РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ editorial boardЧехов — дирек-тор...

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ЖУРНАЛУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇАГРАРНИХ НАУК

Видається з вересня 1922 р.(матеріали друкуютьсямовами оригіналів —українською та російською)Щомісячник

КиївРедакція журналу

«Вісник аграрної науки»2010

2 '10

EDITORIAL BOARDРЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

М.В. Зубець(головний редактор)

В.П. Ситник

(заступник головного редактора)В.А. Величко

(заступник головного редактора)Ф.Ф. АдаменьВ.В. АдамчукВ.Г. АндрійчукС.А. Балюк

М.Д. БезуглийВ.М. БулгаковА.М. ГоловкоІ.В. ГриникЯ.С. Гуков

Г.О. ЄреськоС.М. Кваша

П.І. КоваленкоП.В. Кондратенко

М.К. ЛінникМ.П. Лісовий

Д.О. МельничукМ.М. МусієнкоБ.С. ПрістерМ.В. Роїк

С.Ю. РубанМ.В. РубленкоП.Т. СаблукВ.Ф. Сайко

М.П. СичевськийВ.В. Снітинський

О.О. СозіновБ.Т. СтегнійО.Г. ТарарікоМ.А. Хвесик

M. Zubets(editor-in-chief)V. Sytnyk

(deputy editor-in-chief)V. Velychko(deputy editor-in-chief)F. Adamen'V. AdamchukV. AndriychukS. BalyukМ. BezuglyV. BulgakovА. GolovkoІ. GrynykYa. GukovH. YereskoS. KvashaP. KovalenkoP. KondratenkoM. LinnykM. LisovyD. MelnychukМ. MusiyenkoB. PristerM. RojikS. RubanМ.RublenkoP. SablukV. SaykoM. SychevskyV. Snityns'kyO. SozinovB. StegniyO. TararikoМ. Hvesik

ЮВІЛЕЇ

ЗМIСТ

січень 2010 р.

5 Загальні збори Української академії аграрних наук

14 Панасюк Б.Я. Всесвіт диктує свої закони

25 Головатюк Є.О., Ситар О.В., Таран Н.Ю., Новицька Н.В.,Каленська С.М. Ефективність ризогуміну при вирощуванні сої

30 Кирик М.М., Ковалишин А.Б., Ковалишина Г.М. Мікобіотанасіння пшениці озимої

33 Петриченко В.Ф., Пелех І.Я. Вивчення конкурентних взаємо-зв’язків і продуктивності кормових агрофітоценозів

37 Бондарчук А.А. Сортозаміна в сучасних умовах картоп-лярства

41 Довгань С.В. Довгостроковий прогноз розмноження лучногометелика в Україні

43 Козир B.C. Ефективність замкненого циклу виробництва іпереробки свинини

47 Шеремета В.І., Трохименко В.З., Литвиненко Т.В. Морфо-біохімічні показники крові корів в останню декаду тільності

51 Кириченко В.В., Задорожна О.А., Шарипіна Я.Ю., Юшкі-на Л.Л. Використання маркерів у селекції соняшнику

53 Булгаков В.М., Пилипака С.Ф. Теорія руху частинки добривау відцентровому розсіювальному апараті

57 Савченко Ю.І., Савчук І.М., Савченко М.Г., Чорна Л.І.,Гончарова К.В., Кальник Л.А. Концентрація 137Сs і важкихметалів у яловичині залежно від різного рівня цукру, протеїнута мікроелементів у раціонах бугайців

62 Лісовий М.М., Вагалюк Л.В., Чайка В.М. Екологізація агро-лісомеліоративних заходів захисту ентомофауни агроланд-шафтів Лісостепу

66 Кузнєцова І.В. Сучасний стан виробництва крохмалепро-дуктів у світі

69 Россоха В.В. Механізм державної підтримки аграрного секто-ра економіки в умовах членства України у СОТ

74 Тютюнник Н.В. Особливості генезису чорноземів у східнійчастині Степу Північного

78 Гринчук В.Ю. Зарубіжний досвід кооперативного руху у сферівиробництва та переробки молока

81 Качанова Т.В. Урожайність і якість зерна сортів вівса залеж-но від обробітку ґрунту та мінеральних добрив на чорноземахпівденних Степу України

83 В.Ф. Коваленку — 7084 С.М. Рижуку — 60

2

МЕХАНІЗАЦІЯ,

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

ТВАРИННИЦТВО,

ВЕТЕРИНАРНА

МЕДИЦ

ИНА

ЗЕМЛЕРОБСТВ

О,

ҐРУНТО

ЗНАВСТВО

,

АГРОХІМІЯ

РОСЛИННИЦТВО

,

КОРМОВИРОБНИЦТВ

О

ГЕНЕТИКА, СЕ

ЛЕКЦІЯ

,

БІОТЕХНОЛОГІЯ

ЕКОНОМІКА

ЗБЕРІГАННЯ

ТА

ПЕРЕРОБКА ПР

ОДУКЦІЇ

Вісник аграрної науки

АГРОЕКОЛОГІЯ

,

РАДІОЛОГІЯ

, МЕЛІОРАЦІЯ

СТОРІНКА МО

ЛОДОГО

ВЧЕН

ОГО

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

ТЕОРІЯ

НАУКИ

CONTENTS

3січень 2010 р.

ECONOMICS

GENETICS, SELECTION,

BIOTECHNOLOGY

MECHANIZATION,

ELECTRIFICATION

PLANT-GROWING,

FODDER PRODUCTION

LAND CULTIVATION,

SOIL SCIENCE,

AGROCHEMISTRY

STORAGE AND

PRODUCTS' PROCESSING

Вісник аграрної науки

LIVESTOCK BREEDING,

VETERINARY SCIENCE

YOUNG SCIENTIST'S

PAGE

AGROECOLOGY,

RADIOLOGY, MELIORATION

TOPICAL ISSUES5 General meeting of the Ukrainian Academy of Agrarian

Science

14 Panasyuk B. Universe dictates the laws

25 Golovatyuk E., Sitar O., Taran N., Novitska N., Kalenska S.Effectiveness of Rizogumin at growing soya bean

30 Kirik N., Kovalyshyn A., Kovalyshyna A. Mikobiota of seedsof frost-resistant winter wheat

33 Petrychenko V., Peleh I. Aspects of study of competitive correla-tions and level of productivity of stern agro-phytocenosis

37 Bondarchuk A. Sort changing in modern conditions of potatogrowing

41 Dovgan S. Long-term prognosis of reproduction of beet web-worm in Ukraine

43 Kozyr V. Effectiveness of the shut cycle of production andprocessing of pork

47 Sheremeta V., Trohymenko V., Lytvynenko T. Morpho-bio-chemical indexes of blood of cows in the last ten-day period ofpregnancy

51 Kyrychenko V., Zadorozhna O., Sharypina Ya., Yuskina L.Usage of markers in selection of sunflower

53 Bulgakov V., Pylypaka S. Theory of movement of corpuscle offertilizer inside cylindrical blade of the centripetal disseminatingapparatus

57 Savchenko Yu., Savchuk I., Savchenko M., Cherna L., Gon-charova K., Kalnyk L. Density of 137Cs and heavy metals in abeef depending on different level of Saccharum, protein andmicroelements in rations of bull-calves

62 Lesovoy N., Vaghalyuk L., Chayka V. Agro-forest-ameliorativemethods of guarding entomofauna of Forest-steppe agroland-scapes

66 Kuznetsova I. Up-to-date state of production of starch degra-dation products in the world

69 Rossoha V. Improvement of state support mechanism of agrariansector of economy in conditions of WTO membership

74 Tyutyunnyk N. Singularities of genesis of black earth in theEastern part of the Northern Steppe region

78 Grinchuk V. Foreign experience of cooperative movement in thesphere of production and processing of milk

81 Kachanova T. Productivity and quality of grain of grades of oatsdepending on soil cultivation and fertilizers on black earth ofSouth Steppe region of Ukraine

83 To V. Kovalenko — 7084 To S. Ryzuk — 60

THEORY OF SCIENCE

JUBILEE

4 Вісник аграрної науки лютий 2010 р.

Адреса редакції:03022, Київ-22,

вул. Васильківська, 37,тел./факс 257-40-81.

E-mail: [email protected]

Засновник і видавець —Українська академія аграрних наук

Редакція:А.П. Акімова, Н.Ф. Лайко,

Г.І. Смолянченко,Г.Г. Хурманець

Точка зору редколегіїне завжди збігаєтьсяз позицією авторів

Комп’ютерна верстка:І.О. Алейнікова

Комп’ютерний набір:Н.М. Чепіга,Н.В.Олійник

Редакція журналу«Вісник аграрної науки»

© 2010

Підписано до друку 10.02.10.Формат 70×100/16.Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 7,15.Умовн. фарбовідб. 14,8.

Обл.-вид. арк. 10,0.

Друкарня фірми «Есе».03142, Київ-142,

пр. Вернадського, 34/1.тел./факс 424-02-10/

424-02-10.

НАУКОВО$ТЕОРЕТИЧНИЙ

ЖУРНАЛ2010, №2 (682)

Свідоцтвопро державну реєстраціюКВ № 540 від 28.03.94.

Адреса видавця:01010, Київ-10,вул. Суворова,9

5Вісник аграрної наукисічень 2010 р.

Найактуальніше

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ17 грудня 2009 р. відбулася сесія Загальних зборів Академії. У її роботі взяли участь:

В.А. Ющенко — Президент України, В.І. Ульянченко — Глава Секретаріату ПрезидентаУкраїни, Ю.Ф. Мельник — член-кореспондент УААН, міністр аграрної політики України;

Я.М. Гадзало — академік УААН, заступник міністра аграрної політики України; керівніпрацівники Секретаріату Президента України, Верховної Ради України, КабінетуМіністрів України, Мінагрополітики України та інших галузевих міністерств і відомств,ректори вищих навчальних закладів аграрного профілю.Перед учасниками зібрання виступив Президент України В.А. Ющенко. Президент Ук-

раїни нагородив 14 провідних учених державними нагородами, серед нагороджених — пре-

зидент УААН М.В. Зубець, який удостоєний звання Героя України.На Загальних зборах заслухано та обговорено доповідь академіка УААН, віце-прези-

дента УААН М.Д. Безуглого «Завдання аграрної науки з енергетичного забезпеченняпотреб країни на основі виробництва і ефективного використання енергоносіїв з біо-сировини». В обговоренні доповіді взяли участь академіки УААН: В.Я. Месель-Веселяк іМ.В. Роїк, а також Г.М. Калетник — голова Української асоціації «Укрбіоенерго», в.о. рек-

тора Вінницького державного аграрного університету, В.С. Паштецький — директорКримського інституту агропромислового виробництва УААН, П.Ф. Петік — директорУкраїнського науково-дослідного інституту олій та жирів УААН, А.В. Чехов — дирек-тор Інституту олійних культур УААН.Про Концепцію наукового забезпечення установами УААН розвитку галузей агропро-

мислового комплексу України в 2011—2015 роках поінформував учасників Загальнихзборів академік УААН, перший віце-президент УААН В.П. Ситник.

Академік УААН, директор Інституту рослинництва імені В.Я.Юр’єва УААН В.В. Ки-риченко зробив наукову доповідь «Методологія трансферу інновацій в агропромисло-ве виробництво».Директор Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І.Вави-

лова УААН І.О. Чекрізов поінформував Загальні збори про відзначення 125-річчя Пол-тавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавилова УААН.

Загальними зборами Української академії аграрних наук обрано:іноземними членами УААН: Іванова Андрія Леонідовича — доктора сільськогосподарсь-

ких наук, професора, академіка Російської академії сільськогосподарських наук, віце-пре-зидента Російської академії сільськогосподарських наук (Російська Федерація); Шкори-ча Драгана Михайловича — доктора наук, професора Сербської академії аграрних наук(Сербія); Венгляже Кароля — доктора сільськогосподарських наук, професора, директо-

ра дослідної станції Національного Інституту зоотехнії (Польща);почесними членами УААН: Ющенка Віктора Андрійовича — Президента України; Тим-

ченка Віктора Наумовича — президента Української асоціації виробників і переробниківсої; Цибенко Катерину Іванівну — Заслуженого працівника сільського господарства Ук-раїни, заступника директора Державного підприємства «Дослідне господарство іменіДекабристів Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вави-

лова УААН».На Загальних зборах 6 ученим вручено нагороди Верховної Ради України та Кабінету

Міністрів України.Із заключним словом виступив президент Академії, академік УААН М.В. Зубець.

6 Вісник аграрної науки січень 2010 р.


Президент України Віктор Ющенко взявучасть у сесії Загальних зборів Українськоїакадемії аграрних наук. У своєму виступі Гла-ва держави окреслив головні завдання, на яких,на його думку, мають зосередитися науковці внинішніх умовах, насамперед, — це забезпечен-ня підвищення урожайності зернових. Президентконстатував, що науково-дослідні господарствапоказують непогані результати, але середня уро-жайність зернових в Україні становить 31 ц/га,водночас як у Європі вдвічі більше — 57 ц/га.«Переконаний, українські чорноземи при значноменших витратах здатні забезпечувати урожаї ненижчі, ніж у Європі», — сказав В. Ющенко.Президент зауважив, що перешкодою для роз-

витку АПК є відсутність спільного консолідовано-го погляду на ключові питання його розвитку. «Япереконаний, нам потрібна більш амбітна пове-дінка. У нас сьогодні є унікальні можливості», —наголосив він.Президент також зазначив, що очікує пропо-

зицій Академії щодо підвищення ефективності ви-користання бюджетних коштів. Глава державивисловив переконання, що державна підтримкаповинна надаватися тим виробникам, які здатніпродемонструвати позитивні результати у вироб-ництві, впровадженні технологій, збереженні дов-кілля та родючості земель.В. Ющенко наголосив на потребі розроблен-

ня нових, ефективних механізмів підтримки села,які стимулювали б підвищення виробництва. Вінвисловив упевненість, що науковці мають відігра-вати активну роль у розробленні нових підходівдо цього питання та модернізації існуючих.Ще одним завданням для науковців є створен-

ня комплексної програми розвитку ринкової ін-фраструктури.Віктор Ющенко нагадав, що другий рік поспіль

ми маємо рекордні врожаї. І це вимагає розви-вати логістику, будувати нові транспортні потуж-ності. «Не інвестор повинен диктувати Україні, деі що він хоче побудувати. Це держава має нада-ти інвесторові конкретні пропозиції з урахуваннямусіх параметрів — соціальних, екологічних, еко-номічних тощо», — зауважив Президент.Він також окремо звернув увагу на подальший

розвиток селекції.В.Ющенко наголосив на важливості посилен-

ня ролі науки в інтеграційних процесах, які пере-живає в тому числі й сільське господарство. «Яціную ваш внесок у досягненні членства Українив СОТ. Але одразу після цього ми знову зацик-лилися на внутрішніх проблемах», — сказав він.Важливим завданням Президент назвав і ос-

воєння альтернативних відновлювальних джереленергії. «Очевидно, Україні потрібно зробити ве-лику популяризацію цієї теми», — зазначивВ.Ющенко.У своєму виступі Президент також відзначив

позитивні зрушення, що відбулися в АПК Украї-ни протягом останніх років, зокрема завдяки впро-вадженню єдиного сільськогосподарського подат-ку, практики компенсації відсоткових ставок.«Очевидно, інструментарій, який використовуєть-ся з боку влади щодо стимулювання сільськогогосподарства, значно вдосконалився», — сказавВ.Ющенко. На його переконання, йдеться пропояву «певної культури відносин» між аграрнимсектором, державою, бюджетом. Глава державинагадав, що АПК в усьому світі має активну під-тримку з боку держави. Вочевидь, додав Прези-дент, якщо Україна хоче гідно конкурувати насвітовому ринку, нам треба проводити таку самуполітику.Говорячи про сучасний стан АПК, В.Ющенко

зокрема відзначив позитивну тенденцію ростуврожаю зернових в Україні. «Без українськогозерна сьогодні не формуються ключові попити ізапити на світовому ринку», — наголосив Главадержави, нагадавши зокрема, що сьогодні коженчетвертий долар українського експорту — це про-дукція агропромислового комплексу. «Сільськегосподарство — одна із небагатьох галузей, якав цілому не допустила спаду виробництва в умо-вах кризи», — сказав В.Ющенко, додавши, щоцим результатам сприяли і розробки Українськоїакадемії аграрних наук, які лягли в основу націо-нальних, державних і галузевих програм.Глава держави також окремо зупинився на тих

проблемах, які наразі мають українські аграрії,зокрема і через недоліки урядової політики. «Аг-ропромисловий комплекс залишається найменшринковою галуззю», — відзначив він. За слова-ми Президента, торговельні обмеження, адмініст-рування цін на продовольство, ручне управлін-ня ринком завдали «відчутного удару по аграрі-ях».Крім того, зазначив Глава держави, Уряд істот-

но зменшив бюджетну підтримку сільськогоспо-дарських виробників, водночас як усі європейськікраїни, особливо в кризовий час, намагаютьсядопомогти їм.За його словами, фінансування видатків за

рахунок загального фонду державного бюджетув 2009 р. майже в 7 разів менше, ніж торік. «Пе-реконаний, це не та аграрна політика, яка по-трібна сьогодні сільгоспвиробникам», — сказавВ.Ющенко. Так, бюджетна дотація на приріст по-голів’я корів виконана менш як на половину, авиплати на посіви цукрових буряків взагалі нездійснювалися. Нині зі Стабілізаційного фонду напідтримку розвитку підприємств АПК перерахо-вано лише 15% від запланованих на рік коштів(323 млн грн із 2,1 млрд грн).На переконання В.Ющенка, йдеться про

«політику кризи». «Сільське господарство фак-тично працює «всупереч». Всупереч такій полі-тиці має досягнення і прогрес», — констатував

Загальні збориУкраїнської академії аграрних наук



Президент. Він також звернув увагу на непрозо-рий характер роботи аграрного фонду, створено-го 2 роки тому.Глава держави критично оцінив практику Уря-

ду щодо організації імпорту традиційної для насаграрної продукції — нарощує імпорт молокопро-дуктів, м’яса та цукру замість підтримки націо-нального виробника (йдеться, зокрема про м’яс-ну продукцію).Президент також додав, що нині аграрна га-

лузь не може ефективно ввести в економічнийобіг свій головний актив і засіб виробництва —землю. Він нагадав, що Верховна Рада приймаєрішення щодо мораторію на продаж земель сіль-ськогосподарського призначення.За нинішньої складної ситуації на селі Україн-

ська академія аграрних наук має займати більшактивну позицію, вважає Глава держави. «У насбагато партнерів», — запевнив Віктор Ющенко.

Академік УААН, віце-президент УААН М.Д.Безуглий зупинився на завданнях аграрної на-уки з енергетичного забезпечення потреб країнина основі виробництва і ефективного використан-ня енергоносіїв з біосировини. У світі щорічно на20—25% зростає виробництво енергії з альтер-нативних джерел, серед яких все більшого роз-витку набувають енергоносії біологічного поход-ження. Такому розвитку передувало запровад-ження державних програм підтримки, а та-кож Директиви Європейського парламенту та Ра-ди ЄС.Питання забезпечення власними енергоресур-

сами актуальне і для України. Незважаючи наприйняті законодавчі і нормативні акти, виробницт-во і використання біопалива в Україні поки щомає епізодичний характер, освоєно лише окреми-ми підприємствами і зводиться переважно допостачання біоенергетичної сировини на світовийринок.З 2007 р. Українською академією аграрних

наук за відсутності додаткових бюджетних коштівзапочатковано науково-технічну програму «Ство-рити щорічно поновлювальні джерела біосирови-ни рослинного походження і розробити технологіїїх багатоцільового промислового використання»(«Біосировина»), якою передбачено створеннятаких джерел рослинної сировини, які могли бмати багатоцільове використання не тільки у па-ливно-енергетичному секторі, а й у харчовій, кор-мовій, фармацевтичній та інших галузях промис-ловості. У виконанні програми беруть участь 8науково-дослідних установ УААН, координаторомпрограми є Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’є-ва УААН.Науково-дослідним установам Академії у стис-

лі строки за умов обмеженого фінансування вда-лося отримати помітні результати, які дозволя-ють організувати масове виробництво біоенер-

гетичних культур в Україні і свідчать про принциповуможливість використання біопалива, передусім,для сільськогосподарської техніки. Нині розроб-лено відповідні технології переробки біосирови-ни і побічних продуктів, запропоновано проектидля урядових структур і аграрного бізнесу.По конкретних результатах виконання програ-

ми доповідач виділив 4 джерела біосировинисільськогосподарського походження.Провідними продуцентами олійної сировини в

Україні стали соняшник, соя та ріпак. Для забез-печення багатоцільового використання сортів ігібридів цих культур традиційного типу виникаєнеобхідність у їхньому селекційно-генетичномуполіпшенні і створенні максимального різноманіт-тя за жирнокислотним складом олії.Селекційними установами вже створено лінії

і гібриди соняшнику з умістом гліцеридів пальмі-тинової кислоти до 40%, стеаринової — 12, олеї-нової — 93 і лінолевої — до 88%. Рівень уміступальмітату у кращих сортах сої сягав 17%, стеа-ринової кислоти — 7, олеїнової — 39, лінолевої— 60%. Ідентифіковано лінії кукурудзи з умістомпальмітинової кислоти понад 28%, олеїнової —до 45 і лінолевої — вище 72%. Виділено сортиозимого та ярого ріпаку з оліями мононенасиче-них типів, у яких уміст олеїнової кислоти переви-щив 68%, а ерукової — 53%.Українські селекціонери запропонували това-

ровиробникам високоврожайні сорти і гібридисоняшнику, ріпаку, сої, гірчиці, інших олійних куль-тур, а елітні насіннєві господарства виростилинеобхідну кількість насіння для забезпеченнявиробництва.На жаль, нині переробна промисловість опа-

нувала переробку насіння соняшнику лише нахарчові цілі, поступово збільшуються обсяги пе-реробки сої, насіння ж ріпаку традиційно експор-тується.Вирішення проблеми збільшення виробницт-

ва кисневмісних добавок до моторних палив мож-ливе шляхом генетичного поліпшення культурнихрослин і досягнення на цій основі спадкового зак-ріплення необхідної якості крохмалю. Цей напрямселекції визначено як пріоритетний, ефективнийта економічно вигідний.У ході виконання наукових досліджень у ме-

жах генетичного різноманіття виділено гібридикукурудзи з умістом крохмалю понад 76%, дже-рела крохмалів амілозного і амілопектиновоготипів, а також ряд сортів зернових колосовихкультур з виходом біоетанолу до 500 л/1000 кгзерна.Доповідач зауважив, що, як і у випадку з олій-

ними культурами, переважна частка надлишко-вого зерна експортується для задоволення хар-чових, кормових і біоенергетичних потреб іншихкраїн, а переробна, енергетична галузі та тварин-ництво у нашій країні не використовують повною




мірою продукцію рослинництва для нарощуван-ня її обсягів власного виробництва.Особливу увагу у вирішенні проблем вироб-

ництва біоетанолу приділено використанню дляцього цукроносної сировини, основними джере-лами якої в Україні можуть бути цукрові буряки іцукрове сорго.В умовах жорсткої конкуренції на світовому рин-

ку цукру відновлення бурякоцукрової галузі Украї-ни за умов перепрофілювання частини потужнос-тей на біоенергетичні цілі може бути значношвидшим, що дасть змогу прискорити вирішен-ня не тільки економічних, а й соціальних проблем.Доповідач наголосив, що першочергову увагу

слід приділяти розробкам таких джерел біосиро-вини, які будуть мінімально збільшувати дефіцитпродовольчих культур на планеті.Аналіз структури собівартості виробництва біо-

дизельного палива показав, що часткове йогоспоживання у суміші з дизельним паливом мож-ливе в Україні, як і країнах Європейського Союзу,але тільки за умов бюджетних дотацій, держав-ного регулювання виробництва і споживання біо-палива. Використання біодизелю в аграрномусекторі носить епізодичний характер, хоча роз-роблена експериментальна установка для вироб-ництва біодизельного палива і декілька підпри-ємств вже виробляють обладнання для вироб-ництва біодизелю або продають імпортнеобладнання різної продуктивності.У Кримському інституті агропромислового ви-

робництва створено завод з переробки ріпаку надизельне паливо, який зможе забезпечити біоди-зелем сільгосптоваровиробників декількох адмі-ністративних районів Криму. У перспективі заводможна використовувати як полігон для перевіркиінноваційних розробок Академії в галузі біоенер-гетики в умовах Південного Степу.Особливої уваги потребує використання шро-

тів з олійних культур у годівлі тварин. Біоенерге-тична і комбікормова галузі агропромисловогокомплексу повинні стати взаємним доповненнямдо виконання Програми розвитку тваринництвана період до 2015 р. Нам необхідно принциповозмінити кормову базу галузі.У доповіді наведено основні результати дос-

ліджень з отримання біогазу від переробки гною.Потенційне виробництво 2,7 млрд м3 біогазу (щостановить до 10—16%-річного споживання при-родного газу у різні роки) повинно зробити цейбізнес інвестиційно привабливим.Незважаючи на значні переваги переробки

гною на біогаз, широкого розповсюдження такийвид утилізації відходів у вітчизняному сільськомугосподарстві не знайшов через недостатній збоку держави за екологічними наслідками забруд-нення навколишнього середовища, відсутністьдержавної підтримки, дефіцит коштів у сільсько-господарських товаровиробників на придбання

обладнання. Водночас викиди парникових газівв еквіваленті СО2 в аграрному секторі оцінюютьу 30,5 млн т. Зменшення їх на 30—50% зможезабезпечити за існуючих цін згідно з Кіотськимпротоколом надходження до державного бюдже-ту 150—200 млн доларів США щорічно. Вирішен-ня екологічних проблем, пов’язаних з виробницт-вом продукції на великих тваринницьких комплек-сах, та забезпечення енергетичної безпеки усільській місцевості мають бути спрямовані на ре-алізацію програми переробки відходів на біогаз,яка включатиме і нормативно-правове регулю-вання її функціонування, передусім, птахофабрикі свинокомплексів, і підтримку держави щодо роз-витку цього напряму біоенергетики і залученняаграрного бізнесу.Використання рослинних решток, які залиша-

ються після отримання основної продукції, і спеці-алізованих біоенергетичних культур в Українітільки розпочинається, хоча, з огляду на необ-хідність виведення з активного сільськогоспо-дарського обробітку 10 млн га еродованих і ма-лопродуктивних земель, вирощування багаторіч-них біоенергетичних культур на частині такихплощ може бути привабливим.Необхідно враховувати і традиційні напрями

використання соломи і стебел культурних рослиндля утримання і годівлі тварин та відтворенняродючості ґрунту.Вітчизняна промисловість налагоджує вироб-

ництво необхідного обладнання для використан-ня альтернативних видів палива, на ринку при-сутні котли іноземного виробництва. Але темпивпровадження таких технологій стримуються не-стачею значних капіталовкладень на переоблад-нання котелень і підготовку рослинних рештокдля спалювання, хоча термін їх окупності коли-вається у межах усього 2—3 років.Доповідач відзначив, що за вимогами часу

потрібні більш глибоке наукове обґрунтуванняпроблеми та вжиття Урядом відповідних органі-заційних заходів.Необхідно залучити до виконання програми

«Біосировина» додаткові кадри і кошти, покращи-ти координацію досліджень, для чого створитиспеціалізовану наукову установу в УААН з цихпроблем.Поставлені завдання щодо розширення дос-

ліджень з оцінки та добору вихідного матеріалудля селекції, зокрема забезпечення виробницт-ва не тільки вітчизняними сортами ріпаку, а йвітчизняними гібридами, розроблення показниківбіоенергетичної оцінки сільськогосподарськихкультур і запровадження реєстрації сортів і гіб-ридів за такими показниками. Доцільно значнорозширити використання молекулярно-генетич-них технологій для створення рослинної сирови-ни із заданими господарсько корисними влас-тивостями.




На наступному етапі виконання програми особ-ливу увагу слід приділити науковому забезпечен-ню переробки біосировини на біопаливо.Забезпечення комплексного вирішення постав-

лених проблем — таке завдання стоїть передвідділеннями Академії аграрних наук України.Особливої уваги потребує економічний блок

питань, у першу чергу, розроблення пропозиційщодо державної політики зі стимулюванняінноваційної діяльності у цій галузі і заходів тамеханізмів державної підтримки виробництва біо-палива.Надзвичайно важливим є вирішення пробле-

ми паритетності використання сільськогосподар-ської продукції на харчові і біоенергетичні цілі.Вкрай актуальним є розроблення Концепції роз-витку вітчизняного аграрного сектору з урахуван-ням продовольчої безпеки, виробництва біопали-ва і експортної політики України.Доповідач запропонував Загальним зборам

Академії ініціювати створення Загальнодержав-ної програми розвитку біоенергетики в Україні, довиконання якої залучити всі зацікавлені відомствата міністерства, і направити пропозиції керівницт-ву держави.

Директор Інституту цукрових буряківУААН, академік УААН М.В. Роїк зупинився наконцептуальних питаннях, які сприятимуть роз-витку сировинної бази для біоенергетики, зокре-ма це спеціалізоване виробництво біосировинина землях, виведених з продовольчих сівозмін, ітехнологічність культур. Наголошено на потребірозроблення відповідної комплексної спеціалізо-ваної програми. Наведено приклади ефективно-го використання для виробництва біоетанолу іпілетів: цукрових буряків, сорго, нових культур, атакож розкрито перспективи розвитку технічноїбази галузі.

Виконуючий обов’язки ректора Вінницько-го державного аграрного університету, голо-ва Української асоціації «Укрбіоенерго», док-тор економічних наук Г.М. Калетник, аналізу-ючи виробництво біоетанолу в світі, провіваналогію між Україною і Бразилією щодо енер-гетичного балансу. Завдяки розвитку бурякоцук-рової галузі та виробництву біоетанолу Україназможе відмовитися від закупівлі нафти і зеконо-мити мільярди валюти. Цьому допоможе такожЗакон України «Про сприяння виробництву та ви-користанню біологічних видів палива».Проаналізовано відповідність світової ціни на

зерно й ріпак і пально-мастильні матеріали, щоскоротить виробництво енергомістких видів рос-линницької і тваринницької продукції.Стабілізувати ситуацію в АПК може викорис-

тання рідких біопалив з біосировини. Для цьогопотрібно гармонізувати законодавство України до

європейського, виконання вимог Кіотського про-токолу та міжнародних домовленостей з регулю-вання клімату. На Мінагрополітики України слідпокласти відповідальність за розвиток нового сек-тору економіки — виробництво і споживання біо-палива.Наголошено на розробленні стратегічної кон-

цепції одночасного досягнення необхідного рівняекологічної та продовольчої безпеки.

Директор Кримського інституту агропро-мислового виробництва УААН , кандидатекономічних наук В.С. Паштецький присвя-тив виступ комплексному підходу до підвищен-ня ефективності виробництва біопалива з ріпа-кової олії і використання його для потребсільськогосподарського виробництва. Детальнорозглянуто технологію виробництва біопалива,яка використовується у Кримському інститутіагропромислового виробництва УААН. Вартістьобладнання становить близько 200 тис. грн,продуктивність установки — 1 т біопалива зазміну. Сировину вирощують за розробленою вІнституті технологією, яка дає змогу отримува-ти урожайність насіння ріпаку 3—5 т/га. Йогочастка в структурі посівних площ дослідногогосподарства Інституту становить близько 10%.Собівартість насіння — близько 1020 грн/т, авиробленого з власної сировини біопалива —3280 грн/т. Установою виготовлено понад 20 тбіопалива (потреба для інституту і дослідногогосподарства 70 т на рік), яке застосовують длятракторів різних марок для робіт різних видів іза різних навантажень.Використовуючи паливні суміші для двигунів

тракторів (70% дизельного пального і 30% біо-палива), установи можуть зекономити до 200тис.грн на рік. Явних змін у роботі двигунів не ви-явлено.Виробництво стає рентабельним за ціни ріпа-

кової сировини 2500 грн/т за умови використан-ня побічної продукції: макухи — як добавки в ком-бікорми для великої рогатої худоби та свиней,гліцерилу — для сушіння насіння чи обігріву про-мислових приміщень або (після додаткового об-робітку) як сировини в парфумерній промисло-вості.Для забезпечення енергетичної незалежності

держави необхідно запровадити дієві механізмизацікавленості виробників у переробці ріпаку намісцях. У багатьох господарствах регіонів є закон-сервовані олійні цехи, на основі яких з невели-кими витратами на сертифікаційне обладнанняможна зробити кооперативні, регіональні заводиз виробництва біопалива, в роботі яких будутьзацікавлені як виробники насіння, так і його пе-реробники.Наведено розрахунок потреби в біопаливі для

сільгоспвиробників АР Крим, які на 22,7% забез-




печені власним насінням ріпаку. Визначено ос-новні райони вирощування і частку посівів ріпа-ку в структурі посівних площ — менше 3%. Рівеньурожайності ріпаку можна підвищити завдяки від-новленню поливних земель для його посівів устеповому Криму.

Заступник директора з наукової роботи, за-відувач відділення організації господарюван-ня ННЦ «Інститут аграрної економіки», ака-демік УААН В.Я. Месель-Веселяк зупинився наметодиці обчислення собівартості біопалива зріпаку та зерна, зробив акцент на врахуванні вар-тості одержаної побічної продукції (макуха, кон-центрати, гліцерати та ін.). Розглянуто ефектив-ність використання соломи в різних напрямах.Можемо мати з 1 т соломи: при використанні напідстилку для одержання гною — 464 грн еко-номії порівняно з унесенням NPK у вигляді міне-ральних добрив; за безпосереднього внесення уґрунт — 91 грн, при спалюванні — 176—736 грнз 1 т залежно від ціни на газ (275—450 доларівСША за 1 тис. м3).У цілому, виробляючи гній, у 2010 р. можна

зекономити 8,8 млрд грн порівняно з використан-ням мінеральних добрив, у 2020 р. — 16 млрдгрн; при внесенні соломи безпосередньо на поля— відповідно 2,5 і 3,4, а при спалюванні соломив котлах — 25 і 37 млрд грн порівняно із засто-суванням газу. За розрахунками є змога збалан-сувати надходження і використання поживнихречовин у ґрунті.За розрахунками собівартість виробництва 1 т

біоетанолу із зерна становитиме 1376 грн протиціни бензину близько 5500 грн/т. Собівартість 1 тбіодизеля —1376 грн, при ціні дизельного пали-ва більше 6000 грн/т.Розрахунки свідчать про реальну економію

коштів у країні в найближчій перспективі — 39,9млрд грн, у подальшому — 62,4 млрд грн за всімацими напрямами.

Директор Інституту олійних культур УААН,кандидат сільськогосподарських наук А.В. Че-хов зупинився на розвитку сировинної бази длявиробництва біосировини. Найпоширенішою си-ровиною для біодизеля є ріпак і соняшник. ВІнституті олійних культур УААН здійснюють се-лекцію і насінництво 17 олійних культур, відпра-цьовано сортові технології вирощування та роз-роблено відповідні рекомендації для різних при-родно-кліматичних зон України.Акцентовано увагу на малопоширених олійних

культурах, які за показниками врожайності у ви-робничих умовах, умістом олії у насінні, її вихо-дом з одиниці площі навіть перевищують соняш-ник, мають нижчий коефіцієнт водоспоживання,

що особливо актуально нині, є зручними попе-редниками для озимих культур. Але їх вирощу-вання стримується, насамперед, відсутністю рин-ку збуту, стабільної фінансової та цінової політи-ки. Переробляються малопоширені олійнікультури в межах 3% від виробленої кількості,ріпак — до 8 %.Розвиток виробництва біодизеля в Україні,

налагодження переробки олійних культур спри-ятимуть підвищенню ефективності галузі рослин-ництва, стане можливим оптимізувати посівніплощі соняшнику, скоротивши їх до 3 млн га. Ви-вільнені площі доцільно використати під ріпак,збільшивши його посіви до 2 млн га, також 1 млнга засіяти гірчицею, льоном олійним, редькоюолійною та іншими культурами й отримуватиблизько 5 млн т олійної сировини для виробницт-ва біодизеля.В Інституті відпрацьовано замкнутий цикл ви-

робництва біодизеля, який включає технологіїпереробки вторинної сировини, розроблено тех-нологічну лінію виготовлення білкової фракції змакухи. Продукти переробки знайдуть застосу-вання у кормовиробництві та виготовленні палив-них гранул чи брикетів.Наголошено на відродженні вирощування ри-

цини в Україні, яка повинна стати експортноюкультурою. Інститут готовий розгорнути насінницт-во і надати відповідний науковий супровід. А покищо рицинову олію імпортують за ціною близько2 тис. доларів США/т на технічні цілі та 3,5—4тис. доларів США/т — для медицини.

Директор Українського науково-дослідно-го інституту олій та жирів УААН, кандидат тех-нічних наук П.Ф. Петік окреслив світові тенденціївиробництва олійних культур, рослинних олій, атакож використання виробничих потужностейоліє-жировими підприємствами України та розви-ток вітчизняної сировинної бази (соняшник, соя,ріпак) у 2007—2009 рр. і прогноз на 2009—2010маркетинговий рік.Обсяги переробки насіння ріпаку скоротилися

в Україні через низький попит на продукти йогопереробки (олія і шрот) на внутрішньому й екс-портному ринках, дисбаланс цін на сировину іолію, відсутність обмежень на експорт насіння,розвиток великих переробних потужностей у краї-нах ЄС. Крім того, кризова кредитна банківськаполітика не сприяла формуванню великих партійнасіння для економічно доцільної переробки.Обмеження вивозу ріпаку може призвести до

санкцій Всесвітньої торгової організації, томувкрай необхідно, щоб в Україні діяла на держав-ному рівні програма збільшення споживання біо-дизельного палива, тоді і внутрішні ціни на ріпа-кову олію і насіння будуть привабливішими.




Заслухавши та обговоривши доповідь віце-президента Української академії аграрних наукакадеміка УААН М.Д. Безуглого, Загальні збо-ри УААН відмічають, що дедалі більше увагив світі приділяється пошуку шляхів використан-ня поновлюваних джерел енергії. Це зумовле-но розширенням сфери використання та необ-хідністю економії вуглеводневих енергетичнихресурсів. Більшість розвинених держав світуактивно працюють над програмами одержанняі використання біопалива з рослинної сировини.Україна належить до енергозатратних і в той

же час малозабезпечених країн власними на-фтопродуктами. Щорічно споживається бензи-ну 5,5 і дизельного палива — 6,5 млн т, а за-безпеченість енергоресурсами, що виробля-ються з власної нафти, становить лише 10%.Тому пошук альтернативних джерел енергії єособливо актуальним.Використання зазначених можливостей

сприятиме зменшенню імпорту нафтопродуктів,забезпеченню національного суверенітету танаціональної безпеки держави. Проте, вироб-ництво і використання біопалива в Україні ос-воєне лише окремими вітчизняними підприєм-ствами, а наша держава поки що займається,головним чином, постачанням біоенергетичноїсировини на світовий ринок. Виробництво таекспорт насіння ріпаку за 10 років зросли відпо-відно у 22 і 39 разів, а обсяги переробки збіль-шилися лише у 1,5 раза. В результаті Українаувійшла в п’ятірку найбільших країн-виробниківта експортерів ріпаку і стала сировинним дже-релом для європейської біоенергетики, що по-тужно розвивається.Враховуючи необхідність ефективного вико-

ристання біопалива в енергетичному балансікраїни, як це передбачено законодавчими танормативно-правовими документами, ПрезидіяУкраїнської академії аграрних наук у 2007 роціприйняла рішення про розгортання робіт занауково-технічною програмою «Біосировина».З 2008 року у виконанні цієї програми, коорди-натором якої є Інститут рослинництва іменіВ.Я. Юр’єва УААН, беруть участь вісім науко-во-дослідних установ УААН. Програма перед-бачає створення джерел рослинної сировини,які можуть бути використані не тільки у хар-човій та кормовій, а й у паливно-енергетичнійта інших галузях. Виконання цієї програми роз-

почалося за відсутності додаткових бюджетнихкоштів, за рахунок перерозподілу фінансуван-ня уже діючих науково-технічних програм.Основні зусилля науковців протягом двох

років виконання програми були зосереджені навивченні господарськокорисних ознак сільсько-господарських культур біоенергетичного при-значення.За цей досить стислий період при обмеже-

ному фінансуванні науково-дослідними устано-вами Академії отримані позитивні результати,які дозволили організувати масове виробницт-во біоенергетичних культур, показати принци-пову можливість використання біопалива, упершу чергу для сільськогосподарської техні-ки, відпрацювати відповідні технології перероб-ки біосировини і побічних продуктів, впровади-ти розробки з використання біопалива і твер-дого палива з рослинної маси в досліднихгосподарствах. Селекціонери наукових установУААН змогли запропонувати товаровиробни-кам високоврожайні сорти і гібриди соняшнику,ріпаку, сої, гірчиці та інших олійних культур.Створено ряд скоростиглих та середньостиг-

лих стійких до несприятливих умов зовнішньо-го середовища гібридів соняшнику, що маютьурожайність насіння 3,0–3,5 т/га з вмістом оліїв насінні 48–52% і вмістом в олії гліцеридівпальмітинової кислоти до 40%, стеаринової —до 12%, олеїнової — до 93% і лінолевої — до88%. Крім того, створені скоростиглі та серед-ньостиглі сорти сої з урожайністю насіння 2,0–2,5 т/га, вмістом олії — 23-25% і підвищенимвмістом в олії гліцеридів.Ідентифіковано: сорти і гібриди озимого та

ярого ріпаку з урожайністю до 4,5 т/га, вмістомолії в насінні до 45%, сорти гірчиці з урожайністюдо 2,0–2,5 т/га, вмістом олії в насінні 40–45%;сорти рижію та конопель з високим вмістом волії гліцеридів лінолевої кислоти (відповідно до52 та 20%) і сорти маку з вмістом гліцеридівлінолевої кислоти до 75%; лінії кукурудзи звмістом в олії пальмітинової кислоти до 28%,олеїнової — до 45%, лінолевої — до 72%.Створено сорти озимого та ярого ріпаку з

вмістом олій мононенасичених типів, у якихміститься олеїнової кислоти понад 68%, еруко-вої — понад 53%. Селекційна робота в цьомунапрямі триває.Інститутом цукрових буряків УААН зробле-


Про завдання аграрної науки з енергетичногозабезпечення потреб країни на основі виробництва

і ефективного використання енергоносіїв з біосировини

ПОСТАНОВАЗагальних зборів Української академії аграрних наук

м. Київ 17 грудня 2009 р.


НАЙАКТУАЛЬНІШЕЗагальні збориУкраїнської академії аграрних наук

ний детальний аналіз потенційних можливос-тей виробництва біоетанолу з цукроносної си-ровини.Таким чином, за два роки роботи науково-

дослідних установ Академії над проблемоюстворення ефективних джерел біосировини длявиробництва біопалива були одержані такі ре-зультати:

- встановлено високу результативністьвикористання природного генетичногорізноманіття культурних рослин для ство-рення промислових джерел високоякісноїбіосировини;

- визначено, що найбільш ефективним ме-тодом створення джерел високоякісної олійноїбіосировини є генетичний перерозподіл жирно-кислотного складу олії, а створення джерелвисокоякісної крохмалевмісної біосировини —генетичний перерозподіл фракційного складукрохмалів;

- шляхом генетичного поліпшення якості то-варної продукції культурних рослин створенопромислові джерела олійної, крохмале- та цук-ровмісної сировини багатоцільового викорис-тання;

- розроблено технології використання висо-коякісної олійної та крохмалевмісної сировинидля отримання біопалива, технічних мастил, атакож нових видів високоякісних харчових про-дуктів.В той же час необхідно відмітити, що вирі-

шення загальнодержавної проблеми розвиткувітчизняної біоенергетики потребує інтенсивно-го і більш глибокого її вивчення.Загальні збори Української академії аграр-

них наукПОСТАНОВЛЯЮТЬ:1. Вважати розвиток виробництва і викори-

стання енергоносіїв з біосировини як складовоїзабезпечення енергетичних потреб країни не-достатнім.

2. Напрям досліджень, спрямованих на ви-рішення проблеми енергетичного забезпечен-ня потреб країни на основі виробництва і ефек-тивного використання енергоносіїв з біосирови-ни визнати актуальним.

3. Відділенням Академії до 1 липня 2010 р.розробити Концепцію розвитку вітчизняного аг-рарного сектора з урахуванням продовольчоїбезпеки, задоволення потреб біоенергетики таекспортної політики України.

4. Президії звернутися до Кабінету МіністрівУкраїни з клопотанням щодо розроблення Дер-жавної цільової програми «Біоенергетика» іззалученням до її виконання зацікавлених мі-ністерств і відомств.

5. Відділенням Академії розширити науково-дослідні роботи з даного напряму, об’єднавшифундаментальні дослідження з вивчення зако-

номірностей і особливостей формування біое-нергетичних ресурсів країни та прикладних дос-ліджень з питань розроблення технологій ви-рощування і переробки сільськогосподарськихкультур на біопаливо та їхнього просування наринок у новій комплексній науково-технічнійпрограмі УААН «Біоенергоресурси» на 2011–2015 рр.

6. Президії Академії:6.1. Внести в перелік науково-технічних про-

грам УААН на 2011–2015 рр. програму «Біое-нергоресурси»;

6.2. Звернутися до Уряду України з пропо-зицією щодо виділення додаткових бюджетнихкоштів на виконання науково-технічної програ-ми УААН «Біоенергоресурси».

7. Відділенню рослинництва:7.1. Підготувати пропозиції щодо необхідно-

го кадрового і фінансового забезпечення нау-ково-технічної програми «Біоенергоресурси» наперіод 2011–2015 рр.;

7.2. Внести на розгляд Президії питання прореорганізацію Інституту цукрових буряків УААНв Інститут цукрових буряків та біоенергетичнихресурсів УААН, визначивши його головною ус-тановою комплексної науково-технічної програ-ми УААН «Біоенергоресурси»;

7.3. Розширити дослідження з оцінки та до-бору вихідного матеріалу сортів і гібридів біо-енергетичних культур за показниками загальноїбіоенергетичної оцінки;

7.4. Інтенсифікувати роботу зі створеннягібридів кукурудзи та сорго з підвищеною вро-жайністю та високим виходом крохмалю і в2012 році передати такі гібриди на державнесортовипробування.

8. Відділенню землеробства, меліорації таагроекології, Відділенню рослинництва, Від-діленню зоотехнії, Відділенню зберігання і пе-реробки сільськогосподарської сировини таякості харчової продукції, Відділенню механі-зації та електрифікації, Відділенню аграрноїекономіки і земельних відносин, Відділеннюнаукового забезпечення трансферу інноваційактивізувати наукові дослідження із залученнянетрадиційних та поновлювальних джереленергії, включаючи технології одержання біога-зу з органічних відходів рослинного, тваринно-го, промислового (переважно харчове, пиво-варне, спиртове виробництво) та комунально-го походження.

