та залежність між чистим прибутком і виручкою.

За результатами аналізу економіко-математичних моделей наведено

рекомендації, що до збільшення: продуктивності праці; обсягу продажів і

виручки ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод». Розроблена системи

мотивації праці, наведено пропозиції по застосуванню наукової організації

праці, зменшенню ручної праці, впровадженню у виробництво іноваційних

технологій.

Проведене дослідження дозволяє обґрунтувати управлінські рішення, що

до виходу підприємства з кризового стану та стабілізації.

222

ФАКТОР ВРЕМЕНИ В ФОРМИРОВАНИИ КАЧЕСТВА ПРОДУКЦИИ

Романчик Т.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Анализ научных разработок в сфере экономики доказывает, что базовый

комплекс показателей оценки продукции потребителями включает в основном

качественно-ценовые ее характеристики. Уровень качества при этом не

является величиной постоянной. Он во многом зависит от времени пребывания

товара на рынке, скорости разработки новых образцов продукции, скорости

адаптации конкурентов, развития научно-технического прогресса и многих

других факторов, связанных с функцией времени. То есть сегодня, в

информационную эпоху, существенно возрастает роль фактора времени.

После выхода на рынок любой товар начинает постепенно терять свой

потенциал конкурентоспособности. При значительных сроках изготовления

однотипной продукции неизбежно происходит процесс морального старения

изделий, что обязательно отражается на ее качестве, цене и, как следствие, на

доходах предприятия. В результате наступает период, когда морально

устаревший продукт даже по минимальной цене не способен заинтересовать

потребителя. Если провести аналогию, то речь идет об окончании жизненного

цикла продукта.

Основной задачей предприятия для сохранения его конкурентных

позиций является сокращение сроков разработки продукта, сроков вывода

товара на рынок. Оперативные действия предприятия на этом этапе добавляют

мощных конкурентных преимуществ товару. Благодаря сокращению срока

вывода продукта на рынок снижается доля данного этапа в жизненном цикле.

Предприятие при этом имеет возможность получить дополнительную прибыль.

Можно говорить о получении предприятием дополнительных конкурентных

преимуществ на основе использования фактора времени, то есть приобретение

конкурентного преимущества, связанного с сокращением сроков разработки,

производства и выпуска товарного продукта или услуги на рынок.

Современному предприятию приходится работать в очень сложных

финансово-экономических условиях. Уровень качества и

конкурентоспособности его продукции зависит от развития научно-

технического прогресса, условий рыночной среды, изменения отношения

потребителей и т. д. и требует постоянного воздействия на него со стороны

предприятия с учетом влияния этих факторов. Ситуация осложняется тем, что,

наряду с неизбежным процессом морального старения продукции, предприятие

находится в условиях ограниченных финансовых возможностей. Предприятие,

не уделяющее достаточного внимания процессам морального старения

собственной продукции, обречено на отставание в научно-техническом

развитии и потерю своего статуса.

223

ПОКАЗНИКИ СПОЖИВЧОЇ ЗАДОВОЛЕНОСТІ

ДЛЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Рябченко І.М.

«Сумський державний університет», м. Суми

Успіх товару на ринку залежить від здатності виробника наділити свою

продукцію набором додаткових споживчих цінностей, які зможуть посилити

базову якість продукції для забезпечення його конкурентоспроможності та

привернення уваги покупців. Споживча цінність товару складається з

об’єктивних та суб’єктивних елементів, причому для різних категорій

споживачів має місце характерне різне поєднання цих складових.

Створення нових продуктів, удосконалення існуючих, насичення ринку

підвищили культуру споживання. Попит став значною мірою враховувати

індивідуальні потреби. Тому за головну категорію, що потребує ретельного

дослідження визначено вплив ціни на споживчу зодоволеність покупця.

Придбання товарів виробничо–технічного призначення є складним

процесом, адже є результатом втілення праці функціональних фахівців. На

ухвалення рішення про придбання подібного товару впливає оцінка

співвідношення його ціни і споживчої задоволеності вже у процесі його

споживання, що і надалі змусить покупця приймати рішення щодо його

придбання чи відмова від нього.

Крім того, наявність основних і додаткових елементів, умов придбання та

експлуатації, зовнішніх ефектів, якість сервісу тощо, які надаються

споживачеві, дозволяють залучити нових клієнтів та позитивно вплинути на

збільшення доходів.

За результатами проведеного аналіз наукової літератури було визначено

показники, які впливають на споживчу задоволеність для промислової

продукції, серед основних є наступні:

– показники сервісу: отримання від виробника консультації, надання

необхідної технічної документації, передпродажна перевірка;

– показники відповідності витратам споживачів: задоволеність споживача

рівнем цін, задоволеність споживача витратами у сфері експлуатації,

задоволеність споживача надійністю поставок;

– показники пакування: зовнішня привабливість для споживачів,

функціональна відповідність, додаткові переваги упаковки, стиль, дизайн;

– показники ділової репутації: якість товарів, рівень унікальності

продукції, якість інформації про продукцію, загальна довіра до підприємства,

надійність розрахунків.

Література: 1. Ілляшенко С.М. Маркетингова товарна політика: Підручник. – Суми: ВТД –

Університетська книга, 2005. – 234 с.

2. Шульгіна Л. М.Еволюція наукових поглядів щодо поняття «споживча цінність

товару». /Л.М. Шульгіна, В.М. Мельничук // Науковий фаховий журнал. Маркетинг і

менеджмент інновацій.– 2011.– №2.– С.74– 80

3. Захарова Ю.А. Стратегии продвижения товаров [Текст]. – М. : Издательство

«Дашков и Ко», 2010. – 160 с.

224

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ АКТИВИ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Савченко О.І., Задорожна Ю.О., Морозенко К.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Активізацію процесів інноваційної діяльності забезпечують бази знань

підприємств, а саме їх інтелектуальні активи.

На нашу думку, необхідно більш детально проаналізувати існуючі підходи

до класифікації інтелектуальних активів підприємств.

Як правило, виділяють три основні категорії: людський капітал,

репутаційний капітал і структурний капітал.

Людський капітал - це вартість знань (формальне навчання і освіта),

навичок, вмінь і ноу-хау співробітників. Важливими є компоненти творчості,

креативності, досвіду, комунікативності, гнучкості, задоволеності, лояльності.

Тоді при оцінці компаній, важним активом яких є людський капітал, існують

певні обмеження у застосуванні балансових показників.

Репутаційний капітал характеризує формування системи стосунків із

стейкхолдерами. Наприклад, зовнішніми клієнтами підприємства, його

постачальниками і R&D партнерами. Бренди, товарні знаки, лояльність і

задоволеність клієнтів, уміння вести переговори з громадськими, державними і

фінансовими організаціями можна віднести до цієї категорії.

Структурний капітал включає бізнес-процеси організації, внутрішню

корпоративну культуру, інформаційні бази даних. Прикладами є гнучкість,

документообіг, центри знань, впровадження інформаційних технологій.

Інтелектуальна власність як актив потребує особливого підходу,

враховуючи, що визначення ціни об’єктів інтелектуальної власності – процес

трудомісткий, потребує спеціальних знань і навичок в галузі техніки, економіки

та права. Саме це призвело до формування особливої галузі знань – оцінки

інтелектуальної власності. Права на комерційні позначення, об’єкти

промислової власності та авторські і суміжні права відносять до нематеріальних

активів підприємства (НМА).

Слід зазначити, що оцінка ОІВ – це процес визначення їх вартості, при

здійсненні аналізу інформації, яка має безпосереднє відношення до об’єкту

оцінки. Підхід до оцінки зумовлює моделювання ринкового ціноутворення з

урахуванням усіх цінових та нецінових факторів. Так, за правилами

бухгалтерського обліку до первинної вартості НМА відносять усі витрати

підприємства при його покупці, наприклад, державні патентні та інші збори,

мита, непрямі податки, що не повертаються, витрати, що пов’язані з покупкою

НМА та доведенням їх до стану, що робить їх придатними для використання.

Інститут оцінки зменшує частину трансакційних витрат (інформаційні витрати

та певна асиметрія інформації, яку використовують індивіди для прийняття

управлінських рішень) і робить процес ціноутворення більш оптимальним, а

вартість об’єкту оцінки – найбільш близькою до ринкової.

225

АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ

НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Сакун Л.М.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Застосування деяких спеціальних режимів економічної діяльності, зокрема

індустріальних парків, не лише доцільне, а й є необхідним чинником

стимулювання інвестицій у промислове виробництво та покращення його

галузевої структури. Індустріальні (промислові) парки, як управлінські проекти,

є юридично відокремленими цілісними земельними ділянками, призначеними

для розміщення промислового виробництва. На них досить часто (але не

обов’язково) поширюються спеціальні режими економічної діяльності, в

окремих випадках – і особливий податковий режим, відмінний від загального.

Створення та функціонування в Україні індустріальних парків визначено

основним елементом інвестиційної реформи та Державної програми розвитку

внутрішнього виробництва, а також передбачено реалізацію цього завдання у

формі національного проекту. На практиці ініціатором створення

індустріального парку стають органи місцевої влади, які зацікавлені в

стимулюванні інвестиційної активності на своїй території. Вони краще обізнані

з її географічним, технологічним та інфраструктурним потенціалом, тому

компетентніше можуть створити бізнес-план індустріального парку, ніж

спеціалісти центральних органів влади. Провівши аналіз доцільності створення

індустріального парку в межах Кременчука та його вплив на економіку регіону,

муніципалітет виступив з ініціативою щодо створення індустріального парку

«Центральний» загальною площею 168,55 га. Індустріальний парк створюється

на засадах державно-приватного партнерства (ДПП) з метою сприяння

вирішенню таких цілей як:

1. Підвищення іміджу м. Кременчук як в країні, так і за її межами.

2. Покращення інвестиційного клімату як в місті, так і в регіоні.

3. Зміцнення довіри інвесторів до держави Україна.

4. Підвищення рівня ділової активності бізнес-середовища в місті.

5. Підтримка розвитку малого та середнього бізнесу міста.

6. Підвищення соціальних стандартів для населення міста шляхом:

збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів; створення нових робочих

місць; зменшення рівня безробіття; сплати орендної плати за користування

земельною ділянкою; створення екологічно чистих промислових підприємств;

збільшення середнього рівня заробітної плати в місті.

7. Впровадження новітніх інноваційних рішень у виробництві продукції.

8. Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу.

9. Впровадження енергозберігаючих технологій.

10. Зростання обсягів зовнішньоекономічної діяльності.

Проведений аналіз визначив пріоритетні галузі економічної діяльності для

розвитку на території індустріального парку «Центральний», серед яких

машинобудування, логістика, ІТ-технології та електроніка, малий та середній

бізнес; альтернативна енергетика та машинобудування.

226

ФОРМУВАННЯ ПОСЛІДОВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ

КОМУНІКАЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВ

Сагер Л.Ю., Мельник Ю.М.

Сумський державний університет, м. Суми

Динамічний розвиток сучасних підприємств вимагає від них своєчасного

реагування та здійснення ефективних комунікацій, що також забезпечує

підвищення ефективності роботи всього підприємства, в т.ч. досягнення

максимальних ефектів виробничо-господарської та фінансово-економічної

діяльності. Відповідно актуальності набуває питання формування послідовності

управління внутрішніми комунікаціями на підприємствах (рис. 1).

Одним із етапів після визначення комунікаційних цілей є визначення

елементів внутрішніх комунікацій: управлінські технології, персонал,

організаційна структура управління; канали зв’язку та мережі; програмне

забезпечення, система обробки

інформації апаратне забезпечення;

соціальна взаємодія, ролі в системі

управління, психологічні

особливості.

Діагностику стану ВК

пропонується здійснювати за

допомогою розрахунку двох

інтегральних показників:

соціально-організаційного та

техніко-інформаційного, а також

побудови на їх основі матриці

діагностики, згідно з якою

формуються стратегічні підходи

до управління внутрішніми

комунікаціями за такими

напрямками залежно від зони

матриці: стратегії кардинальних

змін, стратегії розвитку, стратегії

підтримання існуючого стану.

Відповідно до стратегії

формулюються варіанти

управлінських рішень, реалізація

яких є наступним етапом процесу

управління внутрішніми

комунікаціями промислових підприємств. Вибір комплексу варіантів рішень у

межах обраної стратегії здійснюється на основі застосування запропонованої

економіко-математичної моделі, в основі якої лежить співвідношення

результату від впровадження заходів та відповідної суми витрат на них. При

чому пріоритетною є стратегічна направленість даних заходів, тобто вибір

заходів здійснюватиметься на середньо- та довгострокову перспективу.

- аналіз організаційної структури підприємства, поведінки, кваліфікації

персоналу, рівня менеджменту (стану організаційної підсистеми);

- визначення стану програмного та апаратного забезпечення, їх

оптимальної кількості (аналіз стану технологічної підсистеми);

- аналіз соціально-психологічної складової;

- аналіз наявних каналів зв’язку (інформаційна підсистема підприємства)

Діагностика стану ВКП:

Формування стратегічного підходу до управління ВКП підприємства

Реалізація стратегії управління внутрішніми комунікаціями підприємства

Кінт. соц.-орг. Кінт. техн.-інф.

Аналіз ефективності управління внутрішніми комунікаціями

Корегування стратегій для більш ефективного управління ВКП

Стратегії розвиткуСтратегії

кардинальних змін

Стратегії

підтримання

існуючого стану

Визначення елементів ВПК підприємства

Встановлення цілей управління ВКП

Формування критеріальної бази, встановлення оптимальних значень

Рисунок 1 – Етапи управління

внутрішніми комунікаціями

промислового підприємства

227

АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ ПІДПРИЄМСТВА ДО АВТОМАТИЗАЦІЇ

Світлий Д.О.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

Підприємство у процесі свого розвитку затикається з проблемою низької

керованості. Це визвано у збільшенні різнопланових видах діяльності, проектів

та складності бізнес-процесів. І як результат - виражається у нездатності

керівництва підприємства своєчасно приймати актуальні управлінські рішення.

Що призводить до недоотримання запланованих прибутків, зниженням

ефективності витрат та проблемам з клієнтами. Звичайним виходом з цієї

ситуації керівництво бачить у постановці та запуску відповідного програмного

продукту для автоматизованого управління підприємством, тобто -

автоматизації підприємства. Але для проведення вдалої автоматизації

підприємства треба підготувати само підприємство. Самою розповсюдженою

помилкою керівництва є розпочати автоматизацію підприємства без відповідної

підготовки. Це можливо лише за деяких умов:

1. Невеликі масштаби підприємства. Підприємство повинно бути

малим, до 50 співробітників та не мати географічно-віддалених підрозділів.

2. Прості та зрозумілі внутрішні бізнес-процеси. Підприємство

повинно мати прості та зрозумілі бізнес-процеси, а співробітники чіткі та

зрозумілі посадові функції. Яскравий приклад, територіальна торгова компанія,

де є невеликий штат співробітників і кожен виконує функцію, яка зрозуміла

іншим співробітникам, керівництву та власникам.

3. Проста ІТ-інфраструктура. Підприємство повинно мати просту

інформаційну інфраструктуру: невеликий перелік робочих місць користувачів

програмного продукту, відповідно їх забезпечення необхідними іт-засобами та

комунікаціями. Витрати на формування та функціонування іт-структури

несуттєві.

4. Стандартний (типовий) робочий інтерфейс працівників.

Інтерфейс програмного продукту або його настройки повинні максимально

відповідати потребам користувача, тобто бути зручними та мати все необхідне

та не мати нічого лишнього.

5. Безпосередня залученість керівника підприємства або власника

у процес автоматизації підприємства.

Лише за цих умов для підприємства можливо підібрати програмний

продукт який би максимально відповідав специфіки діяльності підприємства та

міг бути відразу встановлений на підприємстві без спеціальної підготовки. Що

стосується інших випадків, то в такому разі підприємства потребують

проведення спеціальної підготовки до автоматизації. Готовність бізнес-процесів

означає їх оптимальність та впорядкованість – це є функція адміністрування.

Якщо підприємство має проблеми з адмініструванням, то вдала реалізація

автоматизації бізнесу під загрозою. Перед автоматизацією необхідно

впорядкувати свої внутрішні бізнес-процес, в цьому можуть сприяти такі

галузеві стандарти як ISO IRIS Global GAP. Впровадження цих стандартів та

інших регламентів є запорукою успіху проекту автоматизації підприємства.

228

ЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГОВИХ ОЦІНОК ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ

БАНКІВ В УМОВАХ КРИЗИ

Сердюк А.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На сьогодні в Україні проблеми банківського сектору є найбільш

актуальними та обговорюваними. Політична нестабільність в країні призвела до

того, що велика кількість банків збанкрутілі, реструктуризовані або ліквідовані.

За даними Національного Банку України [1] станом на 05.03.2015 в Україні

налічують 36 банків, які знаходяться у стані ліквідації. Величезна кількість

людей втратили свої кошти, що були вкладені в ці банки, а разом і з тим

втратили довіру до банківського сектору в цілому.

Саме в таких кризових ситуаціях надто гостро постає питання визначення

достовірного стану комерційних банків і вимагає від керівництва комерційних

банків переходу від інтуїтивного управління до обґрунтованого, що спирається

на певну аналітичну базу. Головні негативні фактори, які спричиняють складне

фінансове становище банків - проблеми ліквідності, низька платоспроможність

і прибутковість, ризикова діяльність та необдумана кредитна політика. В першу

чергу це свідчить про нездатність адаптуватися до нестабільної ситуації в

країні, а також незадовільне керівництво банківськими установами. У зв’язку з

цим перед керівниками комерційних банків, їх діловими партнерами,

наглядовими та контролюючими органами постає питання про необхідність

застосування певних методик, які змогли б визначити поточний та майбутній

стан банку. Необхідним є належний інструментарій, до якого відносять

узагальнюючі оцінки діяльності банку на основі рейтингів.

В зарубіжних країнах рейтингування широко розповсюджене та є

потужним інструментом для моніторингу діяльності комерційних банків. В

Україні рейтингові оцінки також набули великого значення для спостереження,

оцінки та обліку роботи комерційних банків. Рейтингова оцінка діяльності – це

певний набір показників, який утворює комплексну систему визначення

платоспроможності, надійності та стабільності комерційних банків. Також,

можемо сказати, що рейтинг це порівняння виміряних показників зі

стандартами або з іншими банками та подальшим їх ранжуванням. Це дає змогу

розглядати всі банки під одним кутом. Підсумовуючи, варто зазначити, що

комерційні банки – це фінансові установи, робота яких великою мірою

базується на довірі клієнтів. За умов кризи, економічної та політичної, що

склалися в нашій країні, орієнтація на надійність та стабільність повинна бути

головною метою комерційного банку. Рейтингові оцінки мають бути прозорими

та доступними для користувачів, проте слід розмежовувати оцінки, які

призначені для професіоналів і ті, що призначені для широкого загалу.

Література: 1. Офіційний сайт Національного Банку України. – Режим

доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75473&cat_id=40259.

229

ИНСТРУМЕНТЫ ПРОДВИЖЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ

В ИНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГЕ

Сержанова А.Г.

Одесский национальный политехнический университет, г. Одесса

Интернет все активнее используется в бизнесе, в существенной степени

способствуя повышению его эффективности. Если рассматривать возможности

Интернет применительно к маркетингу, то они могут рассматриваться, прежде

всего, как система эффективного продвижения предприятий и их товаров.

Такая система может быть сформирована в следующих направлениях: реклама

(размещение информации о продукте, рассылка электронных писем, участие в

телеконференциях); стимулирование сбыта; связи с общественностью

(публикации в Сети пресс-релизов, предоставление текущей информации для

акционеров, для общественности, усиление узнаваемости организации, ответы

на вопросы относительно организации и о ее продуктах); продажа товаров

через Интернет (электронная торговля); проведение маркетинговых

исследований; предоставление послепродажных услуг (консультирование,

информация по запросам) [1].

1) Продвижение в тематических сообществах. В подобных сообществах

обычно находятся люди, интересующиеся его тематикой. А значит, если

продукт соответствует ей, то велика вероятность того, что он сможет

заинтересовать пользователей. Вариантов продвижения в сообществе

несколько. Во-первых, можно купить баннерную рекламу. Тут стоит только

понимать, что во многом эффективность такого вида рекламы будет зависеть от

контента баннера. Недостаточно создать красивый баннер, он должен

привлекать аудиторию, быть ей интересным и доносить до нее полезную

информацию. Второй способ – создать аккаунт в сообществе. Беседы с его

участниками, написание постов. И, третий вариант - кросс-промо, совместная с

партнерами рекламная кампания.

2) Проведение в Интернете различных конкурсов и розыгрышей. Лучше

разыгрывать много небольших призов.

3) Ремаркетинг Google AdWords. Функция ремаркетинга позволяет

обращаться к пользователям, которые раньше уже заходили на сайт. Например,

с ее помощью можно показать объявления, соответствующие разделам,

которые раньше посещали пользователи. При этом реклама может

показываться как при просмотре сайтов в контекстно-медийной сети Google,

так и при поиске по запросу, связанному с конкретным товаром, в Google.

Литература: 1. Данько Т.П. Вопросы развития цифрового маркетинга / Т.П. Данько, О.В.

Китова // Проблемы современной экономики. – 2013. – №3 (47). – С. 261 – 265.

2. Лучинская О.Ю. Использование возможностей интернета в маркетинговой

деятельности предприятия / О.Ю. Лучинская // Современные наукоемкие технологии.

– 2010. – №9. – С. 71.

230

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПРОЦЕС ВИБОРУ

МАРКЕТИНГОВИХ КАНАЛІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Сигида Л.О.

Сумський державний університет, м. Суми

Вибір маркетингових каналів для розподілу продукції на кожному

підприємстві має відбуватися дуже ретельно та старанно. Це пов’язано з тим,

що вибір хибного каналу може стати причиною невдалого розподілу продукції

на ринку та її недоведення до цільових споживачів. Вибір підприємством

маркетингових каналів при формуванні системи розподілу залежить від сфери

його діяльності, ринків, на яких воно функціонує, специфіки продукції, що

виробляє, а також від рівня інноваційної активності. За умови, що підприємство

займається інноваціями, особливо важливим стає питання вибору

маркетингових каналів для розподілу саме інноваційної продукції. Відповідно

до цього на основі діаграми Ісікави було визначено фактори, що впливають на

процес вибору каналів інноваційної продукції, серед яких можна виділити такі:

1. Взаємоузгодженість бізнес-процесів на підприємстві.

Взаємоузгодженість бізнес-процесів означає, що в межах підприємства

встановлюється зв'язок між всіма його структурними підрозділами і вони

працюють як єдине ціле. У разі відсутності узгодженості між процесами

можливим є виникнення конфліктів і негативних наслідків (наприклад,

продукція не знаходить свого покупця на ринку так, як уявлення підрозділів

маркетингу, виробництва та фінансів про бажання споживачів, попит на ринку і

можливості підприємства різні; дублювання функцій між учасниками процесу

розподілу та виникнення вузьких місць у системі розподілу), що можуть

призвести до неправильного вибору маркетингових каналів.

2. Діючі маркетингові канали в системі розподілу. Залежно від того, які

маркетингові канали входять до системи розподілу продукції підприємства,

можна говорити про можливість і доцільність їх використання при розподілі

інноваційної продукції.

3. Специфіка інноваційної продукції. Щоб забезпечити ефективний

розподіл інноваційної продукції, важливо визначити всі особливості цієї

продукції, що дозволить підібрати для її розподілу саме ті маркетингові канали,

що найбільше відповідають специфіці та здатні забезпечити розподіл продукції.

4. Особливості сервісного обслуговування. Розподіл інноваційної

продукції промислового призначення є більш трудомістким, тривалим і

ризиковим процесом, ніж розподіл традиційної. Відповідно більшої уваги

потребує сервісне обслуговування, що надається споживачам. Адже специфіка

використання та обслуговування інноваційної продукції відома лише

виробникам і відсутність обслуговування стримуватиме споживачів від

використання інноваційної продукції. Відповідно рівень сервісу в каналі є

одним із основних факторів, що впливає на його вибір і використання.

Отже, на вибір маркетингових каналів інноваційної продукції впливає ряд

факторів, врахування яких є обов’язковим для забезпечення ефективного

розподілу продукції на ринку.

231

ФУНКЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ГОТЕЛЬНИХ ПОСЛУГ

Сидорук С.В., Циганюк Н.Є.

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк

Кожен регіон має право здійснювати цілеспрямовану соціально-економічну

політику з урахуванням своїх внутрішніх інтересів, наявності відповідних

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідності реалізації місцевих

цілей і завдань у сфері розвитку регіонального ринку готельних послуг [1].

Функції регулювання регіонального ринку готельних послуг мають

виконувати регіональні органи державної влади. Отже, сформуємо функції

регіонального ринку готельних послуг:

- регулююча: ринок як регулятор процесів надання готельних послуг через

механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки

цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у процес

реалізації готельних послуг, що, свою чергу, сприяє розширенню їх асортименту в

регіоні;

- стимулююча: ринок спонукає реалізаторів готельних послуг до зниження

витрат, підвищення якості та споживчих властивостей готельних послуг, орієнтує

на реалізацію тих видів послуг, що користуються найбільшим попитом;

- розподільча: доходи споживачів і реалізаторів у ринковій економіці

диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за

доходами;

- алокаційна: ринок забезпечує реалізацію оптимальної кількості готельних

послуг в регіоні за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів;

- інтеграційна: ринок об’єднує суб’єктів регіонального ринку готельних

послуг, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах

окремої держави, так і в межах регіонів;

- інформаційна: саме ринок дає об’єктивну інформацію про те, які регіони

мають попит на готельні послуги; кожен готель в регіоні може регулювати власну

реалізацію готельних послуг;

- посередницька: ринок виступає посередником між реалізатором готельних

послуг і споживачем в регіоні;

- сануюча (оздоровча): витіснення з ринку економічно нерентабельних

готелів, готелів із значною кількістю застарілої матеріально-технічної бази.

Розвиток регіонального ринку готельних послуг може мати

найрізноманітніші наслідки на місцевому, регіональному та національному

рівнях, спектр дії яких – від надзвичайно сприятливих до руйнівних, про це

свідчить реалізація функцій менеджменту, яка адаптована до регіонального

ринку готельних послуг.

Література: 1. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія

формування. Механізм реалізації) / В. К. Євдокименко. – Чернівці: Прут, 1996. – 288 с.

232

ВПЛИВ МАРКЕТИНГУ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ В

УМОВАХ СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КРИЗИ

Сінческул І.Л., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сучасний ринок без маркетингової діяльності уявити собі практично

неможливо. Досвід країн ЄС свідчить, що конкурентоспроможність ринкових

суб’єктів має ґрунтуватися на принципах маркетингу, які вимагають орієнтації

всього виробничого циклу на задоволення запитів і потреб споживачів. Однак

глобалізація світової економіки,загострення конкуренції, політичні обставини

та економічна криза призвели до нового розуміння маркетингу та однієї із його

найважливіших складових –клієнта в Україні.

Такі обставини вимагають перегляду засад управління маркетинговою

діяльністю на вітчизняних підприємствах з позицій концепції маркетингу на

підставі вивчення сучасних теоретичних положень і передового практичного

досвіду. Оскільки попит та надані послуги стають все більш

стандартизованими, то це призводить до формування постійно повторюваних

маркетингових рішень. А оскільки класичні маркетингові прийоми повністю

відпрацьовані та використовуються більшістю компаній, то просування товарів

за їх допомогою сьогодні стає все більш складнішим. Таким чином, утримати

клієнта та забезпечити довготривалі ефективні взаємовідносини стає суттю

розвитку маркетингу підприємства.

На сьогодні конкурентні переваги отримують лише ті підприємства і

організації, які вибудовують стратегічні схеми своєї діяльності,

використовуючи маркетинговий підхід до всіх ланок своєї діяльності,

застосовуючи не тільки традиційні інструменти маркетингу.

Утримати клієнта та забезпечити ефективні довготривалі

взаємовідносини можливо за допомогою індивідуалізації цих стосунків. Тому,

для ефективного формування конкурентних переваг на сучасному етапі

розвитку економіки необхідно налагоджувати систему досліджень, розробляти

нові технології, принципи, методи та моделі маркетингових взаємовідносин, що

забезпечить ухвалення ефективних стратегічних та тактичних рішень щодо

формування конкурентних переваг підприємства в цілому.

Таким чином, маркетинг в Україні та на міжнародній арені являє собою

самостійну галузь діяльності фірми. Вона є необхідною умовою для того, щоб

кожний суб’єкт господарювання міг успішно конкурувати і задовольняти

власні цілі на будь-якому ринку. З розвитком глобалізації, мета та завдання

маркетингу не змінилися, але розвиток сучасних технологій маркетингу та їх

використання в умовах конкурентних і нестабільних ринків потребує від

компаній перегляду своїх пріоритетів, що дозволить підприємствам суттєво

підвищити економічну ефективність своєї діяльності.

233

АДАПТАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ

НЕСТІЙКОГО МАРКЕТИНГОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Соболев В.Л.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, м. Харків

Високий рівень динамічності та невизначеності маркетингового

середовища значно ускладнюють умови функціонування підприємств

роздрібної торгівлі. Поглиблення фінансово-економічної кризи та загострення

політичної ситуації в Україні справили негативний вплив на розвиток

споживчого ринку, що обумовило падіння обсягів роздрібного товарообороту.

За попередніми статистичними даними за січень-грудень 2014 р. роздрібний

товарооборот підприємств у порівняних цінах зменшився майже на 10%

відносно аналогічного періоду минулого року, у січні 2015 р. він був на 23,6%

менше показника січня 2014 р. За цих умов підприємствам роздрібної торгівлі

вкрай важливо утримати досягненні позиції на ринку та обсяги продажу,

забезпечити стабільність господарювання, підтримати належний фінансово-

економічний рівень підприємства. Виконання цього складного завдання

вимагає запровадження адаптивних заходів з урахуванням зовнішніх і

внутрішніх змін шляхом формування адаптивної системи маркетингового

управління, яка має включати постійний маркетинговий контроль, ключовою

ланкою є оцінювання маркетингової ефективності, як комплексного показника

результативності маркетингової діяльності та підприємстві та рівня його

відповідності умовам зовнішнього середовища.

Ураховуючи, що макросередовище – це сукупність чинників, сил та явищ,

які справляють влив на діяльність підприємства, то у разі їх зміни необхідно

здійснити коригування орієнтирів, цілей діяльності підприємства та

інструментів їх досягнення, іншими словами – адаптуватися. В умовах кризи

маркетингове середовище має свої особливості, пов'язані зі швидкістю

наростання протиріч та збільшенням негативного впливу тих чи інших

чинників, у сучасних умовах – перш за все, економічних і політичних, що

обумовлює необхідність пошуку нових способів вирішення пов’язаних із цим

проблем. Від рівня адаптивності підприємства, тобто його здатності

пристосовуватися до нових зовнішніх умов, можливості саморегулюватися,

підтримувати досягнутий рівень розвитку, а уразі втрати позицій чи зниження

показників діяльності – відновити стійкість, багато в чому залежить

ефективність функціонування підприємства, у тому числі маркетингова.

На даному етапі для забезпечення належного рівня адаптивності

необхідним є використання сучасних організаційно-економічних та

управлінських технологій, у тому числі у системі маркетингового управління.

При цьому зростає необхідність більш часто проводити стратегічний аналіз

маркетингового середовища, моніторинг ринкової ситуації, діагностику

результатів маркетингової діяльності з метою визначення рівня її ефективності,

відповідності отриманих результатів запланованим, що дозволить отримати

необхідну інформацію для прийняття управлінських маркетингових рішень,

визначення напрямів коригування маркетингової діяльності у разі необхідності.

234

КОНЦЕПЦІЯ РІЗНОМАНІТНОСТІ (ГЕТЕРОГЕННОСТІ) В ЕКОНОМІЦІ

ТА МЕНЕДЖМЕНТІ ПІДПРИЄМСТВА

Стадник В.В.

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Зростання конкуренції в сучасному економічному просторі значною

мірою зумовлене його інформаційною насиченістю та розвитком інформаційних

технологій. З кожним днем збільшується кількість споживачів, що мають змогу

отримати інформацію про наявність на ринку товарів чи послуг, які можуть

задовольнити їх існуючі чи навіть мало усвідомлені потреби. З іншого боку,

зростає кількість суб’єктів ринку, що пропонує альтернативні способи

задоволення суспільних потреб. Така агресивність зовнішнього середовища

робить нестійкими ринкові позиції виробників, спонукає до їх до пошуку шляхів

убезпечення від ризиків втрати критичної для свого існування кількості

споживачів. Результатом такого пошуку є урізноманітнення діяльності – за

видами і продуктами, ресурсами і споживчими перевагами.

У теорії еволюції різноманітність є основою збереження природних

популяцій. Перенесення Р.Нельсоном і С.Вінтером висновків теорії еволюції у

контекст економічних систем постулює необхідність підтримання достатнього

рівня різноманітності (гетерогенності) у їх діяльності. Це дає підстави для

розвитку науково-методичних основ управління гетерогенністю у теорії

організації, що й визначило мету даного дослідження.

Розглядаючи термін «гетерогенність» як атрибут продуктів, ресурсів і

переваг, було проаналізовано зв'язок між гетерогенністю економічних ресурсів

(за ознаками мобільності й специфічності) та вибором менеджментом

підприємства певного типу конкурентних стратегій; встановлено залежність між

мультифакторністю економічних процесів і здатністю підприємства оптимізувати

склад учасників і структуру бізнес-процесів; визначено умови, за яких зростання

рівня гетерогенності за рахунок диференціації продуктів і ринків негативно

впливає на економіку підприємства (його здатність зберігати фінансову

рівновагу, в т.ч. при реалізації проектів розвитку).

Аналізуючи особливості побудови бізнес-процесів на вітчизняних

машинобудівних підприємствах, які працюють на ринку виробників,

встановлено, що значна їх кількість формується за аутсорсинговою схемою.

Підкреслено, що ефективність таких бізнес-процесів значною мірою залежить

від врахування гетерогенності переваг для їх учасників при формуванні

економічних умов співпраці. Зазначено також, що внаслідок мобільності

трудових ресурсів посилюється вплив на результативність співпраці у робочих

групах фактору мультикультурності. Акцентовано на тому, що його можна

розглядати і як проблему, і як конкурентну перевагу сучасного підприємства.

Дослідження умов, за яких фактори гетерогенності можна використати для

формування конкурентних переваг машинобудівних підприємств, що працюють

на ринку виробників, і буде предметом наступних досліджень.

235

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РИЗИК-СТАНУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Старостіна А.О., Кравченко В.А.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

До основних характеристик ризик-стану підприємницької діяльності в

умовах сучасної України відносяться, на нашу думку, наступні:

а) остаточно сформоване т. зв. «суспільство загального ризику»;

б) значні регіональні відмінності стосовно стану управління

підприємницькими ризиками.

Поточне катастрофічне соціально-економічне становище України наочно

підтверджує справедливість концепції відомого соціолога У. Бека, який

охарактеризував сучасне суспільство як таке, що перетворюється на «суспільство

ризику». За його висловом «логіка виробництва багатства» сьогодні

поступається місцем «логіці виробництва ризику» [1]. Проблема ризику

безпосередньо пов'язана, з одного боку, із стрімкою індустріалізацією

суспільства, та, з іншого боку, з непередбачуваними негативними наслідками

його модернізації. Особливістю українського «суспільства ризику», на відміну

від країн сталого капіталістичного розвитку, є те, що ризик із явища, яке має

імовірностну природу, перетворилось в таке, яке постійно відтворюється та

присутнє в діяльності кожного члена суспільства, тобто «суспільство ризику»

стало загальним.

В Україні також існують значні регіональні відмінності умов, в яких

відбувається підприємницька діяльність. На нашу думку, в межах території

України, якою вона була станом на початок 2014 р., зараз можна виділити 4

регіони, які відрізняються між собою за критеріями правового та

територіального контролю з боку центральної влади. Перший з них складає

зона антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, яка повністю знаходиться в

межах України та частково перебуває в правовому полі України. Другий –

територія бувшої АР Крим. Третій – це територія тих районів, які прилягають

до зони АТО, і стосовно яких існує загроза розгортання на них бойових дій між

ВСУ/НГ України та військовими силами, які діють на боці самопроголошених

ДНР та ЛНР. Четвертий регіон – вся інша територія України. Найбільш

ризикованим для підприємницької діяльності є, безумовно 1-й регіон, -

територія АТО. Підприємства в зоні АТО, стикаються з наступними видами

ризиків, - стратегічними (загроза повного знищення майна, рейдерського

заволодіння бізнесом, його передислокацією за межі України), логістичними

(існують проблеми з доставкою товарів через блок-пости), кадровими (дефіцит

кваліфікованих кадрів), регуляторними (перереєстрація підприємств та

отримання дозволів у влади самопроголошених ДНР та ЛНР), фінансовими

(нестабільна робота банківської системи, мультивалютні розрахунки ) тощо.

