№3 71 2 ( )201 - dspace.nuph.edu.uaБ.Л.Парновський (Львів), p.szefer (gdansk),...

№3 71 2( )201

ХарківНФаУ

Редакційна колегія:

В.П.Черних — головний редакторО.І.Тихонов — заступник головного редактора

П.О.Безуглий, В.В.Болотов, В.П.Георгієвський, В.А.Георгіянц, І.С.Гриценко, Т.А.Грошовий, С.М.Дроговоз, Т.В.Жукова (відповідальний секретар), І.А.Зупанець, Б.С.Зіменковський, С.М.Коваленко, Н.М.Кононенко, О.М.Котенко (директор видавництва), З.М.Мнушко, В.Д.Орлов, М.Ф.Пасічник, І.М.Перцев, Б.А.Самура, А.М.Сердюк, В.М.Толочко

Редакційна рада:

С.А.Андронаті (Одеса), О.М.Біловол (Київ), Ю.Л.Волянський (Харків), G.M.Kitanov (Sofi a), О.І.Гризодуб (Харків), О.П.Гудзенко (Луганськ), Д.І.Дмитрієвський (Харків), Т.Г.Калинюк (Львів), Ю.М.Краснопольський (Харків), В.Й.Кресюн (Одеса), І.А.Мазур (Запоріжжя), В.П.Музиченко (Львів), Б.Л.Парновський (Львів), P.Szefer (Gdansk), S.D.Nikolov (Sofia), М.М.Тимченко (Харків), Z.Vincze (Budapest), Л.В.Яковлєва (Харків), Т.Г.Ярних (Харків)

У черговому випуску журналу представлені оригінальні роботи з тех-нології лікарських препаратів, статті з синтезу та аналізу біологічно активних речовин, розглянуті результати хіміко-токсикологічних та фі-тохімічних досліджень. Продовжена публікація циклу статей, присвя-чених історії розвитку фармацевтичної галузі та фармацевтичної осві-ти. Висвітлені деякі аспекти експериментальної фармакології.

Для науковців, провізорів, лікарів, організаторів системи охорони здоров’я.

Рекомендовано Вченою радою Національного фармацевтичного університету(протокол №1 від 29.08.2012 р.)

Журнал “Вісник фармації” включений до переліку фахових видань України для опублікування результатів дисертаційних робіт з фармацевтичних наук (постанова Президії ВАК України від 16 грудня 2009 р. №1-05/6) та медичних наук (постанова Президії ВАК України від 1 липня 2010 р. №1-05/5).

З 2002 року Chemiсal Abstracts Service здійснює відбір та розміщення електронних вер-сій рефератів журналу “Вісник фармації” на своїй веб-сторінці:http://www.cas.org (код журналу: VFIAA2)

©Національний фармацевтичний університет, 2012

ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ 3

ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

Рекомендована д.ф.н., професором Т.Г.Ярних

УДК 615.014.2.001.76

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ ІННОВАЦІЙНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ НАНОТЕХНОЛОГІЙС.О.Тихонова, О.І.Тихонов, О.О.Гайдукова Національний фармацевтичний університет

Розглянуті основні напрямки розвитку фарма-цевтичної нанотехнології. Наведені характе-ристику наноструктур, що використовують-ся як системи доставки лікарських речовин. Описані технології отримання лікарських речо-вин у нанорозмірах. Представлені препарати на основі нанотехнологій, що випускаються.

Наука ввійшла в епоху нанотехнологій з 70-х ро-ків минулого століття. І хоча нанотехнології зараз знаходяться в початковій стадії розвитку, оскільки основні відкриття, що передбачаються в цій області, поки не зроблені, проте дослідження, що проводять-ся, вже дають практичні результати. Але слід зазна-чити, що одним з головних завдань, які людство ви-рішує впродовж майже всієї своєї історії, – поліп-шення якості життя. Вирішальна роль тут належить медицині і фармації. Тому стратегічним завданням є інтеграція знань і досягнень в області нанотехноло-гій в дані галузі з метою пошуку, аналізу, розробки перспективних молекул для лікування спадкових, мультифакторних і інфекційних захворювань люди-ни з урахуванням епідеміологічних даних, а також для розробки нових форм доставки молекул до міс-ця їх дії в організмі людини [3].

На сьогоднішній день багато виробників лікар-ських препаратів (ЛП) зіштовхнулися з проблемою пошуку та створення нових фармакологічно активних субстанцій. Так як при наявності на світовому фарма-цевтичному ринку достатньої кількості ЛП (близь-ко 400 тис), кількість субстанцій на декілька поряд-ків менша. Тому більшість промислово-наукових ін-тересів щодо створення препаратів на основі давно і добре відомих лікарських субстанцій, що набува-ють нових властивостей завдяки застосуванню на-нотехнологій, розвиваються в двох напрямках:

1. Розробка систем доставки біологічно активних речовин.

2. Отримання лікарських речовин (ЛР) в нано-розмірах [3, 4].

1. Розробка систем доставки біологічно актив-них речовин

Наносистеми або наночастки, які використову-ються для доставки терапевтичних молекул, є одним з видів терапевтичних систем. За їх допомогою вда-

ється реалізувати цілеспрямований транспорт ЛР в орган-мішень або тканину-мішень. На рисунку на-ведені наноструктури, що використовуються як си-стеми доставки ЛР.

Слід зазначити, що за даними наукової літера-тури наведені наноструктури як наноносії діляться на два види:• наночастки (наносфери, полімерні міцели), які

представляють собою монолітні, зазвичай сфе-ричні утворення, що містять ЛР по всій масі нано-частки або тільки на її поверхні. Виділення ЛР з наночастки відбувається поступово з контро-льованою швидкістю. До наночасток відносять-ся також нанокристали, які складаються тільки з ЛР, подрібнених до відповідних розмірів, що дозволяє їм розчинятися зі швидкістю, що пере-вищує швидкість розчинення частинок більших розмірів;

• нанокапсули (нанокапсули, ліпосоми, дендри-мери) – це порожнисті сферичні контейнери (з товщиною стінки 10-30 нм), що містять рідке середовище, в якому розчинені ЛР. Вивільнен-ня ліків з нанокапсули відбувається за рахунок дифузії ЛР через стінку або розриву капсули. Швидкість вивільнення регулюється дизайном нанокапсули і способом її отримання [1].Нанокристали в порівнянні з іншими наносисте-

мами мають наступні переваги:• високий (~100%) ступінь вмісту ЛР;• проста і передбачена подача ЛР (швидкість ви-

вільнення розчинної ЛР залежить від швидкості розчинення нанокристалів);

• розподіл ЛР в організмі відбувається як завжди;• простий і ефективний спосіб виробництва [3].

На відміну від макрокапсул (наприклад, желати-нових) і мікрокапсул (розміром 500-10 мкм) нано-носії призначені не стільки для перорального вве-дення, скільки для ін’єкційного введення як внут-рішньовенного (транспорт до органів-мішеней або тривала циркуляція у кров’яному руслі), так і внут-рішньом’язового (депо ЛР, поступове надходження наноносіїв, або ЛР, що виділяються наноносіями в кровотік). Наприклад, підшкірне введення інсуліну у вигляді нанокапсул або наночасток приводить до тривалого гіпоглікемічного ефекту, який спостеріга-

ВІСНИК ФАРМАЦІЇ 3(71)20124

ється протягом доби. Також використовується пер-оральне, інгаляційне та інтраокулярне введення на-ноносіїв. Можлива також інтра- і трансдермальна по-дача ЛР за допомогою наноносіїв. На теперішній час наноносії широко застосовуються в косметиці.

Відомо, що традиційні лікарські форми, що ви-користовуються в офтальмології (очні краплі, очні мазі), «грішать» швидким зникненням з очного яблука. В результаті має місце низька біодоступність (1-3%). Це приводить до необхідності частого застосування ліків, що мало сприяє підвищенню ефективності. Ви-користання технології контрольованого вивільнен-ня ЛР в нових лікарських формах дозволяє збільши-ти біодоступність та зменшити частоту введення пре-паратів (наприклад, очні полімерні біодеструктуючі плівки і очні терапевтичні системи типу «Окусерт»). Серед ЛР, які використовуються в наноносіях, най-більш розповсюджені пілокпарпін, бетаметазон, похід-ні кортизону і бетаксалол. Для офтальмологічних цілей можуть застосовуватися не тільки наноносії, але і мікрочастки і мікрокапсули розміром до 30 мкм із зшитого желатину, похідних целюлози, декстрану та ін., а також ліпідні мікросфери [1, 2, 3].

Необхідно відзначити, що системи доставки ак-тивних речовин сьогодні пов’язані з ризиками, тобто побічними ефектами. Більшість наносистем достав-ки ліків містить значну кількість структуроутворювача, який далеко не завжди характеризується фармаколо-гічною індиферентністю і доброю біосумісністю. Ни-ні не вирішені проблеми безпеки, пов’язані з наявні-стю таких допоміжних речовин як полімери, які, як відомо, захоплюються клітинами ретикулоендотелі-альної системи, або поверхнево-активні речовини, здатні негативно впливати на біологічні мембрани. В результаті через складність і тривалість процесів метаболізму наноносії накопичуються в органах – печінці і селезінці; у місцях введення утворюються капсули і гранулеми; під впливом наноносіїв може відбуватися гемоліз клітин, небажана структуриза-ція навколишнього середовища. Тому найбільш без-печними є фосфоліпідні частки, ліпосоми і наносо-ми, оскільки фосфоліпіди не тільки біосумісні, але і необхідні для нормального функціонування клітин організму [3, 4, 7]. Очевидно, тому саме ці засоби доставки ліків набули сьогодні не тільки наукового, але і практичного значення. Тому багато фармацев-тичних компаній, які займаються розробкою нано-ліків, пов’язали свої подальші дослідження в цьому напрямку тільки з наноносієм, що біологічно розщеп-люється. У табл. 1 наведено огляд препаратів, роз-

роблених на основі нанотехнологій, які вже випус-каються світовою фармацевтичною промисловістю.

Дані табл. 1 свідчать про те, що на теперішній час лідером у виробництві ЛП на основі нанотехнологій є США і лише незначна їх кількість належить Швей-царії, Канаді, Англії, Німеччині та Кореї. Більша части-на препаратів розроблена з використанням ліпосом та полімерних наночасток.

2. Отримання ЛР в нанорозмірахБлизько 90% ЛП, що випускаються промислові-

стю, є кристалічними речовинами, більшість яких по-гано розчиняється у воді та інших розчинниках. На-слідком поганої розчинності ліків є їх мала біоактив-ність і ступінь засвоєння (всмоктування) організмом, що істотно знижує терапевтичну дію. Радикальним вирішенням проблеми є подрібнення ЛР до нано-розмірів і приготування таких ліків у вигляді нано-суспензій і наноемульсій [6].

Подрібнення грубих часток ЛР до мікрометрово-го розміру (з середнім діаметром в діапазоні при-близно 2-5 мкм) приводить до збільшення поверх-невої площі в 10 разів. А при зменшенні розміру часток ЛР до 500 нм площа збільшується в 100 ра-зів, що приводить до збільшення розчинності.

У фармацевтичній промисловості вже успішно використовуються відповідні технології, розробле-ні такими компаніями як «APV Deutschland GmbH» (Німеччина), «Avestin Inc.» (Канада), «Stansted Flu-id Power Ltd» (Великобританія) та ін., що дозволяє зменшувати розмір ЛР до нанометрового розміру. Механічне подрібнення великих часток ЛР до на-норозмірів проводять за допомогою розмелювання (кульові млини, струменеві млини) і гомогенізації (гомогенізатори високого тиску) («Top Down Techno-logies») [5, 6, 7, 9].

У табл. 2 наведені деякі методи отримання пре-паратів, які використовуються в «Top Down Techno-logies», їх переваги та недоліки.

Перспективними технологіями отримання лікарсь-ких наносуспензій є технологія надкритичних рідин та технології, засновані на ультразвуковому диспер-гуванні кристалічних мікророзмірних часток до на-норозмірних [4, 5].

Наприклад, у препараті «Трайкор» (Німеччина) використана технологія розмелювання, яка дозво-лила зробити з нерозчинної у воді діючої речовини (фенофібрат) ін’єкційну та навіть інгаляційну фор-му і збільшити біодоступність до 99% [4].

Наноемульсії можуть бути отримані двома різ-ними шляхами: конденсаційним – формуванням кра-

Рис. Наноструктури, що використовуються як системи доставки ліків: А. Полімерні наноструктури (наносфери,нанокапсули, полімерні міцели). В. Біологічні та біогенні наноструктури (ліпосоми).

С. Вуглецеві наноструктури (нанотрубки). D. Дендримери.