9. Відділенню землеробства, меліорації таагроекології розробити науково-методичні ос-нови екологічної оцінки виробництва та пере-робки біоенергетичної сировини.

10. Відділенню зоотехнії активізувати науковідослідження з вивчення продуктивної дії таефективності використання побічної продукціївиробництва біопалива для годівлі різних віко-



вих груп великої рогатої худоби, свиней та птиці.11. Відділенню зберігання і переробки сіль-

ськогосподарської сировини та якості харчовоїпродукції разом з Відділенням рослинництва до1 квітня 2010 року підготувати пропозиції що-до підвищення ефективності та економічногостимулювання переробки насіння ріпаку на віт-чизняних підприємствах.

12. Відділенню аграрної економіки і земель-них відносин:

12.1. Забезпечити науково-методичне супро-водження досліджень з економічних проблемвиробництва біопалива, які здійснюютьсяпрофільними науковими установами УААН;

12.2. Розробити пропозиції щодо державно-го регулювання та стимулювання інноваційноїдіяльності в галузі виробництва біопалива.

13. Відділенню наукового забезпеченнятрансферу інновацій разом з іншими відділен-нями активізувати просування на ринок науко-вих розробок і реалізацію заходів, спрямованихна розвиток системи наукового забезпеченнявиробництва біопалива, зокрема, забезпечен-ня реклами на демонстраційних (технологічних)полігонах кращих вітчизняних сортів та гібридіврослин, які придатні для виробництва біопали-ва, видання рекомендацій та проведення що-річних навчань фахівців агропромислового про-філю з питань вирощування сільськогосподар-ських культур для переробки на біопаливо, атакож створення із залученням науково-дослі-дних і дослідно-конструкторських організацій та


господарств мережі УААН діючих демонстра-ційно-промислових біоенергетичних установокз виробництва біопалива з рослинної сирови-ни, біогазу та їхнього ефективного використання.

14. Рекомендувати науковим установам Ака-демії використовувати досвід Національногонаукового центру «Інститут механізації та елек-трифікації сільського господарства», Інститутуцукрових буряків УААН, Інституту рису УААН,Кримського інституту агропромислового вироб-ництва УААН щодо впровадження технологійвиробництва біопалива із рослинної сировини.

15. З метою пропаганди і впровадження но-вих технологій виробництва та використаннябіопалива забезпечити проведення науковихконференцій, круглих столів, семінарів; ввестирубрику «Біоенергоресурси» в наукових видан-нях установ УААН, в тому числі у «Віснику аг-рарної науки».

16. Відділенню землеробства, меліорації таагроекології, Відділенню рослинництва, Від-діленню зоотехнії, Відділенню зберігання і пе-реробки сільськогосподарської сировини таякості харчової продукції, Відділенню механі-зації та електрифікації, Відділенню аграрноїекономіки і земельних відносин, Відділу науко-вих кадрів і аспірантури організувати підготов-ку наукових кадрів з напряму «Біоенергоресур-си», передбачивши відповідні завдання у про-грамах підбору, підготовки та закріпленнянаукових кадрів вищої кваліфікації науковихустанов Академії.

Президент Академії М.В. Зубець

Віце-президент —головний вчений секретар В.В. Адамчук


УДК 330.8:524.78:504.004© 2010

Б.Я. Панасюк,академік УААНУкраїнська академіяаграрних наук

ВСЕСВІТ ДИКТУЄ СВОЇ ЗАКОНИ

Досліджуються два напрями кліматичнихпроцесів: перший — глобальні зміни природничихпроцесів; другий — антропологізм якфілософське поняття розгляду явищ природизалежно від властивостей і потреб людини.

Філософія, теорія. Закони Всесвіту і приро-ди на планеті Земля в людській цивілізації про-являються через об’єктивні закони, що визнача-ють правила і параметри поведінки всього живо-го. Людина, як частина живої природи, володіючисвідомістю, істотно впливає на стан і динамікунавколишнього середовища відповідно до своїхпотреб. Проте перспективи змін природи визна-чаються відповідно до її законів, на які людинахоча й не впливає, але повинна їх знати, щобвлаштовувати свою життєдіяльність у згоді з при-родою.Життя людини, навіть кількох її поколінь, над-

звичайно коротке порівняно з періодами в міль-ярди років змін у природі. За цей час розрива-ється ланцюг реальних процесів і накопичуєтьсябагато таємниць, які існуватимуть й у перспективі.Людство донині так і не дійшло до розуміння пер-шооснови природи: появи десятків різних типіватомів, які, на думку більшості вчених, утвори-лись із водню, який є найпростішим із атомів;глибшого розуміння матеріального і нематері-ального; Сонячної системи та планети Земля.Древні філософи визнавали, що все існуюче

від природи поділяється на тіла й величини, якіє основою розвитку та безперервності. Аристо-тель писав: «Тело — то, что делимо во всех из-мерениях. Величина, делимая в одном измере-нии, есть линия, в двух — плоскость, в трех —тело, и, кроме них, нет никакой другой вели-чины» [1]. Здавна філософська думка пояснюва-ла «три» як вимірник, суть усього вимірювання уВсесвіті. Сімпліцій [1] cтверджує, що все як час-тина природи має тіло і величину, наприклад, во-гонь, вода, дерево, каміння, тварини й рослини,матерія і форма, а живі організми — ще й душу.Біблія взяла для себе трійцю — «отець», «син»,«дух».Наша планета Земля є тіло й величина сві-

тового Цілого, яка відповідає думці піфагорійців,що «ціле» і «все» завершене «определяетсячерез число три: начало, середина и конец со-ставляют число целого, и при этом троицу»[1]. Триєдиний вимір — час, простір, матерія без-

конечні в минулому та майбутньому. Виходячи зтвердження, що час, простір і матерія єдині, мож-на констатувати, що матерія, зокрема живі орга-нізми, розвиваються в часі від найпростішого(бактерій та інших одноклітинних) до складного(тварин), найскладнішого (людини) і найдоскона-лішого (невідомих істот), а також простору, щосвідчить про наявність живої матерії, організмів,які населяють інші планети та знаходяться наіншому рівні розвитку, ніж людина. Тому є підста-ви думати, що чим далі назад, тим простішоюбула матерія й розвивалася вона від ефірнихчастин, електронів, протонів, атомів, молекул,кисню, заліза, водню, вуглецю, аж до найсклад-ніших: планети, сонця, прості живі організми...Далі матерія ускладнювалася, разом з нею вдос-коналювалися живі організми, рослинний і тва-ринний світ.Враховуючи час і простір матерія продовжує

розвиватися й удосконалюватися в інших соняч-них системах і на інших планетах на основі пев-них експериментів, скажімо, людської цивілізації.На планеті Марс навколишнє середовище скла-дається з 95% вуглекислого газу, а тому є деякіпідстави думати, що в разі встановлення можли-вості існування там життя будуть підстави ствер-джувати про можливість різних форм життя і жи-вих організмів у Всесвіті.Планета Земля як тіло та величина Цілого,

тобто Сонячної системи, з’явилася в її складі звеличезної розжареної маси, охолоджувалась,створюючи сприятливі умови для існування жи-вих організмів. Ураховуючи час і його дію може-мо сказати, що з подальшим охолодженням, колисприятливі умови зникнуть чи кардинально змі-няться, змінюватимуться також живі організми.Це ж стосується всіх тіл і величин, розташованихна планеті Земля.Усі зміни в часі, просторі та матерії простежу-

ються в кліматичних проявах, а тому для їхньо-го пізнання треба вивчати не самі кліматичні змі-ни, а їхні першопричини: об’єктивні природничіпроцеси і дії людини.Наприкінці ХХ і початку ХХІ ст. людство на-

Теорія науки


стійно шукає відповіді на запитання, що його очі-кує: потепління чи похолодання. Наука визнає,що наша Сонячна система і мільйони планет уВсесвіті, зокрема й Земля, мають початок, сере-дину і кінець, а далі, відповідно до безперерв-ності, знову початок, середину й кінець. На цьомушляху потепління змінюється похолоданням інавпаки, похолодання потеплінням, що супровод-жується численними землетрусами і затоплення-ми величезних територій, а після цього настаютьвідносно спокійні епохи. Ці закономірні процесивідбуваються з деякими відхиленнями в часі, ачерез їх швидкоплинність і миттєвість життя лю-дини створюється ілюзія, що все постійне, нашаСонячна система та її планети незмінні, а тимча-сові відхилення в той чи інший бік є кінцем. Тоб-то, кліматичні зміни мають об’єктивні та суб’єктивніпричини, що вимагає досліджень і пояснень.Причини потепління чи похолодання. У

безкінечному просторі й часі постійно змінюють-ся орбіти Землі, Марса, Сатурна та інших планетСонячної системи, що впливає на зовнішнє івнутрішнє середовище кожної з них, цей впливвідчувають і живі організми нашої планети. На-приклад, за останні 100 років середня темпера-тура підвищилася на 0,6%. Тільки за 1928—2003 рр.льодовий покрив відступив на 23 км; руйнуєтьсяекосистема. Існують твердження, що тільки за ос-танні 15 років льодовий покрив Арктики зменшив-ся на 25—30%. Багатьма робиться висновок пронастання незворотнього потепління. Канадськівчені підтверджують, що за останні 100 років се-редня температура підвищилася майже на одинградус за Цельсієм, але в цей період основначастина цього потепління припала на період до1930-х рр., тобто до промислової революції.Після цього 35 років (1940—1975) спостерігализниження температури в середньому на 0,2°С, аз 1975 р. температура знову почала підвищува-тися з піковим приростом у 1998—2000 рр. На-ведені короткі періоди кліматичних змін залежатьне стільки від неконтрольованої діяльності люди-ни, скільки від впливу законів Сонячної системи,що діють у загальних довгострокових епохахкліматичних змін, підпорядкованих, у свою чер-гу, законам Всесвіту, тобто складові частинипідпорядковані космічному Цілому. В цьому кон-тексті треба розглядати динаміку процесів у Кос-мосі і на планеті Земля.Космос. У Космічній системі зміни температур

коливалися: перше зниження температур упро-довж ХІV ст. до 1380 р.; пом’якшення клімату1500—1560 рр.; наступ альпійських льодовиків1590—1640 рр.; нові наступи похолодання близь-ко 1720, 1740, 1770 рр.; другий наступ зниженнятемператур — між 1815-м і 1859—1860 рр. Якщопорівнювати минулі періоди та сучасність і відпо-вісти на запитання — чи можна порівняти літо1420 р. з літом 2003 р., то вчені наводять такутенденцію: «Усі місяці від лютого до серпня 1420р. були принаймні вдвічі теплішими від середніхпоказників холоду і тепла в ХІХ—ХХ ст. … дуже

Всесвіт диктує свої закони

тонкі кільця дерев відповідають завершенню літа1473 р., якому дуже бракувало води» [2]. Дехтоз учених дотримується думки, що Земля сталапрогріватися, але доказів у них бракує, більшебез аргументів і логіки. Натомість існує чималоприкладів, які підтверджують, що тенденція Землівсе-таки до похолодання, яку ми, посилаючись назагальну тенденцію Космосу — початок, середи-на, кінець, — також підтримуємо.Існують такі пояснення цих змін: передусім,

Сонячна система знаходиться у довгострокових,мільярдних часових вимірах параметрів руху Кос-мосу; друге, наступають певні зміни орбіти пла-нети Земля під дією законів руху в нашій Со-нячній системі; третє, вплив людського факто-ра на глобальний клімат, який дедалі частішає йпосилюється. Дія людського фактора відчуваєть-ся на всій планеті та вносить істотні зміни в при-родні процеси: щороку викиди двоокису вуглецюстановлять 3,3 млрд т, що на 30% більше, ніж допромислової революції; розрахунки показують,якщо не вжити кардинальних змін, то концентра-ція вуглекислого газу в атмосфері Землі до 2025 р.подвоїться, а тому наблизиться загроза так зва-ного парникового ефекту. Експерти ООН висло-вили думку, підтриману ученими країн «Великоївісімки», що головною причиною нинішнього ста-ну клімату є парниковий ефект, який зумовлюєпотепління через значні викиди вуглекислого газу(СО2) і метану (СН4). Ряд учених ставлять підсумнів такі твердження, зокрема академік УААНВ.Ф. Сайко, досліджуючи історію кліматичних від-хилень, відзначає, що «періоди потеплінь зміню-ються похолоданнями і навпаки», наводить ре-зультати своїх досліджень і висновки з цієї проб-лематики [4]. Посилаючись на Англію у ХІ—ХІІІ ст.,коли всюди вирощували виноград, а англійськівинороби конкурували з французькими, а томувчений ставить суттєве запитання «Про який пар-никовий ефект щодо потепління клімату можейти мова, якщо тоді не було вугільних елект-ростанцій, автомобілів, заводських труб таінших джерел забруднення атмосфери» [4]. Щож до збільшення викидів в атмосферу він вважає,що «збільшення вуглекислого газу (СО2) є непричиною потепління, а його наслідком».Вплив парникового ефекту, вважають ряд уче-

них, значно спричинить підвищення рівня моря,розпочнуться різкі коливання температури, щопризведе до зростання частоти і потужності по-веней та посух. Подібні катаклізми нині почасті-шали, деякі країни в Азії потерпають не тільки відземлетрусів, а й затоплення величезних тери-торій суші океанською водою та снігових заметівна просторах Європи та Північної Америки.Пояснення динаміки потепління чи похолодан-

ня вимагає врахування багатьох кліматоутворю-вальних факторів і об’єктивних природних циклів:загальної тенденції Сонячних систем та їхніх пла-нет; змін орбіт планет, зокрема Землі як під дієюзаконів Всесвіту, так і законів Сонячної системи,зміни в середині планет і суб’єктивної діяльності

ТЕОРІЯ НАУКИ



людини. Адже дослідження динаміки змін кліматумає і значний практичний інтерес, зокрема з точ-ки зору раціонального використання земельнихресурсів, передусім, оцінки продуктивної здатностіґрунтів. Тому, зважаючи на потужний аграрнийпотенціал нашої країни, прогнозування розвиткуагросистем і зокрема врожайності сільськогос-подарських культур має ґрунтуватися, як зазна-чає доктор сільськогосподарських наук В.А. Ве-личко [3], передусім, на врахуванні законів при-родної циклічності, а також й інших чинників змінагрокліматичних умов.Зміни клімату. Людина стала помічати, що

впродовж ХХ і на початку ХХІ ст. почастішали ка-тастрофічні природні явища, небачені циклони,потужної сили урагани, хвилі, тобто настає якіс-но новий період на нашій планеті та в Сонячнійсистемі.З погляду на реальні процеси у навколишньо-

му середовищі людство охопила тривога, викли-кана начебто настанням потепління, створеноготак званим парниковим ефектом. Учені, керівни-ки багатьох держав зробили висновок, що своєюпромисловою діяльністю людина забруднює при-родне середовище, погіршуючи умови свого жит-тя; промислове виробництво викликає катаст-рофічне підвищення температури на планетіЗемля. Кліматологи пояснюють зростання гло-бальних температур повітря спалюванням вели-кої кількості палива, яке утворює вуглекислий газ(СО2) і відгороджує її від сонячних променів і всередині підвищується, як у теплиці, температу-ра повітря.Звичайно, парникові гази негативно впливають

і впливатимуть на навколишнє середовище, алене вони викликають глобальні природні явища,які почастішали і стали масштабнішими. Деякікраїни, зокрема США, Китай, Росія та ін., якихзвинувачують у найбільшому поповненні забруд-нювальних речовин в атмосфері, не поспішаютьпідписувати, а тим більше виконувати так званийКіотський протокол, схвалений у 1997 р. багать-ма країнами, про зменшення викидів в атмосфе-ру. Водночас відомо, що США і Китай потерпа-ють від багатьох природних катаклізмів, здаєть-ся, більше інших країн. У 2009 р. країни світузнову обговорювали цю проблему, але так ні дочого й не домовились; уже майже не було чутипро потепління, а лише про кліматичні зміни.Це є свідченням того, що не лише викиди газів

в атмосферу спричиняють підвищення темпера-тури повітря. Деякі вчені пропонують взагалі нічо-го не робити проти «парникового ефекту», оскіль-ки йде природний цикл і потепління само прой-де десь до 2035 р., але з таким твердженням неможна погодитися, бо забруднення атмосферизумовлює розширення негативних процесів, атому проблеми екології повинні дедалі більше йбільше турбувати людину, а це, мабуть, єдине,що вона спроможна здійснити для свого захисту.Водночас, людство все більше й більше сти-

катиметься з проблемами, які виникатимуть пе-

ред ним унаслідок настання об’єктивних природ-них процесів. Практика свідчить, що на такі про-цеси людський вплив мінімальний.К.Е. Ціолковський, вивчаючи Всесвіт, накрес-

лював програми протистояння проблемам, які на-суваються на людську цивілізацію з боку Космо-су, серед яких важливу увагу приділено проблемі«спасение в случае понижения солнечной тем-пературы и, следовательно, спасение всего хо-рошего, воплощенного человечеством…» [5].Сонце світить мільярди років, подаючи світло,оживляючи матерію на планетах, що охолонули,зароджуючи на них життя рослинного і тварин-ного світу. В наступному Сонце охолоджується,накопичуючи енергію в середині планети, що при-зводить до вибуху, який створює туманність із на-ступним, через мільярди чи більйони років, фор-муванням нових планет, висловивши при цьомудумку, що «Все астрономические единицы жи-вут и умирают, чтобы снова возникнуть» [5].Відповідно до єдиних законів Космосу наша Со-нячна система також знаходиться не на шляхунагрівання, а охолодження, а з нею в такому ста-новищі перебуває планета Земля.Отже, чимало представників світової науки

дотримуються єдиної думки — процеси розвит-ку Всесвіту мають проходження від високих донизьких температур. Поверхня кожної планети, втому числі Сонця, охолоджується, а всередині на-копичується радіоактивна матерія і насамкінецьвиникає вибух.Водночас не треба відкидати й такого припу-

щення, що на інших планетах Сонячної системи,де середовище зовсім не схоже на те, яке бачи-мо на планеті Земля, непридатне для проживан-ня людини. Але не виключено, що природа ство-рила інші цивілізації з більш високим рівнем ор-ганізмів, які можуть існувати саме в тих умовах,скажімо, Марс чи Юпітер.Планета Земля перебуває в процесі багато-

мільярдних часових поясів переходу від високихдо сприятливих температур, а далі до охолод-ження. На цьому шляху планета Земля перебу-вала на відстані від Сонця, коли були створенітемператури навколишнього середовища, щосприяли самозародженню живих організмів, які внаступні мільярдні періоди розвивалися від най-простіших до найдосконаліших організмів. За цейперіод відбувалася зміна температури в окреміперіоди, а їх було чимало — то зниження, топідвищення, але основна тенденція — не в бікпідвищення, а пониження температурного режи-му.Вимірювати коливання температур повітря

люди розпочали у північній півкулі з 1841 р., щодає змогу дещо краще знати про ситуацію з під-вищенням і зниженням температур. Відомо, щоу північній півкулі на широтах Новоросійська іМонреаля повітряні потоки за 30 днів обгинаютьземну поверхню і, звичайно, вони впливають напогоду впродовж місяця, що вимагає постійноговиміру температур у даному напрямі. Виміри тем-




ператур у цій частині півкулі свідчать, що їхнійрівень характеризується випадковими стрибкамиі вони непридатні для довгострокових прогнозівпогодних процесів. Проте середні значення тем-ператур, наприклад десятилітній, а ще краще 5-річний періоди, характеризуються меншимистрибками, а тому правомірним є висновок проколивання в середині століть, десятиліть, п’я-тиліть. Наприклад, за 100 років ХХ ст. середньо-річна температура повітря підвищилася на 0,7оС,але таке значення досягнуто переважно за ос-танні 10 років (1991—2000) минулого століття,яке становило 0,3—0,6оС. Стрибки температурспостерігаються не лише за роки чи десятиліття,але навіть щомісячно. Відхилення середньої мі-сячної температури повітря за 1991—2000 рр. відстандартної норми ознак клімату за 1961—1990рр. характеризується такими показниками: засічень — серпень середні значення температурпідвищувалися: за вересень — грудень, навпа-ки, в усі місяці знижувалися [6].Періодичні, короткострокові зміни клімату лю-

дина спостерігала з давнини і не надавала їмтакого значення як нині, хоча періоди потеплін-ня й похолодання постійно супроводжували і суп-роводжуватимуть людство. З історико-літератур-них джерел давно відомо про зміни клімату напланеті Земля. Ще 2400 років тому Геродот (490і 480 — близько 425 рр. до н.е.), проводячи першесистематичне дослідження життя і побуту скіфів,описав південь України, а це територія, де існу-вала Запорізька Січ. У ті далекі часи Геродота іпізніші періоди, зокрема Запорізької Січі, приблиз-но 30-ті роки ХVІ ст., від Каховки на південь рос-ли великі ліси і всю південну територію знаме-нитий грецький історик називав Поліссям. Нинітам Каховське водосховище, далі на південь уз-довж морського узбережжя простягаються довгіпіщані коси, жарке літо з частими суховіями у квітні— травні та малосніжна, порівняно холодна зима.Глобальні закономірності в природі й кліматич-

них процесах формуються під дією тільки довгот-ривалих стабільних циклів, які існують ужемільйони років, знаходячись під дією як нашоїСонячної системи, так і гравітаційної взаємодіївсіх тіл у космічному просторі. Виходить, що су-часне підвищення температури відрізняється відминулих періодів тільки тим, що людина навчи-лася вимірювати температуру, а одночасно бу-дувати машини і літаки, спалюючи ними багатопального. Але як кілька тисячоліть тому, так самояк і тепер, теплі періоди змінювалися холодни-ми, і навпаки. Про подібну ситуацію свідчать змі-ни температур за останні 100 років. Тому викли-кає великий сумнів, що такі характеристики мо-жуть свідчити про насування глобальногопотепління, або якісь інші коливання. Амплітудакороткострокових температурних коливань зале-жить не стільки від космічних закономірностей, яквід внутрішніх і зовнішніх процесів Сонця таЗемлі, а саме — умов теплообміну між океаном,атмосферою і земною поверхнею, від переміщен-

ня оболонки та ядра Землі й напрямів і швид-костей переміщень її внутрішніх магматичнихшарів.Людству ще мало відомо про параметри взає-

модії тіл Космосу та планети Земля, а тому не-можливо розрахувати характеристики коливаньземних, сонячних і космічних процесів. Подібнудумку висловив Ейнштейн: «Законы математи-ки, имеющие какое-либо отношение к реально-му миру, ненадежны» [7].Реальну небезпеку для людської цивілізації

представляють не поточні короткострокові й се-редньострокові періоди кліматичних змін, а дов-гостроковий процес, який включає льодовиковийперіод, а він у сотні разів перевищить теплі, спри-ятливі для живих організмів, періоди. Якщо прий-няти за основу, що сприятливий клімат на пла-неті Земля, що було необхідною умовою для рос-линного і тваринного світу, настав 6 тис. роківтому, то прийдешній льодовиковий період трива-тиме, на думку деяких учених, не менше 90 тис.років, тобто довше на цілий порядок.Теплий клімат упродовж 6 тис. років, який ще

триватиме близько 4 тис. років, супроводжував-ся і супроводжуватиметься періодичними потеп-ліннями та похолоданнями, але в цілому бувсприятливим як для древніх, так і нашої цивілі-зації. І далі будуть знову короткі й середньостро-кові, довгострокові та наддовгострокові періодикліматичних змін. У цілому холодні цикли збіль-шуватимуться, а теплі — зменшуватимуться, а цесвідчить про те, що вся наша Сонячна система,в тому числі й наша планета, охолоджуватимуть-ся відповідно до загальних законів Всесвіту. Вспіралі Молочного шляху десь розпочали охолод-жуватися нові Сонячні системи, які прийдуть назміну нашої Сонячної системи і пройдуть її шлях.Це і є довгострокові космічні цикли на величез-ному шляху, в мільярди та білони років, кожноїпланети від розплавленої маси до замерзання.Настання холодного циклу неминуче, бо в дано-му випадку діють ті ж самі закони, за якими зміню-ються пори року на нашій планеті, народження івмирання живих організмів рослинного й тварин-ного світу, все має початок, середину та кінець.У цьому зв’язку людство приділятиме увагу вив-ченню, пізнанню й розумінню довгострокових цик-лів: спочатку 100-літніх, далі 200—300-літніх інасамкінець хоча б 500-літніх. Подальші велико-масштабні цикли — це справа нових технологій,майбутніх поколінь, наступних цивілізацій.Людство хоче знати про строки, хоча б при-

близні, настання прийдешнього похолодання. Занадзвичайно приблизними розрахунками і філо-софськими аналітичними зіставленнями в жур-налі «Знание — сила» Б. Беррі висловлює при-пущення, що такий період настане через 4 тис.років. На його думку, льодовиковим покривомодягнуться Канада та Росія, стане неможливимпроживання на таких територіях і люди шукати-муть інші, сприятливіші місця для життєдіяль-ності. Деякі вчені, літератори пропонують зроби-




ти спроби навчитися управляти кліматом. Тутважливо зауважити, що подібного досягти прак-тично неможливо, особливо при сучасній цивілі-зації, коли людина ще недосконала в усіх її па-раметрах, це перше. Друге — це те, що Косміч-ний простір безмежний, його закони впливаютьна всі планети й усе, що на них, а тому сила су-часної та майбутньої людини не тільки мізерна,вона для космічного простору і його законів прак-тично відсутня. Людський фактор не є визначаль-ним у кліматичних змінах, людина спроможнатільки дещо пізнати, на основі логіки і розрахунківнебагато зрозуміти з тим, щоб протистояти сти-хіям, надійно захиститися від них. Захиститисялюдина ще не може не тільки від космічних заг-роз, але й більшості тих, які її підстерігають що-денно, кожної години і хвилини на планеті. Про-те наступати на навколишнє середовище і нега-тивно вплинути людина може, викликавши такимчином незворотні процеси, а саме: вирубуваннялісів; забруднення води; викачування нафти ігазу; будівництво велетенських міст-мегаполісів;переробка цінних речовин для виготовлення пла-стикових одноразових пакетів, що не підлягаютьутилізації тощо.Людство, незважаючи на докази про коротко-

строкові й середньострокові кліматичні зміни, якініяк не впливають на загальну динаміку Соняч-ної системи, звідусіль чує про глобальне потеп-ління. Водночас Всесвіт, Сонячна система та їїпланети розвиваються за власними законами, йусі відхилення в бік потепління та похолодання,що проявляються як від об’єктивних так і суб’єк-тивних факторів, знаходяться на основному шля-ху, визначеному для всіх тіл та величин — поча-ток, середина й кінець.Одні вчені відстоюють думку про похолодан-

ня, інші — потепління, але ніхто не говорить прозагальну тенденцію кожної планети, сонячних си-стем, галактик, коли одні охолоджуються і з ча-сом вибухають, а інші розпочинають свій новийшлях від розжареного спокою до холоду. Землянцікавить перспектива нашої планети Земля, анайперше — її зовнішнє і внутрішнє тепло. Воно,як встановлено наукою, залежить від трьох дже-рел: звичайне стискування, що дає температуру;гама-випромінювання від внутрішнього розпадурадію, урану й калію; світло, одержуване із Со-нячної системи. Всі речовини, що відповідають завнутрішній стан, є складовими магми і мантії, тем-пературний режим яких знаходиться вище межіплавлення тугоплавких металів, яка є джереломвнутрішнього тепла всієї планети. Звичайно, якстверджують окремі вчені, це тепло нагріває Зем-лю на +5 градусів, тоді як Сонце — на +12 гра-дусів, але все ж таки нагріває. Сонячне світлонайбільш надійно й ефективно обігріває планетуЗемля і дає життя всьому живому на ній, але йвоно підпорядковане законам Космосу.Сонце. Людство існує завдяки світлу, яке над-

ходить на планету з навколишнього космічногопростору, куди світло потрапляє від Сонця, внут-

рішня температура якого перевищує 10 млн гра-дусів, яке складається переважно з водню. Ос-кільки Сонце складається з водню, то й воно по-силає на Землю водень за допомогою світла,іншими словами, за канонами фізики від Сонцянадходить потік іонізованої водневої плазми, тоб-то газу, який містить електрони і протони. Отже,водень, основа живої матерії, з величезною швид-кістю надходить із зовнішнього середовища, по-стачальником якого є Сонце. На Землі ніщо неможе існувати без сонячного світла. Як подаєть-ся основа життя — водень із Сонячної системи,то це справа науки. Ми знаємо, що всі типи ато-мів створюються з водню — найпростішого затомів; проте ніяк не можемо довідатися про дже-рело водню.Саме Сонце, посилаючи своїми проміннями

на планету Земля водень у вигляді газу, що за-безпечує тим самим постачання живих організмівочищеною водою, яка фільтрується в процесікругообігу і є основним джерелом витоку всьогоживого на планеті Земля. Якщо враховувати, щов природі й у Всесвіті нічого не буває випадко-вого, то можна зробити найменше два законо-мірні висновки: перший — у кожній Сонячній системі,а їх мільйони і більше, на окремих планетах існуєжиття; другий — рух у Всесвіті, у Сонячній системі,в живій природі, кожного живого організму є життя.Сонце — це живий організм, який існує мільяр-

ди років, власна температура якого саморегу-люється, а звідси визначається і все його існуван-ня. В разі охолодження Сонця до певного рівнятемператури, а відомо, що всі тіла при охолод-женні стискуються, то його маса, стискуючись,сприяє підвищенню температури. Періодичністьпроцесів на Сонці, його розширювання та стис-кування, об’єктивно визначає періодичність кліма-тичних, погодних і різноманітних природних явищна планеті Земля, зокрема потепління та похо-лодання. Канадські вчені вивели чітку залежністьміж змінами яскравості Сонця і кліматом Землі,зокрема дослідники із Ottawa-Carleton Geoscien-ce Centre висловлюють думку, що людству слідготуватися до глобального похолодання, яке на-ступить уже з 2020 р. Подібний висновок, пев-ною мірою об’єктивний, вченими робиться напідставі того, що кліматичні зміни визначають-ся Сонцем.Але існують й інші крайнощі у твердженні клі-

матичних змін на нашій планеті. Так, завідувачлабораторії космічних досліджень головної об-серваторії РАН Хабібулло Абдусаматов вважає,що глобальне зниження температури може роз-початись на нашій планеті уже через 7 років. Найого думку, інтенсивність сонячного світила по-волі йде на спад і досягне свого мінімуму при-близно у 2041 р., а коли врахувати, що Світовийокеан ще буде нагрівати Землю, то пік глобаль-ного похолодання настане десь у межах 2055—2060 рр. Російський учений пророкує для Росії,що акваторії північних портів, у тому числі Мур-манськ, покриються товстим льодом.




Підстав для висновків щодо швидкого гло-бального потепління чи похолодання немає, ос-кільки відсутні для цього певні докази, а корот-кострокові зміни в той чи інший бік історії під-тверджують і деякі факти [5]. Планета Земля, недивлячись на її невеликі розміри в Космічномупросторі і Сонячній системі, несе на своїй по-верхні та в глибинах надр велику палітру невив-ченого розмаїття як внутрішнього, так і зовнішнь-ого середовища.Планета Земля. На поверхні планети є спри-

ятливі й недостатньо сприятливі, середні і склад-ні умови проживання. Існують особливі місця: екс-тремальна пустеля Атакама в Чилі, мертва по-верхня якої 400 років не бачила дощу, на нійнемає рослин і тварин, усе нагадує мов би іншупланету, на якій немає живих організмів; в Індіїіснують місця з найбільшою вологістю, де постійнідощі, зокрема в 1861 р. за рік випало 23—26 ммопадів; існують місця, де 236 днів на рік тумани;між Австралією та Індонезією впродовж року 322грозових дні; в США постійні урагани типу Тор-надо, а найбільші пронеслись у 1825 р., 1875,1970, 1990, 1992 р.; є чимало інших цікавих місць.Тільки за 2008 р. природні катастрофи — урага-ни, шторми, землетруси, повені, холоди і спеказабрали життя 236 тис. людей. На початку2010 р. нечуваний землетрус забрав життя понад150 тис. людей на Гаїті.Що ж стосується надр Землі, то тут є чимало

цікавого і невідомого. Людина їх вивчила ще за-надто мало: на сьогодні глибини свердловин, яківдалося пробурити на земній кулі, трохи переви-щують 10 км. Існували думки, що навіть охоло-нувши планета Земля, як і палаюче Сонце, стис-кується, скорочується її поверхня, зменшуєтьсяоб’єм всієї земної кулі, що прямо зв’язано з охо-лодженням Землі. Встановлено певну законо-мірність, що більшість похолодань і потеплінь усередині столітніх періодів викликані поряд із со-нячною активністю, ще й сейсмічною та вулкані-чною активністю нашої планети. Від цієї думкиуже відмовилися, хоча ще невідомо чи справед-ливо, можливо прийдеться повернутися до неї. Імабуть таке станеться, адже відомо, що високусейсмічну і вулканічну активність посилює не теп-ло, а холод, що зайвий раз підтверджує внут-рішнє похолодання планети Земля.Вчені дослідили, що розігрів у середині мантії

Землі внаслідок розпаду радіоактивних елементівпороджує магматичні і тектонічні процеси. Цейрозігрів підтримує певну внутрішню температурупланети Земля, яка, можливо, знижується. Про-те, існує й інша думка, що при розпаді радіоак-тивних елементів у середині нашої планети по-стійно виробляється стільки тепла, що навітьможе відбуватися повільне нагрівання надр Зем-лі, а не охолодження. Приклади з практики свід-чать, що Земля все таки не нагрівається, а на-впаки, охолоджується.Спостереження більше як за півстолітній пері-

од показують: у 20—70-х роках ХХ ст. характер-

ними ознаками Вінницького Поділля були: сніжнаі холодна зима, тепле літо, рясні й теплі дощі,земля була теплою і парувала, теплі і вологі ночі.Взимку сильні хуртовини, від скрипучих морозівбувало гинули люди й птахи. Влітку земля теп-ла: після оранки вона парує, дихає паром післятеплого дощу; скрізь росянисті трави, розкішнілуки, тепла рілля. Бувало відразу після зими,коли навкруги навіть не висохла земля, на висо-ких схилах ще видніються залишки снігу, але яктільки пригріває сонце, діти уже бігають босоніжстежками. І це не дивина: з глибин Землі іде теп-ло, воно виходить на поверхню і взимку, і влітку.Поділля — лісостепова зона, але донедавна тамвирощували кавуни і дині, якісні помідори і бак-лажани, солодкий і гіркий перець, було чималоінших теплолюбних овочів і фруктів. Після 70-хроків ХХ ст. у лісостеповій та більшості поліськоїзон все змінилося: сніжні зими залишились у ми-нулому, немає й морозів, Дніпро тепер не замер-зає, як колись, деякі невеличкі річки в окремі зимитільки покриваються тонким льодом; літо не хо-лодне і не тепле, дощі прохолодні, земля холод-на і не приваблює ходити босоніж, ніде не вид-но, щоб після оранки земля парувала, не видной парування після дощу. На більшості територіїУкраїнського Поділля немає баштанів, помідоріві перцю, які уже завозяться з південних областейта із-за кордону. Середньорічна погода, темпе-ратура зими і літа вирівнюється, немає яскравихпереходів літа в осінь та осені в зиму, не помітнопереходу зими у весну і весни в літо, настає ен-тропія (розсіювання і вирівнювання температурміж порами року). Відчувається, що земля захо-лонула і належним чином влітку не нагрівається,хоча навкруги так і чуєш, що настає глобальнепотепління. Доказів немає, але спостерігаєтьсяпотужне протистояння тепла і холоду, що впли-ває на зовнішнє середовище на планеті.В останні роки люди помічають, що різні цик-

лони, урагани, зокрема торнадо й інші, створю-ються, коли зіштовхуються на висоті теплі і хо-лодні повітряні течії. В природі тепло і холод тис-нуть одне на одного, а це в кінцевому підсумку євизначальним фактором формування кліматич-них умов, метеорологічних процесів на нашійпланеті.Часті прояви роси та інею свідчать про наступ-

не: перше, з надр Землі і влітку, і взимку йде теп-ло, яке піднімає вверх вологу, вона осідає у виг-ляді роси та інею; друге, і роса, і іній з’являють-ся в гарну погоду та коли ясне небо привідсутності вітру. Після 70-х років ХХ ст. немаєні снігу, ні морозів, усе рідше і рідше з’являєтьсяіній та й роси не часті. Отже, планета Земля невиділяє належного тепла із своїх надр, а томумаємо існуючу закономірність: якщо на поверхнітепло, то в глибині землі холодно, холод витіс-нив тепло на поверхню і навпаки.Зштовхування тепла і холоду бачимо при ут-

воренні граду, коли тепло піднімає вологу вверх,де вона, зустрічаючи холод, перетворюється у




воду і замерзає, а далі у вигляді граду випадаєна землю. Зокрема, нерідкі сучасні урагани, штор-ми і катастрофи типу Торнадо утворюють розмі-ри граду, величиною з м’яч для гольфа. Про щосвідчать великі розміри граду та ще й недостат-ньо круглої форми. Такі розміри граду характерніу випадку настання зливи раптово і без шуму, щохарактерно для умов, коли замерзання води від-бувається неподалік землі. Градини великі і некруглої форми з’являються тому, що падали вониз невеликої висоти, не встигли округлитись і змен-шитись в об’ємі.Подібні явища природи проявлялися і в дале-

кому, і в близькому минулому, наступають вони ітепер. В 1821 р. неподалік Нью-Йорка океанськіхвилі сягали висоти 4 м, загрожуючи місту, а вкінці XIX ст. ураган, що проносився неподалікцього міста, зруйнував острів, якого тепер немає.Нинішні явища природи мають помітну особли-вість: земля все менше виділяє тепла, що під-тверджується рідкісними явищами інею і навітьроси; обмаль тепла, яке не високо обіймає по-верхню землі, що призводить до злив у виглядівеликих краплин дощу та граду, який утворюєть-ся невисоко над поверхнею землі.Настання потепління пояснюють таненням

льодовиків, що підвищує рівень води в океанах.Дійсно, все частіше і частіше досліджується станльодового покриття на Південному і Північномуполюсах, де відбувається танення льоду. Подібнізміни відчули дельфіни і тисячами покидають Ан-тарктиду і направляються до океанських вод Бра-зилії, досягаючи екватора. Стався шок, всі гово-рять про настання потепління, але чи то Землі,чи то зовнішнього середовища, а цього не обго-ворюють, — невідомо. В історії чимало прикладівзміни клімату в окремих частинах світу.Про зміну клімату в бік похолодання на вели-

чезному часовому шляху Сонячної системи і від-повідно переміщення рослинного світу свідчатьдослідження в ретроспективі. У Західній Європів минулому росли вічнозелені пальми, лаври,але згодом вони були перенесені на береги Се-редземного моря. В третинному періоді, більшемільйона років тому, переважали широколистіліси, а уже в четвертинному періоді проросталисучасні хвойні дерева, що ніяк не свідчить пропотепління в глобальному масштабі. Проте всевідбувалось не рівномірно, а тому були багато-разові похолодання і потепління клімату, що вик-ликало міграцію тварин із одних в інші зони, колизникали одні їхні види, з’являлись інші, зовсім несхожі на попередні. Саме зміни видів живих ор-ганізмів дають підстави думати, що цикли кліма-тичних змін становили століття і були суттєвими.Якщо врахувати, що Сонце саморегулюється,

а його температура хоча і змінюється, але цізміни є постійною константою, то мова може йтитільки про нашу планету Земля, яка динамічнозмінюється. Чимало дослідників через Інтернетповідомляють, що зміни спрямовані в сторонуглобального потепління, інші пророкують гло-

бальне похолодання. Де істина чи хоча б набли-ження до неї? Прибічники потепління повідомля-ють, що десь 13 тис. років тому наша планета по-чала нагріватися, а тому середня товща льо-дового покрову становила 3 м, а тепер 1,7 м, автрата товщини льоду призведе до зниження со-лоності води. Дійсно, лід почав танути, але нечерез внутрішнє потепління Землі, а навпаки,через похолодання, що збільшувало товщу льо-ду, а це створило величезний внутрішній тиск.Величезна вага, викликана товщиною льоду в3000—4000 м, а максимальна товща сягнула4887 м [8], призвела до плавлення нижніх шарівльоду і він став розколюватися, а далі танути. Цезакономірний процес в бік зниження внутрішньоїтемператури планети Земля чи ні? Можливоподібні катастрофічні тріщини льодового покро-ву турбують дельфінів, що змушує їх рятуватисянавіть у теплих водах, але ще не відомо чи тамтеплішає чи холоднішає вода.Людство так і не може вивчити походження

теплої течії вод Гольфстріму, передбачити, чи цятечія буде нагріватися в подальшому чи будеохолоджуватися. Якщо течія охолоне, то дальшенагрівання не має будь-якого пояснення, аджеміста Скандинавських країн покриються льодомі снігом. Натомість дослідники льодового покрит-тя і його руйнації твердять, що уже до кінця цьо-го століття деякі міста Голландії будуть повністюпід водою, ще вище підніметься вода у Венеції.Проти реальних фактів танення льодів, підви-

щення рівня Світового океану нічого протистави-ти. Але подивимось на Антарктиду в минуломута поцікавимося, чи була вона завжди покритальодом чи ні. Виявляється, що ні, так як відомо,що середня температура всієї товщі вод Світо-вого океану складає тепер в межах 3 градусів.Існує припущення, що така низька температура— результат зледеніння і що до цього середнятемпература Світового океану була приблизно на10 градусів вищою, ніж тепер [8]. Відповідно доцього, як встановили дослідники, в Антарктиді,найхолоднішій частині нашої планети, клімат бувзовсім інший. На континенті, зокрема, знайдено:закам’янілі стволи дерев і відбитки евкаліптовихлистків, на континенті росли сосна, бук, секвоя,папороть і інші рослини; знайдено теплолюбніформи закам’янілих форм коралів. Про що свід-чать такі факти, якщо вони вірні? Зрозуміло, щоне про потепління на нашій планеті.Отже, говорити про потепління є не що інше,

як спрямовувати людство не на ту дорогу, якоютреба йти відповідно до змін кліматичних умов напланеті Земля. Що очікує людство, коли воно бу-де готувати свою життєдіяльність до умов потеп-ління, а до нього прийде похолодання? Тільки те,що сталося з давніми тваринами та рослинами,які не здатні були передбачати кліматичних змін.Можемо зробити припущення, що людство очікуєне краща доля з погляду на сучасний стан пізнан-ня зовнішнього середовища та й себе людина щене пізнала. Потрібні наукові дискусії.