Література: 1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / пер. с нем. В. Седельника, Н.

Федоровой; послесл. А. Филиппова. – М. : Прогресс-традиция, 2000. – 384 с.

236

ДО ПИТАННЯ РОЗСТАВЛЯННЯ ПРІОРИТЕТІВ В

МАРКЕТИНГОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО АКТИВНО

РОЗВИВАЄТЬСЯ

Стельмухова О.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Активний розвиток підприємства, яке збирається виходити на новий

рівень і конкурувати з сильнішими компаніями, завжди супроводжується

суворим контролем усіх показників діяльності та їх оптимізацією.

Такими показниками є собівартість, накладні витрати та навіть кількість

персоналу, якого повинно бути рівно стільки, скільки вимагається на даний

момент, і багато інших. Керівникам варто звернути увагу на інноваційні

системи управління підприємством і його співробітниками, суть яких полягає у

використанні автоматизованих KPI- систем, за допомогою котрих

встановлюється ставка і відсоток залежно від виконання співробітником

поставлених завдань. Людина бачить пряму залежність "виконана робота -

оплата" і, або справляється з поставленими завданнями, або за рішенням

керівництва, замінюється тим, хто впорається з цим замість нього.

Підприємствам, що активно розвиваються, необхідно встигати

утримувати пріоритетні сегменти одночасно з аналізом нових, в той же час

встигаючи згортати свою діяльність на тих, які не окупають витрат.

Існуючих клієнтів компанії необхідно розділити на привабливих і не

дуже, віддаючи першим перевагу у вигляді спеціальних пропозицій або пільг, а

останніх відсіяти рівнем ціни, в слідство чого вони або перейдуть в число

привабливих, або відмовляться від послуг. Вивільнені засоби можна направити

на розвиток, який є первинним завданням компанії на даний момент.

Робота з цінами в період розвитку має бути максимально гнучкою і

злагодженою. Йдеться не про пониження цін, а про таку їх зміну, яка буде

здатна "освіжити" попит.

Канали просування повинні постійно аналізуватися для того, щоб

своєчасно скорочувати витрати на неефективні джерела, перенаправляючи

засоби на розвиток тих, які приводять цільову аудиторію і окупають себе.

237

ОЦІНЮВАННЯ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ ПРИ ФОРМУВАННІ

ІНФРАСТРУКТУРИ В'ЇЗНОГО ТУРИЗМУ

Сухомлин Л.В.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Визначення ринкової вартості організації дає реалістичне уявлення про

його потенційні можливості та умови виживання на конкурентному ринку.

Процес оцінки бізнесу організації є підставою для розробки стратегії,

виявлення альтернативних підходів та визначення такого, який забезпечить

компанії максимальну ефективність, а отже, більш високу ринкову ціну.

Готельний бізнес розглядається як один з факторів розвитку в’їзного туризму,

як базис для планування виробництва туристичного продукту при визначенні

пріоритетних напрямків інвестиційної політики в регіоні. Передбачається

наявність розвинутої готельної мережі, яку складають фінансово стійкі та

економічно незалежні готельні підприємства.

Попит на готельні послуги затребуваний, насамперед, в місцях, які

охарактеризовані як «культурні» або «ділові» центри. Отже, місце

розташування, нерухомість для розміщення клієнтів, рівень сервісу

враховуються як фактори, що визначають готельний бізнес. Соціально-

політична нестабільність в Україні, на даний час, виступила основним

фактором впливу на комерційну нерухомість, що негативно позначилося на

готельному бізнесі. Головною метою інвесторів і девелоперів є повернення

інвестицій й отримання прибутку від готелю. Диверсифікація бізнесу та пошук

нових сфер діяльності сприяють залученню інвесторів в готельну справу, що

передбачає нові можливості використання грошових коштів. При розв’язанні

питання фінансування інвестиційного проекту враховується не тільки

короткострокове повернення коштів, а також тривалість життєвого циклу. Інша,

не менш важлива обставина – наявність високого попиту на готельні послуги

при відносно стабільному стані ділової активності в інших сегментах ринку.

Оцінка готелів має ряд особливостей, що впливає на використання певних

методів та підходів. Поряд з ринковим та витратним підходами при проведенні

інспекції, найбільш реалістичну вартість забезпечують методи, що

застосовуються в рамках доходного підходу. Розрахунки показали, що при

зменшенні ціни розміщення в готелі на 13%, очікується зростання

заповнюваності на 2% при забезпеченні прибутку на рівні до зменшення ціни.

Готелі відносяться до категорії підприємств, які вимагають значних витрат

управлінського та обслуговуючого персоналу. Управління готельним бізнесом

вимагає постійного ведення маркетингової діяльності та контролю в рамках

всього діапазону послуг.

238

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОСУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В МЕРЕЖІ

ІНТЕРНЕТ ПІД ЧАС НЕСПРИЯТЛИВОЇ СИТУАЦІЇ В КРАЇНІ

Сьомкіна А.I.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сфера малого бізнесу недооцінює можливостi Інтернету, якi він гарантує

з точки зору просування та розвитку компанії. При цьому, неймовірний

інструментарій і методики (порівняно з телебаченням і друкованими

виданнями) дозволяють працювати з невеликими бюджетами на рекламу і

демонструвати відмінну ефективність.

Новоствореним компаніям, які лише планують свій розвиток і

розширення, просування в мережі Інтернет є ключовим через те, що сучасні

представники банків та інвестори зазвичай відстежують ресурси компаній у

всесвітній мережі для оцінки привабливості потенційних партнерів і клієнтів.

Найбільш ефективні ресурси та інструменти задля реклами можна

вибрати лише після визначення цільової аудиторії. Для цього потрібен

найповніший портрет потенційного клієнта, який має бути сформований

заздалегідь. Наведенi нижче елементи є первинними для розміщення і

просування компанії в мережі.

Сайт як торговий майданчик компанії. Відмінно налагоджені рекламні

інструменти приведуть зацікавленого клієнта на сайт, але він закриє його через

незручність та неповноцінність. Ефективний ресурс передбачає наявність

контактів, повних відомостей про характеристики продукції, ціни, можливість

швидкого зв'язку з представником і онлайн-придбання товару.

Гідно налагоджене просування в соціальних мережах дозволить бути

завжди на зв'язку з клієнтами, які кілька разів впродовж години оновлюють

стрічку новин того або іншого соціального ресурсу.

Використовувати вже створені інтернет-інструменти для просування

сайту: наприклад, системи з платою лише за клік по оголошенню — це

"Яндекс.Директ", Google AdWords, "Бегун".

239

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

Танько М.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Організаційна структура управління - поняття багатобічне, яке

насамперед включає систему цілей та їх розподіл між різними ланками,

оскільки механізм управління повинен бути орієнтований на досягнення цілей.

Постановка проблеми підвищення конкуренції між виробниками,

загальна нестабільність економічних, технологічних, політико-правових і

соціальних факторів приводять до того, що структурно стійкі організаційні

системи не в змозі вчасно адаптувати завдання й процеси, що відбуваються на

підприємстві, до сформованих умов, і таким чином, виявляються

неефективними. Трансформаційні зміни в економіці України вимагають

оновлення організаційних структур управління промислових підприємств,

адаптованих до функціонування в умовах глобалізації економіки.

Проблемам проектування й удосконалювання організаційних структур

підприємств присвячені роботи багатьох вітчизняних і закордонних авторів,

серед яких можна виділити: І.А. Александрова, А.Н. Алікова, А.І. Амошу і т.д.

Водночас, за наявної великої кількості слушних думок, пропозицій,

узагальнень, висловлених у науковій літературі, поки що відсутні комплексні

розробки щодо системного вирішення проблеми організаційного проектування

на промисловому підприємстві, що обумовлює необхідність комплексного

аналізу цієї проблеми і визначає її актуальність.

При вірному виборі організаційної структури управління підприємством,

її ефективній побудові, підприємство має можливість забезпечити максимальну

прибутковість за рахунок підвищення продуктивності виробництва. Від

оперативності, економічності та надійності управління залежить можливість

підприємства вижити в умовах ринку.

Таким чином, реструктуризація або удосконалення організаційної

структури підприємства є справою досить важливою, а тому при їх здійсненні,

крім використання вітчизняного досвіду та врахування національної специфіки

слід спиратись на світовий досвід аналогічних підприємств, які тривалий час

працюють в умовах ринкової економіки.

240

СТРАТЕГІЧНІ ПАРТНЕРСТВА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Тєлєтов О.С., Провозін М.В.

Сумський державний університет, м. Суми Нерівномірний характер обсягів промислового виробництва в Україні

викликаний такими проблеми вітчизняної економіки: 1) невисокою ефективністю праці (через застарілі технології та недостатнє фінансування необхідного переоснащення обладнання); 2) високою залежністю від коливань валютних курсів; 3) спрощеністю технологічного виробництва (значна частка вітчизняних підприємств є проміжною ланкою і виготовляє лише деталі та комплектуючі вироби для закордонних виробників кінцевої продукції).

Сучасна теорія маркетингу пройшла кілька етапів свого розвитку від ери виробництва і ери продажу до ери власне маркетингу та ери взаємовідносин. Закордонна практика переконливо свідчить про необхідність довготривалих взаємовигідних партнерських стосунків (ДВПС). Як правило, збільшення частки лояльних споживачів на 5% збільшує прибутки підприємства на 30-50%. Поглиблення співпраці вітчизняних підприємств із закордонними партнерів в умовах значної технологічної та фінансової залежності від них сприятиме зростанню промисловості лише в окремих галузях промисловості, пов’яже вітчизняну економіку зі світовою лише як ланку технологічного процесу та загрожуватиме їх перетворенню на своєрідний сировинний придаток. Більш перспективним вважаємо розвиток внутрішнього ринку промислової продукції на основі створення довгострокових взаємовигідних відносин промислових підприємств, що мали б характер стратегічного партнерства. Таке партнерство засноване на спільних інтересах підприємств у розвитку вітчизняного ринку промислової продукції та передбачає розроблення механізму розподілення ризиків – захисту підприємств від негативних зовнішніх ринкових явищ.

Формування стратегічних партнерств серед існуючих підприємств сприятливіше в умовах співпраці у кластерах, де підприємства мають спільний ринок, можуть поділити сфери впливу й розподілити ресурси на виробництво, та за допомогою створення відповідних технопарків і тіснішої співпраці з науково-дослідницькими навчальними закладами, як джерелами інноваційних ідей, технічних рішень та економічного забезпечення. На відміну від традиційної співпраці на міжнародних ринках стратегічні партнерства мають такі переваги: 1) першочерговим є портфель замовлень підприємства-споживача з його внутрішнім ринком розподілу; 2) споживачі-виробники не приймають кращі пропозиції конкурентів та розподіляють ризики рівномірно, чим забезпечують довгостроковий характер взаємодії; 3) кожне підприємство залишається самостійним суб’єктом господарювання, хоч пріоритетними є спільні цілі та завдання,.

Створення стратегічних партнерств покликане забезпечити як відродження внутрішнього ринку промислової продукції, так і підвищення рівня технологій. Крім того, існування стратегічних партнерств передбачає і соціальний ефект: розбудову інфраструктури підприємства, створення додаткових робочих місць та соціальне забезпечення на основі досягнутого технологічного розвитку.

241

ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

Терентьєва О.В.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, м. Київ

Визначальну роль у ефективному економічному забезпеченні

антикризових дій має порядок і послідовність здійснення протикризових робіт.

Головними напрямами антикризових дій визначені: попередження кризи на

підприємстві, її локалізація і ліквідація.

Процедури із попередження кризи передбачають виконання робіт щодо

визначення імовірності появи кризових проявів, їх можливого спрямування і

масштабів розповсюдження. При виконанні робіт з напряму «Попередження

кризи на підприємстві» необхідно виконувати такі процеси: визначення

сценаріїв розвитку кризи; прогнозування кризових проявів; розробка заходів з

попередження кризових явищ; реалізація заходів з попередження кризових

проявів (процесів); оцінювання результативності заходів з попередження

кризових проявів (процесів).

Роботи з локалізації кризи на підприємстві, що спрямовані на виявлення

реальних масштабів розповсюдження і глибини проникнення кризових

процесів, реалізації процедур із зниження активності негативного впливу

кризових прояві та обмеження зон їхнього розповсюдження – напрям

«Локалізація кризи на підприємстві». Найчастіше на підприємствах не

здійснюється упереджуючий антикризовий менеджмент тому вагомим можна

вважати комплекс процесів за напрямом «Локалізація кризи на підприємстві».

У межах цього напряму обов’язково проводиться: діагностика кризових явищ і

процесів, розробка заходів з локалізації кризи, реалізація заходів з локалізації

кризи, оцінювання результативності реалізації заходів з локалізації кризи.

Сукупність робіт із ліквідації кризи на підприємстві яка здійснюється у

рамках санаційних процедур організаційно-технічного і фінансово-

інвестиційного спрямування, а за відсутності дієвих результатів, ліквідаційних

процедур локального і загального спрямування для підприємства – напрям

«Ліквідація кризових процесів на підприємстві». За узагальненими

сукупностями процесів, в основному схожий з напрямом «Локалізація кризи на

підприємстві», але має іншу цільову орієнтацію, при локалізації кризи

основною метою виконання робіт є стабілізація стану суб’єкта господарювання

і недопущення розширення кризи, а при ліквідації кризи необхідно здійснювати

заходи з підвищення ефективності функціонування підприємства та усунення

негативного впливу кризових процесів.

Література: 1.Антикризовий механізм сталого розвитку підприємства :[монографія]/ В.Л.

Товажнянський, П.Г. Перерва, Л.Л. Товажнянський,; ред..: П.Г.Перерва. – Х.:

Віровець А.П.: Апостроф, 2012 – 550 с.

2. Управління антикризовою діяльністю підприємства : навч. посіб. / В. П.

Кукоба ; ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2008. - 295 с.

242

УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ

МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ

Тереховська В.І.

Полтавський університет економіки і торгівлі, м. Полтава

Потреба у безпеці пов’язана з бажаннями та прагненням людей

знаходитися у стані стабільності та безпечності.

Велике різноманіття підходів у питаннях забезпечення безпеки

організацій обумовило появу великої кількості методологічних платформ, на

основі яких формувалися адекватні системи безпеки. У більшості випадків

основу таких платформ складали класичні функціональні уявлення щодо

системи менеджменту, а сфера їх застосування обмежувалася вирішенням

локальних завдань забезпечення безпеки організації або окремих її складових.

Необхідність системного вирішення проблеми побудови системи безпеки

неминуче приводить до пошуку і застосування гнучких підходів, які легко

адаптуються до конкретних умов діяльності організацій, специфіки їх

середовища і прийнятих в організації політик безпеки при здійсненні основних

і допоміжних бізнес-процесів. На сьогодні до числа таких системних

методологічних платформ слід віднести платформи основані на процесних

модельних уявленнях щодо діяльності організацій і їх системи менеджменту.

Як свідчить аналіз останніх публікацій у зазначеній предметній галузі до

цього часу залишаються невирішеними в повній мірі проблеми системного і

взаємоузгодженого забезпечення основних складових стійкості процесів

діяльності організацій на єдиній методологічній основі. В ряді джерел

визнається необхідність комплексного підходу розв’язання задачі забезпечення

стійкості організацій через узгоджене поєднання процедур і алгоритмів

формування необхідних властивостей безпеки та ризикостійкості організацій,

проте реальних практичних методів і науково обґрунтованих підходів до

вирішення даної проблеми, на жаль, не запропоновано.

Стійкість організації до внутрішніх та зовнішніх загроз і її безпека будуть

вищими, якщо організація працює в рамках первинної місії, має чіткі цілі і

стратегію функціонування та розвитку. При цьому рівень економічної безпеки

організації залежить від того, наскільки ефективно її керівництво й менеджери

всіх рівнів будуть здатні уникнути загрози й ліквідувати негативні впливи джерел

небезпеки.

Незважаючи на суттєві розбіжності з існуючими поглядами на

визначення ключових властивостей стійкості і її складових, пропонуються

методологія і підходи, які є достатньо близькими до універсальних в процесах

створення комплексних систем безпеки і стійкості організації і їх бізнес-

процесів.

243

КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ МЕНЕДЖЕРСКОГО УПРАВЛЕНИЯ

С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ОНТОЛОГИЙ

Тимашова Л.А., Лещенко В.А., Морозова А.И., Таран Л.Ю.,

Козлова В.П.

Международный научно-учебный центр информационных технологий и

систем НАН и МОН Украины, г. Киев

Рассматриваются вопросы применения онтологий для концептуализации

предметной области при построении интеллектуальных систем поддержки

менеджерского управления промышленных предприятий. Интеллектуализация

этого класса систем в значительной степени ориентирована на использование

знаний о процессах менеджерской деятельности, способах решения проблем и

задач реальных объектов. Для эффективного использования знаний требуется

их организация и представление в виде соответствующим образом упорядочен-

ной и структурированной целостной системы знаний. Представление

конкретных знаний обеспечивается языками и моделями инженерии знаний, а

целостность системы – онтологией.

Онтология позволяет с помощью прозрачной логической концептуальной

схемы формализовать и компактно представить накопленные знания,

одновременно определяя и объединяя терминологию различных специалистов

предметной области. С точки зрения компьютерных систем онтология

рассматривается как система понятий некоторой предметной области,

представляющая собой набор сущностей, соединенных различными

отношениями. Преимуществом онтологии в качестве способа представления

знаний является ее формальная структура, которая упрощает их компьютерную

обработку. Основная часть формально представленного знания базируется

на концептуализации, под которой понимается строгое описание системы

понятий, объектов и других сущностей и отношений, связывающих их друг с

другом. Концептуализация расчленяет область знаний, существующую в

целостном виде, выделяет из этой области отдельные объекты, а затем

формулирует отношения, свойственные для данной области. Понятия могут

описываться не только через перечисление индивидуальных сущностей, к

которым они применимы, но и через их внутренние свойства и характеристики.

Это делает концептуализацию относительно независимой от индивидуальных

сущностей с необходимостью лишь сохранения заданных типов отношений.

Предлагаемый подход к формализации менеджерской деятельности

представляет собой дальнейшую конкретизацию концепции повышения

эффективности менеджмента предприятия за счет использования знаний и

опыта, накопленого его персоналом и наукой менеджмента в целом,

выработанной на основе опыта авторов по разработке компьютерных систем

управления для конкретных предприятий [1].

Литература: 1. Тимашова Л.А. Повышение эффективности менеджерских решений в управлении

предприятием с применением подходов, основанных на знаниях / Л.А. Тимашова, В.П.

Козлова, В.А. Лещенко, А.И. Морозова, Л.Ю. Таран // Вісник Національного технічного

університету „Харківський Політехнічний інститут”: ЗНП. Тематичний випуск: Інформатика

і моделювання. – Харків: НТУ „ХПІ”. – 2011. – №36. – С. 176-182.

244

ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ТА

МОТИВАЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Тимохіна К.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто питання розвитку персоналу, шляхом мотивації.

В умовах соціально – економічного розвитку, що склалися в Україні,

неефективне використання людських ресурсів, від діяльності яких значною

мірою залежить підйом вітчизняної економіки, підвищення добробуту та якості

життя громадян, призводить до зниження продуктивності праці, відсутності

відповідного прибутку, скорочення бюджету і ВВП. Ключовим фактором

успіху у вирішенні даної проблеми є мотивація високопродуктивної праці

персоналу підприємства.

Проблему здійснення мотиваційної діяльності на підприємствах

розглядали у своїх роботах багато вітчизняних і зарубіжних учених –

економістів, однак у процесі інноваційно – структурної перебудови економіки

України змінюються потреби, цінності, мотиваційна природа людини.

Теоретичні питання мотивації людської поведінки взагалі, та праці

зокрема, розглядалися у працях психологів, соціологів, економістів,

управлінців. Значний внесок у вивчення проблеми мотивації праці зробили: Л.

Брентано, М. Вебер, Т. Веблен, Д. Врум, А. Маслоу, К. Маркс, А. Маршалл, Д.

Мілль, А. Сміт, М. Туган-Барановський, Х. Хекхаузен та ін. Значних досягнень

у розвитку сучасних теорій мотивації здобули українські вчені: Д. Богиня, А.

Гальчинський, О. Грішнова, Ю. Зайцев, М. Карлін, А. Колот, Т. Костишина, Л.

Кривенко, Г. Куліков, В. Лагутін, В. Липов, В. Мандибура, В. Новіков, О.

Павловська, І. Петрова, М. Семикіна, А. Чухно

Реалізація заходів відносно мотивації персоналу на розвиток, повинна

здійснюватися через узгодженість рівня розвитку здібностей працівника з

рівнем їх реалізації, так як змінюваність професійно-кваліфікаційної складової

є результатом реалізації особистої трудової поведінки, основою якої є форма

реалізації потреби, тобто мотив через який людина буде діяти тим чи іншим

чином.

На мою думку, дуже корисною в системі розвитку персоналу можє бути

інноваційна модель складання мотивації співробітників компанії, яка

побудована на основі трьох факторів(життєвий цикл компанії ,карʾєрний ріст,

співробітник) кожен з яких характеризується визначеними показниками. Їх

сукупність в кожній точці уявляє теоретичний мотиваційний профіль

конкретного співробітника

Отже, дана модель має велике практичне значення, тому що з її

допомогою можна врахувати потенційні потреби співробітників різного рівня і

етапів розвитку компанії, а також формування на цієї основі найбільш

адекватної системи мотивації.

245

ДОСЛІДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ

ІНВЕСТИЦІЙ У СИНТЕЗОВАНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПРОСУВАННЯ

Тимохіна Я.О.

Сумський державний університет, м. Суми

Умови діяльності промислових підприємств України вимагають чітко

запланованого та узгодженого з усіма функціональними ланками

господарюючого суб’єкта інструментарію просування, який гарантує їх стійкий

розвиток у майбутньому.

Аналіз витрат на основні та синтетичні маркетингові комунікації

підприємств машинобудівної та хімічної промисловості свідчить про динамічні

коливання витрат в часі, що зумовлює необхідність перегляду комунікаційної

політики підприємств в частині вдосконалення підходу до інтегрування

інструментів просування, а також бюджетування сформованого

інструментарію. Така мета може бути реалізована за допомогою стратегії

синтезування маркетингових комунікацій, яка передбачає поєднання

особливостей основних та синтетичних інструментів просування, у результаті

чого з’являється новітній інструментарій, що забезпечує синтезований ефект у

довгостроковій перспективі. Для вдосконалення маркетингової комунікаційної

політики дослідження доцільно проводити за рівнями управління, яким

відповідають наступні часові межі: оперативний – до 1 року (t<1), тактичний –

від 1 до трьох років (1≤t>3), стратегічний – більше трьох років (t≥3).

Перерозподіл витрат на просування з використанням синтезованих

маркетингових комунікацій за рівнями управління для підприємств хімічної та

машинобудівної промисловості можливий на основі використання лінійної

залежності витрат у часі, що нівелює коливання та зумовлює їх постійне

зростання. Дослідження за галузями промисловості залежності між доходом від

реалізації продукції підприємства та витратами на просування вказує на

існування прямої залежності: зі збільшенням витрат дохід збільшується і

навпаки.

Оскільки зростання витрат забезпечує якісне підвищення рівня

синтезованого інструментарію, що використовується для просування продукції

підприємства, така залежність підтверджує ефективність запропонованого

підходу. Зв'язок між збільшенням доходу підприємства та збільшенням витрат

на просування дозволяє розглядати витрати на маркетингові комунікації як

інвестиції у синтезований інструментарій просування, які окупаються на

стратегічному рівні управління. Порівняння планових та фактичних витрат на

маркетингові комунікації для підприємств хімічної та машинобудівної

промисловості свідчить про постійну економію коштів і підтверджує

необхідність планування комплексу просування.

Отже, інвестиції у синтезований маркетинговий комунікаційний

інструментарій, заплановані за рівнями управління, забезпечують сталий

розвиток підприємства у довгостроковій перспективі. Результати дослідження

можуть бути використані для подальших наукових розробок, а також у

практиці вітчизняних промислових підприємств.

246

СТРАТЕГІЇ ВИХОДУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАРУБІЖНІ

РИНКИ

Тімченко О.О.

Національній технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Для підприємств та організації, що прагнуть до лідерства та збільшення

ринкової частки яких на національному ринку неможливе в виду насиченого

попиту можуть поставити перед собою цілі вступу в глобальну конкурентну

боротьбу. В залежності від розміру ресурсів підприємства, його конкурентних

переваг та зовнішніх можливостей чи бар’єрів можливі наступні альтернативні

стратегії: стратегія експорту, ліцензування (видача ліцензій на використання

технологій або виробництва чи розподілу продукції підприємства),

франчайзингу, мультинаціональна стратегія (із застосуванням різних

стратегічних підходів в кожній країні в виду її особливостей), глобальна (із

застосуванням єдиного методу конкуренції на всіх ринках), стратегічних союзів

із зарубіжними підприємствами (як перший крок до доступу на зарубіжні

ринки) [1]. Серед українських підприємств на сьогоднішній день найбільш

розповсюдженими є стратегія експорту, адже це найменш ризиковий та більш

надійний спосіб виходу на зарубіжні ринки. Для успішної реалізації цієї

стратегії та збільшення прибутків компанії необхідно, щоб витрати

підприємства були конкурентоспроможні, чого можливо досягти із

використанням сучасної техніки, ресурсозберігаючих технологій, автоматизації

виробничого процесу і т. і. Іншою умовою є доцільний рівень транспортних

витрат. В виду жорсткої конкуренції на зарубіжних ринках деякі українські

підприємства вдаються до демпінгу, що є негативним явищем. Стратегія

ліцензування підходить підприємствам з обмеженими ресурсами та

організаційними можливостями. Обираючи таку стратегію, підприємство

захищає себе від ризиків економічної чи політичної нестабільності зарубіжних

країн. Загрози такої стратегії криється в невідповідності правових норм України

та зарубіжних країн, особливо щодо питань інтелектуальної власності.

Франчайзинг, як і ліцензування забезпечує вихід на зарубіжні ринки з

мінімальними витратами та ризиком. Основною проблемою є контроль за

якістю, дотриманням однакових стандартів в різних країнах.

Мультинаціональна та глобальна стратегії відповідають компаніям зі значними

ресурсами та конкурентними перевагами. Для українських підприємств в виду

недостатньої величини фінансових ресурсів та досвіду, необхідного для

ведення бізнесу в умовах нових ринків перспективними напрямами є

стратегічні партнерства або створення спільних підприємств із зарубіжними

компаніями.

Література: 1. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: концепции и

ситуации для анализа, 12-е издание: Пер. с англ. – М. : Издательский дом "Вильяме", 2006. – 928 с.

2. Стратегический менеджмент / Под ред. Петрова А. Н. — СПб.: Питер, 2005. –496 с.

247

ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО КОНТРАФАКТУ

Ткачов М.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сучасне інформаційне і технологічне суспільство основним фактором

розвитку заявляє вже не стільки накопичення матеріальних благ, скільки -

знань, досвіду, вмінь, інтелектуального потенціалу. Все це виражається в

категорії «людський капітал». У розвинених суспільствах «людський капітал»

складає сьогодні 2/3 національного багатства. У США він досягає 76 %, у

Західній Європі - 74%. В Україні частка «людського капіталу» становить тільки

чверть потенціалу країни. У технологічному конкурентному виробництві

інтелектуальна власність є однією з найбільш важливих складових частин

активів багатьох підприємств. Досить часто зустрічаються випадки, коли

вартість інтелектуальної власності компанії перевершує вартість всіх її

матеріальних активів. Тому не випадково, що саме інтелектуальна власність є

сьогодні предметом посягань з боку недобросовісних конкурентів.

Для сучасної економіки характерна ситуація, коли великі обсяги товарів

виготовляються виробниками незаконним способом, з використанням чужих

торгових марок і фірмових найменувань. Ведення бізнесу під чужим ім'ям -

дуже вигідне з комерційної точки зору захід. Користуючись тим, що всесвітньо

відомі виробники спортивних товарів, парфумів, косметики та парфумерії,

одягу та взуття, запасних частин до автомобілів, медикаментів, продуктів

харчування, напоїв, годин і маси інших товарів вклали в свої бренди величезні

фінансові кошти та інтелектуальні ресурси, зробили їх пізнаваними і

престижними, пірати безсоромно копіюють і поширюють підроблені продукти,

витягуючи злочинні доходи.

Сучасний стан контрафакції різних видів продукції набуває все більш

масового характеру. Обсяг контрафакту в окремих сферах підприємницької

діяльності порівняльний з обсягами легального виробництва, а нерідко і

перевищує його. Місткість світового ринку контрафактної продукції, за даними

Організації економічного співробітництва та розвитку, становить близько 650

млрд. доларів. При цьому спостерігається тенденція стійкого і істотного

зростання обороту підробленої продукції: обсяг світового ринку контрафактної

продукції до 2015 може досягти 1,5 трлн дол. У результаті в тіньовому обігу

залишаються грошові кошти, співмірні з вартістю офіційно визначеного

валового національного продукту, завдається суттєва шкода українському

бізнесу, створюється загроза життю і здоров'ю громадян і т.п. Економічні та

соціальні збитки при цьому виявляються величезними і важко піддаються

обчисленню. Сформоване положення загрожує міжнародному престижу

України, заважає її вступу в міжнародне економічне співтовариство. За даними

аналітиків щорічні втрати компаній - виробників через шахрайство в галузі

прав інтелектуальної власності оцінюються в сотні мільярдів доларів.

248

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОНКУРЕНЦІЇ ТА КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НА

РІЗНИХ СТАДІЯХ РИНКОВОЇ ІЄРАРХІЇ

Ткачова Н.П.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Конкурентні переваги нерозривно пов'язані з конкуренцією. Вони

виникають тоді і там, де виникає і розвивається конкуренція. Чим більше

всеосяжний характер набуває конкуренція на українському ринку, тим більш

значущими для комерційного успіху є конкурентні переваги. Їх особливості і

механізм формування є фундаментальною основою забезпечення

конкурентоспроможності (рис.1).

Рис.1. Ієрархія формування конкурентних переваг і конкурентоспроможності

На нашу думку, формування конкурентних переваг і

конкурентоспроможності на машинобудівному підприємстві (рис.1) носить

системний характер. Особливістю системного підходу до формування

конкурентних переваг в тому, що в допустимих межах система управління

об’єктом досліджується як єдиний організм з урахуванням внутрішніх зв’язків

між окремими елементами і зовнішніх зв’язків з іншими системами і об’єктами.

При системному підході, на наш погляд, є доцільним виділити ієрархічну

структуру формування конкурентних переваг і конкурентоспроможності, при

якій конкурентні переваги елемента, який знаходиться вище в ієрархічному

ряду, обов’язково базуються на конкурентних перевагах і

конкурентоспроможності елементу, який знаходиться в порядку після нього.

Конкурентні

переваги товару

Конкурентоспро-

можність товару

Продаж

товару Пр

иб

уто

к ви

ро

бн

ика

Конкурентні пере-

ваги підприємства

Частка

ринку

Конкурентоспромож-

ність підприємсмтва

Вп

ли

в ко

нку

ре

нтн

ого

се

ре

до

вищ

а

Збіл

ьшен

ня

вир

об

ни

цтв

а

Зро

стан

ня

вал

ово

го в

нут

ріш

ньо

го п

ро

дук

ту

Конкурентні пере-

ваги галузі

Конкурентоспроможність галузі

Конкурентні пере-

ваги економіки

Конкурентоспроможність

економіки

Конкурентні пере-

ваги країни

Конкурентоспроможність країни

249

ПОКАЗНИКИ ПОТОЧНОЇ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Товажнянський В.Л.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за

наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою

наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших

високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається так:

Пп = А040 + А045 +А220 +А230 + А240 – П620,

де А040, А045, А220, А230, А240 – відповідні рядки активу балансу; П620 –

підсумок IV розділу пасиву балансу.

Фінансовий стан підприємства, в якого на початку й наприкінці звітного

кварталу існують ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає

законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої

грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо

сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після

настання встановленого терміну їх сплати. Ознаки критичної

неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного

банкрутства, існують, якщо на початку й наприкінці звітного кварталу, що

передував поданню заяви щодо порушення справи про банкрутство, мають

місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і

коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) наприкінці звітного кварталу

менші за їх нормативні значення – 1,5 і 0,1 відповідно. Коефіцієнт покриття Кп

характеризує достатність оборотних коштів для погашення своїх боргів і

визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми

поточних зобов’язань за кредитами банку, інших позикових коштів і

розрахунків з кредиторами, визначається за формулою: Кп = А260 : П620, де

А620 – підсумок II розділу активу балансу. Коефіцієнт забезпечення власними

засобами (Кз) характеризує наявність власних оборотних коштів у

підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як

відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них

коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів

до вартості наявних у підприємства оборотних активів – виробничих запасів,

незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської

заборгованості та інших оборотних активів. Якщо наприкінці звітного кварталу

хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне

значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага

повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності

боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності та

перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) за

наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника

може вважатися відновленою.

250

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Фальченко О.О., Назарчук Є.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Ефективність використання основних засобів залежить від організації,

своєчасного одержання надійної і повної обліково-економічної інформації. У

цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших

функцій управління. При цьому облік основних засобів в останній час дещо

ускладнився, а ряд проблем негативно впливають на процес управління

виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів. До

кола таких проблем можна віднести різні підходи до термінології та визначення

сутності основних засобів у бухгалтерському обліку й системі оподаткування,

принципи оцінки основних засобів, проблеми вдосконалення системи

амортизації, підвищення інформативності первинних документів з обліку

основних засобів, а також аналізу ефективності використання основних засобів

і можливості її прогнозування.

Вивчення теоретичних положень, опублікованих праць вітчизняних і

зарубіжних вчених свідчать, що облік засобів в останній час дещо ускладнився,

а ряд проблем негативно впливають на процес управління виробництвом,

знижуючи ефективність використання основних засобів. До кола таких проблем

можна віднести:

– різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у

фінансовому обліку й системі оподаткування;

– проблема оцінки основних засобів;

– проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку

основних засобів;

– проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-

технічною базою.

Організація обліку основних засобів повинна бути цілісною, єдиною

системою взаємопов’язаних, взаємоузгоджених способів і методів обліку, які

охоплюють увесь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання,

реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації, тому

основними шляхами її удосконалення визначені наступні:

– вибір оптимальної за складом та обсягом облікової інформації, яка

забезпечить реалізацію завдань, поставлених перед обліком основних засобів;

– розробка та запровадження удосконалених форм носіїв облікової

інформації, найбільш адаптованих до структури, змісту та характеру

інформації;

– розробка та запровадження раціональних схем документообігу, що

дозволять із найменшими затратами трудових, матеріальних та фінансових

ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених завдань.

251

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Фесенко А.Е., Александров В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Метою проведеного дослідження було визначення основних проблем

корпоративного управління в Україні в сучасний період та шляхів їх

розв`язання.

Головну роль у соціально-економічному розвитку країн з розвинутою

ринковою економікою та країн, що розвиваються, у тому числі в Україні,

відіграє корпоративний сектор, розвиток якого неможливий без створення

ефективного корпоративного управління. Ключовою проблемою в сфері

корпоративної власності є проблема корпоративного управління.

За період незалежності в Україні почала формуватися власна національна

модель корпоративного управління, яка прийняла вигляд змішаної форми

англо-американської і німецької моделей. Основними особливостями

національної моделі корпоративного управління є: перманентний процес

перерозподілу власності; значна частка держави в акціонерному капіталі;

висока питома вага інсайдерів у структурі власності; недостатня прозорість

інформації про діяльність акціонерних товариств; недостатньо ефективна

система захисту прав дрібних акціонерів. Слід зазначити, що існує ряд проблем

концептуального характеру, які ускладнюють розвиток національної моделі

корпоративного розвитку: недосконале законодавче забезпечення, недовіра до

акціонерної форми власності і неможливість залучати кошти вітчизняних та

іноземних інвесторів, слабкість фондових ринків, порушення вимог розкриття

інформації, залежні та інші компанії, здійснення фіктивних банкрутств з

наступним скуповуванням активів.

Перелічений комплекс проблем демонструє складність впровадження

корпоративного управління в Україні. З метою підвищення рівня

корпоративного управління доцільно: розробка виваженої державної політики

корпоративного управління, перш за все шляхом удосконалення його

нормативно-правової бази, удосконалення системи управління корпоративними

правами держави, посилення державного контролю за дотриманням прав

акціонерів і всіх учасників корпоративних відносин, подальше формування і

розвиток інфраструктури фондового ринку, яка б відповідала світовому рівню і

забезпечувала ефективний обіг цінних паперів, впровадження міжнародних

стандартів корпоративного управління.