Таблиця 1

Огляд препаратів на основі нанотехнологій, що випускаються фармацевтичною промисловістю(Джерело: Tropical Journal of Pharmaceutical Research, June 2009; 8 (3): 275-287)

Тип наноструктур Назва препарату Діюча речовина Компанія-виробник

Полімернінаночастки

Pegasys Pegylated interferon alfa-2a Nektar Тherapeutics (США)

PEG-INTRON Peginterferon alfa-2b Nektar therapeutics (США)

Adagen Adenosine deaminase Enzon Pharmaceuticals Inc., Bridgewater (США)

Onscaspar L-asparaginase Enzon Pharmaceuticals Inc. (США)

Copaxone Glatiramer Acetate TevaPharmaceuticals (Ізраїль)

Macugen Pegaptanib SodiumNektar Therapeutics, San Carlos (Канада, США);OSI Pharmaceuticals, Melville (США)

Neulasta PegV lgrastim Nektar Therapeutics (Канада, США); Amgen Inc, Thousand Oaks (Канада, США)

Somavert Pegvisomant Nektar Тherapeutics (Канада, США)

Ліпосоми

Abelcet Amphotericn B Enzon Pharmaceuticals Inc., Bridgewater (США)

Depocyt Cytarabine Enzon Pharmaceuticals Inc. (США)

AmBisome Amphotericn B Gilead Sciences Inc., Foster City (США)

Daunoxome Daunorubicin Gilead Sciences Inc. (Канада, США)

Ліпосоми

Myocet Doxorubicin Zeneus/Cephalon, Inc., Frazer (США)

Epaxal Inactivated Hepatitis A virus Berna Biotech, Bern (Швейцарія)

In_ exal V Inactivated in_ uenza surface antigen

Berna Biotech, Bern (Швейцарія)

DepoDur Morphine EKR Therapeutics, Bedminster (США)

Visudyne VerteporV n QLT Inc. (США, Англія, Канада)

Doxil Doxorubicin Ortho Biotech, Bridgewater (США)

Caelyx Doxorubicin Schering-Plough, Kenilworth (США)

Estrasorb Estradiol Novavax, Rockville (США)

Survanta Beractant Abbott Laboratories (США)

Alveofact BovactantBoehringer Ingelheim GMBH, Ingelheim (Німеччина)

Curosurf Poractant alfa Chiesi Farmaceutici SPA Parma (Італія)

Полімерні міцели GENEXOL-PM Paclitaxel Samyang Pharmaceutical, Daejeon City (Корея)

Білкові наночастки Abraxane Paclitaxel Abraxis BioScience (США); Astra Zeneca (Англія)

Колоїдні ліпідні системи

Amphotec Amphotericin B InterMune, Brisbane (США)

Таблиця 2

Огляд методів отримання препаратів за допомогою «Top Down Technologies»(Джерело: International Journal of Nanomedicine 2008:3(3) 295-309)

Технологія Переваги Недоліки Лікарські засоби

1 2 3 4

Розмелювання Можливість отримання дуже розведених та надзвичайно сконцентрованих наносуспензій із вмістом ЛР від 1 мг/мл до 400 мг/мл.Нанорозмірні частки розподілені в кінцевому продукті.

Процес є дуже трудомістким і тривалим.Деякі фракції часток знаходяться в мікрометровому діапазоні.Нелегко збільшувати розмір подрібнення і вагу.

РапамунЕмендТрайкорМегейс ESТраглайт


пельок необхідного розміру з центрів краплеутворен-ня; диспергійним – дробленням порівняно великих крапельок до нанорозмірних [8]. Серед диспергій-них методів заслуговує на увагу електричний метод диспергування, в якому краплі рідини дробляться до розмірів 1 мкм і менше в електричному полі високої напруги [3, 8]. Серед конденсаційних методів най-більш ефективний метод конденсації з пари, коли пара однієї рідини (дисперсна фаза) інжектується в об’єм іншої рідини (дисперсійне середовище). На-приклад, застосування ліпідної наноемульсії нітро-

гліцерину дозволяє пролонгувати дію ЛР, збільшити її ефективність, зменшити побічні реакції, а також знизити дозу препарату [1].

ВИСНОВКИТаким чином, застосування нанотехнологій в прак-

тичній фармації дозволить не тільки створювати ін-новаційні препарати, а і удосконалювати вже давно відомі в медицині лікарські засоби, які найчастіше використовуються для лікування різних патологій. На найближче десятиліття прогнози розвитку фар-мацевтичної нанотехнології дуже оптимістичні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильев А.Е. Новая аптека. – 2009. – С. 2-6.

2. Миргазизов М.З., Колобов Ю.Р., Миргазизов Р.М. и др. // Рос. вестник дентальной имплантол. – 2010. – Т. 1, №21. – С. 96-100.

Продовження табл. 2

1 2 3 4

Осадження Простота процесу.Дешеве устаткування.

Лікарський засіб повинен розчинятися хоча б в одному розчиннику.Необхідність використання розчинника.Ріст кристалів лікарського засобу лімітується введенням допоміжної речовини.

КарбамазепінЦиклоспоринГрізеофульвін

Гомогенізація Можливість використання для більшості препаратів.Можливість отримання як дуже розведених, так і концентрованих наносуспензій.Просте устаткування.Можливість виробництва в асептичних умовах.Низький ризик забруднення кінцевого продукту.Високий ступінь гомогенізації.

Необхідність попередньої мікронізації ЛР.Металеві стінки гомогенізатора можуть бути джерелом додаткових іонів.

АльбендазолАмфотерицин B АфідиколінАзитроміцинБудезонідБуправаконКлофазамінФенофібратГлюкокортикоїдні препаратиІбупрофенІтраконазолНіфедипінОмепразолСпіронолактон

Емульсія / Мікроемульсія

Високий ступінь солюбілізації лікарського засобу.Тривалий термін придатності.Простота виготовлення.

Використання розчинників.Використання великої кількості поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.

БревіскапінГрізеофульвінІбупрофенМітотен

Розмелювання в рідкому середовищі

Можливість отримання великих кількостей препарату.Висока гнучкість в обробці.

Тривалість процесу розмелювання від декількох годин до декількох днів.Тривале розмелювання може викликати формування агрегаційно нестійкого аморфного порошку.

ЦилостазолДаназолНапроксен

Розмелювання в твердому середовищі

Легкість процесу.Не потрібний органічний розчинник.Короткий час розмолу.

Отримана маса неоднорідна. КларитроміцинГлібенкламідГлізентидГрізеофульвінІндометацинНапроксенНіфедипінФенітоїн


3. Тихоновский М.А., Шепелев А.Г., Пантеенко Л.В. // Вопр. атомной науки и техники. – 2003. – №13. – С. 103-110.

4. Jens-Uwe A.H., Junghanns Rainer H. Miller // Intern. J. of Nanomedicine. – 2008. – Vol. 3 (3). – P. 295-309.

5. Kalpesh S. Wagh, Satish K. Patil, Anup K. Akarte et al. / Intern. J. of Pharmac. Sci. Rev. and Res. – May-June 2011. – Vol. 8, Issue 2. – Р. 61-65.

6. Nelson A. Ochekpe, Patrick O. Olorunfemi, Ndidi C. Ngwuluka // Tropical J. of Pharmac. Res. – June 2009. – Vol. 8 (3). – P. 275-287. Prasanna Lakshmi, Giddam Ashwin Kumar // Intern. J. Pharmac. Sci. – 2010. – Vol. 2, Suppl 4. – P. 35-40.

7. Preeti K. Suresh // JITPS. – 2011. – Vol. 2 (2). – P. 59-75.

8. Thomas Delmas, Anne-Claude Couffi n, Isabelle Texier et al. // Langmuir. – 2011. – Vol. 27 (5). – P. 1683-1692.

УДК 615.014.2.001.76ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗРАБОТКИ ИННОВАЦИОННЫХ ЛЕКАР-СТВЕННЫХ ПРЕПАРАТОВ НА ОСНОВЕ НАНОТЕХНОЛО-ГИЙС.А.Тихонова, А.И.Тихонов, Е.А.Гайдукова Рассмотрены основные направления развития фармацевтиче-ской нанотехнологии. Приведена характеристика наноструктур, используемых как системы доставки лекарственных веществ. Описаны технологии получения лекарственных веществ в на-норазмерах. Представлены препараты на основе нанотехноло-гий, которые выпускаются фармацевтической промышленностью.

UDC 615.014.2.001.76THE PERSPECTIVES OF INNOVATION MEDICINES DEVEL-OPMENT ON THE BASIS OF NANOTECHNOLOGIES

S.O.Tikhonova, O.I.Tikhonov, O.O.Gaidukova The main directions of development of pharmaceutical nanotech-nology have been considered. The characteristics of nanostructures used as a delivery system for medicinal substances have been given. The technologies of obtaining medicinal substances in nanosizes have been described. The medicines based on nanotechnology, which are produced by the pharmaceutical industry, have been presented.


Рекомендована д.х.н., професором С.М.Коваленком

УДК 661.123: 615.45: 665.584

ИССЛЕДОВАНИЕ СОСТАВА ПОЛИФЕНОЛОВ С ВЫЖИМКИ ТЕМНЫХ СОРТОВ ВИНОГРАДА – «MELAVININ®» КАК ПЕРСПЕКТИВНОЕ СЫРЬЕ ДЛЯ ФАРМАЦИИ И КОСМЕТОЛОГИИ

П.Качерик, Е.В.Кузнецова

Научно-производственное предприятие по производству экстрактов «ALLVIT s.r.o.», Словацкая Республика

Исследован состав экстракта Melavinin® из тем-ных сортов винограда при разных технологи-ческих параметрах. Подобраны параметры степени очистки от свободных пектинов, при которых не нарушается антиоксидантная ак-тивность флавоноидов. Изучены физико-хи-мические показатели качества продукта.

Мелавинин имеет сложный химический состав и является концентратом суммарных полифенолов, полученных из выжимки винограда, связанных с разными пектинами. Полифенолы из красных сор-тов винограда представлены различными классами фенольных соединений, которые условно можно раз-делить на две группы – флаваноиды и нефлаванои-ды. Среди флаваноидов наиболее показательны ан-тоцианы, создающие основу окраски продукта, а так-же неокрашенные лейкоантоцианы и катехины раз-личной степени полимеризации; при этом их олиго-мерные формы называют проантоцианидинами, а по-лимерные – танинами. В меньших количествах пред-ставлены другие флаваноиды – кверцетин, кемпферол, мирицетин, апигенин. Среди полифенолов виногра-да нефлаваноидной группы идентифицированы про-изводные оксикоричной кислоты – транс-кофейная кислота, транс-кумаровая кислота, а также произво-дное бензойной кислоты – галловая кислота и про-изводное стильбена – ресвератрол [1, 8].

В кожице виноградных ягод присутствуют оли-гомерные и конденсированные формы катехина и эпикатехина, дающие при нагревании в кислой сре-де цианидины и получившие название «проциани-дины» [9].

Процианидины обладают максимальной антиму-тагенной, антиоксидантной активностью, протектор-ным действием по отношению к нейрофибромато-зу [4, 6, 7]. Экспериментально было показано, что продуктам, содержащим суммарные полифенолы ви-нограда, свойственен синергизм антиоксидантной ак-тивности [5]. В связи с этим очевидно, что при соз-дании биологически активных продуктов из вино-града предпочтительным является получение сум-марных полифенолов, растворённых в жидкой фазе.

Также имеет важное значение наличие пектино-вых веществ или пектинов – полисахаридов, обра-

зованных остатками галактуроновой и галуроновой кислот, применяемых в качестве физиологически ак-тивных веществ с полезными для организма челове-ка свойствами [2]. Благодаря наличию в молекулах большого количества свободных карбоксильных групп именно низкоэтерифицированные пектины проявля-ют наибольшую эффективность в отношении связы-вания вредных веществ [10]. Продукт Мелавинин вви-ду сложного состава обладает широким спектром действия и может применяться для:• детоксикации – в процессе усвоения пищи пек-

тин соединяется с токсинами, солями тяжелых ме-таллов и радионуклидами, в результате чего об-разуются нерастворимые комплексы, которые, не всасываясь в слизистую оболочку желудочно-ки-шечного тракта, выводятся из организма;

• профилактики патологических изменений в ор-ганизме, приводящих к преждевременному ста-рению организма и развитию многих болезней.Melavinin® имеет достаточно высокий показа-

тель суммарного содержания антиоксидантов (ССА) – 13,8 мг/г (амперометрический метод) [3].

Для сравнения представлены данные по ССА экстрактов растений с антиоксидантными свойства-ми в табл. 1.

В растворе «Melavinin» присутствуют и другие полезные вещества: органические кислоты, соли, ви-тамины, ферменты, что синергетически сохраняют активность продукта длительный период.

Экспериментальная частьТехнологически подобраны параметры степени

очистки от свободных пектинов, при которых не на-рушается антиоксидантная активность флавоноидов и физико-химические показатели продукта. Получен-

Таблица 1

Данные по ССА экстрактов растений с антиоксидантными свойствами

Наименование ССА, mg/g

Плоды бузины черной 26,6

Плоды калины 14,2

Кожица винограда Melavinin 13,8

Соплодия хмеля 13,1

Плоды лимонника 6,4


ные в ходе эксперимента по степени фильтрации дан-ные по физико-химическим показателям представле-ны в табл. 2.

Анализ данных показателей показывает, что чем интенсивнее фильтрация, тем существеннее понижа-

ется содержание пектиновых веществ. Результаты пред-ставлены на рис. 1.

Однако, нужно отметить, что нет полной зависи-мости между содержанием сухого остатка и содер-жанием пектина в растворе. После фильтрации внеш-ний вид продукта улучшился, получился однород-ный раствор с приятным вкусом. Содержание пек-тина уменьшилось, а сухой остаток при этом незна-чительно изменился. Следовательно, фильтрацией до-стигается очистка раствора от свободных нераство-римых пектиновых групп, а также частично от низко-этерифицированных (низкометоксилированных) пек-тинов, что при низких концентрациях может прида-вать продукту тиксотропную текстуру, а при повы-шенных концентрациях можно получить холодное студенистое образование.

Анализируя этап фильтрации, можно сделать вы-вод, что количество полифенолов практически оста-ется неизменным по отношению к содержанию сухого остатка. Полученные данные представлены на рис. 2.

Также очистка продукта от свободных пектино-вых веществ улучшает показатели антиоксидантной активности. На рис. 3 показаны результаты антира-дикальной активности в зависимости от содержания пектина.