Серед причин зледеніння існує чимало припу-щень: зміна кількості і складу енергії від Сонця;зміни температури Світового океану; дрейф ма-териків; зміщення полюсів і багато іншого. Не зай-вим буде думати, що наступає епоха похолодан-ня на планеті Земля, і основними причинами чифакторами є: зміни температур Світового океа-ну; зміщення полюсів; зміни в середині планетиЗемля. Ось в цьому напрямку і слід здійснюватидослідження, тобто вивчати не саме танення льо-дового покриття, а причини цього явища, самевони і є глобальними.Пояснення щодо третього фактора «зміни в

середині планети Земля» наступне: вигрібання знадр планети Земля корисних копалин і перетво-рення їх в інший стан і спрямування в навко-лишнє середовище. З надр Землі щоденно виг-рібаються тисячі і мільйони тонн та кубометрівнафти, газу, залізної руди, будівельних матері-алів, інших копалин. Ще ніхто не сказав як цевпливає на внутрішній стан Землі і параметри, заякими рухається Земля. Мабуть, це все ж впли-ває на стискування земної поверхні і відповідноструктурні зрушення в надрах Землі через виник-нення пустот. Навіть якщо замість вибраної на-фти закачувати воду, то це не те середовище, боЗемля — живий організм, як Сонце, як людина,як тварина чи рослина.Не слід вважати, що масштабні зсуви в За-

хідній Україні не мають пояснення, адже там уминулому викачали багато нафтової ропи, а скіль-ки газу забрали у післявоєнні роки для опален-ня прибалтійських республік колишнього СРСР,європейської частини Росії, особливо Москви таКиєва! Тепер це дається взнаки для України, а внедалекому майбутньому подібне очікують райо-ни Росії, країни Середньої Азії й інших районів,де інтенсивно вибирають із надр Землі речови-ни, хоч подібні процеси там уже розпочалися.Кожна планета, зокрема Земля, являє собою

матеріальне тіло, структурою якого є оболонка, щоскладається з речовин, залежно від віку плане-ти, у твердому, рідкому, газоподібному стані. Такаструктура побудови планет становить закономір-ність збалансованості тіла обертання навколосвоєї осі, навколо інших планет у Сонячній сис-темі. Добування енергоресурсів і багатьох корис-них копалин, переміщення їх в інші місця на по-верхні, спалювання в атмосферу призводять дорозбалансування всієї системи тіла Землі, а піддією центробіжних сил магма перетікає у спусто-шені внутрішні місця планети. Справа в тому, щомагма — речовина, що знаходиться в рідкомустані з температурою вище межі плавлення ту-гоплавких металів, яка є джерелом внутрішньо-го тепла всієї планети. Її переміщення призво-дить: до зміни температур верхніх шарів оболонкиЗемлі через тектонічні плити, про що ми наве-демо приклад; до зміни коефіцієнта щільності ма-терії в радіальному напрямку, що призводить довиникнення турбулентних потоків, що створює, якми бачили на практиці, вихрові повітряні потоки;

під тиском магми тектонічні плити переміщують-ся, створюючи землетруси, вулканічні виверження.Саме непомірне добування корисних копалин

є основною причиною катастрофічних явищ: по-тужних землетрусів; нечуваних повеней і павод-ків; зрушення осі обертання, що призводить дозмін клімату — в одних місцях потепління, в інших— похолодання. Оскільки магма густа і в’язка,процес досить тривалий, а тому людство ще очі-кує величезна розплата: за видобування нафти,газу і вугілля; за будівництво в окремих місцяхпланети Земля міст — мегаполісів, гідроспоруд;водосховищ і багато інших методів концентраціїчастин тіла Землі. Опоненти можуть заперечити,що і в минулому були землетруси і вулкани, алеце ще раз підтверджує, що глибинні процесиЗемлі динамічні, а людина їх ще більше стиму-лює. Питання тільки, в який бік, хоча, треба ду-мати, не кращий.Вчені встановили, що великі землетруси, які

породжують нечувані цунамі (землетрус на по-чатку 2005 р. в Індійському океані, що викликавВелике цунамі і землетрус в Пакистані в тому ж2005 р.), співпадають з молодиком і повним міся-цем, коли Сонце, Земля і Місяць розташовують-ся на одній лінії. Підкреслимо, що таке розташу-вання цих планет призводить до приливів в оке-анах і деформацій в земній корі.Не потепління насувається, бо воно не впи-

сується в загальний процес законів Всесвіту і ок-ремої Сонячної системи, а бездумна діяльністьлюдини додає ще й свою частку до негативнихзмін природи, що призводить до появи в однихмісцях планети холоду, який змінюється на теп-ло, а в інших навпаки. Подібні висновки підтвер-джуються багатьма прикладами: замірами зафі-ксовано зміни температур води на дні океанів тавічної мерзлоти в межах (+), (–) 0,21 (–) 0,21 гра-дусів Цельсія, тобто в одних місцях температу-ра підвищується, в інших знижується; похолодан-ня в Канаді та підвищення температури вічноїмерзлоти в районах Західного Сибіру зв’язано зперекачуванням нафти та газу з тих місць доЄвропи; виникнення турбулентних потоків у районіМексиканської затоки, південних районів США,Індонезії, Китаю й інших місцях. Для підтверджен-ня цієї думки є припущення, що в найближчі 25—30 років середньорічна температура на арктич-ному побережжі Сибіру підвищиться на кількаградусів: в Якутії — на 3—5, на Далекому Сході ієвропейській території Росії — на 2—4 градуси.Подібні процеси помітні уже й тепер.Отже, не стільки спалювання добувних ре-

сурсів, а їхнє добування, збільшення промисло-вого виробництва, чисельності населення, зрос-тання неперероблених відходів призводить дозбоїв у плавному, природному обертанні плане-ти Земля в Сонячній системі, в неї змінюєтьсявсе, відхиляючись від норми природи: темпера-тура в цілому і окремих територіях; вологість;хімічний склад атмосфери і ґрунтів; посилюєть-ся природна реакція тіла планети — урагани,




циклони і інше. Висновок єдиний: втручання лю-дини в тіло планети Земля призвело до того, щохворіє як тіло планети Земля, так і тіло кожногоживого організму.Вода. Волога, яка перетворюється в пару під

дією променів Сонця і тепла з середини Землі,піднімається вверх, охолоджується і, перетворю-ючись у воду, повертається на Землю у виглядіводи. Отже, Земля постійно омивається потока-ми води: вверх — у вигляді пари, а вниз — у виг-ляді води, що дозволяє Землі «вмиватися», арослинам і тваринам насичуватися водою.Відбуваються взаємозв’язані природні проце-

си: скажімо, підвищується вода в океані, танутьглиби льоду, чи подібне було в минулому? Зни-кають ріки, а суша стає безводною. Звичайно,вода спрямовується в океани і моря, підвищую-чи рівень води в них. Тільки в Україні уже зниклопонад 20 тис. річок, болота висушились і зовсімзникли, в колодязях сільської місцевості обмальводи, або вона зовсім зникає. Зауважимо, щовисушування і зникнення річок розпочалося за-довго до промислової революції, яку звинувачу-ють у забрудненні довкілля. Вода, звичайно, незникає, а лише переміщується на планеті.Реально бачимо, що ріки зникають, але важ-

ко підтримувати думку, що в інших місцях з’явля-ться нові. Можливо, й виникатимуть нові ріки ірічки, але для цього потрібні довгі періоди і ве-ликі зміни на планеті, яких людина не здатна ба-чити, навіть зафіксувати, а як свідчить історія, невдається тому, що: «…в предназначенную судь-бою пору через некий большой срок, подобнозиме в смене времен года, наступает великаязима и приходят изобильные дожди» [1]. Післятаких змін буде вже нова планета, нові люди, як-існо нова природа і нові ріки, можливо залишать-ся й деякі старі.Знову ж, як відзначалося вище, звернемось до

причин руйнації льодовиків, а саме холоду, якийна додаток витісняє з глибин планети Земля нетільки тепло, але й воду, яка переходить в моряі океани. Фактичне зникнення багатьох річок безпояви нових, а також води в колодязях наводитьна думку про можливу появу процесу зростанняхолоду в середині планети Земля, що витісняєвологу, яка є джерелом наповнення річок, а томубагато з них зменшується, висихає і зникає. Вода,яка наповнювала ріки, що зникли, переміщаєть-ся в моря і океани, які під тиском нової води зай-мають значні простори суші. Вода не зникає, вонапереходить із одного стану в інший, а також зодного місця в інше, заповнює моря і океани, якіу свою чергу, виходячи з надр Землі, займаютьвеликі території її поверхні, позбавляючи людеймісць проживання, адже через перенаселенняземної кулі вільних територій немає, все зайня-то, нікуди переселятися. За великим рахункомпланета Земля, як і Сонце, саморегулюється.Коли тепле повітря разом із вологою витіс-

няється, то земля в даній місцевості стає сухішоюі річки перетворюються у мілкі і далі зникають.

Куди ж зникає вода? Ми не вважаємо, що призникненні рік в одних місцях виникають ріки вінших, як думають деякі філософи. Такого не спо-стерігається, за винятком штучних рік — каналів.Важко знайти приклад виникнення хоча б однієїрічки. Старовинні документи свідчать, що в дав-нину в Єгипті було волого і зелено, мабуть булирічки, найвірогідніше такі, що впадали в Ніл, алезбереглася тільки найбільша водна артерія, амалих чи середніх річок немає і жодна, на замі-ну колишніх чи нових, не виникла.Тільки в глибині певної частини Землі через

зникнення джерел, які наповнювали річки, змен-шується вода, яка перетікає і зосереджується вінших місцях земної поверхні. У результаті в ба-гатьох місцях суші зменшується випаровування,знижується надходження пари вверх і повернен-ня води на землю. Скажімо, поряд з містом Ко-дак ще існують невеличкі річки Самара і Орелі,що впадають у ріку Дніпро. Це був центр воль-ностей козаків, на берегах яких вони займалисярибальством, скотарством і бджільництвом. Цебули благодатні землі на берегах Дніпра нижчеДніпрових порогів, де століттями розміщалисьКоші Запорізьких козаків: Томаківська Січ у 40—90-х роках ХVІ ст.; Стара Січ (Чортомлицька Січ)у 90-х роках ХVІІ ст. — 1709 р. на острові Чорто-млик; Олешківська Січ, заснована 1711 р. з доз-волу кримського хана на пониззі Дніпра Причор-номорської низовини; Нова Січ 1734—1775 рр.,заснована з дозволу царської влади після повер-нення козаків від кримського хана. Тепер тамнемає лісів, мало води, рослинний і твариннийсвіт недоодержують вологи, багато поливних зе-мель.А що відбувається в середині планети Земля?

Земля своєю будовою схожа до людини, її ма-лими, середніми і великими річками тече вода,одержана з вологи надр землі і насичена міне-ралами, які необхідні для всіх живих організмівна планеті. Людину подібне цікавить, а тому зай-вий раз нагадаю, що холод витісняє тепло разоміз вологою, волога у вигляді води йде в моря іокеани, а тепле повітря залишається на поверхніЗемлі, створюючи ілюзію потепління, дехтонавіть називає його глобальним, посилаючись нате, що немає зими і немає літа. На планеті Зем-ля ситуація клімату стає схожою на глибоку кри-ницю в жарку погоду: в глибині криниці прохолод-но, а на поверхні — відносно тепло.Проведений аналіз дає підстави зробити вис-

новок, що людська цивілізація переживає періодкороткострокових і середньострокових кліматич-них процесів на довгому часовому шляху якіснихперетворень Сонячної системи і планети Земля.Людина. У здогадках про навколишнє сере-

довище на планеті Земля не менше таємницьстосується появи і виживання рослинного і тва-ринного світу, а найперше це стосується люди-ни. Багато теорій було щодо появи людини, одназ них — один чи два мільйони років тому. Зокре-ма, виникала теорія, що мовляв ссавці, до яких



належить людина, родичі плазунів, а тому вониповинні виділятися саме з цієї групи тварин. Томуйшов пошук проміжних форм між плазунами іссавцями, але в сучасній фауні ми так і не знай-шли подібних тварин, хоча багато чого відомо зісторичних записів знаменитих філософів, які за-лишили свої згадки задовго до нашої ери. Ніякихперехідних форм не з’являлось, їх не знайдено іє твердий сумнів, що вони були. Звичайно, колинастали сприятливі для людини умови, вона і з’я-вилась, як і кожна тварина чи рослина, з єдиноювідміною — наявністю чітко вираженої свідомості.Свідомість є в кожної тварини, але в людини ро-зум аналітичний, здатен зіставляти, оцінюватиситуацію для прийняття рішень і дій. В людиниці аналітичні дії більш окреслені.У навколишньому середовищі живі організми

потерпають від раптових і небачених явищ, анайбільше потерпає людина, яка наділена свідо-містю, розуміє незворотність тих або інших про-цесів, але щось вдіяти здебільшого практично неспроможна. Не вивчила людина і себе, як особ-ливу істоту, відмінну від усього живого на планетіЗемля. Існує чимало роздумів, але всі вони че-рез певний час втрачають своє значення, з’явля-ються інші, які також суперечать законам приро-ди, історії планети Земля і людської цивілізації.До останнього часу вчені розглядають появу ірозвиток людини в четвертинному періоді, аленові дослідження спростовують попередні. Поча-ток епохи четвертинного періоду вважається при-близно мільйон років до нашого часу. Його ще на-зивають антропогеном, саме в цей геологічнийперіод з’явилась і розвивалась людина. Тільки вкінці першої половини антропогену — плейстону,тобто першого періоду четвертинної епохи пла-нети Земля, з’явились, за твердженням учених,примати. Впродовж другої половини антропоге-ну — голоцену, приблизно 10 тисяч років тому,відбувався розвиток від пітекантропа до розум-ної людини (Homo Sapiens) [1]. Другий періодчетвертинної епохи — голоцен, стає, на думкубільшості дослідників, післяльодовиковою епо-хою. Думки є, але існує не менше суперечностей,які спростовують різні підходи до проблеми.Людина — прообраз Космосу, планети Земля,

кровоносні судини її організму виконують таку жроль як малі, середні і великі ріки нашої плане-ти, через шкіру людини відбувається теплообмін,як і через поверхню планети Земля. В судинах ікапілярах людини тече кров, кров’яні тільця якоїодержані в людському тілі і наповнені поживни-ми речовинами доставляються до усіх органівлюдського тіла. Людина дихає через шкіру, а пла-нета через свою поверхню, це допомагає позбу-ватися зайвої вологи, здійснювати теплообмін:тепле повітря змінює холодне і, навпаки, холод-не змінює тепле, холодне повітря витісняє теп-ле. З віком у людини вся судинна система, по-чинаючи з найменших капілярів, застаріває, зно-шується, перестає виконувати свої функції,доставляти кров до певних органів, шкіра пере-

стає дихати, а тому спочатку погіршується, а даліприпиняється теплообмін, її внутрішній холод ви-тіснив тепло і людина мерзне. В людини само-стійно не виникають нові судини, за виняткомштучної заміни окремих частин, як і не виника-ють нові річки на планеті Земля.Людина, як представник тваринного світу, на

нижчому рівні свого розвитку підкорялася зако-нам природи, жила відповідно до їхніх вимог, адалі вона відривається від них, але не створюєсвоїх твердих законів для унормування власноїповедінки в навколишньому середовищі природиі людської цивілізації. І тут її очікують випробуван-ня, адже без законів усе гине. Тому народи нависокому рівні розвитку формують широкий ар-сенал перевірених часом і практикою законодав-чих та моральних норм для передбачень життє-діяльності людини. Особливо це стосується по-ведінки в навколишньому середовищі самоїлюдини, кожного індивідуума, його свободи, роз-витку економіки та соціальної інфраструктури.Ми завжди даємо позитивну оцінку розвинутим

економічним системам, в яких діють переважнооб’єктивні економічні закони. Водночас майже неговоримо про об’єктивні закони поведінки люди-ни у своїй життєдіяльності, адже всі дії людини,суспільства людської цивілізації прямо пов’язаніз зовнішнім середовищем, природою, яка, як і лю-дина, вразлива і недостатньо захищена.Людина завжди повинна передбачати хоча б

у загальних рисах розвиток чи динаміку свогомайбутнього, яке формується під впливом об’єк-тивних законів природи і діяльності самої люди-ни. Особливо людину турбує постійна зміна клі-мату, яка також залежить і від об’єктивних, і відсуб’єктивних причин, насамперед реальних ката-строф на самій планеті і можливо в космічномупросторі.Відомо, що наука про закони природи потре-

бує доказів на основі конкретних прикладів, яківажко одержати. Водночас людина наділена при-родою аналітичним розумом, а тому її філосо-фія, як мистецтво полеміки і логіки, діалектикапізнання найзагальніших законів розвитку приро-ди і суспільства, з’ясування суперечностей допо-може знайти єдність та встановити істину. Як за-уважив Шопенгауер (1788—1860 рр.), природничінауки мають недолік у тому, що вони розгляда-ють природу виключно з об’єктивної сторони, за-буваючи про суб’єктивну її сторону, але самесутність у ній і її вивчення випадає на долю філо-софів. Доказом значення духовної сили, критеріюфілософського пізнання може бути реальнийприклад пророцтв Нострадамуса, який пророку-вав краще духовною силою, роздумами і уявлен-ням, ніж математичними розрахунками. Його про-роцтво майбутнього, прив’язане до конкретнихрегіонів, передбачено з неймовірно величезноюточністю: він реально передбачив французькуреволюцію; ще не народилися Наполеон, Гітлер,Сталін і інші, а він уже описав події, які відбули-ся при них.

Всесвіт диктує свої закониТЕОРІЯ НАУКИ


Бібліографія

1. Аристотель. Соч. В 4-х т. — М.: Мысль,1981. — С. 265, 465, 472, 574.

2. Ле Руа Лад юрі Еманюель. Коротка історіяклімату: від середньовіччя до наших днів. — К.,2009. — С. 44.

3. Величко В.А. Родючість ґрунтів України за аг-ропотенціалами основних сільськогосподарськихкультур: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняд-ра с.-г. наук; спец.: 06.01.03 «Агроґрунтознавствоі агрофізика». — Харків, 2009. — 44 с.

4. Сайко В.Ф. Наукові основи землеробства в

контексті змін клімату//Вісн. аграр. науки. — 2008.— № 11. — С. 5.

5. Циолковский К.Э. Космическая философия.— М.: Сфера, 2007. — С. 20, 37, 109.

6. howart/php?id=231087. Энциклопедия мудрости. — РООССА, 2007.

— С. 804.8. Наука и человечество. — М.: Знание, 1963.

Т. 2. — С. 200, 208, 219, 251.9. Панасюк Б.Я. Людина, природа і Всесвіт. —

К.: Парапан, 2008. — С. 138.

У цьому контексті треба думати, що людиназ’являлась на планеті Земля, і можливо не лишеодин раз і назавжди, раз людина існує до тепе-рішнього часу, адже катастрофи на планеті Зем-ля могли бути в далекому минулому, а цього неможна виключати, повністю знищити невеликупопуляцію людей. Перш за все зникали твариниі з’являлись нові, а людина є представником тва-ринного світу. Тому постає питання: а хіба люди-на більше ніколи не зникала і не з’являлась? Напланеті наставали і минали льодовикові періоди,змінювався клімат, моря займали суші, зчинялисьінші катастрофи відповідно до законів Всесвіту.Відповідно до цього зникали тварини і рослини,але з’являлися інші тварини, які були відмінні відпопередніх особин. Викликає великий сумнів, щолюдина не зникала і не з’являлась, адже вонатака ж тварина, як і всі інші. Такий сумнів маєпідстави на існування на основі багатьох при-кладів, зокрема деякі вчені наполягають, що лю-дина з’явилась 10 тисяч років тому. Новітні данітвердять, що 75 тисяч років тому, коли сталосявиверження вулкана неподалік Суматри, то лю-дина уже існувала, інші дослідники твердять, щознайшли останки людини, якій 1 мільйон років [8].Мабуть, і ті і інші вчені праві, але треба тількидати відповідь, чи це одна і та ж людина, чи ценові люди, які з’являлись у певні епохи, певні пла-нетарні періоди. Немає сумніву, що нові дослід-ження будуть все більше повертати людину вдалекі епохи і там знаходити своїх предків. Ска-жімо, відомий англійський вчений С.Б. Лікі дово-дить, що він виявив скелет людини, вік якої пе-ревищує 1,2—1,7 мільйонів років.

У процесі зникнення і появи нових тварин непроявлялись еволюційні зміни, вчені зробиливисновок, що «Благодаря исследованиям пале-онтологов было доказано также, что ни у од-ной группы животных история не повторялась,вследствие эволюционных изменений постоян-


но возникали новые формы» [9]. Отже, чималореальних прикладів свідчить, що на нашій пла-неті життя розпочалося із самозародження і такпродовжується, не відкриваючи людині свою тає-мницю. З’явилась людина як і вся жива приро-да, вона виконує на планеті Земля певну роль,визначену Вищими силами природи [9], а тому їївідсутність суперечитиме законам природи, чоговона не допускає. Людина як і тварина з’явиласьна планеті Земля не в результаті еволюції, відмавпи чи іншої тварини, а самостійно, розвива-ючись і вдосконалюючись у процесі певної епо-хи. Недарма вчені зробили висновок, що «в каж-дую геологическую эпоху существовали различ-ные животные и растения, осадочные породы,отложившиеся за всю историю Земли, содер-жат в каждом из чередующихся пластов раз-личные окаменелости» [9]. Існують прямі запи-тання, а де рештки людини у відкладах, але це ітреба дослідити. Не будемо відкидати тверджен-ня про появу людини чи її прототипу в період чет-вертинної епохи, антропогену, але в той же часбудемо стверджувати, що людина була і в іншіепохи, розвивалася разом із динамічними кліма-тичними змінами.Про те, що людство очікує не глобальне по-

тепління, а глобальне похолодання викладеновище, а про зміни відносно коротких кліматичнихциклів «похолодання — потепління» нині підтвер-джує той факт, що після 60-х років ХХ ст. упер-ше у наших краях тварини занадто рано сталиготуватися до настання холодів: до жовтня міся-ця заснули ведмеді в зоопарку; набагато ранішеминулих років відлетіли у теплі краї лелеки і жу-равлі; зарано проявляли свої відчуття настанняхолодів мурашки і бджоли і інше. Людина такожвідчуває кліматичні зміни, вона буде змінюватисвою життєдіяльність і фізично сама змінюватись,тіло духовне, як субстанція Всесвіту, залишаєть-ся незмінним.



Землеробство,ґрунтознавство,агрохімія

УДК 631.847+581.133© 2010

Є.О. ГоловатюкО.В. Ситар,кандидатбіологічних наук

Н.Ю. Таран,докторбіологічних наукКиївський національнийуніверситет іменіТараса ШевченкаН.В. Новицька,кандидат сільсько�господарських наук

С.М. Каленська,член�кореспондент УААННаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ЕФЕКТИВНІСТЬ РИЗОГУМІНУПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ

За екофізіологічними параметрами визначеноефективну дозу азотних добрив — 30 кг/гав комплексі з бактеризацією насіннямікробіологічним препаратом ризогумін дляполіпшення продукційних показників рослин сої.

Розв’язання проблеми рослинного білказначною мірою залежить від рівня продуктив-ності зернобобових і олійних культур, зокремасої, площу посівів якої лише в Київській областідо 2015 р. (згідно з галузевою Програмою «СояУкраїни 2008— 2015» [20]) планується збільши-ти з 56 до 63—65 тис. га. Успішне вирощуван-ня цієї культури в ґрунтово-кліматичних умовахУкраїни може бути досягнуто завдяки впровад-женню сучасних адаптованих сортів та засто-суванню екологічно безпечних технологій. По-зитивним у цьому аспекті є розробка технологійна основі збалансованого використання міне-ральних азотних добрив та біопрепаратів наоснові симбіотичних мікроорганізмів, які маютьполіфункціональний вплив на рослини.Передпосівна бактеризація насіння бобо-

вих культур особливо ефективна на ґрунтах,де впродовж декількох років не вирощували цікультури або вирощували бобові культури, щопоходять з інших країн. Зокрема, це стосуєть-ся сої, бульбочкові бактерії якої донедавна незустрічалися у ґрунтах України. Відсутністьазотфіксувальних бактерій у таких умовах зво-

дить значення цієї бобової культури як азото-накопичувальної до рівня азотовитратної [10].Застосування препаратів на основі бульбочко-вих бактерій, селекціонованих за ознаками кон-курентоспроможності, активності азотфіксації ігенетичної спорідненості до виду і сорту рос-лин, сприяє підвищенню активності азотфік-сації у кореневих бульбочках протягом усієївегетації рослин [16], зростанню інтенсивностіфотосинтезу [13] і збільшенню урожаю бобовиху середньому на 20—35% та вмісту білка взерні на 5—6% [9].Слід зазначити, що бактеріальні препарати

не виключають застосування помірних доз мі-неральних добрив, оскільки низька концентра-ція мінеральних елементів живлення на почат-ку росту рослини може спричинити зниженняінтенсивності таких важливих метаболічнихпроцесів, як фотосинтез. З погляду еволюціїбобові культури соя, люцерна, горох, квасолябільш сприйнятливі до внесення азотних доб-рив порівняно з інокуляцією ризобіями [11],тому при створенні екологічно збалансованихтехнологій необхідно досягати фізіологічного


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

оптимуму мінерального азоту для підтримкиазотфіксувальної активності мікрофлори ґрун-ту цього агроценозу [7].Мета роботи — з’ясувати екофізіологічний

аспект технологій застосування препарату ри-зогуміну та різних доз азотних добрив (окремоі в комплексі з бактеризацією насіння) при ви-рощуванні сої.Матеріали і методи. Дослідження проводи-

ли у 2006—2008 рр. в умовах Правобережно-го Лісостепу в польовій зернопросапній сіво-зміні ВП «Агрономічна дослідна станція» ка-федри рослинництва та кормовиробництваНаціонального університету біоресурсів і при-родокористування України на чорноземах типо-вих середньосуглинкових з умістом гумусу ворному шарі ґрунту 4,38—4,53%, азоту —0,27—0,31, фосфору — 0,15—0,25, калію —2,3—2,5%, рН сольової витяжки — 6,9—7,3.Об’єкт досліджень — рослини сої (Glуcine max(L.) Merr.) сорту вітчизняної селекції Аннушка(ультраскоростиглий). Попередник — озимапшениця, строк сівби — перша декада травня,норма висіву — 600 тис. рослин/га, спосіб —широкорядний з міжряддям 45 см. Проведено2 досходових боронування. Боротьба з бур’я-нами, крім проведення агротехнічних заходів,включала застосування суміші гербіцидів ара-мо 1 л/га та базагран — 2 л/га.Для з’ясування екофізіологічного впливу доз

азотних добрив на рослини сої досліджувалидію критичних концентраційї азоту — мінімаль-ної (30 кг/га, ймовірний еустресорний ефект) тамаксимальної (180 кг/га, ймовірний дистресор-ний ефект), із застосовуваних у сучасних тех-нологіях агровиробництва. Схема розрахункута закладання польових дослідів була здійсне-на за Доспеховим [4] і включала такі варіанти:1 — контроль (без добрив), 2 — N30P60K60

(30 кг/га), 3 — N180P60K60 (180 кг/га) з перед-посівною обробкою насіння мікробіологічнимпрепаратом ризогуміном та без неї. Ризогумін

Ефективністьризогуміну при вирощуванні сої

— препарат комплексної дії на основі азотфік-сувальних бульбочкових бактерій сої та біоло-гічно активних речовин, розроблений в Інсти-туті сільськогосподарської мікробіології УААН іпризначений для передпосівної обробки на-сіння зернобобових культур [5].Фізіологічну реакцію рослин на вплив дос-

лідних умов оцінювали за первинною неспеци-фічною реакцією на дію стресового чинника —зміною балансу про- і антиоксидантної систе-ми клітин, яку визначали за інтенсивністю про-цесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) танакопиченням у клітині значних концентраціййого кінцевого продукту — малонового діаль-дегіду (МДА) [1]. Уміст пігментів визначалиспектрофотометрично [17]. Якість насіння соїоцінювали за вмістом білка [19] та жирів [15].Отримані дані обчислювали статистично за до-помогою програми Microsoft Excel. Повторністьусіх дослідів — 3-разова, ймовірність різниціміж середніми арифметичними значеннями по-казників встановлювали за критерієм Стью-дента. Відмінності вважали істотними при зна-ченні P≤ 0,05 [8].Результати досліджень. Азотні добрива,

крім необхідного агротехнічного заходу, є істот-ним стресорним фактором, який залежно відконцентрації здатен позитивно або негативновпливати на рослинний організм [3]. Аналіз от-риманих результатів це підтвердив. Спостері-гали інтенсифікацію процесів ПОЛ — первин-ної неспецифічної реакції на стресовий чинник,що проявлялося у зростанні вмісту МДА в фо-тосинтетичних тканинах в усіх дослідних варі-антах (рис. 1). Слід відзначити, що процесиПОЛ активніше розвивались у фазі цвітіння імаксимального значення (зростання на 55%щодо контролю без добрив) досягали при вне-сенні мінеральних добрив у кількості 180 кг/га.У фазі цвітіння уміст МДА в листках рослин сої,що підлягали передпосівній обробці ризогумі-ном, був вищим порівняно з варіантами безйого використання: у варіантах 1 (без добрив)— на 55% та 2 (30 кг/га) — 12,5%. Отже, у фазіцвітіння у варіантах з використанням азотнихдобрив відзначено дозозалежне зростанняумісту МДА. Використання ризогуміну разом зазотними добривами в кількості 30 кг/га пока-зало зменшення умісту МДА на 15% порівня-но з контролем (без добрив+ризогумін), а зна-чення МДА у варіанті 3 (180 кг/га+ризогумін)були на рівні контрольних (без добрив+ризо-гумін).У фазі наливу бобів за передпосівної оброб-

ки ризогуміном насіння сої при внесенні азот-них добрив у дозі 30 кг/га та без них уміст МДАзменшувався відповідно на 16 і 18% (рис. 1).Водночас у варіанті 3 (180 кг/га) спостерігалосьзростання умісту МДА на 17% щодо контролю

Рис. 1. Уміст МДА в листках рослин сої нарізних фазах розвитку залежно від постачанFня азотом та передпосівної обробки ризогуFміном: — без унесення добрив; —N30P60K60; — N180P60K60

С, мкМ

/г сирої речовини




без використання добрив. Додавання ризогу-міну при внесенні азоту в кількості 180 кг/га врослин сої стимулювало зростання умісту МДАвдвічі порівняно з контролем (без добрив+ри-зогумін). Крім того, уміст МДА в листках рослинсої цього варіанта був вищим на 35% порівня-но з контрольним варіантом, рослини якого непідлягали обробці мікробіологічним препаратомі були вирощені без унесення добрив. Такезростання інтенсивності процесів ПОЛ можебути наслідком негативного впливу високих дозмінеральних добрив на формування бобово-ризобіального симбіозу, що в літературі пояс-нюється утворенням у клітинах рослин оксидуазоту, який виявляє токсичну дію на ризобії тасаму рослину [2].Уміст хлорофілів у листках рослин є однією

з найвиразніших характеристик адаптації фо-тосинтетичного апарату рослин до умов довкіл-ля [14]. Під час вегетації (таблиця) у критичнійфазі розвитку рослин — цвітіння спостерігалитенденцію до дозозалежного збільшення умістуфотосинтетичних пігментів у рослин без оброб-ки ризогуміном, що підтверджує значення азо-ту для синтезу хлорофілів та інших органічнихмолекул з порфіриновими кільцями [6]. Однаку листках рослин сої, що підлягали передпо-сівній обробці мікробіологічним препаратом,залежно від доз азотного живлення спостері-гали збільшення умісту хлорофілу а на 64%у листках сої при вирощуванні без добрив ізменшення на 30% при внесенні їх у кількості180 кг/га порівняно з рослинами, вирощенимибез обробки ризогуміном, що можна пояснитинеобхідністю біологічного азоту для життєздат-ності рослини в першому випадку та інгібуючоюдією надлишкового азоту для ефективногофункціонування азотфіксувального симбіозу.При внесенні 30 кг/га азоту кількісний умістпігменту не змінився.Уміст хлорофілу b та каротиноїдів був на

рівні контрольних значень. У фазі наливу бобіввідбувається перерозподіл асимілятів з інтен-сивнішим відтоком їх до нових атрагуючихцентрів — насіння, що позначилося на змен-шенні вмісту фотосинтетичних пігментів. Крімтого, при використанні ризогуміну спостерігала-ся тенденція до зниження умісту фотосинтетич-них пігментів порівняно з контрольною серієюрослин без обробки препаратом.Збільшення показника співвідношення хло-

рофілів a і b свідчить про розвиток стрес-стану ізнижену стійкість організму рослини [18]. Пророзвиток стресової реакції при застосуванніазотних добрив та мікробіологічного препаратусвідчили зміни у співвідношенні хлорофілів a іb. Зокрема у фазі цвітіння було відзначено зро-стання показника цього співвідношення у варі-антах при використанні азотних добрив з дода-

Цвітіння

Без

добрив

0,8

2±

0,1

50

,36

±0

,11

1,1

8±

0,1

62

,29

±0

,15

0,3

2±

0,0

51

,35

±0

,03

0,3

7±

0,0

51

,72

±0

,02

3,7

1±

0,0

80

,40

±0

,02

30

кг/га

1,3

5±

0,0

80

,37

±0

,03

1,7

2±

0,1

3,4

8±

0,0

70

,40

±0

,02

1,3

4±

0,1

20

,39

±0

,05

1,7

3±

0,1

34

,81

±0

,10

,41

±0

,07

18

0 кг/га

1,3

4±

0,0

80

,39

±0

,07

1,7

3±

0,1

13

,55

±0

,05

0,4

1±

0,0

50

,95

±0

,12

0,2

0±

0,0

51

,15

±0

,14

3,9

3±

0,0

40

,31

±0

,05

Налив бобів

Без

добрив

1,3

2±

0,1

0,3

5±

0,0

81

,67

±0

,13

3,7

5±

0,0

20

,40

±0

,03

1,0

5±

0,0

80

,32

±0

,11

,37

±0

,16

3,2

9±

0,1

10

,31

±0

,07

30

кг/га

0,9

3±

0,0

80

,23

±0

,03

1,1

7±

0,1

14

,00

±0

,12

0,2

8±

0,0

30

,92

±0

,08

0,3

2±

0,0

81

,24

±0

,15

2,8

7±

0,0

90

,29

±0

,04

18

0 кг/га

1,1

7±

0,0

70

,30

±0

,03

1,4

7±

0,1

3,9

3±

0,0

60

,33

±0

,02

1,1

7±

0,1

0,3

1±

0,0

21

,49

±0

,16

3,7

4±

0,0

70

,37

±0

,03

Ум

іст

фо

тос

ин

тети

чн

их

піг

ме

нті

в у

ли

стк

ах

ро

сл

ин

со

ї н

а р

ізн

их

фа

за

х р

оз

ви

тку

за

ле

жн

о в

ід п

ос

тач

ан

ня

аз

ото

м т

а п

ер

ед

по

сів

но

їо

бр

об

ки р

из

огу

мін

ом

Варіант

a±

ba

/bХлорофіл

аХлорофіл

bКаротиноїди

a±

ba

/bХлорофіл

аХлорофіл

bКаротиноїди

Контроль

Ризогумін




Рис. 2. Уміст білка в насінні сої залежновід постачання азотом та передпосівної обFробки ризогуміном: 1 — без унесення добFрив; 2 — N30P60K60, 3 — N180P60K60; — конFтроль; — ризогумін. Позначення дано длярис. 2 і 3

Мг/г сухої речовини

Рис. 3. Уміст жирів у насінні сої залежно відпостачання азотом та передпосівної обробFки ризогуміном

%

ванням ризогуміну і без нього. Ця тенденціязберігалась і у фазі наливу бобів майже в усіхдослідних варіантах. Однак при внесенні 30 кг/гаазотних добрив з передпосівною обробкою ри-зогуміном у фазі наливу бобів цей показникзменшувався на 30% порівняно з контролем.

Отже, збільшення умісту фотосинтетичнихпігментів у рослин свідчить про певні перебу-дови, спрямовані на підвищення ефективностіфотосинтезу за цих умов [12]. У дослідних рос-лин такі перебудови супроводжувалися зрос-танням ризику їх кисневого ушкодження, прощо свідчить збільшення умісту продуктів ПОЛ.З огляду на те, що азотні добрива є індук-

тором продукційних властивостей рослин, намивизначено врожайність рослин та харчову цін-ність соєвих бобів за вмістом білка та жирів.Показники врожайності варіювали залежно відпостачання азотними добривами та передпо-сівної обробки ризогуміном. Так, найбільшуврожайність сої спостерігали при внесенні міне-ральних добрив у дозі 30 кг/га — 26,2 ц/га, щона 60% вище порівняно з контролем. Передпо-сівна обробка насіння ризогуміном виявиласяефективнішою лише у варіанті без додатково-го внесення добрив, а при застосуванні 30 кг/гаазотних добрив урожайність зросла на 34%.Загальний уміст білка в насінні контрольних

рослин без обробки ризогуміном зменшувавсязалежно від дози добрив, і навпаки, у рослинсої з передпосівною обробкою, істотно зроставщодо контролю з ризогуміном і без його засто-сування (рис. 2). Це є наслідком більш ефек-тивного використання азоту в метаболічнихреакціях рослин, що підлягали передпосівнійобробці.Істотне зростання умісту жирів (на 60%) від-

значено лише в контрольному варіанті з уне-сенням 30 кг/га азоту щодо контролю без доб-рив (рис. 3). Уміст жирів збільшувався на 40%і у варіанті з обробкою ризогуміном без унесен-ня добрив.

За результатами досліджень, стресорнийвплив дослідних доз азотних добрив (180 кг/га)проявився під час вегетації рослин. Однак за-стосування передпосівної обробки насіння соїмікробіологічним препаратом ризогумін вияви-лося ефективним лише при використанні низь-ких дослідних доз азотних добрив (30 кг/га).

Висновки

Отже, з екофізіологічного погляду, раціональ-но збалансоване використання біопрепаратівокремо та в комплексі з іншими агротехніч-ними заходами може істотно знизити хімічненавантаження на екосистеми та значнополіпшити якість сільськогосподарської про-дукції.

1. Андреева Л.И., Кожемякин Л.А., Кишкун А.А.Модификация метода определения перекисей ли-пидов в тесте с тиобарбитуровой кислотой//Лаб.дело. — 1988. — № 11. — С. 41—43.

2. Глянько А.К., Митанова Н.Б., Васильева Г.Г.Влияние оксида азота и других азотных соедине-ний на адгезию и проникновение клубеньковыхбактерий в ткани корней и рост этиолированных


проростков гороха//Прикладная биохимия и микро-биология. — 2008. — 44, № 4. — С. 438—441.

3. Головатюк Є., Ситар О., Таран Н. Впливрізних доз азотних добрив на вміст фотосинтетич-них пігментів і сульфоліпіду у листках рослин сої//Вісн. КНУ. — 2007. — № 12. — С. 34—36.

4. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. —М.: Колос, 1985. — 351 с.



5. Жиров В.К., Хаитбаев А.Х., Говорова А.Ф.,Гонтарь О.Б. Взаимодействия структур различныхуровней организации и адаптационные стратегиирастений//Вестн. МГТУ. — 2006. — 9, № 5. —С. 725—728.

6. Коць С.Я., Маліченко С.М., Кругова О.Д. таін. Фізіолого-біохімічні особливості живленнярослин біологічним азотом. — К.: Логос, 2001. —271 с.

7. Коць С.Я., Петерсен Н.В. Мінеральні еле-менти і добрива в живленні рослин. — К.: Логос,2005. — 150 с.

8. Маслов Ю.И. Методы биохим. анализа рас-тений. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. — С.415—424.

9. Панжиева А.П., Добролив В.Л. Нитрагиниза-ция сои и продуктивность растений//Тех. культу-ры. — 1992. — № 1. — С. 22—23.

10. Патика В.П., Крутило Д.В., Ковалевсь-ка Т.М. Вплив аборигенних популяцій бульбочко-вих бактерій сої на симбіотичну активність інтро-дукованого штаму Bradyrhizobium japonicum//Мік-робіол. журн. — 2004. — 66, № 3. — С. 14—21.

11. Проворов Н.А., Тихонович И.А. Эколого-ге-нетические принципы селекции растений на повы-шение эффективности взаимодействия с микроор-ганизмами//С.-х. биология. — 2003. — № 3. —С. 11—25.

12. Рекомендації з ефективного застосуваннямікробних препаратів у технологіях вирощуваннясільськогосподарських культур. — К., 2007. — 53 с.

13. Слесаравичюс А.К., Пранайтис П.И., Ста-найтене Я.И. Эффективность инокуляции и интен-сивность фотосинтеза растений сои, инокулиро-ванных различными видами и штаммами клубень-ковых бактерий//Физиология и биохимия культ.растений. — 2001. — 33, № 4. — С. 298—301.

14. Таран Н.Ю. Каротиноїди фотосинтетичнихтканин в умовах посухи//Физиология и биохи-мия культ. растений. — 1999. — 31, № 6. —С. 414—422.

15. Филиппович Ю.Б., Егорова Т.А., Севасть-янова Г.А. Практикум по общей биохимии. — М.:Просвещение, 1982. — 310 с.

16. Шерстобоева Е.В., Дудинова И.А., Шер-стобоев Н.К. Биопрепараты азотфиксирующихбактерий: проблемы и перспективы примене-ния//Микробіол. журн. — 1997. — 59, № 4. —С. 109—117.

17. Шлык А.А. О спектрофотометрическом оп-ределении хлорофиллов a и b //Биохимия. —1968. — 33, № 2. — С. 275—286.

18. Bresanu A.G., Davis D.G., Shimabacuro R.H.Ultrastructural effects and translocation of methyl—2(2,4—dichlorphenoxy)—phenoxy)propanoate inwheat and wild oat//Can. J. Bot. — 1981. — V. 54.— P. 2038—2048.

19. Lowry O.H., Rosebrough N.J., Farr A.L.,Randall R.J. Protein measurement with the folinphenol reagent//J. Biol. Chem. — 1951. — V. 193.— P. 265—275.

20. www.nau.ua.


ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ

МІКРОБІОКОНТРОЛЬ ЧИСЕЛЬНОСТІ ШКІДЛИВИХ КОМАХ

Нині накопичено досить великий позитивний досвід щодо ефективного використання ен-томопатогенів Вacіllus thurіngіensіs (Bt) з різним механізмом дії для контролю чисельностірізних груп шкідливих комах. У запропонованих нами спільних з російськими мікробіолога-ми методичних рекомендаціях Міністерства аграрної політики України розроблено кален-дар ефективного застосування біопрепаратів, створених на основі BtН1 (var. thurіngіensіs),— бітоксибацилін (БТБ) і BtН14 (var. israelensis) — бактокуліцид (БК). Ці біопрепарати за своїмпризначенням і ефективністю близькі до інших (ентобактерин, дендробацилін, лепідоцид,гомелін, діпел, бактоспеїн, бактимос, текнар, вектобак, москітур, мускобак тощо).Специфічний вплив Bt на комах-шкідників полягає у чіткій післядії (високий відсоток смерт-

ності шкідника на наступних фазах метаморфозу і навіть поколіннях, виникнення тератоге-незу і появи видозмінених, виродливих форм, зниження плодовитості і життєздатності).Препарати Bt сумісні з ентомофагами і навіть з великою кількість інсектицидів. Усе цесвідчить про високу сумарну ефективність Bt. Така специфічність дії, висока ефективністьбіопрепаратів Bt, технологічність і екологічна безпечність є основою для широкого їх вико-ристання порівняно з іншими типами мікробіопрепаратів (грибних, вірусних, наматоднихтощо). Споро-кристалічний комплекс Bt і біопрепарати на їхній основі визначають видовийсклад чутливих шкідливих комах. Для біоконтролю комах в агроценозах найбільш широко іуспішно використовують препарати на основі патоварів А, В і С. Належність до того чи іншогопатовару за ентомоцидною дією зумовлена комплексом практично цінних властивостей Bt,що визначають їх перспективу для захисту рослин, тварин і людини від шкідливих агентів.

Т.І. Патика, кандидат сільськогосподарських наукІнститут сільськогосподарської мікробіології УААН

В.П. Патика, академік УААНІнститут мікробіології і вірусолоії ім. Д.К. Заболотного НАН України


Рослинництво,кормовиробництво

УДК 632.4:631.53. 01:633.11 «324»© 2010

М.М. Кирик,академік УААН

А.Б. КовалишинНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

Г.М. Ковалишина,кандидат сільсько�господарських наукМиронівський інститутпшениці імені В.М. Ремесла УААН

МІКОБІОТАНАСІННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

На сортах озимої пшениці вивчали заселеннянасіння епіфітною та ендофітною мікофлорою.Діагностували хвороби колосу та насіння зрізними патологічними ознаками. Досліджуваливидовий склад збудників хвороб.

Значною перешкодою для отримання висо-кого врожаю озимої пшениці є хвороби насіння,які є добрим живильним субстратом для бага-тьох патогенних та сапротрофних агентів. Існу-ють грибні мікроорганізми, здатні досить сильноуражувати зернівки і таким чином знижувативрожай. Проте найбільшу небезпеку станов-лять мікроорганізми, які за нормальних умовзберігання не розвиваються, перебувають устані латентної інфекції. Вони здатні уражува-ти проростки та рослини, що виросли з інфіко-ваного насіння, або при порушенні умов збері-гання можуть перейти до активного розвитку іуражувати насіння в складах. Тому для запобі-гання хвороб рослин у польовох умовах необ-хідно проводити детальний аналіз насіння якодного з першоджерел багатьох хвороб.Мета досліджень — визначити ураженість

насіння озимої пшениці хворобами і встанови-ти видовий склад їх збудників.Методика досліджень. Польові досліджен-

ня проводили протягом 2007—2008 рр. у відділізахисту рослин Миронівського інституту пше-ниці імені В.М.Ремесла на сортах озимої пше-ниці Подолянка та Багіра, лабораторні — впроблемній науково-дослідній лабораторії міко-логії та фітопатології кафедри фітопатологіїім. акад. В.Ф. Пересипкіна Національного уні-верситету біоресурсів і природокористуванняУкраїни.

При візуальному аналізі насіння з кожногосорту відбирали 4 проби по 100 насінин і вияв-ляли зернівки з різними патологічними ознака-ми. Облік ураження рослин ензимо-мікознимвиснаженням проводили за шкалою, запропоно-ваною В.Г. Новохаткою, М.А. Ільченком, О.Й. Іль-ченко [4]. Інтенсивність ураження колосу фуза-ріозом з’ясовували за методиками, наведенимиу праці Л. Бабаянц, А. Мештерхазі, Ф. Вехтер[5]. Видовий склад збудників хвороб насінняозимої пшениці вивчали за методиками, наве-деними у працях Н.А. Наумової [3], В.С. Шеве-лухи, К.В. Новожилова, С.Ф. Сидорової та ін. [6].Результати досліджень. Протягом 2007—

2008 рр. на колосі озимої пшениці ми спостері-гали ензимо-мікозне виснаження і фузаріоз. Насорті Подолянка ензимо-мікозним виснаженнямбуло охоплено 32,3% колосу, Багіра — 23,5%.Поширення фузаріозу становило відповідно 2і 0,5%.На основі фітопатологічного аналізу насіння

було виявлено в ньому низку патологічних змін,що погіршують якість та схожість. За зовнішні-ми ознаками до такого насіння вищезгаданихсортів було віднесено зразки з чорним зарод-ком, плюсклі та з ознаками фузаріозу. З літе-ратурних джерел відомо, що збудниками чор-ного зародка можуть бути або комплекс грибівіз родів Dreshlera, Alternaria, Fusarium, Peni-cilium, Cladosporium, або окремі види спільно з

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


бактеріями. Частіше має місце гельмінтоспорі-озний або альтернаріозний характер захворю-вання [2]. Рожевий наліт на насінні спричиня-ють гриби роду Fusarium [1].У наших дослідженнях частка плюсклого на-

сіння сорту Подолянка становила 14,2%, з чор-ним зародком — 7,3, з ознаками фузаріозу —2,3%, без зовнішніх ознак хвороб — 76,2%; сор-ту Багіра — відповідно 18; 6,4; 0,9 і 74,7%.Найнижчими посівними якостями характери-

зувалось плюскле насіння. Так, енергія проро-стання такого насіння сорту Подолянка в се-редньому за 2 роки становила 64%, Багіра —55,7%, схожість — відповідно 86 і 79,2%, щонижче, ніж у насіння без патологічних змін —відповідно на 23 і 36,6% та 11,8 і 19,8%.Енергія проростання насіння з чорним за-

родком становила відповідно 82,8 і 86,3%,схожість — 91,7 і 95,5%. У насіння без патоло-гічних ознак обох сортів енергія проростання

Мікобіотанасіння пшениці озимої

відповідно становила 87 і 92,3%, схожість —97,8 і 99%.Проведені мікологічні аналізи насіння свід-

чать про те, що однією з головних причин ви-щезазначених його патологічних змін є різніпатогенні мікроміцети (табл. 1).Найпоширенішими епіфітними мікроміцета-

ми на насінні з чорним зародком були Alternariaalternata (Fs.) Keisler, A. tenuissima (Kunze exNees et T.Nees: Fries) Wiltshire, Bipolaris soro-kiniana Shoemaker і Penicillium sp. На сорті По-долянка наявність цих патогенів становилавідповідно 2,4; 13,6; 2 і 3%, Багіра — 2,2; 12,4;1,7 і 2,3%. На плюсклому насінні переважалиA. tenuissima — відповідно 14,5 і 13,1%, B. so-rokiniana — 2,8 і 2,1% і Penicillium sp. — 2,2 і4%. На насінні з цими патологічними ознакамиу вигляді зовнішньої інфекції виявлені такожпредставники роду Fusarium: F. graminearumSchwabe (2,2 і 0,9%), F. sporotrichiella Bilai. (1,5

Без патологічних змін Подолянка 2,4 7,0 2,4 1,8 0,8 1,8 1,2 0,7 0,3 1,0

Багіра 1,7 8,1 1,5 2,7 0,5 1,7 1,8 0,2 0,1 1,5

З чорним зародком Подолянка 2,4 13,6 2,0 3,0 1,3 2,2 1,5 0,1 1,7 1,0

Багіра 2,2 12,4 1,7 2,3 0,3 0,9 0,4 0,7 1,2 0,9

Плюскле Подолянка 0,6 14,5 2,8 2,2 1,3 1,0 2,1 0,3 0,9 0,4

Багіра 0,6 13,1 2,1 4,0 0,9 1,4 0,3 1,5 0,8 1,1

1. Епіфітна мікобіота, вилучена з насіння озимої пшениці з різними патологічними ознаками

Заселення мікроміцетами насіння озимої пшениці,%

A.

alte

rna

ta

A.

ten

uis

sim

a

B.

so

rokin

ian

a

Pe

nic

illiu

m s

p.