Таким чином, поєднання вищезазначених напрямків та їх реалізація

зможе привести до реального поліпшення стану корпоративного управління в

державі і підвищення ефективності функціонування економічної системи

України в цілому.

252

ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИ І МІЖНАРОДНИМИ

СТАНДАРТАМИ Флоря К.А.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Останнім часом у зв’язку з посиленням глобалізації та активними інтеграційними процесами все більшої уваги світова спільнота приділяє запровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) до різних сфер економіки. Аграрний комплекс нашої країни є одним із прибуткових напрямків розвитку держави та привабливим «полем» для інвестицій, тому проблема наближення бухгалтерського обліку фінансових результатів на сільськогосподарських підприємствах до МСФЗ є актуальною до вивчення. Більшість розроблених міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності не можуть бути повністю адаптовані до умов українського суспільства, правової системи та економіки країни. Аграрний сектор не є винятком. Основними джерелами інформації щодо обліку фінансових результатів в Україні є національні стандарти: НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 17 «Податок на прибуток», П(С)БО 24 «Прибуток на акцію», а також для виробників сільськогосподарської продукції П(С)БО 30 «Біологічні активи».

Методологічні засади обліку прибутку в міжнародних стандартах регламентуються МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів», МСФЗ 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки», МСФЗ 12 «Податки на прибуток», МСФЗ 33 «Прибуток на акцію», МСФЗ 41 «Сільське господарство» [1]. Метою МСФЗ 41 «Сільське господарство» є визначення облікового підходу, а також подання фінансових звітів та розкриття інформації, пов’язаної з сільськогосподарською діяльністю. Цей стандарт застосовують для обліку таких статей (якщо вони пов’язані з сільськогосподарською діяльністю): біологічних активів, сільськогосподарської продукції на час збирання врожаю, державних грантів, пов’язаних з біологічним активом, оціненим за справедливою вартістю за мінусом попередньо оцінених витрат на місці продажу, які слід визнавати тоді і лише тоді, коли кошти державного гранту можна отримати або коли умови надання державного гранту виконані [2].

Аграрний сектор економіки був і залишається специфічною сферою діяльності, у якій отримання прибутку залежить від багатьох факторів, тому впровадження МСФЗ у дану галузь повинно бути поступовим процесом і ретельно контрольованим з боку держави.

Література: 1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство»

[Електронний ресурс].– Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/go/929_027. 2. Гуцаленко Л. В. Адаптація обліку фінансових результатів діяльності

аграрних підприємств України до МСФЗ / Л. В. Гуцаленко, Т. О. Мулик // Облік і фінанси . – 2012. – № 2. – С. 30 – 33.

253

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МАЛОЇ АВІАЦІЇ

Хамад Хилял Махир Наиф

Ірак, Басра

В Україні в даний час діє кілька регіональних програм з розвитку

авіаперевезень. Однак обсяги використання малої авіації непорівнянні з

колишніми часом. Колись у будь облоастной центр можна було запросто

потрапити літаком практично з будь-якого райцентру. Потреба в малих льотних

судах в українських регіонів - величезна. З їх допомогою можна вести

повітряне патрулювання місцевості, гасити лісові пожежі, проводити екскурсії

та екстрену госпіталізацію. Крім того, у важкодоступних районах, яких в країні

ще предостатньо, вертоліт чи літак - часто єдиний вид транспорту і канал

постачання. Але, щоб відновити і розвинути регіональні авіаперевезення,

необхідно вирішити безліч завдань. Ось основні з них.

1. Для малої авіації в Україні практично відсутні малі аеропорти,

необхідно побудувати нові аеропорти і реконструювати старі - ті, що входять в

національну опорну мережу. На периферії потрібні також посадочні

майданчики для вертольотів - хоча б на територіях обласних клінічних лікарень

і вздовж автомобільних та залізничних трас. Ланцюг різного роду аварій у

важкодоступних місцях наочно показала, наскільки важливо мати

інфраструктуру для екстреної евакуації постраждалих.

2. Необхідно чисельно відновити і якісно оновити парк малих літаків,

модернізувати наземне радіотехнічне обладнання. За оцінкою фахівців,

включаючи експертні оцінки автора, загальна місткість ринку на найближчі три

роки - 60-80 літаків малої місткості. Є хороші вітчизняні моделі, Їх

експлуатація задовольнила б попит на регіональні пасажирські авіаперевезення.

Але на практиці компанії вважають за краще експлуатувати стару імпортну

техніку. Вона значно дешевше, споживає менше палива і швидше окупається.

Для порівняння: новий російський літак на 50-60 місць коштує 16-18 мільйонів

доларів, аналогічна стара "іномарка" - три мільйони. З вітчизняними

вертольотами - простіше: їх експлуатують охоче.

3. У галузі малої авіації потрібно вирішити кадрову проблему і

відрегулювати діючі норми. За існуючими правилами для обслуговування

невеликого імпортного літака популярної марки потрібно навчити 14 осіб. А за

кордоном цю машину обслуговує сам пілот.

4. Вкрай необхідно подолати планову збитковість перевезень малої

авіацією. Зрозуміло, що в умовах ринку жителям райцентрів і селищ

Ужгородської області буде непросто купити квиток до Луганська чи Одеси.

Тому своє слово повинні сказати владі - через формування системи

держзамовлення на такого роду послуги.

Поки що в Україні для малої авіації реставрують невеличкі вертольоти

МІ-2 та літаки Ан-2. Але ситуацію має поліпшити днями ухвалений

парламентом закон, який звільняє будівників авіатехніки від тендерів при

закупівлі необхідних у її виробництві комплектувальних. Це пришвидшить

появу на нашому ринку вітчизняного вертольота, з потужнішим двигуном.

254

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ШЛЯХИ ЇЇ ЗБІЛЬШЕННЯ

Холондач Ю.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Основна мета діяльності кожного підприємства – максимізація прибутку.

Чим він більший, тим ефективніше відбувається розвиток виробничої

діяльності підприємства.

Рентабельність також характеризує ефективність роботи підприємства та

раціональність використання вкладених коштів. Рентабельність пов'язана з

отриманням прибутку, але вона – відносний показник, виступаючий точним

індикатором прибутковості підприємства. Показникам рентабельності, у

порівнянні з абсолютними показниками прибутку, притаманні наступні

переваги: більш широкі можливості порівняння та менше спотворення

показників через інфляційні процеси. Вона вимірюється за допомогою широкої

системи відносних показників, що характеризують як ефективність роботи

підприємства в цілому, так і прибутковість різних напрямів діяльності,

вигідність виробництва окремих видів продукції та ефективність вкладеного

капіталу.

Для беззбиткового функціонування підприємства необхідно шукати

резерви зростання рентабельності. Резерви збільшення сум прибутку та

рентабельності безпосередньо пов'язані з напрямками господарювання

підприємства. Для керівників і відповідних спеціалістів, важливим є детальне

значення масштабів дії, форм контролю та швидке реагування на зміну

кон'юктури ринку. Підвищення ефективності управління веде, насамперед, до

реструктуризації підприємства.

Резерви збільшення рентабельності - це, насамперед, збільшення обсягу

випуску продукції та зменшення їх собівартості, а також: зменшення

транспортних витрат, скорочення витратних статей, підвищення

продуктивності праці, скорочення витрат на реалізацію продукції, зростання

ефективності управління кадрами, скорочення простоїв, адміністративних

витрат. Резерви можна знайти і на перед виробничій стадії виробництва.

Ефективність виробництва можна підвищити за рахунок поліпшення

конструкції виробу, удосконалення нинішньої технології його виробництва,

використання більш дешевої сировини. Також треба підвищувати кваліфікацію

кадрів, скорочувати простої.

Можна зробити висновок – для покращення показників рентабельності

потрібно ефективно використовувати наявні кошти, розширювати обсяги

виробництва, знижувати собівартість продукції, розширювати, орієнтуючись на

ринок, асортимент та підвищувати якість продукції, а також раціонально та

економічно використовувати отриманий раніше прибуток.

255

ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ВРАХУВАННЯ СЕЗОННОСТІ ПОСЛУГ «ЗЕЛЕНОГО» ТУРИЗМУ

Хоменко Л.М. Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Інвестиції в сферу туризму сприяють підвищенню зайнятості населення, розвитку ринку послуг, міжнародному співробітництву, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини регіону, збереженню екологічної рівноваги, фінансовій стабілізації підприємств туристичної галузі. Досягти сталого розвитку регіонів можна шляхом реалізації комплексу маркетингових заходів щодо конкурентних переваг з метою залучення необхідних інвестицій за пріоритетними напрямками. Одним із ефективних напрямків розвитку регіонів є формування і розширення ринку туристичних послуг. Велику популярність повинен здобувати «зелений» туризм, який не потребує значних інвестицій і забезпечує прийнятну прибутковість. До «зеленого» спеціалісти відносять мало бюджетні види туризму: етнографічний, спортивний, екологічний, санаторно-оздоровчий, маршрутно-пізнавальний. Туристи відпочивають у екологічно чистих зонах регіону, відвідують природні заповідники, архітектурно-історичні пам’ятки та культурно-мистецькі заходи і одночасно сприяють зростанню добробуту місцевого населення. Обробка статистичних даних засвідчила, що 35% міського населення Західної Європи надають перевагу відпочинку на природі в сільській місцевості. За залучення чисельних цільових груп споживачів та належної організації «зеленого» туризму створюються передумови сталого розвитку регіонів нашої країни та фінансовій стабілізації підприємств туристичної галузі. Системне вирішення організаційно-економічних проблем становлення та розвитку «зеленого» туризму пов’язують із відтворенням трудового потенціалу в аграрній сфері, формуванням нових напрямів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та підвищенням зайнятості сільського населення. Пріоритетним напрямком сталого розвитку сільських територій Полтавщини повинен стати «зелений» туризм, що пов’язується з диверсифікацією підприємницької діяльності на селі для збільшення доходів населення. За визначенням спеціалістів Полтавська область віднесена до пріоритетних районів для розвитку «зеленого» туризму з використанням сільських садиб. Особливе місце серед чинників впливу на розвиток «зеленого» туризму займає фактор сезонності. Обсяг туристичної діяльності в сільській місцевості має суттєві коливання в залежності від сезону та погодних умов. Визначення ефективності туристичної діяльності агроосель з надання послуг полягає в оцінці економічних результатів. Підсумковими результатами виступають: обсяг виготовлених туристичних послуг (продаж вироблених продуктів туристам та приготовлених страв), величина прибутку, рентабельність діяльності агрооселі. Для об’єктивної оцінки їхньої ефективності враховують ступінь витрат, за яких одержані конкретні результати, обґрунтованість формування ціни та використання ресурсів агрооселі.

256

ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

Цапун О.О., Побережна Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сьогодні, в умовах невизначеності та мінливості зовнішнього оточення

прагнення отримати якомога більший прибуток стимулює підприємців

ефективніше використовувати економічні ресурси, знижувати витрати,

впроваджувати досягнення науково – технічного прогресу, освоювати нові

виробництва.

Залежно від розмірів підприємства прибуток характеризується :

мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків

задовольняє власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на

вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності

відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;

цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію

діяльності підприємства та залежить від обраної стратегії. Він може бути

нормальним - тобто прибуток який відповідає нормі прибутку на капітал, що

склався на ринку. Також необхідним - тобто та необхідна сума прибутку, яка

відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний

розвиток;

максимальний прибуток - це прибуток, який пов'язаний з реалізацією

продукції - максимальний прибуток підприємство отримує при такому обсязі

діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто

граничні доходи ( витрати ) ростуть відповідно до рості обсягів виробництва

[1].

Також необхідно зазначити, що прибуток - це важливий узагальнюючий

показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта

господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін

діяльності підприємства: виробництво і реалізація; якість і асортимент;

ефективність використання виробничих ресурсів; собівартість продукції.

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма

напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької,

інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку

підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з

партнерами [1].

Таким чином, управління прибутком - складна багаторівнева система

трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл,

використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі,

завдання, інструментарій їх досягнення.

Література: 1. Мошенський С.З. Економічний аналіз: підруч. для студ. економ. спец. вищ.

навч. закл. / С.З. Мошенський, О.В. Олійник [за ред.. д.е.н., проф., Заслуженого діяча

науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця]. – Житомир : ПП «Рута», 2007. – 704 с.

257

МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ЦІНАМИ

Череватюк О.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасній економіці ціна – не лише показник співвідношення попиту та

пропозиції, на які має звертати увагу виробник, але перш за все – один з

найважливіших елементів маркетингу фірми. Ціна була і залишається одним з

найбільш вагомих критеріїв прийняття споживацьких рішень, проте кожен

підприємець встановлює її самостійно.

Маркетингова політика управління цінами фірми включає комплекс

заходів щодо розробки і практичного втілення стратегії ціноутворення,

зважаючи на споживацький попит, виробничі витрати, життєвий цикл товару

або послуги і безліч інших факторів. Цінова стратегія, розроблена на відносно

довгий період дозволяє розрахувати прибуток, проте може бути швидко змінена

в залежності від цінової поведінки конкурентних фірм. Під час розробки та

реалізації цінової стратегії підприємства варто враховувати цілі цієї фірми.

Вибір стратегії ціноутворення, як правило, базується на пріоритеті протиріч

різних стратегій, так як прийняття однієї з них веде до заперечення переваг

іншої. Кожна з існуючих стратегій ціноутворення, безперечно, наділена своїми

перевагами та недоліками.

Стратегія «зняття вершків» полягає у виході на ринок з новим товаром і

встановленням на нього високої ціни з розрахунком на те, що споживачі будуть

купувати даний товар за встановленою ціною. Використання цієї стратегії

виправдано, якщо існує перспектива відсутності значної конкурентної боротьби

на певний період. Стратегія поступового зниження цін базується на «знятті

вершків» та зниженні ціни в процесі зменшення рівня попиту. Стратегія

проникнення або прориву базується на встановленні низького рівня цін на

товар і тим самим заохочування споживачів, вона неприпустима для ринків з

низькою еластичністю попиту. Стратегія престижних цін полягає в

встановленні високих цін на товари високої якості або ексклюзивні товари, але

можлива тільки в тому випадку, коли підприємство впевнене в престижності

своїх товарів та мінімальній конкуренції. Стратегія диференційованих цін

передбачає встановлення знижок і надбавок в межах шкали середньої ціни для

різних споживачів в залежності від часу або місця покупки, комплектації

товару.

Не дивлячись на все зростаючу роль у маркетингу нецінових факторів,

ціна була і залишається основним елементом комплексу маркетингу. Вона є

єдиним елементом, який приносить дохід, у той час як інші його складові

представляють собою витрати підприємства. У час ринкової економіки важливо

розуміти вплив вибору цінової стратегії підприємства на його подальше

існування, виживання та рентабельність. Ціноутворення є одним з найбільш

важких питань, проте чітке розуміння цілей підприємства та комплексний

підхід до вибору стратегії ціноутворення допоможе у вирішенні даного

непростого питання.

258

МЕТОДИ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

МАШИНОБУДУВАННЯ

Череп О.Г.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

В сучасних умовах впровадження ефективних інноваційних технологій

дозволяє, з одного боку, підприємству одержати конкурентні переваги:

покращити конкурентну ситуацію на ринку свого продукту та фінансовий стан,

якісно підвищити виробничий потенціал та потенціал персоналу тощо, а з

іншого – вимагає значного часу та ресурсів. Щоб забезпечити високу

ефективність інноваційних заходів сьогодні зростає актуальність системного,

своєчасного та комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Комплексний аналіз інноваційної діяльності підприємства має за мету

обґрунтувати найбільш ефективні напрями інноваційної діяльності,

інноваційні програми і проекти фірми з використанням комплексу показників.

Основними завданнями комплексного аналізу є: визначення відповідності

фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного

розвитку; оцінка спроможності до інноваційного розвитку; вибір інноваційних

проектів; оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення

невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності

підприємств машинобудування.

Підприємства не часто вдаються до радикальних інновацій або реалізації

масштабного інноваційного проекту. Значна частина інновацій носить

поліпшувальний характер: спрямована на вдосконалення технічних засобів з

метою зменшення трудомісткості виконання операцій, економію матеріалів

(через використання дешевших замінників чи оптимізацію режимів оброблення

вихідного матеріалу), енергії тощо. Впровадження таких заходів сприяє

зниженню виробничих витрат, що важливо для підприємств, які реалізують

стратегію мінімізації витрат або мають обмежені фінансові можливості. Як

правило, такі інновації мають локальний характер і розробляються силами

працівників підприємства. Доцільність їх упровадження визначається

порівнянням величини витрат за базовим і новим варіантом. Розрахунок

здійснюють за двома способами – за показником відносної економічної

ефективності капіталовкладень (приведеними витратами) і за сукупність

показників річної економічної ефективності. Отже, ефективність реалізації

організаційно-технічних інновацій локального характеру, які не потребують

значних інвестицій, може бути визначена з деяким наближенням (яке не

враховує зміни попиту на продукцію протягом терміну використання інновації)

за допомогою показників умовно-річної економії та річного ефекту.

Література: 1. Андрєєв В.А. Інноваційний потенціал у взаємозв’язку з розвитком

підприємства / В.А. Андрєєв // Управління розвитком. – 2012. – №15(136). – С. 55-57.

259

МЕТОДОЛОГІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

УСПІХУ НА РИНКУ

Череп О.Г., Коваленко Є.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін

відбувається не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері реалізації

продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових

відносин. Ціна товару та його користь проходять перевірку ринком і остаточно

формуються на ринку.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія

ціноутворення - це сукупність найбільш загальних правил формування ціни,

пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської

системи, а також із різними сферами ціноутворення. Загальні методичні

правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються

переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і

порядку відображення в ціні елементів прибутку. На основі методології виро-

бляється цінова політика підприємства, а також його стратегія [1, с 78].

Найважливішими елементами методології ціноутворення є: принципи

ціноутворення: науковість; цільова спрямованість; безперервність; єдність

процесу ціноутворення. Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій

економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови: економічна

самостійність; комерційні умови діяльності; захищеність; конкуренція на

ринку; рівновага ринку. Методика ціноутворення - це сукупність більш

конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей,

виробництв, продуктів.

Модель ціни - це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної

категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу

чергу типом господарської системи.

Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через

ціни, їх динаміку. Динаміку цін формують два важливих фактори - стратегічний

і тактичний [1, с 66]. Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни

утворюються на основі вартості товарів. Тактичний фактор виражається в тому,

що ціни на товари формуються під впливом кон'юнктури ринку. Перший

фактор - це фактор довгострокового, перспективного результату, другий може

часто змінюватися (в днях, годинах тощо), оскільки динаміка кон'юнктурних

зрушень дуже висока. Найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на

ринку підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори [2,

с 43].

Література: 1. Беляева Н.Ю., Панина О.В., Головинский В.В. Цены и ценообразование.

Управленческий аспект: учебное пособие / Н.Ю. Беляева, О.В. Панина, В.В. Головинский -

М.: КНОРУС, 2004. - 160 с.

2. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: навчальний посібник / А.Ф. Косік,

Г.Е. Гронтковська - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 416 с.

260

ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПРОМИСЛОВИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ В НЕСТАБІЛЬНИХ УМОВАХ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Чернишенко О.І., Ларка М.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Нестабільна політична і економічна ситуація, яка склалася в Україні в

останній час, значно погіршила і без того непрості умови господарювання

вітчизняних промислових підприємств. Значне здороження сировини і

матеріалів, енергоресурсів та палива, різке падіння національної валюти та

значне звуження ринків збуту вкрай негативно вплинули на фінансовий стан

майже всіх вітчизняних підприємств.

Саме тому ефективність функціонування підприємств в таких умовах у

значній мірі залежить від раціонального використання усіх видів ресурсів, що

обумовлює необхідність застосування єдиної системи управління витратами,

удосконалення методів і форм системи управління витратами, побудови

адаптивних структур управління, їх гнучкості, забезпечення достовірною і

своєчасною інформацією керівників для прийняття управлінських рішень щодо

закупівлі сировини, матеріалів, розробки стратегічних планів тощо.

Теоретичним і практичним аспектам планування та управління

собівартості продукції присвячені дослідження Ю. Аніскіна, Ф. Бутинця, О.

Зборовської, Т. Єгоркіної, В. Кміть, В. Кустарьова, Г. Партина, Д. Шанка, Д.

Шима, А. Череп та ін. Разом з тим слід зазначити, що велика кількість питань

планування собівартості продукції на промислових підприємствах не в повній

мірі вивчені та вимагають адаптації до мінливих умов, в яких функціонують

українські промислові підприємства.

Вкрай необхідно правильно визначити завдання, які стоять перед

системою управління витратами та відповідають цілям підприємства, а саме:

− обґрунтування управлінських рішень щодо виробництва та реалізації

продукції;

− коригування планових показників відповідно до змін ринкової

кон’юнктури та впливу зовнішніх факторів;

− пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу та

в усіх виробничих підрозділах підприємства;

− чітке калькулювання витрат за економічними елементами, стадіями

виробництва;

− планомірне удосконалення організації та технології виробництва і

стимулювання ресурсозбереження.

Таким чином, в нестабільних умовах господарювання найбільш

прийнятною стратегією виживання є спрямованість на удосконалення системи

управління витратами, постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів,

нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами,

стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення

ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

261

ЗАХОДИ ЩОДО ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

МЕТАЛУРГІЙНИХ ТА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

УКРАЇНИ

Чернобровкіна С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Виявлено основні проблеми металургійних та машинобудівних підприємств

та запропоновано заходи щодо їх подолання як на державному рівні, так і на

рівні виробника (див. рис. 1).

Рисунок 1 – Заходи щодо ефективного функціонування металургійних та

машинобудівних підприємств України (розробка автора)

технічне переоснащення

виробництва;

оновлення лабораторій в наукових

підрозділах підприємств;

освоєння внутрішнього ринку;

проведення сильної агресивної

політики завоювання нових ринків;

приведення стандартів якості у

відповідність з європейськими

нормами і вимогами;

кооперація з європейськими

виробниками;

пошук партнерів та укладання

нових контрактів;

організація PR- відділів на

підприємствах.

Заходи щодо ефективного функціонування металургійних та машинобудівних підприємств

України

На державному рівні

введення системи державних

закупівель;

розробка і реалізація поетапної

програми залучення профільних

українських підприємств для

поставок вітчизняного обладнання

замість імпортних аналогів;

підтримка національного

виробника;

створення секторальних кластерів на

базі активних підприємств, що

дозволить освоювати виробництво

нової техніки;

затвердження в парламенті точкових

економічних зон;

проведення круглих столів,

легалізація наукових центрів, які

інформуватимуть працівників

промислових підприємств;

розробка окремої програми

підтримки для кожного великого

підприємства.

На рівні підприємства

262

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА

ЗАСАДАХ РЕІНЖИНІРИНГУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

Черчик Л.М., Бегун С.І.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

м. Луцьк

Одним з елементів організаційного забезпечення системи управління є

формування організаційної структури підприємства, ефективність якої може

бути досягнута за умов чіткого формулювання мети розвитку, простоти та

зрозумілості процесів, чіткості передачі інформації та забезпеченню зворотного

зв'язку, єдності дій і підлеглості, координації зусиль, оптимальності

чисельності та складу підлеглих, ланок управління.

Традиційні види організаційних структур, які базуються на поділі праці

на окремі функції, не в стані забезпечити ці вимоги. Поведені дослідження

дозволяють виділити їх основні недоліки: дуже структурована організація

заважає прийняттю адекватних управлінських рішень; інформація, що

надходить по всіх рівнях ієрархії може втрачати свою актуальність; зводиться

до мінімуму творчий підхід працівників до виконуваної роботи; блокується

отримання достовірної та своєчасної інформації, порушується система

зворотного зв’язку. Значну частину цих проблем усуває застосування

процесного підходу та запровадження крос-функціональної структури, в якій

буде зручніше контролювати всі бізнес-процеси підприємства.

Основними принципами побудови такої організації управління є:

автономна діяльність робочих груп; самостійне прийняття рішень робочими

групами і координація діяльності по горизонталі; заміна управлінських зв'язків

бюрократичного типу гнучкими; залучення співробітників для розробки і

вирішення задач різних підрозділів.

Перевагами крос-функціональної структури є: скорочення управлінського

апарата, підвищення ефективності управління; гнучке використання кадрів,

їхніх знань і компетентності; наявність умов для самовдосконалення;

можливість застосування ефективних методів планування та управління; менша

потреба у фахівцях широкого профілю. До недоліків крос-функціональної

структури можна віднести: ускладнення взаємодії (особливо в крос-

функціональній структурі); складність у координації робіт окремих бригад;

високі вимоги до кваліфікації і відповідальності персоналу; високі вимоги до

комунікацій [1].

Ця форма організаційної структури найбільш ефективна в організаціях з

високим рівнем кваліфікації фахівців при їх високому технічному оснащенні,

особливо в поєднанні з управлінням по проектах. Це – один з типів

організаційних структур, у яких найбільш ефективно втілюються ідеї сучасної

філософії провесно-орієнтованих компаній.

Література: 1. Кравченко Б. Ф. Организационный инжиниринг : учебное пособие / Б. Ф.

Кравченко, Е. Ф. Кравченко, П. В. Забелин. – М. : «Издательство ПРИОР», 1999. –

256с.

263

ТЕХНОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

Черчик А.О.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

м. Луцьк

В сучасних умовах ринку відбуваються стрімкі зміни у зовнішньому

середовищі підприємства, до яких необхідно швидко пристосовуватися.

Неврахування зовнішніх загроз може негативно вплинути на фінансово-

економічну безпеку підприємства. Для цього потрібно оперативно збирати,

обробляти і використовувати інформацію, застосовуючи при цьому сучасні

інформаційні технології, які передбачають зміни в системі управління

підприємством.

Метою створення інформаційно-аналітичного забезпечення системи

управління фінансово-економічною безпекою підприємства (ІАЗ СУ ФЕБ) є

забезпечення працівників ефективними засобами інформаційної підтримки та

результатами обробки інформації для прийняття обґрунтованих рішень.

Основними принципами формування ІАЗ СУФЕБ є: відкритість,

інтегрованість, гнучкість, адаптованість, мобільність, структурованість,

розширюваність.

Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:

– створення єдиного інформаційного середовища;

– створення і впровадження нових методів управління на основі сучасних

інформаційних технологій;

– формування ефективних комунікацій для скорочення часу на

проходження інформації, яка необхідна для прийняття рішення;

– впровадження єдиного стандарту роботи з електронними документами;

– автоматизація праці менеджерів усіх підрозділів для підтримки групової

роботи;

– створення банку інформації та результатів аналітичної роботи;

– розробка узагальненої моделі основної організаційної структури

підприємства;

– розробка моделі інформаційних потоків СУФЕБ;

– розробка класифікації інформаційних ресурсів СУФЕБ;

– підготовка персоналу для впровадження і використання ІАЗ СУФЕБ.

Отже, для того, щоб СУФЕБ працювала ефективно, необхідно: постійно

поліпшувати якість інформації та аналітики; чітко сформулювати посадові

інструкції; здійснювати навчання персоналу з питань управління ФЕБ;

використовувати нові методи управління; забезпечити ефективну взаємодію

між підрозділами; побудувати ефективні стосунки із керівниками та

підлеглими.

Таким чином, ІАЗ СУФЕБ можна розглядати як сучасну технологію,

продукт якої є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

264

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ МОТИВАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТРУДОВИХ

РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Чижик А.Г., Побережна Н.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Сьогодні, в умовах глобалізаційних змін, трудові ресурси стають

визначальним фактором розвитку економіки, тому необхідним важелем

підвищення результативності функціонування підприємства є побудова

адекватної та дієвої системи мотивації.

Мотивація співробітників здійснюється відповідно до пріоритетів

суб'єкта господарювання, працівників, враховуючи вплив зовнішнього

середовища. Відповідно, необхідно збалансувати зміст вимог, що висуваються

зовнішнім середовищем, в якому діє підприємство, з його потребами

(корпоративні і організаційні плани розвитку, складові корпоративної культури,

управління людськими ресурсами) та індивідуальними погребами працюючих

(одні прагнуть безпеки, інші - визнання і престижу, третіх хвилює рівень

особистої зарплати, четверті прагнуть самореалізації) [1, с. 290].

Економічний аналіз використовується в двох ситуаціях:

1) при формуванні (побудові) мотиваційної системи - для забезпечення

економічної обґрунтованості її складових;

2) при дослідженні діючої мотиваційної системи - для оцінки

ефективності її використання і коригування окремих елементів з метою

забезпечення оптимальності системи.

У ході аналізу мотиваційної системи вивчається: організація найму,

відбору, прийому персоналу, його профорієнтація і адаптація, навчання;

управління діловою кар'єрою і службово-професійним просуванням,

управління конфліктами і стресами та ін.; нормування і тарифікація трудового

процесу; розробка системи оплати праці; розробка форм участі в прибутках і

капіталі; використання грошей як винагороди і стимулу, заохочення і

винагорода колективної роботи; спілкування і розвиток співробітників;

лімітація обмежувальних чинників; використання засобів морального

заохочення; розвиток відчуття причетності; мотивування через виконання

відповідного рівня роботи; участь у керівництві [1, с. 291].

Основною інформаційною базою для проведення економічного аналізу

забезпеченості, руху та ефективності використання трудових ресурсів та

мотиваційних систем є оперативна звітність цехів, відділів, служб

підприємства, наказ про облікову політику, статистична звітність з обліку

кадрів, бухгалтерська та первинна облікова інформація.

Література: 1. Мошенський С.З. Економічний аналіз: підруч. для студ. економ. спец. вищ.

навч. закл. / С.З. Мошенський, О.В. Олійник [за ред.. д.е.н., проф., Заслуженого діяча

науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця]. – Житомир : ПП «Рута», 2007. – 704 с.

265

СИНТЕЗ МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ НА

ОСНОВІ ПРОАКТИВНОГО ПІДХОДУ

Чорноус Г.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

В роботі розглянуто питання розробки взаємопов’язаної сукупності

моделей для підтримки проактивного управління соціально-економічними

системами, що базуються на інтелектуальному аналізі даних та інших новітніх

інформаційних технологіях. У монографії [1] представлено узагальнену

структуру комплексу моделей та описані зв’язки між моделями в розрізі

процесів проактивного управління та рівнів соціально-економічної системи.

На основі такого підходу синтезовано гібридну модель знаходження

оптимальних цін на товар у мережі магазинів. Модель підтримує процес

проактивного управління – прийняття рішень рівня середовища і дозволяє в

режимі реального часу визначати ціну товару, що відповідає досягненню цілей

за виручкою, і, що важливо, ґрунтується на новій філософії, фокус якої

спрямований на покупця.

Серед входів синтезованої моделі частина показників є виходами інших

моделей, причому як рівня процесу (модулі прогнозу продаж та кластеризації

споживачів), так і рівня проекту (модуль оцінки рентабельності продаж).

Використання гібридної комбінації моделей дозволяє також встановити режим

розв’язування задач: прогнозування, кластеризація та оцінка рентабельності

реалізуються наперед, а оптимізаційна задача розв’язується в реальному часі.

Гібридна модель оптимізації ціни на товар представляє собою набір

штучних нейронних мереж, що здійснюють функціональну інтерполяцію

продажів за групами споживачів, що насамкінець дає можливість розв’язати

задачу максимізації неявної функції попиту та одержати значення оптимальної

ціни товару для кожної групи споживачів. Якщо функція попиту є

унімодальною, то для знаходження оптимального розв’язку задачі можна

використати, наприклад, метод дихотомічного пошуку, в протилежному

випадку запропоновано напрями модифікації цього методу.

Використання штучних нейронних мереж значно розширює можливості

аналізу функцій попиту, оскільки при використанні регресійних методів

припускається певна функціональна форма. Нейронні мережі дозволяють

інтерполювати багатовимірні складні функції з високою точністю, тому саме

такий підхід дозволяє пропонувати обґрунтовані шляхи для зростання виручки.

Інформацію про оптимальну ціну за групами споживачів можна

використовувати для вироблення оперативних маркетингових рішень та

планування.

Література:

1. Чорноус Г.О. Проактивне управління соціально-економічними системами на

основі інтелектуального аналізу даних: методологія і моделі: монографія /

Г.О. Чорноус. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2014. – 351 с.

266

ОЦІНКА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Чукурна О.П.

Одеській національний політехнічний університет, м. Одеса

В результаті проведених досліджень впливу економічних факторів на

різні підгалузі машинобудування за допомогою кореляційного аналізу, були

виявлені перспективні напрямки розвитку машинобудування, до яких віднесено

вагонобудування, виробництво сільськогосподарської техніки, електричних

машин та обладнання й автомобілебудування. Отримання цих результатів

дозволило зробити розрахунки коефіцієнту кореляції впливу економічних

факторів на собівартість продукції цих підгалузей машинобудування. Отримані

розрахунки дозволили виявити загальні тенденції для всіх підгалузей

машинобудування.

Загальною характеристикою для всіх підгалузей машинобудування є

високий вплив наступних факторів на собівартість продукції: чистий доход,

операційні витрати, податок на додану вартість, доход від реалізації. Низьке

значення коефіцієнту кореляції для всіх підприємств, які аналізувалися, мають

фінансові витрати. Виходячи з розрахунків, фінансові витрати майже не

впливають на собівартість продукції, яка виробляється в усіх підгалузях

машинобудування. Це є загальною для всіх характеристикою.

Такі фактори, як витрати на збут, адміністративні витрати та податок на

додану вартість приймають різні значення на різних підприємствах різної

галузевої спрямованості. Витрати на збут мають високе значення коефіцієнту

кореляції майже на усіх підприємствах вагонобудівельної галузі. Досить

високий вплив на собівартість мають витрати на збут у ПАТ «Уманьфермаш»,

коефіцієнт кореляції в даному випадку приймає значення на рівні R = 0,7. На

таких підприємствах, як ВАТ "Точмаш" та ВАТ "Одеський завод "Промзв'язок"

iм. В.М.Комарова" цей показник приймає негативне значення, що свідчить про

те, що собівартість, продукції на цих підприємствах впливає на витрати на збут.

Цікавим є вплив адміністративних витрат на собівартість продукції, яка

виробляється підприємствами машинобудівної галузі. Високе значення

коефіцієнт кореляції впливу адміністративних витрат на собівартість продукції

спостерігається у підприємств вагонобудівельної сфери, а також у ПАТ

«Уманьфермаш», ПАТ "Одеській машинобудівний завод "Червона Гвардія" та

ВАТ "Одеський завод "Промзв'язок" iм. В.М.Комарова". Що стосується впливу

податку на додану вартість на собівартість продукції підприємств

машинобудування, то результати розрахунків також є не однорідними.

Податок на додану вартість має високий вплив на собівартість у різних

підгалузях машинобудування. В той же час у підприємств однієї підгалузі він

може приймати різні значення. У підгалузі вагонобудування не всі

підприємства мають високий ступінь впливу податку на додану вартість на

собівартість продукції, яка виробляється. Це свідчить про те, що різні

підприємства створюють не однакову додану вартість, тому вона має різний

ступінь впливу на собівартість.

267

ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Шаша Л.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто питання впливу корпоративної соціальної

відповідальності (КСВ) на конкурентоспроможність підприємства. Загострення

соціальних проблем в Україні пов’язано не тільки із кризовою ситуацією в

економіці України, але й з реформами, що занадто затягнулися. Ситуація, що

склалася, потребує нових шляхів та організаційно-економічних інструментів

досягнення соціального благополуччя в суспільстві. Одним з таких способів є

соціальна відповідальність бізнесу.

Для України проблема корпоративної соціальної відповідальності відіграє

важливу роль у зв’язку з переходом до соціально-орієнтованої економіки, а

також європейським вектором розвитку держави. Слід також відмітити, що

розвиток міжнародних відносин України та її прагнення до вступу в

європейський простір потребує повного переосмислення принципів

функціонування бізнесу.

Корпоративна соціальна відповідальність - це інструмент діяльності

підприємства, що дозволяє підвищити ефективність його функціонування, а

також конкурентоспроможність в довгостроковій перспективі через механізм

взаємодії з суб’єктами діяльності за рахунок підвищення рівня та якості життя

населення, зростання довіри, реалізації спільних управлінських рішень,

проектів влади та підприємства. Аналіз світового та вітчизняного досвіду КСВ

показав, що переваги, які дають підприємствам реалізація її стратегій, включає

в себе зросле задоволення персоналу, зниження плинності кадрів. Не

впроваджуючи стратегії КСВ підприємства не відстежують та не контролюють

вплив свого виробництва на суспільство та навколишнє середовище.

268

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ

ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Шевлюга О.Г.