Исследование показало, что содержание пектина не влияет на показатель антиоксидантной активности.

Таблица 2

Физико-химические показатели образцов Мелавинина

Наименование показателя М1 М1T М2 М2T М3 М3T

Сухой остаток, % 4,73 4,55 4,69 4,63 4,71 4,5

Количество полифенолов в образце, разведенном в 20 раз, mg

5309 5415 4836 5002 4715 4469

Содержание пектина, % 4,29 1,69 5,87 1,83 6,2 1,87

Антиоксидантная активность,%, ингибиции в образце, разведенном в 20 раз

51,17 52,01 41,54 41,84 50,97 52,59

Рис. 1. М (1, 2, 3) – Мелавинин без фильтрации,

а М (1Т, 2Т, 3Т) – Мелавинин, фильтрованный через тканевой фильтр в 2 слоя, размер пор – 176 мкм.

Рис. 2. Образцы М (1, 2, 3) – Мелавинин без фильтрации,а М (1Т, 2Т, 3Т) – Мелавинин, фильтрованный через тканевой фильтр.


Если сравнить показатели антиоксидантной ак-тивности до фильтрации и после нее, то заметны не-большие колебания в улучшении показателей – нет прямой зависимости между активностью и содержа-нием пектина в продукте. Следует отметить, что тех-нология очистки экстракта от свободного пектина обеспечивает не только мягкие условия фильтрации пектинсодержащего продукта, но и улучшает пока-затели качества продукта с высокими антиоксидант-ными свойствами. Продукт Melavinin® подвергали термической обработке (20 мин, t – 100°С). Затем про-вели испытания по антирадикальной активности в первый день стерилизации и через 12 дней (рис. 4).

Опыт показывает, что сложный состав биофла-воноидов способен восстанавливаться. Это свойство даёт возможность использовать Melavinin® по всем практическим направлениям для создания компози-ций как наружного, так и внутреннего применения на любом технологическом этапе приготовления.

Результаты и их обсуждениеУникальный и сложный состав экстракта опре-

деляет его многофункциональное использование как активную добавку в косметических средствах и ле-карственных препаратах, обладающих широким спект-ром действия.

Главная задача технологов при разработке средств косметики состоит в подборе ингредиентов для за-щиты кожи от воздействия неблагоприятных факто-ров. Защита эпидермиса от ультрафиолетового излуче-ния необходима во всех косметических средствах не-зависимо от типа кожи и возраста. Melavinin® мож-но использовать во всех препаратах по уходу за ко-жей, в том числе для защиты от повреждения эпи-дермиса УФ-лучами. Целесообразно применять Me-lavinin® в препаратах, обладающих выраженным ан-тиоксидантным действием. Комплексный состав экс-тракта нейтрализует образующиеся в клетках сво-бодные радикалы и препятствует их активному влия-

нию на преждевременное развитие этого процесса. Этот экстракт можно эффективно применять в средст-вах против морщин и для профилактики старения кожи.

Экстракт рекомендуется применять в профилак-тической косметике, так как он обладает следующи-ми свойствами:• противовоспалительным действием, обусловлен-

ным, в основном, ингибирующей активностью флавоноидов простагландинсинтетазы, за счет че-го тормозится синтез простагландинов, которые являются важными компонентами воспалитель-ной реакции;

• противозудным и антиаллергенным эффектом. Флавоноиды обладают способностью блокиро-вать кальциевые каналы в тучных клетках, за счет чего они препятствуют высвобождению гистами-на, который почти всегда ответственен за аллер-гические реакции немедленного типа, сопрово-ждающиеся зудом.Целесообразно применение Melavinin® для про-

филактики различных процессов: регулирования ан-тиоксидантного баланса; регулирования всасывания и расщепления питательных веществ; коррекции им-мунных нарушений; обеспечения капилляростабили-зирующего и сосудоукрепляющего действия; проти-воожогового и заживляющего эффекта.

ВЫВОДЫ1. Подобранные параметры очистки экстракта Me-

lavinin® показывают, что мягкая фильтрация пектин-содержащего продукта улучшает показатели его ка-чества, в том числе его антиоксидантную активность.

2. Термическая обработка экстракта показала, что сложный состав биофлавоноидов способен восста-навливаться. Это свойство даёт возможность исполь-зовать Melavinin® как ингредиент в фармацевтиче-ских или косметических препаратах на любом тех-нологическом этапе ввода в рецептуру, независимо от температуры приготовления.

3. Melavinin® является актуальным и перспек-тивным продуктом как самостоятельно, так и как ингредиент в профилактических препаратах.

4. Melavinin® не содержит токсичных химиче-ских веществ и не вызывает раздражения и сенсиби-лизации.

Рис. 3. Характеристика активности с разным содержанием пектина.

Рис. 4. Антиоксидантная активность при термообработке.


ЛИТЕРАТУРА

1. Бабанин А.А., Богданов Н.Н., Богданов А.Н. // Матер. научной конф. «Биологически активные природ-ные соединения винограда: применение в медицине продуктов с высоким содержанием по лифенолов винограда». – Симферополь, 2003. – С. 9-38.

2. Булдаков А.В. Справочник. Пищевые добавки. – С.-Пб.: Фолио, 2002. – 293 с.

3. Филлипс С.О., Вильямс П.А. Справочник по гидроколлоидам. – С.-Пб.: ГИОРД, 2006. – 536 с.

4. Яшин Я.И., Рыжнев В.Ю., Яшин А.Я., Черноусова Н.И. Природные антиоксиданты. Содержание в пищевых продуктах и их влияние на здоровье и старение человека. – М.: Транс-Лит, 2009. – 212 с.

5. Bombardelli E., Morazzoni P., Vitis vinifera L. // Fitoterapia. – 1995. – Vol. LXVL, №4. – P. 291-317.

6. Kanner J., Frankel E., Grant R. et al. // Food Chem. – 1994. – Vol. 42, №1. – Р. 64-69.

7. Liviero L., Puglisi P.P., Morazzoni P. et al. // Fitoterapia. – 1994. – Vol. LXV, №3. – Р. 203-209.

8. Ollila F., Halling K., Vuorela P. et al. // Biochim. Biophys. – 2002. – Vol. 399. –P. 103-108.

9. Tamura H., Yamagami A., Agric J. // Food Chem. – 1994. – Vol. 42. – P. 1612-1615.

10. Teissedre P.L., Walzem R.L., Waterhouse A.L. et al. // Revue des Oenologues. – 1996. – №79. – Р. 7-14.

УДК 661.123: 615.45: 665.584ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ПОЛІФЕНОЛІВ З ВИЖИМКИ ТЕМ-НИХ СОРТІВ ВИНОГРАДУ – MELAVININ® ЯК ПЕРСПЕК-ТИВНА СИРОВИНА ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ

П. Качерик, O.В. КузнєцоваДосліджено склад екстракту Melavinin® з темних сортів ви-нограду при різних технологічних параметрах. Підібрані па-раметри ступеня очищення від вільних пектинів, при яких не порушується антиоксидантна активність флавоноїдів. Вивчені фізико-хімічні показники якості продукту.

UDC 661.123: 615.45: 665.584INVESTIGATION OF THE COMPOSITION OF POLYPHENOLS FROM MELAVININ® EXTRACT OF DARK GRADES OF GRAPES AS A PROMISSING RAW MATERIAL FOR PHARMACY AND COSMETOLOGYP.Kacherik, O.V.KuznetsovaThe composition of Melavinin® extract from dark grades of grapes has been investigated with different technological parameters. The parame-ters of the purifi cation degree from free pectins, at which the antioxidant activity of fl avonoids does not break, have been chosen. The physical and chemical values of the product quality have been studied.



УДК 615.453.43:615.21:577.175.62:638.135:577.112.385.2

РОЗРОБКА СКЛАДУ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ У ФОРМІ ГРАНУЛ НА ОСНОВІ АРГІНІНУ ТА ПРОДУКТІВ БДЖІЛЬНИЦТВА

В.Л.Бербек, О.І.Тихонов, К.П.Ромась

Національний фармацевтичний університет

Проведено комплекс фізико-хімічних та фар-макотехнологічних досліджень щодо вибору допоміжних речовин у складі гранул на осно-ві аргініну та перги. Встановлена доцільність вологого гранулювання із використанням в якості зволожувача настойки прополісу при розробці складу та технології нового лікарсь-кого препарату адрогенної дії.

На теперішній час одним з актуальних завдань фармацевтичної науки є розробка нових лікарських препаратів для лікування порушень репродуктивної функції та статевої системи, оскільки андрогенні захворювання та запальні процеси урогенітальної сфери у чоловіків на даний час мають тенденцію до зростання.

За даними ВООЗ на простатит частіше хворіють чоловіки працездатного та репродуктивного віку – від 20 до 45 років, при цьому межі вказаного за-хворювання значно розширюються – до 55 років та старше.

Відомо, що простатит та гіпертрофія передміху-рової залози займають одне з перших місць в етіології еректильної дисфункції [ЕД] та чоловічого безплід-дя [ЧБ]. Вказані захворювання є дуже складною ме-дико-соціальною проблемою сучасного суспільства, вони негативно впливають на якість життя чолові-ків, їх психоемоційний стан, а також призводять до погіршення демографічної ситуації у світі.

Необхідно відмітити, що розповсюдженість ЕД та ЧБ значно відрізняється серед чоловіків різних вікових груп. Наприклад, ЕД виявляється у 10%, а серед чоловіків віком понад 60 років – у 70% випад-ків. На безпліддя страждає практично кожне шосте подружжя. Внесок чоловічого фактора у безпліддя відмічається приблизно у 50% випадків [2, 4, 5, 11].

Велике розповсюдження запальних захворювань статевої сфери у чоловіків виправдовує пошук більш раціональної терапії. Згідно з результатами аналізу фармацевтичного ринку для лікування перерахова-них вище захворювань використовуються головним чином препарати чоловічих статевих гормонів, які проявляють велику кількість побічних ефектів. Тому сучасні вчені роблять акцент на природні препара-ти, які містять натуральні компоненти, зокрема про-дукти бджільництва. Після тривалого випробуван-

ня продукти бджільництва посіли одне з провідних місць серед природних засобів лікування [7, 8, 12].

У зв’язку з цим на кафедрі аптечної технології ліків ім. Д.П.Сала Національного фармацевтичного університету проводиться робота по розробці ново-го лікарського препарату андрогенної дії у вигляді гранул. В якості діючих речовин при розробці скла-ду гранул були обрані амінокислота аргінін та перга за рахунок наявності широкого спектра фармаколо-гічних ефектів.

Аргінін це аліфатична амінокислота (1-аміно-4-гуанідиновалеріанова кислота). За рахунок здатності утворювати оксид азоту (NO) в процесі окиснюван-ня в організмі аргінін володіє широким спектром ре-гуляторного впливу на метаболічні процеси. Ця амі-нокислота бере участь у сперматогенезі, покращує еректильну функцію, збільшує швидкість загоювання ран, переломів кісток, позитивно впливає на редук-цію артритів та іншої патології сполучної тканини, збільшує секрецію гормонів підшлункової залози та аденогіпофізу [1, 8, 9, 12].

Перга – це законсервоване медовоферментним складом бджолине обніжжя, складене і утрамбоване бджолами в соти, в якому відбулося молочнокисле бродіння. Вона має високопоживний білково-ліпідно-вітамінний склад, збагачений ферментами бджоли, служить для організму джерелом вітамінів, ферментів, продуктів молочнокислого бродіння та одночасно практично всіх амінокислот. Наприклад, арахідоно-ва, лінолева і ліноленова кислоти також містяться в перзі і є попередниками простагландинів – гормонів, що регулюють діяльність чоловічої репродуктивної системи. Також перга підвищує імунобіологічні вла-стивості, покращує адаптаційні властивості, змен-шує втомлюваність організму [6, 7].

Аналізуючи вищезазначене, можна стверджувати, що створення комбінованого препарату для лікуван-ня захворювань передміхурової залози та розладів ста-тевої системи і репродуктивної функції на основі про-дуктів бджільництва є актуальним питанням сьогодення.

Метою нашої роботи є вибір допоміжних речо-вин при розробці складу гранул на основі аргініну та перги для лікування простатитів, еректильної дис-функції та безпліддя у чоловіків.

Експериментальна частинаДослідження з вивчення плинності діючих ре-

човин та зразків гранул проводили за методикою


ДФУ (п. 2.9.16, с. 163-164), використовуючи метод лійки з вібропристроєм [3]. Для покращення плин-ності суміші діючих речовин були проведені дослі-дження з додаванням таких допоміжних антифрик-ційних речовин, як аеросил та магнію карбонат, а також наповнювачів: лактози, сорбіту, сахарози, які, в свою чергу, ще й виступали підсолоджувачами у складі препарату, що розробляється. Також визнача-ли величину кута природного укосу за допомогою транспортира.

Насипний об’єм, здатність до усадки, насипну густину до усадки та насипну густину після усадки суміші діючих субстанцій визначали за методикою ДФУ (п. 2.9.15, с. 163-163), використовуючи прилад 545Р-АК-3 [3]. Отримані результати проведених до-сліджень представлені в табл. 1.

Для визначення показника вологопоглинання су-міші діючих речовин із додаванням вологорегулято-рів поміщали у попередньо зважені бюкси діаметром 29±0,5 мм і висотою 35 мм та ексикатор діаметром 140 мм. Проводили дослідження за наступних умов: температура навколишнього середовища – 18-20°С, вологість повітря – 100%, яку створювали за допомо-гою води очищеної. Вміст вологи у зразках субстан-цій та досліджуваних зразках препарату визначали за методикою ДФУ (п. 2.9.36, с. 58-59) з використан-ням приладу ВТ-500 [3, 10, 13].