Mu

co

r m

uce

do

F.

gra

min

ea

rum

F.

sp

oro

tric

hie

lla

F.

cu

lmo

rum

F.

oxysp

oru

m

F.

mo

nili

form

e

Стан насіння Cорт

2. Ендофітна мікобіота, вилучена з насіння озимої пшениці з різними патологічними ознакаFми

Вилучено мікроміцетів із насіння озимої пшениці,%

A.

alte

rna

taСтан насіння Cорт

Без патологічних змін Подолянка 16,5 0,5 1,0 0,0 8,4 8,2 7,0 2,6 4,0

Багіра 14,9 0,1 0,0 2,5 6,8 7,7 9,4 2,9 4,4

З чорним зародком Подолянка 23,5 0,1 0,5 4,1 8,4 14,5 11,3 5,8 2,8

Багіра 25,9 0,2 0,3 3,0 10,1 15,8 9,9 6,9 5,6

Плюскле Подолянка 13,5 0,0 0,2 0,5 19,5 18,0 11,9 2,3 7,1

Багіра 12,7 0,1 0,0 2,3 17,1 19,3 14,8 2,9 4,8

Mu

co

r m

uce

do

Pe

nic

illiu

m s

p.

C.

he

rba

rum

F.

gra

min

ea

rum

F.

sp

oro

tric

hie

lla

F.

cu

lmo

rum

F.

oxysp

oru

m

F.

mo

nili

form

e



1. Левитин М.М. Фузариоз колоса пшеницы/М.М. Левитин, В.Г. Иващенко, Н.П. Шипилова//Микология и фитопатология, 1990. — Т. 24,вып. 5. — С. 446—453.

2. Лукашина С.Г. Фитосанитарное состояниесемян озимых колосовых культур на территорииКраснодарского края/С.Г. Лукашина, Н.Н. Остапен-ко, М.Г. Тимченко//Эволюция научных технологийв растениеводстве: Сб. науч. тр. в честь 90-летиясо дня образования Краснодарского НИИСХ им.П.П. Лукьяненко. — Механизация. Земледелие.Защита растений. Экономика. — Краснодар, 2004.— Т. 4. — С. 233—235.

3. Наумова Н.А. Анализ семян на грибную ибактериальную инфекцию/Н.А. Наумова. — Л.:Колос, 1970. — 207 с.


4. Новохатка В.Г. Результаты изучения энзи-мо-микозного истощения семян озимой пшеницы/В.Г. Новохатка, Н.А. Ильченко, Е.И. Ильченко//Селекция и семеноводство: Респ. межвед. темат.науч. сб. — К.: Урожай, 1984. — Вып. 57. —С. 54—59.

5. Методы селекции и оценки устойчивостипшеницы и ячменя к болезням в странах-членахСЭВ/Л. Бабаянц, А. Мештерхази, Ф. Вехтер и др.— Прага, 1988. — 321 с.

6. Рекомендации по борьбе с фузариозом пше-ницы и других зерновых колосовых культур, ис-пользованию пораженного зерна и определениюсодержания в нем микротоксинов/В.С. Шевелуха,К.В. Новожилов, С.Ф. Сидорова и др. — М.: Колос,1988. — 52 с.

За роки проведення досліджень (2007 і2008) у польових умовах Миронівського інсти-туту пшениці імені В.М.Ремесла широкимареалом характеризувалося ензимо-мікозневиснаження (23,5—32,3%) і значно менше —фузаріоз колосу (0,5—2%). Серед насінняодержаного врожаю 14,2—18% було плюскле,6,4—7,2 — з чорним зародком, 0,9—2,3% — зознаками фузаріозу.На насінні з ознаками чорного зародка з епі-

фітної мікофлори переважали Alternaria al-ternata (Fs.) Keisler (2,2—2,4%), Alternaria tenuis-sima (Kunze ex Nees et T.Nees: Fries) Wiltshire(12,4—13,6), Bipolaris sorokiniana Shoemaker(1,7—2) і Penicillium sp. (2,3—3%). Серед ендо-фітних патогенів найчастіше траплялисяAlternaria alternatа (23,5—25,9%), Fusarium gra-

Висновки

minearum Schwabe (8,4—10,1), Fusarium sporo-trichiella Bilai. (14,5—15,8), Fusarium culmorum(W.C. Sm.) Sacc. (9,9—11,25) і Cladosporiumherbarum (Pers.) Link — 3—4,1%.Поверхню плюсклого насіння найбільше за-

селяли мікроміцети Alternaria tenuissima (Kun-ze ex Nees et T.Nees: Fries) Wiltshire (13,1—14,5%), Bipolaris sorokiniana Shoemaker (2,1—2,8) і Penicillium sp. (2,2—3%). Із ендофітноїмікобіоти вилучено Alternaria alternata (Fs.)Keisler (12,7—13,5%), Fusarium graminearumSchwabe (17,1—19,5), Fusarium sporotrichiellaBilai. (18—19,3), Fusarium culmorum (W. C. Sm.)Sacc. (11,9—14,8%).Фузаріозні ознаки насіння озимої пшениці

зумовлені Fusarium graminearum Schwabe і Fu-sarium culmorum (W.C. Sm.) Sacc.

і 0,4%), F. culmorum (W.C. Sm.) Sacc. (0,1 і0,7%), F. oxysporum Shlecht. (1,7 і 1,2%) і F.moniliforme Sheld (1 і 0,9%), а також Mucor mu-cedo Fres. (1,3 і 0,3%).Із внутрішньої інфекції у насінні з чорним

зародком найпоширенішими були гриби A. al-ternatа, F. graminearum, F. sporotrichiellа і F.culmorum (табл.2).Сорт Подолянка уражено цими збудниками

відповідно на 23,5; 8,4; 14,5 і 11,3%, Багіра —

на 25,9; 10,1; 15,8 і 9,9%. У невеликій кількостівилучено також Cladosporium herbarum (Pers.)Link — 4,1 і 3%. Ці самі патогени переважали іна плюсклому насінні. Так, на сорті ПодолянкаA. alternatа охопив 13,5% насіння, F. grami-nearum — 19,5, F. sporotrichiellа — 18 і F. cul-morum — 11,9%; на сорті Багіра — відповідно12,7; 17,1; 19,3 і 14,8%. Із насіння з ознакамифузаріозу вилучено гриби F. graminearum і F.culmorum.

Мікобіотанасіння пшениці озимої


УДК 631:633.2:57© 2010

В.Ф. Петриченко,член�кореспондент УААН

І.Я. Пелех,кандидат сільсько�господарських наукІнститут кормів УААН

ВИВЧЕННЯКОНКУРЕНТНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВІ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРМОВИХАГРОФІТОЦЕНОЗІВ

Наведено методологічні підходи з вивченняконкурентних взаємовідносин в агроценозахкормових культур та їх регулювання задопомогою технологічних прийомів. Установленозалежності впливу мінеральних добрив та нормвисіву компонентів на формування рівнівпродуктивності кормових агрофітоценозів.

Теоретичною основою створення високопро-дуктивних агрофітоценозів кормових культур єоптимізація умов до факторів життя у процесіросту та розвитку. Характерним прикладомцього є ряд досліджень, де вивчали конкурентнівзаємовідносини в агрофітоценозах [5, 8]. Ужевстановлено й описано взаємовідносини міжвівсом та горохом, що є традиційною сумішшюпри використанні на кормові цілі. Проте є фак-тори, зокрема зміна температурного режиму танестійке зволоження, які зумовлюють розши-рення набору кормових культур та переглядуспіввідношення їхніх норм висіву в суміші вконкретних умовах регіону.Дослідженнями встановлено, що депресію бо-

бових культур можна помітно зменшити за допо-могою різних технологічних прийомів [1, 7]. Узв’язку з цим поглиблене дослідження проце-су формування складних взаємовідносин у полі-видових сумішах на основі показників відносноїурожайності, коефіцієнта конкурентоспромож-ності є важливою науковою проблемою, якапотребує належного обґрунтування для умоврегіону. При цьому важливо методологічно вір-но підійти до визначення біологічної продуктив-ності агрофітоценозів кормових культур.Методика і методи досліджень. Польові

досліди було закладено у лабораторії польово-го кормовиробництва Інституту кормів УААН на3-х рівнях мінерального живлення (без унесен-ня мінеральних добрив, N15P15K15 і N30P30K30).Сівбу кормових культур проводили окремо

за різної градації норм висіву в суміші (табл. 1.)Повна норма висіву для ячменю ярого стано-вила 5,5 млн схожих насінин/га, тритикале яро-го — 5, гороху зернового — 1,4, люпину вузь-колистого — 1, гірчиці білої — 2 млн схожих на-сінин/га. Збирання урожаю здійснювали у фазімолочної стиглості зерна злакового компонента.Аналіз виходу сухої маси з одиниці площі

проводили за допомогою показників відносноїурожайності кормових культур RY (Relative Yield),загальної відносної урожайності суміші RYT(Relative Yield Total) за формулами Fowler N.[4], конкурентоспроможності (Competitive Ratio,CR) — за Willey R.W., Rao M.R. [6, 7].

Ефекти взаємодії кормових культур з різнимспіввідношенням норм висіву компонентів усуміші розглядали як залежну змінну, врахову-ючи при цьому відносні величини виходу сухоїречовини з 1 га. Ці результати досліджень по-рівнювали між різновидами сільськогосподар-ських культур, які істотно відрізняються одинвід одного за морфобіологічною структуроюрослин та їх реакцією і вимогами до факторівжиття.Результати досліджень. Аналіз накопичен-

ня сухої маси злаково-бобовими сумішами по-казав, що при зміні бобового компонента в су-міші рівень накопичення сухої маси змінював-ся з 4 до 5,42 т/га з ячменем ярим та з 6 до8,95 т/га — тритикале ярим. При внесенні мі-німальної кількості мінеральних добрив у норміN15P15K15 вихід сухої маси збільшувався з 3,5до 21% порівняно з варіантами без унесеннямінеральних добрив. Отже, зі збільшенням нор-ми внесення мінеральних добрив процеси ро-сту та розвитку однорічних кормових культурпосилювались, що підтверджується ранішепроведеними дослідженнями [1, 2].За відносними показниками врожайності

компонентів накопичення сухої маси бобовоюкультурою було вищим при внесенні N30P30K30

(RY=1,60—1,38) та без унесення мінеральнихдобрив (RY=1,51—1,53). Характерно те, що привнесенні мінеральних добрив у нормі N15P15K15

RY бобового компонента знижувався до 1,48—1,14 (див. табл. 1). Дослідженнями встановле-но, що при додаванні в суміш гірчиці білої вихідсухої маси збільшувався на 0,05—0,44 т/га по-рівняно з ячмінно-гороховими та 0,02—0,37 т/га— ячмінно-люпиновими сумішами. Проте цявеличина абсолютного показника знижуваласьна фоні внесення мінеральних добрив у норміN15P15K15 порівняно з варіантами ячмінь ярий,40% + люпин вузьколистий, 60%. Отже, в рос-линній формації між компонентами суміші ви-никала конкуренція за поживні речовини, вне-сені у нормі N15P15K15.Слід зазначити, що в 3-компонентної суміші

відносна продуктивність гороху збільшуваласьна 0,31—0,43, люпину — 0,19—0,66 порівняно

РОСЛИННИЦТВО, КОРМОВИРОБНИЦТВО



із сумішшю: ячмінь, 60% + бобовий компонент,40%.Раніше зроблені висновки за результатами

відносної продуктивності показали, що за рівно-го співвідношення норм висіву культур у 2-ком-понентній суміші тритикале яре має перевагинад викою ярою, горохом кормовим та люпи-ном вузьколистим [3]. Однак при використанні3-го компонента в суміші відзначено підвищен-ня загальної відносної продуктивності RYT згорохом до 3,68, люпином — 4,1.При вивченні комбінацій сумішей тритикале

ярого з високобілковими компонентами вста-новлено значно вищі показники відносної уро-жайності за комбінації з ячменем ярим (табл. 2).Рівень накопичення сухої маси 3-компонент-

них сумішей був вищим з горохом — 7,38—8,94 т/га порівняно з люпином — 6,19—8,73 т/га.Однак на фоні мінеральних добрив N15P15K15

конкурентоспроможність гороху та люпину буланизькою — відповідно 0,91 та 0,86, що свідчитьпро переваги тритикале ярого над бобовимикомпонентами.Отже, при використанні ячмінних і тритика-

левих сумішей з високобілковими культурамисильна конкуренція за елементи живлення ви-никає лише на фоні внесення мінеральних доб-рив у нормі N15P15K15.Для більш глибокого аналізу ефектів ми роз-

клали фактори, поставлені на вивчення за до-

Вивчення конкурентних взаємозв’язківі продуктивності кормових агрофітоценозів

помогою коефіцієнта конкурентоспроможностіCR. Результати досліджень показали, що вели-чина конкурентоспроможності залежала відгідротермічних умов вегетаційного періоду івиду культури. З урахуванням того, що 2007 р.був посухостійким, CR гороху та люпину буланайнижчою — відповідно 0,62—0,81 та 0,64.Слід зазначити, що в тритикале-бобових сумі-шах величина конкурентоспроможності бобовоїкультури була вищою у 2006 р. на 0,6; 2007 —0,19; 2008 — 0,57 порівняно з ячмінно-бобови-ми сумішами (табл. 3). Так, CR суміші була най-вищою у 2006 р. — 1,41—3,39, коли розподілза кількістю опадів вегетаційного періоду рос-лин був найбільш рівномірним і наближався дорівня середніх багаторічних даних.Установлено різні рівні величини конкурен-

тоспроможності однорічних злакових та зерно-бобових культур, які свідчать про сприятливіумови для їхнього спільного вирощування. Від-значено, що норми мінеральних добрив, яківивчали, неістотно впливали на ячмінь та три-тикале при вирощуванні в сумішах з бобовимикомпонентами, а наявні гідротермічні ресурсименшою мірою впливали на величину конку-рентоспроможності, яка становила 1,24—2,07,тоді як CR бобового компонента в суміші був ниж-чим — 0,52—1,60. Установлено переваги сумі-шей на основі тритикале за конкурентоспро-можністю над ячмінними, де їх величина була

З горохом посівним

Ячмінь, 40% + горох, 60% Без добрив 4,00 0,69 1,51 – 2,19 1,51 0,69 –

N15P15K15 4,83 0,74 1,48 – 2,22 1,48 0,74 –

N30P30K30 5,31 0,77 1,60 – 2,38 1,60 0,77 –

Ячмінь, 60% + горох, 40% Без добрив 4,27 0,95 1,14 – 2,09 1,14 0,95 –

N15P15K15 5,01 0,89 1,14 – 2,03 1,14 0,89 –

N30P30K30 5,35 0,98 1,17 – 2,15 1,17 0,98 –

Ячмінь, 40% + горох, 50%+ Без добрив 4,43 0,89 1,53 1,26 3,68 1,96 0,89 1,26гірчиця, 10% N15P15K15 5,01 0,76 1,53 1,38 3,68 2,13 0,76 1,38

N30P30K30 5,35 0,89 1,48 1,26 3,63 1,75 0,89 1,26

З люпином вузьколистим

Ячмінь, 40% + люпин, 60% Без добрив 4,19 0,56 1,84 – 2,40 1,836 0,56 –

N15P15K15 4,90 0,61 1,84 – 2,46 1,843 0,61 –

N30P30K30 5,20 0,52 1,93 – 2,45 1,925 0,52 –

Ячмінь, 60% + люпин, 40% Без добрив 4,28 0,85 1,31 – 2,17 1,313 0,85 –

N15P15K15 4,97 0,91 1,19 – 2,10 1,19 0,91 –

N30P30K30 5,40 0,97 1,26 – 2,23 1,263 0,97 –

Ячмінь, 40% + люпин, 50%+ Без добрив 4,56 1,05 1,50 1,48 4,03 1,753 1,05 1,48гірчиця, 10% N15P15K15 4,72 0,79 1,46 1,59 3,83 1,75 0,79 1,59

N30P30K30 5,42 0,78 1,63 1,70 4,10 1,936 0,78 1,7

* а — ячмінь ярий; b — горох зерновий; с — гірчиця біла. Позначення дано для табл. 1, 2.

1. Біологічна оцінка відносної продуктивності ячменю ярого при вирощуванні з високобілкоFвими культурами (середнє за 2006—2008 рр.)

RYT a* b с a b с

Варіант досліду

Норма

мінеральних

добрив

Вихід

сухої

маси, т/га

RY CR




З горохом посівним

Тритикале, 40%+горох, 60% Без добрив 6,60 1,01 1,47 – 2,48 1,47 1,01 –

N15P15K15 8,03 1,08 1,52 – 2,60 1,52 1,08 –

N30P30K30 8,42 1,54 1,48 – 3,01 1,48 1,54 –

Тритикале, 60%+горох, 40% Без добрив 7,02 1,39 1,16 – 2,55 1,16 1,39 –

N15P15K15 7,52 1,22 1,13 – 2,35 1,13 1,22 –

N30P30K30 8,33 1,68 1,20 – 2,88 1,20 1,68 –

Тритикале, 40%+горох, 50%+ Без добрив 7,38 1,41 1,36 1,72 4,49 1,36 1,41 1,72гірчиця, 10% N15P15K15 8,15 0,91 1,59 2,36 4,86 1,59 0,91 2,36

N30P30K30 8,94 1,41 1,58 2,49 5,48 1,58 1,41 2,49

З люпином вузьколистим

Тритикале, 40%+люпин, 60% Без добрив 7,10 1,16 1,47 – 2,63 1,47 1,16 –

N15P15K15 8,08 0,98 1,72 – 2,70 1,72 0,98 –

N30P30K30 8,95 1,16 1,67 – 2,83 1,67 1,16 –

Тритикале, 60%+люпин, 40% Без добрив 7,02 1,42 1,09 – 2,50 1,09 1,42 –

N15P15K15 7,98 1,26 1,24 – 2,50 1,24 1,26 –

N30P30K30 8,78 1,47 1,21 – 2,68 1,21 1,47 –

Тритикале, 40%+люпин, 50%+ Без добрив 6,19 1,00 1,18 1,98 4,17 1,18 1,00 1,98гірчиця, 10% N15P15K15 7,32 0,86 1,35 2,07 4,28 1,35 0,86 2,07

N30P30K30 8,73 1,00 1,56 2,38 4,95 1,56 1,00 2,38

2. Біологічна оцінка відносної продуктивності тритикале ярого при вирощуванні з високобілFковими культурами (середнє за 2006—2008 рр.)

RYT a* b с a b с

Варіант досліду

Норма

мінеральних

добрив

Вихід

сухої

маси, т/га

RY CR

+ горох зерновий

CR суміші 1,41 1,21 1,09 3,39 1,61 2,24

Стандартне відхилення (Sd) 0,54 0,36 0,44 1,59 0,98 1,20

Довірчий інтервал, X±Δх при р=0,05, n=9 0,35 0,24 0,29 1,04 0,64 0,79

CRa злакового 1,48 1,92 1,22 1,49 1,39 1,28

Sd 0,77 0,36 0,17 0,22 0,26 0,16

X±Δх при р=0,05, n=9 0,50 0,24 0,11 0,15 0,17 0,11

CRb бобового 1,24 0,62 0,66 1,84 0,81 1,23

Sd 0,26 0,15 0,09 0,54 0,37 0,16

X±Δх при р=0,05, n=9 0,17 0,10 0,06 0,35 0,24 0,10

+ люпин вузьколистий

CR суміші 1,40 1,31 1,25 1,26 2,70 2,20

Sd 0,39 0,43 0,70 0,27 0,77 1,14

X±Δх при р=0,05, n=9 0,26 0,28 0,46 0,17 0,50 0,74

CRa злакового 1,46 1,99 1,49 1,54 1,33 1,30

Sd 0,47 0,38 0,32 0,37 0,31 0,16

X±Δх при р=0,05, n=9 0,31 0,25 0,21 0,24 0,20 0,10

CRb бобового 1,15 0,64 0,56 0,77 1,50 1,17

Sd 0,24 0,15 0,20 0,09 0,43 0,15

X±Δх при р=0,05, n=9 0,16 0,10 0,13 0,06 0,28 0,10

3. Величина конкурентоспроможності культур в агрофітоценозі залежно від норм висіву комFпонентів у суміші

Показник

Ячмінь ярий+ Тритикале яре+

Рік

2006 2007 2008 2006 2007 2008

вищою на 0,43—1,73. При внесенні мінеральнихдобрив це значення СR збільшувалося до 3,08.

Показники відносної продуктивності і значен-ня конкурентоспроможності свідчать про пере-




ваги злакової культури, а використання у сумі-ші різних видів зернобобових культур зі збіль-шеними нормами висіву сприяє підвищеннюзначення конкурентоспроможності тритикалеярого.

Установлено, що введення у суміш гірчицібілої 10% від повної норми висіву знижує зна-чення конкурентоспроможності злакового ком-понента, а вихід сухої маси, навпаки, збільшуєна 0,02—0,44 т/га.

Ячмінні суміші

CR суміші 1,65 1,52 1,08 1,22 1,09 1,20 1,35 1,17 1,23

Sd 0,69 0,52 0,67 0,30 0,26 0,57 0,16 0,21 0,57

X±Δx при р=0,05, n=6 0,56 0,42 0,54 0,24 0,21 0,46 0,13 0,16 0,46

CRa злакового 1,64 1,82 1,30 1,36 2,07 1,34 1,42 1,98 1,42

Sd 0,64 0,28 0,29 0,80 0,43 0,23 0,44 0,39 0,36

X±Δx при р=0,05, n=6 0,51 0,22 0,23 0,64 0,34 0,19 0,35 0,31 0,28

CRb бобового 1,14 0,73 0,63 1,23 0,52 0,60 1,22 0,64 0,60

Sd 0,32 0,13 0,17 0,21 0,08 0,13 0,23 0,15 0,21

X±Δx при р=0,05, n=6 0,26 0,11 0,13 0,17 0,07 0,11 0,19 0,12 0,16

Тритикалеві суміші

CR суміші 2,08 2,08 1,82 1,81 1,82 2,25 3,08 2,57 2,60

Sd 1,18 0,93 0,53 0,84 0,66 1,27 2,26 1,38 1,46

X±Δx при р=0,05, n=6 0,94 0,74 0,43 0,67 0,53 1,01 1,80 1,10 1,17

CRa злакового 1,35 1,24 1,28 1,52 1,45 1,31 1,67 1,40 1,28

Sd 0,29 0,30 0,13 0,26 0,31 0,18 0,29 0,23 0,18

X±Δx при р=0,05, n=6 0,23 0,24 0,10 0,21 0,24 0,15 0,23 0,19 0,14

CRb бобового 1,25 1,28 1,16 1,05 0,96 1,14 1,60 1,23 1,30

Sd 0,50 0,50 0,15 0,37 0,50 0,07 0,97 0,61 0,19

X±Δx при р=0,05, n=6 0,40 0,40 0,12 0,30 0,40 0,06 0,77 0,49 0,15

4. Конкурентоспроможність культур в агрофітоценозі залежно від норм мінеральних добрив

Показник Рік

Без добрив N15P15K15 N30P30K30

2006 2007 2008 2006 2007 2008 2006 2007 2008

Формування продуктивності агрофітоце-нозів є одним з елементів у вивченні конкурент-них взаємозв’язків між злаковими і високобіл-ковими культурами всередині ценозу. Слід бра-

Висновки

ти до уваги вищезазначені показники для ство-рення високопродуктивних кормових агрофіто-ценозів з метою зниження впливу негативнихфакторів на загальну продуктивність.

1. Пелех І.Я. Тритикале яре у кормових агро-фітоценозах з бобовими культурами в умовах цен-трального Лісостепу//Вісн. Білоцерків. ДАУ: Зб.наук. праць. — Біла Церква, 2007. — Вип. 46. —С. 60—64.

2. Петриченко В.Ф., Пелех І.Я. Методологічніаспекти вивчення біологічної продуктивності кор-мових культур//Вісн. аграр. науки. — 2005. —№ 12. — С. 12—16.

3. Петриченко В.Ф., Пелех И.Я. Продуктивностькормовых культур в многовидовых агрофитоцено-зах//Аграр. наука. — 2008. — № 8. — С. 11—13.

4. Fowler N. Competition and coexistence in aNorth Carolina grassland//J. of Ecology. — 1982. —V. 70. — Р. 77—92.


5. Rauber R., Schmidtke K. and Kimpel-Freund H.The Performance of Pea (Pisum sativum L.) and itsRole in Determining Yield Advantages in Mixed Standsof Pea and Oat (Avena sativa L.)//J. Agronomy &Crop Science. — 2001. — V. 187. — P. 137—144.

6. Willey R.W. Intercropping. Its importance andresearch needs, Part 1. Competition and Yield ad-vantages. Field Crop Abstracts, 1979 a. — V. 32. —P. 1—10.

7. Willey R.W. Intercropping. Its importance andresearch needs, Part II. Agronomy research approach.Field Crop Abstr, 1979b. — V. 32. — P. 73—85.

8. Willey R.W., Rao M.R. A competetivе ratio forquantifying competition betwin intercrops//ExperimentalAgriculture. — 1980. — 16, № 2. — P. 117—125.



УДК 635.21:631.53:631. 526.32© 2010

А.А. Бондарчук,кандидат сільсько�господарських наукІнституткартоплярства УААН

СОРТОЗАМІНА В СУЧАСНИХУМОВАХ КАРТОПЛЯРСТВА

Висвітлено перспективні напрями здійсненнясортозаміни з використаннямвисокопродуктивного насіннєвого матеріалунових сортів, здатних адаптуватись до певнихагроекологічних та фітосанітарних умов.

В умовах сучасного вітчизняного картопляр-ства, зосередженого на дрібних ділянках, прак-тично неможливий ефективний захист насадженьвід інфікування рослин збудниками різних хворобі шкідників, що спричиняє різке зниження продук-тивності культури [1, 4]. Тому основною переду-мовою ефективного картоплярства є використаннянових сортів, яким характерна властивість проти-стояти інтенсивному інфікуванню фітопатогенами.Високостійкі сорти можуть обмежувати розмно-ження шкідників, розвиток і поширення хворобнавіть за умов, сприятливих для їхнього розвит-ку. Впровадження таких сортів дає змогу зменши-ти застосування пестицидів у 2—2,5 раза та під-вищити врожайність на 15—30%, сприятиме охоро-ні навколишнього природного середовища [2, 3].Відставання у сортозаміні не лише стримує

повне використання сучасних селекційних досяг-нень, а й істотно позначиться на майбутніх уро-жаях. Нині різко зросли можливості щодо конст-руювання нових форм живого (шляхом клітинноїта генної інженерії). Інтенсивна еволюція синан-тропних видів, у тому числі сільськогосподарсь-ких рослин і тварин істотно вплинула на еволю-цію їхніх симбіотичних та паразитичних видів,освоєння цієї великої і стабільної екологічної нішіу своїх інтересах, тобто переадаптації та пере-спеціалізації видів «нейтральних». Унаслідок цьо-го різко зростає їхня чисельність і видовий набірсистеми. Такий захід, як сортозаміна, економіч-но вигідний, оскільки кожна грошова одиниця, ви-користана на придбання садивного матеріалунового сорту, дає змогу отримати 3 одиниці при-бутку [5].Сорт — невіддільна частина біоенергетичних

ресурсів країни. З використанням можливостейтехногенної оптимізації умов зовнішнього середо-вища значення екологічної стійкості культивова-них сортів у підвищенні ефективності рослин-ництва зростає, оскільки забезпечує належнийрівень продукційного процесу та його генетичнийзахист від лімітів екологічних чинників, шкідниківі хвороб. Формування ринкової економіки в аграр-ному секторі потребує наявності різноманітнихщодо їх комерційної цінності сортів.У 2000—2009 рр. до Реєстру сортів рослин

України занесено 56 нових сортів картоплі, середних з 2006 р. — 10 вітчизняної селекції (Загадка,Подолянка, Билина, Надійна, Промінь, Жеран,Ужгородська, Фермерська, Аграрна, Ліщина) та 2

зарубіжної селекції (Роко, Фольво); з 2007 р. —6 української селекції (Нагорода, Довіра, Левада,Легенда, Карлик 04, Поліська ювілейна) та 3 сор-ти зарубіжної селекції (Рив’єра, Марлен, Аріель).З 2008 р. до Реєстру сортів рослин України

занесено 14 нових сортів, зокрема 8 — українсь-кої селекції, серед них — 7 сортів Інституту кар-топлярства УААН та Поліської дослідної станціїім. О.М. Засухіна: ранній — Скарбниця; середньо-ранні — Оберіг, Завія; середньостиглий — Звіз-даль; середньопізні — Поліське джерело, Доро-гинь та середньостиглий сорт Красень Інститутусільського господарства Полісся. Із сортів зару-біжної селекції на 2008 р. до Реєстру сортів рос-лин України занесено 4 сорти з Німеччини: Лау-ра, Ред Леді, Верді та Піроль — середньоранні;2 середньостиглі з Нідерландів — Мелоді та Ку-рода; середньостиглий сорт з Польщі — Тайфун.Із зазначених сортів високою крохмалистістюбульб (17,7—21%) відзначаються Красень, Звіз-даль, Дорогинь, Верді.До Реєстру на 2009 р. занесено 11 нових сор-

тів, із них вітчизняні — Ведруска, Сувенір Черні-гівський (ранні); Зелений гай, Партнер (середнь-оранні); Вернісаж (середньостиглий); зарубіжноїселекції: Ероу, Бонус (ранні); Фінка, Опал, Міран-да, (середньоранні); Ароза (середньостиглий).Всього до Реєстру сортів рослин України на2009 р. занесено 133 сорти, у тому числі 56% —вітчизняної селекції. Більшість з них мають пере-ваги над зарубіжними аналогами, насамперед, зарівнем адаптивності до умов вирощування, стій-кості проти хвороб, умістом сухих речовин і крох-малю, що визначають стабільні показники смако-вих якостей бульб.Мета роботи — вивчення адаптивної здат-

ності сортів для визначення їхньої продуктивностіщодо доцільності їх вирощування у певній при-родно-кліматичній зоні України.Матеріали і методи досліджень. Об’єкт дос-

ліджень — сорти картоплі різних груп стиглостіта господарського призначення. Випробуваннясортів проводили в Інституті картоплярства УААНта його опорних пунктах з первинного насінницт-ва картоплі в елітгоспах у різних природно-кліма-тичних зонах країни. Вихідний насіннєвий мате-ріал — еліта картоплі відповідного сорту. Припродукуванні сортів методом накладання прово-дили фітопрочистки. Основні агротехнологічні за-ходи при вирощуванні загальноприйняті для при-



Сортозамінав сучасних умовах картоплярства

родно-кліматичної зони. Облік урожаю та іншіспостереження і визначення виконували згідно зметодиками, опублікованими у збірнику «Мето-дичні рекомендації щодо проведення дослідженьз картоплею» (ІК УААН: Немішаєве, 2004. — 183 с.)Результати досліджень. Урожайність вітчиз-

няних сортів картоплі при вирощуванні та випро-буванні в науково-дослідних установах, сортовип-робуванні в елітгоспах сягає 40—50 т/га. Зокре-ма, продуктивність картоплі сорту Слов’янка привикористанні оздоровленого біотехнологічнимспособом насіннєвого матеріалу у виробничихумовах ТОВ «Агрофірма Київська» становила100 т/га. Високою врожайністю відзначаютьсятакож сорти Серпанок, Повінь, Червона рута,Явір, Фантазія, Дубравка, Тетерів, Поліське дже-рело, Тирас, Промінь, Зоряна, Дорогинь, Завія,Оберіг. Створено сорти, придатні на картоплеп-родукти (хрусткі пластівці, крекери, картопля фрітощо), серед них: Кобза, Зарево, Червона рута,Дзвін, Віринея, Обрій, Світанок київський, Загад-ка, Молодіжна, Фантазія, Лілея, Повінь.На особливу увагу заслуговує сорт Фантазія,

що відзначається стабільним умістом редукова-них цукрів та, за експертними оцінками, успішноконкурує з такими світовими стандартами, як Кар-лена, Сатурна та Леді Розетта. Серед інших сор-тів стабільно низьким рівнем редукування цукріву початковий період зберігання характеризують-ся сорти Дніпрянка, Загадка, Кобза, Косень 95,Повінь, Серпанок, Лелека, Зарево, Червона рута,Ракурс, Ольвія.Створено нематодостійкі сорти, що мають до-

мінантні гени стійкості проти окремих або кількохпатотипів 2-х видів цистоутворюючих нематод:Дніпрянка, Загадка, Мелодія, Повінь, Поран, Чер-нігівська рання, Доброчин, Поліська 96, Седнівсь-ка рання, Ластівка, Молодіжна, Аграрна, Водо-грай, Обрій, Поляна, Фантазія, Забава, Неміша-ївська 100, Лелека, Лілея, Слов’янка, Пекурівська,Західна, Тетерів, Дзвін, Ракурс, Ольвія, Оксамит99, Звіздаль, Воля. Вирощування їх на площах,заселених шкідником, дає можливість отримативрожайність на рівні 220—250 ц/га.Здатні адаптуватись до природно-кліматичних

умов півдня сорти Кобза, Серпанок, Мелодія,Тирас, Косень 95, Поран, Незабудка, Бородянсь-ка рожева, Божедар, Зов, Світанок київський,Дубравка, Луговська, Явір. Використовуючи цісорти як 2-врожайну культуру, одержують до 360ц/га бульб: на початку червня — 110—150 ц/га,наприкінці червня — понад 200 ц/га.Занесено до Реєстру сорти, що характеризу-

ються відносною стійкістю проти колорадськогожука (чинник витривалості й абіотичної дії на реп-родуктивну функцію жука), — Світанок київський,Зов та ін.Істотно зріс рівень стійкості сучасних сортів

картоплі проти фітофторозу. Вирощування стій-ких сортів залишається найважливішим чинникомобмеженого поширення цієї хвороби. Більшістьреєстрованих сортів мають високу врожайність,

зокрема серед випробовуваних сортів найуро-жайнішими є Слов’янка, Водограй, Серпанок,Подолянка, Забава, Промінь, Тирас, Мелодія,Повінь (табл. 1). Важливим чинником є також спо-живча цінність, передусім, уміст у бульбах крох-малю.Найвищий уміст крохмалю встановлено в сор-

тах Червона рута, Світанок київський, Фантазія,Явір, Довіра (табл. 2). Збір крохмалю з 1 га в рокидосліджень коливався від 3,4 (сорт Серпанок) до3,5 т/га (сорт Водограй). Збір крохмалю від 7,3 до8,8 т/га був у сортах Повінь, Слов’янка, Явір, Чер-вона рута. Цей показник залежав від крохмалис-тості бульб та врожайності сорту (див. табл. 2).Істотним чинником продуктивності та спожив-

чої цінності сортів картоплі є збір крохмалю з оди-ниці площі. З урахуванням цього в умовах півден-ної частини Полісся кращими сортами щодо їх-ньої споживчої конкурентоспроможності є Повінь,Явір, Слов’янка і Червона рута.За результатами досліджень щодо адаптивної

здатності сортів, у певній природно-кліматичнійзоні переважають за врожайністю сорти, занесенідо Реєстру впродовж останніх років, порівняно звикористовуваними тривалий час у виробництві.Істотним чинником щодо врожайності є погодніумови в роки випробування. Так, в умовах півден-ної частини Полісся за досить сприятливих по-годних умов у 2007 р. найбільшу врожайність ус-тановлено в ранніх — 40,2—50,4 т/га, середньо-стиглих — 37,5—59,7 і середньопізніх сортах —44,9—46,3 т/га. Урожайність середньоранніх сор-тів, за винятком сортів Водограй (46,5 т/га) таЗабава (43,1 т/га), становила 30,6—36 т/га.У 2008 і 2009 рр. за високих температур по-

вітря та ґрунту впродовж вегетаційного періодувстановлено практично рівнозначну середнюурожайність за групами стиглості сортів. Середусіх випробовуваних сортів найурожайнішими в2008 р. серед ранніх були Тирас (31,9 т/га), Ме-лодія (31,4), Загадка (30,2); середньоранніх —Невська (34,1 т/га); середньостиглих — Слов’ян-ка (36,7 т/га). Урожайність середньопізніх сортівбула дещо нижчою і становила 25,7—28,6 т/га.У 2009 р. у групі середньоранніх сортів найуро-жайнішим був сорт Водограй (41,5 т/га), серед-ньостиглих — Слов’янка (38,2 т/га), урожайністьсередньопізніх сортів становила 34,4—35,5 т/га(див. табл. 1).Найпродуктивнішими сортами за врожайністю

є середньостиглий Слов’янка (59,7 т/га) та раннійСерпанок (50,4 т/га). Випробування нових сортіву Лісостепу засвідчило високу врожайність, на-самперед, нових вітчизняних сортів, яка сягаладо 56 т/га. В умовах Степу при зрошенні, вико-ристовуючи ранні та середньоранні сорти, мож-на одержувати за садіння навесні та влітку вро-жайність у межах 18—26 т/га, садіння навесні йсвіжозібраними бульбами з весняних насаджень— 14—22 т/га. Тобто за вегетаційний період уп-родовж року загальна врожайність при садіннінавесні та влітку становить 35—45 т/га.




РанніПовінь 46,6 28,6 32,2 35,8Загадка 43,1 30,2 33,6 35,6Мелодія 43,6 36,4 33,9 36,3Подолянка 40,8 30,5 41,3 37,5Серпанок 50,4 25,5 36,9 37,6Тирас 43,0 31,9 35,1 36,7Дніпрянка 40,2 25,7 34,9 33,6 Середнє 44,0 29,1 35,4

СередньоранніЗабава 43,1 30,5 36,7 36,8Водограй 46,5 30,0 41,5 39,3Світанок київський 30,6 25,5 30,4 28,8Невська 36,0 34,1 36,6 35,6Фантазія 35,7 29,5 31,3 32,2 Середнє 38,4 29,9 35,3

СередньостигліДовіра 37,5 24,3 32,5 31,4Слов’янка 59,7 36,7 38,2 44,9Билина 40,3 26,7 33,6 33,5Явір 46,7 27,6 32,2 35,5 Середнє 46,0 28,8 34,1

СередньопізніЧервона рута 44,9 25,7 34,4 35,0Промінь 46,3 28,6 35,5 36,8 Середнє 45,6 27,1 35,0

1. Урожайність сортів картоплі у південній частині Полісся (Інститут картоплярства УААН)

Сорт

Урожайність, т/га

Середнє

за 2007—2009 рр.2007 р. 2008 р. 2009 р.

На ринку насіннєвої картоплі в 2008—2009 рр.представлено в основному садивні бульби 16сортів (Серпанок, Повінь, Тирас, Розара, Дніпрян-ка, Подолянка, Невська, Світанок київський, Фан-тазія, Санте, Поляна, Явір, Слов’янка, Придес-нянська, Тетерів, Пікассо). Обсяг виробництваоригінального насіння цих сортів становить 75%,еліти — 82% загальної кількості вирощеного на-сіннєвого матеріалу високих категорій.За обсягами загальної кількості вирощеного в

2008 р. оригінального насіння усіх сортів, уклю-чених у насінницький процес, частка вітчизнянихсортів, за якими вирощено основний обсяг оригі-нального насіння, становила 61,8%, елітного на-сіннєвого матеріалу — 65,7; у 2009 р. — відпові-дно 83,8 та 80,4%.Серед провідних сортів, включених у насін-

ницький процес, у групі ранніх найбільше виро-щено оригінального насіння сортів Серпанок, Ро-зара, Повінь, Дніпрянка, Косень 95, або 82% за-гального обсягу їхнього виробництва. У групісередньоранніх — сорти Невська, Фантазія, По-ляна, Санте (92%). Серед середньостиглих —сорти Слов’янка, Явір, Придеснянська (87%).Провідним середньопізнім сортом за обсягамивиробництва оригінального насіння є сорт Те-терів. Серед провідних сортів щодо обсягів ви-робництва еліти в групі ранніх є сорти Серпанок,Тирас, Подолянка, Повінь та Кобза (88,2%); се-

редньоранніх — Невська, Фантазія, Санте, Поля-на (94,1%); середньостиглих — Явір, Придес-нянська, Слов’янка (76,8%), провідним у групісередньопізніх є сорт Тетерів. Тобто значнимиобсягами виробництва насіннєвого матеріалувисоких категорій представлено вітчизняні сортиСерпанок, Тирас, Повінь, Дніпрянка, Подолянка,Фантазія, Поляна, Явір, Слов’янка, Придеснянсь-ка, Тетерів, Косень 95, Світанок київський, Дуб-равка, Лілея.Серед 58 іноземних реєстрованих сортів знач-

ні обсяги оригінального насіння та еліти вирощу-ють по 5-ти сортах: Невська (Росія), Белла розата Розара (Німеччина), Санте та Пікассо (Голлан-дія). За групами стиглості серед наведених сор-тів, за якими здійснюється насінництво, найбіль-ше вирощено оригінального насіння середньо-ранніх сортів (47,3%) та ранніх (21,2), найменше— середньопізніх (5,7) та середньостиглих (11,4);еліти середньоранніх сортів (47), ранніх (27,8), се-редньостиглих (8,1), середньопізніх (3,5%).Основний обсяг еліти вирощують в елітгоспах,

де здійснюють роботу опорні пункти з первинно-го насінництва Інституту картоплярства УААН.Так, у 2008—2009 рр. у цих елітгоспах вироще-но відповідно 8,6 та 6,1 тис. т еліти, або 80 та71,8% загальної кількості. У науково-досліднихустановах — 1,2 та 0,9 тис. т, або 11 та 10,6%, вінших елітгоспах — 0,9 та 1,5 тис. т, або 9 та



РанніПовінь 15,5 7,2 4,4 5,0Загадка 13,5 5,8 4,1 4,5Мелодія 14,5 6,3 4,6 4,9Подолянка 14,5 5,9 4,4 6,0Серпанок 13,5 6,8 3,4 5,0Тирас 12,5 5,4 4,0 4,4Дніпрянка 14,5 5,8 3,7 5,0

СередньоранніЗабава 14,5 6,2 4,4 5,3Водограй 11,5 5,3 3,5 4,8Світанок київський 19,0 5,8 4,8 5,8Невська 12,1 4,4 4,1 4,4Фантазія 18,5 6,6 5,5 5,8

СередньостигліДовіра 17,0 6,4 4,1 5,5Слов’янка 12,5 7,5 4,6 4,8Билина 15,5 6,2 4,1 5,2Явір 17,5 8,2 4,8 5,6

СередньопізніЧервона рута 19,5 8,8 5,0 6,7Промінь 15,0 6,9 4,3 5,3


2. Збір крохмалю з 1 га при вирощуванні різних сортів картоплі у південній частині Полісся(Інститут картоплярства УААН)

Збір крохмалю з 1 га, т

2009 р.2007 р. 2008 р.Сорт Крохмалистість, %

17,6% загальної кількості вирощеної еліти. Усьогонасіння високих категорій у 2008 р. вирощено20,1 тис. т, 2009 р. — 16,8 тис. т, середній показ-ник виробництва еліти за 2001—2009 рр. — 20,2тис. т. Такий обсяг виробництва пов’язаний, пе-редусім, з руйнуванням оптового ринку еліти, асаме: незначною кількістю репродукційного на-сіння, вирощуваного в країні, та деякою міроюзбільшення імпорту із зарубіжних країн. Викорис-

тання садивних бульб високих репродукцій, на-самперед, нових сортів — один із найвагомішихчинників підвищення та стабілізації урожайностікартоплі. Високостійкі сорти обмежують розмно-ження шкідників та розвиток і поширення хворобнавіть за сприятливих для них умов. Упроваджен-ня таких сортів дає змогу зменшити застосуван-ня пестицидів у 2—2,5 раза та підвищити вро-жайність на 25—50%.

Здійснення сортозаміни потребує високо-продуктивного насіннєвого матеріалу сор-тів, що поєднують високу врожайність зістійкістю проти біотичних та абіотичнихчинників середовища їх вирощування.На ринку насіннєвої картоплі у 2008—

2009 рр. представлено в основному садивнібульби сортів Серпанок, Повінь, Тирас, Дніп-

Висновки

рянка, Подолянка, Невська, Фантазія, Санте,Явір, Слов’янка, Придеснянський, Тетерів,Пікассо. Обсяг виробництва еліти цих сортівстановить 82% її загальної кількості.Використання кращих щодо зони вирощу-

вання сортів забезпечує ведення рентабель-ного картоплярства в напрямі його біологі-зації й екологізації.

1. Блоцкая Ж.В. Вирусные болезни картофеля/Ж.В. Блоцкая. — Минск: Навука и техника, 1993.— С. 183—188.

2. Верменко Ю.Я. Відтворення еліти картопліна основі вихідного матеріалу, оздоровленого біо-технологічним способом/[Ю.Я. Верменко, О.М. Ан-друшко, В.П. Олійник, Я.Б. Демкович]//Вісн. Львів.ДАУ. Сер. Агрономія. — 2001. — № 5. —С. 374—385.


3. Демкович Я.Б. Відтворення оригінальногонасіння та еліти картоплі з використанням різноговихідного матеріалу: автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.01.14 «На-сінництво»/Я.Б. Демкович. — К., 2005. — 18 с.

4. Шпаар Д. Борьба с вирусными и вироидны-ми болезнями в Германии/Д. Шпаар, Шуман//За-щита и карантин растений. — 2001. — № 5. —С. 3—8.


УДК 632© 2010

С.В. Довгань,кандидат сільсько�господарських наукГоловна державнаінспекція захисту рослин«Головдержзахист»

ДОВГОСТРОКОВИЙ ПРОГНОЗРОЗМНОЖЕННЯ ЛУЧНОГОМЕТЕЛИКА В УКРАЇНІВстановлено залежність динаміки поведінки тафізіологічного стану лучного метелика відкомплексу абіотичних факторів: сонячного світла,середньорічної температури повітря, відносноївологості, річної суми опадів та біотичних —чисельності фітофага. Розроблено фітосанітарніпредиктори чисельності лучного метелика.


У сучасних умовах розвитку сільського гос-подарства особливого значення набуває захистрослин від шкідників, хвороб, бур’янів, розроб-лений та контрольований на основі спостере-жень і нових прийомів прогнозу. Визначальноює оцінка впливу комплексу абіотичних, біотич-них та інших факторів розвитку і розмноженняшкідливих видів комах. Особливого значеннянабуває узагальнення багаторічної динамікичисельності фітофагів у різних ґрунтово-кліма-тичних зонах України.Матеріали та методика досліджень. Вико-

ристано багаторічні (1968—2007) дані Головноїдержавної інспекції захисту рослин Мінагропо-літики України.