Сумський державний університет, м. Суми

Управління техніко-технологічним розвитком (ТТР) промислового

підприємства пов’язано з тим, що підприємствам необхідно посилювати

матеріально-технічну базу, впроваджувати нові гнучкі технологічні процеси

для досягнення стабільних позицій у конкурентному середовищі. Воно

здійснюється на основі визначення рівня ТТР підприємства. Для цього

запропоновано двовимірну матрицю «Інтегральний показник за технічною

складовою – Інтегральний показник за технологічною складовою», яка має 16

квадрантів, об’єднаних у зони. Підвищення рівня ТТР підприємства передбачає

бажані переходи між зонами матриці із зон з більш низьким рівнем до зон з

більш високим рівнем ТТР. Але існують можливі переходи, які здійснюються

між квадрантами матриці у межах однієї, або різних зон.

Стратегія технологічного посилення передбачає перехід із зони

неприйнятно низького ТТР до зони нестійкого рівня ТТР. В даному випадку

підприємству необхідно відмовитися від неефективних технологій, перейти на

нові для підприємства технологічні процеси, на використання гнучких

автоматизованих ліній.

Стратегія технічного посилення також передбачає перехід із зони

неприйнятно низького ТТР до зони нестійкого рівня ТТР, але в іншому

напрямку. У цьому разі необхідна відмова від застарілого обладнання, продаж

неефективних основних фондів та вкладення вивільнених коштів у нові.

Стратегія стабілізації пов’язана з переходом із зони неприйнятно низького

рівня ТТР до зони середнього рівня ТТР. Пропонується укріплення технічної та

технологічної складових шляхом модернізації обладнання, переорієнтації на

нові технологічні процеси.

Стратегія технологічної адаптації передбачає перехід із зони нестійкого

рівня ТТР до зони високого рівня ТТР. Підприємству необхідно удосконалити

технологічні процеси за рахунок переходу на менш матеріалоємні та

енергоємні.

Стратегія технічної адаптації також передбачає перехід із зони нестійкого

рівня ТТР до зони високого рівня ТТР, але в іншому напрямку. У даному

випадку потрібно модернізувати окремі вузли обладнання та устаткування.

Стратегія підтримання позицій пов’язана з переходом із зони середнього

рівня ТТР до зони високого рівня ТТР. Дана стратегія передбачає збереження

рівня ТТР на існуючій позиції.

Впровадження перелічених стратегій пов’язане з певними витратами.

Оптимальне співвідношення витрат і очікуваних результатів від їх

впровадження дозволить за мінімальних зусиль максимально підвищити рівень

ТТР промислового підприємства, а разом з ним ефективність діяльності

підприємства.

269

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ У

ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНО-СПРИЯТЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА НА

ПІДПРИЄМСТВІ

Шевченко А.С., Колотюк О.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Корпоративна культура організації пов'язана з широкою концептуальною

основою, що включає переконання працівників, їх взаємовідносини між собою і

зовнішнім світом. Вона базується на психології формування практичного

досвіду, являє собою його ціннісні орієнтири. В організації, що

характеризується сприятливим морально-психологічним кліматом, працівники

можуть вважати, що її керівники дійсно довіряють людям і успіх організації

базується на їх відношенні до працівників.

Стосовно сучасних технологій, можна сказати, що на зміну старим

цінностям — жорстка дисципліна, ієрархія, централізація, результат будь-якою

ціною — приходять інші цінності — самовизначення, орієнтація на потреби,

самореалізація особистості, творчість, компетентність, децентралізація.

Корпоративна культура здатна надати сенс діяльності людей, наповнити її

змістом, стимулювати активність і новаторство.

Опора на інновації дозволяє не лише забезпечити відповідність внутрішніх

умов розвитку зовнішнім (адаптуватися до змін умов господарювання), але й

провокувати (програмувати) ці зміни у вигідному для суб'єкта господарювання

напрямі, наприклад, задавати певні стандарти характеристик продукції,

технологій її виготовлення та споживання тощо.

Аналіз процесів соціально-економічного розвитку країн світу переконливо

доводить, що на провідних позиціях знаходяться ті країни, які стали на шлях

інноваційного зростання, у яких цілеспрямовано формується середовище,

сприятливе для інноваційної діяльності. У цих країнах в його формуванні

задіяні як механізми державної підтримки і стимулювання, так і механізми, що

діють на рівні окремих організацій – підприємств та установ. Проте успіху у

створенні і комерціалізації інновацій досягають далеко не всі організації, які

займаються інноваційною діяльністю, це свідчить про те, що, очевидно,

переможці у конкурентній боротьбі сформували більш сприятливе середовище

для активізації інноваційної діяльності. В цих умовах актуалізується проблема

розробки механізмів формування інноваційно-сприятливого середовища на

підприємствах та установах.

Одна з головних складових середовища сприятливого для інноваційної

діяльності, це особливості управління формуванням і розвитком інноваційної

культури підприємства.

Цілеспрямоване і ефективне управління розвитком інноваційної культури

потребує попередньої діагностики її стану. Вона передбачає оцінку поточного

стану інноваційної культури підприємства, а також її окремих складових і їх

елементів, порівняння отриманих оцінок з критичними значеннями і вибір на

цій основі заходів щодо розвитку інноваційної культури.

270

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВОМ

Шкробот М.В.

Національній технічний університет Україні «КПІ», м. Київ

Інформаційна система дозволяє істотно скоротити всі види витрат

діяльності підприємства, максимально оптимізувати управлінський процес в

період динамічних змін зовнішнього середовища. Перш ніж прийняти рішення

щодо впровадження інформаційної системи, необхідно приділити увагу таким

питанням: обґрунтуванню необхідності впровадження інформаційної системи;

визначенню стримуючих чинників впровадження системи та вибору стратегії

щодо їх подолання; етапам впровадження інформаційної системи; оцінці

результатів впровадження інформаційної системи [1, с. 8].

Процедуру впровадження інформаційної системи можна поділити на такі

етапи: 1) передпроектне обстеження; 2) побудова інформаційно-функціональної

моделі діяльності підприємства; 3) адаптація системи на підприємстві;

4) дослідна експлуатація системи; 5) введення інформаційної системи в

експлуатацію та її супровід.

Основні характеристики інформаційних систем, які слід ураховувати при

формуванні такого рішення, представлені на рис. 1.

Рис.1. Основні характеристики інформаційних систем

Складено на основі [2,с. 19]

Проте впровадження інформаційних технологій на практиці пов’язано з

великою кількістю проблем, що обумовлені застарілістю існуючої

інформаційної системи на підприємстві, неформалізованістю і хаотичністю

внутрішніх принципів управління підприємством, відсутністю на більшості

підприємств науково обґрунтованого процесу планування, узгодженням

мінливих стратегічних цілей підприємства з можливостями використання

інформаційних технологій та іншими причинами. Тому, питанню підвищення

ефективності впровадження інформаційних технологій на підприємствах має

приділятися якомога більше уваги.

Література:

1. Грабауров В. А. Информационные технологии для менеджеров /

В.А. Грабауров. – М. : Финансы и статистика, 2010.–368 с.

2. Бутова Р.К. Системи оброблення економічної інформації / Р.К. Бутова.– Х. :

ХНЕУ, 2012.–220 с.

271

ІННОВАЦІЙНИЙ АУТСОРСИНГ, ЯК ЧАСТИНА СТРАТЕГІЇ

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Штепа К.Ю.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

В умовах трансформаційної економіки українські підприємства

стикаються з досить сильним тиском з боку ринку. Виживають і досягають

успіху ті, хто веде свій бізнес найбільш ефективним способом, домагаючись

при цьому зниження операційних витрат при одночасному збереженні високої

якості товарів і послуг. Однією з найбільш сучасних і успішних бізнес-моделей,

що дозволяють досягти реальних конкурентних переваг сьогодні - є аутсорсинг.

Перехід економіки України на інноваційний шлях розвитку неможливий

без розуміння та практичного застосування новітніх систем управління бізнес –

процесами. В ринкових умовах господарювання для промислових підприємств

особливо актуального значення набувають сучасні технології аутсорсингу, які

дозволяють підтримувати економічну стійкість виробників [1].

Аутсорсинг (від англ. Outsourcing — використання зовнішніх джерел чи

засобів) — передача сторонньому підряднику деяких бізнес-функцій чи частин

бізнес-процесу підприємства. Сутність аутсорсингу полягає в тому, що всі

ресурси підприємства концентруються на основному виді діяльності, а

неосновні для бізнесу функції перекладаються на цілеспрямовано професійних

партнерів. Підприємству досить складно бути конкурентоспроможним на ринку

в усіх основних та допоміжних видах діяльності. Недостатність внутрішніх

можливостей, певної кількості та якості ресурсів є основною причиною

залучення сторонніх організацій до аутсорсингу.

Специфіка інноваційного аутсорсингу полягає в необхідності чіткого

розмежування прав на об'єкти інтелектуальної власності, що створюються в

результаті інноваційної діяльності.

Використання інноваційного аутсорсинга призводить до виникнення

наступних ефектів:

- зниження собівартості функцій, що передаються на аутсорсинг за

рахунок вузької спеціалізації компанії-аутсорсера;

- фокусування власних ресурсів підприємства на основних напрямах

інноваційній діяльності. Функції можуть делегуватися стороннім

підприємствам, що надають послуги аутсорсингав конкретній області. При

використанні аутсорсинга може відбутися перерозподіл ресурсів на користь

пріорітетних напрямів інноваційної діяльності;

- отримання доступу до ресурсів, яких немає у підприємства;

- доступ до новітніх технологій;

- підвищення надійності. Аутсорсинг припускає виконання компанією-

аутсорсером численних однотипних завдань клієнтів, що забезпечує

накопичення практичного досвіду.

Література: 1. Хейвуд Дж. Брайан. Аутсорсинг: в поисках конкурентных преимуществ / Дж.

Б. Хейвуд. - М. : Издательский дом `Вильямс`, 2004.

272

КОМПЛЕКСНИЙ МОНІТОРИНГ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТАНУ

РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ

Шубалий О.М., Шубала І.В.

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк

Сучасний ринок праці України характеризується постійними різкими

змінами, які необхідно постійно відстежувати (моніторити) для здійснення

своєчасного регулювання та контролю. Тому на сучасному етапі необхідно

створити комплексну систему моніторингу ринку праці, за якою збір і обробка

інформації щодо поточного стану ринку праці здійснюватиметься на всіх

структурних рівнях.

Система моніторингу стану регіонального ринку праці повинна

ґрунтуватися на використанні існуючих організаційних структур суб’єктів

моніторингу і функціонувати на основі об’єднання інформації за допомогою

єдиного організаційного та нормативно-правового забезпечення. Центральне

місце у регіональній системі моніторингу стану ринку праці повинен займати

Регіональний інформаційно-аналітичний центр моніторингу, який

пропонується створити з метою збору, обробки та узагальнення інформації від

суб’єктів моніторингу.

Формування алгоритмічної моделі організації комплексного моніторингу

стану ринку праці дозволить впорядкувати процеси руху інформації про стан

регіонального ринку праці та створити належну інформаційно-аналітичну базу

для проведення узагальнюючих оцінок та прогнозування тенденцій його

розвитку. Для інформаційного забезпечення ринку праці, визначення його

основних характеристик, тенденцій розвитку потрібна достовірна, надійна,

повна, своєчасна, швидкісна інформація, яку надають органи державної

статистики, служби зайнятості, адміністративні джерела.

Сучасна система показників ринку праці в цілому відповідає вимогам

Конвенції МОП про статистику праці. Враховуючи те, що узагальнюючу оцінку

стану ринку праці складно зробити на основі декількох показників, ми

пропонуємо для цих цілей провести комплексну (інтегральну) оцінку стану

ринку праці на основі сукупності критеріїв та показників, що їм відповідають.

До критеріїв пропонується віднести: моніторинг зареєстрованого безробіття;

моніторинг охоплення незайнятого населення активними заходами сприяння

зайнятості; моніторинг молоді на ринку праці; моніторинг жінок на ринку

праці; моніторинг інвалідів на ринку праці; моніторинг результативності

роботи центрів зайнятості; моніторинг надання фінансової допомоги

безробітним.

Проведення постійного моніторингу ринку праці в межах окремого

регіону дозволить детальніше дослідити ринок праці, визначити проблеми, які

стримують його розвиток та забезпечити швидке їх вирішення за допомогою

важелів та інструментів державного регулювання. На основі проведеної

комплексної оцінки стану регіонального ринку праці загалом можна виділити

напрями політики його регулювання за кожним критерієм оцінки, а також

обґрунтовувати конкретні заходи для реалізації прийнятих рішень.

273

ДИСТАНЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Юдіна Н.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут, м. Київ

В умовах прискорення життя людства керівникам підприємств необхідно

навчитися управляти своїми підприємствами дистанційно. Наприклад, процес

впровадження на рівні окремого підприємства інноваційного стартапа, що є

одним з ефективних інструментів подолання економічної кризи [1],

супроводжується ітераційним розробленням документації, необхідністю

швидкого її масштабування серед співробітників, застосування дистанційної

сумісної роботи на базі технології колективного розуму. Дистанційне

управління також в змозі підвищити ефективність процесу навчання персоналу,

наприклад, правилам роботи з клієнтами, особливостям інноваційних продуктів

підприємства, корпоративним стандартам, т. ін.

Якщо раніше з метою поширення інформації застосовували переважно

внутрішньо-корпоративні розсилки засобами електронної пошти, то сьогодні

більш зручним і ефективним інструментом стають хмарні технології. Наведені

вище практичні приклади передбачають у залежності від функціональних

обов’язків співробітників надання їм роздільного доступу до електронних

документів із різними правами (наприклад, правом на редагування, правом

перегляду, т. ін.). Хмарні технології дозволяють у режимі реального часу

доопрацьовувати і редагувати документацію, забезпечуючи економію часу на

додаткових розсилках. Значного поширення отримали хмарні технології,

зокрема спеціалізовані технології Google-apps, а також соціальні мережі.

Однак, ці технології через зміну глобального маркетингового середовища

[2] не надають гарантію збереження інформації, яка має стратегічне значення.

Тому альтернативним способом налагодження сумісної комплексної роботи над

корпоративними проектами, у тому числі навчального характеру, може стати

платформа Moodle на базі внутрішньо-корпоративного гріду. При цьому до

основних проблем її застосування слід віднести недостатній рівень

технологічної обізнаності керівників і відсутність на підприємствах

універсальних фахівців, які б могли налаштовувати платформу Moodle під

специфічні потреби підприємства. Це означатиме, що для задоволення цих

потреб українські підприємства певний час користуватимуться послугами

аутсорсингу. Але для подолання цієї проблеми у майбутньому керівникам

підприємств бажано пройти відповідні курси підвищення кваліфікації.

Література: 1. Юдина Н. В. Антикризисные маркетинговые инструменты инновационного

развития предприятий // Маркетинг и финансы. – 2014. – Т. 1. – С. 60-72. 2. Юдіна Н.

В. Футурологія глобалізації дистанційних курсів [Текст] / Н. В. Юдіна // Молодий

вчений. – 2015. – №2. – Режим доступу : http://molodyvcheny.in.ua/ua/archive/17.

274

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ РИЗИКІВ ПРОМИСЛОВИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Яшкін Д.С.

Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

В сучасних умовах руйнування встановлених господарських зв’язків,

зміни державної політики в сферах валютного регулювання та податкової

системи, ідентифікація ризиків як етап їх оцінки стає надзвичайно актуальною.

У логістиці діяльність з виявлення, ідентифікації і оцінки ризиків не

набула достатнього розвитку. Рішення про дії для захисту і зменшення ризику

можуть бути деталізовані тільки у разі глибокого вивчення і аналізу ситуацій

ризику, які відбуватимуться в тій чи іншій ланці ланцюга [1]. Логістичні ризики

промислових підприємств можна поділити наступні основні групи [2].

Комерційні ризики – зриви і несвоєчасність поставок, неповна

комплектація вантажу, порушення договірних умов, невиконання фінансових

зобов'язань сторін.

Ризики втрати основних та обігових коштів через стихійні лиха,

несприятливі умови транспортування, форс-мажорні обставини.

Ризики втрати майна внаслідок страйків, військових дій і інше.

Ризики, пов'язані з порушенням техніки загальної та пожежної безпеки.

Екологічні ризики, пов'язані з невідповідністю властивостей продукції

упаковці, яке може завдати шкоди навколишньому середовищу.

Технічні ризики – відмови і поломки в роботі устаткування.

Ризики, причиною яких є низька кваліфікація персоналу.

Ризики цивільної відповідальності, пов’язані з завданням збитків третій

особі.

На етапі ідентифікації необхідно виявити максимально можливе число

ризиків. Далі необхідно створити класифікацію ризиків, що відображає

ризикове поле підприємства. При цьому важливо визначити класифікуючи

фактори: частоту прояви, розмір шкоди, джерело виникнення, функціональний

процес на підприємстві, яку-небудь комплексну характеристику ризику. Після

того як всі, або майже всі можливі ризики виявлені, їх необхідно

проаналізувати, оцінити їх рівень і можливі джерела, а також чутливість до

зміни ступеня надійності окремих складових технологічного та організаційного

процесу, встановити параметри для оцінки впливу кожного окремого ризику на

основні показники діяльності підприємства.

Література: 1. Мамчин М.М. Вплив логістичних ризиків на підвищення ефективності

діяльності підприємств / М. М. Мамчин, О. А. Русановська // Менеджмент та

підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку : [збірник

наукових праць] – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. - С. 45-51.

2. Кулаговская Т.А. Управление логистическими рисками промышленных

предприятий / Т.А. Кулаговская // Экономика, управление и инвестиции. – 2014. – №

1(3). – [Електронний науковий журнал]. Режим доступу:

http://euii.esrae.ru/pdf/2014/1(3)/5.pdf.

275

СКЛАДОВІ СИСТЕМИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІННОВАЦІЙ

МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Яшкіна О.І.

Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

На наш погляд, маркетингові дослідження інновацій машинобудівних

підприємств за стратегічним аспектом пов’язані з визначенням напряму

інноваційної діяльності підприємства та визначенням шляхів підвищення

конкурентоспроможності інноваційного товару, а за функціональним аспектом

– мають стандартний перелік операцій: визначення необхідної для розв’язання

проблеми інформації; збирання; аналіз та інтерпретація отриманих даних для

прийняття управлінських рішень.

Пропонується система маркетингових досліджень інновацій

машинобудівного підприємства, яка має стратифіковану структуру (рис. 1).

Рисунок 1 – Система маркетингових досліджень інновацій

Пропонується наступне визначення системи маркетингових досліджень

інновацій машинобудівного підприємства.

Система маркетингових досліджень інновацій машинобудівного

підприємства – це сукупність трьох підсистем: організаційно-управлінської,

інформаційно-аналітичної та програмно-методичної для визначення, збирання,

аналізу, інтерпретації та використання інформації про фактори маркетингового

середовища, яка ґрунтується на комплексі процедур, методів, методик, програм

для визначення стратегії інноваційного розвитку, підвищення

конкурентоспроможності інноваційної продукції, зменшення ризиків

інноваційної діяльності.

1 підсистема

Організація та управління

2 підсистема

Інформаційно-аналітична

Управління Обернений

зв’язок

Управлінські

проблеми з

інноваційного

розвитку

Прийняття

управлінських

рішень з

інноваційного

розвитку

Інформація для

аналізу

Інтерпретація

результатів

аналізу

3 підсистема

Програмно-методична

Управління Результати

аналізу

Методики,

алгоритми,

програми

276

СЕКЦІЯ 17. НАВКОЛОЗЕМНИЙ КОСМІЧНИЙ ПРОСТІР.

РАДІОФІЗИКА ТА ІОНОСФЕРА

ОСОБЕННОСТИ ПОВЕДЕНИЯ ВЕРХНЕЙ ИОНОСФЕРЫ

ВО ВРЕМЯ МИНИМУМА 23-ГО ЦИКЛА СОЛНЕЧНОЙ АКТИВНОСТИ

Васильева А.С.1, Зюзгина Ю.Э.

1, Котов Д.В.

2

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»,

2Институт ионосферы, г. Харьков

Затяжной минимум 23-го цикла солнечной активности (2006–2010 гг.)

сопровождался целым рядом интересных эффектов в атмосфере и ионосфере.

Некоторые из этих эффектов всё ещё нуждаются в объяснении. Полезную

информацию может дать сопоставление результатов экспериментальных

наблюдений в отмеченный период с прогнозами эмпирических моделей,

построенных на базе экспериментальных данных, полученных в предыдущие

минимумы солнечной активности. Наибольшей базой эмпирических данных

обладает международная справочная модель ионосферы International Reference

Ionosphere (IRI).

В данной работе рассматриваются особенности вариаций одного из

наиболее важных параметров ионосферы – высоты максимума области F2, а

также относительная концентрация ионов водорода в верхней ионосфере.

Показано, что модель IRI достаточно хорошо описывает поведение

высоты максимума области F2 в дневные часы, однако в ночное время по

данным наблюдений с помощью радара некогерентного рассеяния Института

ионосферы (г. Харьков) для всех сезонов в рассматриваемый период высота

максимума располагалась на 20–70 километров ниже по сравнению с

прогнозами IRI.

Значительные расхождения отмечены и для относительной концентрации

ионов водорода. Модель IRI систематически занижает этот параметр (до 2–5

раз) на высотах выше 400 км.

В целом можно говорить о том, что по данным радара некогерентного

рассеяния Института ионосферы состояние ночной среднеширотной ионосферы

в период последнего минимума солнечной активности существенно отличалось

от прогнозов модели IRI. Такие различия могут быть объяснены заметными

изменениями в составе и динамике атмосферы Земли в указанный период.

277

КОРРЕКЦИЯ ПРОФИЛЯ ЭЛЕКТРОННОЙ КОНЦЕНТРАЦИИ

МОДЕЛИ NEQUICK НИЖЕ СЛОЯ F2

Гринченко С.В.

Институт ионосферы, г. Харьков

Модель NeQuick позволяет вычислять высотные профили электронной

концентрации для любой точки земного в диапазоне от 90 до 20000 км в любое

время суток. Международный союз электросвязи рекомендует модель NeQuick

для оценки прогнозов распространения радиоволн. В качестве параметра,

характеризующего солнечную активность, используются индекс Ковингтона

или число солнечных пятен.

При построении профиля электронной концентрации областей E, F1, F2

применяются аналитические формулы, предназначенные для описания

соответствующих слоёв. В качестве параметров этих формул используются

вычисляемые в модели NeQuick значения электронной концентрации и высот

этих слоёв. Однако недостаточная корректность алгоритмизации построения

профиля электронной концентрации в областях E, F1 приводит к некоторым

недоработкам. Одной из них является то, что на самом профиле электронной

концентрации практически не прорисовываются слои E, F1. При использовании

разработанного автором алгоритма построения профиля электронной

концентрации по задаваемым точкам вершин и долин слоёв E, F1 и вершины

главного максимума F2 данную проблему можно устранить. На рисунке слева

представлен расчёт высотного профиля электронной концентрации по

оригинальной модели NeQuick, а справа – расчёт с учётом коррекции слоёв

E, F1.

278

СУТОЧНЫЕ ВАРИАЦИИ ТЕРМОСФЕРНОГО ВЕТРА НАД

ХАРЬКОВОМ ПРИ НИЗКОЙ И ВЫСОКОЙ СОЛНЕЧНОЙ

АКТИВНОСТИ

Гринченко С.В.1, Дзюбанов Д.А.

2

2Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»

1Институт ионосферы, г. Харьков

Увлечение ионосферной плазмы движущейся нейтральной атмосферой

является основным фактором динамических процессов в геокосмосе. В

настоящее время для описания глобальной картины движения атмосферы

успешно используется модель горизонтальных ветров нейтральной компоненты

HWM93. Главной причиной, вызывающей движение атмосферы, является

нагрев нейтрального газа солнечным излучением. При этом направление

движения газа определяется положением подсолнечной точки и перемещением

ее по поверхности Земли. Абсолютная величина скорости газа на высотах

термосферы определяется также интенсивностью нагрева, зависящей от

солнечной активности. Интересной особенностью является то, что, согласно

модели, летним днём при низкой солнечной активности практически

отсутствует движение газа в северном направлении. Расчёты показывают, что

движение в сторону полюса возникает только при средней и высокой

солнечной активности. Меридиональная компонента скорости нейтрального

ветра определяет движение плазмы вдоль геомагнитных силовых линий и, в

конечном счете, составляющую вертикальной скорости, которая измеряется

методом некогерентного рассеяния.

На рисунке показано изменение величины и направления

горизонтального нейтрального ветра над Харьковом на высоте 300 км в день

летнего солнцестояния течение суток при низкой (индекс Ковингтона F10.7=72)

и высокой солнечной активности (F10.7=250) в магнитоспокойных условиях

(Ap=2).

279

РАЗРАБОТКА УСТРОЙСТВА ДЛЯ КВАЗИОПТИМАЛЬНОЙ

ФИЛЬТРАЦИИ СИГНАЛОВ НЕКОГЕРЕНТНОГО РАССЕЯНИЯ

Касымов И. М. 1, Емельянов Л. Я.

2

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»

2Институт ионосферы, г. Харьков

Проведен анализ параметров сигналов некогерентного рассеяния, для

различного состояния космической погоды в диапазоне высот 180–1500 км. Для

анализа использовались данные сайта космической погоды

(http://www.swpc.noaa.gov/), данные международной модели ионосферы IRI-2007

(применительно к месторасположению харьковского радара НР, дате и индексу

солнечной активности F10,7), а также данные радара НР, полученные в

соответствующие периоды при неискажающей сигнал широкополосной

фильтрации. Выяснено, что ширина спектра сигнала значительно изменяется с

высотой и зависит от времени суток, сезона и уровня солнечной активности. На

основании полученных результатов было принято решение о необходимости

квазиоптимальной фильтрации полезного шумоподобного НР сигнала из шума

(аппаратурного и космического) для нескольких высотных диапазонов измерений

ионосферных параметров при различных гелиофизических условиях.

Разработанное для этой цели устройство предназначено для установки в

радиоприёмном устройстве радара НР после синхронного детектора. Оно

включает в себя 3 фильтра нижних частот, буферные усилители, блок

электронной коммутации и схему его управления, определяющую границы

высотных диапазонов для разных условий измерений параметров ионосферы.

Для реализации устройства выбраны фильтры нижних частот типа Кауэра

6-го порядка с амплитудно-частотной характеристикой, близкой

прямоугольной, и частотой среза Fср=7, 8 и 9 кГц для диапазонов малых,

средних и больших высот соответственно. Проведен расчет фильтров на

операционных усилителях c Fср=7 и 8 кГц (фильтр с Fср=9 кГц – действующий

в составе радиоприёмного устройства радара НР).

Фильтры могут использоваться параллельно для обработки сигнала тремя

коррелометрами или (при наличии одного коррелометра) сигналы с выходов

фильтров коммутируются в моменты времени, соответствующие границам

высотных диапазонов. Параметры (мощность и корреляционная функция или

спектр) НР сигнала определяются для каждого участка радиолокационной

развёртки в виде разности соответствующего параметра смеси сигнал+шум на

этом участке и шума, усреднённого на участках развёртки, где НР сигнал

отсутствует. Для исключения систематической погрешности при определении

параметров шума выборки шума осуществляются для каждого фильтра.

Разработанное устройство для квазиоптимальной фильтрации НР

сигналов позволяет увеличить отношение сигнал/шум без искажения спектра

или корреляционной функции сигнала, по которым определяются параметры

ионосферы, и, соответственно, уменьшить статистические погрешности

измеряемых параметров.

280

ПРИМЕНЕНИЕ НЕЧЕТКОЙ ЛОГИКИ

ДЛЯ АНАЛИЗА ВОЛНОВЫХ ПРОЦЕССОВ В ИОНОСФЕРЕ

Катрич Н. А.1, Панасенко С. В.

2

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»

2Институт ионосферы, г. Харьков

Нечёткая логика и теория нечётких множеств — раздел математики,

являющийся обобщением классической логики и теории множеств. В ней

понятие множества было расширено допущением, что функция

принадлежности элемента к множеству может принимать любые значения в

интервале [0..1] а не только 0 или 1, такие множества были названы нечеткими.

Используются различные логические операции над нечеткими множествами и

введено понятие лингвистической переменной, в качестве значений которой

выступают нечеткие множества. Аппарат нечетких множеств и нечеткой логики

с успехом применяется для решения задач, в которых исходные данные

являются ненадежными и слабо формализованными. Сегодня нечеткая логика

является стандартным методом при моделировании и проектировании. Такие

системы используются в медицине, технической диагностике, управлении

технологическими процессами, компьютерными сетями, а также для

приближенных вычислений.

В работе решалась задача выявления и оценки параметров волновых

процессов в ионосфере на ряде высот при наличии внешних шумов по данным

радара некогерентного рассеяния. При этом в качестве входных переменных

были выбраны отношения сигнал / шум и длительности колебаний на

нескольких высотах, а также разности начальных фаз этих колебаний на

соседних высотах. Разрабатываемое программное обеспечение должно было

принимать решения о наличии или отсутствии полезного сигнала и его

принадлежности к волновому процессу, что и было использовано в качестве

выходных переменных. Также был сформулирован целый ряд нечетких правил,

на основании которых программа принимала решение.

Для решения поставленной задачи использовалось средство

компьютерной математики MATLAB и его пакет расширения Fuzzy Logic

Toolbox. Этот пакет поддерживает все стадии разработки нечетких систем: их

синтез, исследование, проектирование и моделирование. Функции пакета

реализуют большинство современных нечетких технологий, включая нечеткие

логический вывод, кластеризацию и адаптивную нейро-нечеткую настройку.

Для проверки работоспособности разработанного программного

обеспечения были заданы 5 различных наборов входных параметров,

соответствующих различным реальным состояниям: отношение сигнал / шум –

в пределах 0.1 – 10, длительность цуга колебания – от 0,5 до 5 периодов,

разность начальных фаз на высотах, отстоящих друг от друга на 4,5 км – от 0 до

радиан и т.д. Показано, что программа принимает правильные решения о

возможности обнаружения полезного сигнала и о наличии или отсутствии в

нем волновых процессов.

281

ХЕШИРОВАНИЕ АВТОКОРРЕЛЯЦИОННЫХ ФУНКЦИЙ

НЕКОГЕРЕНТНО РАССЕЯННОГО СИГНАЛА ПРИ РЕШЕНИИ

ОБРАТНОЙ РАДИОФИЗИЧЕСКОЙ ЗАДАЧИ

Кривко А.В.1, Богомаз А.В.

2

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»,

2Институт ионосферы, г. Харьков

Решение обратной радиофизической задачи в методе некогерентного

рассеяния (НР) при исследовании ионосферы означает определение значений

параметров среды по полученным экспериментальным автокорреляционным

функциям (АКФ) рассеянного сигнала.

Так как аналитического решения данной обратной задачи не существует,

для нахождения вектора ионосферных параметров (температур электронов и

ионов, ионного состава) наиболее часто используют процедуру сравнения

формы экспериментальной АКФ с модельными функциями, получаемыми

путём многократного решения прямой задачи. Однако данный метод для

эффективной работы требует высокопроизводительной вычислительной

системы. Для задач, где можно, в какой-то степени, пожертвовать точностью

вычислений (например, при экспресс-обработке данных НР) более быстрым

может оказаться способ с использованием метода АКФ НР сигнала. В работе

исследован такой способ решения данной обратной задачи.

Хеширование – это преобразование данных большого либо

неоднородного содержания на множество фиксированных значений по

определённому алгоритму. Хорошая хеш-функция должна удовлетворять двум

свойствам: она должна быстро вычисляться, а количество коллизий должно

быть минимальным (коллизией хеш-функции H называется два различных

входных блока данных x и y, для которых H(x) = H(y)).

Для программной реализации данного метода был разработан пакет

программ, выполняющий составление базы данных (БД) результатов

вычислений теоретических АКФ НР сигнала для большого количества векторов

параметров ионосферной плазмы; анализ вида функции с применением

алгоритма хеширования и создания новой базы, в которой значения функции

заменены на её цифровой аналог – хеш; составление для уникальных хешей БД

с соответствующими этим хешам математическим ожиданием и

среднеквадратическим отклонением значений параметров ионосферной

плазмы; поиск в БД, входным параметром которого будет АКФ НР сигнала,

полученная экспериментально, а выходным – оценки температур ионов и

электронов.

В работе исследованы хеш-функции, использующие такие признаки АКФ

НР сигнала, как знак значений АКФ, знак первой и второй производных

значений АКФ и уровень первого минимума АКФ.

Оценена эффективность решения обратной задачи с применением

хеширования АКФ НР сигнала.

282

АНАЛІЗ ДАНИХ, ОТРИМАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМПЛЕКСУ НР

НА ПРОМІЖНІЙ І ВІДЕОЧАСТОТІ

Лялюк О.І., Іскра Д.О.

Інститут іоносфери, м. Харків

На радарі НР Інституту іоносфери основною є кореляційний обробка

сигналу на відеочастоті , яка проводиться після синхронного детектування з

використанням квадратурних каналів . По масиву виміряних кореляційних

функцій НР сигналу визначають висотне розподіл температур іонів і електронів

, іонний склад , а також радіальну складову швидкості руху іоносферної

плазми. При вимірюванні швидкості руху плазми особливої уваги потребує

контроль ідентичності квадратурних каналів , так як порушення квадратурної

залежності приводить до помилок вимірювань [ 1 ] .

За допомогою виготовленого пристрою проведено паралельні

вимірювання на проміжній частоті. Головними особливостями роботи

пристрою є:

формування квадратурних каналів виключаючи синхронне детектування,

перехід від аналогової до цифрової фільтрації [2].

Гнучкість методів запису і обробки сигналу, за допомогою редагування

програмного забезпечення (можливість спектральної обробки[2]).

Первинний аналіз проведено в діапазоні висот поблизу максимуму

іонізації, порівнювалися такі параметри іоносферної плазми як: співвідношення

сигнал / шум, температури іонів і електронів, а також іонний склад.

Проводилось накопичення за часом і висоті. Інтервал накопичення за часом

склав 60 хвилин із кроком 5 хвилин. По висоті використовувалося

трапеціїдальнe накопичення.

Література:

1. Емельянов Л.Я. О системах обработки сигналов некогерентного рассеяния

на видео- и промежуточной частотах / Л.Я. Емельянов, А.И. Лялюк,

Е.В. Рогожкин, Е.А. Храмов // Вестник Национального технического

университета «Харьковский политехнический институт». Серия: «Радиофизика

и ионосфера». – 2013. –№ 28 (1001). – С. 38–46. 2. Rino C.L. Radar measurement

of ionosphere motion in the presence of current-induced spectral asymmetries //

Radio Sci. – 1972. – Vol. 7, No 11, – P 1049–106.

283

РЕГИОНАЛЬНАЯ МОДЕЛЬ ИОНОСФЕРЫ CERIM IION ПО ДАННЫМ

ХАРЬКОВСКОГО РАДАРА НЕКОГЕРЕНТНОГО РАССЕЯНИЯ:

РАСЧЕТ ТЕМПЕРАТУРЫ ЭЛЕКТРОНОВ И ИОНОВ

Ляшенко М.В.1, Силади А.В.

2

1Институт ионосферы, г. Харьков

2Арктический университет Норвегии, г. Тромсё

Для разработки модельного блока расчета температуры электронов и

ионов в региональной модели ионосферы CERIM IION выполнен анализ

экспериментальных данных, полученных на радаре некогерентного рассеяния

(НР) в Харькове в период с 1986 по 2013 гг.

В настоящее время харьковский радар НР является единственным и

наиболее информативным источником сведений о параметрах и процессах в

геокосмической плазме в средних широтах Европы.

На основе экспериментальных данных построены регрессионные

зависимости температуры электронов Te и ионов Ti от индекса солнечной

активности F10,7 для местного полдня и полуночи на высотах 200, 250, 300, 350,

400, 450, 500, 550, 600, 650, 700 и 750 км. Выполнен анализ полученных

зависимостей.

Приведены результаты сравнительного анализа экспериментальных

высотных зависимостей температуры электронов и ионов с высотными

зависимостями, рассчитанными по разработанной региональной модели

ионосферы CERIM IION и глобальной модели ионосферы IRI-2007 для

характерных геофизических периодов – весеннего и осеннего равноденствий,

летнего и зимнего солнцестояний для фазы минимума 23-го цикла солнечной

активности.

284

РАЗРАБОТКА БАЗЫ ДАННЫХ АВТОМАТИЧЕСКОЙ ИОНОСФЕРНОЙ

СТАНЦИИ «БАЗИС» ИНСТИТУТА ИОНОСФЕРЫ

Мирошников А.Е.

Институт ионосферы, г. Харьков

Метод вертикального зондирования ионосферы продолжает оставаться

основным глобальным методом сбора информации об ионосфере. Станции

вертикального зондирования позволяют по высотно-частотной характеристике

отраженного от ионосферы сигнала определять критические частоты для слоев

E, F1, F2 и рассчитывать профиль электронной концентрации ниже главного

максимума.