Результати та їх обговоренняРезультати вивчення фізико-хімічних та фарма-

котехнологічних властивостей діючих речовин (плин-ність, кут природного укосу, насипний об’єм, насип-на густина, здатність до усадки, вологопоглинання та вологовміст) представлені в табл. 1.

З даних табл. 1 видно, що гранульована перга (ДСТУ 7074:2009) за показниками фармакотехно-логічних параметрів має кращі технологічні власти-вості, ніж звичайна, тому використання попередньо гранульованої перги при розробці складу нового

лікарського препарату у формі гранул є більш раціо-нальним.

Наступним етапом наших досліджень було по-єднання діючих субстанцій у попередньо обґрунто-ваному співвідношенні. Після цього були проведені фармакотехнологічні дослідження вказаної суміші, за результатами яких встановлено, що її плинність є недостатньою для дозування препарату на автома-тах промислового виробництва. Далі у склад вказаної суміші додавали антифрикційні речовини з метою покращення плинності, такі як: аеросил, магнію кар-бонат та магній стеариновокислий. Використанням вказаних речовин не вдалося досягти значного по-кращення плинності суміші.

Тому з цією метою нами було використано метод вологого гранулювання. У якості зволожувачів бу-ло використано: спиртовий розчин Plasdone К 29/32 (склад гранул №1), водний розчин Plasdone К 29/32 (склад гранул №3) та настойка прополісу 10% (склад гранул №2).

З метою вивчення фізіко-хімічних та фармакотех-нологічних властивостей отримані зразки нового пре-парату андрогенної дії у вигляді гранул були ретель-но досліджені. Результат представлено в табл. 2.

Як видно з табл. 2, склад гранул №2 значно від-різняється від решти за декількома показниками, а саме: плинність значно краща та достатня для до-зування препарату в умовах промислового виробни-цтва, здатність до усадки менша, ніж у інших зраз-ків, що вказує на меншу здатність до усадки.

Також зразок №2 має найменший показник во-логопоглинання та вологовмісту (рис. 1), що пози-тивно впливає на термін придатності та умови збе-рігання препарату.

Вказаних показників фармакотехнологічних вла-стивостей препарату вдалося досягти шляхом комбі-нації наступних допоміжних речовин, а саме: аеро-силу як антифрикційної речовини та вологорегулятора;

Таблиця 1

Фізико-хімічні та технологічні властивості діючих субстанцій

Найменування показникаЗначення

перга перга гранульована аргінін

Плинність, г/с нескінченний час 2,16±0,04 3,32±0,09

Кут природного укосу, град. відсутній 38,14±0,72 31,10±0,54

Насипний об’єм, (V0), мл 188,10±3,00 180,85±4,53 177,09±4,35

Насипний об’єм після усадки, (V10), мл 175,35±2,80 173,08±2,17 157,85±4,69



Здатність до усадки, (V10-V500), мл 29,73±2,83 11,65±1,41 21,13±4,22

Насипна густина, (m/ V0), г/ мл 0,53±0,01 0,58±0,01 0,57±0,01

Насипна густина після усадки (m/ V1250), г/ мл 0,71±0,01 0,64±0,01 0,75±0,01

Вологопоглинання при 100% відн. вол., 20оС, % 3,15±0,35 14,58±1,10 8,61±0,21

Вологовміст, % 19,15±1,10 4,25±0,21 0,45±0,01

Примітка. Кількість вимірювань n = 5, P = 95%.


лактози, яка використовувалась в якості наповнюва-ча та одночасно коригента смаку (підсолоджувач), що додатково позитивно впливає на покращення плинності гранул.

Далі нами було досліджено розпадання нового препарату у вигляді гранул, результати представле-ні на рис. 2.

З даних рис. 1 видно, що найкращий показник з розпадання має зразок №2, що пояснюється ра-ціональним вибором зволожувача – настойки про-полісу 10%, яка додатково підсилює фармакологіч-ний ефект препарату за рахунок наявності у своєму складі фенольних сполук та проявляє протизапаль-ну, андрогенну, антимікробну, противірусну, гепато-протекторну, репаративну, антиоксидантну та адап-тогенну фармакологічну дію.

При цьому використання в якості зволожувача розчинів Plasdone К 29/32 різної концентрації (від

1 до 5%) дозволяє отримати занадто міцні гранули, які мають дуже повільне розпадання, що негативно впливає на швидкість всмоктування препарату і, як наслідок, уповільнює швидкість настання очікува-ного терапевтичного ефекту.

ВИСНОВКИ1. Проаналізовано та узагальнено сучасні дані літе-

ратури щодо етіології, патогенезу та фармакотерапії простатитів, еректильної дисфункції та безпліддя у чоловіків. Обґрунтовано вибір діючих речовин при розробці складу гранул андрогенної дії .

2. Проведено комплекс фізико-хімічних та фар-макотехнологічних досліджень щодо вибору допоміж-них речовин у складі гранул із аргініном та пергою.

3. Встановлена доцільність вологого гранулюван-ня із використанням в якості зволожувача настойки прополісу при розробці складу та технології нового препарату адрогенної дії.


1. Бабушкина А.В. // Укр. мед. часопис. – 2009. – №6 (74). – С. 43-48.

Таблиця 2

Фізико-хімічні та технологічні властивості гранул

Найменування показника Склад №1 Склад №2 Склад №3

Плинність, г/с 3,07±0,11 4,46±0,27 3,35±0,19

Кут природного укосу, град. 35,0±1,0 28,9±1,9 32,8±0,7

Насипний об’єм, (V0), мл 287,03±4,07 278,04±9,48 276,88±2,57




Здатність до усадки, (V10-V500), мл 18,53±0,85 13,72±1,14 19,58±0,65

Насипна густина, (m/ V0), г/ мл 0,34±0,01 0,36±0,01 0,36±0,01

Насипна густина після усадки (m/ V1250), г/ мл 0,39±0,01 0,40±0,01 0,40±0,01

Вологопоглинання при 100% відн.вол., 20оС, % 8,61±0,58 3,35±0,43 4,45±0,75

Вологовміст, % 4,02±0,19 1,93±0,09 3,09±0,14

Примітка. Кількість вимірювань n = 5, P = 95%.

Рис. 1. Залежність вологопоглинання зразків препарату у формі гранул від часу.

Рис. 2. Розпадання досліджуваних зразків препарату андрогенної дії у формі гранул.


2. Гаплинчик Т. // Вестник ЮНФПА. – 2010. – №32. – С. 1-2.

3. Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний центр». – 1-е вид. – Х.: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

4. Косарева О.В. // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. – 2009. – Т. 11, №1 (6). – С. 1224-1226.

5. Любарский А.В. // Сексология. – 2007. – №2. – С. 54-56.

6. Некрашевич В.Ф. // Пчеловодство. – 2011. – №3. – 48-50.

7. Тихонов О.І., Ярних Т.Г., Черних В.П. та ін. Теорія та практика виробництва лікарських препаратів прополісу / За ред. акад. О.І.Тихонова. – Х.: Основа, 1998. – 384 с.

8. Ferrero C., Munoz N., Velasko M.V. et al. // Int. J. Pharm. – 1997. – №147. – P. 11-21.

9. Gordon M.S., Rudraraju V.S., Dani K., Chowhan Z.T. // Pharm. Sci. – 1993. – №82 (2). – P. 220-226.

10. Handbook of Pharmaceutical Excipients. 6-th ed. / Ed. by Ainley Wade and Paul J. Weller. American Phar-maceutical Association. – Washington: The Pharmaceutical Press, London, 2006. – 651 p.

11. Hay W.P., Mueller P.O., Harmon B., Amoroso L. // Vet. Sung. – 2001. – №673 (3). – P. 223-227.

12. Liu L.S., Berg R.A. // Biomed. Mater. Res. – 2002. – №63 (3). – P. 326-332.

13. Pharmaceutische Technologie für Studium und Beruf / Rudolf Voigt. Unter Mitarb. von Manfred Bornschein. 8. Aufl . – Berlin: Wiesbaden: Ullstein Mosby, 1995. – 794 S.

14. Poongothai J. // Singapore Med. J. – 2009. – №50 (4). – P. 336-347.

УДК 615.453.43:615.21:577.175.62:638.135:577.112.385.2РАЗРАБОТКА СОСТАВА ЛЕКАРСТВЕННОГО ПРЕПАРАТА В ФОРМЕ ГРАНУЛ НА ОСНОВЕ АРГИНИНА И ПРОДУК-ТОВ ПЧЕЛОВОДСТВАВ.Л.Бербек, А.И.Тихонов, Е.П.РомасьПроведен комплекс физико-химических и фармакотехнологи-ческих исследований по выбору вспомогательных веществ в со-ставе гранул с аргинином и пергой. Установлена целесообраз-ность влажной грануляции с использованием в качестве увлаж-нителя настойки прополиса при разработке состава и техноло-гии нового лекарственного препарата андрогенного действия.

UDC 615.453.43:615.21:577.175.62:638.135:577.112.385.2DEVELOPMENT OF THE COMPOSITION OF GRANULES ON THE BASIS OF ARGININE AND PRODUCTS OF BEE-KEEPINGV.L.Berbek, O.I.Tikhonov, K.P.RomasThe complex of physico-chemical and technological research in selecting of auxiliary substances for the composition of granules with arginine and bee-bread has been conducted. Expediency of wet granulation using propolis tincture as a wetting agent while developing the composition and technology of new drug with the androgenic action has been determined.


ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІКА ФАРМАЦІЇ

Рекомендована д.ф.н., професором О.І.Тихоновим

УДК 615.1:378

АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ОСВІТИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

С.В.Огарь, В.П.Черних


Стаття присвячена дослідженню системи ви-щої фармацевтичної освіти Великобританії. Британська фармацевтична освіта націлена на підготовку затребуваних на ринку праці фа-хівців і відрізняється високою практичністю. Фахівець, який отримав вищу фармацевтич-ну освіту у Великобританії, добре підготовле-ний для практичної діяльності в країнах Бри-танської співдружності. Очевидно, що пре-красно орієнтуючись у національних особли-востях фармацевтичного бізнесу, він не зможе відразу ефективно працювати в умовах нашої країни з виписаними на латині рецептами та орієнтуватися в популярних у нас прописах з використанням лікарської рослинної сиро-вини. Крім того, британські фармацевти (як і лікарі) орієнтуються в лікарських препаратах за міжнародними назвами, а не за торговель-ними (як прийнято в нас). Значно відрізняєть-ся й законодавча база, що регулює аптечну ді-яльність.Українська система освіти зобов’яза-на готувати розумних та ініціативних фахів-ців в умовах суспільства і галузі, що розвива-ється, і як наслідок, давати більш глибокі та універсальні знання, якими б міг скористати-ся фахівець, перебуваючи в різних ситуаціях. У технічному плані, безперечно, британські ВНЗ оснащені краще, але ця різниця, напри-клад, з Національним фармацевтичним уні-верситетом, не є разючою.

Британська вища освіта має багату історію, що

починається із заснування у XII столітті Оксфордсь-

кого, а дещо пізніше й Кембриджського університетів.

Великобританія є країною, де дивно поєднують-

ся суворі консервативні погляди і класична система

освіти. Фундаментальна система навчання Велико-

британії дає можливість одержати якісну освіту і про-

фесійну підготовку будь-якого рівня. Система освіти

у Великобританії є однією з найуспішніших у світі.

Вища освіта здійснюється за дуже цікавою схе-

мою: напрацьовані за довгі роки традиції навчання

сполучаються тут із сучасними методиками викла-

дання. До навчання студентів допускаються тільки досвідчені фахівці в тій або іншій галузі знання, а сам освітній процес здійснюється з використанням новітніх технологій у просторих і затишних класах. Інфраструктура британських студентських містечок відрізняється практичністю: тут можна знайти все, що потрібно для комфортного та ефективного навчання.

Вища освіта у Великобританії передбачає одер-жання ступеня бакалавра (3-4 роки навчання) і магі-стра (ще 1-2 роки).

На початку XXI століття фахівці Організації з еко-номічного співробітництва та розвитку (OECD) дослі-джували рівень заробітної плати і відсоток безробіт-тя серед випускників вищих навчальних закладів роз-винених країн світу. З’ясувалося, що найбільші шан-си одержати високооплачуване місце в престижній компанії існують у студентів університетів Велико-британії.

Рейтинг Великобританії за цим показником склав 17%, перевищивши досягнення таких лідерів світо-вої освіти, як США, Франція, Швеція, Нідерланди і Данія (від 10 до 15%) і залишивши далеко позаду Італію і Японію (7%) [10].

Вступ до фармацевтичного факультету – дуже склад-на та тривала процедура. Вступних іспитів у бри-танських університетах немає. Підготовку до всту-пу в університет починають із 15-16 років в остан-ньому класі середньої школи, після закінчення якої школярі здають іспити на одержання сертифікату GСSЕ. При добрих результатах їх переводять у стар-шу школу, де вони продовжують навчання ще 2 роки. У старшій школі обирається 2-5 предметів, які будуть вивчатися в університеті, з яких складають заключ-ний тест А-levе1. А-levе1 оцінюється за семибальною шкалою: А, В, С, Д, Е. F, G (найвища оцінка – А).

Наприклад, для вступу на фармацевтичний фа-культет Манчестерського університету необхідно зда-ти один іспит А-levе1 на «відмінно» і два – на «до-бре», тобто набрати АВВ. Для вступу в Кембридж або Оксфорд потрібно ААА, а іноді АААА.