Матеріалом досліджень був лучний метелик(Pyrausta sticticalis L.), багатоїдний фітофаг,здатний пошкоджувати понад 200 видів різнихрослин з 40 ботанічних родин. Найбільшої шко-ди він завдає у Степу (частіше) та Лісостепу.Для розробки прогнозів чисельності шкідника,встановлення строків і доцільності захиснихзаходів визначали чисельність гусениць у ко-конах (восени, навесні та влітку), інтенсивністьльоту метеликів і кількість яйцекладок та гусе-ниць на посівах. З цією метою восени обліко-вували чисельність гусениць у коконах, щойшли в зиму, на облікових ділянках 50×50 см(0,25 м2), розміщених по 2-х діагоналях поляабо в шаховому порядку. На полях площею до100 га відбирали 12, на більших — додатково4 ділянки на кожних наступних 50 га. Знімаливерхній шар ґрунту (до 10 см), оглядаючи його,вибирали та підраховували кокони; у лабора-торії чи безпосередньо в полі їх розривали івизначали кількість живих та загиблих гусе-ниць. Одержану кількість живих гусениць поді-лили на 3 (при 12 пробах) й отримали показ-ник середньої їх чисельності на 1 м2. Під часроботи враховували й те, що за низької чисель-ності в роки депресії шкідника ґрунтові розкоп-ки слід проводити на полях, де спостерігали літметеликів у серпні — вересні та виявляли гу-сениці попереднім косінням сачком. За цією жметодикою обліковували чисельність і стан гу-сениць у коконах після перезимівлі та влітку.

Строки й інтенсивність льоту метеликів виз-начали, відловлюючи їх світлопастками абопідраховуючи особин, злітаючих при переходіполя. При цьому інтенсивність льоту оцінюва-ли за 6-бальною шкалою: 0 — літ метеликіввідсутній; 1 — поодинокі особини, в обліку небільше 0,2 особини на 10 кроків; 2 — слабкий,до 2 метеликів на 10 кроків; 3 — середній, 3—5; 4 — сильний, 6—10; 5 — масовий, понад 10метеликів на 10 кроків або їх кількість немож-ливо підрахувати. При інтенсивності льоту ме-теликів, оціненою в 3, 4 та 5 балів анатомічниманалізом не менше 15 відловлених самок, че-рез кожні 3—5 днів встановлювали їх зрілістьта готовність до відкладання яєць.Коли самки починають відкладати яйця, під-

раховують яйцекладки. Для цього на кожномуполі рівномірно відбирали 12 ділянок 50×50 см,на яких старанно оглядали рослини, сухі рос-линні рештки, виявляли і підраховували клад-ки яєць, визначали їх середню кількість на 1 м2,на основі якої встановлювали конкретну нормувипуску трихограми в боротьбі зі шкідником.Облік чисельності гусениць і пошкодження

ними рослин проводили аналогічно методиціобліку яєць. При цьому на кожній ділянці з рос-лин струшували в сачок або на білу тканинугусениць та встановлювали середню чисель-ність їх на 1 м2. Ступінь (інтенсивність) пошкод-ження рослин гусеницями лучного метеликавизначали за бальною шкалою.Для аналізу чисельності фітофага вперше

використовували кореляційно-регресійний метод.Результати досліджень. У 1968—2007 рр.

спостерігалась 7-річна циклічність розмножен-ня лучного метелика. Чисельність його в 1976,1981, 1989, 1996, 1999, 2004 рр. достовірнозростала порівняно з іншими роками. Невисо-ка кількість фітофага була в 1980, 1985, 1991,1997, 2002, 2007 рр. Така циклічність коливаньзаселення посівів сільськогосподарських куль-тур фітофагом зумовлена комплексом факторівзовнішнього середовища. Головними з них єпоказники погоди і заселеності культур шкідни-ком. Із урахуванням цих факторів нами розроб-лено математичні моделі прогнозу чисельності



лучного метелика, які з коефіцієнтом кореляції0,57 і 0,78 дають змогу прогнозувати його чи-сельність у Черкаській і Запорізькій областях(рисунок) та оптимізувати захисні заходи напосівах сільськогосподарських культур. У тех-нологіях інтегрованого захисту рослин упершезапропоновано системний підхід щодо прогно-зу лучного метелика за циклами контрольова-них факторів і нормовано регулювати чисель-ність фітофага.У математичних аналізах закономірностей

динаміки чисельності фітофага встановлено

Довгостроковий прогнозрозмноження лучного метелика в Україні

причинно-наслідкові механізми формуванняпопуляцій лучного метелика з достовірним про-гнозуванням кількості шкідника в конкретнихґрунтово-кліматичних умовах України. Упер-ше нами виявлено закономірність випадко-вих впливів і характер дії комплексу погодно-кліматичних чинників, коли розвивається цейфітофаг. Це нова якість прогнозу чисельностілучного метелика, що дає змогу контролюва-ти фітофаг із достовірним зменшенням пести-цидного навантаження на сільськогосподарськіугіддя.

Фактична і прогнозована заселеність сільськогосподарських культур лучним метеликом у ЗаFпорізькій області (1975—2007 рр.): 1 — фактична заселеність; 2 — прогнозована заселеність

Чисельність

, особин

/м2

Рік

За результатами багаторічних обліків засе-леності сільськогосподарських угідь лучним ме-теликом складено математичні моделі прог-нозу чисельності цього фітофага, що даютьзмогу оптимізувати захисні заходи в усіх ґрун-тово-кліматичних зонах України. Уперше роз-роблено нові показники щодо складання своєчас-

Висновки

ного прогнозу розмноження лучного метели-ка в посівах польових і овочевих культур. Ко-реляційні залежності та складені матема-тичні моделі сучасного прогнозу чисельностіфітофага доцільно впровадити у виробницт-во в усіх областях, районах і господарствахУкраїни.

1. Васильев В.П. Вредители сельскохозяйст-венных культур и лесных насаждений. — К.: Уро-жай, 1989. — Т.1. — 495 с.

2. Довгань С.В. Моделі прогнозу розвитку тарозмноження фітофагів: Монографія. — Херсон:Айлант, 2009. — 208 с.

3. Жарінов В.І., Довгань С.В. Агроекологія: тер-мінологічний та довідковий матеріал. — Вінниця:


Нова книга, 2008. — 327 с.4. Лісовий М.П., Бублик Л.І., Васечко Г.І., Ва-

сильєв В.П. Довідник із захисту рослин. — К.: Уро-жай, 1999. — 744 c.

5. Федоренко В.П., Покозій Й.Т., Круть М.В.Шкідники сільськогосподарських рослин. — К.: Ко-лобіг, 2004. — 355 c.

6. Єріна А.М. Статистичне моделювання та про-гнозування. — К.: КНЕУ, 2001. — 186 c.

У=52,3446-0,0053Х1-0,5187Х2+0,0034Х3-

0,5323Х4+0,0908Х5

R=0,78

1

2


Тваринництво,ветеринарнамедицина

УДК 636.4:631.17© 2010

B.C. Козир,академік УААНІнституттваринництвацентральних районівУААН

ЕФЕКТИВНІСТЬЗАМКНЕНОГО ЦИКЛУ ВИРОБНИЦТВАІ ПЕРЕРОБКИ СВИНИНИ

На прикладі діяльності корпорації «АгроFОвен»(Дніпропетровська обл.) розглянуто ефективністьпромислового виробництва і переробки свинини.Показано перспективи розвитку свинарства вумовах великотоварного виробництва.

Останнім часом у світі підтверджено ефек-тивність великотоварних підприємств, чисель-ність яких в Україні у післяреформенний період,на жаль, скоротилась [2, 3]. Тому їх розвиток інаукове забезпечення є важливим народно-господарським завданням. Аналіз роботи гос-подарств «Слобожанський» (Харківська обл.),«Калитянський» (Київська), «Бахмутський аг-рарний союз» (Донецька), «Агропромисловакомпанія» (Запорізька обл.) свідчить, що за кор-поративного та науково обґрунтованого розв’я-зання комплексу питань підприємства можутьстабільно нарощувати виробництво тварин-ницької продукції, навіть при коливанні закупі-вельних цін на цю продукцію.Мета роботи — дослідити ефективність замк-

неного циклу виробництва і переробки свини-ни в одному підприємстві.Матеріали та методика досліджень. Об’єкт

дослідження — підприємство з виробництва іпереробки свинини корпорації «Агро-Овен» Маг-далинівського району Дніпропетровської об-ласті. Використано економічні, зоотехнічні таселекційні методи оцінки виробничого циклу,включаючи переробку свинини на власномум’ясокомбінаті.Результати досліджень. Корпорація «Агро-

Овен» — багатогалузева фірма з інтенсивнимземлеробством (20 тис. га ріллі) і тваринницт-вом (40 тис. гол. свиней і 3,4 млн гол. птиці).Тут працює 3,1 тис. чоловік. Підприємство що-року виробляє: зерна — 70—75 тис. т, насіннясоняшнику — 6—7, картоплі — 24—30, м’яса —60—65 тис. т.Гідна частка в надходженні бюджетних кош-

тів належить свинарству (в межах 23% загаль-ної суми). У 2008 р. з 52 підприємств об’єднан-ня «Укртваринпром» корпорація «Агро-Овен»за кількістю поголів’я свиней зайняла 4-те міс-

це, а їхньою продуктивністю — 1-ше. Усьогоодержано 72 тис. гол. приплоду при виході ді-лових поросят на свиноматку 9,7 гол. Валовийприріст перевищив 7 тис. т за собівартості 1 кгблизько 11 грн. Виручка від реалізації продукції86 млн грн, прибуток — 36 млн грн, рівень рен-табельності — 37,5%.Чинна в Україні цінова політика вимагає ре-

тельного підходу до економіки свинарства. 10років тому господарство продавало переробни-кам живих тварин, що ускладнювало реаліза-цію. Унаслідок цього часто порушувався ритмвирощування поголів’я, а через нестабільністьзакупівельних цін в окремі періоди року вироб-ництво було збитковим. Тому для налагоджен-ня власної переробки свинини у 2000 р. корпо-рацією побудовано м’ясокомбінат, на якомущодня за графіком забивають до 300 гол. сви-ней, а за рік — 65—70 тис. гол. М’ясокомбінатвиконує й основну функцію випробувальноїстанції — контролює забійні показники свинейрізних генетичних груп (рис. 1).Ринкові умови вимагають ретельного і гли-

бокого підходу до якості свинини з тим, щобвитримувати високу конкуренцію на ринку м’я-са. Результати роботи м’ясокомбінату переко-нали фахівців агрофірми у тому, що для підви-щення якості туш необхідно внести корективиу селекційну роботу, тип годівлі, технологіюутримання і забою тварин.Свині різних типів розрізняються характером

процесу обміну речовин, синтезу білка та жиру[4]. Раніше фахівці корпорації домагались збіль-шення живої маси тварин завдяки добору по-голів’я з міцним кістяком і щільною (грубою)конституцією. В умовах сучасного ринку насам-перед ураховуються забійні показники. Томуперед селекціонерами було поставлено зав-дання отримувати туші з високим умістом м’я-


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

зової тканини, яка надходить у роздрібну тор-гівлю у натуральному вигляді та для виробниц-тва ковбас і копченостей. Тепер оцінюють сви-ней (родину, лінію) за довжиною туші, масоюзадньої її третини, площею м’язового вічка.Будова тіла батьків стала головним у підборіпар для схрещування і доборі ремонтного мо-лодняку, що дало змогу отримати відповіднівиробничі результати (таблиця).

Ефективність замкненогоциклу виробництва і переробки свинини

Раніше у племзаводі господарства розводи-ли одну українську м’ясну породу свиней. Те-пер проводиться гібридизація поголів’я з вико-ристанням великої білої (угорської селекції),ландрас, п’єтрен. Нині на товарній фермі вжепонад 65% таких тварин, що сприяє подальшо-му підвищенню показників м’ясності туш. Відомо,що на якість м’яса впливає не тільки генетика(15%), а й зовнішні та організаційні фактори

2005 193—198 67—69 94—95 28—322008 181—182 71—73 98—101 24—28±2008 до 2005 –8—16 +4 +4—6 –4

Рис. 1. Технологічна схема роботи м’ясокомбінату

Приймання,

зважування тварин

Душова, t води 10—12°С

Оглушення, піднімання

електротельфером на шлях

Знекровлення, миття,

t води 10—12°С

Обробка на щетинознімальній

машині, t води 60—62°С,

час 3—4 хв

Каналізація

Щетина

Зачищення туші, видалення

очних яблук, хвостів, вушних

раковин. Піднімання на шлях

Утилізація Очі Хвости

Відходи

,

бракування

Обсмалювання, видалення

вух, зачищення тушіВуха

Розділення туші,

відділення ніг від туші

Холодильна камера

Відвантажування

Розпил туші,

відділення голови, миття

напівтуш

Чищення шлунків, кишок,

вибраковуванняЖир, сітка, трахея, язик, ноги

Ветеринарна лабораторія

Холодильна камера

Лівер

Результати контрольного забою свиней

Товщина шпику, ммРікВік досягнення живої

маси 100 кг, діб

Вихід м’яса

у півтушах, %Довжина туші, см




(85%), в яких понад половину займає годівля[5, 7]. У структурі собівартості частка кормівстановить 70%. Основа кормової бази — фу-раж власного виробництва. На своєму заводігосподарство за рік виробляє 25—26 тис. т ком-бікормів за 15-ма рецептами, збалансованимиза 28-ма елементами поживності, що сприяєпідвищенню їх конверсії. У 2008 р. при удоско-наленій тактиці годівлі свиней на 1 кг їхньогоприросту витрачено 3,1 кг комбікорму.Трифазна технологія вирощування поросят

і створення для них комфортних зоогігієнічнихумов завдяки роботі біогазової установкисприяє гармонійному розвитку життєздатнихтварин з добре розвинутими м’язами та здоро-вими внутрішніми органами. Середньодобовийприріст 1 гол. на вирощуванні й відгодівлі пе-ревищує 600 г. Використання біогазової уста-новки не тільки забезпечує комплекс електро-енергією та теплом, а й значно поліпшує еко-логічну ситуацію на свинокомплексі. Ранішевміст аміаку в атмосферному повітрі ферм ста-новив 0,4 мг/м3 (норма 0,02 мг/м3) на відстані2 км; 0,2 – до 4 км, а неприємний запах — по-над 10 км. Тепер ні в свинарниках, ні навколошкідливих газів невідчутно.Переробка свинини — кінцева ланка у без-

перервному, замкненому виробничому конве-єрі. Якість м’яса залежить не тільки від поро-ди тварин та їхньої годівлі й утримання, а йтехнології забою свиней, оскільки стрес по-гіршує якість м’яса [1, 6]. Тому тварин достав-ляють спеціально обладнаним транспортом.

Один день на тиждень забивають тварин з ви-робничим браком. Районна і місцева ветери-нарні служби здійснюють санітарний нагляд іпроводять експертизу продукції для вітчизняно-го ринку та експорту (лабораторія атестованаі має сучасне обладнання). Всі забійні відходипереробляють на сухі корми і використовуютьна власному комбікормовому заводі. Значноїуваги надають санітарії. Щодня після закінчен-ня робочої зміни приміщення і обладнання ми-ють і дезінфікують. Працівники регулярно про-ходять медичний огляд, їм створено добрі по-бутові умови.Отже, діяльність м’ясокомбінату зміцнює

зворотний зв’язок сільгоспвиробників і перероб-ників. Оцінка забитих тварин дає інформаціюселекціонерам для роботи зі стадом з тим, щобзадовольнити попит споживача.На замовлення супермаркетів агрофірма по-

стачає півтуші без шкури і сала, а також про-водить їх сортове обвалування. Реалізація сви-нини за забійною масою підвищує економічнуефективність галузі. Якби підприємство реалі-зовувало свиней за живою масою, то отриму-вало б 16,8 грн за 1 кг (нинішня ціна), а приреалізації забійною масою за рахунок боніфі-кації (перерахунок із забійної у живу при підви-щенні забійного виходу) за той самий 1 кг живоїмаси одержують дохід 24 грн. До того ж, вар-тість субпродуктів окуповує всі витрати на забійтварин.ТОВ «Агро-Овен» — лідер на українському

ринку свинини. Ринкові умови вимагають по-глиблення переробки туш свиней. Раніше їх ре-алізовували у півтушах, тепер відкрито 10 влас-них магазинів «Дім м’яса» із роздрібної торгівлі,асортимент продукції розширено до 24 найме-нувань. Корпорація не зупиняється на досягну-тому. Розроблено короткострокову програму,якою передбачено у наступні 2—3 роки збіль-шити щорічний забій свиней до 150 тис. гол.загальною живою масою 16 тис. т (рис. 2). Вод-ночас буде подвоєно потужність холодильни-ка, оновлено обладнання забійного цеху, пра-цюватимуть 35 власних магазинів, до тогож, не на замороженому м’ясі (як переробники),а охолодженому, яке має відмінний товарнийвигляд і користується великим попитом. Напідставі системи аналізу багаторічної бази да-них служба моніторингу своєчасно й об’єктив-но прогнозує перспективи подальшого розвит-ку підприємства.

Рис. 2. Динаміка і перспектива роботи м’яFсокомбінату: — забито тварин, тис. гол.;

— загальна жива маса, тис. т; — реаліFзовано м’ясопродукції, тис. т

Перс-

пектива

2000 2002 2004 2006 2008

Дослідженнями встановлено, що організа-ція на підприємстві замкненого циклу вироб-ництва: вирощування свиней — їхня перероб-

Висновки

ка — реалізація готової продукції сприяє підви-щенню економічної ефективності галузі, щоє важливим у розв’язанні народногосподарсь-



1. Бірдус Л. М’ясна продуктивність свинейрізних типів стресостійкості//Тваринництво Украї-ни. — 1997. — № 9. — С. 16.

2. Гнатюк С. Інтенсифікація промислового сви-нарства//Там само. — 2009. — № 5. — С. 2—4.

3. Рыбалко В. Состояние и стратегия развитиясвиноводства на Украине//Свиноводство. — 2006.— № 1. — С. 20—23.

4. Рибалко В.П., Буркат В.П., БерезовськийМ.Д. Генофонд, оцінка та використання свиней. —К.: Урожай, 1994. — С. 11—29.


5. Свинарство і технологія виробництва свини-ни/В.І. Герасимов, В.П. Рибалко, Л.М. Цицюрськийта ін. — К.: Урожай, 1996. — 304 с.

6. Халак В.І., Лунник Ю.М., Кирилів Я.І. Рівеньстресочутливості, відгодівельні якості та фізико-хімічний склад м’яса і сала свиней нових генотипів//Наук. вісн. ЛНУВМБТ ім. С.З. Ґжицького. — 2008.— 10, № 2. — С. 147—152.

7. Шейко Р.И. Интенсификация призводствасвинины на промышленной основе. — Минск: УП«Технопринт», 2004. — 120 с.


кої проблеми щодо поліпшення забезпеченнянаселення високоякісною свининою. Вона


дасть змогу зробити галузь свинарства кон-курентоспроможною.

МОЛОЧНЕ СКОТАРСТВО НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ

В Інституті розведення і генетики тварин УААН здійснюється постійний моніторинг світовихтенденцій розвитку молочного скотарства. За матеріалами ICAR та іншою доступною інформа-цією узагальнено тенденції щодо розвитку молочного скотарства в Новій Зеландії. Ця країна маєефективну і високорозвинену сільськогосподарську індустрію. Продукція тваринництва стала од-нією з основних статей національної економіки.Динаміка останніх років засвідчує загальну тенденцію до поступового скорочення поголів’я за

одночасного підвищення надою та вмісту жиру і білка у молоці (табл. 1). Загальне число підконт-рольних корів у країні останні 3 роки коливається у межах від 52,5 до 56,1%.

Нова Зеландія одна з перших упровадила у країні (в 50-х роках минулого століття) класифіка-цію худоби за типом. У країні немає державних дотацій фермерським господарствам, тому ви-робники сільськогосподарської продукції самостійно конкурують зі своїми колегами з інших країн.

М.С. Гавриленко, Ю.П. Полупан,кандидати сільськогосподарських наук

Наразі в країні розводять 3 молочні породи (табл. 2) та проводять масове схрещування джер-сейських корів з бугаями фризької (голштинської) породи. Порівняно з іншими країнами твариниусіх порід молочної худоби Нової Зеландії вирізняються високим умістом жиру і, особливо, білкав молоці.

Фризька (голштинська) 2001 1285855 5262 4,43 3,60

2006 942121 5509 4,24 3,64

Джерсейська 2001 413310 3715 5,84 4,19

2006 344785 3870 5,58 4,00

Фризька × джерсейська 2001 640045 4678 5,05 3,86

2006 749713 4903 4,83 3,71

Айрширська 2001 30459 4558 4,47 3,68

2006 21587 4758 4,26 3,49

2. Динаміка поголів’я корів різних порід та їх продуктивності

Уміст у молоці, %

білкажируПорода Рік

Ураховано

лактацій

Надій за 305

днів лактації, кг

2001 3692703 13649 271 3796 4,61 3,472006 3916812 11630 337 3974 4,67 3,64

1. Динаміка поголів’я і молочна продуктивність корів у Новій Зеландії

Уміст у молоці, %

жиру білкаРік

Загальне

поголів’я корів

молочних порід

Число стадУ середньому

корів у стаді

Середній

надій на корову

за рік, кг


ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 636.232.082.455: 612.11/.12© 2010

В.І. Шеремета,доктор с.�г. наук

В.З. ТрохименкоТ.В. Литвиненко,кандидат с.�г. наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

МОРФОБІОХІМІЧНІПОКАЗНИКИ КРОВІ КОРІВ ВОСТАННЮ ДЕКАДУ ТІЛЬНОСТІ

Установлено, що у корів голштинської породи на260Fй день тільності спостерігається інтенсивнийліпідний обмін. Уведення коровам на 265—267Fйдень тільності глютаму 1М зумовлюєрізноспрямовану мінливість вмісту в кровіхолестерину, тригліцеридів, альбуміну, якасприяє швидшому відновленню відтворноїфункції у післяродовий період.

Сучасні біотехнологічні методи дають змогувдало розв’язувати проблеми швидкого нарощу-вання поголів’я високопродуктивних тварин і ство-рення відповідних племінних стад. Адже відтво-рення поголів’я — одна з основних ланок розвит-ку тваринництва, яка є рушійною силою дляполіпшення продуктивних якостей сільськогос-подарських тварин, створення нових генотипів [2, 3].Відтворна здатність у тварин визначається

насамперед рівнем обміну речовин, для регулю-вання якого часто застосовують біологічно ак-тивні препарати [9]. Зокрема є ряд повідомленьпро синхронізацію отелень з використанням про-стагландинів, що дає змогу прискорювати настан-ня родів, але водночас є велика ймовірність(10%) народження телят мертвими [7].У молочному тваринництві за останні роки

відтворення поголів’я набуло проблемного харак-теру. Зменшилась кількість отриманих телят на100 корів, збільшились сервіс-період та індексосіменіння, скоротились строки господарськоговикористання корів. Тому питання про потребулікарських та біологічно активних препаратів длярегуляції і стимуляції відтворної функції зали-шається актуальним. Найдоцільніше для цьогозастосовувати біологічно активні препарати ме-таболічно-нейротропної дії, оскільки вони маютьнизьку вартість, крім того, можуть бути виготов-лені в умовах сільськогосподарських підприємствусіх форм власності [8, 10].Мета досліджень — вивчення мінливості ме-

таболічного профілю крові тільних корів в остан-ню декаду тільності за введення їм біологічноактивних речовин гормонально-нейротропно-ме-таболічної дії.Матеріал і методика досліджень. Дослід-

ження проводили у приватному сільськогоспо-дарському підприємстві «Саверці» Попільнянсь-кого району Житомирської області в зимовий пе-ріод на коровах голштинської породи живою масою550—650 кг. Утримання корів — прив’язне.Було сформовано 4 групи по 14 корів у кожній.

У контрольну та дослідні групи відбирали корівза принципом аналогів за віком, вгодованістю таживою масою. Дослідним тваринам, починаючиз 260-, 265- та 270-го дня тільності, вводили підшкіру препарат глютам 1М у дозі 20 мл упродовж3-х днів підряд. Тваринам І групи на 270-й деньтільності одноразово вводили внутрішньом’язово2 мл естрофану. Коровам контрольної групи ін’єк-тували по 10 мл фізіологічного розчину (табл. 1).У дослідних групах у кожної корови на 270-,

265-, 260-й день тільності відбирали кров із ярем-ної вени та на наступний день після завершен-ня введення препаратів. У контрольних корів кроввідбирали на 268-й день тільності, вранці передгодівлею, до початку обробки препаратами. Улабораторії кафедри акушерства і хірургії Жито-мирського національного агроекологічного універ-ситету в крові визначали вміст: гемоглобіну —гемоглобінціанідом; гематокриту — методом То-дорова; лейкоцитів, еритроцитів — за П’ятниць-

Кількість тварин, гол. 14 14 14 14Препарат, мл 10 (фізіологічний розчин) 20 (глютам 1М + 20 (глютам 1М) 20 (глютам 1М)

естрофан)Дні тільності, в які: вводили препарати 265—267 270—272 265—267 260—262 відбирали кров 268 270, 273 265, 268 260, 263

1. Схема досліду

І II III

Показник

Група

контрольнадослідна



Морфобіохімічні показники кровікорів в останню декаду тільності

ким; глюкози — глюкозо-оксидазним методом;білка — рефрактометрично; кальцію — комплек-соном арсеназо III; неорганічного фосфору — званад-молібденом за Пулсом у модифікації В.Ф.Коромислова і Л.А. Кудрявцевої; кількість аль-бумінів — бромкрезоловим зеленим; холестери-ну — методом Ілька; тригліцеридів — за Саде-саєм і Маннінгом [5]. У дослідах використовува-ли напівавтоматичний біохімічний аналізатор«Rayto 1906 С» «Чехія».Результати дослідження. Аналіз вмісту дос-

ліджуваних інгредієнтів крові корів у різні дні тіль-ності (до введення препаратів) свідчить, що їхможна розділити на 2 групи. У І увійшли інгреді-єнти, концентрація яких, починаючи з 260- до270-го дня, змінювалась у межах похибки, тобтовони були стабільними. До таких інгредієнтів на-лежать: фосфор неорганічний, гематокрит, за-гальний білок (табл. 2). До ІІ групи увійшли інгре-дієнти крові, динаміка вмісту яких залежить віддня тільності. Так, на 260-й день тільності в кровікорів був найбільший уміст альбумінів і тригліце-ридів. У цей день уміст глобулінів був вірогідноменшим на 12,8% порівняно з 270-м днем тіль-ності. Концентрація глюкози мала найнижчий рі-вень порівняно з іншими днями вагітності. У цейдень тільності активується синтез тригліцеридіву печінці через інтенсифікацію гліколізу, оскількидля їхнього ферментативного утворення необхід-ний sn-гліцеро-З-фосфат, який утворюється підчас гліколізу. За другим шляхом вони синтезують-ся через фосфорилювання гліцерину, для якогопотрібна АТФ [1]. Тобто для обох шляхів синте-зу тригліцеридів необхідна інтенсифікація гліко-лізу, про що й свідчить зменшення концентраціїглюкози та збільшення вмісту простих жирів.У корів на 265-й день тільності в крові концен-

трація глюкози та холестерину була найвищою(Р<0,01), а вміст кальцію — найнижчим. Рівеньальбумінів трохи зменшився порівняно з 260-мднем, але був також вищим на 12,6%, ніж на 270-йдень тільності. Серед інгредієнтів цієї групи вкрові корів на 270-й день тільності було найбіль-ше кальцію, глобулінів і найменше альбумінів.Отже, на 260-, 265-й дні тільності в організмі корівнайінтенсивнішим є ліпідний обмін, що, очевид-но, пов’язано з синтезом статевих гормонів. Цепідтверджується вищим умістом альбумінів, які єносіями естрогенів.Для визначення впливу препарату глютам 1М

на мінливість інгредієнтів необхідно враховува-ти той факт, що кров відбирали у кожної коровиу конкретний досліджуваний день тільності довведення препаратів і на наступний день післяостанньої ін’єкції. Тому аналіз зміни концентраціїдосліджуваних показників потрібно проводити міжтваринами в кожній групі. Крім того, на нашу дум-ку, невірогідні коливання концентрації того чиіншого інгредієнта в межах 3—7% можна вважа-ти спричиненими аліментарними чи іншими чин-никами.Проаналізувавши отримані дані, слід зазначи-

ти, що введення глютаму 1М не зумовило змінгематологічних показників, за винятком гематок-риту, який у ІІ та ІІІ групах вірогідно зменшивсяна 9,4 і 11,2% порівняно з вихідним днем. Мін-ливість концентрації інших інгредієнтів відбуласьу межах фізіологічної норми, що свідчить провідсутність патологічних процесів, спричиненихпрепаратами. Після уведення коровам на 260—262-й день препарату глютам 1М у крові змен-шився вміст фосфору неорганічного, альбумінів,холестерину, тригліцеридів відповідно на 9,7%(Р<0,001), 22,5 (Р<0,001), 11,8 (Р<0,01), 13,6% тазбільшився на 12,4% (Р<0,01) уміст глобулінівпорівняно з 260-м днем тільності.У крові дослідних корів ІІ групи (265—267-й

день уведення) концентрація глюкози, фосфорунеорганічного, альбуміну, холестерину була віро-гідно менша відповідно на 10,2%; 10,7; 11,5; 12%,а вміст глобулінів більший на 5,3% (Р<0,05), ніжу 1-й день уведення глютаму 1М. Після уведен-ня аналогу простагландину F2α спільно з ін’єкція-ми (270—272-й день) глютаму 1М у крові коріввірогідно зменшився вміст глюкози, кальцію, хо-лестерину та невірогідно фосфору неорганічно-го відповідно на 10,7%; 8,1; 13,3 та 8% порівня-но з 270-м днем тільності.На підґрунті спричиненої глютамом 1М мінли-

вості інгредієнтів у межах кожної групи та знаю-чи особливості дії кожного з використаних препа-ратів, можна уявити ланцюг регуляторно-біохіміч-них процесів, що відбувалися в організмі тільнихкорів після їх уведення. Так, уведення коровам Ігрупи естрофану зумовило регресію жовтого тіла,вміст прогестерону знизився, почала збільшува-тися концентрація фолітропіну (ФСГ) та лютро-піну (ЛГ), що стимулювало ріст фолікулів. Останніпочали синтезувати естрогени, що спричинилозниження вмісту холестерину. Естрогени в своючергу стимулювали гліколіз, про що свідчитьзменшення вмісту глюкози, кальцію і фосфорунеорганічного. Одна частина метаболітів, що ут-ворилися під час гліколізу, очевидно, була вклю-чена в процес утворення тригліцеридів (черезгліцерин і ацетил-КОА), про що свідчить деякезбільшення їх вмісту в крові. Інша частина булазадіяна в трикарбоновому циклі для утворенняенергетичних сполук. Глутамінат натрію препара-ту у цьому процесі також, мабуть, стимулювавчерез гіпоталамус збільшення синтезу ФСГ і ЛГ,а, по-друге, міг через глюконеогенез інтенсифі-кувати гліколіз.У ІІ групі глютам 1М через гіпоталамус стиму-

лював у гіпофізі додаткову секрецію ФСГ і ЛГ, щозумовило ріст фолікулів, які почали виділяти ес-трогени в кров, про що свідчить зменшеннявмісту холестерину. Гонадотропні гормони, оче-видно, також активували естрогени, зв’язані зальбуміном, що призвело до зменшення йоговмісту в крові. Естрогени інтенсифікували гліколіз,про що свідчить зменшення концентрації глюко-зи, фосфору неорганічного та збільшення каль-цію. Метаболіти гліколізу найбільше були вклю-




Гемоглобін

, г/л

10

7,0

2±

2,0

68

10

0,5

0±

2,1

96

10

2,1

3±

1,7

28

10

4,2

9±

1,8

31

10

4,1

4±

2,1

41

10

3,1

9±

2,1

45

10

4,8

5±

2,2

23

Лейкоцити

, Г/л

8,2

9±

0,3

34

8,8

7±

0,3

12

8,8

7±

0,3

12

6,9

1±

0,3

71

8,8

5±

0,3

64

8,5

7±

0,2

83

8,4

8±

0,2

70

Еритроцити

,Т

/л6

,34

±0

,14

66

,22

±0

,21

46

,29

±0

,18

76

,11

±0

,16

36

,15

±0

,16

56

,15

±0

,19

66

,18

±0

,20

4

Гематокрит,

%5

1,4

9±

2,0

32

49

,70

±1

,72

25

1,1

7±

2,3

83

50

,03

±1

,38

44

5,5

7±

0,9

05

1б

53

,59

±1

,76

64

7,5

9±

1,6

75

1

Глюкоза

,ммоль/л

3,1

6±

0,0

92

3,1

7±

0,1

21

2,8

3±

0,1

03

23

,35

±0

,06

5з

3,0

1±

0,0

83

23

,06

±0

,07

5з

2,9

1±

0,0

86

Фосфор

неорганічний

,ммоль/л

1,8

0±

0,0

52

1,8

0±

0,0

55

1,6

7±

0,0

49

1,7

7±

0,0

32

1,5

8±

0,0

28

3В

1,7

9±

0,0

29

1,5

9±

0,0

25

3

Кальцій

,ммоль/л

2,7

0±

0,0

46

2,8

3±

0,0

56з

2,6

0±

0,0

49

22

,52

±0

,06

5з

2,8

5±

0,0

64

22

,69

±0

,04

62

,55

±0

,05

0

Загальний

білок,

г/л

75

,59

±0

,92

87

5,5

5±

1,2

39

77

,15

±1

,54

57

7,1

3±

0,5

17

76

,59

±0

,61

27

5,6

6±

1,3

04

74

,90

±1

,21

5

Альбумін

, г/л

32

,77

±0

,39

7і

33

,88

±0

,69

7і

32

,41

±0

,51

73

8,7

5±

1,5

14і

34

,29

±1

,06

11

42

,45

±0

,98

33

2,9

1±

1,1

31

3

Альбумін

, %

43

,48

±0

,79

64

3,5

6±

1,6

03

42

,33

±1

,41

65

0,0

8±

1,8

53

44

,81

±1

,43

11

56

,35

±1

,64

64

3,9

7±

1,4

73

3

Глобулін

, %

56

,52

±0

,79

65

6,4

4±

1,6

03

57

,67

±1

,41

64

9,9

2±

1,8

53

55

,19

±1

,43

11

43

,65

±1

,64

65

6,0

3±

1,4

73

3

Холестерин

,ммоль/л

3,2

3±

0,1

43з

3,2

3±

0,1

27з

2,8

0±

0,0

87

13

,76

±0

,15

2з

3,3

1±

0,1

46

13

,57

±0

,09

83

,15

±0

,09

12

Тригліцериди

,ммоль/л

0,5

0±

0,0

42

0,5

1±

0,0

99і

0,6

1±

0,0

66

0,4

5±

0,0

37з

0,4

3±

0,0

26

0,6

4±

0,0

63і

0,4

9±

0,0

59

Примітка

: Р

<0

,05

; 2

, б

, з Р

<0

,01

; 3

, в, і Р

<0

,00

1;

1,

2,

3 —

вірогідно

між

днями

тільності

в середині групи

; б

, в —

вірогідно

порівняно

з контролем

; і

, з

—вірогідно

між

днями

тільності

до

введення препарату

; д

— до

введення препарату

; п —

після введення препарату

.

2.

Гем

ато

ло

гіч

ні

та б

іохі

міч

ні

інгр

ед

ієн

ти к

ро

ві

під

до

сл

ідн

их

кор

ів (

М±

m,

n=

14

)

27

0-й

д2

73

-й п

26

5-й

д2

68

-й п

26

0-й

д2

63

-й п

Інгредієнт

Контрольна

група

, 2

68

-й день

тільності

День тільності

Дослідна

група

ІII

III




чені в цикл Кребса для накопичення макроергіч-них сполук, оскільки вміст тригліцеридів не збіль-шився. Підвищення вмісту кальцію можна пояс-нити тим, що коли були стимульовані глютамом1М вищезазначені процеси, його вміст в крові бувна нижній границі — 2,5—3 ммоль/л. Відомо, щоконцентрація кальцію «одна з найбільших доско-налих констант організму» [9]. Тому включилисякомпенсаторні реакції, які забезпечили викорис-тання цього метаболіту без зниження його кон-центрації нижче допустимої норми, а потім про-лонгували збільшення його резерву в крові.Зниження вмісту холестерину і альбумінів у

крові корів ІІІ групи свідчить, що препарат глютам1М стимулював викид гонадотропних гормонів, які в тварин ІІ групи. Але дія препарату у цих тваринпочалася в період інтенсифікації синтезу три-гліцеридів, що, очевидно, призвело до мінімаль-ного вмісту глюкози. Тому накопичення макроер-гічних сполук, про що свідчить зменшення фос-фору неорганічного, здійснювалося через гідролізтриацетилгліцеролу, що підтверджує незначнезменшення концентрації глюкози і кальцію.Отже, можна припустити, що спільним у 3-х

групах є інтенсифікація через гіпоталамус функціїгіпофізу, що зумовлює збільшення в крові гона-дотропних гормонів, які стимулюють ріст фолі-кулів, а значить і концентрації естрогенів. Від-мінності полягають у тому, що у І групі ці змінивідбуваються на фоні регресії жовтого тіла, томуй були інтенсивнішими, ніж у двох інших групах.Друга гіпотеза збільшення рівня в крові корів

естрогенів після введення глютаму 1М ґрунтуєть-

ся на можливому впливі препарату на плід. Відо-мо, що підґрунтям механізму ініціювання родів єзбільшення рівня секреції кортикостероїдів пло-ду, які зумовлюють інтенсивну секрецію естро-генів і простагландину F2α тканинами плацентита матки, що спричинює зменшення рівня проге-стерону [7]. Тобто збільшення вмісту естрогеніву крові корів може бути зумовлене впливом пре-парату на гіпоталамус плоду, внаслідок чого че-рез рилізинг-гормон збільшиться вміст адрено-кортикотропного гормону, а значить і глюкокор-тикоїдів.Після отелення піддослідних корів найкраща

відтворна здатність порівняно з контролем булав ІІ групі, потім у І і майже не змінилася у ІІІ. Тоб-то описані регуляторно-біохімічні процеси в ор-ганізмі корів ІІ групи були більш сприятливимидля відновлення відтворної функції в післяродо-вий період, очевидно, завдяки накопиченню біль-шої кількості макроергічних сполук. Крім того, глю-тамінова кислота поряд із аланіном, аргініном тааспарагіном знижують кетонурію [6]. Тому в пер-ших двох групах глютам 1М також міг сприятизбільшенню буферності крові і запобігати виник-ненню ацидозу. У корів ІІІ групи через низькийуміст у крові глюкози цілком міг виникнути післяродів компенсаторний метаболічний ацидоз.Підтвердженням однієї з гіпотез щодо впливу

на обмінні процеси в організмі тварин препаратуглютам 1М, уведеного коровам в останню дека-ду тільності, могли б бути дослідження з вивчен-ня вмісту гонадотропних і статевих гормонів укрові дослідних корів.

У корів голштинської породи на 260-й деньтільності спостерігається інтенсивний лі-підний обмін. Введення коровам на 265—267-йдень тільності глютаму 1М зумовлює різно-

Висновки

спрямовану мінливість вмісту в крові холесте-рину, тригліцеридів, альбуміну, яка сприяє швид-шому відновленню відтворної функції в післяро-довий період.

1. Биохимический справочник/Кучеренко Н.Е.,Виноградов Р.П.,Литвиненко А.Р., Цудзецич В.А.,Васильєв А.Н.; За ред. Калимана П.А., СилаковаА.И. — К.: Вища шк., 1979. — 304 с.

2. Білозерський О. Плідний доробок біотехнологівУкраїни//Тваринництво України. — 2003. — № 10. —С. 2—3.

3. Вертнійчук А.І., Маценко М.І., Плуженко І.Л.та ін. Основи тваринництва і ветеринарної медици-ни. — К.: Урожай, 2004. — С. 274.

4. Ветеринарна клінічна біохімія/Левченко В.І.,Влізло В.В.,Кондрахін І.П., Мельничук Д.О. та ін.; Заред. В.І. Левченка, В.Л. Галяса. — Біла Церква: Біло-церківська книжкова фабрика, 2002. — 400 с.

5. Дослідження крові тварин та клінічна інтерпре-тація отриманих результатів/Левченко В.І., СоколюкВ.М., Безух В.М. та ін. — Біла Церква: Білоцерківсь-


ка книжкова фабрика, 2002. — 56 с.6. Малахов А.Г., Вишняков С.И. Биохимия сель-

скохозяйственных животных. — М.: Колос, 1984. —336 с.

7. Прокофьев М.И. Регуляция размножения сель-скохозяйственных животных. — Л.: Наука, 1983. —167 с.

8. Себа М.В. Запліднюваність телиць чорно-ря-бої молочної породи після введення біологічно ак-тивних препаратів//Наук. вісн. НАУ. — К., 2005. —С. 165.

9. Студенцов А.П., Шипилов B.C., Никитин В.Я.и др. Ветеринарное акушерство, гинекология и био-технология размножения. — М.: Колос,1999. — 493 с.

10. Шеремета B.I. Регуляція відтворної функціїкорів біологічно активним препаратом//Наук. вісн.НАУ. — К., 2005. — С. 197.


Генетика, селекція,біотехнологія

УДК 633.854.78:575© 2010

В.В. Кириченко,академік УААНО.А. Задорожна,кандидатбіологічних наук

Я.Ю. ШарипінаЛ.Л. ЮшкінаІнститут рослинництваім. В.Я. Юр’єва УААН

ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕРІВУ СЕЛЕКЦІЇ СОНЯШНИКУ

Висвітлено проблеми та перспективи сучасноїселекції рослин, зокрема соняшнику, задопомогою маркерів. Показано використанняморфологічних і біохімічних маркерів пристворенні нових перспективних ліній соняшнику.Для поліпшення соняшнику використано йогодикі однорічні види.

Використання маркерів у поліпшеннісільськогосподарських культур, зокрема соняш-нику, набуває великого поширення. З цією ме-тою використовують морфологічні, біохімічні тамолекулярні маркери, за допомогою яких мож-на маркувати певні господарсько цінні ознакита здійснювати відповідний добір. Добір за мар-керами (Marker assisted selection) дає змогуідентифікувати наявність специфічних генів абоїхні комбінації, що несуть такі важливі селек-ційні ознаки, як складові урожайності, стійкістьдо хвороб і шкідників. Добір за маркерами єдуже важливим також тому, що на нього невпливає взаємовідношення генотип — навко-лишнє середовище.Існує багато прикладів комерційних селек-

ційних програм, що використовують такий добіряк інструмент у селекційних схемах для бага-тьох важливих сільськогосподарських культур,зокрема зернових, олійних, овочевих, декора-тивних і деревних культур [3, 4]. Такі програмидосить коштовні та потребують великих затратчасу, але добір за маркерами має певні пере-ваги. Ряд дослідників припускають, що такийметод буде найкращим для фенотипової се-лекції. Є чимало прикладів, які це підтверджу-ють, але у деяких випадках 100%-ї ефектив-ності поки що немає.З метою ідентифікації певних форм соняш-

нику, прискорення селекції, демонстрації відпо-відності нових сортів і гібридів критеріям тестувирізняльності, однорідності та стабільності вІнституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААНпроводять роботу з вивчення морфологічних,біохімічних та молекулярних маркерів соняшни-ку. Маркування комерційних ліній дає змогу

спрощувати насінницьку роботу, оцінювати ге-нетичну чистоту вихідного матеріалу, встанов-лювати рівень гібридності.Матеріали і методи. Матеріалом для пошуку

маркерних ознак рослин соняшнику були ін-бредні лінії соняшнику мутантного походження,створені у відділі олійних культур Інституту рос-линництва ім. В.Я. Юр’єва УААН, з різним за-барвленням крайових квіток кошика: оранже-вим, абрикосовим, жовтим, блідо-жовтим, ли-монним. Для вивчення певної маркерної систе-ми, її мінливості та генетичного контролюстворено на різній основі реципрокні гібриднікомбінації від схрещувань інбредних ліній со-няшнику, що відрізнялись за морфологічнимита біохімічними ознаками. Лінії, залучені до схре-щувань, перевірено на однорідність як ізофер-менти і розглянуто як біохімічні маркери. Про-ведено аналіз за 4-ма ізоферментними систе-мами: анодна естераза (EST, К.Ф.3.1.1.1), 6-фос-фоглюконатдегідрогеназа (6-PGD, К.Ф.1.1.1.44),НАДФ-залежна малатдегідрогеназа (ME,К.Ф.1.1.1.40), лейцинамінопептидаза (LAP,К.Ф.3.4.11.1).Результати і методи. Тест на зчеплення між

генами, що відповідають за вищезазначене за-барвлення крайових квіток кошиків, розгалу-ження за генами, які контролюють синтез дос-ліджуваних поліморфних ізоферментних систем,свідчить про їхнє незалежне успадкування [1].З метою введення маркерних ознак у кра-

щий селекційний матеріал лінії мутантного по-ходження Мх 1829 В (забарвлення крайовихквіток абрикосове), Мх 4 В (забарвлення крайо-вих квіток лимонне) було схрещено з селек-ційними лініями Х 782 В, Х 1223 В, Х 720. Шля-хом добору і самозапилення отримано бать-


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

ківські форми: (Х 720 В×Мх 1829 В), (Х 782В×Мх 1829 В), (Х 720 В×Мх 4 В), (Х 1223В×Мх 4 В) за фенотипами, близькими до селек-ційної лінії та мутантним забарвленням язич-кових квіток. Ці батьківські форми використанодля запилення материнських форм: Сх 908 А,Сх 1010 А, Сх 2552 А, Сх 1006 А. 75 гібридів,створених таким чином, передано на поперед-нє сортовипробування. За результатами пере-вірки виявлено гібрид, що перевищував стан-дарт Оскіл та 4 гібриди, які перевищували стан-дарт Кий за урожайністю. Олійність вивченихзразків становила 22—55%.З метою визначення поліморфізму селекцій-

них і мутантних ліній соняшнику, встановлен-ня можливості їх маркування, визначення гіб-ридності проведено аналіз за 4-ма ізофермент-ними системами: анодна естераза (EST,К.Ф.3.1.1.1), 6-фосфоглюконатдегідрогеназа (6-PGD, К.Ф.1.1.1.44), НАДФ-залежна малатдегі-дрогеназа (ME, К.Ф.1.1.1.40), лейцинамінопеп-тидаза (LAP, К.Ф.3.4.11.1). Під час вивченнявнутрішньовидової мінливості ізоферментнихсистем у зразків соняшнику виявлено, що полі-морфні ферментні зони мають по 2 (6-PGD,ME, LAP) та 3 алельні (EST) варіанти, які роз-різняються за електрофоретичною рухомістюкомпонентів. Швидкомігруючий компонент по-значено літерою F (fast), повільномігруючий —S (slow). У материнської лінії Сх 2552 А такожспостерігали наявність «дуже швидкого» ком-понента анодної естерази vFvF. Оцінка за до-помогою ізоферментного аналізу ліній (Х 782В, Х 1223 В, Х 720 В, Мх 1829 В, Мх 4 В), наоснові яких отримано морфологічно марковані

Використаннямаркерів у селекції соняшнику

відновники фертильності пилку, у деяких ви-падках дала змогу встановити поліморфізм. Заспектрами анодної естерази вирізняються від-новники фертильності, створені за допомогоюХ 782 В×Мх 1829 В та Х 1223 В×Мх 4 В, і, відпо-відно, в отриманих на їхній основі відновниках,підібраних за фенотипом, можна спостерігатияк гомозиготні батьківські спектри, так і гібрид-ний спектр за естеразою. Для 6-фосфоглюко-натдегідрогенази поліморфізм описано у від-новників, створених за допомогою ліній Х 1223В×Мх 4 В, Х 720 В×Мх 1829 В та Х 720 В×Мх 4В. Для НАДФ-залежної малатдегідрогенази ілейцинамінопептидази відмінностей за спект-рами в парах інбредних ліній, використаних длястворення відновників, не виявлено. За лейцин-амінопептидазою та НАДФ-залежною малатде-гідрогеназою гібридність можна визначатилише в комбінаціях, де материнською формоює Сх 1010 А, а батьківською — наведені віднов-ники.Для поліпшення соняшнику вивчено зразки

його міжвидових гібридів та диких однорічнихвидів (H. annuus, H. argophyllus, H. praecox, H.debilis, H. petiolaris, H. neglectus) як материнсь-кого компонента [2]. Ці форми кілька разів бек-кросували культурними формами та проводи-ли їх самозапилення. Стерильні інбредні лінії(Сх 908 А, Сх 1006 А, Сх 1010 А, Сх 1012 А,Сх 2111 А, Сх 2122 А, Сх 2552 А) запилювалицими зразками. Створені 114 гібридів F1 пере-дали в попереднє сортовипробування. Олій-ність вивчених зразків становить 15,6—52%. Заурожайністю 35 з них перевищили стандартКий і 5 — стандарт Оскіл.