Автоматическая ионосферная станция (АИС) Института ионосферы

“Базис”, входящая в состав радиолокационного комплекса, позволяет

проводить вертикальное зондирование и определять высотно-частотные

характеристики ионосферы для случая изменения рабочей частоты в диапазоне

от 0,3 МГц до 20 МГц с линейно возрастающим шагом от 1 кГц до 100 кГц.

Количество рабочих частот в одном сеансе зондирования равно 400. Из-за

шумоподобного характера принимаемого сигнала приходиться применять

метод когерентного накопления результатов – количество импульсов,

последовательно излучаемых на каждой рабочей частоте, может меняться в

диапазоне от 1 до 256.

Регистрация информации с АИС “Базис” во время измерений

производиться в графическом виде (посредством нанесения записи на

электрохимическую бумагу регистрирующим устройством станции), а также в

цифровом виде (файлы с развертками, полученные с помощью блока

цифрового преобразования).

В докладе представлена разработанная база данных (БД) АИС “Базис”,

работающая на удаленном сервере с использованием системы управления

базами данных PostgreSQL. Данная БД позволяет хранить данные в

графическом виде (фотографии рисунков с электрохимической бумаги из

архивов Института ионосферы), в цифровом виде (файлы с развертками) или в

числовом виде (в виде значений критических частот). Разработка системы

хранения данных АИС в виде БД является логичным шагом по модернизации

измерительного комплекса Института ионосферы и направлена на повышение

удобства пользователя

Разработан комплекс оригинального программного обеспечения (ПО) для

работы с БД АИС “Базис” в виде программ экспорта и импорта данных,

CGI-программы визуализации данных, работающей на стороне сервера. ПО

написано с помощью языка программирования С++ с использованием

фреймворка Qt.

Разработанное ПО и БД АИС“Базис”интегрированы с системой экспресс-

обработки Института ионосферы. Работа с БД возможна в режиме реального

времени во время измерений.

285

РАЗРАБОТКА СИСТЕМЫ МОНИТОРИНГА КОСМИЧЕСКОЙ

ПОГОДЫ, РАБОТАЮЩЕЙ В РЕЖИМЕ РЕАЛЬНОГО ВРЕМЕНИ,

ДЛЯ ИНСТИТУТА ИОНОСФЕРЫ

Мирошников А.Е.

Институт ионосферы, г. Харьков

Космическая погода связана с изменяющимися во времени условиями в

Солнечной системе (в характеристиках солнечного ветра, магнитосферы,

ионосферы и термосферы). К тематике космической погоды относятся вопросы

солнечной и геомагнитной активности (геомагнитные бури), исследования

воздействия солнечных факторов на технические системы (радиопомехи, пр.),

воздействия на биологические системы и людей.

Созданная система мониторинга космической погоды Института

ионосферы может быть применена как для научных, так и для прикладных

задач, таких как:

- получение дополнительной информации при интерпретации

результатов, полученных с помощью радара некогерентного рассеяния

(НР) и автоматической ионосферной станции Института ионосферы;

- выбор режима работы радара НР;

- привязка времени работы измерительного комплекса к различным

условиям космической погоды;

- контроль работы оборудования.

Существует определенное количество систем мониторинга космической

погоды, однако все они имеют те или иные недостатки и имеют узкую научную

специализацию.

Разработанная система мониторинга космической погоды Института

ионосферы работает на стороне удаленного сервера и использует оригинальное

программное обеспечение (ПО) которое позволяет получить в режиме

реального времени в графическом виде такие параметры как: уровень

рентгеновского излучения Солнца и поток элементарных частиц, составляющие

магнитного поля Земля (данные параметры берутся по данным спутниковых

измерений), 3-x часовой планетарный индекс K (по данным наземных

магнетометров) и данные станций наклонного зондирования в г. Прухонице

(Чехия) и г. Москва (Россия). Данные берутся из сторонних открытых

источников, таких как сайты National Aeronautics and Space Administration

(NASA), National Oceanic and Atmospheric Administration (NOAA),

международной сети дигизондов и др. источников. ПО представляет собой CGI-программу выполняющаяся на стороне

сервера и работающая совместно в веб-сервером Apache и программой

визуализации GnuPlot. ПО написано с помощью языка программирования С++

с использованием фреймворка Qt.

Разработанная система космической погоды интегрирована с системой

экспресс-обработки Института ионосферы и качественно дополняет ее.

286

СОСТОЯНИЕ НИЖНЕЙ ЧАСТИ F-ОБЛАСТИ СРЕДНЕШИРОТНОЙ

ИОНОСФЕРЫ ПО ДАННЫМ МЕТОДА НР И МОДЕЛИ IRI

Сюсюк М.Н.

Институт ионосферы, г. Харьков

Для решения различного рода практических задач распространения

радиоволн необходимо построение надежной и детальной модели ионосферы

для средних высот (100 – 300 км). Известно, что характеристики ионного

состава зависят не только от высоты, времени и сезона, но и от координат

исследуемой области. Существующие на данный момент эмпирические модели

основаны главным образом на результатах эпизодических спутниковых

измерений, точность которых является дискуссионной. Поэтому такого рода

модели требуют проверки.

В данной работе проводится сопоставление данных международной

эмпирической модели IRI (International Reference Ionosphere) с результатами

наблюдений методом некогерентного рассеяния (радар Института ионосферы,

г. Харьков). Экспериментальные данные были получены для периода роста

солнечной активности (24 июня, 24–28 сентября 2014 г.).

Были сопоставлены следующие параметры ионосферы: температуры

ионов (Ti) и электронов (Te), а также относительная концентрация ионов

атомарного кислорода (O+/Ne).

В рассматриваемые дни отмечается хорошее согласие модельных и

экспериментальных температур ионов и электронов. Так, на высотах от 150 до

250 км расхождение между соответствующими температурами составляет не

более 200 К. На больших высотах наблюдается увеличение расхождений (до

400 К). Стоит отметить, что, в отличие от результатов эксперимента, модельные

данные имеют монотонный вид, но в целом характер суточных вариаций

сходный.

Высотные вариации параметра O+/Ne по данным модели более

монотонны. На высотах до 270 км экспериментальные и модельные суточные

вариации качественно подобны. Модель IRI для рассматриваемых условий не

прогнозирует появление тяжелых ионов выше 270 км, тогда как

экспериментальные данные свидетельствуют об их присутствии в заметном

количестве (до 20%).

287

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПОЛЯРИЗАЦИОННЫХ ИЗМЕРЕНИЙ ДЛЯ

ОПРЕДЕЛЕНИЯ ГЕОМАГНИТНОГО ПОЛЯ И ЭЛЕКТРОННОЙ

КОНЦЕНТРАЦИИ В ИОНОСФЕРЕ

Скворцов Т. А.1, Емельянов Л. Я.

2, Фисун А. В.

1

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт»

2Институт ионосферы, г. Харьков

Возмущения геомагнитного поля (ГМП), как известно, могут сильно

влиять на технические системы и живые организмы. Поэтому знание состояния

ГМП является важным. Известно также, что в нижней плотной ионосфере

существуют ионосферные токи, которые влияют на состояние ГМП. Однако

средства регулярного наблюдения ГМП на высотах плотной ионосферы

практически отсутствуют.

Авторами предложен, разработан и экспериментально апробирован метод

поляризационных измерений, позволяющий одновременно измерять

характеристики ионосферы и напряженность ГМП в ионосфере с помощью

радара некогерентного рассеяния (НР) и ионозонда. Продольная (вертикальная)

компонента напряженности ГМП в ионосфере вычисляется по формуле

,δ

hhFkN

hhH

m

где δΦ(h) – приращение угла поворота поляризационного эллипса, вызванное

эффектом Фарадея, при распространении радиоволны от высоты h до h+h и

обратно, k=0,0594f0–2

, f0 – рабочая частота, Nm – концентрация электронов в

максимуме ионизации, F(h) – нормированный высотный профиль концентрации

электронов.

Предложено использовать для радара НР составной зондирующий

радиосигнал, состоящий из длинного импульса с круговой поляризацией и

короткого импульса с линейной поляризацией. Использование короткого

импульса позволяет измерять высотный профиль δΦ(h). Кроме того, по

короткому импульсу измеряется мощность НР сигнала, что необходимо для

вычисления профиля F(h). Длинный импульс используется для измерения

температур электронов и ионов, что также необходимо для определения F(h).

Величина Nm измеряется с помощью ионозонда.

Получены формулы для оценки точности метода и показано, что

относительная среднеквадратическая ошибка измерения напряженности ГМП днем

на высотах плотной ионосферы слоя F (220–320 км) составляет единицы процентов.

Приведены результаты эксперимента, которые подтверждают расчетные

оценки точности. Получены распределения продольной компоненты

напряженности ГМП по высоте. Они достаточно хорошо согласуются с

моделью магнитного поля IGRF/DGRF в районе максимума слоя F.

Кроме того, поляризационным способом получены распределения

концентрации электронов по высоте. Показано, что указанным способом можно

эффективно измерять концентрацию электронов на высотах ниже 220 км.

288

АНАЛІЗ ПЕРЕШКОД ВІД ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

ІОНОСФЕРНИХ ВИМІРЮВАНЬ РАДАРАМИ НР

З ВЕРТИКАЛЬНОЮ ТА ПОВНОПОВОРОТНОЮ АНТЕНАМИ

Чепурний Я.М., Ємельянов Л.Я., Іскра Д.О.

Інститут іоносфери, м. Харків

Проведено аналіз перешкод, що створюються відбиттями від літальних

апаратів на відстані до 350 км та приймаються боковими пелюстками діаграм

спрямованості (ДС) вертикальної та повноповоротної антен радарів

некогерентного розсіяння (НР).

Відзначено суттєву відмінність між перешкодами від космічного сміття

та літальних апаратів. Перші виникають в результаті прийому відбиттів

головним і першими боковими пелюстками ДС. Завдяки космічній швидкості

об’єктів перешкоди тривають кілька секунд. Другі, враховуючи орієнтацію

антен при іоносферних вимірюваннях, можуть прийматися лише боковими

пелюстками діаграм спрямованості. Невеликі значення підсилення антен у цих

напрямках компенсуються великою площею відбиття, а через значно меншу

швидкість літальних апаратів, перешкоди тривають значно довше.

Характерною ознакою зазначених перешкод є поява гармонійної складової у

відбитому сигналі навіть при відносно невеликому збільшенні його амплітуди.

Показано зв’язок орієнтації повноповоротної антени з імовірним місцем

виникнення перешкод. Визначено кути закриття антен у вертикальній площині

рельєфом місцевості для різних азимутів, та окреслено умовну зону, в якій

можуть виникати перешкоди від літальних апаратів, що знаходяться на висоті

близько 10 км над поверхнею Землі.

За результатами іоносферних вимірювань, проведених одночасно двома

радарами НР у лютому 2015 р., проілюстровано вплив зазначених перешкод на

результати іоносферних вимірювань. Найбільш чутливим до зазначених

перешкод виявився спектр НР сигналу, форма якого, при наявності відбиття,

суттєво змінюється, часто з двогорбої на одногорбу. В свою чергу, зміна форми

спектру веде до некоректного визначення кінетичних температур іонів та

електронів на інтервалах висот, що відповідають відстані до джерела перешкод.

Виникає також похибка у визначенні швидкості руху іоносферної плазми.

Висотний профіль потужності НР сигналу зазнає найбільшого впливу

перешкод на радарі з повноповоротною антеною, що пов’язано з більш

широкою ДС антени та меншим відношенням сигнал/перешкода. На радарі НР

з вертикальною антеною зондування іоносфери здійснюється складеним

двочастотним радіоімпульсом з тривалістю елементів 650 та 135 мкс.

Перешкоди від літальних апаратів мають більший вплив на висотний профіль

потужності сигналу, некогерентно розсіяного іоносферою від короткого

зондуючого імпульсу. Це відбувається завдяки меншому згладжуванню за

часом, тобто усередненню профілю за висотою.

Мінімізувати вплив зазначеного типу перешкод можливо за умови

розробки спеціального програмного забезпечення, що використовується для

обробки результатів іоносферних вимірювань.

289

ОПРЕДЕЛЕНИЕ КРИТИЧЕСКОЙ ЧАСТОТЫ

ПО ДАННЫМ РАДАРА НЕКОГЕРЕНТНОГО РАССЕЯНИЯ

Шаповалова Д.В.1, Пуляев В.А.

2

1Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт» 2Институт ионосферы, г. Харьков

Один из параметров ионосферной плазмы, которым является концентрация

электронов Nе, определяет величину так называемой критической частоты слоя fF2

ионосферы [1], или того значения частоты зондирующей радиоволны, при котором

она уже может беспрепятственно проникать через этот слой в космическое

пространство. Обычно суточное распределение критической частоты

)(2F tf представляет собой значения, полученные через заданные промежутки

времени (1 – 15 мин) с помощью станции вертикального зондирования –

ионозонда. Однако при возникновении спорадических слоев ES, при экранировке

слоя F2 слоем F1 или во время ионосферных бурь часто становится невозможным

получать такие сведения, не говоря уже о случае выхода ионозонда из строя.

Предлагается подход, когда значения критической частоты рассчитываются

из информации, присутствующей на выходе радара некогерентного рассеяния (НР)

[2]. Для реализации такого режима необходимо использовать дополнительные

сведения о константе радара НР, получить которые можно путем анализа

информации об уровне шумов на входе приемника, в частности тех составляющих

шума, что связанны с космическим фоновым излучением и отражениями от

поверхности Земли, принятыми боковыми лепестками диаграммы направленности

антенны [3].

В данной работе рассматривается программная процедура, реализованная с

помощью операторов языка FreeBASIC, которая для получения суточного

распределения значений критической частоты )(2F tf

в соответствии с

выражением

10

F2iF2e

2

F2F2С2F

1024,1

)],(/),(1[),(),()(

C

thTthTththPtf

помимо текущих значений параметров ионосферы использует информацию о

константе С радара НР, рассчитанной по суточному распределению уровня шума,

фиксируемого во время его работы.

Литература: 1. Эванс Дж. В. Теоретические и практические вопросы исследования ионосферы

методом НР радиоволн / Дж. В. Эванс // ТИИЭР. – 1969. – Т.57, №4. – С. 139–175.

2. Пуляев В.А. Определение параметров ионосферы методом некогерентного

рассеяния радиоволн : монография / В.А. Пуляев, Є.В. Рогожкін, О. В. Богомаз / –

Х. : НТУ “ХПИ”, 2014. – 272 с. 3. Shapovalova D.V. Refinement of the incoherent

scatter radar constant / D.V. Shapovalova, V.A. Pulyayev / Bulletin of the NTU "KhPI".

Scientific Papers. Series: Radiophysics and ionosphere. – Kharkiv: NTU “KhPI”, 2014,

№47 (1089) – P. 5 – 9.

290

СЕКЦІЯ 18. НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА ТА УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПЕДАГОГА ЯК ОСНОВА

ПРОФІЛАКТИКИ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Астахова М.С.

ХНПУ імені Г. С. Сковороди

«Харківська академія неперервної освіти», м. Харків

Входження України до світового економічного простору

характеризується пошуками шляхів послідовного реформування всіх галузей

життя суспільства, серед яких особливе місце за своєю значимістю посідає

система освіти, яка має стати головним “фундаментом” сучасної культури,

науки, техніки, духовного і матеріального виробництва, а також стійкого

розвитку соціуму.

У зв’язку з означеним освіта покликана перетворитися на пріоритетний

чинник формування суспільного інтелекту, національної свідомості народу,

створення здорового суспільства, а також покликана взяти на себе роль

національного ресурсу оновлення суспільного життя, роль механізму

управління соціальним розвитком та безпекою.

Ідеї збереження та зміцнення здоров’я кожного громадянина, його

безпеки певною мірою привертали увагу суспільства у різні періоди його

розвитку. На сучасному етапі, коли Україна входить у новий період

становлення усіх сфер соціального розвитку, проблема формування культури

безпеки підростаючого покоління повинна стати домінуючою як у поведінці

кожної людини, так і в системі освіти в цілому.

Сьогодні як керівні кадри, так і педагоги навчальних закладів повинні

вважати пріоритетним завданням своєї роботи вироблення в учнів

відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих як до

найвищих суспільних і національних цінностей, виховання здорового способу

життя та культури поведінки у нестандартних та надзвичайних ситуаціях.

У цьому контексті найважливішими завданнями сучасного вчителя є

використання відповідних освітніх технологій, поєднання рухового і

статичного навантаження, створення емоційно сприятливої атмосфери

навчання та виховання, формування в учнів усвідомлення цінності здоров’я та

життя, навичок безпечної поведінки.

Можна відмітити, що вимоги, які висуває суспільство до освіти, постійно

набувають динамізму, тому освіченою можна вважати лише ту людину, що

здатна управляти процесом набуття знань, навичок та компетенцій упродовж

усього життя.

Стає зрозумілим, що досягнення мети сучасної освіти, в першу чергу,

пов’язане з особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною

культурою, з умінням орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, без

яких не є можливим вирішення наявних проблем в освіті та вихованні

відповідно до нових освітніх парадигм.

291

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО

ПОВІТРЯ В УКРАЇНІ ГАЗОПОДІБНИМИ ВИКИДАМИ ЯК ОСНОВА

ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ІСНУЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ОЧИСТКИ

ПОВІТРЯ ВІД ЕКОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ РЕЧОВИН

Бахарєва Г.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

На тлі загального достатньо важкого екологічного становища України,

результати досліджень останніх років виявляють небезпечну тенденцію до

збільшення газоподібних викидів. Особливу загрозу забруднення атмосферного

повітря набуває у містах із великою кількістю промислових підприємств.

Потенційно забруднення повітря є найбільш серйозною екологічною

проблемою для здоровя людей у найближчий та середньостроковій

перспективі. Від забруднення повітря важче уберегтися, ніж від забруднення

води.

Оцінка стану хімічного забруднення атмосферного повітря у містах

України здійснювалась за даними спостережень, які проводилися у 53 містах на

162 стаціонарних постах та на двох станціях транскордонного моніторінга. В

цілому, в атмосферному повітрі визначався вміст 33 забруднюючих речовин,

включаючи важкі метали та бензапирен.

З 53 міст України, в яких проводили спостереження за станом

атмосферного повітря на стаціонарних постах, за валовими викидами

шкідливих речовин перше місце займає Кривий Ріг, друге – Маріуполь, третє –

Донецьк. Українське місто Ужгород не відноситься до міст із активно

розвинутою промисловою структурою, тим не менш, в ньому зафіксовано

високий рівень забруднення атмосферного повітря.

Достатньо серйозним фактором забруднення атмосферного повітря

великих міст є каналізаційні мережі, у газоподібних викидах яких присутній

достатньо широкий спектр дурнопахнучих, а головне, токсичних та

високотоксичних речовин, концентрації яких перевищують, а дуже часто,

багаторазово перевищують норми ГДК.

Загалом, до дурнопахнучих, токсичних та високотоксичних речовин

каналізаційних мереж великих міст, концентрації яких багаторазово

перевищують норми ГДК для повітря, належать такі речовини, як сірко- та

азотвміщуючи сполуки.

У різних країнах світу наразі накопичено достатній досвід боротьби із

цими речовинами за допомогою різноманітних методів, зокрема,

біотехнологічних.

Тому, дуже важливим екологічним завданням є аналіз світового досвіду

боротьби та удосконалення розроблених технологій та біотехнологій очистки

повітря від газоподібних викидів, зокрема, викидів каналізаційних мереж, що

містять небезпечні концентрації сірко- та азотвміщуючих сполук.

292

ЧЕЛОВЕЧЕСКИЙ ФАКТОР ПРЕПОДАВАТЕЛЯ

В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ

Березуцкий В.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Учебный процесс заключается в «таинстве» передачи знаний

преподавателя студентам. Одновременно необходимо учесть, что каждый

преподаватель это индивидуальность, его поведение и отношение с

окружающим миром характеризуется таким понятием как «человеческий

фактор».

Любому человеку свойственно ошибаться, т.к. в этом заключается

процесс познания окружающего его мира. Также, каждый человек имеет

физиологические, умственные и другие свойства, которые характерны только

ему. Не всегда психологические и другие свойства человека соответствуют

уровню сложности решаемых им задач или проблем. Свойства человеческого

организма, проявляемые при взаимодействии человека и окружающей его

средой (технической, природной, социальной и др.), часто называют

«человеческий фактор». Ошибки, вызываемые проявлением человеческого

фактора, как правило, непреднамеренны: человек выполняет ошибочные

действия, расценивая их как верные или наиболее подходящие. Причины,

способствующие ошибочным действиям человека, можно объединить в

следующие группы: недостатки информационного обеспечения, отсутствие

учёта человеческого фактора; ошибки, вызванные внешними факторами;

ошибки, вызванные физическим и психологическим состоянием и свойствами

человека; ограниченность ресурсов поддержки и исполнения принятого

решения. Отсутствие погной уверенности в успешности выполнения

предстоящего действия, сомнения возможности достижения цели деятельности

порождают эмоциональную напряженность, которая проявляется как

чрезмерное волнение, интенсивное переживание человеком процесса

деятельности и ожидаемых результатов. Эмоциональная напряженность ведет

к ухудшению организации деятельности, перевозбуждению или общей

заторможенности и скованности в поведении, возрастании вероятности

ошибочных действий. Степень эмоциональной напряженности зависит от

оценки человеком своей готовности к действиям в данных обстоятельствах и

ответственности за их результаты. Появлению напряженности способствуют

такие индивидуальные особенности преподавателя, как излишняя

впечатлительность, чрезмерная старательность, недостаточная общая

выносливость, импульсивность в поведении.

293

ЭКОНОМИКО-СОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ТЕХНОЛОГИИ

ОЧИСТКИ МОЮЩИХ РАСТВОРОВ АВТОТРАНСПОРТНЫХ

ПРЕДПРИЯТИЙ

Букатенко Н.А., Лисогор Е.С., Кузьменко Е.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В настоящее время, как в нашей стране, так и за рубежом существует

большое разнообразие моек автомобилей. Это обстоятельство объясняется

ростом парка автомобилей, ухудшением экологической обстановки,

ужесточением штрафных санкций к предприятиям, сбрасывающих

неочищенные сточные воды, повышением цен на воду и дефицитом пресной

воды в Украине.

С оборотными водами в окружающую среду, прежде всего в

поверхностные водные объекты, поступает большое количество загрязняющих

веществ. За условия сбрасывания каждым отдельным предприятием разного

набора загрязняющих веществ, которые определяются технологией его

производства, прямой сравнительный анализ загрязнения поверхностных вод

разными водохозяйственными объектами не возможен. Обычно, в таких

случаях, используют комплексные показатели. Комплексные показатели

вычисляются путем интеграции разнородных данных, которые всесторонне

характеризуют анализируемый процесс. Методика вычисления комплексного

показателя должна учитывать как характеристики объекта, так и цель анализа.

Характерной чертой комплексных оценок совокупности сложных объектов

является возможность проведения сравнительной оценки этих объектов. Для

проведения сравнительного анализа влияния сброса загрязняющих веществ

после мойки автомобилей по административно-территориальным единицам и

отдельными хозяйственными объектами Харьковской области использовали

обобщенный показатель сброса (ОПС), который вычисляли по формуле:

n

ПДК

mi

i i

ОПС1

max

где max – количество использованного моющего раствора на мойку

автомобилей; mi – количество в сбросе i-того загрязняющего вещества

(взвешенных веществ (ВВ) и нефтепродуктов (НП)); ПДКi – предельно-

допустимые концентрации загрязняющих веществ ВВ и НП для водных

объектов рыбохозяйственнного использования.

ОПС является комплексным показателем, который удобно применять для

сравнительного анализа объемов влияния разных водопользователей на

поверхностные водные объекты. По своему физическому смыслу ОПС

показывает, какое количество чистой (пресной) воды необходимо

израсходовать для разбавления сброса всех загрязняющих веществ до

безопасной (предельно-допустимой) концентрации с учетом синергизма разных

загрязняющих веществ с одинаковым вредным действием, без учета процессов

самоочищения.

294

ОТРИМАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ДОБАВОК З НІКЕЛЬ ВМІЩУЮЧИХ

ПРОДУКТІВ ЕРОЗІЇ

Горбенко В.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В Україні практично немає сировинної бази багатьох кольорових металів,

а відсутність технології утилізації призводить до безповоротної втрати цінних

компонентів. Через ряд об'єктивних і суб'єктивних чинників перед повторною

металургією України стоїть невідкладна задача створення порівняно невеликих

виробництв по утилізації некондиційної повторної сировини, що містить цінні

металеві складові, які одночасно є серйозною небезпекою для навколишнього

середовища у разі їх захоронення.

Метали, що входять у склад, такі як нікель, хром, молібден, вольфрам,

титан є основними легуючими елементами в сталях і чавунах. Відомо, що

найефективнішим методом комплексного поліпшення експлуатаційних

характеристик залізовуглецевих сплавів є легування. Проте, даний напрям

стримується економічними і ресурсними чинниками.

Використання відходів кольорових металів у якості повторної сировини

має важливе значення для подальшого розвитку народного господарства

України, зокрема, використання никельвміщуючих відходів, отриманих після

электроерозійної обробки деталей.

Переробка даних відходів є вельми актуальною задачею: по-перше, це

дозволить здійснити повернення цінних елементів у виробництво, по-друге,

зменшити екологічне навантаження на навколишнє середовище.

Технологія переробки даних відходів, що була розроблена на кафедрі,

дозволяє отримати комплексні легуючі добавки до сталей і чавунів.

Враховуючи склад продуктів ерозії, було запропоновано

високотемпературний процес відновлення. Для оптимізації процесу були

вивчені всі необхідні для його проведення параметри: тип і кількість

відновника, температура, час і товщина шара. Встановлені оптимальні значення

параметрів проведення процесу відновлення. Вихід металевої основи склав

55%. Така основа є лігатурою, що містить в основному нікель, а також хром,

молібден, вольфрам, титан.

Застосування отриманої лігатури було опробувано при мікролегуванні

сірого чавуна марки СЧ20 з пластинчатим графітом. Легування даного чавуна

здійснюється такими феросплавами, як ферронікель і феррохром.

Мікролегування чавуна в експериментальній плавці проводили за допомогою

отриманої добавки. Була проведена повна заміна ферронікеля і часткова

феррохрома. Отриманий чавун має структуру подібну базовому чавуну з

поліпшеними механічними властивостями. Застосування комплексної присадки

в металургії дає можливість замінити дорогі феросплави і тим самим понизити

вартість легування. Одночасно з цим було досягнуто зниження техногенної дії

на навколишнє природне середовище.

295

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЇ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ

Гуренко І.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Людство досі не усвідомлює важливості і глобальності проблеми захисту

екології. У всьому світі люди прагнуть до максимального зменшення

забруднення навколишнього середовища, також для досягнення цієї мити усі

країни світу, у тому числі й Україна, постійно приймають низку законів, які

передбачають відповідальність особи за забруднення навколишнього

середовища. Так, в 2001 році набрав чинності «новий» Кримінальний кодекс

України, в якому у розділі VIII «Злочини проти довкілля» передбачена

кримінальна відповідальність за екологічні злочини.Але ще не всі шляхи до

подолання даної проблеми знайдені і людям варто самостійно дбати про

довкілля і підтримувати той природний баланс, в якому людина здатна

нормально існувати.

В даний час господарська діяльність людини все частіше стає основним

джерелом забруднення біосфери. У природне середовище у величезних

кількостях потрапляють газоподібні, рідкі та тверді відходи виробництв. Різні

хімічні речовини, що знаходяться у відходах, потрапляючи в грунт, повітря або

воду, переходять по екологічних ланках з одного ланцюга в іншу, потрапляючи,

зрештою, в організм людини, впливаючи на його здоров'я.

Основним компонентом негативного впливу забрудненого

навколишнього середовища - це попадання шкідливих речовин в організм

людини з їжею та питною водою, а також через органи дихання.

Вплив несприятливої екологічної обстановки на здоров’я людини

проявляється в основному внаслідок накопичення шкідливих речовин у

високих концентраціях у ґрунтах, рослинах і харчових ланцюжках за довгий

період, руйнуючи імунну та генетичну системи людини. Аналогічну дію має

забруднення поверхневих і підземних вод та вживання питної води, яка не

відповідає гігієнічним вимогам.

Медики встановили прямий зв’язок між зростанням кількості людей, що

хворіють на алергію, бронхіальну астму, рак, і погіршенням несприятливої

екологічної обстановки в окремих регіонах.

Необхідно розробити програму по зниженню та запобіганню шкідливого

впливу несприятливих чинників довкілля на здоров'я населення і майбутніх

поколінь, а також на створення сучасної системи медико-профілактичної

допомоги населенню, що проживає в містах з екологічно неблагополучною

обстановкою. Важлива складова програми – інформування населення про вплив

індивідуальних факторів ризику. У програмі можуть брати участь лікувально-

профілактичні, шкільні та дошкільні установи, а також необхідно залучати

промислові підприємства, як основних забруднювачів навколишнього

середовища.

296

СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ: ДЕЯКІ З ВИКЛИКІВ ПРИРОДНОМУ

СЕРЕДОВИЩУ

Древаль О.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Наявні технології видобутку сланцевого газу передбачають суттєві

додаткові впливи на існуючу інфраструктуру та навколишнє середовище, які

обумовлені вилученням значних земельних площ, залученням із наступним

забрудненням великих обсягів прісних водних ресурсів, додатковим

навантаженням на підприємства знешкодження відходів та транспортні шляхи.

Так, за даними Агентства охорони навколишнього середовища США

(ЕРА USA) частка хімічних добавок у технологічній воді сягає 2 %, але

величезні об’єми водних розчинів, які використовуються при експлуатації і

повторах гідророзривів у свердловинах (9000–25000 м3 на одну видобувну

свердловину) пов’язані з поверненням 1300–23000 м3 забруднених водних

стоків. Вони вміщують як технологічні реагенти (хлористий амоній,

нафтопродукти та ін.: всього понад 580 найменувань, деякі з них смертельно

небезпечні), так і токсичні мікроелементи зі сланцевих порід (йод, бром, важкі

метали, можливо радіоактивний уран та радій) Крім того, відбувається

насичення токсичними хімічними сполуками великих обсягів сланцевих

газонасичених порід, які внаслідок гідророзривів і збільшення проникності

газонасиченого шару здатні формувати зони довготривалого забруднення

підземної гідросфери.

При середніх показниках буріння до 10 свердловин/км2 на площі

Юзівській ( 4 тис. км2) та Олеській ( 6 тис. км

2) планується пробурити до 100

тис. свердловин (за деякими даними тільки на Юзівському родовищі

планується пробурити від 80 до 140 тис. свердловин) з можливістю

накачування до 15000 м3 води в кожну свердловину, для чого необхідно 1,5

млрд. м3 води, з яких 1,2 млрд. м

3 у вигляді високотоксичних стоків

повернуться на поверхню. Навіть після ефективної очистки вони повернуться в

річки й поверхневі водойми, які є суцільно зареґульованими і в значній мірі

забрудненими. Крім того, тиски гідророзривів сягають 500–1500 атм., що є

еквівалентом тиску породного шару товщиною 1700–5000 м. Останнє свідчить

про ризик гідроміграції в горизонти прісних підземних вод, які залягають на

менших відстанях від горизонтів зі сланцевим газом.

Екологічна ситуація ускладнюється низькою забезпеченістю водними

ресурсами України в цілому (1700 м3/рік на людину) та, зокрема, площ

видобутку сланцевого газу, високою вірогідністю забруднення водних ресурсів,

у тому числі підземних, які є стратегічним запасом країни.

Вода в Україні є дорожчою за нафту й газ, а перспективи екологічно

чистого розвитку аграрного сектору, які неможливі без чистої води й землі, є

більш привабливим для країни, ніж розвиток екологічно брудної енергоємної

промисловості.

297

ЭКОНОМИЯ РЕСУРСОВ И СНИЖЕНИЕ ТРАВМАТИЗМА:

ТРАНСПОРТ

Ершов Д.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Сегодня для нашей страны важнейшей стала проблема экономии природных

ресурсов. Проблема энергосбережения – это одна из базовых проблем экономики

Украины. Мною на протяжении последних лет рассматривалась проблема

повышения энергоэффективности пассажирского транспорта в мире и в частности,

в Украине. В данном докладе рассматриваются основные проблемы

автомоторного транспорта в Украине.

К сожалению, человечество не задумываясь над затратами, вводит новые

технологии, которые не снижают, но наоборот- увеличивают энергопотребление.

Например, вместо светоотражающих маркировок на автомобилях- в ряде стран, в

том числе в Украине введена езда со включённым светом фар днём. С одной

стороны- это снижает риск аварий (как и наличие светоотражающих элементов

спереди автомобиля). И это всего лишь ценой повышение расхода для

современного бензинового двигателя объемом 1,6л на 1,5%, а для дизеля 1,6- в

пределах 0,86%. Но эти цифры надо умножить на 1 миллиард автомобилей (а

именно столько зафиксировано автомобилей на нашей планете в 2010 году). С

2010 года по 2015 год научных исследований общего количества автотранспорта в

мире не проводилось. Для исследования были взяты данные 2010 года. В

Украине и в Великобритании проводились опыты по реакции человека при

изменении интенсивности свечения сигнала торможения в зависимости от силы

торможения, которые подтвердили возможность снижения аварийности на

дорогах. Существует много других решений проблемы снижения травматизма на

дорогах. Пути решения этой проблемы рассмотрены в моём докладе.

Второй значительной проблемой в области повышения

энергоэффективности на транспорте в Украине, рассмотренной в докладе, также

является проблема развитие электромобилей, как способа снижения расхода

невозобновляемых ресурсов. К этому виду транспорта относятся и автобусы на

электроходу, а также другие самоходные автоагрегаты, использующие

электродвигатель в качестве основной двигательной установки. В то время, когда

на вооружении ДАИ Украины поступило значительное количество

подзаряжаемых электрогибридов(1220 гибридных автомобилей Toyota Prius), в

нашей стране развёрнуто всего 2 сети электрозарядных станций(согласно

официальным заявлениям компаний- это 34 станции на АЗК ОККО и 37 станций

Tesla Motors Club). Это значительно снижает привлекательность покупки

электромобилей.

По результатам исследований были проведены расчеты и построены

диаграммы, подтверждающие необходимость поиска альтернативных мер по

снижению травматизма на дорогах, а так же развитию коммерческого и частного

электротранспорта в Украине.

298

ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Кравченко Г.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У роботі розглянуть значення професійної мобільності науково-

педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

Викладач вищої школи як носій знань складає інтелектуальну основу

кафедри. З огляду на це, інтелектуальний капітал є вагомим важелем кафедр

вищих навчальних закладів. Завданням, що стоїть перед завідувачем кафедри, є

віднаходження шляхів формування та ефективного використання природної

основи розвитку кафедри, а саме: його інтелектуального капіталу.

Нові вимоги, що висуваються до викладачів кафедр вимагають своєчасно

реагувати на зміну зовнішнього та внутрішнього оточення, приймати та

реалізовувати нестандартні рішення в ситуації професійної конкуренції,

адаптуватися до швидких змін умов діяльності, бути готовими до постійного

оновлення своїх професійних знань, - змушують бути професійно мобільними.

«Професійна мобільність - це психологічна готовність робітника, фахівця

до вирішення широкого кола виробничих завдань, здатність оперативно,

швидко перебудовуватися в залежності від ситуації, оскільки найбільш

ефективним відповіддю людини на невизначеність і проблемність трудової

ситуації є гнучкість поведінки, проявляється в його здатності вчасно змінювати

стратегію або спосіб дій у відповідності з умовами праці, що змінюються. При

цьому показником гнучкості є швидкість зміни стратегій в залежності від зміни

ситуації» ( за визначенням Л. Шевченко) [1].

У проекті Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року

мобільність студентів, аспірантів та викладачів згадується неодноразово в дуже

різних аспектах. Серед пріоритетів розвитку передбачено інтеграцію вищої

освіти і науки, зокрема, шляхом «підвищення рівня академічної мобільності»

для модернізації змісту вищої освіти на основі результатів вітчизняних і

зарубіжних досліджень. Підкреслено, що одним із завдань вітчизняної освітньої

політики є вироблення комплексної стратегії інтернаціоналізації вищої освіти, у

тому числі, розвитку науково-освітньої мобільності. Міжнародна мобільність

повинна стати важливим фактором рейтингової оцінки вітчизняних

університетів. Тому для професійного розвитку викладача вищої школи

визначено «спроможності до роботи в умовах інституціональної відкритості

закладів вищої освіти, знання іноземних мов та орієнтації на академічну

мобільність» [1].

Література:

1. Пилецкая Л. С. Профессиональная мобильность личности: новый

взгляд на проблему [Текст] / Л. С. Пилецкая // Молодой ученый. — 2014. —

№2. — С. 693-697.