Більшість медичних і фармацевтичних універси-тетів в Англії є державними, але не безкоштовними. Витрати на навчання у Великобританії для інозем-

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІКА ФАРМАЦІЇ 17

них студентів складають: вартість навчання, підруч-ників, плата за житло та харчування, витрати на тран-спорт, комунальні послуги та розваги. Вартість на-вчання залежить від університету та обраної спеці-альності. Для іноземних студентів, які бажають отри-мати фармацевтичну освіту, академічний рік коштує від 7 до 10,5 тис фунтів (без врахування проживан-ня і т. ін.) [2].

Першим щаблем вищої освіти є ступінь бакалав-ра (BachelorDegree). Ступінь бакалавра присуджуєть-ся через три або чотири роки навчання за спеціалі-зованою фармацевтичною програмою на денному від-діленні університету або коледжу. Цей ступінь до-зволяє одержати роботу у середній ланці приватної або державної компанії, промислового підприємст-ва або у приватній практиці. Ступінь бакалавра є необ-хідною умовою для продовження навчання на піс-лядипломному (Роstgraduate) рівні освіти за програ-мами магістратури та докторантури [1].

Усього в Англії 19 фармацевтичних шкіл, що є ек-вівалентами наших факультетів при університетах. Програми навчання у всіх фармацевтичних ВНЗ акре-дитовані Королівським Фармацевтичним Товарист-вом і охоплюють усі основні фармацевтичні дисци-пліни [7].

В Англії існують рейтинги як університетів, так і самих фармацевтичних шкіл, які враховують такі показники, як рівень викладання, репутація школи, рівень забезпеченості роботою після закінчення то-що. Ці фактори, як правило, відіграють ключову роль для абітурієнтів у виборі факультету для отримання освіти [4, 7].

Згідно з рейтингом провідну позицію за рівнем освіти займає фармацевтична школа з Манчестера.

Наприклад, у школі фармації Манчестерського університету термін навчання в бакалавраті стано-вить 3 роки, випускник отримує ступінь бакалавра фармацевтичних наук. Останній (четвертий) рік – це навчання за магістерською програмою, після за-вершення якої випускник отримує ступінь магістра фармацевтичних наук. Виділяють дві програми, орієн-товані на: а) дослідницьку діяльність і б) на підви-щення професійного рівня за однією з спеціалізацій.

Англійські фармацевти вивчають теоретичний курс за фахом «Фармація» протягом чотирьох років, а протягом п’ятого проходять обов’язкову практику поза межами навчального закладу.

З першого року навчання і до закінчення навчаль-ного закладу за кожним студентом закріплюється його особистий академічний куратор. Як правило, у кожно-го куратора не більше 5-6 студентів. Типовий усеред-нений розклад занять на тиждень складається з 5-6 год лекцій, 10-15 год практичних занять та 2 год семіна-ру або консультації. Заняття починаються о 9 ранку і закінчуються о 17 годині вечора за винятком одно-го дня. Це вільний час для занять спортом або ви-рішення оперативних поточних навчальних питань. Також багато часу виділяється студентам для само-підготовки і роботи в бібліотеках, де вони викону-ють різні проекти та курсові роботи.

Бібліотеки мають великий книжковий фонд і ос-нащені за останнім словом техніки. Кожен студент може придбати підручник або нові спеціалізовані ви-дання, які коштують дуже дорого.

Крім навчального процесу університети проводять велику наукову роботу. У кожного є свої напрямки досліджень, які спонсують різні міжнародні фонди або великі фармацевтичні компанії. У процесі навчання студенти самі обирають свою подальшу спеціаліза-цію. Найбільш успішні у наукових проектах можуть продовжити дослідницьку роботу, інші – вибирають виробництво, а треті – роботу госпітального прові-зора або провізора загальної практики. Ті, хто пла-нує працювати в госпіталі або аптеці (близько двох третин випускників), направляються на річну прак-тику. Госпітальний фармацевт бере участь у регуляр-них лікарняних обходах разом з лікарем, корегує терапію, контролює стан пацієнтів. Стосовно інших такі вимоги не висуваються, тому вони можуть при-ступати до роботи після закінчення четвертого року навчання, однак у промисловості висока конкурен-ція і важко знайти роботу.

Кожен семестр знання перевіряються за допо-могою тестів, і на кожному факультеті вони різні: практичні, письмові та змішані. Після закінчення скла-дається останній вирішальний реєстраційний іспит, після чого випускників включають у реєстр фарма-цевтів, і вони одержують реєстраційний сертифікат від Королівського Фармацевтичного Товариства, що дає право практикувати.

Регулярні конференції та обов’язкові курси лекцій для практичних фармацевтів мають на меті обговорен-ня нових схем лікування, переваг і недоліків терапії різних патологій, використання нових медикаментів і їх клінічних та фармакоекономічних ефектів у по-рівнянні з традиційною терапією, а також результатів клінічних досліджень лікарських препаратів. Фору-ми британських фармацевтів в інтернеті насичені інформацією про різні клінічні ситуації з рекомен-даціями найбільш ефективних комбінацій і схем лі-кування.

Навчальний план на прикладі школи фарма-ції Манчестерского університету

Ступінь: бакалавр фармацевтичних наук, термін навчання – 3 роки.

Ступінь: магістр фармацевтичних наук, термін навчання: 1 рік після одержання ступеня бакалавра.

Ця програма навчання схвалена Королівським Фармацевтичним Товариством.

На останньому семестрі 4-го року навчання на вибір пропонується:• проведення власних лабораторних досліджень;• написання дисертації (дослідницька робота).

У Великобританії спеціалізована вища освіта. При навчанні на фармацевтичному факультеті Британсь-кого університету студент вивчає тільки ті дисциплі-ни, які мають відношення до обраної спеціальності. Традиційно фармацевтична освіта концентрується і підрозділяється на 4 окремих модулі: хімія, фарма-цевтика, фармакологія, фармакогнозія.


Велика увага на теперішній час приділяється ви-вченню клінічної фармації. Це пов’язано з тим, що найближчим часом фармацевти у Великобританії на-рівні з лікарями і медсестрами будуть мати право ви-писувати рецепти.

Крім курсу фармацевтичної, аналітичної хімії, фізіології, фармакології, біохімії, фармацевтичної тех-нології ліків, мікробіології в багатьох фармацевтич-них школах викладається радіофармація, курс ра-

ціонального харчування та його вплив на здоров’я, імунологія, біофармація, навички професійного спіл-кування, фармацевтичні розрахунки та фармацевтич-не законодавство [6, 8].

Враховуючи те, що у кожній аптеці встановле-на комп’ютерна система, за допомогою якої ведеть-ся база даних пацієнтів, що враховує відпуск ліків конкретному пацієнтові та можливі взаємодії ліків, фармацевтів готують до такої щоденної роботи ще зі шкільної лави. Навчальний курс, крім загальної теорії, побудований на конкретних клінічних випад-ках, що дає студентам уявлення не тільки про сучас-ні схеми терапії, але й про раціональне лікування. Така підготовка відіграє істотну роль особливо для тих, хто вибрав для себе кар’єру госпітального фар-мацевта, який бере участь у регулярних лікарняних обходах разом з лікарем, займається корегуванням терапії, контролем за станом пацієнтів.

Траволікування вважається альтернативною ме-дициною і не знаходить значного поширення, тому вивчення фармакогнозії і латинської мови відбуваєть-ся не у всіх фармацевтичних школах (рецепти ви-писуються англійською мовою).

Маркетинг взагалі не викладається в рамках фар-мацевтичної освіти, тому що його глибоко можна ви-вчити в курсі управління після одержання основної спеціальності. Однак навчальні програми фармацев-тичних шкіл постійно переглядаються і поліпшують-ся з урахуванням все зростаючих вимог часу.

У процесі навчання поряд із традиційними лек-ціями велика увага приділяється сучасним методам з ефективною подачею знань за допомогою новітніх технічних засобів. Лекції і заняття супроводжують-ся інтерактивними та відеоматеріалами, а також з ви-користанням комп’ютерних програм, розроблених як у самих університетах, так і на замовлення. У ході занять значна увага приділяється розвитку навичок комунікації у студентів за допомогою візуальних і усних презентацій, рольових ігор.

Фармацевтична практика починається з першо-го курсу (медична рецептура, виготовлення лікарських засобів, надання консультаційної допомоги пацієн-там, соціальні аспекти фармації). На старших курсах студенти проходять терапевтичну практику та прак-тику з клінічної фармації. На останньому курсі сту-денти проходять фармацевтичну практику під конт-ролем персонального керівника. Керівник повинен по-дати звіт Королівському Фармацевтичному Товари-ству про досягнення студента за час проходження прак-тики. Практика на останньому курсі триває в залеж-ності від обраної спеціалізації від 2 до 7 міс [3, 9].

Після отримання ступеня магістра фармації для надання права на власну фармацевтичну практику випускник протягом одного року повинен пройти практику з суспільної і промислової фармації, потім здати іспит Королівському Фармацевтичному Това-риству на підтвердження професійної кваліфікації. Тільки після цього він стає членом Королівського Фармацевтичного Товариства і здобуває право на власну фармацевтичну практику.

Таблиця

Навчальний план фармацевтичного факультету Манчестерського університету

Бакалавр фармацевтичних наук

1 рік

Дисципліни Кредити

Роль фармацевта в суспільстві 1

Фармацевтичні навички, уміння 2

Основи органічної хімії 2

Основи біології 1

Основи фізики 2

Клітинна біологія 1

Фізіологія, патологія і фармакологія 2

Лікарська і біологічна хімія 2

Фізико-хімічні особливості лікарських препаратів

2

Правила безпеки при роботі в лабораторії

1

Математика 1

Статистика 1

Фармацевтична практика 2

2 рік

Фармацевтичний аналіз 2

Готування лікарських препаратів 2

Фармакокінетика 2

Фармакологія 2


Фізіологія 1

Медична патологія і фармакологія 2


3 рік

Менеджмент 1

Фармацевтичне законодавство 1


Інфекційні захворювання 3

Лікарська і біологічна хімія 2

Фізіологія, патологія і фармакологія 2


Фармацевтична опіка 2

Клінічна фармація 1

Готування лікарських препаратів (2) 1

Магістр фармацевтичних наук

4 рік

Сучасні фармацевтичні науки 19

Семінари 7


Післядипломна освіта

Ступінь магістра (Маstеr Degrее). Є дві вели-кі групи програм, націлені на одержання ступеня магістра. Ці програми орієнтовані на дослідницьку діяльність, або навчальні програми орієнтовані на підвищення професійного рівня за однією зі спеці-алізацій [5].

Навчальні магістерські програми організовані та-ким чином, що після 8-9 міс лекцій і семінарів скла-даються іспити, а потім студенти протягом 3-4 міс виконують дипломний проект. За результатами іспи-тів і захисту дипломної роботи присвоюється сту-пінь магістра фармацевтичних наук.

Ступінь магістра-дослідника. Часто називають магістром філософії М.Рh (Маstеr оf Philosophy). Щоб одержати цей ступінь, потрібно протягом 1-2 рр. під керівництвом професора проводити самостійну на-уково-дослідну роботу. За результатами досліджен-ня присвоюється ступінь магістра. Як правило, сту-

денти не закінчують освіту на цьому щабелі, а про-довжують свою дослідницьку роботу з метою одер-жання ступеня доктора.

Ступінь доктора (доктори філософії – Docto-ralor Ph Degree). У Великобританії більшість про-грам, що виконуються для одержання ступеня док-тора, – це чисто дослідницькі проекти. Ніяких лекцій або навчальних семінарів зазвичай не проводиться. Науковий керівник, у лабораторії або на кафедрі якого здобувач працює для одержання ступеня доктора, ви-значає тему наукового дослідження і забезпечує не-обхідні для цього можливості (робоче місце, осна-щення і матеріали). Для завершення дослідницької програми необхідно 2-3 рр. До кінця цього періоду здобувач повинен опублікувати отримані результати в офіційних звітах, у наукових або спеціалізованих журналах і за опублікованими матеріалами написа-ти дисертацію. Ступінь доктора філософії присвою-ється після успішного захисту дисертації.


1. Accreditation Council for Pharmacy Education, Accreditation Standards and Guidelines for the Professional Program in Pharmacy Leading to the Doctor of Pharmacy Degree. Effective July 1, 2007.

2. Administration of Experiential Education. Accessed June 6, 2003.

3. Asheville Institute on General Education. Accessed June 4, 2003.

4. Harralson A.F. // Am. J. Pharm. Educ. – 2003. – Vol. 67. – P. 112-25.

5. Jef Cain, Eleonora R. Bird, Mikael Jones // Am. J. Pharm. Educ. – 2008. – Vol. 72 (4). – Article 76.

6. Karen J. McConnell, Carey Newlon, Jeannine Dickerhofe // Am. J. Pharm. Educ. – 2009. – Vol. 73 (5). – Article 87.

7. Michael Hal Sosabowski, Paul R. Gard // Am. J. Pharm. Educ. – 2008. – Vol. 72 (6). – Article 130.

8. Nancy Fjortoft // Am. J. Pharm. Educ. – 2007. – Vol. 71 (6). – Article 112.

9. Short-term and long-term college/school planning. Accessed June 6, 2003.

10. Therese I. Poirier, Cathy Santello // Am. J. Pharm. Educ. – 2010. – Vol. 74 (2). – Article 23.

УДК 615.1:378АНАЛИЗ СИСТЕМЫ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКОГО ОБРАЗОВА-НИЯ ВЕЛИКОБРИТАНИИС.В.Огарь, В.П.ЧерныхСтатья посвящена исследованию высшего фармацевтического об-разования Великобритании. Британское фармацевтическое обра-зование нацелено на подготовку затребованных на рынке труда специалистов и отличается высокой практичностью. Специалист, который получил высшее фармацевтическое образование в Велико-британии, хорошо подготовленный для практической деятельно-сти в странах Британского содружества. Очевидно, что прекрасно ориентируясь в национальных особенностях фармацевтического бизнеса, он не сможет работать сразу в условиях Украины с вы-писанными на латыни рецептами и ориентироваться в популяр-ных у нас прописях с использованием лекарственного раститель-ного сырья. Кроме того, британские фармацевты (как и врачи) ори-ентируются в лекарственных препаратах по международным на-званиям, а не по торговым (как принято у нас). Значительно от-личается и законодательная база, которая регулирует аптечную деятельность. Украинская система образования обязана готовить умных и инициативных специалистов в условиях общества и от-расли, которые развиваются, и как следствие, давать более глубо-кие и универсальные знания, которыми бы мог воспользоваться специалист, находясь в разных ситуациях. В техническом плане, бесспорно, британские вузы оснащены лучше, но эта разница, например, с Национальным фармацевтическим университетом, не является разительной.