Використання маркерів у селекції соняшни-ку є перспективним напрямом його поліпшен-ня. Створено перспективні селекційні лінії со-няшнику — відновлювачі фертильності пил-ку з морфологічними маркерними ознаками.За допомогою ізоферментних систем

анодна естераза (EST, К.Ф.3.1.1.1), 6-фосфог-люконатдегідрогеназа (6-PGD, К.Ф.1.1.1.44)вдалось визначити гібридність у 12 та 15комбінаціях відповідно. За системою НАДФ-за-

Висновки

лежна малатдегідрогеназа (ME, К.Ф.1.1.1.40)гібридність можна визначати лише в комбіна-ціях, де материнською формою є Сх 1010 А,а батьківською — наведені відновники.Одержано вихідний селекційний матеріал

соняшнику за участю ліній з маркерними оз-наками та зразків міжвидових гібридів, які заурожайністю перевищили стандартні гібридиКий (39 зразків) і Оскіл (6 зразків).

1. Шарыпина Я.Ю., Попов В.М., Кириченко В.В.Анализ сцепления генов, контролирующих фер-менты у подсолнечника//Генетика. — 2007. — 43,№ 11. — С. 1486—1490.

2. Юшкіна Л.Л., Попов В.М., Задорожна О.А.,Кириченко В.В. Мінливість кількісних ознак уміжвидових гібридів соняшнику при послідовнихзворотних схрещуваннях//Вісн. Харків. НАУ. —Cерія біологія. — 2008. — Вип. 1(№ 13). —С. 48—52.


3. Babu R., Nair S., Prasana B., Gupta H. In-tegrating marker-assisted selection in crop breeding.— Prospects and challenges//Current Science. —2004. — 87, № 5. — 10 September.

4. Cahill D.J., Schmidt D.J. Use of Marker As-sisted Selection in a Product Development BreedingProgram//«New direction for a diverse planet». Pro-ceedings of the 4th International Crop Science Con-gress, 26 Sep-1Oct 2004, Brisbane, Australia,www.cropscience.org.au.


Механізація,електрифікація

Для внесення мінеральних добрив широковикористовують відцентрові апарати із лопат-ками різних конструкцій. Лопатка кріпиться догоризонтального диска, що обертається навко-ло вертикальної осі. Закономірності руху су-цільного потоку мінеральних добрив з достат-ньою для практики точністю можна аналітичноописати, розглядаючи рух лише окремих їх час-тинок. При цьому, як показали результати по-передніх досліджень, рух цих частинок можнаописувати без урахування їх розмірів і форми.Матеріальна частинка під дією відцентровоїсили рухається по поверхні лопатки і одночас-но обертається разом з нею навколо верти-кальної осі, тобто перебуває у складному русі.Якщо кінематика частинки у відцентрових апа-ратах з прямолінійними лопатками досить доб-ре вивчена, то для апаратів з криволінійнимилопатками у вигляді частини циліндричногожолоба вона потребує окремих аналітичнихдосліджень.Аналіз останніх публікацій. Вивченню те-

оретичних основ складного руху матеріальноїчастинки по поверхні шорсткого диска, щообертається навколо вертикальної осі, присвя-чені фундаментальні праці, в яких розглянуторух частинки за наявності і відсутності лопаток[4, 8]. Розглянуто випадок, коли частинка післясходу з диска потрапляє на прямолінійну ло-патку з Г-подібним поперечним перерізом, ус-тановлену під певним кутом до горизонтальноїплощини [2]. Частинка під дією відцентровоїсили рухається по лопатці вверх від осі обер-тання і в момент сходу з лопатки має такий

УДК 631.312:514.18© 2010

В.М. Булгаков,член�кореспондент УААНУкраїнська академіяаграрних наук

С.Ф. Пилипака,доктортехнічних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ТЕОРІЯ РУХУ ЧАСТИНКИДОБРИВА У ВІДЦЕНТРОВОМУРОЗСІЮВАЛЬНОМУ АПАРАТІ

Розглянуто відносний рух частинки по лопатціциліндричної форми, прикріпленої до дискарозсіювального апарату в радіальному напрямі.Складено систему диференціальних рівнянь рухучастинки із застосуванням супровідноготригранника переносної траєкторії, якою є коло,та формул Френе. Здійснено чисельнеінтегрування отриманої системидиференціальних рівнянь, що дало можливістьпобудувати графіки руху частинки за різних умов.

самий кут, що забезпечує більшу дальність їїпольоту порівняно з горизонтальними лопатка-ми. Розглянуто рух частинки по криволінійнійлопатці, коли в момент вступу частинки на неїкут нахилу дорівнює нулю і в процесі руху зро-стає, набуваючи на сході з лопатки заданоївеличини [6]. Досліджено відносну і абсолют-ну траєкторії частинки при нахилі диска з пря-молінійними лопатками під певним кутом догоризонту, що забезпечує політ частинки в мо-мент сходу з диска вверх за умови, що вонапопадає в розрахунковий сектор диска [3].Окремі роботи присвячено вивченню руху

частинки по шорсткій площині, яка здійснюєколивальний рух або рух по поверхні обертан-ня під дією відцентрової сили [7]. Серед праць,в яких йдеться про переміщення частинки поповерхні, більш відомі класичні приклади зпідручників на прикладі конуса або сфери звертикальною віссю обертання і гладенькоюповерхнею [5, 10].У деяких розсіювальних апаратах застосо-

вуються горизонтально встановлені цилінд-ричні лопатки у вигляді жолоба, які закріпленінерухомо до горизонтального диска, що обер-тається навколо вертикальної осі. Для складан-ня диференціальних рівнянь руху частинки потакій лопатці запропоновано застосовувативідомі формули Френе, які відіграють важливуроль не тільки у диференціальній геометрії по-верхонь, а й кінематиці точки [9].Методика досліджень. Зазвичай при роз-

в’язуванні задач руху матеріальної частинки порухомій поверхні складається система дифе-

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


ренціальних рівнянь у проекціях на осі прямо-кутних координат. Оскільки абсолютний рухчастинки складається із суми двох рухів (пере-носного руху елемента поверхні і відносногоруху частинки по поверхні), то кожен з них роз-глядається у своїй системі координат. Суму-вання цих рухів здійснюється за умови відомоговзаємного розміщення рухомої системи коор-динат, в якій відбувається переміщення частин-ки відносно нерухомої системи координат, при-чому спільним параметром, який узгоджує цідві системи, є час переміщення частинки.Характерною особливістю такого підходу є

те, що за рухому систему координат запропо-новано взяти супровідний тригранник перенос-ної траєкторії. Тоді орієнтація його відноснонерухомої системи координат залежить від йо-го положення на переносній траєкторії, тобтовід дугової координати s — довжини дуги пе-реносної траєкторії. Ця дугова координата єнезалежною змінною величиною при складаннідиференціальних рівнянь руху на відміну відтрадиційних підходів, в яких незалежною змін-ною приймається час руху t. Саме прийняттяза незалежну змінну руху частинки дугової ко-ординати s дає можливість застосувати широ-ко відомі в диференціальній геометрії форму-ли Серре-Френе для знаходження вектора аб-солютного прискорення в проекціях на ортитригранника Френе. При цьому слід відзначи-ти надзвичайну простоту його знаходження че-рез кривину переносної траєкторії, яка для пе-реносного обертального руху є постійною. Узв’язку з цим і система диференціальних рів-нянь складається в проекціях на орти рухомоїсистеми супровідного тригранника Френе.Мета досліджень — скласти замкнуту сис-

тему диференціальних рівнянь руху матеріаль-ної частинки добрив усередині лопатки цилін-дричної форми, розв’язання якої дасть мож-ливість визначити її кінематичні параметри,

Теорія руху частинки добривау відцентровому розсіювальному апараті

застосування яких покращить якість розсіюван-ня мінеральних добрив відцентровим розсію-вальним апаратом.Основний зміст дослідження. Складання

математичної моделі руху матеріальної частин-ки усередині лопатки циліндричної форми від-центрового розсіювального апарату почнемо зпобудови еквівалентної схеми процесу. Закрі-пимо циліндричний жолоб на горизонтальномудиску (рис. 1, а). При обертанні диска у напрямі,показаному стрілкою, кінці нижньої прямоліній-ної твірної жолоба описуватимуть кола, з якихбільшим є розташоване на периферії диска, аменше матиме кривину k=1/r, де r — його раді-ус. У точці на меншому колі розташуємо суп-ровідний тригранник Френе (рис. 1, а). Супро-відний тригранник і жолоб прикріплені до дис-ка жорстко, отже жолоб відносно тригранникабуде нерухомим, а сам тригранник при обер-танні диска з кутовою швидкістю ω буде супро-відним для кола k=1/r. Рівняння циліндрично-го жолоба на орти тригранника запишемо так:

ρt = –Rsinα; ρn= –u; ρb= Rcosα + R, (1)

де R — радіус кола — основи циліндричногожолоба; α і u — змінні параметри поверхні, при-чому α — кут повороту точки навколо осі ци-ліндра, u — довжина прямолінійної твірної ци-ліндра.При обертанні диска частинка, яка попадає

на циліндричний жолоб, починає по ньому ру-хатися під дією відцентрової сили по певнійтраєкторії. Для отримання рівняння траєкторіїнеобхідно дві незалежні змінні α і u зв’зати міжсобою певною залежністю. У нашому випадкудоцільно зробити їх функціями довжини дуги sнапрямного кола k=1/r (це дає змогу викорис-тати формули Френе). Отже, α= α(s) і u=u(s) —невідомі функції, які потрібно знайти, щоб по-будувати траєкторію руху частинки по жолобуі визначити інші кінематичні характеристики.

Рис. 1. Еквівалентна схема розсіювального відцентрового апарату: а — горизонтальний дискіз циліндричним жолобом; б — циліндричний жолоб та проведена до нього в точці знаходFження частинки дотична площина μ; в — взаємне положення двох систем: тригранника Френеі системи координат Oxyz з дотичною площиною μ

а б в




Диференціальне рівняння руху частинки у

векторному зображенні має вигляд ma F , де

m — маса частинки; a — вектор абсолютного

прискорення; F — вектор прикладених до ча-

стинки сил. Векторне рівняння ma F потрібнорозписати в проекціях на осі певної системикоординат (нерухомої або рухомої). Рух частин-ки в певній точці циліндра можна розглядати якрух у дотичній площині. Тому нам доцільнопровести дотичну площину μ до поверхні ци-ліндра в точці О знаходження частинки (рис. 1,б) і скласти рівняння руху частинки в цій пло-щині (при цьому кут між дотичною і горизон-тальною площинами β=β(s) є змінним). Можнапоказати, що кут β дорівнює кутові α=α(s). Осіпрямокутної системи Oxyz розташовуємо так,щоб вісь Oy була спрямована вздовж твірноїциліндра, вісь Ох розташовуємо перпендику-лярно до осі Oy в дотичній площині, тоді вісьOz буде спрямована перпендикулярно до до-тичної площини, тобто по нормалі до поверхніциліндра.Вектор абсолютного прискорення визнача-

ється в проекціях на орти супровідного тригран-ника за методикою, викладеною в праці [9].Лімітований обсяг статті не дозволяє зробитидетальні викладки для отримання математич-ної моделі, тому ми обмежуємося порядком їхпроведення. Маючи вектор абсолютного при-скорення, проекціюємо його складові з ортівтригранника на осі системи Oxyz (рис. 1, в).Силами, прикладеними до частинки, є її ва-

га mg, де g=9,81 м/с2, яка в проекціях на осісистеми Oxyz запишеться складовими (рис. 1, в){mgsin α; 0; –mgcos α} та сила тертя, спрямова-на в протилежний бік від напряму відносного ру-ху частинки по поверхні циліндричного жолоба.Розпишемо векторне рівняння ma F у про-

екціях на орти тригранника Френе, підставив-ши в нього знайдені вирази складових абсо-лютного прискорення та прикладених дочастинки сил. Отримаємо систему двох дифе-ренціальних рівнянь, в яких через f позначенокоефіцієнт тертя (наводимо готовий результат):

2

2 2

2 2 2 2 2

2 2 2

2 2 2

22

2 2 2 2

2 2 2

2 2 2

kk sin cos 2 u cos

R

gk fgk cossin

R R uf

(R Rk sin 2ku sin );R u

fgk u cosu k u k 2Rk cos

R ufu

(R Rk sin 2ku sin ) .R u

(2)

Система диференціальних рівнянь (2) була

розв’язана чисельними методами за допомо-гою пакета Simulink системи MatLab. Булоз’ясовано деякі закономірності кінематичних па-раметрів частинки залежно від радіуса R цилін-дричної лопатки та кутової швидкості ω обер-тання диска. Підставивши залежності α=α(s) іu=u(s), одержані в результаті чисельного інтег-рування системи (2), у вирази (1), отримаємовідносну траєкторію частинки по поверхні ци-ліндричного жолоба.Було з’ясовано, що при збільшенні кутової

швидкості частинка все вище піднімається поциліндру, хоча сходить з нього приблизно наоднаковій висоті, дещо нижче твірної, що відпо-відає кутові повороту α=90°. Дослідження по-казали, що висота підйому частинки по цилін-дру обмежена. При збільшенні кутової швид-кості максимальна висота підйому частинкиросте повільно до певної межі, не доходячи доверхньої твірної.Знайдемо вплив на форму траєкторії час-

тинки величини радіуса R поперечного перерізуциліндричної лопатки. На рис. 2 представленотраєкторії руху частинки по циліндричній ло-патці з радіусом поперечного перерізу R=0,15м. У цьому випадку можлива цілком несподіва-на поведінка частинки при її русі по поверхніциліндра. На рис. 2, а показано зміну траєкторіїчастинки при збільшенні кутової швидкості зарівних інших умов. Якщо при ω=10 рад/с трає-кторія є очікуваною, то при ω=15 рад/с і тимбільше при ω=25 рад/с частинка на першийпогляд починає рухатися до центру диска і цьо-му є пояснення.При досить великих значеннях радіуса R

відсік циліндра біля нижньої твірної, куди попа-дає частинка, з певним допущенням можнавважати близьким до відсіку площини. Отже,поведінка частинки буде подібною до випадку,коли вона попадає на горизонтальний диск, щообертається навколо вертикальної осі.Показано, що в такому випадку траєкторією

частинки у відносному русі є спіраль [4]. Це жвідбувається на поверхні циліндричної лопат-ки при досягненні критичного значення кутовоїшвидкості. Частинка по спіралі розвертаєтьсяу протилежний бік і рухається в напрямі цент-ру диска (але повз нього, оскільки вона підня-лася з нижньої твірної вверх) і проминувшийого, рухалася б далі, якби жолоб продовжу-вався. Дослідження показали, що ще один роз-ворот і наступні вона може зробити при доситьвеликому радіусі R, коли відсік циліндра близь-кий до площини. Для перевірки цього припу-щення подамо частинку не на нижню твірну, ана середню (при α0=90°). Частинка в цьому ви-падку рухається від центру, трохи опустившисьуниз, чого й слід було очікувати.На рис. 2, б зображено відсік циліндричної

лопатки, продовжений на 0,1 м в протилежнийбік. Це дає можливість спостерігати траєкторіїруху частинки при різних точках її подачі на




лопатку по висоті. Кутова швидкість ω=25 рад/с;f=0,3; висота змінюється через кожні 15° пово-роту точки навколо осі циліндра. Як видно зрис. 2, б, при α0=0° і α0=15° частинка розвер-тається і рухається у протилежний бік, а призбільшенні висоти подачі цього не відбувається.Проведені дослідження показали, що при

подачі частинки на самий низ лопатки за пев-них умов можливий її розворот і рух у проти-лежний бік. Це залежить від граничної величи-ни радіуса R поперечного перерізу лопатки.Наприклад, для f=0,3 і R<0,1 м розворот час-тинки неможливий при будь-яких кутових швид-костях обертання диска. Гарантовано запобіг-ти розвороту також можна шляхом подачі час-тинки на середню твірну циліндра по висоті(при α0=90°). На практиці це означає, що жо-лоб потрібно робити не з половини циліндрич-ної поверхні, а четвертини, використовуючиверхню частину циліндра.

Рис. 2. Відносні траєкторії руху частинки поповерхні циліндричної лопатки з радіусом поFперечного перерізу R = 0,15 м (f = 0,3): а —форма траєкторії залежно від величини куFтової швидкості щ; б — форма траєкторії заFлежно від точки вступу частинки на поверхFню лопатки (ωωωωω = 25 рад/с)

Висновки

Рух матеріальної частинки по циліндричнійлопатці відцентрового розсіювального апара-та спочатку має коливальний характер як повідносній траєкторії, так і величині відносноїшвидкості. З часом відбувається стабілізаціяруху: частинка рухається біля середньої пря-молінійної твірної лопатки з відносною швид-кістю, що зростає по закону, близькому долінійного. Збільшення кутової швидкостіобертання диска з лопаткою призводить до

зростання відносної швидкості. При різнихточках подачі частинки вздовж осі лопаткивідносна швидкість відрізняється неістотно.При збільшенні радіуса поперечного перерізулопатки і при подачі частинки на нижнютвірну можливий розворот частинки в жолобіпо спіралеподібній кривій. За будь-яких ре-жимів роботи і конструктивних розмірів ло-патки частинка при русі по її поверхні непіднімається до верхнього краю лопатки.


1. Авдеев Н.Е. Центробежные сепараторы длязерна/Н.Е. Авдеев. — М.: Колос, 1975. — 152 с.

2. Адамчук В.В. Дослідження загального випад-ку розгону мінеральних добрив відцентровим роз-сіювальним органом/В.В. Адамчук//Вісн. аграр.науки. — 2003. — № 12. — С. 51—57.

3. Адамчук В.В. Дослідження руху частинки поплоскому диску, який обертається навколо перпен-дикулярної осі, нахиленої до горизонту/В.В. Адам-чук, В.М. Булгаков, Д.Г. Войтюк, С.Ф. Пилипака//Вісн. Львів. НАУ: агроінженерні дослідження. —Львів: ЛНАУ, 2008. — № 12 (2). — С. 189—197.

4. Василенко П.М. Теория движения частицы пошероховатым поверхностям сельскохозяйствен-ных машин/П.М. Василенко. — К.: УАСХН, 1960.— 283 с.

5. Бухгольц Н.Н. Основной курс теоретическоймеханики. Ч. І. Кинематика, статика, динамикаматериальной точки/Н.Н. Бухгольц. — М.: Наука,1967. — 468 с.

6. Войтюк Д.Г. Теоретичне дослідження руху

матеріальних частинок у відцентрових аппаратахіз криволінійними лопатками і змінним кутом їхпідйому/В.В. Войтюк, С.Ф. Пилипака//Праці Таврій-ської держ. агротехнічн. акад. — Мелітополь:ТДАТА, 2006. — Вип. 39. — С. 11—20.

7. Войтюк Д.Г. Дослідження руху матеріальноїчастинки по шорсткій площині, яка здійснює гори-зонтальні криволінійні поступальні коливання/Д.Г.Войтюк, С.Ф. Пилипака//Техніка АПК. — 2004. —№ 10—11. — С. 26—28.

8. Заика П.М. Избранные задачи земледельчес-кой механики/П.М. Заика. — К.: Изд-во УСХА,1992. — 507 с.

9. Лінник М.К. Тригранник і формули Френе взадачах кінематики і динаміки матеріальної час-тинки у складному русі/М.К. Лінник, Д.Г. Войтюк,С.Ф. Пилипака//Наук. вісн. НАУ. — К.: НАУ, 2005.— Вип. 80. — С. 271—287.

10. Лойцянский Л.Г., Лурье А.И. Курс теорети-ческой механики. Т. 2. Динамика/Л.Г. Лойцянский,А.И. Лурье. — М.: ГИТТЛ, 1954. — 595 с.

а б


УДК 546.36/4:637. 517:636.084© 2010

Ю.І. Савченко,академік УААНІ.М. Савчук,доктор с.�г. наукМ.Г. Савченко,кандидат с.�г. наук

Л.І. ЧорнаК.В. ГончароваЛ.А. КальникІнститут сільськогогосподарства ПоліссяУААН

КОНЦЕНТРАЦІЯ 137Сs І ВАЖКИХМЕТАЛІВ У ЯЛОВИЧИНІ ЗАЛЕЖНОВІД РІЗНОГО РІВНЯ ЦУКРУ,ПРОТЕЇНУ ТА МІКРОЕЛЕМЕНТІВУ РАЦІОНАХ БУГАЙЦІВ

Наведено результати тривалих досліджень,отриманих у 3Fх експериментах на відгодівельнихбугайцях української чорноFрябої молочноїпороди. Встановлено, що балансування раціонівгодівлі молодняку великої рогатої худоби навідгодівлі за перетравним протеїном, цукром тамікроелементами з комплексною мінеральноюдобавкою у ІІІ зоні радіоактивного забрудненнясприяє зниженню накопичення в яловичині 137Csта важких металів.

Утримання тварин в умовах тривалої дії ма-лоінтенсивного опромінення та забрудненнясільськогосподарських угідь радіонуклідами іважкими металами може призвести до погір-шення стану їхнього здоров’я, а отже, і продук-тивності. Знизити негативну дію локальногоантропогенного навантаження певною міроюможна за допомогою згодовування тваринамрізних природних мінералів і адсорбентів, атакож оптимізації їхнього живлення [4, 5, 7].Цукри — найдоступніше джерело енергії як

для мікрофлори рубця, так і всього організмутварин. За оптимального цукро-протеїновогоспіввідношення в раціонах жуйних створюють-ся сприятливі умови для розмноження мікро-флори в передшлунках, поліпшується синтезамінокислот, жирних кислот, вітамінів групи Ву рубці, підвищується продуктивність [6, 8]. Крімтого, встановлено й експериментально обґрун-товано дані про те, що під дією пектину, якийміститься в плодах і коренеплодах, посилюєть-ся виведення розчинних солей ртуті з організ-му за їхнього одноразового перорального вве-дення, нормалізується вміст SH-груп у крові,тканинах і внутрішніх органах, зменшуютьсяпорушення у функціональному стані щитопо-дібної залози [1].Особливо важливого значення в зоні радіо-

активного забруднення надають забезпеченнютварин перетравним протеїном. Повноцінне

білкове живлення послаблює токсичну дію шкід-ливих речовин, зменшує всмоктування 137Cs іважких металів із шлунково-кишкового трактута збільшує їх виведення з організму [2].Значної гостроти набуває проблема міне-

рального забезпечення тварин у біогеохімічнихзонах з низьким умістом основних життєво важ-ливих мікроелементів [10]. Це, насамперед,стосується регіонів Полісся України, ґрунтияких, а отже, і корми, бідні не лише на основнімакроелементи, а й більшість біологічно актив-них мікроелементів (йод, фтор, цинк, кобальт,марганець, мідь, селен). Збагачення раціонівтварин солями цих елементів є важливим за-ходом у системі ведення тваринництва на за-бруднених радіонуклідами територіях. З оглядуна це наукову та практичну актуальність маютьдослідження, спрямовані на зниження концент-рації радіоцезію (137Cs) і важких металів у про-дукції тваринництва, яку виробляють у зоні ра-діоактивного забруднення. Доцільність такихдосліджень зумовлена соціальним фактором —зменшити дозове навантаження радіоактивно-го опромінення на населення поліського регіо-ну України та негативний вплив важких металівна організм людей.Об’єкти та методика досліджень. Експери-

ментальні дослідження виконано протягом 1996–2001 рр. на відгодівельних бугайцях українсь-кої чорно-рябої молочної породи в умовах фі-

Агроекологія,радіологія,меліорація


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

зіологічного двору Інституту сільського госпо-дарства Полісся УААН (с. Грозино Коростенсь-кого району Житомирської області, ІІІ зона піс-ля аварії на ЧАЕС) згідно зі схемою (табл. 1).Для кожного з 3-х науково-господарських

дослідів добирали тварин у групи за принципомпарних аналогів з урахуванням породної на-лежності, віку, живої маси, інтенсивності ростув зрівнювальний період. Годівля піддосліднихбугайців була груповою. Раціони балансувализа поживними речовинами відповідно до за-гальновизнаних рекомендацій 1—2 рази на мі-сяць з урахуванням живої маси і середньодо-бового приросту [3].Уміст 137Сs у кормах і яловичині визначали

на γ-радіометрі РУГ-91 «Адані». Готували зраз-ки рослинного та тваринного походження длявизначення важких металів методом сухої міне-ралізації згідно з ГОСТ 26929—94, аналіз — зГОСТ 30178—96. Зразки кормів і яловичини навміст ртуті (Hg) аналізували згідно з ГОСТ26927—86. Коефіцієнт переходу токсичних спо-лук у ланцюгу «раціон — яловичина» визнача-ли за формулою:

КП = Аял/Арац×100,

де КП — коефіцієнт переходу, %; Аял — уміст137Сs і важких металів у яловичині, Бк/кг, мг/кг;Арац — уміст токсичних речовин у добовомураціоні, Бк, мг.Результати досліджень. Аналіз кормових

раціонів на вміст 137Cs свідчить, що в організмпіддослідних бугайців надходила його різнакількість (табл. 2). Так, у дослідах 1 та 2 різниця

Концентрація 137Сs і важких металіву яловичині залежно від різного рівня цукру,протеїну та мікроелементів у раціонах бугайців

між контрольними та двома дослідними група-ми (ІІ першого та І другого дослідів) за цим по-казником становила, відповідно, 11,9 та 9,5%.У досліді 3 міжгрупова різниця була незначною.Забезпечення оптимальної кількості цукру в

раціонах відгодівельних тварин (цукро-протеї-нове співвідношення 1:1 завдяки мелясі цукро-бурякової та кормовим бурякам) знижуваловміст 137Cs у м’ясі на 5,3—21,7% (дослід 1).Ефективнішими виявились цукри кормової ме-ляси (дослідна група І, Р>0,99).Установлено позитивний вплив балансуван-

ня раціонів годівлі молодняку за перетравнимпротеїном (згодовуванням у складі раціонів се-човини та макухи соняшникової) на екологічнуякість яловичини — питома радіоактивністьм’яса бугайців І та ІІ груп була, відповідно, на18,8 (Р>0,999) і 6,1% меншою, ніж на контролі(дослід 2).Збагачення раціонів годівлі тварин дефіцит-

ними мікроелементами Cu, Zn, Co, J, а такожвключення до них сапонітної добавки не малоефективного впливу на концентрацію 137Сs упродукції. Цей показник у всіх піддослідних бу-гайців був майже однаковим і становив 33,0—33,9 Бк/кг (дослід 3).Для повнішої характеристики про рівень пе-

реходу 137Cs в організм тварин і тваринницькупродукцію в радіологічних дослідженнях вико-ристовують коефіцієнт переходу. Це співвідно-шення вмісту радіонукліду в органах чи ткани-нах і добового його надходження в організм зраціоном. У наших дослідженнях цей показникколивався в широких межах — 3,81—6,1% і був

1. Схеми дослідів з оптимізації раціонів годівлі для відгодівельних бугайців у зоні радіоакFтивного забруднення

1 Контрольна 5 139 Цукор:протеїн = 0,35:1

Дослідна І 5 139 Цукор:протеїн = 1:1 (цукор за рахунок меляси цукро-бурякової)

» ІІ 5 139 Цукор:протеїн = 1:1 (цукор за рахунок кормових буряків)

2 Контрольна 5 126 Раціон дефіцитний за перетравним протеїном — ОР

Дослідна І 5 126 ОР + 50 г сечовини

» ІІ 5 126 ОР + 400 г макухи соняшникової

3 Контрольна 5 151 Раціон дефіцитний за Cu, Zn, Co, J

Дослідна І 5 151 Раціон збалансований за Cu, Zn, Co, J

» ІІ 5 151 Раціон збалансований за Cu, Zn, Co, J+100 г/гол./добу КМД*

* КМД — комплексна мінеральна добавка.

Особливості годівлі

№ досліду

Група тварин

Кількість

тварин

у групі,

гол.

Тривалість

основного

періоду

досліду,

днів




нижчим, за винятком досліду 3, у бугайців дос-лідних груп.Уміст важких металів у м’ясі — один з важ-

ливих показників його якості в умовах забруд-нення сільськогосподарських угідь і кормів ток-сичними речовинами. Експериментальні дос-лідження свідчать, що в організм піддосліднихбугайців із кормами раціонів надходила знач-на кількість важких металів. Насамперед цестосується свинцю (Рb), добове споживанняякого тваринами варіювало у широких межах —від 0,76—0,95 мг до 47,93—52,81 мг (табл. 3).За таких умов надмірна кількість Pb акуму-

люється в м’язовій тканині тварин. Так, у дос-лідах 2 і 3 більшість піддослідних груп відгоді-вельного молодняку (за винятком ІІ дослідної

групи дослідів 2 і 3) за цим показником пере-вищувала ГДК в 1,04—1,9 раза. Найбільше зни-ження концентрації Pb у яловичині досліднихтварин порівняно з контрольними аналогамизумовлене збалансованою годівлею молоднякуза протеїном (на 28,4—57,9%, Р>0,999), суміс-ним використанням Cu, Zn, Co, J з КМД (13,5)і оптимальним рівнем цукру в раціоні (на 6,3%).Кількість кадмію (Сd), що надходив до організ-

му відгодівельного молодняку з кормами раціо-нів, була значно меншою, ніж Pb, і становила0,53–2,75 мг/добу (табл. 4). За результатамидосліджень, яловичина усіх піддослідних бу-гайців досліду 3 відповідала нормативним ви-могам за умістом Сd. У дослідах 1 і 2 цей показ-ник значно перевищував ГДК — в 1,28–8,04 раза.

1 Контрольна 682 32,3±1,2 – 100 4,74

Дослідна І 664 25,3±1,6** –7,0 78,3 3,81

» ІІ 763 30,6±1,4 –1,7 94,7 4,01

2 Контрольна 644 39,3±1,4 – 100 6,10

Дослідна І 705 31,9±1,4*** –7,4 81,2 4,52

» ІІ 696 36,9±2,5 –2,4 93,9 5,30

3 Контрольна 675 33,0±2,1 – 100 4,89

Дослідна І 678 33,9±1,6 +0,9 102,7 5,00

» ІІ 678 33,8±2,6 +0,8 102,4 4,98

** Р>0,01; *** 0,001 (до табл. 2—5).

2. Питома активність 137Cs у кормових раціонах і яловичині

Коефіцієнт

переходу137Cs

в яловичину,

%

№

досліду Група

Уміст радіоцезію у:

± до контрольної групи

Бк/кг %

раціоні,

Бк/добум’ясі, Бк/кг

1 Контрольна 0,76 0,16±0,01 – 100 21,05

Дослідна І 0,95 0,15±0,01 –0,01 93,7 15,79

» ІІ 0,79 0,15±0,01 –0,01 93,7 18,99

2 Контрольна 47,93 0,95±0,01 – 100 1,98

Дослідна І 52,81 0,68±0,16 –0,27 71,6 1,29

» ІІ 52,25 0,40±0,01*** –0,45 42,1 0,77

3 Контрольна 13,96 0,52±0,10 – 100 3,72

Дослідна І 14,01 0,55±0,07 +0,03 105,8 3,93

» ІІ 14,32 0,45±0,12 –0,07 86,5 3,14

ГДК 0,50

3. Концентрація Pb у кормових раціонах і найдовшому м’язі спини


переходу, %

№

досліду Група

Уміст Pb у:


мг/кг %раціоні, мг/добу яловичині, мг/кг




Установлено істотну різницю між групами законцентрацією в м’ясі Сd залежно від годівлітварин кормами, збалансованими і дефіцитни-ми за цукром, протеїном та мікроелементами.Так, балансування раціонів годівлі відгодівель-ного молодняку за цукром завдяки кормовимбурякам (дослідна група ІІ досліду 1) сприялозниженню накопичення Cd у продукції в 1,98раза (Р>0,999). Дещо менший уміст Сd виявле-но у найдовшому м’язі спини при використаннісечовини (на 20%, дослідна група І досліду 2)та оптимальної даванки Cu, Zn, Co, J з міне-ральною сапонітовою добавкою (на 15,2%, дос-лідна група ІІ досліду 3).Найбільші забруднювачі довкілля — ртуть

(Нg) і її сполуки, вони є високотоксичними дляфауни та флори [9] й займають одне з першихмісць у ряді зниження біологічної активності(токсичності) металів. Варто звернути увагу нате, що серед металів-токсикантів концентрація

Нg у кормових раціонах була невисокою — ворганізм піддослідних бугайців її надходило задобу в межах 1,19—1,31 мг (табл. 5). Протерівень забруднення яловичини Нg виявивсядосить високим — 0,009—0,17 мг/кг. У прове-дених дослідах (за винятком І та ІІ груп дослі-ду 3) цей показник перевищував ГДК у 2,03—5,67 раза, що свідчить про високу акумуляціюцього токсиканту в організмі тварин. Концент-рація Hg у м’ясі відгодівельних бугайців дослід-них груп при утриманні їх на збалансованих запротеїном (дослід 2) та дефіцитними мікроеле-ментами (дослід 3) кормових раціонах буламеншою відповідно на 27,7—34,7% (Р>0,999)та 72,1—85,3% (Р>0,95—0,99) проти аналогіч-них показників контрольних тварин.Середньодобове надходження міді (Сu) в

організм відгодівельних тварин із кормами ра-ціонів було різним і становило від 7,7—8,2 мгдо 46,5—78,9 мг. Концентрація Cu в яловичині

1 Контрольна 1,02 0,402±0,037 – 100 39,41

Дослідна І 1,51 0,401±0,012 –0,001 99,7 26,56

» ІІ 1,16 0,203±0,023*** –0,199 50,5 17,50

2 Контрольна 2,46 0,080±0,008 – 100 3,25

Дослідна І 2,67 0,064±0,006 –0,016 80,0 2,40

» ІІ 2,75 0,094±0,009 +0,014 117,5 3,42

3 Контрольна 0,53 0,033±0,001 – 100 6,23

Дослідна І 0,54 0,040±0,002** +0,007 121,2 7,41

» ІІ 0,53 0,028±0,007 –0,005 84,8 5,28

ГДК 0,05

5. Концентрація Hg у кормових раціонах і найдовшому м’язі спини

4. Уміст Сd у кормових раціонах і найдовшому м’язі спини

Уміст Сd у:



№

дослідуГрупа


переходу, %

Уміст Hg у:



№

дослідуГрупа


переходу, %

2 Контрольна 1,19 0,170±0,006 – 100 14,29

Дослідна І 1,29 0,123±0,012*** –0,047 72,3 9,53

» ІІ 1,31 0,111±0,003*** –0,059 65,3 8,47

3 Контрольна 1,21 0,061±0,018 – 100 5,04

Дослідна І 1,22 0,017±0,008* –0,044 27,9 1,39

» ІІ 1,21 0,009±0,008** –0,052 14,7 0,74

ГДК 0,03

* P>0,05.




Оптимізація раціонів годівлі відгодівель-ного молодняку великої рогатої худоби за пе-ретравним протеїном, цукром та мікроеле-ментами (згідно з існуючими нормами) при ви-робництві яловичини у зоні радіаційного

Висновки

забруднення (Полісся України) позитивновпливає на якість м’яса, знижуючи концент-рацію в найдовшому м’язі спини 137Сs на 5,3—21,7%, Pb — 6,3—57,9, Cd — 0,3—49,5, Hg —27,7—85,3, Cu на 5,4—25%.

1. Архипова О.Г. Токсикология новых промыш-ленных веществ/Архипова О.Г., Бабов Д.М., Гу-бенко Т.Л. — М., 1961. — Вып. 2. — 135 с.

2. Булавкіна Т. Важкі метали в кормах для сви-ней/Т. Булавкіна//Тваринництво України. — 1998.— № 6. — С. 24—25.

3. Довідник по годівлі сільськогосподарськихтварин/[Богданов Г.О., Каравашенко В.Ф., ЗверєвО.І. та ін.]; за ред. Г.О. Богданова. — [2-е вид.].— К.: Урожай, 1986. — 488 с.

4. Засєкін Д.А. Шляхи одержання екологічночистої тваринницької продукції в регіонах Україниз високим рівнем важких металів у довкіллі/Д.А.Засєкін, М.О. Захаренко, О.І. Свинаренко//Сучасніпроблеми екології та гігієни виробництва продуктівтваринництва: зб. наук. пр. ВДАУ. — Вінниця,2000. — Т. 1. — Вип. 8. — С. 61.

5. Кебко В.Г. Значення збалансованої годівлідля виведення радіоцезію із м’язової тканини ве-ликої рогатої худоби/В.Г. Кебко, О.М. Маменко//Молочно-м’ясне скотарство. — 1994. — Вип. 85.— С. 61—67.

6. Курилов Н.В. Превращение углеводов в руб-це жвачных/Н.В. Курилов//Вестн. с.-х. науки. —


1967. — № 2. — С. 37—40.7. Савченко Ю.І. Вплив рівня полісахаридів на

продуктивність бичків і якість яловичини в зонірадіоактивного забруднення/Ю.І. Савченко, І.М.Савчук, Л.О. Глущенко//Вісн. аграр. науки. — 1999.— № 5. — С. 31—33.

8. Савченко Ю.И. Оптимизация углеводного ипротеинового питания крупного рогатого скота вусловиях Лесостепи и Полесья УССР: автореф.дис. на соискание уч. степени д-ра с.-х. наук: спец.06.02.02 «Кормление сельскохозяйственных жи-вотных и технология кормов»/Ю.И. Савченко. —К., 1991. — 62 с.

9. Трахтенберг И.М. Тяжелые металлы вовнешней среде. Современные гигиенические итоксикологические аспекты/Трахтенберг И.М., Ко-лесников В.С., Луковенко В.П. — Минск: Навука ітэхніка, 1994. — 285 с.

10. Чала І.В. Вплив міді, кобальту і йоду на на-копичення та виведення цезію-137 і деякі біохімічніпоказники у корів при тривалій дії низьких доз ра-діації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. біолог. наук: спец. 03.00.13 «Фізіологія лю-дини і тварин»/І.В. Чала. — Харків, 1995. — 24 с.

молодняку всіх піддослідних груп була низькою(0,3—1,2 мг/кг) і не перевищувала ГДК (5 мг/кг).Балансування кормових раціонів за цукром,протеїном та мікроелементами при відгодівлібугайців позитивно вплинуло на якість м’яса увсіх дослідах (за винятком ІІ групи досліду 2)— коефіцієнт переходу Cu був меншим щодоконтролю на 0,05—1,53%.Корекція кормових раціонів за поживними

речовинами та мінеральними елементами жив-лення по-різному впливала на вміст цинку (Zn)у продукції тварин. Так, при балансуванні раці-онів годівлі молодняку великої рогатої худобина відгодівлі за цукром завдяки мелясі цукро-буряковій концентрація Zn в яловичині знижу-валась на 27,1%, тоді як згодовування кормо-вих буряків підвищувало цей показник порівня-но з контролем на 33,3% (дослід 1). Аналогічнузакономірність установлено при згодовуваннівідгодівельним бугайцям сечовини та макухисоняшникової (дослід 2) — уміст мікроелемен-та в м’ясі зростає в 1,30—1,34 раза (Р>0,95—0,999). Завдяки збалансованому мінеральномуживленню тварин накопичення Zn в яловичинізнизилося на 12,3—13,2%, а коефіцієнт пере-

ходу був меншим у 2,5 раза, ніж у контрольнійгрупі (дослід 3).Порівнюючи сумарну кількість важких ме-

талів, що надходять з кормами раціонів, із їхнімумістом у найдовшому м’язі спини, установленопевні закономірності накопичення цих елемен-тів. По-перше, відбувається вибіркове засвоєн-ня окремих металів в організмі тварин, по-друге— основна кількість елементів не затримуєтьсяв органах і тканинах. Так, за нашими даними,коефіцієнт переходу окремих металів становив:Cu — 0,95—5,19%, Zn — 6,80—29,29, Hg —0,74—14,29, Рb — 0,77—21,05, Сd — 2,40—39,41%. Це дає змогу стверджувати, що середметалів-біотиків найвищою міграційною і депо-нуючою активністю вирізняється Zn. Щодоміграційної здатності вивчених металів-ток-сикантів, то значними акумуляційними власти-востями характеризується Сd.Отже, вміст 137Cs і важких металів (Hg, Cd,

Pb, Cu) під час виробництва яловичини у зонірадіоактивного забруднення значною міроюзалежав від оптимізації раціонів за вуглевод-ним, протеїновим та мінеральним живленнямтварин.


АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 597.7 (081)© 2010

М.М. Лісовий,кандидат сільсько�господарських наук

Л.В. ВагалюкІнститут агроекологіїУААН

В.М. Чайка,доктор сільсько�господарських наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ЕКОЛОГІЗАЦІЯАГРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХЗАХОДІВ ЗАХИСТУ ЕНТОМОФАУНИАГРОЛАНДШАФТІВ ЛІСОСТЕПУ

Проведено оцінку стану біорізноманіття комахFфітофагів життєвої форми дендробіонти вагроландшафтах Лісостепу. Встановлено, що запоказниками видового багатства різноманіттяентомофауни в останні десятиліття зменшилосьмайже на 40%. За екологічною функцієюпідтримки рівня біорізноманіття комах різніботанічні родини істотно різняться між собою.

Близько 80% території України займаютьагроландшафти, таким чином біорізноманіттякраїни представлено переважно агробіорізно-маніттям. Негативні зміни в сільськогосподар-ських ландшафтах, зменшення невідновлю-вальних ресурсів, забруднення компонентів аг-росфери, погіршення ґрунтів і поверхневих вод,глобальні зміни клімату відбуваються з приско-реною швидкістю, що зумовлює збіднення біо-різноманіття [5]. Отже, основні ідеї та принци-пи «Конвенції про біорізноманіття» набули най-більшої актуальності.За різними оцінками, на кінець ХХ ст. в Укра-

їні було відомо 25—35 тис. видів комах. Їхня су-марна біомаса перевищувала біомасу усіх іншихтварин, на них припадає 53—75% видів біоти,саме тому комахи становлять переважну части-ну агробіорізноманіття. Скільки видів комах меш-кає в агроландшафтах нині — науці невідомо.Лісосмуги виконують екологічну функцію

збереження біорізноманіття агроландшафтів. Уних зустрічається велика кількість дендробіонт-них та еврібіонтних видів. Лісосмуги, змінюю-чи мікроклімат, впливають і на простір між лі-сосмугами, зокрема на склад та чисельністьвидів, заселених у ньому. Внаслідок цього по-двійного впливу в полезахисних насадженняхвиникає реконструкція ентомофауни, що при-зводить до змін видового складу та чисельностіособин [4]. Ентомофауна полезахисних насад-жень не є однорідною і стандартною. Черезтрофічні зв’язки вона визначається видовимскладом деревних і чагарникових насаджень,віком дерев, географічними умовами місцевостіта іншими чинниками.Мета роботи — визначення стану ентомо-

логічного різноманіття та дослідження трофіч-них зв’язків комах-фітофагів життєвої формидендробіонти для екологічного обґрунтування

заходів щодо їх збереження в агроландшафтахЛісостепу.Матеріали та методи досліджень. Дослід-

ження проводили на території агрофірми «Да-нилівська» (с. Данилівка) та агростанції Націо-нального університету біоресурсів і природоко-ристування України (с. Пшеничне Васильківсь-кого району, Київської області). Об’єктомдосліджень були популяції комах-дендробіон-тів, що мешкають на деревних та чагарниковихнасадженнях агроландшафтів Лісостепу. Збірентомофауни проводили за рекомендованимиметодами [1]. Аналізували видове багатство,рясність популяцій різних видів комах-дендро-біонтів та їхні трофічні зв’язки. Таксономічнуприналежність ентомологічних зборів та видирослин визначали за допомогою визначників [3,7]. Точність таксономічного аналізу перевірялифахівці Інституту зоології НАНУ.Результати досліджень. Аналітично-синте-

тичні та польові дослідження впродовж сезоніввегетації 2008—2009 рр. дали можливість виз-начити стан різноманіття комах-дендробіонтів.Було встановлено, що до наявної ентомофау-ни дендробіонтів входить 300 видів, які нале-жать до 102 родин із 11 рядів. На рис. 1 пока-зано, що кількісний розподіл ентомологічногорізноманіття за родинами нерівномірний. Уста-новлено, що найбільшу кількість родин має рядLepidoptera — 28, ряди Coleoptera і Diptera —по 23, Hymenoptera — 11, що становить 83,1%загальної чисельності.За аналізом рясності різних родин за вида-

ми комах-дендробіонтів було встановлено, щоза кількістю видів домінують родини: Geomet-ridae — 20 видів; Chrysomelidae — 16; Elateri-dae — 11; Scarabaeidae і Coccinellidae — по 9,Miridae і Noctuidae — по 8 видів. Понад 20 ро-дин представлено 1—2 видами.