299

ОБОРУДОВАНИЕ ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦИИ И СТРОИТЕЛЬСТВА

ВЫСОКОЭФФЕКТИВНЫХ ПЕСКОЛОВОК

Лисогор Е.С., Слепцов В.Г., Букатенко Н.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Одной из важных стадий в очистке сточных вод является удаление песка из

сточных вод. Неэффективная работа песколовок влечет за собой многочисленные

проблемы практически на всех последующих ступенях очистки. Находящийся в

аэротенках песок может приводить к увеличению зольности, а также изменению

свойств активного ила, нарушает процессы биохимического окисления. При

использовании современного оборудования для обезвоживания осадка,

необходимо в песколовках удалять частицы мелких фракций (0,15 мм и более), так

как в противном случае оборудование быстро изнашивается.

Широко распространённые на средних и малых очистных сооружениях

горизонтальные песколовки с круговым движением воды, как правило, работают

неэффективно, системы откачки песка при помощи гидроэлеваторов находятся в

неудовлетворительном техническом состоянии, в связи с чем, зачастую, такие

песколовки фактически не задерживают песок.

Опыт выполнения проектов реконструкции очистных сооружений,

свидетельствует о целесообразности выполнения одновременной реконструкции

комплекса механической очистки – здания решеток и песколовок. Наиболее

эффективным по соотношению достигаемый эффект/стоимость

оборудования/стоимость СМР решением является применение комбинированных

установок механической очистки, совмещающей в себе операции извлечения из

сточных вод твердых включений, песка и всплывающих веществ.

Установка М-Комби производства Промышленной группы ЭКОТОН

изготавливается из нержавеющей стали и состоит из следующих узлов: барабанная

решетка с интегрированным конвейером и прессом для извлечения и отжима

твердых включений; горизонтальная аэрируемая песколовка с карманом для сбора

плавающих веществ; шнековый конвейер для удаления песка. Выбор данного

оборудования обусловлен рядом причин:

— установка совмещает в себе решетку и песколовку и имеет компактные

габаритные размеры, что важно в условиях стесненности территории застройки;

— возможность отказаться от выполнения строительных работ по устройству

традиционных бетонных песколовок либо реконструкции существующих;

— высокая степень задержания загрязнений на решетке и их прессования на

встроенных шнековых прессах, что уменьшает объем утилизируеміх отбросов;

— высокая эффективность задержания песка и низкое содержание органики в нем,

осаждаемый в песколовках песок подвергается частичному обезвоживанию с

помощью шнекового конвейера, не требуется очистка больших объемов

возвратных потоков из песковых бункеров;

— отсутствуют проблемы, связанные с эксплуатацией пескового хозяйства в

зимнее время.

300

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В

ЭКОЛОГИЧЕСКОМ ОБРАЗОВАНИИ

Любченко И.Н., Мовмыга Н.Е.,Котлярова С.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Использование информационных технологий сегодня целесообразно для

решения образовательных задач. При этом существенно облегчается процесс

обмена информацией, а обучающийся является попеременно источником и

приемником этой информации. Это обстоятельство дает возможность

моделирования реальных природных и жизненных (общественных) ситуаций:

моделирование экологических ситуаций без учета реально необходимых

для их создания временных и пространственных интервалов;

моделирование недоступных непосредственному восприятию процессов

и явлений;

возможность показа последствий экологических и техногенных катастроф

в динамике, ретроспективное и перспективное интерпретирование их;

возможность интерактивного управления физическими, химическими,

иными процессами, осуществляемыми Человеком, потенциально

опасными для окружающей среды и для самого Человека.

Достижение необходимой эффективности экологического образования

может быть существенно облегчено при комбинированном применении новых

информационных технологий наряду с традиционными . Для преподавателя

такое сочетание играет большую роль в плане управления познавательной

деятельностью обучающегося, в его мотивации, в формировании и

корректировке соответствующей установки на учебную деятельность. Это

обстоятельство позволяет в полной мере реализовывать следующие принципы

обучения, наиболее важные при изучении экологии: научности, наглядности,

доступности. Современные информационные технологии дают дополнительные

механизмы в организации и управлении познавательным процессом

обучающихся также для более детального анализа и восприятия ими значимой

информации, оперирования с нею и ее переходу в прочные знания.

Цель, которая может быть достигнута в ходе занятий данного формата,

заключается в формировании экологического мышления судентов и

акцентуация внимания на основных глобальных проблемах ОС, развитии

интеллектуального потенциала молодежи и мотивациии к научно-

исследовательской и эксперементальной деятельности.

301

ПЕРЕРОБКА СМІТТЯ ТА ВІДХОДІВ

Максименко М.С., Ящеріцин Є.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Проблема переробки сміття та відходів в Україні не просто гостра, а

катастрофічна. В Україні більше 160 тис. гектарів землі передані під полігони

для сміття, на яких зберігається близько 35 млрд. тон відходів. При цьому

щороку в країні створюється 12 тисяч незаконних сміттєзвалищ, оскільки

полігонів для сміття недостатньо. Більшість існуючих полігонів уже вичерпали

свій ресурс, а сміттєві звалища стали фактором антропогенного навантаження

на навколишнє середовище. Крім того, сміттєзвалище є джерелом "звалищного

газу", стимулюючого парниковий ефект. Отже, методи утилізації, що

застосовуються зараз, а саме поховання і спалювання, показали свою

нежиттєздатність і привели ряд країн на межу екологічної катастрофи.

Кожен українець щороку створює 200-250 кг твердих відходів, житель

великого міста - 330-380 рр. В цілому, українці щорічно виробляють близько

12 млн тонн твердого сміття.

Майже у всіх країнах Європи діють суворі правила щодо сортування

сміття для його подальшої переробки. Найбільших успіхів у вирішенні цієї

проблеми домоглися Швейцарія, Німеччина і Швеція, де люди самі попередньо

сортують понад 80% відходів. У Данії, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах,

Австрії, Франції, Італії, США та Японії не тільки сортують відходи, але і

використовують тверде сміття як вторинна сировина. У більшості країн цей

показник перевищує 50%. У той же час в Україні цей показник дорівнює лише

5%.

Основними джерелами тяжких забруднень є:пальчикові батарейки та

відпрацьовані масла.

Щорічно мільйони побутового сміття складуються на 6 тисячах

українських звалищ і полігонів. Частина з них давно перевантажені або не

відповідають нормам екологічної безпеки. У той же час, поки в країні не існує

чітко налагодженої системи роздільного збору і утилізації сміття. Для цього

потрібно лише навчитися правильно поводитися з домашніми відходами.

Отже самостійно громадяни мают:

1. Як можна більше сміття сортувати і здавати в пункти прийому

вторинної сировини. А саме макулатуру, ПЕТ-пляшки, поліетилен, пластмаса,

алюмінієві банки, склобій.

2. Купувати якомога менше зайвих товарів, наприклад, поліетиленових

пакетів.

3. Дотримуватись «принципом трьох R»: Reduce (зменшуй споживання),

Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).

302

СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ЗАБРУДНЕННЯ ЗЛИВОВОГО СТОКУ

Максименко О.А.

Національний технічний університет

«Харьківський політехнічний інститут», м. Харків

Для проведення розрахунку елементів очисних споруд необхідно

провести дослідження специфіки формування якісного і кількісного складу

поверхнево-зливового стоку з території промислового підприємства. У ході

виконання роботи були проведені дослідження специфіки формування

забруднення зливового стоку підприємства машинобудівного комплексу (завод

ФЕД м.Харків). Метою дослідження було виявлення ділянок освіти

висококонцентрованих зливових стоків для оптимізації відведення та очищення

стоків з різних ділянок заводської території.

Аналіз експериментальних даних показав, що діапазон зміни

концентрацій, навіть у межах одного підприємства, досить широкий.

Найбільш високі концентрації завислих речовин були виявлені в стоках з

території автошляхів та автостоянок до 2300 мг / дм3, з майданчика перед

складськими приміщеннями до 1400 мг / дм3.

Високі концентрації нафтопродуктів характерні для дощового стоку з

території складів ПММ до 40-320 мг / дм3 і території автошляхів та

автостоянок 28-168 мг / дм3.

В результаті проведеного аналізу змісту в дощовому стоці промислового

підприємства солей важких металів, було встановлено, що найбільш забруднені

іонами міді (0,6-1,1 мг / дм3), цинку (0,38-2,0 мг / дм3), нікелю (0,4-1,6 мг / дм3)

і хрому (0,25-0,93 мг / дм3) дощові води з території цехів, в яких проводять

технологічні операції, пов'язані з процесами хімічної обробки металів

(травлення, гальванічне покриття) . Іони свинцю переважали в стоках з

території автошляхів та автостоянок (0,35-5,0 мг / дм3), а так само з територій

прилеглих до складам ПММ (0,4-2,15мг / дм3).

Дослідження складу зливових вод промислового підприємства

машинобудівного комплексу показали, що середні значення концентрацій

забруднень, отриманих з різних водозбірних площ практично в один і той же

час, можуть значно відрізнятися один від одного. Аналіз результатів

дослідження показав, що на території промислового підприємства

машинобудівного комплексу формуються слабо-і висококонцентровані дощові

стоки в залежності від характеристики технологічного процесу.

Тому для зниження навантаження на загальний стік, раціонально

витягувати максимальну кількість забруднюючих речовин із найбільш

концентрованих стоків, а потім використовувати їх для технічних цілей.

Слабоконцентровані стоки необхідно піддавати очищенню на локальних

очисних спорудах шляхом відстоювання, використовувати на виробництві або

скидати у водний об'єкт.

303

ОБІЗНАНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ЩОДО БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З

ХІМІЧНИМИ ЗАСОБАМИ ПОБУТУ

Олексюк Х.Я., Витрикуш Н.М.

Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

За минулі два десятиліття розвиток хімічної промисловості привів до

значного поступу у медичній, фармацевтичній, косметичній, харчовій,

текстильній, та інших галузях, що відобразилось на повсякденному житті

звичайних людей - їх побуті, роботі, відпочинку.

Крім необізнаності та нехтування правил безпеки при дозуванні та

використанні хімічних засобів (побутова хімія, ліки, інсектициди, мінеральні

добрива) на побутовому рівні існує ряд проблем пов’язаних із неправомірним їх

застосуванням, що веде до спричинення навмисної шкоди людям і довкіллю.

Зважаючи на підвищення загроз терористичних актів та диверсій на

території нашої країни важливими є також підвищення рівня обізнаності

населення в питаннях хімічної безпеки та можливості подвійного використання

хімічних речовин.

Найчастіше потрапляння в організм людей токсинів і забруднення

довкілля відбувається через брак знань і розуміння негативних наслідків: 1)

незнання та нехтування правилами безпечного використання гербіцидів і

пестицидів (дозування, використання засобів індивідуального захисту,

потрапляння у джерела питної води, вплив на живі організми; 2) недотримання

правил зберігання та утилізації непридатних отрутохімікатів; 3) утворення

стихійних сміттєзвалищ та спалювання твердих побутових відходів; 4)

забруднення водойм побутовими стоками через відсутність або незадовільний

стан систем водовідведення у населених пунктах тощо.

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій за 2011-2012 рр. в

Україні смертність внаслідок побутових нещасних випадків у 60 разів

перевищувала смертність від нещасних випадків на виробництві. Серед

зазначених причин: 5 % припадало на випадкові отруєння та дію отруйних

речовин і 9,4 % на випадкове отруєння та дію алкоголю.

Від різного роду нещасних випадків травм та отруєнь в Україні гине 40

тис. осіб, до 70% люди працездатного віку. Близько 70% отруєнь припадає на

алкогольні, смертність від яких зростає (2013р).

Для зміни статистики щодо отруєнь необхідно більше уваги приділяти

цим проблемах при складанні навчальних програм, створювати соціальні

проекти/реклами у ЗМІ, загалом підвищувати культуру поводження з

хімічними засобами побуту. Тоді підвищення обізнаності суспільства, щодо

можливих небезпек пов’язаних з надмірним та необережним використанням

таких засобів, зменшить ризик заподіяти шкоду здоров’ю людей та

навколишньому середовищу.

304

ЕЛЕКТРОМАГНІТНА БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ У СУЧАСНОМУ СВІТІ, ЯК

ОДИН З НАЙСУЧАСНІШИХ НАПРЯМКІВ У ЗАХИСТУ

НАВКОЛИШНЬГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Семенов Є.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Інтенсивне використання електромагнітної та електричної енергії в

сучасному інформаційному суспільстві призвело до того, що в сучасному світі

виник та сформувався новий значний фактор забруднення навколишнього

природного середовища – електромагнітний. До появи його призвів розвиток

сучасних технологій передачі інформації та енергії, дистанційного контролю і

спостерігання, деяких видів транспорту, а також розвиток ряда технологічних

процесів.

В теперішній час світова спільнота визнала, що електромагнітне поле

(ЕМП) штучного походження є важливим значним екологічним фактором з

високою біологічною активністю.

Аналіз розвитку сучасних засобів зв’язку, передачі й обробки інформації,

транспорті та ряду сучасних технологій показує, що найближчім часом буде

значно збільшуватись використання технічних засобів, генерируючих

електромагнітну енергію в оточуюче середовище.

Існує стійка тенденція нарощування кількості випромінюючих технічних

засобів, збільшення їх енергетичних потенціалів та територіальної

концентрації. Такі “гарячі точки” – скупчення випромінюючих технічних

засобів – повсякденно виникають в містах. Нарощування кількості

випромінюючих технічних засобів відбувається майже на всьому

електромагнітному спектрі.

Науці вже відома інформація по впливу деяких технічних засобів на живі

біологічні організми. В той же самій час та інформація яка є дуже

противоречива. Крім того, дослідження по вивченню впливу ЕМП не встигають

за шаленим науково-технічним прогресом! Те, що казалось фантастичним і

тільки було описано в творах фантастів через декілька років стає реальністю.

Проте, при появі новою техніки не завжди є чіткі дані по впливу ЕМП на живі

біологічні організми.

Так, наприклад Wi-Fi. На початку його появи взагалі ніхто не казав про

його шкідливість, а вже через декілька років після його широкого

розповсюдження, з’явились дані досліджень про його шкідливість. Але хто ж

тепер збирається відмовитись від його використання?

Тому, необхідно значно збільшити кількість досліджень по вивченню

впливу ЕМП на живі біологічні об’єкти. Електромагніту безпеку потрібно

розглядати комплексно, у відповідності до знань, як про людину, так і про

оточуюче середовище. Тільки маючи повну картину про комплексний вплив

різних випромінювань, можна знайти якісний захист від їх пагубного впливу на

людини та навколишне природне середовище.

305

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Твердохлєбова Н.Є.

Національній технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

За даними звіту Європейського агентства з охорони навколишнього

середовища забруднюючі викиди від транспортних засобів продовжують

впливати на здоров`я людей.

Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність

автотранспорту в містах великі, й шкоду довкіллю він завдає досить відчутну.

Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів, паливо, погана

організація руху. У відпрацьованих паливних газах виявлено близько 280

різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку становлять

канцерогенні бенз(а)пірени, оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди

вуглецю й сірки, сажа та інші.

На перевезення одного й того самого вантажу автотранспортом потрібно в

6,5 рази більше палива, ніж на залізничному транспорті, й у 5 разів більше, ніж

на водному. В Україні експлуатується понад 1 млн. вантажних автомобілів і

понад 3 млн. легкових. Кожен із них щорічно спалює від 12 до 30 т

високооктанового бензину, в котрому як антидетонатор застосовується свинець

(концентрація свинцю в цьому бензині становить до 0,36 г/л, тоді як у бензинах

Великої Британії — 0,15 г/л, США — 0,013 г/л). Від транспортних газів і шуму

потерпають усі міста України, особливо великі.

Залізничний транспорт екологічно більш чистий, особливо електричний. Та

проблемою стало забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з

вагонних туалетів.

Основними проблемами на авіаційному транспорті є авіаційний шум,

забруднення викидами та скидами шкідливих речовин в атмосферне повітря,

підземні води та ґрунт в районах розташування аеропортів.

Автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря — саме в

зоні нашого дихання. До того ж вітчизняні автомобілі екологічно набагато

«брудніші», ніж західні моделі: вони витрачають більше палива на 100 км

шляху, отож дужче забруднюють повітря. Втім, й іномарки являють собою вже

зношені екземпляри.

Отже, для розв'язання екологічних проблем на транспорті необхідно:

забезпечити більш жорсткі екологічні нормативи щодо конструкції нових

моделей транспорту та двигунів; забезпечити пріоритетність розвитку у

великих містах України пасажирського транспорту загального користування на

електротязі з послідовним скороченням автобусного сполучення; розробити та

впровадити систему сертифікації двигунів на екологічну безпеку і контролю за

їх відповідністю сертифікатам; розробити комплекс технологій, методик та

технічних засобів для оцінки екологічної безпеки транспорту при їх

експлуатації; розробити комплекс технологій і технічних засобів для оцінки та

захисту довкілля від забруднення у виробничих зонах автопідприємств.

306

СУДОВА ІНЖЕНЕРНО–ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ЗАСМІЧЕННЯ

ЗЕМЕЛЬ: ЗМІСТ, ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИКА

Уберман В.І.1)

, Васьковець Л.А.2)

1)

НУ «Український НДІ екологічних проблем» 2)

Національний технічний університет

«Харьківський політехнічний інститут», м. Харків

Випадки засмічення земель, зокрема, виробничих майданчиків, належать до

найбільш поширених екологічних правопорушень. Засмічення виявляються

органами Державної екологічної інспекції України (ДЕІУ), які здійснюють планові

та позапланові заходи нагляду (контролю) дотримання законодавства про охорону

навколишнього природного середовища, розраховують за встановленою

методикою шкоду, зумовлену порушеннями, та вимагають її відшкодування. У

більшості випадків шкода визначається в розмірах від десятків тисяч до мільонів

гривень та в залежності від цього визнається як тяжкий або особливо тяжкий

наслідок правопорушення. Найчастіше відшкодування стягується за судовими

позовами, а винні особи притягаються до кримінальної відповідальності. За

господарськими справами та у кримінальних провадженнях призначається та

виконується судова інженерно-екологічна або комплексна судова інженерно-

екологічна та судова економічна експертиза. Здебільшого експертизою

вирішуються такі групи питань: 1. Чи підтверджується належність виявлених

ДЕІУ на поверхні землі речовин до засмічуючих (у відповідності до методики), а

землі – до засміченої? 2. Чи підтверджуються факт й характеристики засмічення,

виявленого ДЕІУ? 3. Чи підтверджується правильність (коректність) вихідних

даних, прийнятих для розрахунку розмірів (величини) шкоди? 4. Чи

підтверджується результат (розмір) розрахунку збитків, заподіяних засміченням

земель, виконаний ДЕІУ за матеріалами перевірки (контролю)? 5. Які причини та

умови призвели до засмічення земель, які особи винні у засміченні?

З практики виконаних експертиз випливає, що найголовнішою проблемою

експертного дослідження є визначення належності події, виявленої та зафіксованої

у документації перевірки ДЕІУ, до засмічення земель, тобто доведеності факту

засмічення. До інших важливих проблем, зокрема, належить: 1) визначення

еколого-виробничого статусу виявлених предметів, речовин, матеріалів; 2)

підтвердження задоволення критеріїв засмічення; 3) визначення характеру

території, її поверхні та статусу, знаходження на ній виявлених предметів; 4)

екологічні властивості виявлених предметів; 5) відповідність проведених

вимірювань просторових характеристик виявленого місця події спеціальним

правилам; 6) визначення можливого забруднення інших об’єктів навколишнього

природного середовища; 7) арифметична коректність розрахунку розміру шкоди.

Зазначені судові експертизи виконуються багатьма організаціями та

експертами в масштабах усієї України, вимагають уніфікації вимог до їх проведення

та розробки спеціальної методики. Розглядаються вимоги до такої методики та

технічне завдання на її розробку на замовлення Мінюсту України.

307

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ІТР

Устинова Н.Д., Янчик О.Г.

Наиіональний технічний університет

“Харьківський політехнічний інститут”, м. Харків

В роботі розглянуті питання сучасного стану розвитку світового

суспільства,необхідність вирішення нагальних екологічних проблем,які

починають загрожувати безпеці самої людини.

Тому проблема взаємодії людського суспільства з довкіллям має

першочергове значення. Крім того ,перехід до ринкових відносин в умовах

України зумовлює зростання вимог до рівня природоохоронної підготовки

майбутніх інженерно-технічних спеціалістів.

В наш час екологія стає для всього людства не тільки наукою, але й

засобом мислення, поводження, реальністю дій, до деякої міри навіть

світоглядом. Без перебільшення можна сказати, що екологія стала однією зі

сторін гуманізму, що включає в себе духовність, розуміння єдності людини з

природою, високу культуру, інтелект.

Відповідно до прийнятої зараз класифікації будь-яка зміна в середовищі

проживання входить в компетенцію екології. Причинами таких змін можуть бути

як природні процеси, так і антропогенний вплив.

Екологія вивчає вплив чинників зовнішнього середовища на особи,

популяції, угруповання та людину. Звідси випливає прямий зв'язок екології з

господарською діяльністю людини, особливо з такими багатотоннажними й

масштабними виробництвами, як енергетика, паливний та ресурсодобувний

комплекси, хімічна промисловість, транспорт,і т. ін.

Для прийняття найефективніших рішень люди повинні знати й розуміти

механізми взаємодії в системі «суспільство – довкілля – техносфера», мати уяву

про правові та технологічні складові екологічних проблем навіть в умовах

теперішньої ситуації в Україні.

308

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИМОГ ДО ОПЕРАТИВНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО

ПРОЦЕСУ НОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА

Янчик О.Г.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Розглядаючи понятійно-методичні аспекти обґрунтування вимог до нових

екологічних технологій виробництва щодо боротьби з забруднювачами

навколишнього середовища (НПС) є необхідністю розробки методики

обґрунтування вимог до системи управління виробничим процесом (СУ ВП), а

саме оперативності технологічного процесу.

Недосконалим залишається і методичний апарат галузі, незважаючи на

певні напрацювання останніх років, а практика застосування деяких з термінів

та визначень понять у сфері обґрунтування вимог свідчить про певну

суперечність та неоднозначність поглядів з цього питання.

За аналізом для складових екологічної технології виробництва найбільш

суттєвими, такими, що визначають спроможність технологічного процесу

виробництва вирішувати поставлені перед ними завдання, властивостями є

оперативність і живучість, а узагальненою властивістю складних технологічних

процесів (ТП) виробництва є стійкість.

Метод обґрунтування вимог до оперативності ТП

Запропонований метод з проведення розрахунків щодо обґрунтування

вимог до оперативності технологічного процесу, як основної складової

виробничого процесу, відповідають вимогам до нових екологічних

технологій виробництва.

Умовна імовірність своєчасного вирішення завдань СУ ВП

Безумовна імовірність своєчасного вирішення завдань ТП

Безумовна імовірність своєчасного вирішення завдань ТП всієї СУ ВП

СУ ВП відповідає вимогам до стійкості

P СУ (S,t)≥ P СУвим (S,t)

(S,t)

Ні

Та

к

РСУ (S,t)

СИСТЕМА ВИХІДНИХ ДАНИХ

309

СЕКЦІЯ 19. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

ОСВІТА ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ

Агаларова К.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Одним з важливих чинників політичної соціалізації молоді є система

освіти, яка надає підростаючим поколінням знання про політичний світ і ту

роль, яку вони в ньому можуть відігравати, про політичні інститути й відносини,

політичну систему суспільства тощо. Система освіти транслює існуючі в

суспільстві цінності й установки. У будь-якій політичній системі (авторитарній

чи демократичній) інститут освіти є одним з найважливіших інститутів

політичного впливу на майбутніх громадян, адже саме через освітню систему

держава реалізує свої політики ідентичності (перш за все завдяки підручникам з

історії країни, певних навчально-виховних заходів патріотичного спрямування

тощо).

Саме у роки одержання молодою людиною освіти відбувається інтеграція

емоційних і раціональних компонентів і формування основних політико-

ідеологічних уподобань особистості. Причому даний етап існує не ізольовано

від попереднього, а інтегрує все те, що накопичено раніше. Алмонд Г. та Верба

С. підкреслюють важливість молодого віку для політичного самовизначення,

коли відбувається вже не пасивне засвоєння сімейних цінностей, а самостійний

вибір позиції, свого роду друге народження.

У деяких країнах освітні системи не тільки не забезпечують політичну

соціалізацію, що уніфікує, але й намагаються прищепити різним групам зовсім

різні навички й установки. Що стосується України, то її освітня система є

офіційно деполітизованою. У школах та вищих навчальних закладах заборонена

діяльність політичних партій та організацій. У законі України «Про освіту»

стверджено, що головні принципи освіти в Україні: незалежність освіти від

політичних партій, громадських та релігійних організацій. Однак це не свідчить

про те, що вітчизняна освітня система не сприяє політичній соціалізації

учнівської, зокрема студентської, молоді, а отже її політико-ідеологічній

ідентифікації. Викладання у середніх та вищих навчальних закладах циклу

соціально-політичних дисциплін, різноманітні навчально-виховні заходи,

розвиток учнівського та студентського самоврядування, на нашу думку,

здійснюють суттєвий вплив на свідомість та поведінку молодої людини,

формують її ціннісні орієнтації, в тому числі у сфері політики, сприяють

розвитку політичних знань, вмінь та навичок політичної діяльності тощо.

Невипадково саме студентська молодь набуває сьогодні характеристик

політичної суб’єктності, яка, як правило, є ситуативною суб’єктністю. Що ж до

впливу освіти на процеси політичної соціалізації особистості, додаймо, що

відсутність у молодих людей необхідних політичних знань, політичної освіти,

може привести до того, що вони стануть звичайним об’єктом маніпуляцій

різноманітних політичних сил.

310

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОСТРАНСТВА ПРИЗНАКОВ

СООТВЕТСТВИЯ ТЕСТОВЫХ ЗАДАНИЙ УРОВНЮ ВЛАДЕНИЯ

ИНОСТРАННЫМ ЯЗЫКОМ

Аненкова Е.В., Макогон Е.А., Новик С.А.

Факультет военной подготовки Национального технического

университета «Харьковский политехнический институт»

Государственная гимназия –интернат с усиленной военно-физической

подготовкой «Кадетский корпус», г. Харьков

Тест — это инструмент педагогического измерения результатов обучения

иностранному языку, который позволяет с известной вероятностью определить

уровень владения языком, развития у учащегося навыков и умений (skills).

Для характеристики уровней владения языком разработана система

дескрипторов навыков и умений, достигаемых изучающими язык на каждом

уровне, и их реализаций для каждого вида языковой деятельности.

Инструментарий составления валидных тестов для определения уровня

владения языком на сегодняшний день разработан недостаточно подробно, что

создает методические трудности и преподавателям и желающим

самостоятельно подготовиться к тестированию, в т. ч. к внешнему

независимому оцениванию.

Будем считать, что каждый задекларированный в дескрипторе навык

имеет необходимое и достаточное условие своего существования.

Необходимым условием будет являться решение коммуникативных задач,

которые учащиеся смогут выполнить средствами изучаемого языка на каждом

этапе обучения (functions). Формальным представленим невыполнения этого

условия будем считать равные нулю значения элементов множества F –

коммуникативных задач, соответствующих выбранному навыку или умению

учащегося. В случае выполнения данного условия упомянутый элемент

множества F равен единице.

Достаточными условием, т.е. признаком соответствия тестовых заданий

уровню владения языком, будем считать предметно-содержательную сторону

(context/content) и степень лингвистической и экстралингвистической

корректности решения поставленных коммуникативных задач (accuracy).

Множества С (context/content) и А (accuracy) будут определены аналогично.

Элементы этих множеств могут принимать значения в интервале 1;0 ,

соответственно долевому выполнению учащимся условий «context/content» и

«accuracy».

Выражение FCA будет задавать пространство признаков

соответствия тестовых заданий уровню владения иностранным языком. Тест на

определение уровня владения иностранным языком, задания которого

составлены в этом пространстве признаков, будет валидным.

Численные значения элементов множеств С и А могут быть определены

известными методами экспертных оценок. В качестве одного из наиболее

приемлемых для данной задачи может быть рассмотрен модифицированный

метод попарных сравнений.

311

ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО ПРОСУВАННЯ НАУКОВО-

ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

Байдак Т.М., Болотова В.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Управління професійно-посадовим просуванням викладача у вищому

навчальному закладі є важливим напрямком його кадрової політики. З одного

боку, воно дозволяє вищим навчальним закладам в певній мірі бути

незалежними від коливань зовнішнього ринку трудових ресурсів, зменшити

плинність кадрів, а з іншого – досягнути відданості працівників інтересам ВНЗ,

підвищити їх продуктивність праці.

Управління професійним просуванням науково-педагогічних кадрів

представляє собою діяльність керівництва (ректор, проректори, декани

факультетів, завідувачі кафедрами) і кадрової служби вищого навчального

закладу з планування, організації, мотивації і контролю службового просування

науково-педагогічних кадрів по кар'єрних сходах виходячи з їх цілей, потреб,

можливостей і здібностей, а також виходячи з цілей, потреб, можливостей і

соціально-економічних умов діяльності вищого навчального закладу.

Сьогодні повинна бути нормальною ситуація коли викладач бажає знайти

перспективи службового зростання і можливості підвищення кваліфікації в

одному ВНЗ. Якщо це не відбувається, то мотивація поведінки викладача стає

слабкою, людина працює не в повну силу, не прагне підвищувати кваліфікацію

і розглядає вищій навчальний заклад як місце, де можна перечекати деякий час

перед переходом на нову, більш перспективну роботу.

Планування і контроль професійного просування полягає в тому, що з

моменту прийняття викладача в ВНЗ і до можливого звільнення з роботи

необхідно організувати планомірне вертикальне просування працівника за

системою посад і його професійний розвиток. В процесі такого планування

необхідно враховувати ряд факторів, які умовно можна поділити на зовнішні і

внутрішні по відношенню до викладача.

Зовнішні чинники кар'єрного росту визначаються як «організаційні».

Серед них: наявність у навчальному закладі науково-обґрунтованого кар'єрного

простору; організація безперервної системи навчання кадрів, яка орієнтована на

модернізацію професійних знань; узгодження систем атестації та рейтингової

оцінки діяльності викладачів; створення організаційної структури управління

кар'єрою – служби кар'єрного розвитку; управління професорсько-

викладацьким колективом з орієнтацією на особистісний успіх кожного.

До внутрішніх відносяться: акцентування на процесі горизонтального

кар'єрного розвитку; орієнтацію на накопичення професійного капіталу за

допомогою включення в науково-методичну діяльність колективу та

саморозвитку; наявність системи контролю, що забезпечує об'єктивну оцінку

підсумків роботи; взаємозв'язок особистих результатів з діяльністю колективу

навчального закладу.

312

ДИСТАНЦИОННОЕ ОБУЧЕНИЕ

Басов В.В., Радченко Е.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Трудно представить современную жизнь без компьютера и тех

возможностей, которые предоставляет нам Интернет. «Мировая сеть»

позволяет находиться в курсе самых последних событий, работать не выходя из

дома, пользоваться услугами « интернет - магазинов» и т.д. Благодаря

Интернету появилась еще одна, новая форма обучения –« дистанционное

образование». Являясь одной из самых современных методик, ДО довольно

популярно на западном рынке образования и постепенно внедряется в нашей

системе обучения. Именно о практическом применении метода ДО для

изучения английского языка в техническом вузе и пойдет речь в данной статье.

ДО – это универсальная форма обучения, которая использует

традиционные педагогические и новые информационные и

телекоммуникационные технологии. Среда обучения характеризуется тем, что

студенты большей частью, а часто и полностью отдалены от преподавателя в

пространстве и (или) времени, но они имеют возможность в любой момент

поддерживать диалог с преподавателем с помощью персональных

компьютеров, видео- и аудиотехники, космической техники и оптических

систем связи. Основной целью ДО является предоставление возможности

студентам получить как базовое, так и дополнительное образование

параллельно с его основной работой. С помощью ДО возможно повышение

качественного уровня образования благодаря активному использованию

научного и образовательного потенциала ведущих университетов, академий и

других учебных учреждений.

Разработка курса базируется на следующих основных моментах:

-спецификация заданий курса и их соответствие особенностям

студента (группы);

-разработка содержания курса;

-выбор и подготовка средств информации;

-планирование системы оценки;

-адаптация материала.

С учетом данных требований был разработан курс ДО по английскому

языку на базе « Центра ДО» НТУ « ХПИ». Контроль знаний обучающихся

осуществляется в несколько этапов. Каждую неделю студент присылает

выполненные задания к занятиям. После каждого третьего или четвертого

занятия предлагается сдать тест по выученной грамматике (количество

вопросов задает сам преподаватель) Каждую неделю преподаватель проводит

консультации для студентов ДО, проверяет практические занятия, оценивает

результаты тестов. Студент может задать любой интересующий его вопрос по

курсу и получить квалифицированную помощь.

313

ГЕЙМИФИКАЦИЯ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ

Бирюкова М.В.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Геймификация – современный феномен, который все активнее проникает

как в бизнес, так и в учебный процесс. Еще в начале ХХ века «продвинутые»

менеджеры с целью повышения количества продаж вкладывали в коробки с

печеньем игрушки и головоломки. В 80-х годах ХХ в. термин «геймификация»

(от англ. gamification) был введен благодаря игре MUD1, которая дала

возможность взаимодействовать нескольким игрокам одновременно, в режиме

реального времени, при этом также общаться в чате. Примерно в это же время

специалисты Том Малон и Джеймс Пол Джии определили, что игра является

одним из элементов в процессе обучения детей.

Согласно определению профессора Кевина Вербаха из университета

Пенсильвании, «геймификация – это использование элементов игр и игровых

техник в неигровом контексте». Другими словами, геймификация способствует

выявлению механизмов и взаимосвязей, которые обеспечивают вовлечение

«игрока».

Среди компонентов геймификации выделяют вполне заметные, внешние

атрибуты: аватары пользователя; значки, которые он получает за достижения;

уровни игры; виртуальные предметы; квесты. Второй уровень пирамиды, то,

что двигает игрока вперед – это ожидание награды, обратная связь,

соревнование и взаимодействие с друзьями и другими пользователями,

получение новых ресурсов. Кроме того, пользователь видит свой прогресс по

сравнению с самим собой и со своими друзьями. Степень сложности

варьируется, соответственно, чем более активен «игрок», тем больше баллов он

получает. И, наконец, вершина пирамиды – динамика игры. В этот элемент

включают: прогресс игрока, отношения между пользователями, эмоции. Таким

образом, игрок получал возможность качественно повысить коммуникацию со

своим окружением и открывать новые места для время препровождения.

В то же время нельзя назвать геймификацию универсальным решением

для любых проблем, однако частичное введение ее механизмов в учебный

процесс может разнообразить представление об обучении. Однако, используя

данные технологии, преподаватель может решить ряд проблем: вовлечение

студента в образовательный процесс; повышение мотивации и

заинтересованности в успехе; повышение усвояемости учебного материала;

стимуляция заинтересованности в дальнейшем развитии и образовании.

Современные системы геймификации могут использоваться для

индивидуального или группового обучения. Также создаются программы

улучшения взаимоотношений между преподавателем и учеником,

способствующие росту доверия и повышению успеваемости.

Внося небольшой элемент игры с присвоением очков, наград и новых

уровней, программы геймификации в обучении захватывают учащегося,

привлекают его внимание в долгосрочной перспективе.

314

ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ

В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

Блещунова Е.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Состояние здоровья и физической подготовленности современных

школьников и студентов свидетельствует о системных просчётах в

национальной политике, которая не обеспечивает должный уровень

медицинской и физической культуры (т.е. грамотности) населения Украины.

Предлагаемые мероприятия направлены на повышение ответственного

отношения граждан Украины к собственному здоровью. Так, желательно:

1) пересмотреть программу физической культуры в школе, в

частности, отказаться от проведения урочных форм по физическому

воспитанию в школе и сосредоточиться на внеурочных формах и секциях (не

столько спортивных, сколько оздоровительных). Учитель по ФК может

выполнять функции, сходные с функциями психолога. Его главная задача –

разработать индивидуальные программы физкультурно-оздоровительных

занятий (за основу можно взять форму, разработанную Т.Ю. Круцевич, 2008) и

рекомендовать родителям учеников занятия различными видами спорта или

фитнеса; совместно с врачом вести контроль состояния здоровья, тестировать

уровень физической подготовленности и вести «Паспорт здоровья школьника);

2) в аттестат о среднем образовании не выставлять оценку по

физической культуре, а выдавать выпускнику «Паспорт здоровья», который бы

объективно отражал его (ее) уровень здоровья и физической подготовленности;

3) при поступлении в ВУЗы наряду с баллами по ЗНО учитывать

данные «Паспорта здоровья» (группу здоровья и физической

подготовленности). В особенности – при поступлении на бюджет. Сделать эти

данными такими же важными, как и результаты экзаменов по учебным

предметам;

4) При обучении в ВУЗах преподаватели продолжают работу по

составлению индивидуальных программ физкультурно-оздоровительных

занятий каждого конкретного студента и ведению его «Паспорта здоровья».