UDC 615.1:378THE ANALYSIS OF PHARMACEUTICAL EDUCATION IN GREAT BRITAINS.V.Ogar, V.P.ChernykhThe article deals with the UK higher pharmaceutical education. The British pharmaceutical education aimed at preparing the requested labour market specialists and is highly practical. The specialist with the higher pharmaceutical education received in the UK is well prepared for practice in the Commonwealth. Obviously, well ori-ented in the national characteristics of the pharmaceutical business, he will not be able to operate in our environment with the pre-scriptions written in Latin and be fully conversant in our popular formulas, in which medicinal plants are used. In addition, British pharmacists (and doctors) are oriented in the medicines by inter-national names, but not by trade names (as we get used). the leg-islative framework that regulates the pharmacy activities is also signifi cantly different. Our education system must train smart and motivated professionals in the conditions of the society and the branch that are developing, and as a consequence, give the more profound and universal knowledge that can be useful for a spe-cialist in different situations. In technical terms, no doubt, British universities are better equipped, but this difference compared with the National University of Pharmacy is not striking.


Рекомендована д.ф.н., професором З.М.Мнушко

УДК 615.281:616.921.5:339.13

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ ПРОТИВІРУСНИХ ПРЕПАРАТІВ ТА ІМУНОСТИМУЛЯТОРІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГРИПУ

А.С.Немченко, Л.С.Симонян


Наведені результати маркетингового аналізу вітчизняного арсеналу противірусних препа-ратів та імуностимуляторів для лікування гри-пу за 2009-2011 рр. Проведено аналіз даних ре-єстрації противірусних препаратів. Виявлені лідери з продажу противірусних препаратів в епідемічному сезоні. Встановлена динаміка ро-сту коефіцієнтів ліквідності противірусних пре-паратів та імуностимуляторів на вітчизняно-му оптовому ринку. З появою нового поколін-ня противірусних препаратів озельтамівіру та занамівіру, які є інгібіторами нейрамінідази, з’явилась необхідність у перегляді стратегій лікування грипу. Перевага цих препаратів по-лягає в тому, що вони є ефективними при лі-куванні як вірусу типу А, так і вірусу типу В.

Вибір раціональної протигрипозної терапії визна-чається існуючими рекомендаціями та стандартами лікування. На теперішній час існує порівняно неве-лика кількість специфічних противірусних засобів [10]. Такий стан зумовлений, по-перше, особливос-тями реплікації вірусів, по-друге, здатністю вірусів грипу до мутації і відповідно зменшення чутливості до певних лікарських препаратів. Світовий фарма-цевтичний ринок противірусних препаратів є досить ди-намічною структурою [4, 6, 12]. Важливою характе-ристикою противірусних препаратів повинна бути економічна доступність, визначальною складовою якої

є ціна на ЛЗ. У зв’язку із вищевикладеним раціональ-ний вибір, перш за все, противірусних препаратів для ефективної фармакотерапії грипу є актуальним.

На теперішній час в Україні дослідження сучас-ного стану фармацевтичного ринку противірусних препаратів та імуностимуляторів, а також їх цінових характеристик, які були представлені на вітчизня-ному ринку з 2009 по 2011 роки, детально не про-водились.

Метою дослідження є оцінка фармацевтичного ринку противірусних препаратів та імуностимуляторів, виявлення лідерів країн-виробників, співвідношен-ня препаратів іноземного та вітчизняного виробниц-тва, а також аналіз цінових характеристик препара-тів цієї групи [10].

Результати та їх обговоренняСучасні противірусні препарати, які застосову-

ються для лікування грипу, за механізмом дії ділять-ся на дві групи:• ЛЗ, які безпосередньо порушують реплікацію

вірусу;• ЛЗ, які модулюють імунну систему організму

пацієнта.До першої групи відносять амантадин, занамі-

вір, озельтамівір, римантадин, арбідол (всі зазначе-ні препарати дозволені до медичного застосування в Україні) [2, 5, 7, 9].

За даними Державного експертного центру Мі-ністерства охорони здоров’я України станом на жов-

Таблиця 1

Аналіз даних реєстрації (жовтень 2011 р.) противірусних препаратів та імуностимуляторів згідно з МНН та торговими назвами

АТС код МНН препарату

Кількість зареєстрованих торгових назв

Питома вага, %

без урахування форм випуску без урахування форм випуску

Противірусні засоби прямої дії та імуностимулятори

J05АС02 Римантадин 5 13,5

J05AH02 Озельтамівір 8 21,6

J05AХ10 Амізон 4 10,8

J05AX11 Арбідол 3 8,1

L03AВ05 Інтерферон 12 32,4

L03AX17 Кагоцел 1 8,1

L03AX17 Аміксин 2 5,4

Всього 35 100


тень 2011 р. в Україні було зареєстровано 35 тор-гових назв препаратів противірусної дії без ураху-вання форм випуску, з яких 15 торгових назв склали противірусні препарати прямої дії, 17 – інтерферо-ни, 3 – імуностимулятори (табл. 1).

Як видно з даних, наведених у табл. 1, найбіль-шу питому вагу в структурі зареєстрованих торго-вих назв противірусних препаратів та імуностиму-ляторів мали групи інтерферону, озельтамівіру та римантадину.

Аналіз зареєстрованих торгових назв противірус-них препаратів стосовно фірм-виробників показав, що основну частку асортименту формують препарати за-кордонних фармацевтичних компаній. Кількість пре-паратів за країнами-виробниками противірусних ліків та імуностимуляторів, які зареєстровані на вітчиз-няному фармацевтичному ринку станом на жовтень 2011 року, представлені на рис. 1.

Співвідношення торгових назв противірусних пре-паратів іноземного та вітчизняного виробництва скла-дає 66,5:33,5%%. Препарати противірусної дії вітчиз-няного виробництва зареєстрували шість компаній: «Фармак», «ІНТЕРХІМ», «Київмедпрепарат», «Здо-ров’я», «Червона зірка», «Фармацевтична фірма «Дар-ниця» [1, 4].

У ході дослідження нами були проаналізовані коефіцієнти ліквідності цін на противірусні препа-рати для лікування грипу протягом 2009-2011 рр. (табл. 2). Коефіцієнт ліквідності відображає ступінь конкуренції на фармацевтичному ринку та характе-ризує доступність препарату.

Суттєве збільшення цін на противірусні препа-рати та імуностимулятори спостерігалось у 2009 р., що було зумовлено значним підвищенням епідеміч-ного порогу в Україні [3, 13]. В цей період на вітчиз-няному фармацевтичному ринку виникли проблеми в забезпеченні населення противірусними препарата-ми та імуностимуляторами внаслідок значного пере-вищення попиту над пропозицією. Це свідчить про неготовність системи охорони здоров’я до пандемії грипу.

Зростання цін пояснюється домінуванням на віт-чизняному фармацевтичному ринку імпортних про-тивірусних препаратів, вартість яких залежить від ко-ливання курсу валют. У той же час вартість противі-русних препаратів вітчизняного виробництва також збільшується, що часто пов’язано зі специфікою ві-тчизняного виробництва ЛЗ, яке суттєво залежить від закупівлі імпортних субстанцій [6, 8, 11].

Рис. 1. Кількість противірусних препаратів та імуностимуляторів, зареєстрованих у деяких країнах світу та в Україні

(жовтень 2011 р.).

Таблиця 2

Аналіз коефіцієнтів ліквідності цін на противірусні препарати та імуностимулятори за 2009-2011 рр.

Найменування та форми випускуФірма-виробник,

країна

2009 рік 2010 рік 2011 рік

C liq C liq C liq

J05АС02 Римантадини

Римантадин табл. 50 мг №20 Червона зірка (Україна) 0,752 0,847 0,32

J05AH02 Озельтамівір

Тамівір капс. 75 мг №10AllMed International

(США)0,05 0,016 0,07

Таміфлю капс. 75 мг №10 Roche (Швейцарія) 0,378 0,113 0,01

J05AХ Інші противірусні засоби

Амізон табл. п/о 125 мг №10 Фармак (Україна) 2,725 0,431 0,02




Аміксин® IC табл. п/о 0,06 г №3 ІнтерХім (Україна) 0,374 0,314 0,03




Арбідол табл. п/о 100 мг №10 Дальхімфарм (Росія) 0,817 1,74 0,01

Арбідол табл. п/о 50 мг №10 Дальхімфарм (Росія) 0,687 0,687 0,03

Арбідол капс. 100 мг №10 Дальхімфарм (Росія) 0,005 0,225 0,05

Кагоцел® табл. 12 мг контурн. чарунк. уп. №10

Ніармедик Плюс (Росія) 0,75 0,234 0,02


Коефіцієнт ліквідності у 2011 р. не перевищує 0,5%, що характеризує стан конкуренції на ринку противірусних препаратів як стабільний на відміну від 2009 р. та 2010 р., де 0,5% перевищує 60% усьо-го числа зареєстрованих препаратів та 33% препа-ратів відповідно.

Узагальнюючи отримані дані розрахунків, мож-на зазначити, що протягом досліджуваного періоду з 2009 по 2011 рр. частка продажу противірусних пре-паратів та імуностимуляторів збільшилась на 13,3%. Стан вітчизняного фармацевтичного ринку в 2011 р. в порівнянні з 2009 р. є досить прийнятним для спо-живачів.

ВИСНОВКИ1. Аналіз даних державної реєстрації ЛЗ за гру-

пою противірусних препаратів показав, що найбіль-

шу питому вагу мають препарати озельтамівіру (21,62%) та римантадину (13,51%). Позитивним є те, що дані препарати є ефективними при лікуванні як вірусу типу А, так і вірусу типу В.

2. Аналіз ринку показав, що серед зареєстрова-них в Україні противірусних препаратів упродовж досліджуваного періоду відмічається домінування лікарських засобів іноземного виробництва – 66,5% (відповідно вітчизняного виробництва – 33,5%).

3. Варіація розрахованих коефіцієнтів ліквідності противірусних препаратів свідчить про значний темп росту цін у 2009 р. через значне підвищення епідеміч-ного порогу та недостатню кількість ліків на ринку. Дані за 2011 р. не перевищували 0,5%, що характери-зує стан конкуренції противірусних препаратів на вітчизняному фармацевтичному ринку як стабільний.


1. Бліхара В.Є., Чумака В.Т., Мальцева В.І. та ін. // Державний формуляр лікарських засобів України. – 2011. – №3. – С. 554-575.

2. Вікторов О.П., Широбоков В.П., Матвєєва О.В., Логвіна І.О. // Часопис. – 2010. – №2. – С. 76.

3. Гриневич О.Й., Маркович І.Г. // Здоров’я нації. – 2010. – №4. – С. 30-36.

4. Лоскутов И.А. // Мед. журн. для практикующих врачей. – 2011. – №5. – С. 25-28.

5. Маркович І.А. // Аптека. – 2010. – №740. – С. 40.

6. Angulo F.J., Swerdlow D.L. // Emerg. Infect. Dis. – 2009. – Р. 1413.

7. Echevarria-Zuno S., Mejia-Arangure J.M., Mar-Obeso A.J. et al. // Lancet. – 2009. – №374. – Р. 2072-2079.

8. Engl N., Med J. // Emergence of infl uenza A (H1N1) virus in humans. – 2009. – Vol. 52, №2. – Р. 2605-2615.

9. Garten R.J., Russell C.A. //Antigenic and genetic characteristics of swine-origin infl uenza. – 2009. – Vol. 39, №1. – Р. 197-201.

10. Koliou M., Soteriades E.S., Toumasi M.M. // Euro Surveill. – 2009. – №14 (33). – Р. 19312.

11. Lackenby A., Moran Gilad J., Pebody R. // Epidemiol. infl uenza. – 2011. – Vol. 15, №16. – P. 5.

12. Ohtake S., Miyawaki S., Fujita H. et al. // Blood. – 2011. – Vol. 117, №8. – Р. 2112-2134.

13. Perez-Padilla R., de la Rosa-Zamboni D., Kimby B. et al. // Pneumonia from swine-origin infl uenza. – 2009. – №3. – P. 680-689.