Екологізація агролісомеліоративних заходівзахисту ентомофауни агроландшафтів Лісостепу

Отримані дані свідчать про те, що за останнідесятиліття у таксономічній структурі ентомо-логічного різноманіття комах-дендробіонтів аг-роландшафтів Лісостепу відбулися певні зміни.Порівнявши стан різноманіття комах-дендробі-онтів з анотованим списком відомих науці наХХ ст. видів [2], можна дійти висновку, щокількість рядів комах збільшилась з 8 до 11, ародин — з 66 до 102. Але за показниками ви-дового багатства різноманіття ентомофаунизменшилось майже на 40% — з 499 до 300видів. Також спостерігаються деякі зміни і вструктурі домінування окремих рядів. За літе-ратурними джерелами, у структурі ентомофа-уни кількість родин ряду Lepidoptera станови-ла 33,3%, нині — 27,4%, Coleoptera відповідно— 22,7 та 22,5, Homoptera — 15,1 та 2,9, рядуHymenoptera — 13,6 та 10,7%. Водночас домі-нування комах з ряду Diptera збільшилось з4,54 до 22,5%. Залежність рясності ентомофа-уни від складу деревних та чагарникових видівпов’язана з харчовою спеціалізацією. Живлен-ня визначає обмін речовин між організмом тасередовищем. Кормова рослина має прямийабо побічний вплив на плідність, швидкість роз-витку, рухливість, характеристики діапаузи, ви-живаність комах (їх чисельність), географічнепоширення тощо [9].Досліджувані нами лісонасадження характе-

ризуються такою таксономічною структуроюботанічних родин: Berberidaceae — 2 види, Be-tulaceae — 3, Celastraceae — 2, Fabaceae — 5,Fagaceae — 3, Salicaceae — 6, Vitaceae — 2,Ulmaceae — 5, Juglandaceae — 3, Cornaceae —3, Caprifoliaceae — 4, Rhamnaceae — 3, Canna-baceae — 1, Tiliaceae — 3, Elaeagnaceae — 2,Olеасеае — 4, Rosaceae — 25, Hippocastana-ceae — 2, Pinaceae — 3, Taxaceae — 1, Mora-ceae — 2, Corylaceae — 4, Aceraceae — 3 видита деякі ін. Структуру ботанічних родин за кіль-кістю видів комах, пов’язаних з ними трофічни-ми зв’язками, наведено на рис. 2. Ці дані свід-чать про те, що серед різноманіття зелених

насаджень за трофічними зв’язками з різнимивидами комах домінували 13 родин. Найрясні-шими за видами комах були родини Fagaceae(Quercus robur L., Quercus borealis Michx (Q.rubra Du rei) — 96 видів комах, Betulaceae(Betula pendula Roth, Betula pubescens Ehrh.,Alnus incana (L.) Moench — 91, Salicaceae(Populus italica (Du Roi) Moench, Populus nigraL. Salix alba L., Salix caprea L. — 82), Rosaceae(Pyrus communis L., Pyrus ussuriensis Maxim.,Malus sylvestris Mill., Padus serotina (Ehrh.) Ag.,Cerasus avium (L.) Moench — 72 види комах.Види рослин із ботанічних родин істотно

впливали на екологічну функцію підтримкирівня біорізноманіття комах-фітофагів життєвоїформи дендробіонти. За нашими даними, видирослин з 4-х ботанічних родин (Fagaceae, Be-tulaceae, Salicaceae, Rosaceae) сумарно забез-печують кормом 300 видів комах. Багато видівкомах із різних родин пов’язані трофічнимизв’язками з представниками декількох ботаніч-них родин. Скажімо, види комах родини Coleo-ptera живляться видами з родин Betulaceae,Fagaceae, Salicaceae, Ulmaceae, Juglandaceae,Rhamnaceae, Malvaceae, Olеасеае, Rosaceae,Aceraceae, Hippocastanaceae та ін.За характером живлення комах поділяють

на монофагів, що живляться однорідним кор-мом, олігофагів — джерело живлення більшшироке в межах однієї родини та поліфагів,здатних харчуватися різнорідною їжею. Наприк-лад, широкими поліфагами є комахи з родиниNoctuidae. Разом з трав’яними рослинами вониживляться різноманітними листяними порода-ми дерев. Зокрема, плідність самок озимої сов-ки (Agrotis segetum Schiff.) залежить від жив-лення нектаром різноманітних рослин [9]. Нарис. 3 наведено трофічні зв’язки одного з пред-ставників родини Noctuidae.До олігофагів належить міль бузкова (Graci-

laria syringella F.), яка мешкає лише на листкахдерев родини Olеасеае (Syringa vulgaris L., Fra-xinus excelsior L., Ligustrum vulgare L.) (рис. 4).

Рис. 1. Таксономічна структура ентомофауFни комахFдендробіонтів Лісостепу (кількістьродин за рядами)

Рис. 2. Зв’язки ботанічних родин зеленихнасаджень з кількістю видів ентомокомплекFсу в Лісостепу




Однак олігофаги і поліфаги мають кормовірослини, яким віддають найбільшу перевагу.Скажімо, сосновий шовкопряд (Dendrolimus pi-ni) завжди віддає перевагу сосні звичайній (Pi-nus sylvestris L.), але може розвиватись на яли-ні (Picea abies L.) та кедрі сибірському (Pinussibirica Du Tour). Непарний шовкопряд (Ly-mantria dispar L.), як правило, живиться росли-нами з різних ботанічних родин. Це може бутидуб (Quercus robur L.) — Fagaceae, тополя піра-мідальна (Populus pyramidalis Roz.) — Salica-ceae та ін. [8].Пошук необхідного або найвідповіднішого

корму змушує комах розподілятись на територіївідповідно до розподілу кормового ресурсу ізаймати в біотопах різні екологічні ніші. Розмі-щення видів комах на території значною міроюпов’язано з характером ланцюгів та циклів жив-лення. Певні рослини приваблюють певні види

комах, а останні — своїх паразитів та хижаків[9]. Тому трофічні зв’язки комах зумовлюють нелише щільність їх розміщення, а й характерміграцій за межі біотопу.Згідно з існуючими рекомендаціями щодо

створення полезахисних зелених насаджень [6]основною, або головною лісоутворюючою по-родою для полезахисних лісових смуг агроланд-шафтів Лісостепу повинні бути дуб звичайнийQuercus robur L. з родини Fagaceae, березаповисла, або бородавчаста Betula pendula Roth,вільха сіра Alnus incana (L.) Moench — Betu-laceae, модрина європейська Larix decidua Mill.,сосна звичайна Pinus sylvestris L., ялина євро-пейська Picea abies (L.) Karst. — Pinaceae, горіхчорний Juglans nigra L. — Juglandaceae; різнівиди тополі: канадська Populus deltoids Marsh,бальзамічна Populus balsamifera L., біла Populusalba L., осика Populus tremula L., верба біла Sa-lix alba L. — Sаlicaceae, ясен звичайний Fraxinusexcelsior L., робінія звичайна, або біла акаціяRobinia peudoacacia albida L. — Fabacea та ін.Супутніми лісоутворювальними породами

для полезахисних лісових смуг агроландшаф-тів є декілька видів кленів: гостролистий, зви-чайний Acer platanoides L., польовий Acer cam-pestre L., несправжньоплатановий, явір Acerpseudoplatanus L. з родини Aceraceae, липасерцелиста Tilia cordata Mill. — Tiliaceae, гру-ша звичайна Pyrus communis L., черемха пізняPadus serotina (Ehrh.) Ag., черешня звичайнаCerasus avium (L.) Moench, яблуня лісова Malussylvestris Mill. — Rosaceae, граб звичайний Car-pinus betulus L. — Corylaceae, дуб північнийQuercus borealis Michx (Q. rubra Du rei). — Fa-gaceae, береза пухнаста Betula pubescensEhrh. — Betulaceae, шовковиця біла Morus albaL. — Moraceae та ін.; чагарники: калина ціло-листа, гордовина Viburnum lantana L., калиназвичайна Viburnum opulus L., бузина чорнаSambucus nigra L., бузина червона Sambucusracemosa L. з родини Caprifoliaceae, ірга оваль-на Amelanchier ovalis Medik, терен колючийPrunus spinosa L., глід гладенький Crataegusleiomonogyna Klokov, кизильник чорнопліднийCotoneaster melanocarpus Fisch. ex Blytt, айваяпонська Chaenomeles japonica (Thunb.) Lindl.— Rosaceae, клен татарський, чорноклен Acertataricum L. — Aceraceae, бирючина звичайнаLigustrum vulgare L. — Oleaceae та ін.Видовий склад досліджуваних лісосмуг де-

що відрізняється від рекомендованої структу-ри полезахисних насаджень Лісостепу. Скажі-мо, родина Fabaceae в досліджуваних лісосму-гах має 5 видів, а в рекомендованій структурі— 11, Salicaceae — відповідно 6 і 12, Oleaceae— 4 і 10, Aceraceae — 3 і 6. Показник видово-го багатства різноманіття ботанічних видів рос-лин у досліджуваних лісосмугах збіднений і

Рис. 3. Трофічні зв’язки совки в’язової бурої(Cosmia pyralina Schiff.) з деревними та чаFгарниковими насадженнями різних ботанічнихродин: 1 — Rosaceae; 2 — Fagacea; 3 —Tiliacea; 4 — Salicacea; 5 — Betulacea; 6 —Ulmacea

Рис. 4. Трофічні зв’язки бузкової молі (GraFcilaria syringella F.) з деревними та чагарниFковими насадженнями родини Olеасеае

1

2

3 4

5

6

Olеасеае




потребує додаткового створення захисних лісо-вих насаджень, що сприятиме підвищенню еко-логічної стабільності.Отже, при проектуванні структури зелених

насаджень агроландшафтів України необхіднопідтримувати високий рівень різноманіття рос-лин як основного чинника збереження ентомо-логічного біорізноманіття комах-дендробіонтів,

але перевагу надавати тим видам рослин, якічерез трофічні зв’язки забезпечують життє-здатність більшої частини видів комах; створю-вати полезахисні насадження змішаними заскладом і складними за формою за участю го-ловних, супутніх та чагарникових порід. Належ-ну увагу слід приділяти плодовим, лікарськимпородам та рослинам-медоносам.

Установлено, що наявне агробіорізномані-ття комах фітофагів життєвої форми ден-дробіонти включає 300 видів, які належать до102 родин з 11 рядів. За показниками видово-го багатства різноманіття ентомофауни востанні десятиліття зменшилось майже на40%. За екологічною функцією підтримки рів-ня біорізноманіття комах різні ботанічні ро-дини істотно різняться між собою. Так, рос-лини з ботанічних родин Fagaceae, Betulaceae,Salicaceae, Rosaceae сумарно забезпечуютькормом більше 300 видів комах. При цьому ба-гато видів комах із різних родин пов’язані тро-

Висновки

фічними ланцюгами з рослинами, які нале-жать до декількох ботанічних родин, що не-обхідно враховувати при проектуванні струк-тури зелених насаджень агроландшафтів.Аналіз досліджуваних лісосмуг свідчить проте, що існуюче видове багатство ботанічнихвидів рослин збіднене порівняно з рекомендо-ваною таксономічною структурою. Тому під-тримання екологічної стабільності агроланд-шафтів шляхом відтворення і збереження аг-робіорізноманіття потребує додатковогостворення полезахисних лісонасаджень з ви-соким видовим багатством рослин.

1. Зоология беспозвоночных: Ч. 1. Метод. ука-зания к летней практике/Краснояр. гос. ун-т; Сост.В.К. Дмитриенко, Г.Н. Скопцова. — Красноярск,2000. — 20 с.

2. Лісовий М.М., Чайка В.М. Екологічна функ-ція ентомологічного біорізноманіття. Фауна комах-фітофагів деревних і чагарникових насадженьЛісостепу України. — Кам’янець-Подільський: Ак-сіома, 2008. — 384 с.

3. Определитель высших растений Украины/Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Продукин и др.— К.: Наук. думка, 1987. — 548 с.

4. Определитель насекомых, повреждающихдеревья и кустарники полезащитных полос/Сост.


К.В. Арнольди, Л.В. Арнольди, Г.Я. Бей-Биенко идр. — М., Л., 1950. — 441 с.

5. Патика В.П., Соломаха В.А. Перспективи ви-користання, збереження та відтворення агробіоріз-номаніття в Україні. — К.: Хімджест, 2003. — 255 c.

6. Пилипенко О.І., Юхновський В.Ю., ВедмідьМ.М. Система захисту ґрунтів від ерозії. — К.: Зла-тояр, 2004. — 435 с.

7. Плавильщиков Н.Н. Определитель насеко-мых. — М., 1957. — 547 с.

8. Рожков А.С. Дерево и насекомое. — Ново-сибирск: Наука, 1981. — 176 с.

9. Яхонтов В.В. Экология насекомых. — М.:Высш. шк., 1969. — 488 с.


Зберіганнята переробкапродукції

УДК 633.8:668.5© 2010

І.В. Кузнєцова,кандидаттехнічних наукУкраїнська академіяаграрних наук

СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВАКРОХМАЛЕПРОДУКТІВ У СВІТІ

Проаналізовано виробництво крохмалюта крохмалепродуктів, яке займає одне зпровідних місць в економіці розвинутих країн.Крохмалепродукти використовують майже в усіхгалузях народного господарства. Проте в УкраїнікрохмалеFпатокова галузь перебуває укритичному стані і не може задовольнитивітчизняні потреби у крохмалепродуктах.

За прогнозними даними, дефіцит цукру всвіті у 2009—2010 маркетинговому році стано-витиме близько 6 млн т. Це пояснюється погод-но-кліматичними умовами у І півріччі 2009 р.:у найбільшому в світі експортері цукру (Бра-зилії) внаслідок затяжних дощів відбувався по-вільний збір цукрової тростини; в Індії, Таїландіта Мексиці внаслідок посухи постраждали по-сіви цукрової тростини.Одним з альтернативних шляхів усунення

дефіциту цукру у світі є використання крохма-лепродуктів. Крохмалепродукти замінюють цу-кор у безалкогольних напоях на 100%, конди-терських виробах 5—10, при консервуванні —70, хлібобулочних виробах — 25, молочнихвиробах — на 35%. Цього досягають за раху-нок нижчої собівартості (наприклад, глюкозно-фруктозний сироп на 40—50% має нижчу со-бівартість, ніж цукор); великого асортиментукрохмалепродуктів (20 видів нативних крох-малів, 60 — модифікованих крохмалів, 20 —патоки, 15 видів глюкозних продуктів та різнихвидів столових сиропів); створених на їхній ос-нові продуктів дієтичного призначення для хво-рих на цукровий діабет, надлишкову вагу, по-рушення обміну речовин тощо; підвищеної во-логоутримуючої здатності, що дає змогуподовжити термін зберігання харчової про-дукції; запобігання зацукрювання варення, дже-му, повидла, карамелі тощо; високого значен-ня осматичного тиску сиропів різного вуглевод-ного складу, що зменшує мікробне зараженняодержаних на їхній основі харчових продуктів;покращення смакових якостей м’ясних та кон-дитерських виробів; низької калорійності [3].Щорічно у світі виробляють 57—60 млн т

нативного та 11—12 млн т модифікованого

крохмалю. Сучасні технології та обладнаннядають змогу отримувати до 15 т/га сухого крох-малю з різних сільськогосподарських культур.Близько 70% світового виробництва крохмалюстановить кукурудзяний і майже 20 — пшенич-ний та картопляний, решта 10% — маніоковий,рисовий, житній, гороховий тощо. Це зумовле-но, передусім, використанням у різних країнахмісцевих сировинних ресурсів: в Європі — кар-топлі, пшениці, кукурудзи; Північній Америці —кукурудзи; Латинській Америці та Азії — мані-оку, банана, сагової пальми, сорго та рису. Зав-дяки розробленню прогресивних технологійнайбільше крохмалю та крохмалепродуктів ви-робляють у США, Данії, Південній Африці, Япо-нії, Франції та інших країнах.Від загальносвітового виробництва тільки

близько 25% крохмалю становить нативний,близько 25 — підлягає фізичній або хімічнійобробці (модифіковані крохмалі), близько 30 —підлягає ферментативній обробці та 20% —спрямовують на виробництво біоетанолу і ви-сокополімерного крохмалю (рисунок).Таке співвідношення виробництва крохма-

лепродуктів зумовлено попитом виробників різ-них галузей. Загальносвітова потреба в крох-малепродуктах у 2008 р. становила 2,8 люд./кг/рік, у Росії споживання крохмалепродуктів на1 людину в рік — 0,48 кг, а Україні — 0,6 кг [1].Ефективність виробництва крохмалю зале-

жить від якості крохмалевмісної сировини, прог-ресивної технології, обладнання та цінностіпобічних продуктів виробництва. Найефектив-нішим є виробництво крохмалю з кукурудзи,зумовлене безвідходністю виробництва, а та-кож здатністю тривало зберігатися та полегше-но транспортуватися. Крім того, для виробницт-


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

ва 1 т крохмалю необхідно 1,6 т зерна кукуруд-зи, а інших культур: жита — 2,5 т, ячменю —2,86, пшениці — 2,3, картоплі — 7, гороху —2,5 т. Останнім часом у світі зростає тенден-ція виробництва крохмалю пшеничного, що зу-мовлено одержанням таких цінних продуктів якклейковина та висівки. У світі виробляють по-над 4 млн т клейковини на рік вартістю 1400—1700 дол. США/т.Майбутнє кожної галузі залежить передусім

від рівня економічної ефективності та актив-ності використання наукових і науково-конст-рукторських розробок. Щорічно у розвинутихкраїнах світу зростає попит на харчові продук-ти, які мають приємний смак, хорошу консис-тенцію та подовжений термін зберігання. Зрос-тання попиту на харчові продукти з такими вла-стивостями надає значні переваги розвиткувиробництва крохмалепродуктів. І, як наслідок,нині виробництво крохмалю та крохмалепро-дуктів — це один із розвинутих ринків у світі табільш рентабельний, ніж ринок спирту і лікеро-горілчаних напоїв. Ринок крохмалю та крохма-лепродуктів у світі представлений в основно-му компаніями AGRANA Betlfigungs AG (м.Ашах, Австрія), АВЕБЕ, Cargill (США),NATIONAL STARCH&CHEMICAL, підприєм-ствами Syral SARL (м. Марколхейм, Франція),Lixue Fine Starch Co. Ltd. та Wohua Potato (Ки-тай), Єфремовським крохмале-патоковим ком-бінатом (Російська Федерація) тощо.В Україні крохмале-патокова галузь перебу-

ває у критичному стані. Виробництво крохма-лепродуктів з кукурудзи здійснює ВАТ «Дніп-ровський крохмале-патоковий комбінат» (600—700 т переробки зерна кукурудзи за добу), якийвиробляє нативний крохмаль, патоку різноговуглеводного складу, глюкозу, глютен, корми таолію. Мізоцький крохмале-патоковий завод (пе-реоснащений Мізоцький цукровий завод) пере-робляє кукурудзу на крохмальну патоку. Нинів Україні залишилось 7 заводів, пристосованих

Сучасний стан виробництвакрохмалепродуктів у світі

для переробки картоплі на крохмаль: Божико-вецький (Хмельницька область), Нехаївський,Пелюхівський, Петрівський (Чернігівська), Са-молусківський (Тернопільська), Кремнянський(Житомирська) та Оранський (Київська області)[2]. Проте через низькі показники щодо врожай-ності і крохмалистості картоплі, відсутність кош-тів для вирощування власної картоплесирови-ни та застаріле обладнання більшість заводівзмушені перейти на переробку кукурудзи луж-ним способом, що призводить до втрати цінно-го побічного продукту — глютену.В Україні є кілька заводів з виробництва різ-

них видів модифікованго крохмалю. Підприєм-ства ЗАТ «Левона» та ПМП «Вімал» (Чернігів-щина) переробляють картоплю на крохмаль таодержують кілька видів модифікованих крох-малів (фосфатний, оксиаміл ОПВ-2, амілаце-татний тощо) для харчової промисловості тадекстрини. Науково-виробниче підприємство«Модифікатор» (м. Обухів, Київська обл.) отри-мує модифікований крохмаль для виробницт-ва паперу. Кремнянський крохмальний заводвиробляє окиснений крохмаль, який використо-вують у виробництві гіпсокартону. Київськийкрохмальний завод (смт Буча) переробляє крох-маль та крохмалевмісну сировину на екструдо-вані продукти для кондитерської промисловос-ті, виробництва клею та буріння свердловин.Крохмаль та крохмалепродукти застосову-

ють у виробництві продуктів харчування длянемовлят, ковбас, соусів, йогуртів, цукерок, со-ків, кондитерських борошняних виробів, майо-незу та соусів, десертів тощо. Лише для вироб-ництва майонезів та соусів у 2008 р. було ви-користано 3526 т модифікованого крохмалю.За даними Держкомстату (таблиця), кількість

увезених до України цукрів (лактоза, мальтоза,глюкоза та фруктоза), а також сиропів різноговуглеводного складу щорічно зростає. Дані поекспорту — імпорту модифікованих крохмаліввідсутні.

Модифіковані крохмалі → Ацетатний, фосфатний, окислений, катіонний,набухаючий тощо

Глюкоза, мальтоза, фруктоза тощоЦукрозамінники → Мальтодекстрини

Сорбітол, манітол, мальтітол тощо

Крохмаль → Полісахариди → Желейні, циклічний декстрин тощо

СпиртФерментовані продукти → Сиропи різного вуглеводного складу (низькозцукре-

на, крохмальна, високозцукрена, мальтозна патокитощо; глюкозно-фруктозні та інші столові сиропи),інші продукти

Високополімерний крохмаль

Біоетанол

Продукти крохмального виробництва


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

Сучасний стан виробництвакрохмалепродуктів у світі

Цукри та патока різного вуглеводного скла-ду в основному експортують у Російську Феде-рацію, Білорусь, Казахстан, Молдову, Китай,Індію та Республіку Корея. Основними країна-ми-імпортерами є США, Німеччина, Австрія, Ав-стралія та Росія, а споживачами крохмалепро-дуктів, крім харчової, — фармацевтична, хімічна,нафтогазова, текстильна та целюлозно-паперо-ва галузі. Потреба галузей у крохмалепродуктахдосить велика.Одним з ефективних напрямів є виробницт-

во високополімерного крохмалю, який виробля-ють з високоякісного пшеничного крохмалю.Щорічно його виробництво зростає на 40%,основними з яких є полілактати (розробник Car-

gill — США), 1,3-пропандіол — основний ком-понент поліетилентерефлату (DuPont), якийвикористовують у виробництві пляшок для хар-чових речовин і пакувального матеріалу тек-стильних виробів, та полігідроксіалканати (роз-робник — компанія Metabolix). Високополімернікрохмалі використовують для пакування харчо-вих продуктів, у медицині (пакування лікуваль-них препаратів та розчинів, ортопедичні проте-зи тощо) та текстильній промисловості.Не менш ефективним є використання крох-

малю-сировини для виробництва біоетанолута його похідних. Упровадження такої техно-логії робить безвідходною пшеницю низькоїякості.

2006 38,1 13021,0 2,4 2946,8

2007 63,7 30469,4 3,5 5715,6

2008 33,4 22426,8 3,8 7611,0

1—ІV 2009 5,6 2759,2 1,3 1806,9

Експорт — імпорт цукрів та сиропів різного вуглеводного складу

Рік

Експорт Імпорт

тис. т тис. дол. США тис. т тис. дол. США


1. Гамин Д.С. Общий обзор крахмало-паточнойотрасли РФ и мирового производства крахмала ипродуктов его переработки//Вестн. Самарского го-сударственного университета. — 2007. — № 5/2.— С. 252—260.

2. Грабовська О.В., Штангеєва Н.І. Сучасний

стан та основні напрямки розвитку крохмале-пато-кової промисловості України//Цукор України. —2004. — № 3—4. — С. 50—52.

3. Крахмал и крахмалопродукты/Н.Г. Гулюк,А.И. Жушман, Т.А. Ладур, Е.А. Штыркова. — М.:Агропромиздат, 1985. — 238 с.

Висновки

Аналіз сучасного стану виробництва крох-малю та крохмалепродуктів свідчить пройого ефективність та можливості застосу-вання у різних галузях народного господар-

ства. З урахуванням світового досвіду в Ук-раїні необхідно розширити виробництво крох-малепродуктів, передусім, для потреб харчо-вої галузі.


Економіка

УДК 631.155© 2010

В.В. Россоха,кандидатекономічних наукНаціональнийнауковий центр«Інститутаграрної економіки»

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИАГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ ВУМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ У СОТ

Проаналізовано рівень державногопротекціонізму аграрного сектора економікив динаміці. Розкрито проблеми бюджетноїполітики при використанні програмноFцільовогометоду. Розроблено методичні підходи дорозподілу фінансових ресурсів підтримкисільського господарства в межах державнихцільових програм.

Позитивні макроекономічні зміни і поліпшен-ня загального фінансового стану останніми ро-ками сприяли підвищенню рівня державногопротекціонізму аграрного сектора економіки Ук-раїни. Якщо в 2000—2004 рр. середньорічнасума бюджетних відрахувань на підтримку сіль-ського господарства становила 1 млрд грн, тов 2005 р. вона зросла вдвічі, а в 2006 і 2007 рр.галузь отримала 6,6 і 8,1 млрд грн відповідно.Аналіз структури відрахувань показує, що в2000—2001 рр. найбільше бюджетних коштіввитрачалося на часткове зниження ставки кре-дитів комерційних банків та фінансуваннялізингових операцій і установ вищої аграрноїосвіти. За період 2002—2007 рр. бюджетні кош-ти було спрямовано на підтримку виробництвапродукції рослинництва і тваринництва, пільго-ве кредитування на основі часткової компен-сації процентної ставки кредитів комерційнихбанків, селекцію в рослинництві і тваринництві,часткову компенсацію вартості складної вітчиз-няної техніки, посадку і догляд за молодимисадами, виноградниками і ягідниками, підготов-ку кадрів для аграрного сектора установамивищої сільськогосподарської освіти.У вирішенні завдань державного сприяння

розвитку сільського господарства, підвищеннярівня конкурентоспроможності й ефективностівиробництва важливу роль відведено програм-но-цільовим методам управління, дієвим ін-струментом яких є державні цільові програми(ДЦП), розроблення, затвердження й реаліза-ція яких регулюються Законом України «Продержавні цільові програми» [5]. Головна метарозроблення ДЦП полягає в концентрації наяв-

них ресурсів на вирішення найважливішихпроблем соціально-економічного розвитку га-лузі, підвищенню ефективності бюджетних вит-рат, переорієнтації бюджетного процесу на до-сягнення кінцевих результатів, що відповідаютьстратегічним напрямам аграрної політики. Про-те використання програмно-цільового методу вУкраїні свідчить про значні проблеми бюджет-ної політики [3]:недосконалість механізму врахування ДЦП

у процесі формування й виконання державно-го бюджету, що призводить до безконтроль-ності й непрозорості фінансових потоків;неузгодженість фінансування державних

цільових програм з можливостями бюджетувпродовж усього періоду їх виконання;неув’язка рівня фінансування заходів ДЦП

за рахунок бюджету з рівнем їх фінансуванняз інших (позабюджетних) джерел;дублювання завдань і заходів ДЦП у зв’яз-

ку з великою кількістю напрямів і державнихцільових програм за низького рівня програмноїі міжпрограмної погодженості;відсутність надійного моніторингу і контролю

виконання державних цільових програм та не-можливість оперативного розроблення і здійс-нення заходів щодо підвищення ефективностівикористання бюджетних коштів;неврахування потреб потенційних користу-

вачів у інноваційній продукції, а відтак і на-явність недоліків у фінансовому забезпеченніреалізації науково-технічних програм і науковоїчастини ДЦП.Потребує вдосконалення і механізм розпо-

ділу грошових коштів державних цільових про-


ЕКОНОМІКА

грам з підтримки сільськогосподарських това-ровиробників, 80% яких одержують великісільськогосподарські структури холдинговоготипу, залишаючи осторонь дрібний аграрнийбізнес.Реалізація Україною курсу на перехід до

інноваційної моделі розвитку економіки, інтег-рація з Європейським союзом (ЄС), вступ доСвітової організації торгівлі (СОТ) висуваютьвимоги до адаптації процедур формуваннябюджету згідно із законодавством ЄС, складан-ня бюджету в програмно-цільовому форматі,вдосконалення методів розроблення і виконан-ня державних цільових програм. При цьомуслід ураховувати, що для нормального функ-ціонування суб’єктів господарювання в умовахнестабільності ринкового середовища, необхід-ності періодичного техніко-технологічного онов-лення виробництва формування фінансовихресурсів повинно здійснюватися так, щоб тем-пи їх зростання випереджали темпи підвищен-ня цін на використані у виробництві матеріальніресурси й послуги. Проте за період 2004—2007рр. ціни на продукцію сільського господарствазросли приблизно на 18,5%, а на пально-мас-тильні матеріали, мінеральні добрива і засобизахисту рослин — на 140, 70 і 110% відповід-но. Нині лише для досягнення еквівалентностів товарообміні між аграрною сферою економі-ки і промисловістю, продукція якої використо-вується в сільськогосподарському виробництві,

Механізм державної підтримки аграрного сектораекономіки в умовах членства України у СОТ

в аграрну галузь необхідно щорічно спрямову-вати з Державного бюджету та інших джерелфінансування 10 млрд грн [3].Потребу в грошових коштах для підтриман-

ня еквівалентності цін на сільськогосподарсь-ку і промислову продукцію, а також спожиті аг-ротехнічні, агросервісні та інші послуги для аг-рарного виробництва можна визначити як їхсумарну вартість, скориговану на різницю віндексах цін, що склалися в міжгалузевому то-варообміні, з урахуванням коефіцієнта інфляціїза досліджуваний період:

p t h u p s iD (C A A Q ) (I I ) k , (1)

де ΣD — сума потреби в грошових коштах для

підтримки цін; Ср — вартість використаної впроцесі виробництва промислової продукції(пального, запчастин, хімікатів тощо); Al, Ah—надані сільському господарству відповідно аг-ротехнічні і агрохімічні послуги; Qu — інші по-слуги; Ip — індекс цін на промислову продукціюі послуги; ls — індекс цін на сільськогосподарсь-ку продукцію; ki — коефіцієнт інфляції (визна-чається за даними Держкомстату України).При постійному дефіциті фінансових ресур-

сів сільськогосподарських підприємств, необ-хідності забезпечення їх відносного збільшенняважливою умовою залишається ефективне ви-користання коштів, особливо обмежених бюд-

Основні завдання бюджетної підтримки сільського господарства в межах фінансування дерFжавних цільових програм

Бюджетне фінансування державних цільових програм

підтримки розвитку сільського господарства

Підвищення рівня конкурентоспроможності аграрного виробництва

Оцінювання ефективності підтримки розвитку сільського

господарства бюджетним фінансуванням державних цільових програм

Оцінювання

конкурентоспроможності

сільськогосподарської продукції

в існуючому ринковому

просторі

Визначення зон гарантованого

виробництва

конкурентоспроможної

продукції

Створення адаптивних

систем і сприятливих умов

для стабільного виробництва

продукції

Ресурсне забезпечення

ефективного виробництва

основних видів імпортованої

продукції

Визначення кількості

недостатніх ресурсів

виробництва для заміщення

імпорту

Оцінювання виробничого

потенціалу і рівня його

використання в аграрних

підприємствах


ЕКОНОМІКАМеханізм державної підтримки аграрного сектораекономіки в умовах членства України у СОТ

жетних асигнувань, спрямованих на підтримкусільськогосподарського виробництва. До того жіз вступом України до СОТ постає питання що-до реструктуризації сукупного виміру підтрим-ки аграрного сектора економіки згідно з уста-новленими цією організацією вимогами, щорозподіляються на три чітко визначені категорії(мовою СОТ — «жовтий/блакитний/зеленийкошики»). Основні завдання аграрної політикистосовно бюджетної підтримки розвиткусільськогосподарського виробництва наведенона рисунку.За умови сукупної підтримки («жовтий ко-

шик» або «de minimis») стимулюються обсягивиробництва продукції. Згідно з правиламиСОТ, для країн, що розвиваються, мінімальнодозволений рівень підтримки становить до 10%загальній вартості окремого товару і 10% за-гальній вартості усієї виробленої сільськогоспо-дарської продукції, а для розвинених країн світуці мінімальні рівні дорівнюють 5% загальнійвартості товару, виробленого у відповідномуроці (за умови підтримки, яка надається конк-ретному продукту як продуктова), і 5% загаль-ній вартості всієї сільськогосподарської про-дукції, виробленої у відповідному році (у разінепродуктової підтримки, не пов’язаної з конк-ретним продуктом) [4].Установлену прийнятою Угодою країн-членів

СОТ межу «De minimis» можна визначити задопомогою формули:

схип

B de minC .

100

(2)

Обсяг бюджетного фінансування ресурсно-го забезпечення конкретної програми визна-чається за формулою:

f 1 1 m m rO [(n P ... n P ) Q W ] :100, (3)

де: Of — обсяг потреби в бюджетному фінан-суванні ресурсного забезпечення; n1,… nm —норматив конкретного технологічного ресурсуПрограми на одиницю площі або голову худо-би (добрив, кормів, засобів захисту тощо);P1,…Pm — відпускна ціна одиниці ресурсу; Q —показник обсягу Програми; Wr — відсоток від-шкодування ресурсу за рахунок засобів дер-жавного бюджету; 100 — визначення розмірувідсоткового відшкодування.Розподіл бюджетних коштів щодо заходів

«жовтого кошика», що передбачають підтрим-ку продовольчої безпеки всередині країни і на-рощування експортного потенціалу, здійсню-ється за допомогою формули:

i is e

i

( V V )K ,

2

(4)

де: Кі — частка і-го продукту в продуктовій

підтримці; isV — частка і-го продукту у валовій

вартості сільськогосподарської продукції; ieV —

частка і-го продукту у вартості експортусільськогосподарської продукції; і — видсільськогосподарської продукції; a — ко-ефіцієнт регулювання самозабезпечення краї-ни до рівня 100% і-м продуктом; b — коефіцієнтцінової конкурентоспроможності і-го продукту,визначається за формулою:

100 P.

100

(5)

Зазначимо, що вітчизняна продукція можебути конкурентоспроможною при β≥1.Різниця ринкових цін (ΔР) як відсоткове спів-

відношення різниці між внутрішніми цінами ре-алізації сільськогосподарської продукції і зов-нішніми (цінами на кордоні України) та відповід-них зовнішніх (цін на кордоні) визначається заформулою:

v w

w

P PP 100,

P

(6)

де: РV — внутрішня ціна реалізації сільськогос-подарської продукції виробниками; PW — зов-нішня довідкова ціна, яка визначається за фор-мулою:

PW=Pg×Go×Kk–T, (7)

дe Pg — ціна на кордоні України на умовах FOBабо CIF; Go — обмінний курс Національногобанку України; Kk — коефіцієнт поправки наякість; T — витрати на перевезення, зберіган-ня і переробку одиниці продукції.З огляду на викладене зазначимо, що показ-

ник Кі дає змогу обґрунтовано перерозподіля-ти бюджетні кошти між сільськогосподарськи-ми продуктами, а відповідно і між товаровироб-никами. Держава, балансуючи між внутрішнімі зовнішнім попитом на продукти, може стиму-лювати виробництво найбільш суспільно корис-ної продукції. Такий методичний підхід дає змо-гу прогнозувати необхідні обсяги бюджетнихкоштів у майбутньому [2].Заходи щодо підтримки аграрного сектора,

які не стосуються цінової підтримки, не впли-вають або мінімально впливають на виробниц-тво і торгівлю сільськогосподарською продук-цією, фінансуються лише з державного бюдже-ту, не обмежуються правилами СОТ і належатьдо «зеленого кошика». Такі заходи включаютьвитрати на створення продовольчих резервівдержавної безпеки, фінансування дослідниць-ких, навчальних, консультаційних і маркетинго-вих програм, боротьбу із шкідниками і хвороба-ми, страхування і гарантування безпеки до-ходів, відшкодування збитків від стихійних лих,


ЕКОНОМІКА

допомогу структурної перебудови галузі, охоро-ну довкілля, розвиток інфраструктури села не-виробничого призначення. Для прикладу, вСША витрати на продуктову підтримку («жов-тий кошик») становлять 5 млрд дол. США в рік,а на заходи «зеленого кошика» — перевищу-ють 45 млрд дол. США [5]. Лише на державнестрахування фермерських господарств ФРНщорічно виділяє близько 2 млрд євро [1].Значні можливості державної підтримки

аграрного сектора в рамках правил СОТ відкри-ваються і у вигляді прямих виплат за скорочен-ня виробництва («блакитний кошик»), що на-даються за умови обмеження посівних площ іпоголів’я худоби з розрахунку на 1 га посівів і1 гол. тварин. Такої підтримки в Україні досі небуло. Проте не виключено, що в майбутньо-му ці заходи можуть підтримуватися державою,оскільки вони не заборонені правилами СОТ,а можливі обсяги підтримки в абсолютномуі відносному вимірюваннях досить значні. Так,у країнах ЄС дотації на одну корову в рік ста-новлять 232 євро. У майбутньому сільсько-господарські товаровиробники України мо-жуть також розраховувати на аналогічні ви-плати.Ефективність використання бюджетних

фінансових ресурсів значною мірою залежитьвід їхнього спрямування. Очевидно, слід вико-ристовувати бюджетні асигнування в основно-му на придбання найважливіших матеріальнихресурсів, що істотно впливають на вирішенняпроблем. Визначення ефективності бюджетно-го фінансування цільових програм розвитку аг-рарного виробництва має базуватися на за-гальній методиці оцінювання ефективностіінвестицій, основу якої становлять 2 складові:економічний ефект (Еef) і обсяг фінансування,тобто необхідні витрати (Zi) для досягненняпоставленої мети. За характером і впливом нарезультати виконання програми критерії ефек-тивності бюджетного фінансування можнавіднести до 3-х основних кваліфікаційних груп:загальні оцінні, опосередковані і прямі оцінні(для відповідної програми).Суть економічного ефекту полягає в резуль-

тативності будь-якого заходу, вираженого в гро-шовому еквіваленті. Для державних цільовихпрограм розвитку аграрного виробництва до-сягнення необхідного економічного ефекту вод-ночас є метою конкретної програми. При цьо-му економічна ефективність конкретної цільо-вої програми визначається як:

i i ief

i i

D – Z ПE ,

Z Z (8)

де Ееf — економічна ефективність цільової про-грами; Di — доходи від реалізації цільової про-


грами; Zi — понесені витрати на реалізаціюцільової програми; Пі — отриманий прибутоквід реалізації конкретної програми.Якщо цільова програма розрахована на де-

кілька років, то додатково визначається окуп-ність вкладень на реалізацію програми:

ii

i

ZO .

П (9)

Економічну ефективність використання бюд-жетних коштів на реалізацію конкретної дер-жавно-цільової програми розвитку аграрноговиробництва можна визначити такими критері-ями:

i 0i ibf

0 0 0 i

QFQ FE

Q F Q F або

i 0i ibf

0 0 0 1

П FП FE

П F П F , (10)

де Еbf — ефективність бюджетного фінансуван-ня; Qi — оцінна вартість отриманої за програ-мою продукції по зіставних цінах; Fi — фізич-ний обсяг виробництва (площа посіву, поголі-в’я худоби); Q0 — оцінна вартість програмноїпродукції за зіставними цінами (за даними Держ-комстату); F0 — фізичний обсяг виробництвапрограмної продукції за останні 3 роки; Пі —прибуток, визначений за показниками цільовоїпрограми; П0 — прибуток програмних видівпродукції в базовому періоді (за 3 попередніроки).Показник приросту продуктивності, прибут-

ковості та прибутку, досягнутий внаслідок реа-лізації програми і скоригований на коефіцієнтбюджетного фінансування програми, визна-чається за формулами:

Еbf =(Yi-Y0)k; Еbf =(Di-D0)k; Еbf = (Пі—П0)k, (11)

де k — коефіцієнт бюджетного фінансуванняпрограми (відношення бюджетного фінансуван-ня на придбання ресурсів до повної технологі-чної потреби в ресурсах на досягнення метипрограми), який визначається формулою:

b

n

Fk ,

F (12)

де Fb — бюджетне фінансування на придбан-ня ресурсів програми; Fn — повне технічне за-безпечення програми відповідними ресурсамиз усіх джерел фінансування.Одержані таким чином показники характери-

зують ефективність бюджетного фінансуванняі рівень використання бюджетних коштів покожній з прийнятих державних цільових про-грам на загальнодержавному, регіонально-му рівнях і по кожному виконавцю програми ок-ремо.


ЕКОНОМІКА

1. Дем’яненко М.Я. Проблеми аграрної еконо-міки із вступом України до СОТ/М.Я. Дем’яненко,Ф.В. Іванина//Економіка АПК. — 2003. — № 11. —С. 57—66.

2. Державна підтримка агросфери: еволюціяпроблеми/[Бородіна О.М., Киризюк С.В., Попова О.Л.та ін.]; за ред. О.М. Бородіної. — К.: Ін-т екон. тапрогнозув. НАНУ, 2008. — 264 с.

3. Державні цільові програми та упорядкуван-ня програмного процесу в бюджетній сфері/[Геє-ць В.М., Амоша О.І., Приходьмо Т.І. та ін]; за ред.В.М. Геєця. — К.: Наук. думка, 2008. — 384 с.


4. Осташко Т.О. Приєднання до СОТ: перспек-тиви і загрози для аграрного сектору України/Т.О.Осташко//Економіка і прогнозування. — 2003. —№ 3. — С. 138—149.

5. Про державні цільові програми: ЗаконУкраїни від 18.03.2004 р. № 1621—IV [Елект-ронний ресурс]//Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

6. Россоха В.В. Роль бюджетного фінансуван-ня у підвищенні виробничого потенціалу підпри-ємств АПК/В.В. Россоха//Облік і фінанси АПК. —2005. — № 1. — С. 48—55.

Створення за допомогою бюджетного фі-нансування сприятливого режиму інноваційно-го забезпечення розвитку та підвищенняефективності великих і дрібних підприємстваграрного сектора економіки, нарощуванняекспорту виробленої продукції і протидія за-силлям імпорту харчових продуктів маютьстати постійною турботою держави. Коштидержавного бюджету доцільно спрямовуватина техніко-технологічне оновлення виробниц-тва, інвестування виключно ключових заходів,що впливають на скорочення витрат, по-ліпшення якості робіт і продукції, виконаннядержавних замовлень, проведення наукових

Висновки

досліджень, зокрема з елітного насінництваі племінного тваринництва, організацію тех-нологічних ярмарків, освіту, професійне нав-чання і перепідготовку кадрів. Ефективністьдержавної допомоги сільськогосподарськимтоваровиробникам необхідно оцінювати рів-нем технологічного забезпечення суб’єктівгосподарювання, конкурентоспроможністюсільськогосподарської продукції, прибутковіс-тю організаційно-правових структур. До роз-поділу фінансових ресурсів державних цільо-вих програм підтримки аграрного сектораекономіки необхідно залучати також асоціаціїсільськогосподарських товаровиробників.



МІКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИТОПОДІБНИХПогіршення екології водного середовища, особливо внутрішніх морів, призвело до того,

що майже в усіх дельфінів, відловлених у Чорному морі, є шкіряні пошкодження і захворю-вання очей. Більш точні статистичні дані отримано при дослідженні тварин, утримуваних уневолі. Виявлено, що 81% тварин мали різні ураження шкіри, причому грибні ураження булив 40,5% особин. Як свідчать літературні і власні дослідження, у морських ссавців виявлено3 роди дріжджів (2 з яких мешкають у навколишньому середовищі) і 44 роди міцеляльнихгрибів, в основному патогенних, з яких лише 8 родів можуть бути вільноживучими.При обширних дерматомікозах тварини малорухливі; уражені ділянки шкіри інтенсивно

покриваються сіро-коричневим нальотом і обростають діатомовими водоростями. У важ-ких випадках у результаті септицемії прискорюється дихання, порушуються серцевадіяльність і зір. Нерідко розвиваються кератити, зростає збудженість і погіршується апе-тит. Загальна картина грибного ураження проявлялась у значних ультраструктурних змінахклітин шкіри. Цитоплазма клітин ставала рихлою, порушувалась орієнтація пучків тонофіб-рил, зменшувалась їх кількість. Більш стійкими до дії літичних ферментів грибів виявилисьділянки шипуватих відростків сусідніх клітин, сполучених десмосомами.Відзначено, що зараження тварин грибами, як правило, проходить під час безпосеред-

нього контакту особин з ґрунтом або органічним дебрісом, де мікроорганізми проживаютьяк сапрофіти. Інфікування здійснюється при потраплянні спор на уражені ділянки шкіри абослизові оболонки.

Н.О. АндрєєваІнститут агроекології УААН В.П. Патика, академік УААН

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України


Сторінкамолодого вченого

УДК 631.445.631.95© 2010

Н.В. ТютюнникННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

* Науковий керівник —доктор сільсько�господарських наукМ.І. Полупан

ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕЗИСУЧОРНОЗЕМІВ У СХІДНІЙ ЧАСТИНІСТЕПУ ПІВНІЧНОГО*

Обґрунтовано параметричні особливостічорноземоутворення східної частини СтепуПівнічного через строкатість зволоження ігранулометричного складу. Показано синхроннузміну властивостей схилових ґрунтів відповіднодо екологічних умов формування плакорнихчорноземів звичайних.

Згідно з парадигмою генетичного ґрунто-знавства ґрунт — функція екологічних умов місцяйого формування. Вони визначають тип ґрунто-утворення, а в його межах — кількісні показникивластивостей ґрунтів. Ґрунт як специфічне еколо-гічно детерміноване тіло природи функціональ-но відображає через параметри своїх властиво-стей особливості довкілля як фактор ґрунтоутво-рення.Мета дослідження — параметрично обгрун-

тувати особливості формування чорноземів ти-пових у східній частині Степу Північного.Результати і методи досліджень. У зоні Сте-

пу Північного фактори ґрунтоутворення зумови-ли один тип чорноземоутворення — чорноземзвичайний з параметричним географічно зумов-леним різноманіттям його властивостей. Району-вання природного спрямування практично невраховує екологічно детерміновані властивостіґрунтів — параметри відносного гумусонакопи-чення, потужність профілю тощо [2]. Просторо-ва мозаїчність показників властивостей чорно-земів звичайних, передусім, визначається коли-ваннями зволоження.

Зона Степу Північного характеризується зво-ложенням у теплий період з параметрами ГТКV—IX

=0,68—0,89, холодний — 120—200 мм опадів. Узахідній частині на Правобережжі Дніпра роз-поділ вологи має широтно-зональний характер,зі зменшенням з півночі на південь унаслідок па-діння абсолютних висот від 180—200 до 75—80 м.Східна Лівобережна частина Степу Північного немає чітко вираженої широтної зональності розпо-ділу зволоження, що зумовлено переважаннямвисоких гіпсометричних рівнів у зв’язку з наявніс-тю височин: Донецької (180—250 м), Приазовсь-кої (200—324), Донецького кряжу (250—367),південних відрогів Середньоросійської височиниз підвищеними (170—237) і відносно зниженими(140—170 м) висотами. Значне коливання висотмають рівнинні території: Азово-Причорноморсь-ка низовина в східній частині 40—60 м, західній— 75—80, північній — 100—110 м, південні схи-ли Приазовської та Донецької височин — від100—116 до 170—210 м, Запорізька рівнина —140—160, Полтавська — 140—190, Придніп-ровська терасова рівнина — 60—120, Донецькатерасова рівнина — 100—130 м.