Эти данные учитываются при определении рейтинга студента и принимаются

во внимание при начислении стипендии. «Паспорт здоровья», выданный по

окончании ВУЗа, может определять конкурентоспособность молодого

специалиста при поступлении на работу наряду с данными о его

профессиональной подготовке. Кроме того, эти данные следует обязательно

делать гласными перед регистрацией брака молодых людей.

Необходимо создать автоматизированную систему учета индивидуального

здоровья граждан Украины и ввести административную (или уголовную)

ответственность за введение неправдивой информации. «Паспорт здоровья»

должен быть распечаткой из этой базы данных, заверенный подписями.

315

ПРЕОДОЛЕНИЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО БАРЬЕРА ПРИ ОБЩЕНИИ

НА ИНОСТРАННОМ ЯЗЫКЕ

Вракина В.В.

Национальный технический университет

”Харьковский политехнический институт”, г. Харьков

Научиться говорить на иностранном языке - это значит преодолеть

психологический барьер и не бояться выражать свои мысли, не задумываясь о

том, что ты можешь сделать ошибки в речи. Нужно говорить, говорить и еще

раз говорить. Пусть грамматически не правильно, что со временем можно

исправить, имея рядом квалифицированного преподавателя. Если вдруг вы

забыли какое – то слово, не волнуйтесь, попытайтесь выразить его другими

словами или даже одно слово объяснить несколькими предложениями.

Кроме того нужно научиться понимать носителей языка. Для этого,

прежде всего, нужно больше слушать иностранной речи, пытаться понимать ее.

При прослушивании записей возвращаться несколько раз к одному и тому же

моменту, а при общении с человеком не стесняться попросить его повторить

или просто говорить более медленно.

Существует также такой вид психологического барьера, как

межкультурный, который связан с тем, что человек должен научиться

понимать и уважать культурные традиции и обычаи страны, изучаемого языка.

Если ты знаешь культуру этой страны, тебе будет легче общаться с носителями,

изучаемого тобой языка. Ведь даже незначительные различия в

коммуникативном поведении носителей разных культур могут стать камнем

преткновения в процессе коммуникации. Так, например, назначив встречу с

иностранцами, вы должны знать, что немцы очень пунктуальны и ваше

опоздание будет признаком дурного тона. А вот итальянцы могут сами

опоздать на час, и если вы их не дождетесь, на вас обидятся. Японцы никогда

не пожмут вам руку при встрече, так как у них в знак приветствия принято

наклонить голову. Для преодоления этого барьера необходимо использовать

компьютерные и телекоммуникационные технологии, например, провести

интерактивную экскурсию по стране изучаемого языка.

Таким образом, если вы собираетесь общаться с представителями другой

культуры, постарайтесь, побольше узнать о ней. А также, запомните, если вы

действительно хотите знать иностранный язык и прилагаете к этому все

усилия, даже если в школе вам говорили, что вы совсем не способны к языкам и

у вас ничего не получиться, не верьте, у вас все получиться, нужно лишь иметь

желание, веру в успех и стремление к достижению результата.

316

ПРОФЕСІЙНА АДАПТАЦІЯ ВИПУСКНИКІВ ТЕХНІЧНИХ ВУЗІВ У

СУЧАСНИХ УМОВАХ

Григор’єва С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Професійна адаптація завжди була одним з найбільш складних процесів

у життєдіяльності молодого покоління. Навіть у відносно стабільні періоди

розвитку українського суспільства, вступаючи в соціально-економічне

середовище старших поколінь, молодь зустрічалася із професійними,

соціальними й психологічними труднощами. По-перше, ці труднощі пов'язані з

періодом вибору професії, що є процесом узгодження здатностей, можливостей

й інтересів молоді в професійній сфері з потребами суспільства. По-друге, з

періодом професійного навчання, коли визначається шлях одержання

професійної освіти й відбувається перебудова учбово-пізнавальної діяльності в

професійно-орієнтовану. По-третє, із проблемами адаптації молодих фахівців

на виробництві, які пов'язані з відсутністю практичного досвіду роботи,

неготовністю до виробничої дисципліни й психологічними складностями

входження в робочий колектив.

Перехід від державно-централізованих методів регулювання економіки

до ринкових викликав виникнення цілого ряду явищ, які неоднозначно

вплинули на професійне становлення молоді. З одного боку, ринкові методи

господарювання надають більші потенційні можливості для розкриття

здатностей молодих людей у професійній діяльності. З іншого боку, такі

фактори як, практична відсутність профорієнтації, падіння престижу праці й

багатьох професій (у тому числі інженерних), введення платної освіти й т.п.

впливаю на можливість професійної реалізації молоді.

Перехід до ринку, що відбувся на кількісному і якісному складах

інженерно-технічних фахівців, пов'язаний з реструктуризацією й скороченням

матеріальних галузей виробництва, із закономірним виникненням таких явищ

як, ринок праці й безробіття, які роблять процес працевлаштування

індивідуальним і вільним, до чого не готові випускники вузів.

Однак вища технічна школа, покликана забезпечити відповідність

структури фахівців, що випускають, а також характеру й змісту професійної

освіти новим економічним відносинам, досить консервативна. Самостійно

молоді люди також не можуть розвити необхідні в ринкових умовах особистісні

якості: заповзятливість, ініціативність, конкурентоздатність, діловитість і т.п.,

тому що не мають досвіду ринкових відносин і можливості повною мірою

використати досвід попередніх поколінь.

317

ВЗГЛЯД НА НЕКОТОРЫЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ТЕОРИИ И

ТЕХНИКИ ГЛАЗАМИ ПЕДАГОГА-ХРИСТИАНИНА

Генькина М.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Человеку свойственно создавать свои правила и законы, оттого что по

закону Божьему, по заповеди, жить значительно сложнее.

Психология – это религия для атеистов, неверующих, и механизм её

работы несовершенный без Бога, христианства.

Мандала-терапия, метафорические карты – техники, безобидные и

безвредные на первый взгляд, они вызывают недоверие и тревогу у

христианина. Эти и многие другие техники разрешают «доставать» запретное,

затабуированное, скрытое чистое и нечистое. Практическая психология собрала

на себе мистическое, языческое и вообще другие верования. Иисус своим

ученикам говорил: «Никто не может служить одновременно двум господам: и

Богу и мамоне»

Литература по таймменеджменту учит корыстно использовать

окружающих, особенно успешных или «нужных» людей и выявлять

«ненужных», которые оказываются «ворами времени». В подобной литературе

не уточняется, куда отнести сострадание, милосердие и добро, которые могут

«отнимать» время у достижения цели. Человек чуткий может остаться, с точки

зрения психологии, лузером, не дошедшим до цели. «Полезных» и «нужных»

людей позволено использовать в своих целях – воспитание корыстолюбия и

неискренности, а значит лжи. Скромно уточняется, что цель должна быть

экологичной, т.е. не вредить окружающей среде и людям. Этот пункт среди

других требований к цели, звучит как условие необходимое, но не

обязательное, оттого, по всей видимости, может нарушаться.

Техника «психологического айкидо» М.Е.Литвака, в защите себя от

чужой агрессии и манипуляции, учит решать эти вопросы часто теми же

методами: грубостью и даже хамством (правда, спокойным), хитростью и той

же манипуляцией (письма).

Эрик Берн про сценарии и поколения, долги которых «отрабатываются»

последующими. Это же про грехи, и восходит всё к Адаму и Еве. Поверить в

это, узнав из книги или у психолога, современному человеку легче, чем из

Библии.

Теория, в которой отсутствует абсолют, т.е. Бог, не сможет найти абсолютного

решения вопроса. Лишь временно. В неумелых руках или в умелых, но не

добросовестных, любая техника и теория становятся оружием

318

БАГАТОЕТНІЧНА ПАРАДИГМА ВИСВІТЛЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ:

ВИКЛАДАННЯ У ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

Дворкін І.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасній українській історіографії розвивається дискусія про

доцільність перегляду традиційної - національної - парадигми історії України, і

заміни її багатоетнічною. Традиційна парадигма історії України сформувалася

наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. У 1990-х рр., після здобуття Україною

незалежності, виникла необхідність формування українського національного

наративу, створення власної концепції національної історії, стрижнем якої,

природно, були саме українці, а їх сусіди часто або практично не помічалися,

або представлялися противниками в боротьбі за створення української держави.

Чимало сучасних українських та західних істориків України підіймають

питання про ревізію класичної парадигми національної історії, закликають

«переписати» історію України з огляду, серед іншого, на багатоетнічний підхід.

Новий підхід, звичайно, має як плюси, так і недоліки. Більшість

дослідників, вважають, що в історії України має бути місце для народів, що

жили та живуть в Україні, проте українці мають залишатися провідними

акторами української історії.

Останнім часом у колах українських істориків та освітян розгорнулась ще

одна дискусія про доцільність викладання історії України у непрофільних ВНЗ,

йдеться про скорочення обсягів її викладання. Натомість, професійні історики,

стають на захист цієї дисципліни. Йдеться про те, що історія України має бути

відмінною від тієї, що викладається у школі. Курс має викладатися на високому

фаховому рівні, стати запорукою формування в Україні спільного ціннісного

простору.

На нашу думку, одним з аспектів, що має викладатися в курсі історії

України у непрофільних, зокрема технічних ВНЗ, може стати саме

багатоетнічний підхід до її висвітлення. Залучення до навчальної програми

епізодів з історії національних меншин доцільне протягом вивчення усього

курсу. Водночас, вочевидь, українці мають бути у центрі тем, що вивчаються.

На лекціях та семінарських заняттях викладач може включити епізоди з історії

народів, що жили у відповідний час в Україні, вказавши на етнічне, мовне та

релігійне різноманіття українського населення. Залучення багатоетнічного

підходу до викладання курсу історії України має велике значення для

формування в українському суспільстві спільного сприйняття історії власної

держави.

319

УКРАЇНСЬКІ БУДНІ ТЕАТРАЛЬНОЇ РОДИНИ ПЕТІПА (ОСТАННЯ

ТРЕТИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Єремєєва І.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У 2015 р. виповнилося 197 років з дня народження видатного митця

Маріуса Івановича Петіпа. Народившись у Франції, він більшу частину життя

провів у Російській імперії, де працював у Большому театрі на посаді

балетмейстера. Його внесок у розвиток мистецтва сценічного танцю був

настільки вагомим, що період роботи майстра в російському балеті назвали

«епохою Петіпа». По собі М. Петіпа залишив не лише балетні постановки та

яскравих учнів, а й цілу театральну династію, представники якої не один десяток

років працювали на теренах Наддніпрянської України кінця ХІХ – початку

ХХ ст.

Старший син знаменитого балетмейстера – Маріус Маріусович Петіпа,

дебютував на провінційні сцені в якості драматичного артиста 20-річним

юнаком. Вже за 5 років він став прем’єром Александринського театру. Не

зважаючи на вдалу кар’єру, у 1888 р. Маріус Маріусович вирішив назавжди

повернутися в Україну. Актора часто ангажували театри Харкова, Києва, Одеси.

У 1898 р. українська публіка познайомилася з молодшим братом Маріуса

Маріусовича Петіпа – Віктором. Талановитий драматичний актор, він також був

частим гостем київської та одеської сцен, а з 1913 р. виступав у Харкові.

Творча діяльність Миколи Маріусовича Радіна (позашлюбного сина

Маріуса Маріусовича Петіпа), також була тісно пов’язана із Наддніпрянською

Україною. З 1908 по 1911 рр. він працював в одеській трупі М.Ф. Багрова, а з

1911 до початку Першої світової війни – у знаменитому київському театрі

російської драми М.М. Соловцова.

Сучасники відмічали, що представники роду Петіпа були наділені не лише

талантом, а й неймовірно вдалою для амплуа героя-коханця зовнішністю. Вони

майстерно підкреслювали її одягом, заживши слави законодавців чоловічого

стилю та кумирів жіночих сердець.

Поміж спектаклями та чаруванням прихильниць, артисти займалися

викладанням сценічної майстерності. Маріус Маріусович наставляв артистичну

молодь безпосередньо в театрі, Микола Радін викладав в одеських школах

«Морської та Мочалової» та київській школі Товариства мистецтва та

літератури.

Таким чином, представники родини Петіпа брали активну участь у

театральному житті Наддніпрянської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Вони

на багато десятиріч стали окрасою української сцени, зробивши вагомий внесок

у розвиток театру та театральної освіти.

320

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ІНТЕГРОВАНОЇ МОДЕЛІ

МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНО ДІЯЛЬНОСТІ

МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ХІМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Жмуркова І.В., Школьнікова Т.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Хімія, як фундаментальна природнича дисципліна забезпечує у майбутніх

інженерів хімічних спеціальностей формування ряд умінь, знань, необхідних

спеціалісту нового покоління. Результатом навчання майбутніх інженерів-

хіміків ВНЗ повинні стати взаємопов’язані мотивацією та цінностями

особистості пізнавальні та практичні вміння, а саме: інтелектуальний загальний

розвиток; уміння креативності мислення – використання нових технологій;

володіння екологічною грамотністю; виховання патріотизму.

Ідеї удосконалення моделі навчального процесу для формування

відповідної мотивації до майбутньої професії інженерів-хіміків можна

представити в такому вигляді:

1. Постійне підкреслювання практичного значення навчального матеріалу

з хімічних і психолого-педагогічних дисциплін для майбутньої професійної

діяльності: підготовка майбутніх фахівців повинна базуватися на

особистісному, діяльнісному і цільовому підходах, враховуючи специфіку

майбутньої професії інженера-хіміка.

2. Приклади практичного значення і використання навчального матеріалу з

метою включення у процес навчання необхідних людинознавчих і психолого-

педагогічних знань і умінь.

3. Підтримка емоційного стану студентів шляхом інформування їх про

досягнення сучасних учених, що базується на інтегрованому підході, який

поєднує глибоке вивчення дисциплін за фахом з професійно орієнтованою

психолого-педагогічною підготовкою.

4. Зацікавленість у новому матеріалі, чітка практична спрямованість на

майбутню діяльність, що забезпечується використанням сучасних педагогічних

технологій, пошук рішення проблемних задач, формування навичок до аналізу

складних проблемних ситуацій.

5. Спонукання розвитку свої схильностей і можливостей орієнтації на

високий професіоналізм, посилення професійної мобільності, прищеплювання

внутрішньої потреби в неперервній самоосвіті, самовихованні і

самовдосконаленні.

Таким чином, процес формування мотиваційної готовності у майбутніх

інженерів-хіміків у період його професійної підготовки має свої особливості.

Він відбувається за умов навчальної діяльності, яка регламентується системою

вимог із боку викладачів та навчальних програм. Саморозвиток має бути

усвідомленим, цілеспрямованим самовдосконаленням, самозміною з метою

досягнення високих результатів у майбутній професійній діяльності.

Використання методу моделювання при формуванні мотиваційної готовності

до професійно-особистісного саморозвитку сприятиме позитивній динаміці її

рівня в майбутніх інженерів-хіміків.

321

СМЕШАННОЕ ОБУЧЕНИЕ АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ

СТУДЕНТОВ НЕЯЗЫКОВЫХ ВУЗОВ

Комова Г.В., Нетецкая Т.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В настоящее время процесс языковой подготовки в неязыковом вузе

принимает иные формы и масштабы. Изменения в процессе обучения

английскому языку, которые происходят во многих украинских технических

вузах тому подтверждение.

Технология смешанного обучения становится наиболее востребованной и

эффективной при изучении иностранного языка, поскольку она с одной

стороны, позволяет максимально продуктивно организовать время

преподавателя и отдельно взятого студента, а с другой стороны, делает процесс

изучения языка увлекательным и доступным.

Понятие «смешанное обучение» появилось не так давно. С одной стороны,

это объединение строгих формальных средств обучения (работа в аудитории,

изучение материала языкового курса) с неформальными (обсуждение

важнейших аспектов учебного материала посредством электронной почты и

Интернет-конференций, социальных сетей). С другой стороны, это

комбинирование различных способов подачи учебного материала (очное,

электронное и самостоятельное обучение) с использованием методики

управления знаниями. Технология смешанного обучения создает преимущества

для эффективного преподавания иностранного языка с использованием

элементов интерактивного или дистанционного обучения.

Технология смешанного обучения нацелена на то, чтобы сформировать у

студентов умение самостоятельно планировать и организовывать свою

деятельность, ориентируясь на конечный результат. Студенты учатся

принимать решения, делать осознанный выбор и нести за него ответственность.

У студентов формируются навыки и умения работать в информационном

пространстве, самостоятельно искать, отбирать и анализировать информацию,

представлять результат с использованием различных современных технологий,

то есть происходит формирование необходимых речевых и социокультурных

компетенций.

Преимущества смешанного обучения, прежде всего, заключаются в

возможности выстраивать индивидуальную образовательную траекторию

студента вместе с преподавателем, возможности постоянного взаимодействия

студента с сокурсниками и преподавателем, возрастающей ответственности

самого студента за результаты обучения.

322

СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ ИНФОРМАЦИЯ КАК ОСОБЫЙ ВИД

СОЦИАЛЬНОЙ ИНФОРМАЦИИ.

Козлова Е.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Понятие «информация» стало использоваться задолго до развития

средств коммуникации, появления компьютерной техники и связанных с ней

технологий получения, хранения и передачи данных. В настоящее время

«информация» (в предельно широкой трактовке) – это общенаучное понятие,

означающее обмен данными не только между людьми, но и между человеком и

автоматом, автоматом и автоматом, а также обмен сигналами в животном и

растительном мире, передачу признаков от клетки к клетке, от организма к

организму. Социальная информация – это «совокупность знаний, сведений,

данных и сообщений, которые формируются и воспроизводятся в обществе и

используются индивидами, группами, организациями, различными

социальными институтами для регулирования социального взаимодействия,

общественных отношений и процессов». Среди множества видов социальной

информации отдельно выделяют социологическую информацию.

Социологическая информация – это важнейший вид социальной информации (а

именно научной), которая получена в ходе социологических исследований.

Социологическая информация имеет большое значение для социального

управления, особенно на современном этапе развития общества, когда

управленческие структуры должны быстро и адекватно реагировать на

«вызовы» времени. Конечно, ценность представляет только качественная

социологическая информация. Поэтому проблема обеспечения качества

социологической информации имеет огромное значение в социологии. К

качественной социологической информации чаще всего выдвигают такие

требования как: истинность, объективность, компетентность, научность,

достоверность, обоснованность, полнота, точность, оперативность,

системность, полезность, представительность, экономичность, лаконичность,

ясность и т.д. Данный перечень чрезвычайно обширен и каждый критерий

требует уточнения и операционализации. Поэтому в рамках социологического

исследования к получаемой в результате информации обычно предъявляют

такие критерии как надежность, достоверность, валидность (обоснованность).

Анализируя социологическую информацию, которая распространяется

через СМИ, необходимо указать также на такие ее критерии как

убедительность и доказательность. Еще одна особенность социологической

информации – это актуальность и оперативность, т.е. она призвана отражать

наиболее острые и злободневные социальные проблемы и своевременно

доводить их до сведения общественности.

В заключение отметим, что проблемы измерения качества

социологической информации являются актуальной темой современной

социологии, поскольку разработка методологических проблем

социологического исследования сложных социальных процессов сегодня, как и

раньше, отстает от требований практики.

323

НЕГАТИВНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ МАССОВОСТИ ВЫСШЕГО

ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ

Ляшенко Н.А.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В условиях жесткого бюджетного дефицита остро встает вопрос об

эффективности ресурсов, затрачиваемых в системе высшего образования. По

числу людей с высшим образованием Украина находится среди европейских

лидеров, а по уровню развития экономики, по конкурентоспособности

специалистов в аутсайдерах. Лишь половина выпускников украинских

университетов востребована работодателями.

О пользе образования никто не спорит, но мы остановимся на негативных

последствиях для личности и общества, которые несёт за собой массовость

образования в вузах ІІІ-ІV уровня аккредитации. Для личности: 1) возрастание

требований к оплате труда, перспективам карьерного роста, более комфортным

условиям работы. Эти требования часто завышены и не подтверждаются

профессиональной грамотностью и деловыми качествами специалиста, что

приводит к росту безработицы именно среди молодежи с высшим

образованием; 2) рост числа выпускников вузов ІІІ-ІV уровней аккредитации по

сравнению с выпускниками учебных заведений І-ІІ уровня, происходивший со

средины 90-х годов прошлого века привел к переизбытку этих специалистов,

невозможности им найти себе работу на рынке труда (потребность украинской

экономики на одного специалиста III-IV уровня надо два I-II уровня, реальный

выпуск почти 6 к одному). Это приводит к тому, что затратив 4–6 лет на

обучение человек занимает должность, для получения которой достаточно

было проучиться 2–3 года, при этом он ощущает нехватку практических

навыков, переизбыток общих теоретических знаний, отставание от коллег с

боле низким уровнем образования но большим опытом и разочарование; 3)

почти половина студентов учится по контракту (большинство за счет

родителей), при этом все реже учеба сочетается с трудовой занятостью. Такое

инвестирование в образование не всегда окупается на будущем рабочем месте,

а работа дает экономические свободы, социальную уверенность и

ответственность; 4) массовость полного высшего образования приводит к

приему в учебные группы менее подготовленных абитуриентов, что в целом

снижает требовательность преподавателей при выставлении оценок и ухудшает

профессиональную подготовку студента. Для общества: 1) затраты денег на

подготовку кадров, которые не будут работать по полученной специальности;

2) откладывание начала трудовой деятельности; 3) «обесценивание» диплома о

высшем образовании, снижение доверия к нему.

324

ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ

УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

Манойло Д.О.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків

Визначаючи опозицію як претендента на володіння владою, ми

концентруємося на реально значущих силах, здатних змінити status quo

системи. При цьому розширене тлумачення суб'єкта опозиції (не тільки партії) і

домінуючого політичного ресурсу (не тільки державний апарат) дозволяє більш

тонко аналізувати процеси, що відбуваються в даній політичній системі. Так,

структура української опозиції включає парламентську опозицію,

позапарламентську опозицію (політичні партії, які не пройшли до ВР, проте

здатні змінити status quo, а також «народну опозицію» або так званий «майдан»,

що складається з громадських об’єднань).

Процес стабілізації політичної системи, пов’язаний з завершенням

транзитивного періоду, супроводжується зниженням політичної впливовості та

поширенням дискурсу ідеології опозиційності. Натомість відбувається перехід

до нормальної конкуренції різних політичних ідеологій, кожна з яких

репрезентує певний тип бачення політичного розвитку, і які можуть змінювати

одна одну в ході ротації або суцільної зміни політичних сил, котрі

концентрують у своїх руках основні повноваження реалізації державної влади.

Сучасна ситуація в Україні характеризується не лише постійною

динамікою у розстановці сил на політичній арені, а й модифікацією політичної

системи, пов’язаною з конституційними реформами та перенесенням основного

важеля впливу в системі органів державної влади то до президента, то до

прем’єр-міністра. Відповідно це обумовлює переміщення акценту у

протистоянні опозиції та влади у площину «парламент – уряд». Також при

аналізі феномена політичної опозиції слід враховувати і неорганізованість

українського політичного ринку, і часті зміни виборчої та, як наслідок,

партійної системи, а сам аналіз радше проводити, використовуючи метод

історичної ретроспективи, оскільки він дає можливість чітко визначати

опозиційні партії та рухи від штучно створених «опозиційних» проектів .

Крім того, важливо підкреслити, що політична опозиція, не репрезентована

у представницьких органах, не може посилатися на мандат виборців, а, отже, її

політична активність не є легалізованою довірою виборців. Цей момент усуває

фактично неможливу для виконання необхідність давати чітке визначення, що

вважати політичною опозицією (чи навіть кого вважати політичним

опозиціонером) за межами політичних партій, представлених у виборних

органах влади, з наступною необхідністю надання правових гарантій кожному

такому суб’єктові.

325

РАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВНЗ

Мартинчук О.О., Дьомочка Л.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Професіоналізація навчання іноземним мовам висуває в якості ведучої цілі

підготовку фахівця здатного використовувати іноземну мову як інструмент

професійної діяльності та професійного пізнання. Тому даний напрямок в

методиці вищої школи можна вважати в даний час одним з актуальних.

Базовими компонентами професійної підготовки фахівців будь-якого

профілю є: мотиваційний, змістовий та організаційний. Мотиваційний

компонент представляє сукупність зовнішньої та внутрішньої мотивації

студента в професійно спрямованому контексті, на яку здійснюється значний

вплив під час підготовки майбутнього фахівця, оскільки є провідним чинником

його подальшої самореалізації та професійного зростання. Сформований

змістовий компонент передбачає оволодіння певною науково обґрунтованою та

професійно доцільною системою знань, яка послужить міцним фундаментом

для розвитку практичних умінь та навичок виконання майбутньої професійної

діяльності. А формування організаційного компоненту готовності дозволить

посилити кібернетичні процеси, на основі чого в повній мірі практично

реалізувати набуту теоретико - методичну базу. Таким чином, три вище

зазначені компоненти готовності відображають основні тенденції бачення

науковцями кінцевого результату фахової підготовки.

Під професіоналізацією у вузькому сенсі можна розуміти передачу за

допомогою іноземної мови професійно-значущих знань теоретичного та

практичного характеру, а також формування професійно-спрямованих умінь і

навичок іншомовної мовленнєвої діяльності.

Професіоналізація в широкому сенсі, означає участь навчального предмета

"іноземна мова" у формуванні особистості фахівця через організацію умов

навчальної діяльності, які формують професійно-значущі якості особистості

майбутнього фахівця і, насамперед, інтерес до обраної професії, прагнення

оволодіти знаннями, вміннями та навичками.

Отже, професіоналізація, що ставить своєю метою планомірне і

послідовне формування професійних інтересів, мовленнєвих умінь і навичок,

повідомлення студентам професійно-цінних знань, представляється найбільш

перспективною та плідної організацією навчального процесу з іноземних мов у

ВНЗ, так як відповідає об'єктивним потребам вищої школи як виконавця

соціального замовлення на фахівця, а також потреби студентської молоді.

Визнання принципу професійно-комунікативної спрямованості в якості одного

з провідних принципів навчання іноземних мов у ВНЗ зобов'язує керуватися

цим принципом на всіх без винятку етапах навчання.

326

МЕХАНИЗМ КОРРЕКЦИИ ОСАНКИ НА ОСНОВЕ

СЕНСОМОТОРНОГО КОНТРОЛЯ БИОЗВЕНЬЕВ ТЕЛА

Мозолякина Л.М.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В последние годы клиническое соматическое обучение набирает

популярность как новое направление в сфере здравоохранения. Под ним

понимается обучение осознанному сенсомоторному контролю положения

биозвеньев тела и напряжения соответствующих мышц.

«Ощущение себя» - кинестетическое, проприоцептивное и

пространственное чувство ориентации и движения - является исключительно

важным фактором, позволяющим эффективно корректировать осанку человека

в любом возрасте.

Для этого необходимо определить симптомы (например, укороченность,

ослабленность, напряженность, спазм и т.д.), которые сообщают о признаках

нарушений, являющихся результатом отдаленных воздействий (острых или

хронических болей, травм, стресса, постоянного мышечного напряжения,

привычных поз), и устранить или смягчить их.

Физиологический механизм обучения основан на систематическом

прерывании привычного паттерна, последовательном ощущении его

составляющих для перевода того, что человек делает автоматизировано и

неосознанно, снова в сферу сознательного контроля. То, что было привычным и

подсознательным, снова становится осознанным путем получения новой

сенсорной информации.

Соматические упражнения безболезненны. Используемые движения

доступны всем, поскольку соответствуют нормальной амплитуде мышечно-

связочного аппарата человека.

Чтобы добиться максимального эффекта необходимо придерживаться

следующих рекомендаций:

1. Выполнять упражнения лежа на коврике, одежда должна быть

свободной, а окружение не должно отвлекать.

2. Сосредоточиться на основной задаче при выполнении соматических

упражнений – концентрация внимания на ощущениях от определенных мышц

или групп мышц.

3. Движения выполнять всегда медленно, подмечая все нюансы,

происходящие в теле во время выполнения упражнений.

4. Упражнения выполнять мягко и без напряжения. Движения не нужно

форсировать. Благодаря этому будет формироваться более четкая обратная

связь с головным мозгом.

5. Необходимо быть настойчивым и терпеливым, сохранять позитивный

настрой. Соматические упражнения постепенно меняют физическое состояние,

качество движений тела, осанки и внешнего вида в целом.

327

СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ ЯК СКЛАДОВА

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ

НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Мотенко Я.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Гострі внутрішньо- і зовнішньополітична кризи 2013–2015 рр. є

закономірним наслідком накопичення українським суспільством руйнівного

потенціалу невирішених протягом останніх 24-х років соціально-політичних,

економічних, екологічних та національно-релігійних проблем. Важливе місце

серед них посідає питання модернізації вищої освіти. Інтеграція до

європейського освітнього простору має стати потужним інструментом для

трансформації українського соціуму, втім її окремі наслідки на сучасному етапі

виявилися досить неоднозначними. Зокрема, предметом для дискусії

у наукових колах став факт набуття суспільствознавчими дисциплінами

статусу «рекомендованих» у вишах негуманітарного профілю.

Оптимістичні прогнози прихильників вузькопрофільної підготовки

студентів зазнають критики з боку колег, які виступають за збереження

традиційної для вітчизняної вищої школи структури навчального

навантаження. На їхню думку, удосконалення системи освіти має відбуватися

в межах загальнодержавного курсу, спрямованого на захист національної

безпеки України. Важлива роль у справі досягнення національної єдності

суспільства надається саме соціальним наукам. Їм належить стратегічна місія:

гармонізувати в суспільстві ставлення до спільного минулого, сприяти

формуванню цілісного бачення національної історії, активізувати на рівні

колективної пам’яті усвідомлення історичної окремішності українського

народу, розвивати у свідомості соціуму уявлення про безперервність

державотворчого процесу та національно-визвольної боротьби. Неповне

використання потенціалу гуманітарної освіти (особливо історичної) у справі

патріотичного виховання, загрожує основам національної безпеки України.

Недостатньо виважена політика у галузі освіти лише сприяє ослабленню

імунітету соціуму, щодо деструктивних процесів, особливо у інформаційній

сфері (агресивної пропаганди антидержавницьких світоглядних орієнтирів та

історичних міфів, ідей шовінізму, расизму, релігійної нетерпимості тощо).

Натомість, повноцінне використання у навчально-виховному процесі здобутків

суспільствознавчих дисциплін допоможе вітчизняній системі освіти виконати її

головну функцію – консолідувати український соціум.

328

ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ В МАЛЫХ ГРУППАХ НА ЗАНЯТИЯХ ПО

ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ

Мох Ю.А., Радченко Е.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Групповая форма работы на занятиях по иностранному языку – это

организация обучения в малых группах студентов, объединённых общей целью,

под непосредственным руководством преподавателя и в сотрудничестве со

студентами. Отношения между преподавателем и студентами приобретают

черты сотрудничества в случае непосредственного вмешательства

преподавателя в работу групп, если у студентов возникают вопросы, и они сами

обращаются за помощью к преподавателю. Групповая деятельность

активизирует студентов, повышает результативность обучения, способствует

воспитанию гуманных отношений между студентами, самостоятельности,

умению доказывать и отстаивать свою точку зрения, развивает у студентов

навыки культуры ведения диалога.

Групповая форма работы компенсирует все недостатки фронтальной и

индивидуальной работы, а также имеет такие особенности как:

• за то же самое время объем выполненной работы намного больше;

• высокая результативность при освоении знаний и формировании

умений;

• формируется умение сотрудничать;

• развиваются коммуникативные навыки.

Для эффективной организации групповой работы необходимо объединить

участников в группы по три-пять человек. Все члены группы должны хорошо

видеть один другого, и в процессе работы группы каждый должен иметь

возможность высказать своё мнение. В каждой группе участник по желанию

выполняет определённую роль – спикера, секретаря, посредника, докладчика.

При этом преподаватель обязан выбрать тему для обсуждения,

подготовить необходимые материалы, правильно сформировать группу

студентов, дать каждой группе конкретное задание и чёткие инструкции

касательно его выполнения, быть готовым контролировать и при

необходимости помогать группам в работе.

Такие методики работы в малых группах, как “Снежный ком”,

“Карусель”, “Мозаика”, “Мозговой штурм” и другие, используются для

развития умения работать в группе, умения убеждать и вести дискуссию,

умения решать конфликты.

329

ПРЕИМУЩЕСТВА МЕТОДА ПРОЕКТОВ НАД ТРАДИЦИОННЫМИ

МЕТОДАМИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ

Мох Ю.А., Радченко Е.И.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Специфика использования проектной методики на занятиях по

иностранному языку вытекает из специфики самого предмета и из целей и

задач, стоящих перед преподавателем. Как известно, огромное влияние на

развитие языка какого-либо народа оказывает его культура. Поэтому, выбирая

темы для проектной деятельности, преподаватели отдают предпочтение тем

темам, которые содержат интересный и ценный для студентов культурный,

исторический материал о стране изучаемого языка.

В традиционной системе акцент делается на усвоение готовых знаний, а

само обучение происходит за счет эксплуатации памяти. Метод проектов:

• развивает интеллект студента, его умение планировать и отслеживать

последовательность выполняемых действий, усваивать знания и применять их в

практической деятельности;

• развивает творческие способности и самостоятельность;

• он ориентирован на самостоятельную деятельность студентов, которая

предполагает владение определенными умениями: анализа, синтеза,

мысленного экспериментирования, прогнозирования;

• он творческий по самой своей сути, т. к. предполагает совокупность

исследовательских, поисковых, проблемных методов;

• при работе над проектом в центре внимания находится мысль, а я зык

выступает в своей прямой функции – формирования и формулирования этих

мыслей;

• он в большей степени, по сравнению со стандартными методами

обучения, знакомит студентов со страноведческой тематикой, включает их в

активный диалог культур;

• позволяет обучить студентов умению получать знания через свою

деятельность.

С помощью метода проектов, возможно, обучить: выявлять и

формулировать проблемы; проводить их анализ; находить пути их решения;

работать с информацией; находить необходимый источник, например, данные в

справочной литературе или в средствах массовой информации; применять

полученную информацию для решения поставленных задач.

Таким образом, метод проектов позволяет интегрировать различные виды

деятельности, делая процесс обучения более увлекательным, более интересным

и поэтому более эффективным. Использование метода проектов в обучении

иностранным языкам способствует формированию страноведческой

компетенции у студентов и развитию их коммуникативных способностей.

330

РОЛЬ ФТІНТ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ НАУКОВИХ

КАДРІВ ВНЗ

Овчаренко Ю.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Однією з найважливіших показників розвитку країни є розвиток рівня

науки та вдосконалення системи підготовки наукових кадрів. В Україні в цьому

напрямку робота ведеться академіями, вищими навчальними закладами та

науково-дослідними інститутами. Дуже ефективно практикується робота

вчених із науково-дослідних інститутів, виробництва у внз. Фізико-технічний

інститут низьких температур, маючи великий науковий потенціал, також

надавав допомогу в навчальному процесі.

Вивчення архівних документів ФТІНТ дало можливість зробити висновок,

що з року в рік інститут посилював зв'язки з вищими навчальними закладами.

Видатні вчені інституту читали спеціальні курси в інститутах Харкова,

керували дипломними роботами, аспірантами, брали участь в підготовці

навчальних посібників і програм для студентів. Так, наприклад, з перших днів

організації, ФТІНТ активно співпрацював з фізичним і механіко-автоматичним

факультетами Харківського державного університету і з рядом кафедр

Харківського політехнічного інституту.

Вчені ФТІНТ читали лекції в Харківському державному та таких

інститутах, як радіоелектроніки, політехнічному, інженерно-економічному,

авіаційному. Всього педагогічною діяльністю поза робочий час займалися

близько 50 вчених ФТІНТ.

Таблиця 1

Динаміка проходження курсової та преддипомної практики у ФТІНТ

Роки Курсова

практика

Преддипомна

практика

1960-1969 428 492

1970-1979 754 877

1980-1984 804 692

1984-191 387 386

Студенти різних спеціальностей Харківських вузів, Дніпропетровського,

Ростовського, Чернівецького університетів, Одеського технологічного

інституту проходили практику і виконували дипломні роботи у відділах

інституту. Динаміка цього процесу наведена в таблиці 1, яка створена автором

на підставі архівних документів.

331

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ

У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Озерська З.В.