УДК 615.281:616.921.5:339.13РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКОГО РЫНКА ПРОТИВОВИРУСНЫХ ПРЕПАРАТОВ И ИММУ-НОСТИМУЛЯТОРОВ ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ГРИППАА.С.Немченко, Л.С.СимонянПриведены результаты маркетингового анализа отечественно-го арсенала противовирусных препаратов и иммуностимуляторов для лечения гриппа за 2009-2011 гг. Проведен анализ данных регистрации противовирусных препаратов. Выявлены лидеры продаж противовирусных препаратов в эпидемическом сезоне. Установлена динамика роста коэффициентов ликвидности про-тивовирусных препаратов и иммуностимуляторов на отечествен-ном оптовом рынке. С появлением нового поколения противо-вирусных препаратов озельтамивира и занамивира, которые являются ингибиторами нейраминидазы, появилась необходи-мость в пересмотре стратегий лечения гриппа. Преимущество этих препаратов заключается в том, что они являются эффек-тивными при лечении как вируса типа А, так и вируса типа В.

UDC 615.281:616.921.5:339.13THE RETROSPECTIVE ANALYSIS OF THE PHARMACEUTI-CAL MARKET OF ANTI-VIRAL MEDICINES AND IMMU-NOSTIMULATORS FOR TREATING INFLUENZAA.S.Nemchenko, L.S.SymonyanThe results for 2009-2011 marketing analysis of domestic arsenal of anti-viral medicines and immunostimulators for treating infl u-enza are presented. The analysis of the registration data of anti-viral medicines has been conducted. The sales leaders among the antiviral medicines of the epidemic season have been determined. Dynamics of the liquidity indexes growth as for the anti-viral medicines and immunostimulators at the domestic bulk market has been observed. The need of reconsidering the strategies of the in-fl uenza treatment has appeared within the introduction of a new generation of anti-viral medicines like Ozeltamivir and Zanamivir (neuraminidase inhibitors). The advantage of the medicines above mentioned is in their effi ciency in the treatment of both A-type and B-type viruses.


Рекомендована д.ф.н., професором А.С.Немченко

УДК 615.1:661.12:338.5:380/382

НООФАРМАЦЕВТИЧНІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ ФАРМАЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ У ТЕОРІЇ, ПРАКТИЦІ ТА НАВЧАННІ (ПАВУТИННО-НАВІГАЦІЙНІ МЕТОДИ МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ ЦІН З ЕМЕРДЖЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ В ЕМПІРИЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ)

Г.В.Загорій

Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.ШупикаАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Встановлені формоутворюючі складові струк-тури ціноутворення на лікарські засоби від виробника – реалізатора – споживача. На ве-дені графологічні алгоритми складання (моде-лювання) ціни з різними умовами (цінових ма-ячків). Сукупність методів багатоваріантної конструкції в моделюванні структури ці ни – важливий крок у фармаекономіці для забезпе-чення населення України ефективними, якіс-ними і доступними за ціною лікарсь кими за-собами вітчизняного виробника.

Фармаекономічне обгрунтування структури ці-ни не повинно розглядатися без взаємозв’язку витрат на виробництво ліків, промоцію, оптову та роздріб-ну реалізацію, у тому числі вартості витрат на суб-станції, допоміжні речовини, високотехнологічні та інноваційні процеси при розробці, створенні нових ліків та їх подальша доля в перспективі реаліза-ції. Разом з тим бізнес виробника дуже часто роз-глядається уособлено, без врахування витрат ди-стриб’ютора, аптеки (складу). На жаль, інтереси в триангулярному колі: розробник – виробник – ре-алізатор, в центрі якого сфокусована увага на пацієн-та, не збалансовані, не враховані їх платоспромож ні можливості як останнього споживача, на якому за-кінчується процес виробництва [1-3, 6, 9].

Декларування намірів щодо врахування витрат на модернізацію підприємств, оптимізацію техно-логії управління та раціональне розміщення і вико-ристання високопрофесійних кадрових ресурсів (різ-ного рівня), витрат на систему управління якістю не має шансів на перспективу здійснення у разі дисба-лансу їх інтересів.

Однак потребує додаткових витрат, що роздра-товує споживача та мінімізує його можливості. Усе це потребує оптимізації виробництва, націленого на аналіз ціноутворення та здешевлення ліків, а не де-кларування намірів. Основним у даному процесі є визначення собівартості продукції та справедливий

розподіл обгрунтованої маржі (чистого прибутку) серед учасників фармацевтичного ринку на користь пацієнта [1, 7-10, 17].

Отже, при складанні декларації (як це передба-чено відповідною Постановою Кабінету Міністрів України) на першій сходинці (етапі) становлення собівартості виробника продукції, послуг врахову-ються ці об’єктивні та обгрунтовані чинники за принципом «вартість – якість». Слід зазначити, що приховані недоліки на первинному етапі формуван-ня собівартості (ціни) проявляються у декларуванні інколи необгрунтованих витрат на утримання пер-соналу за умов їх нераціонального використання та необгрунтовано завищеної кількості персоналу, зо-крема, на наш погляд, медичних і фармацевтичних представників та інших кадрів.

Одночасно логічний алгоритм обгрунтування і декларацій формоутворюючих витрат складає про-зору, об’єктивну, раціональну взаємовигідну стар-тову базу для встановлення оптової ціни (а не аб-страктної, неконтрольованої ціни виробника або реалізатора). Слід зазначити, що оптово-відпускна ціна виробника складається з суми витрат, які фор-мують собівартість (матеріальні витрати на субстан-цію, допоміжні речовини, оплата праці, обов’язкові відрахування та ін.), додавши рівень маржинарного показника (маржі – чистого прибутку), який вста-новлюється державою для окремого переліку ЛЗ і залишається у розпорядженні виробника продукції, послуг (освітянських послуг) – це 15,0% (для ви-робника) [1].

Наступним одним з ключових факторів фор-моутворюючих цінову структуру на життєво необ-хідні лікарські засоби [VEN – група: V – Vita (жит-тя); E – Essentiale (необхідні); N – Nonessentiale (рекомендовані)] – це формування обертових ви-трат [15, 16].

Структура нашої моделі первинної, теоретичної версії відображає як аксіоматичний метод побудови наукової теорії, за якою деякі складові, наприклад,


обов’язкові відрахування, визначені законом Украї-ни при прийнятті Державного бюджету, тобто при-ймаються без доведень, а всі інші складові вводять-ся за умов та певних логічних правил як гіпотетичні твердження первинно обгрунтованих доказів. Саме тому на рис. 1 зображені ціноутворюючі складові структури ціни лікарських засобів за аксіоматични-ми стандартними методами, викладеними в фарма-копеї, гіпотезами та припущеннями (проспективно-го бачення розвитку подій детермінованих різними обставинами), у тому числі фармакопейні вимоги, які також впливають на технологічні, економічні характе-ристики і терапевтичну ефективність [4, 11, 12, 14-19].

Отже перспективний розвиток гіпотези ціно-утворення на лікарські засоби, гранична вартість яких контролюється і не контролюється, але є про-зорою (на скільки це публічно дозволяється за рів-нем конфіденційності, секретності), складається з чотирьох рівнів (зон): А, Б, В, Г (повідомлення 1).

Розглядаючи кожен з рівнів у зворотному поряд-ку (для зручності), починаючи з центру кола: зона «Г» – витрати виробника (собівартість продукції, послуг) + «В» – частка маржі (чистого прибутку) виробника, а разом Г + В складає оптово-відпускну ціну виробника, яка для групи VEN встановлюється державою.

Наступним показником ціноутворюючої скла-дової «Б» є обертові витрати, тобто витрати по реа-лізації товарів (послуг), а разом з оптовою ціною виробника (Г + В) визначають собівартість лікарсь-ких засобів аптеки (реалізатора, дистриб’ютора). «А» (lim – max) – гранична ціна роздрібної реаліза-ції життєво необхідного переліку лікарських засо-бів (рис. 1).

Щодо вдосконаленої теорії та практики моделю-вання складових у системі ціноутворення слід під-креслити, що будь-яке рішення, на чому ми ще раз наголошуємо, залежить від досвіду, знань, які фор-

Рис. 1. Блок-схема системи взаємоутворюючих емерджентних властивостей та зв’язків у системі формування структури регульованих (вільних) цін на лікарські засоби (павутинно-навігаційний формат сітчастої мережі в емерджентному середовищі).


мують компетентність та високопрофесійну здат-ність персоналу до вирішення як тривіальних, так і складних завдань суб’єкта діяльності і суспільства в цілому. Отже, першоосновою загальної ефектив-ності стає саме ефективність діяльності персоналу, його підготовка, перепідготовка та удосконалення. Якість і ефективність виробництва ЛЗ напряму за-лежить від якісного виконання певної роботи*, по-в’язаної з кваліфікацією** працівника за відповід-ною професією***, тобто сукупності його знань, умінь, навичок, досвіду, якими він оволодів під час академічного навчання та набув у результаті прак-тичної діяльності, працюючи протягом певного часу за спеціальністю, що набуває вирішального значен-ня у досягненні мети. Будь-який елемент структури, що в сукупності розглядається, у тому числі профе-сійна компетентність персоналу, в системі коорди-нат ноофармації вносить нову якість цінностей чи розвитку подій на фармацевтичному ринку України або у результаті професійного нігілізму дискреди-тує ідею, гальмує або прискорює інноваційні про-цеси так необхідні для розвитку суспільства. Отже у цьому сенсі в будь-якому процесі модернізації, ре-конструкції, розробки, втілення і реалізації сучас-них технічних, технологічних, фармаекономічних, організаційних тенденцій вирішальну роль відіграє компетенція, професіоналізм персоналу та ясність цілі, свідоме переконання у вірності обраної мети суб’єкта діяльності. Такі критерії, обов’язки і відпо-відальність закладені у кваліфікаційних характери-стиках посад персоналу.

На жаль, до теперішнього часу розроблені нами проекти кваліфікаційних характеристик, посадових інструкцій, які визначають специфічні особливості окремих нововведених посад на ринку праці фарма-цевтичної галузі, залишаються лише рекомендація-ми ненормативно-правового характеру.

Саме тому моделювання професіограми компе-тентності персоналу виходить на перший план у ви-рішенні будь-яких складних питань.

Отже, як зазначають провідні науковці, думку яких ми повністю поділяємо, конструювання і моде-лювання компетенції знань, умінь, навичок мають бути у центрі уваги науковців і практиків і слугува-ти удосконаленню системи управління персоналом фармацевтичних компаній, фірм, підприємств, за-кладів практичної та промислової фармації взагалі, фармаекономіки та системи ціноутворення зокрема [3]. З цією метою нами створюється методологіч-ний інструментарій для моделювання реального розвитку та передбачення (прогнозування) подій на фармацевтичному ринку. Час вимагає прив’язки компетентності та знань до конкретних функцій, ви-значених кваліфікаційними обов’язками та посадо-вими інструкціями персоналу в умовах розвитку ноофармації. Проблема актуалізується з введенням

соціальної моделі медичного страхування та сімей-ної медицини в Україні [6, 7].

Продовженням нашого дослідження основних науково-методичних принципів формування систе-ми ціноутворення на лікарські засоби є стислий аналіз, інтерпретація та розвиток модельних схем-блоків системи взаємоутворюючих емерджентних вла-стивостей та зв’язків у системі формування струк-тури регульованих та вільних (нерегульованих) цін на лікарські засоби.

Модельну схему-алгоритм (рис. 1) конструю-вання ціни на ліки ми назвали «павутинно-навіга-ційний формат сітчастої мережі в емерджентно-му середовищі».

Позначаючи у цій павутинній канві цінові маяч-ки, легко встановити «навігаційний» маршрут ціно-вого коридору. Цінові маячки (вперше як термін вводиться нами) – це не що інше, як вихідні дані орієнтовних стартових, базових, передбачених, не-передбачених, прогностичних, регульованих або не-регульованих витрат, прибутків, обов’язкових (нор-мативних) відрахувань, повернення (реімбурсації) коштів за ліки, розподілу чистого прибутку (маржі) тощо. Комп’ютерні технології отримання даних за згаданими параметрами за лічені секунди дозволя-ють отримати результати як у числових значеннях величин на кожному етапі за виставленими маяч-ками, так і у графічному вигляді для оперативного використання і переконливої аргументації фактів у графічному зображенні при захисті або науково-об-грунтованому відстоюванні інтересів сторін.

На наступному етапі нашого дослідження ми моделювали систему ціноутворення за заданими маячками стартових (базових) показників системи ціноутворення на лікарські засоби у відповідності як з існуючою методикою, так і з власною конструкці-єю ієрархічної структури ціни на ліки.

На рис. 2 наведена спрощена версія моделі ме-тодик регульованого державою та вільного (нерегу-льованого) ціноутворення на лікарські засоби при різних вихідних позиціях виробника і реалізатора. Так, зона структури ціни від 1 до 5 позиції включ-но характеризує ідеальну структуру ціни. У цьому інтервалі, якщо показник ціни брати за 100% (або 100,0 грн), собівартість виробника ліків від загаль-ної роздрібної ціни складає 50,0% (50,0 грн); маржа (чистий прибуток) – 15,0% (15,0 грн). Отже, оптова ціна буде складати 65,0% або 65,0 грн. Залишкова частка в структурі стовідсоткової ціни ЛЗ на регу-льовану державою групу VEN – препаратів згідно з Переліком ліків, які частково або повністю заку-повуються (відшкодовуються) за державні кошти, складає 35,0% (35,0 грн). З п’ятої позиції до дев’ятої собівартість (виробничі витрати), а з 9 по 13 пози-цію поступово знижуються на 10,0%, складаючи в зоні 9-13 включно 40,0% від ціни роздрібної реалізації.

Примітка: * Робота – певні завдання та обов’язки, виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. ** Кваліфікація – здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної спрямованості. *** Професія – здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.