Відроги південно-західні Середньоросійської височини 0,91—1,00 і 0,74—0,80

Полтавська рівнина, відроги південно-східні Середньоросійської височини,Донецький кряж 0,91—1,00 і 0,64—0,73

Запорізька рівнина (північ), Донецька, Приазовська височини, східначастина південно-східного регіону відрогів Середньоросійської височини 0,81—0,90 і 0,64—0,73

Запорізька рівнина (схід), Донецька терасова рівнина, південно-східні схилиПриазовської височини 0,81—0,90 і 0,57—0,64

Причорноморська низовина (південь) 0,74—0,80 і 0,57—0,64

1. Гідротермічні параметри геоморфологічних елементів східної частини Степу Північного затравень — вересень

Геоморфологічний елемент Параметри ГТКV—VІІ і VІІІ—IX


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Річкові долини на переважній площі Лівобе-режжя мають зниження на 60 — 100 м відносновододілів, меншій 20—40 і на незначній площі —10—30 м [3].Рельєф як пріоритетний чинник ґрунтоутво-

рення впливає на характер циркуляції повітрянихмас і безпосередньо на гідротермічний режимтериторії через зміну кількості опадів та суми тем-ператур з висотою місцевості (табл. 1). Вважаєть-ся, що на височинах України температурнийградієнт менший, ніж у горах. Його середня ве-личина становить 0,61° на 100 м, а впродовжроку він змінюється неістотно без чітко вираже-ного річного ходу [4]. Але для ґрунтоутвореннявизначальними є гідротермічні умови певних се-зонів, а не року взагалі [5, 6].Для енергетики ґрунтоутворення й агрономіч-

ного потенціалу земель важливе значення маєвологозабезпечення у зимовий період, яке виз-начається кількістю опадів і їх засвоєнням ґрун-том. За холодний період у зоні Степу Північногозволоження не має добре вираженої просторо-вої закономірності щодо висот місцевості, протена Лівобережній частині зони деяка тенденціяспостерігається. Такий стан речей зумовлюєть-ся особливостями циклонічної діяльності у цейперіод [3]. У зв’язку з цим на Правобережній час-тині Степу Північного кількість опадів за ХІ—ІІІ

Особливості генезисучорноземів у східній частині Степу Північного

місяці становить 120—140 мм, на Лівобережжітака сама кількість опадів на незначній площівипадає на Донецькій терасовій низовині. НаПолтавській (схід) і Запорізькій рівнинах, Причор-номорській низовині (захід) та східній частиніпівденно-східних відрогів Середньоросійської ви-сочини випадає 140—160 мм, Причорноморськійнизовині (схід) і Донецькому кряжі — 180—200 мм.На останній території східної частини СтепуПівнічного — 160—180 мм. Засвоєність опадівґрунтами на такій території становить у східнійчастині 47, західній — 52%.Гранулометричний склад — один з найважли-

віших факторів параметризації властивостейґрунтів і агрономічної їх характеристики. Слідвідзначити, що зона Степу Північного характери-зується переважно чорноземами звичайними важ-кого гранулометричного складу. Проте спостері-гаються відміни між Правобережною і Лівобереж-ною його частинами за вмістом фізичної глини.Так, чорноземи звичайні при її умісті 66—75% зу-стрічаються лише на Лівобережжі, займають2402 тис. га (19,1% площі зони) і значно перева-жають за площею Правобережжя за складомфізичної глини 61—65% при зональній площі взоні 3398 тис. га. Велику площу займають чор-ноземи звичайні з умістом фізичної глини 56—60і 51—55%, площа яких у зоні 5811 тис. га. Зустр-

0,81–0,90 0,57–0,64 120–140 І 70–78 65–73 60–67 55–63

ІІ 3,1–3,4 3,4–3,9 3,7–4,3 4,1–4,7

ІІІ 200–210 220–270 230–280 240–290

» » 140–160 І 69–77 63–72

ІІ 3,6–4,2 4,1–4,7

ІІІ 300–360 310–370

» 0,64–0,73 140–160 І 83–93 78–88 75–85 73–82 70–75 68–75

ІІ 3,4–3,9 3,9–4,3 4,3–4,7 4,6–5,0 5,1–5,5 5,5–5,9

ІІІ 270–330 280–340 300–360 360–380 370–390 380–410

» » 170–180 І 88–98 85–95 81–91

ІІ 4,3–4,7 4,6–5,0 5,1–5,5

ІІІ 380–460 400–480 420–500

0,90–0,97 » 160–170 І 100–110 95–105 90–100 85–95 78–85 70–80

ІІ 3,6–4,2 4,2–4,7 4,6–5,1 5,1–5,6 5,6–6,0 6,0–6,5

ІІІ 330–340 350–410 370–440 380–450 380–460 400–470

0,91–1,00 » 180–190 І 110–120 100–110

ІІ 5,9–6,5 6,5–6,9

ІІІ 580–670 590–680

» 0,74–0,80 170–180 І 110–120 105–115

ІІ 5,4–5,8 5,9–6,3

ІІІ 500–570 510–580

* І – потужність гумусованого профілю, см; ІІ – гумус, 0–30 см, %; ІІІ – природний потенціал, загальні за-паси гумусу, т/га.

41—45 46—50 51—55 56—60 61—65 66—70 71—75

2. Параметричні показники властивостей чорноземів звичайних залежно від зволоження ігранулометрії

Зволоження Опади,

мм

Група

параметрів

*

Уміст фізичної глини, %

ХІ—ІІІГТКV—VІІ ГТКVІІІ—IX




0,81—0,90 0,57—0,64 120—140 46—50 І 65—73 а 57—64

б 43—48

в 30—33

ІІ 3,1—3,3 а 2,6—2,9

б 2,2—2,5

в 1,7—1,9

ІІІ 200—210 а 180—190

б 110—130

в 70—80

» » » 56—60 І 60—68 а 47—55

б 35—42

в 30—32

ІІ 4,1—4,7 а 3,5—4,0

б 3,0—3,4

в 2,3—2,7

ІІІ 270—320 а 210—240

б 140—170

в 90—150

0,90—0,97 0,64—0,73 160—170 46—50 І 95—105 а 77—86

б 59—65

в 40—47

ІІ 4,2—4,7 а 3,6—3,8

б 3,0—3,4

в 2,4—2,7

ІІІ 350—410 а 260—310

б 180—220

в 100—120

» » » 66—70 І 70—80 а 57—66

б 45—55

в 30—35

ІІ 6,0—6,5 а 5,1—5,7

б 4,3—4,9

в 3,4—3,7

ІІІ 400—470 а 300—350

б 200—240

в 120—150

* І — потужність гумусованого профілю см; ІІ — гумус, %; ІІІ — природний потенціал, гумус, т/га; а — сла-боксероморфний ґрунт; б — середньоксероморфний ґрунт; в — сильноксероморфний ґрунт.

ічаються у відносно невеликій кількості чорнозе-ми з умістом фізичної глини 46—50 і 41—45% призагальній їх площі у зоні 808 тис. га. Значну пло-щу в східній частині зони займають скелетні ґрун-ти на сланцях, пісковиках і крейдяно-мергельнихпородах — 46 тис. га з умістом фізичної глини від31—35 до 51—55%.У зоні Степу Північного схилові ґрунти займа-

ють 53% зональної її площі, проте більшість їхзнаходиться у східній частині внаслідок значно-го перепаду гіпсометричного рівня поверхні міс-цевості [1].

Велика мозаїчність чорноземів звичайних схід-ної частини Північного Степу за зволоженням,гранулометрією та при значній площі їх розташу-вання на схилах зумовила значну строкатість їхпараметрів за властивостями (табл. 2).Зростання зволоженості в теплий період зу-

мовлює збільшення умісту гумусу в шарі 0—30 смта його підвищення при збільшенні вмісту фізич-ної глини. Параметри потужності гумусованогопрофілю залежать від кількості опадів за холод-ний період, вони зростають за однотипного гра-нулометричного складу і зменшуються при його

3. Залежність параметрів схилових ґрунтів від умов зволоження та гранулометрії

Зволоження, мм

СхилФізична

глина, %

Група

параметрів*Платотеплий

період

холодний

період




0,90—1,00/ 0—30 66 6,2 41,1 6,0 0,8 1,00,64—0,73 30—40 64 5,6 38,4 4,9 0,9 0,7

0—30 56 5,2 36,4 5,4 0,7 1,1

160—170 30—40 52 4,9 32,6 4,6 0,9 0,6

0,90—1,00/ 0—30 73 6,8 45,4 6,8 0,9 1,10,64—0,73 30—40 70 6,3 42,1 5,7 1,2 0,6

0—30 60 5,6 37,6 5,8 0,8 1,2

180—190 30—40 56 5,2 34,5 5,1 0,9 0,8

0,81—0,90/ 0—30 68 5,0 39,4 7,3 0,6 0,80,57—0,64 30—40 65 4,6 36,4 6,8 0,9 0,5

0—30 74 5,4 41,7 6,4 0,9 1,0

150—160 30—40 72 5,0 39,0 7,4 1,3 0,8

поважчанні. Сумарним вираженням зволоженняі гранулометрії є природний потенціал через за-гальні запаси гумусу (т/га) чорнозему звичайно-го як показника продуктивної здатності природ-них і культурних ценозів, що зростає призбільшенні зволоження і вмісту фізичної глини.У ґрунті як системі всі властивості взаємопо-

в’язані, і їх параметри визначаються кількіснимипоказниками факторів ґрунтоутворення. У східнійчастині на значній площі формування чорноземівзвичайних відбувалося на схилах у більш посуш-ливих умовах відносно плато за рахунок втратичастини вологи опадів з поверхневим стоком іпідвищеної температури так званих «теплих»схилів — східних, південно-східних, південних іпівденно-західних експозицій, які отримуютьбільшу кількість сонячної радіації. Погіршенняумов вологозабезпечення призводить до змен-

шення зони промочування ґрунту і меншої спри-ятливості умов для розвитку рослинності як дже-рела органічних речовин для гумусонакопичення.Це зумовлює скорочення потужності профілю ізниження інтенсивності гумусонакопичення. Чимпосушливіші умови, тим менші потужності проф-ілю ґрунту та вміст у ньому гумусу. Проте їхні па-раметри залежать від плакорно-схилових умовформування, спостерігається повна синхронністьміж властивостями плакорних ґрунтів і схилових(табл. 3).Фізико-хімічні властивості чорноземів звичай-

них визначаються зволоженням і гранулометрич-ним складом (табл. 3). У зв’язку з цим чорнозе-ми звичайні східної частини Степу Північного напереважно більшій площі характеризуються під-вищеними параметрами ємності обміну, яка впли-ває на вміст гумусу і фізичної глини (табл. 4).

4. ФізикоFхімічні властивості чорноземів звичайних залежно від зволоження і гранулометFричного складу

Ca Mg Na K%

ГТКV—VII /

ГТКVIII—IX,

опади, мм

Глибина,

см

1. Коваленко А.П., Щербаков В.И. Эрозии —заслон. — Донецк: Донбасс, 1979. — 248 с.

2. Методика крупномасштабного досліджен-ня ґрунтів колгоспів і радгоспів Української РСР.— Харків: Держсільгоспвидав УРСР, 1958. —483 с.

3. Полевой определитель почв. — К.: Урожай,1981. — 320 с.

4. Полупан М.І. Просторова диференціація зво-ложення Степу Північного залежно від гіпсомет-ричного рівня місцевості/М.І. Полупан, В.Б. Соло-


вей, В.А. Величко, Н.В. Тютюнник//Вісн. аграр. на-уки. — 2009. — № 5. — С. 33.

5. Полупан М.І. Визначник еколого-генетично-го статусу та родючості ґрунтів України/М.І. Полу-пан, В.Б. Соловей, В.І. Кисіль, В.А. Величко. — К.:Колобіг, 2005. — 303 с.

6. Полупан М.І., Соловей В.Б., Полупан В.І.,Величко В.А. Пріоритетні кліматичні критерії ре-сурсів вологозабезпечення, природи й енергетикиґрунтоутворення та родючості ґрунтів//Вісн. аграр.науки. — 2003. — № 2. — С. 13—19.

Чорноземи звичайні східної частини СтепуПівнічного мають просторову строкатістьза зволоженням і гранулометричним складомунаслідок мозаїчності гіпсометричних рівнівмісцевості за наявності великої кількості ви-сочин і підвищених рівнин. Значний умістфізичної глини на переважно більшій площі

Висновки

східного регіону Степу Північного зумовивпараметричні особливості чорноземоутво-рення залежно від умов зволоження. Парамет-ри ксероморфних чорноземів звичайних синх-ронно змінюються відповідно до плакорнихособливостей ґрунтоутворення за зволожен-ням і гранулометрією.

Фізична глина Гумус Обмінні основи, мг•екв/100 г


УДК 631.115.8(094.5)© 2010

В.Ю. ГринчукБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

* Науковий керівник —доктор економічних наукО.М. Варченко

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІДКООПЕРАТИВНОГО РУХУ У СФЕРІВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИМОЛОКА*

Висвітлено зарубіжний досвід кооперативногоруху у сфері виробництва та переробки молока.

Постановка проблеми. Актуальність узагальне-ного зарубіжного досвіду функціонування коопера-тивів у сільському господарстві, їх об’єднання в на-ціональні та міжнародні системи зумовлені тим, щопри кооперації забезпечується оптимальне поєднан-ня між дрібними сільськогосподарськими товарови-робниками і великими переробними підприємствами,постачальницько-збутовою системою.Аналіз основних досліджень та публікацій.

Окремі аспекти зазначених проблем частково дослід-жували В. Зіновчук [1], Л. Молдаван [2], А. Пантелей-моненко [3], А. Стадник [5], Г.В. Черевко [6] та іншівітчизняні і зарубіжні вчені. Однак, особливості функ-ціонування системи кредитної кооперації у провіднихкраїнах світу та її адаптації у вітчизняних умовах по-требують подальшого вивчення.Мета дослідження — установлення принципів,

закономірностей і тенденцій розвитку кредитної коо-перації у провідних країнах світу та обґрунтуваннячинників активізації розвитку ефективної кредитно-кооперативної системи в Україні.Результати досліджень. Установлено, що тра-

диційно найрозвиненішою є фермерська коопераціяу країнах Північної Європи. Так, у Данії та Фінляндіїчерез кооперативи реалізується до 90% усього товар-ного молока, у Швеції та Норвегії кооперативи здійс-нюють до 100% переробки і збуту молока. У країнахЦентральної Європи рівень вертикального кооперу-вання дещо нижче, однак у цих країнах більше по-ловини молочної продукції реалізується через коопе-ративи: у Франції частка кооперативних продажівмолока становить 50%, Німеччині — 65, Нідерландах— 84% [6].Високим рівнем розвитку кооперативного сектору

характеризується молочна галузь США, саме у нійз’явилися перші кооперативи на території країни. Так,у 1841 р. Анн Пикет із Lake Mills (штат Вісконсії) ор-ганізувала кооператив з виробництва сиру. Практич-но того ж року у штаті Коннектикут кілька фермеріворганізували спільне виробництво молочних про-дуктів. Ці два виробництва, засновані на об’єднаннізусиль незалежних товаровиробників молока, прий-нято вважати першими американськими кооперати-вами. До 1890 р. у США нараховувалося близько1000 агропромислових кооперативів, майже дві тре-тини з них займалися виробництвом та продажем мо-лочної продукції. До кінця 1930 р. на кооперативиприпадало 36% усього національного виробництвамасла і 25% виробництва сиру. Крім виробництва

молочної продукції, кооперативи також стали здійс-нювати маркетингове забезпечення реалізації свіжо-го молока [7]. Дослідження особливостей функціо-нування молочних кооперативів у США дало змогу вста-новити, що їхня кількість досягла максимальної у 40-хроках ХХ ст. (2300 кооперативів у 42 штатах). У 2000 р.працювало лише 213 молочних кооперативів, зареє-строваних у 29 штатах країни. До кінця 2005 р. у СШАсамостійно функціонували лише 196 кооперативівмолочного напряму. Однак скорочення кількості ко-оперативів зумовлено укрупненням розмірів і масш-табів діяльності. Так, у середині 30-х років ХХ ст. 2270кооперативів щорічно переробляли та реалізовува-ли 14 млн т, а у 2005 р. цей показник зріс до 65,5 млн тпри скороченні кількості кооперативів до 196. Част-ка проданого молока через кооперативи в загально-му обсязі товарного молока у 2005 р. становила 86%.Отже, лише 14% молока у країні реалізується ком-паніям, які належать приватним інвесторам (таб-лиця).Нині спостерігається тенденція об’єднання неве-

ликих і середніх кооперативів з метою ефективнішоїмаркетингової діяльності щодо розширення обсягівпродажу та організації економічно вигідної перероб-ки молока. Процес концентрації в кооперативномусекторі США зумовлений також й особливостями ан-тимонопольного законодавства, яке не розглядаєоб’єднання фермерів як загрозу конкуренції. У ре-зультаті з’явилися великомасштабні кооперативніструктури Dairy Farmers of America, California Dairies,Inc., Land O’Lakes Inc та ін.У США прийнято таку класифікацію молочних ко-

оперативів. Збутові кооперативи (Bargaining-onlycooperatives) створюються, як правило, невеликимифермами, обсяг виробництва молока яких є незнач-ним. Основна мета їх — знайти покупців на молокоза найвигіднішою ціною та умовами реалізації. Ос-новний недолік цього виду кооперативів — високиймаркетинговий ризик для товаровиробників молока.Коли пропозиція на ринку перевищує попит, коопе-ратив змушений продавати молоко за заниженимицінами або нести великі витрати на пошук нових рин-ків збуту, що унеможливлюється внаслідок обмеже-ного терміну реалізації молока. Отже, відсутність ви-робничих потужностей для переробки молока зтривалішим терміном зберігання знижує можливістьзбутових кооперативів пошуку покупців. Зазначимо,що у збутових організаціях США 74% усіх молочнихкооперативів, але їх частка у загальному обсязі ви-

СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО



Зарубіжний досвід кооперативногоруху у сфері виробництва та переробки молока

Кількість молочних кооперативів 2270 265 226 213 192Частка молочних кооперативів у загальномучислі сільськогосподарських маркетинговихкооперативів, % 27,0 12,0 12,0 13,0 13,0Кооперативами перероблено і реалізованомолока, млн. т 14,1 55,6 57,8 61,9 65,5Частка кооперативів у загальному обсязіперебіленого і реалізованого молока в США, % 48,0 82,0 83,0 82,0 86,0

Діяльність молочних кооперативів у США [8]

1935 1992 1997 2000 2005Показник

Рік

робництва та реалізації молока всіма кооператива-ми незначна — 24% у 2005 р. Це пояснюється тим,що значна частка збутових кооперативів невеликі —у середньому щорічний оборот молока одного коо-перативу становить менше 22 650 т.Кооперативи зі збуту та часткової переробки

молока («Bargaining-balancing» cooperatives) відрізня-ються від збутових тим, що вони мають 1—2 неве-ликих переробних заводи. Однак основною функцієюцих кооперативів залишається оптова реалізація сві-жого молока. Виробничі потужності використовують-ся лише при порушенні рівноваги між попитом насире молоко та його пропозицією. У цьому випадкувиробляються молочні продукти тривалого термінузберігання. Ці кооперативи дають можливість нейт-ралізувати високий маркетинговий ризик попередньо-го виду кооперативів, однак вони мають високі пос-тійні витрати, зумовлені недовантаженням виробни-чих потужностей в періоди, коли попит на молокоперевищує пропозицію фермерів. Як правило, дляневеликих кооперативів ці витрати є значними, внас-лідок чого вони припиняють свою діяльність. За ос-танні 10 років кількість кооперативів по збуту та час-тковій переробці молока скоротилася удвічі. Зазна-чимо, що деякі з них об’єдналися з більш потужнимивиробничими кооперативами, інші втратили свої вироб-ничі функції і продовжували функціонувати як збутові.У 2000 р. кооперативи зі збуту та часткової перероб-ки молока займали 6% загальної кількості молочнихкооперативів США і мали частку в обсязі виробленогота проданого молока кооперативами 10% [9].Основні ресурси переробних кооперативів (Manu-

facturing processing cooperatives) сконцентровані навиробничих функціях. Вони володіють одним абокількома великими переробними заводами, потуж-ність яких дає можливість досягати так званого по-зитивного ефекту від масштабу виробництва. Лишеневелика кількість від загальної пропозиції молокачленами кооперативу реалізується оптом у нефасо-ваному вигляді, основна частина молока йде напереробку та виробництво молочної продукції. Їх по-діляють на кооперативи з виробництва рідких молоч-них продуктів; твердої молочної продукції; вузь-коспеціалізовані на виробництві певного виду фірмо-вої продукції, найчастіше сиру; диверсифіковані.Ринок рідкого молока є найбільш зрілим і конку-

рентним, він вимагає від діючих на ньому товарови-робників значних фінансових ресурсів і висококвалі-

фікованого управління маркетингом своєї продукції.Ці кооперативи використовують усі переваги від пе-реробки молока та оперативної доставки продукціїфермерів — членів кооперативу кінцевим спожива-чам, що забезпечує швидке повернення вкладенихкоштів. Однак, останніми роками в США з’являють-ся нові кооперативи цього виду (в основному неве-ликі й середні), їхня частка у загальній кількості ста-новить 2%, а відсоток від обсягу переробленого тареалізованого молока всіма кооперативами — 1% [9].Установлено, що кількість кооперативів із вироб-

ництва твердої молочної продукції (масло, сухе мо-локо, сир) також є невеликою. У 2005 р. у США на-раховувалося всього 3 таких середніх кооперативи,частка яких у загальних обсягах виробництва та ре-алізації молока всіма кооперативами становить 2%.Ці кооперативи характеризуються недостатньоюгнучкістю на зміни ринку, внаслідок чого останнімироками розширюють свою продуктову лінію та пере-творюються у диверсифіковані кооперативи [8].Невеликі і середні кооперативи спеціалізуються на

задоволенні потреб певної групи споживачів на рин-ку і концентрують свої зусилля та використовують усемолоко для виробництва фірмової продукції (найча-стіше сиру) для специфічних ринків. Вузька спеціалі-зація дає змогу їм концентрувати всі маркетингові ре-сурси на одному сегменті ринку, на якому вони ви-користовують свої головні переваги у конкурентнійборотьбі з потужнішими конкурентами — висока якістьта унікальність продукту. У 2005 р. у США функціо-нувало 22 вузькоспеціалізованих кооперативи (10%загальної кількості молочних кооперативів), на част-ку яких припадає 1% від сукупного обсягу молока,переробленого та реалізованого через кооперативи.Диверсифіковані кооперативи виробляють широ-

кий товарний асортимент молочної продукції, а такожможуть надавати різні послуги своїм членам (наприк-лад, з постачання насіння, добрив тощо). Вони пред-ставляють собою великі організації, що володіютьвласними переробними заводами. Щорічно кожнийдиверсифікований кооператив переробляє не менше23 тис. т молока. Саме тому, незважаючи на неве-лику частку у загальному обсязі кількості молочнихкооперативів — 7%, вони мають найвищу частку в об-сязі молока, виробленого та реалізованого через ко-оперативи, — 62%. Разом з тим, останніми рокамиспостерігається тенденція щодо скорочення кількостідиверсифікованих кооперативів. Із 1992 до 2005 рр.



Зарубіжний досвід кооперативногоруху у сфері виробництва та переробки молока

їхня кількість скоротилася з 19 до 12. Однак це відбу-вається не внаслідок припинення діяльності або ви-ходу з ринку, а за рахунок розвитку вертикальної тагоризонтальної інтеграції у галузі. Диверсифікованікооперативи об’єднуються з дрібнішими кооперати-вами з метою розширення товарного асортименту таосвоєння нових ринків.Установлено, що нині в економіці США набула

розвитку кооперація серед кооперативів. Так, різно-манітні кооперативи можуть співпрацювати з метоюдосягнення більш повного задоволення потреб своїхчленів. Молочні кооперативи, члени-товаровиробни-ки яких розміщені на одній території, часто уклада-ють угоди спільної доставки молока на переробнийзавод, скорочуючи тим самим транспортні витрати[10]. Іншим прикладом кооперації серед молочнихкооперативів є створення спільного маркетинговогоагентства, яке діє як збутовий агент. Зазвичай цейспосіб кооперації використовують кооперативи, щоспеціалізуються на виробництві одного виду молоч-ної продукції. Вони одержують переваги централізо-ваного маркетингу та формують ринкову інформаціюбільш доступною для своїх членів. Іноді кілька коо-

перативів для ефективнішої збутової, виробничої абопостачальницької діяльності створюють інший коопе-ратив, функціонування якого контролюється коопера-тивами, які його створили. У 2004 р. на території СШАїх діяло 2, вони мали не пряме членство.Одержало розвиток у сфері виробництва та пере-

робки молока акціонерне товариство. Встановлено,що ця форма колективної інтеграційної співпраці міжвиробниками молока та переробними підприємстванабула поширення у Чехії. Так, фермери (ферми), якістановлять більшість власників у переробних компа-ніях, продають свою продукцію (переважно молокой м’ясо) компаніям, власниками яких вони є. За та-кого підходу переробні компанії контролюють ферме-ри через акції. Найвідомішою у країні компанією та-кого типу є MILKAGRO, яка функціонує як акціонер-не товариство, акціонерами якого є близько 150ферм. Нині основний капітал MILKAGRO становить350 000 000 CZK (12,5 млн євро). В свою чергу ком-панія MILKAGRO управляє через акції (51%) моло-копереробним підприємством OLMA, другим за вели-чиною у Чехії товаровиробником молочної продукції,та м’ясопереробною компанією (100% акцій).

1. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в суспіль-ному господарстві України і США [Текст]. — К.:Логос, 1996. — 224 с.

2. Молдаван Л.В. Розвиток сільськогосподарсь-ких кооперативних банків в Україні//Наук. вісн.НАУ. — К., 2007. — Вип. 111. — С. 42—49.

3. Пантелеймоненко А. Біля витоків коопера-тивних принципів. — 2007. — Вісник кредитної ко-операції. — 2007. — № 2. — С. 58—61.

4. Подгорбунских П.Е. Интеграционные связии взаимоотношения в региональном молочномподкомплексе/П.Е. Подгорбунских, Е.В. Анисимо-ва//Экономика с.-х. и перерабатывающих предпри-ятий. — 2003. — № 4. — С. 45—46.

5. Стадник А. Відродження кредитних коопера-тивів/А. Стадник//Фінанси України. — 2005. —№ 3. — С. 96—100.

6. Черевко Г.В. Фермерська кооперація в зару-біжних країнах. — Львів, 1994. — 120 с.


7. Kenneth Bailey W. Marketing and Pricing of Milkand Dairy Products in the United States. — Iova StateUniversity Press AMES, Iova First ed., 1997. —281 p.

8. Kraenzle C.A., Eversull E.E. Co-ops increaseshare of farm marketing; share of farm supply salesdips slightly//Rural Cooperatives May-June, 2006. —P. 19—21.

9. Carolyn Liebrand. More than one way … (Dairyco-ops pursue varied paths to structural change)//Rural Cooperatives magazine, September-October,2005. — P. 20—24.

10. Cooperatives in the Dairy Industry/CooperativeInformation Report 1 Section 16 — United StatesDepartment of Agricultural: Washington, 2006. —84 p.

11. Steven Erickson, Jay Akridge, Barnad andDavid Downey. Agribusiness and management, 3 rdedition. — McGraw-Hill, 2006. — 622 p.

Сільськогосподарські кооперативи, які до-мінують у ряді країн у сфері переробки та збу-ту молока (іноді спільно або за допомогоюдержавних організацій), створили ефективнумережу переробки та збуту продукції, а та-кож підприємств з виробничого обслуговуванняпроцесу виробництва продукції тваринницт-ва, що включає племінну справу, контролюю-чу та консультаційну діяльність, ветеринар-не обслуговування, комп’ютеризацію галузейтваринництва тощо. Нині кооперативи ве-

Висновки

дуть широку інформаційно-консультаційнудіяльність на основі функціонування розга-луженої мережі закладів і служб, пов’язаних знауково-дослідною роботою, організацією на-вчання, впровадженням досягнень науки у ви-робничу практику та ін. У вітчизняному мо-лочному підкомплексі можуть успішно роз-виватися і функціонувати кооперативніформування практично усіх розглянутихформ, що зумовлено різноманітністю умовгосподарювання та історичним досвідом.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 631.82:633.13© 2010

Т.В. КачановаМиколаївський державнийаграрний університет

* Науковий керівник —доктор с.�г. наукА.О. Лимар

УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНАСОРТІВ ВІВСА ЗАЛЕЖНО ВІДОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТАМІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НАЧОРНОЗЕМАХ ПІВДЕННИХ СТЕПУУКРАЇНИ*

Удосконалено елементи технології вирощуваннявівса, за яких досягають максимальної реалізаціїпотенціалу врожайності його сортів в умовахчорноземів південних степової зони України.

Овес — один із поширеніших хлібних злаківу світі, зерно якого характеризується високимикормовими та харчовими якостями. Однією зпричин низької врожайності вівса в зоні СтепуУкраїни є відсутність науково обґрунтованоїтехнології вирощування культури з урахуван-ням її біологічних особливостей [1, 2]. Екологіч-на ситуація в державі зумовлює необхідністьупровадження такої технології вирощуваннявівса, яка б забезпечила не тільки підвищенняйого врожайності, а й одержання екологічночистого зерна для виробництва продуктів діє-тичних та дитячого харчування. Така техноло-гія передбачає часткову або повну відмову відзасобів хімізації. У зв’язку з цим важливого зна-чення набуває раціональний обробіток ґрунту,який би гарантував створення пухкої грудкува-тої його структури, максимальне накопиченняі збереження вологи, очищення поля від бур’я-нів. Забезпечення кращих умов при вирощу-ванні вівса дасть змогу підвищити продуктив-ність рослин за стабільної по роках урожай-ності зерна.Мета досліджень — визначення особливо-

стей формування продуктивності та якості зер-на вівса залежно від способу обробітку ґрунту,доз мінеральних добрив та сортів для умовпівденного Степу України.Методика досліджень. Науково-дослідну

роботу виконували в Миколаївському держав-ному аграрному університеті, експерименталь-ну частину — на землях ПСП «Україна» Очакі-вського району Миколаївської області. Вивча-ли вплив способів обробітку ґрунту та дозмінеральних добрив на продуктивність сортіввівса Чернігівський 27 та Скакун.Ґрунтова відміна дослідної ділянки — чорно-

зем південний слабозмитий важкосуглинковийна карбонатному лесі з умістом в орному шаріґрунту: нітратів (за Кравковим) — 14 мг, рухо-мого фосфору (за Чириковим) — 82, обмінно-го калію (за Чириковим) — 210 мг, уміст гуму-су (за Тюріним) — 2,3—2,4%. Площа — 120 м2,облікової ділянки — 25 м2, повторність дослі-ду — 3-разова, попередник — цукрові буряки.У досліді № 1 під попередник вносили гній

нормою 20 т/га. Основний обробіток ґрунту про-водили одразу після збирання попередника. Заполицевого обробітку проводили оранку плугомПЛН-5-35 на 20—22 см, а безполицевого —дискування важкою дисковою бороною БДТ-7на глибину 10—12 см. Через 14 днів в обохваріантах проводили культивацію на глибину8—12 см. Весняний обробіток включав закрит-тя вологи боронуванням та передпосівну куль-тивацію на глибину заробки насіння. У досліді№ 2 основний обробіток ґрунту (оранку на 20—22 см) проводили одразу після збирання попе-редника. Для удобрення застосовували аміач-ну селітру (N — 34%) та суперфосфат простий(Р — 20%), які вносили за схемою досліду роз-киданням під передпосівну культивацію.Результати досліджень. Метеорологічні

умови у роки досліджень істотно різнились по-рівняно з середніми багаторічними показника-ми, що певною мірою позначилося на загальнійпродуктивності культури. Фактична сума опадівза тривалість вегетації сортів у середньому зароки досліджень становила 142 мм, або 92%середньобагаторічної норми. У 2006 р. опадіввипало 134% кліматичної норми, 2007 і 2008 рр.— відповідно 45 і 96%. Агрометеорологічні умо-ви років досліджень в основному наближали-ся до середньобагаторічних показників, крімгостропосушливого 2007.У середньому за 3 роки досліджень спосте-

рігали переваги безполицевого обробітку ґрун-ту, за якого продуктивної вологи у метровомушарі по фазах вегетації культури було на 6—13% більше за рахунок накопичення її у верхніхшарах ґрунту. За безполицевого обробітку ґрун-ту коефіцієнт водоспоживання вівса (у серед-ньому за роками досліджень та сортами) вия-вився меншим на 26,2 м3/т [3].У більш сприятливі за вологозабезпеченістю

2006 та 2008 рр. вищу врожайність забезпечу-вав сорт Чернігівський 27 — 1,88—2,65 т/га усередньому по обох способах обробітку ґрун-ту, що на 6—12% перевищувало врожайністьсорту Скакун. У гостропосушливому 2007 р. цятенденція збереглася — Скакун за врожайністюпоступався сорту Чернігівський 27 на 9%, але,



Урожайність і якість зерна сортіввівса залежно від обробітку ґрунту та мінеральнихдобрив на чорноземах південних Степу України

як показали результати дисперсійного аналізу,ця різниця була у межах похибки досліду.За безполицевого обробітку ґрунту врожай-

ність зерна вівса формувалася на рівні 1,85—2,07 т/га залежно від сорту, при цьому прирістурожайності порівняно з оранкою становив0,09—0,15 т/га (табл. 1). У гостропосушливомуроці різниця зростала до 0,17—0,26 т/га на ко-ристь дискування. Вищий рівень продуктивностізабезпечував сорт вівса Чернігівський 27.Способи обробітку ґрунту також впливали на

накопичення білка в зерні вівса. Так, у серед-ньому за 2006—2008 рр. на фоні оранки вмістйого в зерні становив 9,85%, а за дискування— дещо зменшився, що у середньому по сор-

тах становило 9,45%. У середньому за 3 рокидосліджень за полицевого та безполицевогообробітків ґрунту умовний збір білка з одиниціплощі був практично однаковим (у середньомупо сортах) — відповідно 1,81 та 1,86 ц/га. Усортів цей показник був більшим при вирощу-ванні Чернігівського 27 — 2,01 ц/га, що (у се-редньому по способах обробітку ґрунту) на 17%перевищувало Скакун. Максимальним умовнийзбір білка виявився при вирощуванні сорту Чер-нігівський 27— 3,09 ц/га за безполицевого об-робітку ґрунту.Аналіз умісту солей важких металів показав,

що їхня кількість у зерні вівса не перевищува-ла ГДК, що свідчить про екологічну чистоту табіологічну повноцінність зерна за вирощуван-ня культури вівса в умовах південного СтепуУкраїни обома способами обробітку ґрунту.До завдань досліджень включено питання

впливу мінеральних добрив на врожайність зер-на сортів вівса. У середньому за 3 роки макси-мальну врожайність зерна 2,27 т/га отрималиу варіанті, де вносили N90P60. У середньому посортах вона перевищила неудобрений варіантна 0,34 т/га, а варіант з унесенням N60P40 —на 0,20 т/га. Отже, при вирощуванні вівса най-вищий приріст урожаю забезпечувало застосу-вання мінеральних добрив у дозі N90P60 (табл. 2).На продуктивності зерна вівса позначалися

й сортові особливості. При вирощуванні його нанеудобреному ґрунті врожайність зерна по сор-тах виявилася однаковою (різниця була у ме-жах похибки досліду). На удобрених фонах ви-щу врожайність формував сорт Чернігівський27, тобто можна стверджувати, що цей сорткраще реагує на поліпшення поживного режи-му. В середньому за 3 роки досліджень зерновівса сорту Чернігівський 27 при вирощуванніна фоні N90P60 за вимогами ДСТУ відповідалоІ, а сорту Скакун — ІІ класу якості.

1. Борисоник З.Б. Ячмень и овес в чер-ноземной зоне/Борисоник З.Б. — Москва, 1957. —164 с.

2. Житовецкий В.С. Роль сортовой агротех-ники в повышении урожайности и качества яровыхзерновых культур: Обзор/[Житовецкий В.С., Рома-

Чернігівський 27 1,92 2,07

Скакун 1,76 1,85

НІР05, т/га: А — 0,08—0,15; В — 0,11—0,24; АВ — 0,11—0,24.

Чернігівський 27 1,97 2,12 2,36

Скакун 1,89 2,01 2,17

НІР05, т/га: А — 0,10—0,11; В — 0,12—0,13; АВ — 0,17—0,19.

1. Урожайність сортів вівса залежно від спо=собу обробітку ґрунту, т/га (у середньому за2006—2008 рр.)

Сорт (А)

Спосіб обробітку ґрунту (В)

безполицевийполицевий(контроль)

2. Вплив мінеральних добрив на врожайністьсортів вівса, т/га (у середньому за 2006—2008 рр.)

Фон удобрення, кг д.р./га (В)

Сорт (А)N90 P60N60 P40

без добрив— контроль


нова С.А.]. — К. : УкрНИИНТИ, 1982. — 44 с.3. Лимар А.О., Павленко Т.В. Водний режим

при вирощуванні вівса залежно від способів ос-новного обробітку ґрунту//А.О. Лимар, Т.В. Пав-ленко//Таврійський наук. вісн. — Вип. 52. — Хер-сон: Айлант, 2009. — С. 31—35.

В умовах чорноземів південних Степу Украї-ни для отримання екологічно чистого зернавівса на рівні 1,9—2,1 т/га при розміщенні куль-тури після цукрових буряків, удобрених гноєм 20т/га, доцільно проводити основний обробітокґрунту дисковими знаряддями на глибину 10—

Висновки

12 см. За низької забезпеченості ґрунту рухо-мим азотом, середньої — рухомим фосфоромта високої — обмінним калієм оптимальноюдозою мінеральних добрив є N90P60 під передпо-сівну культивацію. Із сортів вівса перевагу сліднадавати сорту Чернігівський 27.


ЮВІЛЕЇ

В.Ф. КОВАЛЕНКУ — 70Виповнилось 70 років від

дня народження Віктора Федо-ровича Коваленка — відомоговченого в галузі фізіології, біо-технології та технології вироб-ництва і переробки продукціїтваринництва, завідувача лабо-раторії фізіології Інституту сви-нарства УААН, доктора біоло-гічних наук, професора, акаде-міка УААН.Народився В.Ф. Коваленко

1 січня 1940 р. у с. ВласівкаГлобинського району Полтавсь-кої області. Після закінченняАндріївського зоотехнікуму пра-цював в Інституті тваринництвастепових районів ім. М.Ф. Івано-ва «Асканія-Нова» у відділі сви-нарства і під керівництвом ака-деміка Л.К. Гребеня розпочавсвою наукову діяльність. Післязакінчення Полтавського сіль-ськогосподарського інститутубув направлений на роботу вІнститут свинарства УААН у ла-бораторію фізіології, яку очолю-вав видатний вчений, академікО.В. Квасницький. У 1969 р.В.Ф. Коваленко закінчив аспі-рантуру і захистив кандидатсь-ку дисертацію. В Інституті сви-нарства УААН проходить весьйого творчий шлях — від мо-лодшого та старшого науково-го співробітника, завідувача ла-бораторії до заступника дирек-тора з наукової роботи.У 1988 р. він захистив док-

торську дисертацію на тему«Фізіологічні аспекти підвищен-ня відтворювальної здатностісвиноматок».Наукові пошуки Віктор Федо-

рович здійснює у таких напря-мах: фундаментальні дослід-ження, конструювання різнихприладів і обладнання для ви-користання у свинарстві. Завдя-ки його гармонійно поєднанимтеоретичним дослідженням і ви-пробуванням з проблем фізіо-логії свиней, а також технологіївиробництва і переробки про-дуктів тваринництва створеноперспективний науковий напрям.В.Ф. Коваленко вперше вия-

вив особливості вуглеводного,білкового, ліпідного та міне-рального обміну в матці свино-маток у взаємозв’язку з метабо-лічними процесами у плодів уп-родовж їхнього розвитку. Вінвідкрив невідому до цього зако-номірність, що в печінці матеріі плодів глікоген підлягає роз-щепленню і перетворенню фос-форолітичним, амілолітичним іпентозофосфатним шляхом, ав ендометрії і плодових оболон-ках — тільки гідролітичним іпентозофосфатним. Ним роз-роблено дві фундаментальнітеорії: локально-міжтканинноїдиференціації фізіологічнихпроцесів у матці і про циклічнулабільність гомеостазу метабо-лічних процесів у ній, опрацьо-вано ефективну технологію за-морожування сперми кнурів звикористанням герметизації ве-ликих її місткостей з одночас-ним збереженням високої біо-логічної цінності сперміїв та уні-кальний метод їх селекції зметою підвищення великоплід-ності у свиноматок, сконструйо-вано ряд приладів для штучно-го осіменіння свиней, роз-роблено апаратуру новогопокоління для запропонованогоспособу автоосіменіння свино-маток, а також внутрішньо-

маткового методу осіменіння тавідповідне обладнання.У 1972 р. В.Ф. Коваленко за-

провадив штучне осіменіннясвиней в умовах великих інду-стріальних свинокомплексів.Учений довів можливість і

необхідність синхронізації опо-росів, запропонував ряд ме-тодів її застосування у широкійвиробничій практиці, розробивнові способи відновлення по-рушеної відтворювальної функ-ції та зниження ембріональноїсмертності у свиноматок.З технологічних розробок

В.Ф. Коваленко запропонувавряд ефективних варіантів ре-конструкції та створення новихперспективних типів тварин-ницьких приміщень, розробивновітні технології з питань збе-реження довкілля.В.Ф. Коваленко — автор по-

над 360 робіт, монографій, книг,брошур, 46 патентів та авторсь-ких свідоцтв, 11 раціоналіза-торських пропозицій, 7 Держав-них стандартів України.Він поєднує наукову, вироб-

ничу та педагогічну діяльність.Під керівництвом Віктора Федо-ровича підготовлено 17 канди-датів наук і 1 доктор наук.Він є представником України

в Європейській асоціації звідтворення домашніх тварин(ESDAR), членом двох спеціа-лізованих вчених рад із захис-ту дисертацій.В.Ф. Коваленко нагородже-

ний Почесною грамотою Пре-зидії Верховної Ради та Кабіне-ту Міністрів України, є заслуже-ним винахідником України(1983 р.), лауреатом Державноїпремії України в галузі науки ітехніки (2004 р.).Зичимо Віктору Федоровичу

міцного здоров’я, творчої на-снаги на довгі роки та новихуспіхів у наукових пошуках.

Президія Українськоїакадемії аграрних наукІнститут свинарстваімені О.В. Квасницького

УААН


С.М. РИЖУКУ — 60

ЮВІЛЕЇ

Виповнилося 60 років віддня народження відомого вче-ного в галузі землеробства наосушених ґрунтах, громадсько-го та державного діяча, докто-ра сільськогосподарських наук,старшого наукового співробіт-ника, заслуженого працівникасільського господарства Украї-ни, члена-кореспондента УААНСергія Миколайовича Рижука.Народився С.М. Рижук у

смт Чуднів Житомирської об-ласті. Закінчив Житомирськийсільгоспінститут. У 1975—1976рр. працював головним еконо-містом колгоспу на Житомир-щині, 1976—1991 рр. — на ком-сомольській та партійній роботі.У 1982 р. закінчив Вищу пар-тійну школу при ЦК КПУ. У1987—1991 рр. — він першийзаступник завідувача аграрноговідділу ЦК КПУ, 1991—1992 рр.— заступник начальника управ-ління Міністерства сільськогогосподарства України. Протя-гом 1992—1996 рр. — виконав-чий директор УДКА «Украгро-форм». З листопада 1996 посерпень 1997 р. — помічникПрезидента України, потім —заступник міністра, державнийсекретар Міністерства аграрноїполітики України. З квітня 2002по січень 2004 р. — міністр аг-рарної політики України. У2004—2005 рр. С.М. Рижук пра-цював головою Житомирськоїобласної державної адмініст-рації, 2005—2006 рр. — голов-ним науковим співробітникомсектору наукознавства, а потім— заступником директора змаркетингу та впровадженнянаукових розробок Державноїнаукової сільськогосподарськоїбібліотеки УААН.З 1992 р. Сергій Миколайо-

вич поєднує державну і гро-мадську діяльність та науково-педагогічну роботу. Кандидат-ську дисертацію він захистив у2001 р. за спеціальністю «за-

гальне землеробство», док-торську — у 2004 р. за спеці-альністю «екологія».У 2002 р. С.М. Рижука обрано

членом-кореспондентом УААН.Основні наукові інтереси

С.М. Рижука пов’язані з розроб-кою агроекологічних основ ви-сокоефективного використанняосушуваних ґрунтів Полісся іЛісостепу, виявленням законо-мірностей впливу тривалості йспособів сільськогосподарсько-го використання на трансфор-мацію та родючість торфовищ,забруднення ґрунтових вод, на-копичення важких металів і ра-діонуклідів в органогенних ґрун-тах, продукції сільськогосподар-ських культур. Для осушуванихґрунтів ним уперше встановленовзаємозв’язки між агроекологіч-ними факторами трансфор-маційних процесів торфовищ іпродуктивними властивостямирослин та агрофітоценозів, щодало змогу розробити агрозахо-ди, спрямовані на високопро-дуктивне, екологічно збалансо-ване використання цих ґрунтів.Сергій Миколайович — ав-

тор понад 80 наукових, науко-во-популярних праць і вина-

ходів, зокрема 3 монографій,присвячених питанням меліо-ративного землеробства. Підйого науковим керівництвом за-хищено 2 кандидатські дисер-тації. С.М. Рижук є членом двохспеціалізованих вчених рад іззахисту докторських і канди-датських дисертацій.Викладацька робота С.М. Ри-

жука протягом 1997—2004 рр.була пов’язана з кафедрою еко-номічної політики Українськоїакадемії державного управлін-ня при Президентові України.Він почесний професор Націо-нального університету біоре-сурсів і природокористуванняУкраїни та Житомирського на-ціонального агроекологічногоуніверситету (2001).С.М. Рижук — народний де-

путат України V і VI скликань,заступник голови Комітету Вер-ховної Ради України з питаньаграрної політики та земельнихвідносин.За багаторічну сумлінну пра-

цю Сергій Миколайович Рижукнагороджений Почесною гра-мотою Верховної Ради України(2005), орденом «За заслуги» ІІІступеня (2004), Почесною від-знакою УААН, також йому при-своєно почесне звання «Заслу-жений працівник сільського гос-подарства України» (1999).Щиро бажаємо Сергію Мико-

лайовичу міцного здоров’я,благополуччя, нових творчихзвершень.

Відділенняземлеробства УААН

академіки УААНФ.Ф. Адамень,

Д.О. Мельничук,М.М. Гаврилюк,П.Т. Саблук,

В.Я. Месель-Веселяк,І.І. Хоменко,

член-кореспондент УААНЮ.Ф.Мельник,

професор В.А. Вергунов

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ editorial boardЧехов — дирек-тор...

Documents