Харківський національний університет міського господарства

імені О.М. Бекетова

Житлово-комунальний технікум, м. Харків

Мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що

дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст,

звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію. Кожен із

застосовуваних інформаційних компонентів має власні засоби вираження та

дидактичні можливості, спрямовані на забезпечення оптимізації навчального

процесу.

Дослідження педагогів свідчить, що найефективніше на людину діє та

інформація, що впливає на кілька органів чуття. Вона засвоюється тим краще,

чим більше органів сприймання задіяні. Таким чином, використання

мультимедіа дає потужні можливості для вивчення історії України, яка

спирається на найрізноманітніші історичні джерела.

Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що

використовуються у процесі викладання історії України, надають:

посилення мотивації навчання;

активізацію навчальної діяльності студентів, посилення їх ролі як

суб’єкта навчання, зокрема. можливість обирати послідовність

вивчення матеріалу;

індивідуалізацію навчального процесу, використання основних і

допоміжних освітніх впливів, розширення меж самостійної

діяльності студентів;

урізноманітнення форм подання інформації;

використання різноманітних типів навчальних завдань;

створення навчального середовища, яке поглиблює

міждисциплінарні знання, що сприяє формуванню ширших

компетентностей майбутнього фахівця;

ширші можливості використання ігрових можливостей;

забезпечення зворотного зв’язку, можливість рефлексії;

можливість відтворення фрагментів навчальної діяльності.

На заняттях з історії України викладачі технікуму використовують

презентації до лекцій, семінарів, відеофільми, фрагменти відеоматеріалів, які

створюють самостійно відповідно до вимог навчальних програм, а також

мультимедійні матеріали, які доступні у мережі Інтернет. Частину

мультимедійних засобів у процесі підготовки до семінару чи виконання

творчого завдання створюють самі студенти.

Таким чином, використання інформаційно-комп’ютерних технологій

сприяє тому, що за короткий час студент може засвоїти і опрацювати

величезний обсяг інформації, а значить і поглибити знання з історії України.

332

РОЗТАШУВАННЯ ТЕКСТУ У ЯПОНСЬКОМУ ДІЛОВОМУ ЛИСТІ

Озерська О.Ю.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди,

м. Харків

В японській мові існують два типи розташування тексту: вертикальний і

горизонтальний. Як правило, вертикально написаний текст вживають у

традиційному японському письмі, а також у романах та інших книгах

розважального змісту. Горизонтально написаний текст сприймається читачем

як більш «сучасний». Перш за все таке розташування тексту характерне для

ділових паперів і кореспонденції. Крім того, горизонтальне написання

вживається для наукових текстів і текстів, перекладених з інших мов.

Серед перекладених автором ділових листів зрідка зустрічались листи з

вертикальним розташуванням тексту і взагалі не зустрічались з горизонтальним

написанням справа наліво. Усі рекомендації спеціальних фірм, які займаються

підготовкою менеджерів-початківців до роботи в японській фірмі, зводяться до

одного: діловий лист має бути написаним горизонтально зліва направо. Однак,

як і багато інших правил мови, які приймаються офіційними органами, правило

горизонтального написання листів має рекомендаційний характер.

Горизонтально написання зліва направо (далі горизонтальне написання) у

діловому листуванні з деяких об’єктивних причин має найбільше

розповсюдження. Існують дані, відповідно до яких рух погляду на вертикальні

рядки надає більше напруження і спричиняє більшу втому, а також при цьому

витрачається у 1,13 рази більше часу і в 1, 67 рази більше допускається

помилок, ніж під час погляду на горизонтальні рядки.

Сильний вплив на розповсюдження горизонтального розташування

тексту спричиняє і процес інтернаціоналізації японського листа, особливо

ділового. Необхідність спілкування з іншими країнами обумовлює прийняття

певною мірою багатьох норм, у тому числі і мовних, з метою забезпечення

найбільш ефективної комунікації. У багатьох країнах існує алфавітне письмо, у

якому передбачено горизонтальне написання. З урахуваннях цієї системи

працює і оргтехніка, діє діловодство, міжнародні лінії зв’язку, звірення текстів і

праця стають зручнішими, особливо, якщо існує необхідність перекладу з

однієї мови на іншу. Усі вищенаведені чинники сприяють тому, що спочатку у

діловому листуванні з іноземними діловими партнерами, а потім і у листуванні

між японськими фірмами стало застосовуватись горизонтальне розташування

тексту.

Однак у деяких випадках під час ділового листування, наприклад, у

підписанні конвертів, деяких видів карток перевага надається саме

вертикальним видам написання, що відповідає стилістичним особливостям цієї

сфери комунікації.

Таким чином, розташування тексту у японському діловому письмі

зумовлене низкою чинників, які спрямовані на підвищення ефективності

ділового листування як з іноземними партнерами, так і у листуванні між

японськими фірмами.

333

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ І

СТАЛІНСЬКИЙ РЕЖИМ

Озерський Ю.І.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Період 1939-1941рр в історії України – період суперечливого і болісного

інтегрування Західної України в радянську суспільну систему, період її

трагічних наслідків для інтелігенції

Напередодні Другої світової війни західноукраїнська інтелігенція за

своїми світоглядними позиціями не була однорідною. Вступ Червоної армії на

територію Західної України неоднозначно сприймався різними групами

місцевої інтелігенції. Пролетарська її частина підтримала радянську владу.

Інша частина – переважно службовці колишнього польського режиму – були

налаштовані непримиренно, вважаючи СРСР окупантом. Основна ж частина

інтелігенції зайняла очікувальну позицію.

Політика радянізації західноукраїнської інтелігенції, яку проводив

сталінський режим, включала такі напрями : «перевиховання» старих

спеціалістів і залучення їх до радянської громадської діяльності і репресії до

тих, хто не йшов на компроміс.

Висування на відповідальні посади при радянському режимі

здійснювалось на основі лояльності до влади та пролетарської солідарності,

рівень же освіченості провідної ролі не відігравав. Так, навіть серед партійних

керівників різних рівнів більше 70% не мали навіть середньої освіти.

На формування радянської інтелігенції впливала система направлень

інтелігенції зі східних областей України, яка передбачала переселення групи

фахівців з музейної, театральної справи, обліку цінностей і т. п.

Одним із основних чинників сталінської політики щодо місцевої

інтелігенції були арешти і депортації. Пошуки «ворогів народу» і терор набули

великого розмаху після ХУ зїзду КП(б)У, коли у всіх західних областях були

кинуті до в’язниці тисячі діячів культури, члени спортивних, кооперативних

організацій і навіть членів КПЗУ. Депортацію радянська влада вважала дієвим

засобом регулювання міжнаціональних відносин і зниження соціальної

напруги, ліквідації політичних конкурентів, руйнування попередньої системи

влади. Для західноукраїнської інтелігенції депортація була величезною

трагедією. У першу чергу депортували до Сибіру, Далекого Сходу і Казахстану

польських осадників, очільників попередньої влади, працівників лісової

охорони, а потім і всіх інших, кого запідозрювали у нелояльності до влади.

Чисельність депортованих за останніми підрахунками російських істориків В.

Парсаданова та М. Бугая із Західної України та Західної Білорусії у 1939-

1941рр склала 1 млн. 170 тис. чоловік.

Спроби заходами ідеологічного тиску і методами фізичного терору

підкорити інтелігенцію волі держави викликали різні форми протесту і опору,

появу ще більшої кількості противників сталінського режиму, що вилилось у

запеклу боротьбу проти радянської влади у другій половині 40-х – поч.. 50-х

років ХХ ст.

334

НЕСТАБИЛЬНОСТЬ В СОВРЕМЕННОМ МИРЕ БУДЕТ РАСТИ

Поступной А.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

Мир никогда не был стабильным, но уровень его нестабильности был

различным, достигая пика во времена крупных военных столкновений, которые

она и порождала. В результате этих войн противоречия сторон, претендующих,

как правило, на изменение своего положения в мировой или региональной

«табели о рангах», разрешались признанием приоритета интересов одной из

сторон. И напряженность, хотя бы временно, снижалась.

Поэтому рост мировой напряженности, кризиса, а в перспективе, и

возможность глобальной мировой войны, как стандартного способа его

разрешения, о которых с начала «двухтысячных» все чаще говорят эксперты и

аналитики разны стран, явление, в общем-то, для истории ординарное. Но

только не для тех, кому жить, а возможно и умирать в это время.

В основе нарастания нового кризиса лежит стандартная причина – смена

лидера. После развала Советского Союза США стали бесспорным властелином,

главой однополярного мира. При этом поверив самим и убеждая других в том,

что этому царству не будет конца. Вспомнить хотя бы претенциозную оду

Френсиса Фукуямы «Конец истории», которую преподносили не иначе как

новое Откровение. Увы. Уже в самом начале «нулевых» появился ряд работ с

обоснованием неизбежности конца современной модели мира, называемой «Pax

Ameriсana». А сегодня уже трудно не замечать реальные подтверждения этого

диагноза.

Причина объективна. Политическая власть – это, прежде всего, функция

от власти экономической. Превращение после Второй мировой войны США в

бесспорного лидера Западного мира опиралась на экономическую мощь:

половина все промышленной продукции мира производилась в Штатах. Все

остальное производное. Сегодня же роль ведущей экономики мира, если

считать по паритету покупательной способности (ППС) переходит к Китаю.

Более того, как посчитали американские экономисты, сегодня совокупный ВВП

стран G-7, то есть ведущих стран Запада, рассчитанный с учетом ППС,

уступает совокупному ВВП семи стран «с развивающейся экономикой» в число

которых входят Китай, Индия, Россия, Бразилия, Турция, Мексика и

Индонезия. Утрата лидерства в экономике неизбежно приведет к утрате

лидерства политического. И наибольшие потери грозят США – создателю и

главному бенефициарию современной модели мира. Это уже вряд ли возможно

изменить, но будут пытаться отдалить крах. И главный способ – максимально

затормозить развитие конкурентов, а заодно и своих партнеров. Созданием у

них хаоса и нестабильности в первую очередь. Так что спокойнее в мире в

ближайшей перспективе точно не будет.

335

ФРІЛАНС ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

Саппа Г.-М.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Модернізація економіки та соціального життя, триваючий науково-

технічний прогрес, наслідки глобальної фінансової кризи, яка торкнулась всіх

сфер життя – все це є причинами появи нових форм та видів зайнятості на

українському ринку праці. Фріланс відносно нове явище для сучасної України.

Якщо в західних країнах фріланс існує вже більше п’ятдесяти років, то в

Україні він почав розвиватись сім-вісім років тому.

Фрілансером в давнину називали середньовічного воїна, який мав власне

спорядження та пропонував свої послуги за певну плату. У сучасному світі

фрілансерами (англ. freelancer, вільний митець) називають людей, які

працюють переважно вдома, самі шукають проекти та можуть працювати на

декілька компаній без трудового договору.

Фріланс – це вид трудової діяльності (зайнятості) на ринку товарів і

послуг, що характеризується самостійністю вибору форми і місця її реалізації

та низьким ступенем залежності від роботодавця. Зайнятий у даному виді

діяльності працівник (фрілансер) володіє високим ступенем свободи і

можливостями самореалізації та творчого зростання, визначенням особистого

трудового порядку. Зайнятість фрілансерів регламентується законодавчими

актами трудового і цивільного права в частині позаштатної зайнятості,

самозайнятості, індивідуального підприємництва та зайнятості за цивільно-

правовими договорами. Індивідуальний підприємець виступає в якості

фрілансера лише у випадках, якщо він здійснює роботу, надає послуги або

виробляє товари інтелектуальної власності і не використовує найману працю.

Фріланс – це не просто зайнятість з використанням можливостей Інтернету, а

спосіб життя і самореалізації, це відхід від жорсткої регламентації, пов'язаної з

трудовим розпорядком, безпосереднім керівництвом і неодмінною присутністю

на робочому місці.

Фріланс має як позитивні, так і негативні сторони.

Плюси фріланса: можливість повністю розпоряджатися своїм часом і

вибирати для себе зручний графік роботи, інтенсивність трудової діяльності;

відсутність безпосередніх начальників; в деяких випадках відсутність

необхідності добиратися до місця роботи або можливість обирати зручний для

цього час і т.п.; можливість вибору цікавої роботи; великі заробітки в

порівнянні зі штатною роботою в офісі;

Мінуси фріланса: нестабільність доходів; відсутність спілкування з

спеціалістами у рідній сфері, що ускладнює підвищення рівня професійності

шляхом обміну досвідом; ризик неотримання оплати; необхідність постійно

шукати нові замовлення та проекти; проблема легалізації доходів; відсутність

соціальних гарантій роботодавця і соціального пакета.

336

ПОЛИТИКО-АДМИНИСТРАТИВНАЯ ЭЛИТА УКРАИНЫ:

ГЕНДЕРНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ

Семке Н.Н.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В XXI веке гендерное равноправие становится одним из ключевых

критериев, по которому можно судить о степени развития институтов

демократии и гражданского общества в той или иной стране.

Проблема полноправного представительства женщин в политико-

административных элитах становится первоочередной, что и ставит перед

политической наукой вопросы о поиске моделей и схем рекрутирования

женщин во власть и управление, и оказания государственной поддержки при

преодолении барьеров на пути продвижения женщин.

Детерминирующими факторами гендерных диспропорций политико-

административных элит Украины являются: особенности политической

культуры (ценности, установки, нормы и гендерные стереотипы);

социоэкономические факторы (образование, профессиональная деятельность,

доходы, гражданское состояние); институциональные факторы

(правительственная и партийная практики назначений, избирательная

система, образцы карьеры, система квот). Степень развитости политики

равенства полов может быть оценена таким показателем, как: число женщин

в парламенте.

Сегодня в украинском парламенте насчитывается пятьдесят женщин,

что составляет 11% от его общего состава. Это самая большая численность

женщин в Верховной Раде за всю историю независимости Украины.

В 2014 году выборы в украинский парламент по партийным спискам

впервые проходили по квотам, которые определяли минимальную

численность женщин в избирательных списках. Согласно норме Закона

Украины «Про політичні партії в Україні» женщин должно было быть не

менее 30% от общей численности кандидатов в депутаты. Фактически в

списках 20 из 29 зарегистрированных партий, поданных в ЦИК, количество

женщин было меньше, чем предусмотрено законом. А более внимательный

взгляд на список кандидатов в депутаты показывает, что женщины в

основном приставлены в конце списка, то есть в его непроходной части.

Что же касается выдвижения женщин кандидатами в депутаты от

политических партий по мажоритарным округам, то здесь наблюдается

полный гендерный дисбаланс. В 2014 году парламент Украины формировался

по смешанной избирательной системе: пропорциональной и мажоритарной.

48 женщин прошли в парламент Украины по общегосударственному

многомандатному округу и только две по отдельным избирательным округам.

Таким образом, очевидно, что гендерная структура нынешней Верховной Рады,

несмотря на позитивные сдвиги, свидетельствует о чётком «мужском» профиле

украинской законодательной власти.

337

ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ АБРЕВІАТУР І СКОРОЧЕНЬ

З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ

Сухова А.В., Тімановська М.Є.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В роботі розглянуто труднощі перекладу англомовних абревіатур і

скорочень українською мовою, а також шляхи подолання цих труднощів.

В час динамічного розвитку різних галузей науки і техніки з’являється

велика кількість нових понять, а, отже, й термінів і загальновживаних слів для

їх позначення. Оскільки спостерігається сучасна тенденція до спрощення та

пришвидшення процесу передачі інформації, виникає потреба у вживанні

абревіатур і скорочень, особливо в науково-технічній літературі, яка є сферою

найширшого ужитку складних та багатокомпонентних термінів.

Перш за все, розглянемо основні поняття досліджуваної теми.

Абревіатура визначається як іменник, який складається з скорочених слів, що

входять до вихідного словосполучення, або з скорочених компонентів

вихідного складного слова [2:9]. Скороченням прийнято вважати лексичну

одиницю, що формується шляхом морфологічного словотворення, при якому

певна частина звукового складу вихідного слова вилучається [1:135].

Абревіатури, зазвичай, поділяють на такі групи [4:43]: ініціальна

абревіація, тобто комбінація початкових літер або найважливіших частин

кожного наступного слова; абревіація, яка є комбінацією ініціальної

абревіатури та повного слова; внутрішньослівна абревіація, а саме зменшення

кількості літер з залишенням початкової і кінцевої; абревіація-елімінування,

тобто вилучення зайвих компонентів, що не приймають участі в утворенні

абревіатури.

Скорочення, в свою чергу, також мають певну класифікацію, яка включає

в себе наступні типи [3:47]: апокопа, афереза, синкопа, змішане скорочення.

Проведений аналіз перекладу абревіатур і скорочень показує, що серед

способів, які застосовуються для їх перекладу, є підбір відповідних

еквівалентів, транскодування, рідше описовий метод та спосіб запозичення слів

у мову перекладу. У доповіді більш детально розглядаються саме труднощі

перекладу зазначених лексичних одиниць і пропонуються найвлучніші способи

їх подолання.

338

САКРАЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ НА

ТОПОНІМІЧНІЙ МАПІ ХАРКОВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

Тахтаулова М.Ю.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків Починаючи з 60-х років на топонімічній мапі Харкова масово почали

з’являтися маркери, що були покликані формувати історичну пам'ять про Велику

Вітчизняну війну. Така політика керівництва знаходить своє відображення у

формуванні культурного ландшафту міста. У монументальній пропаганді та

топоніміці, пов’язаних з подіями війни, на перший план вийшли героїзація Рух

опору та визволення Харкова. У міському урбанімічному просторі зберігся

значний пласт таких топонімів. Джерелом номінації цих урбанонімів стали імена

Героїв Радянського Союзу та полководців, діячів радянського підпілля та

партизан, визначні битви та дати пов’язані з війною. Серед Героїв Радянського

Союзу почесне місце у пантеоні харківського Руху опору зайняв І. Бакулін,

О. Зубарев, Г. Нікітіна, тощо. У 1962 році топонімічний ландшафт міста

відобразив відразу вісім імен Героїв Радянського Союзу. Серед них генерали

А. Сохар та Л. Доватора, майори Е. Асхаров та Г. Рудік, капітан О. Ярош,

лейтенанти П. Широнін та М. Гомоненко, молодший лейтенант А. Добродецький.

1965 року цей перелік доповнився ще іменами І. Танкопія, С. Тарханова,

Є. Гуданова, Г. І. Ковтуна та П. Дзюби, Т. Ромашкіна. До 30 річниці вигнання

німецьких окупантів з Харкова, відбулася наступна хвиля перейменувань. Зокрема

в урбанімічному середовищі з’явилися імена маршалів І. Конева та П. Рибалка,

офіцерів А. Ощепкова, Д. Карбишева, С. Ковпака.

У 80-х роках у міський урбанімічний простір вписали імена маршалів

П. Батицького й Я. Федоренко, письменника, кореспондента газети «Правда»

С. Борзенка. Наприкінці десятиріччя розгорнулася кампанія з метою увічнення

імені маршала Г. Жукова. В результаті у 1990 році вулицю Шістдесятиріччя СРСР

перейменували у проспект Маршала Жукова.

Окрім Героїв Радянського Союзу харківський топонімічний ландшафт

збагатився багатьма іменами підпільників, що внесли значний вклад у визволення

Харкова. Серед них А. Китаєнко, П. Свинаренко О. Катаєв, В. Коновалов,

М. Труфанов. Кілька топонімів несуть інформацію про пам’ятні дати, події,

військові з’єднання пов’язані з війною. Серед них вулиці Двадцять Третього

Серпня, Харківських дивізій, Гвардійців-Широнінців, Панфіловців; проспекти

Перемоги та Слави тощо.

Взагалі, протягом другої половини ХХ ст. спостерігається тенденція щодо

зростання кількості топонімів, які у своїй номінації відображали політику

сакралізації пам’яті про Велику Вітчизняну війну. Аналіз списків вулиць Харкова

засвідчує це. Так, у 1954 році на топонімічній мапі Харкова нараховано 39 імен

Героїв Радянського Союзу, що отримали це звання за участь у Великій

Вітчизняній війні, а у 1973 – їх вже 84. Суттєво зростає і показник кількості

топонімів, що відображали героїку Великої Вітчизняної війни. На 1954 рік

знаходимо лише 4 топоніми, а 1973 року їх вже 29.

339

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР У ВИВЧЕННІ

ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

Телуха С.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В сучасному суспільстві все частішають відходи від конформізму та

відбувається орієнтація на індивідуальність. Не виключенням в цьому питанні є

застосування індивідуального підходу під час навчання в вищій школі.

Особливістю індивідуальної роботи в вишах є сприйняття особистості як

індивідуальності з неповторними своєрідними характеристиками, які

притаманні саме цій особистості і ніякій іншій.

Вивчення історії України відбувається в рамках існуючих правових засад,

де індивідуальна робота викладача зі студентом є окремою формою організації

навчальної роботи, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для

виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі

особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуальні консультації з історії України

проводиться для посилення мотивації студентів до пізнавальної діяльності і її

спрямування в відповідне навчальне русло. Основним завданням індивідуальної

роботи викладача зі студентами є розвиток активної пізнавальної діяльності

кожного студента з максимальною індивідуалізацією та урахуванням його

психофізичних особливостей і академічної успішності, що сприятиме

становленню особистості майбутнього фахівця. В рамках освоєння курсу історії

в технічному навчальному закладі це завдання відіграє важливу роль, адже

історія це гуманітарна дисципліна, студенти обираючи технічні спеціальності

апріорі ставляться до неї скептично. Курс історії в НТУ «ХПІ» є і легким і

складним водночас. Легкість полягає в тому, що загальну історичну картину

нашої держави студентська аудиторія повинна знати зі шкільного курсу.

Складність полягає в тому, що необхідно не лише володіти переліком основних

фактів та подій, а потрібен їх аналіз, поглиблене вивчення доленосних

історичних перипетій, вміння давати їм оцінку та робити власні висновки. Як

правило, студенти першого курсу (а саме з такими студентами відбувається

співпраця з дисципліни) не завжди розуміють, що від них вимагається і

починають працювати за звичною шкільною специфікою. В цьому напрямку

індивідуальна робота просто необхідна, під час якої викладач пояснює мету,

завдання курсу та наголошує на основних формах навчання.

Студенти НТУ «ХПІ», як і будь-якого іншого вузу, дуже різні за своїми

розумовими, психологічними здібностями, темпераментом, рівнем культурного

розвитку, саме це робить їх індивідуальностями і відмінними один від одного, і

саме завдяки цьому їх можна диференціювати та обрати завдання відповідного

рівня для кожного з них.

Таким чином, індивідуалізм в вивченні дисципліни «Історія України» є

корисним для студентів, адже сприяє виявленню їхніх особливостей,

полегшуючи їм процес навчання, та для викладачів, які завдяки індивідуальній

роботі та індивідуальному підході підвищують якість навчання та успішність

студентів.

340

ОРГАНІЗАЦІЯ СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНОГО ДИСКУРСУ У

ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Томілін О.М.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Поняття та термін «дискурс», який з’явився в лінгвістиці в 20-му столітті,

досі, як жоден інший лінгвістичний термін характеризується надзвичайними

протиріччями, туманними тлумаченнями і неймовірно загадковим вмістом. Вчені

філологи, лінгвісти, психологи та представники інші суміжних наук розробляючи

поняття «дискурс», часто тим самим вносять ще більшу плутанину в це

визначення.

Найсуттєвішою ланкою в методиці викладання іноземних мов вважається

ланка між викладачем та студентом, яку можна описати як таку, що визначає

навчальний дискурс. Спроби формалізувати структуру навчального дискурсу

привели до того, що до традиційної двохелементної схеми, яка складається з

умовних елементів «Викладач» та «Студент», додали ще елемент «Текст»,а потім

елемент «Професійні знання». Сама структура набула наступний вигляд

Професійні знання - Викладач - Текст - Студент - Професійні знання.

Така структура в набагато більшій мірі віддзеркалює складність сучасного

навчального дискурсу, який сам зазнає змін під впливом різкого розширення

освітнього простору та щільності комунікацій, що багаторазово виросла.

Аналіз структури сучасного заняття з іноземної мови, навчального процесу в

цілому та компонентів позааудиторної реальності дає змогу дійти до висновків

щодо зростаючої ролі навчально-методичних комплексів, що з’явилися як

відповідь на виклики інформаційного суспільства та потреби сучасного студента.

Ці навчально-методичні комплекси можуть характеризуватися

надзвичайним розміром, налічувати дуже багато ресурсів, включаючи відео та

аудіо та гігабайти інформації. Вплив таких навчально-методичних комплексів на

навчальний дискурс а відтак і на навчальний процес неможливо переоцінити, тому

перед методистами, як і перед вченими-теоретиками постає завдання аналізу

функціонування в сучасному навчальному дискурсі, що, в свою чергу, неможливо

без аналізу їх структур з виділенням їх спільних рис та тенденцій.

Такий аналіз може великою мірою спростити перехід до теоретичних узагальнень

щодо навчального дискурсу у викладанні іноземної мови та дозволити розвинути

нові підходи до дискурсу як загальнолінгвістичного явища.

Серед тенденцій, які було виявлено під час дослідження, можна зазначити

тенденції все більшого вживання мови молоді, із залученням все більшої кількості

сленгових слів та ідіом, відмови від виключного використання літературно-

книжкових слів та суворого дотримання літературної норми мови, все більш

демократичний змісту і наповнення навчального дискурсу, свободи від

стилістичних обмежень, зростання вживання лексичних одиниць, пов’язаних з

технологічною сферою функціонування англійської мови.

341

ДОРОБОК ІГОРА РОСТИСЛАВОВИЧА ЩЕКІНА У ГАЛУЗІ

КОНДИЦІОНЕРОБУДУВАННЯ

Ушенко П.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Науковий та педагогічний доробок одного із яскравіших фахівців галузі

кондиціонеробудування – Ігора Ростиславовича Щекіна потребує спеціального

дослідження. Закінчивши у 1959 р. Київський інженерно-будівельний інститут

(КІБІ) за спеціальністю “Теплогазопостачання та вентиляція” (санітарно-

технічного факультету), І. Р. Щекін отримав направлення на роботу до

Укргіпроенергопрому (м. Харків). Із 1967 р. працював завідувачем лабораторії

центральних кондиціонерів Всесоюзного науково-дослідного і проектно-

конструкторського інституту з обладнання для кондиціонування повітря і

вентиляції Кондвентмаш (ВНДIКондвентмаш), а із 1973 р. займав посаду

заступника директора із наукової роботи цієї установи. За час роботи в

інституті науковець керував перспективною темою у галузі кондиціонування

повiтря. Результатом його праці стала розробка центральних кондиціонерів

типу КТЦ і КТЦ-2, вентиляторів Ц4-75, повітряно-опалювальних агрегатів.

Дисертацію І. Р. Щєкіна “Исследование аэродинамичных показателей

компоновок центральных кондиционеров” захищено у 1973 р. Роботу виконано

у межах тематичного плану ВНДІКондвентмаш із вирішення проблеми

“Створення ряду центральних агрегатованих кондиціонерів

загальнопромислового призначення на базі уніфікованого обладнання для

систем кондиціонування повітря та вентиляції”.

Починаючи із 1979 р. і до нині працює на кафедрі “Теплогазопостачання,

вентиляція та використання енергетичних ресурсiв” Харківського

національного університету будівництва та архітектури, із 1983 р. є доцентом

кафедри, а із 1992 р. – професором. Головним напрямом його наукової

діяльності є створення високоефективних видів обладнання, розробка

теоретичних основ енергетичних аналізаторів систем опалювально-

вентиляційної техніки, управління енергоспоживанням систем опалення та

вентиляції промислових підприємств. Працюючи у ВНДІКондвентмаш та за

сумісництвом у вищому навчальному закладі, органічно поєднував науково-

дослідницьку діяльність обох установ. Став ініціатором спільних заходів у

реалізації актуальних питань галузі кондиціонеробудування.

Доробок у галузі кондиціонеробудування І. Р. Щекіна є вагомим. На

сьогодні він є автором 98 винахiдiв, 12 патентiв у 17 країнах світу. Окрім того,

І. Р. Щекін є дійсним членом Академії будівництва України, заслуженим

винахідником України та гідним продовжувачем династії фахівців галузі

кондиціонеролбудування. Адже, його батько, Ростислав Володимирович

Щекін, був одним із перших викладачів кафедри теплогазопостачання та

вентиляції КІБІ, яка була створена у 1948 р.

342

ОСВІТНІЙ ВПЛИВ РЕКЛАМИ

Федорець С.А.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

У сучасному світі реклама має дуже великий вплив. Відома, що

реклама може виконувати різноманітні функції для будь-якого виду

комерційної діяльності, який виробляє товари або послуги на продаж і що

цей вплив може бути драматичним на цю установу. З іншого боку, реклама

також впливає і на особистість, покупців як на групу, і на суспільство в

цілому. У зв’язку з цим у сучасному інформаційному просторі традиційно

виділяється 5 категорій:

1) ринок, 2) зв’язок, 3) освіта, 4) економіка, 5) суспільство.

Розглянемо освітній вплив реклами.

Люди вчаться з реклами. Вони дізнаються про товари, які є доступними

для них, і також вони вчаться того, як вони можуть покращити своє життя.

Реклама як просвітитель, вихователь, збільшує сприйняття, засвоєння

нового або невипробуваного і таким чином прискорює технологічний

прогрес у промисловості, збільшує можливість отримати заможніше життя

для всіх.

Але ще більше, ніж освітньою, реклама повинна бути успішною. Вона

також повинна бути переконливою, щоб примумити людей до дії, чи то

купівля різних сортів каші для сніданку із хлібних злаків, чи то регулярне

відвідування церкви. Ця переконливість звичайно має небагато спільного з

неупередженістю освіти.

343

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З

ДИРЕКТИВАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (2008/98/ЄС ТА 1999/31/ЄС)

У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Черкашина М.К.

Національний юридичний університет України імені Ярослава Мудрого,

м. Харків

В Україні сформовано законодавство про відходи, в якому закріплені

основні принципи державної політики у сфері поводження з відходами, ви-

значені основні умови, вимоги і правила щодо екологічно безпечного повод-

ження з відходами, а також системи заходів, пов’язаних з організаційно-

економічним стимулюванням ресурсозбереження та забезпечення мінімаль-

ного утворення відходів, розширення їх використання у господарській

діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне

середовище та здоров’я людини.Проте, воно частково відповідає вимогам ЄС і

потребує суттєвого перегляду на предмет узгодження з законодавством ЄС,

оскільки в багатьох аспектах суттєво відрізняються ключові підходи та окремі

принципи в сфері поводження з відходами, як в цілому, так і по окремих видах

відходів чи способах поводження з ними.

Наприклад, з метою гармонізації з Директивою 2008/98/EC законодав-

ство України в сфері поводження з відходами потребує суттєвої модифікації. У

зв’язку з тим, що існують значні розбіжності у понятійному апараті (зокрема,

відсутні визначення «роздільне збирання», «запобігання утворен-ня»,

«повторне використання» та ін.), необхідно доповнити та змінити термі-

нологію, визначену у законодавстві України, у тому числі з питань, що стосу-

ються окремих видів відходів, операцій поводження з відходами, суб’єктів

(ввести поняття дилера та брокера), тощо.

Окремої уваги потребують принципові підходи, визначені у Директиві

2008/98/EC щодо впровадження ієрархії у вирішенні питань поводження з

відходами. Потребують також закріплення в законодавстві про відходи та

інших пов’язаних нормативно-правових актах України положення про побічні

продукти та критерії їх визначення;критерії визначення завершення статусу

відходів (коли відходи припиняють бути відходами);запобігання утворення

відходів (у т.ч. про зменшення вмісту шкідливих речовин у відходах) та

введення розширеної відповідальності виробника;плани управління відходами

та програми запобігання утворенню відходів.

Слід також узгодити питання класифікації відходів, перелік та критерії

визначення небезпечних відходів. Додаткового регулювання потребують окремі

види відходів (наприклад, біовідходи, відпрацьовані мастила, визначення яких

відсутнє у національному законодавстві). Не встановлено й ті категорії

відходів, поводження з якими насамперед потребує запровадження роздільного

збирання.

Директива 1999/31/ЄС визначає класифікацію захоронень та поширю-

ється на захоронення безпечних відходів, захоронення небезпечних відходів та

захоронення інертних відходів. Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998

344

р. № 187/98 визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності,

пов’язаної з поводженням з відходами, в т.ч. з їх захороненням. Законодавством

врегульовано основні аспекти дозвільної процедури на здійснення операцій

поводження з відходами, порядок ведення реєстру місць видалення відходів.

Також існує низка нормативно-правових актів, державних будівельних та

санітарних норм, які регулюють питання будівництва та експлуатації полігонів

побутових та промислових відходів.

Проте, ці норми потребують перегляду та внесення відповідних допов-

нень з метою гармонізації з Директивою 1999/31/ЄС, у т.ч. щодо класифікації

захоронень, дозвільної процедури (наприклад, щодо фінансової гарантії заяв-

ника при отриманні дозволу на захоронення відходів), заборони захоронення

окремих видів відходів, процедури прийняття відходів до захоронення, заходів

контролю та моніторингу в період експлуатації, витрат на захоронення,

процедури закриття та наступних заходів щодо закритих місць захоронення,

щодо приведення існуючих місць захоронення у відповідність до вимог

Директиви або припинення їх функціонування.

345

КИРИЛИЧНІ ПЕРШОДРУКИ ХV СТ.

Шишкіна Є.К.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Поява книг, друкованих кирилицею, стала справжнім переворотом у

культурному житті східних слов’ян. Сьогодні дослідження кириличних

першодруків викликає великий інтерес у представників найрізноманітніших

сфер діяльності (істориків, філологів, бібліотекарів, робітників поліграфічних

виробництв, колекціонерів тощо).

Метою даної роботи є дослідження особливостей видання перших книг,

виготовлених за допомогою кириличного шрифту.

Варто відзначити такі результати дослідження:

1. Перша згадка про використання у книгодрукуванні кириличного

шрифту відноситься до 26 жовтня 1489 року, коли краківський друкар Ш.Фіоль

уклав договір з Я. Карбасом про виготовлення такого шрифту.

2. Типографія, у якій видавались кириличні першодруки, згадується у

матеріалах судової справи Ш.Фіоля проти Н.Сведлера з Нойбурга та бакалавра

Іоганна, яких він звинувачував у крадіжці паперу з краківської майстерні у

вересні 1490 року.

3. Першими достеменно відомими кириличними друкованими книгами є

«Часослов» і «Осьмогласник», видані у Кракові в 1491 році Ш.Фіолем.

Збереглось 8 екземплярів «Осьмогласника» (у бібліотеках Москви і Санкт-

Петербурга) та 26 екземплярів «Часослова» (у бібліотеках Києва, Львова,

Одеси, Москви, Саратова, Рима, Кракова, Вільнюса, Цетинє).

4. До кириличних першодруків ХV ст. відносять також «Тріодь пісну» і

«Тріодь цвітну», видавцем яких вважають Ш.Фіоля (лише на одному

екземплярі «Тріоді цвітної» є його типографська марка). Відомі 28 примірників

«Тріоді пісної» (у книгосховищах Києва, Львова, Москви, Санкт-Петербурга,

Саратова, Тюмені, Ярославля, Варшави, Рима, Софії) та 21 екземпляр «Тріоді

цвітної» (у Львові, Брашові, Варшаві, Кракові, Любліні, Вільнюсі, Римі,

Сентендре, Москві, Санкт-Петербурзі, Нью-Йорку).

5. Ш. Фіоль був першим типографом, який не тільки використав

кириличний шрифт, але й заклав основи поліграфічної традиції слов’янського

книгодрукування (були вирізані пуансони, виготовлені матриці і відлиті літери

з кириличним шрифтом, розроблені правила виключки, сформовані традиції

складання друкарської форми з кириличних літер, технікою ксилографії

вирізані елементи оформлення, характерні для слов’янських рукописів, які

пізніше знайдуть відображення у інших кириличних виданнях).

6. Сучасні дослідники відзначають тісний зв’язок поліграфічного

оформлення книг Ш.Фіоля з українськими, особливо галицькими, рукописами.

Слов’янські першодруки за свідченнями Захарія Копистенського (у «Палінодії»

та у передмові до «Бесід Іоанна Златоуста на 14 посланій апостола Павла»)

мали широке розповсюдження на українських землях, особливо у Галичині,

Підлящі і на Волині.

346

Наукове видання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ:

НАУКА, ТЕХНІКА, ТЕХНОЛОГІЯ, ОСВІТА, ЗДОРОВ’Я

Тези доповідей

ХXІІІ МІЖНАРОДНОЇ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

У чотирьох частинах

Ч. III

Укладач проф. Лісачук Г.В.

Відповідальний секретар Прісухіна Т.М.

Формат 60×86 /16. Ум. друк. арк. 15.2 Наклад 100 прим.

Надруковано у ТОВ «Планета – Принт»

61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 16

Свідоцтво № 24800170000040432 від 21.03.2001 р.