Таким чином, у цьому інтервалі виробник лишає у своєму розпорядженні лише додатковий прибуток за рахунок оптимізації виробництва (інноваційних прогресивних технологій), знижуючи рівень со-бівартості лікарських засобів. Одночасно в зоні 5-9 йде синхронне і поступове зниження собівартості до 40,0% у складі роздрібної ціни з пропорційним зниженням оптової ціни виробника для реалізатора (аптеки, дистриб’ютора). За таких умов аптечна ме-режа знижує роздрібну ціну на користь споживача ліків. З позиції 9 до 13 при умові зниженої собівар-тості продукції виробника лікарських засобів апте-ка (дистриб’ютор) має можливість отримати додат-ковий прибуток, поступово збільшуючи роздрібну ціну реалізації до межі, встановленої державою (ре-гульованої вартості).

У зоні 13-21 спостерігається спочатку різке зро-стання собівартості, а у точці 17 воно досягає кри-тичного максимуму (рівня), коли собівартість має рівне числове значення з встановленою оптовою ціною.

У цьому випадку фіксується критерій нульового по-рогу рентабельності. Однак на роздрібну мережу таке становище не впливає. В зоні позиції 17-21 відтво-рюється «статус-кво» для виробника ліків. На відмі-ну від попереднього, за аналогією розвитку ціноут-ворюючої події, надприбуток залишає за собою ре-алізатор (позиція 21-29), не здешевлюючи продукцію на користь пацієнта, споживача ліків. У зоні 21-25 аптека отримує сегментну частку надприбутку.

ВИСНОВКИВстановлені формоутворюючі складові структу-

ри ціноутворення на лікарські засоби від виробника – реалізатора – споживача. Наведені графологічні алго-ритми складання (моделювання) ціни за різних умов (цінових маячків). Сукупність методів багатоваріант-ної конструкції в моделюванні структури ціни – важ-ливий крок у фармаекономіці для забезпечення ефек-тивними, якісними і доступними за ціною лікарсь-кими засобами вітчизняного виробництва населен-ня України.


1. Бабський А.А. // Фармац. журн. – 2009. – №4. – С. 3-9.

2. Бабський А.А. // Фармац. журн. – 2009. – № 5. – С. 3-11.

3. Баранова І.І. // Вісник фармації. – 2010. – №1. – С. 11-13.

4. Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр» – 1-е вид. – Х.: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

5. Дмитрієвський Д.І. // Вісник фармації. – 2010. – №4. – С. 10-12.

6. Министерство здравоохранения Украины провело заседание итоговой коллегии // Аптечный аудит. – 2009. – №1. – С. 3.

7. Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах: Наказ МОЗ України від 16.12.2003 р. №584.

8. Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я: Наказ МОЗ України від 23.02.2000 р. №33.

9. Технология и стандартизация лекарств: Сб. науч. тр. – Т. 2. – Х.: ИГ «РИРЕГ», 2000. – С. 415-444.

10. Толочко В.М. Исследования по совершенствованию организации работы аптек клиник: Автореф: дис. ... канд. фармац. наук: 15.00.01. – М.: ВНИИФ МЗ СССР, 1979. – 17 с.

11. Фармацевтична енциклопедія / Під ред. В.П.Черних, І.М.Перцева. – К.: МОРІОН, 2010. – 1632 с.

12. Фармацевтична енциклопедія / Під ред. В.П.Черних, І.М.Перцева. – К.: МОРІОН, 2005. – 848 с.

Рис. 2. Спрощена модель регульованого державою та вільного (нерегульованого) ціноутворення на лікарські засоби.


13. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Метод. поради / Автор-упорядник Л.А.Пономаренко. – Бюл. ВАК України. – К., 2005. – 80 с.

14. Armstrong M.A. Handbook of Personnel Management Practice. – London: Kogan Page, 1995. – 585 p.

15. Hospitals at the 27 Members States of the European Union: Executive Summary 2008. – University Press, 2001. – 282 p.

16. EAHP (European Association of Hospital Pharmacists). Standing Committee of the Hospitals of the European Union (2002) Survey Report: Hospital Pharmacies in the European Union. – University Press, 2002. – 154 p.

17. Regulating Pharmaceuticals in Europe: Striving for Effi ciency, Equity. – Open 11. – University Press, 2004. – 394 p.

18. USP Pharmacopoeia. – 2-nd ed. – Rockville: The United Stade Pharmacopoeial, Inc., 2008. – 1519 p.

19. Williamson O.E. The Institutions and Governance of Economic Development and Reform. In the Mechanisms of Governance / O.E.Williamson. – Oxford: Oxford University, 2000. – 121 p.

УДК 615.1:661.12:338.5:380/382НООФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЕ НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ СИСТЕМЫ ФАРМАЭКОНОМИЧЕСКОГО АНА-ЛИЗА ЦЕНООБРАЗОВАНИЯ НА ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕД-СТВА В ТЕОРИИ, ПРАКТИКЕ И ОБРАЗОВАНИИ (ПАУТИН-НО-НАВИГАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ МОДЕЛИРОВАНИЯ СТРУК-ТУРЫ ЦЕН С ЭМЕРДЖЕНТНЫХ ПОЗИЦИЙ В ЭМПИРИЧЕС-КОМ ИССЛЕДОВАНИИ)Г.В.ЗагорийУстановлены формообразующие составные структуры цено об-разования на лекарственные средства от производителя – реа-лизатора – потребителя. Приведены графологические алгорит-мы составления (моделирования) цены с разными условиями (ценовых маячков). Совокупность методов многова риантной конструкции в моделировании структуры цены – важный шаг в фармаэкономике для обеспечения населения Украины эффек-тивными, качественными и доступными по цене лекарст вен-ными средствами отечественного производителя.

UDC 615.1:661.12:338.5:380/382NEOPHARMACEUTIC SCIENTIFIC-METHODICAL PRINCIP-LES OF THE PHARMOECONOMIC ANALYSIS SYSTEM FOR PRICE FORMATION OF MEDICINES IN THEORY, PRACTICE AND EDUCATION (NAVIGATION METHODS OF MODELING THE PRICE STRUCTURE BY MEANS OF EMERGENTIC PO-SITIONS IN EMPIRICAL RESEARCH)

G.V.ZagoryThe shape-generating components of the structure of price forma-tion for medicines from manufacturer, seller and customer have been determined. The graphological algorithms of modeling price marks have been given. Combined methods of multiple construc-tion in modeling the price structure is an important step in phar-moeconomics to provide the population of Ukraine with effective, high-quality and available medicines of domestic manufacturer.


Рекомендована к.ф.н., доцентом З.Р.Сафіуліною

УДК 615.254:001.891.5:339.13 (477)

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕПАРАТІВ ПРОСТАТОПРОТЕКТОРІВ, ПРЕДСТАВЛЕНИХ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИД.І.Дмитрієвський, М.М.Кобець, Ю.М.Кобець, Е.Ю.Ахмедов, Ю.О.Харькова


З метою забезпечення доступності для населен-ня ефективних, якісних та безпечних лікарських засобів проведено аналіз асортименту препа-ратів простатопротекторів, представлених на ринку України. Розглянуто основні тенденції розвитку вітчизняного ринку препаратів, що застосовуються при захворюваннях передмі-хурової залози. За результатами аналізу скла-дено асортиментний макроконтур цільового сегменту ринку. Асортимент простатопротек-торів включає багато фармакотерапевтичних груп, що дає можливість вибору препаратів як для лікарів, так і для пацієнтів.

Хронічний простатит (ХП) та доброякісна гіпер-плазія передміхурової залози (ДГПЗ) є одними з най-більш розповсюджених захворювань у чоловіків. Остан-нім часом в Україні, як і в цілому світі, ХП посідає одне з перших місць серед неспецифічних запальних захворювань статевих органів чоловіків репродук-тивного віку [5]. Згідно з даними більшості уроло-гів на ХП страждає 30-40% чоловіків. ХП викликає загальне ослаблення організму, зниження потенції, порушення емоційного стану та зниження працездат-ності, може призводити до безплідності [1, 12]. Остан-нім часом учені звертають увагу на те, що це захворю-вання «молодшає». Запалення передміхурової зало-зи з’являється у чоловіків, починаючи з 25 років. У теперішній час ДГПЗ спостерігається у 20% чолові-ків віком 40 років, у 70% – віком 60 років [1, 6]. За даними статистики України у 1990 р. кількість лю-дей, які страждають на захворювання органів сечо-статевої системи, становила 1224 тис., а у 2010 р. – 2138 тис. (рис. 1).

Світовий фармацевтичний ринок лікарських за-собів (ЛЗ), які застосовуються для лікування урологіч-них хворих, становить понад 200 млн доларів [13]. «Старіння» населення в багатьох країнах призведе до збільшення числа урологічних хворих та зростання потреби в ЛЗ для лікування цієї патології. Останнім часом на фармацевтичному ринку з’являються нові ЛЗ, які поліпшують якість життя урологічних паці-єнтів. Для лікування та профілактики захворювань сечостатевої системи використовують лікарські пре-парати (ЛП) різних фармакологічних груп, у тому чис-лі препарати простатопротектори (ПП) [9, 10].

Серед наукових праць, тісно пов’язаних з на-прямом досліджень, провідне місце займають робо-

ти таких учених як З.М.Мнушко [3], І.В.Пестун [3], Г.В.Зайченко [2], І.М.Риженко [2], Л.В.Яковлєва [5], Н.Б.Дрьомова [1], О.І.Овод [1] та ін.

За умов насичення вітчизняного фармацевтично-го ринку лікарськими засобами потрібно відзначи-ти, що ринок ПП в Україні розвивається, а в аптеках з’являється більш широкий асортимент цієї групи препаратів переважно імпортного виробництва. Ри-нок ПП є досить перспективним для вітчизняного виробника. Низький відсоток ПП вітчизняного ви-робництва зумовлює значну фінансову втрату для України.

Метою даної роботи є дослідження вітчизняно-го ринку ПП, що дозволить скласти уявлення про доступність фармацевтичної допомоги для хворих на ХП та можливості задоволення їх потреб у ліку-ванні, у тому числі ПП вітчизняного виробництва.

Матеріали та методиСпостереження за ситуацією на ринку здійсне-

но на підставі контент-аналізу офіційних джерел ін-формації про ЛЗ простатопротектори: Державний ре-єстр лікарських засобів України (2011-2012 рр.), Довід-ник Компендіум 2011 р., Rx-Іndex-класифікатор ЛП.

Результати та їх обговоренняОскільки на теперішній час підвищена увага при-

діляється якості життя хворих, то слід звернути ува-гу на лікарську терапію хворих на ДГПЗ та ХП. Ши-роке використання медикаментозної терапії цієї ка-тегорії хворих пов’язано з появою на вітчизняному фармацевтичному ринку нових ЛП та розширенням показань до даного методу лікування [7, 8].

Для маркетингових досліджень використана кон-цепція, заснована на поетапному аналізі асортимен-ту препаратів для лікування захворювань передміху-рової залози по наступних ознаках: АТС-класифіка-ція (анатомо-терапевтично-хімічна класифікація), лі-карські форми, країна та фірма-виробник [1, 3, 11]. За результатами аналізу передбачається складання асортиментного макроконтуру цільового сегменту рин-ку з метою задоволення потреб хворих на ХП у лі-карському забезпеченні [1]. Проаналізований період склав 2011 р. – І квартал 2012 р. Усього в ході кон-тент-аналізу відібрано 88 торговельних назв (ТН) і 100 лікарських препаратів (ЛП). У табл. 1 наведені результати класифікаційного аналізу ЛЗ.

Згідно з АТС-класифікацією лікарських препа-ратів для лікування урологічних захворювань пер-ше місце займають препарати групи G04C A – α-ад-


реноблокатори (29,55%), а саме похідні тамсулози-ну (69,23%); друге місце – G04B X – інші препарати для лікування урологічних захворювань (28,41%); третє – G04C X10 – інші препарати для лікування урологічних захворювань (18,18%); четверте – G04C B – тестостерон-5-α-редуктази інгібітори (11,36%); п’яте – G04 C X – інші препарати для лікування ДГПЗ (9,09%); шосте – G04B E30 – комбіновані препарати, що за-стосовуються при порушенні ерекції (3,41%).

G04C A – найчисельніша група, на частку якої припадає 29,55% по кількості ТН. Сюди відносяться α-адреноблокатори, які представлені трьома діючи-ми речовинами: альфузозин (Дальфаз ретард, Даль-фаз СР), тамсулозин (Аденорм, Омнік, Омніпрост), теразозин (Альфатер, Сетегіс, Теразозин-Здоров’я). α-Адреноблокатори впливають на судини передмі-хурової залози, нормалізують їхній стан, поліпшу-ють кровопостачання.

До групи G04B X відносяться ЛП, які покращу-ють мікроциркуляцію крові в передміхуровій залозі (Біопрост, Вітапрост, Вітапрост форте).

До третьої групи G04C X10 за чисельністю ТН від-носяться переважно фітопрепарати (Аденома-гран, Простанорм, Простапол, Простатофіт, Спеман, та ін.).

До інгібіторів тестостерон-5-α-редуктази (група G04C B) (11,36%) відносяться похідні фінастериду (Адено-стерид-Здоров’я, Простан, Пенестер) та дуфастери-ду (Авотард). Для ринку України є новими ЛЗ групи дуфастериду.

До групи G04 C X відносяться рослинні препара-ти: ЛЗ з насіння гарбуза звичайного (Пепонен, Пе-понен Актив, Гарбеол, Супозиторії з олією насіння гарбуза), ЛЗ зі сливи африканської (Пальденан, Та-денан), ЛЗ з пальми пилкоподібної (Перміксон, Про-ста ургенін уно). Дія цих ЛП ґрунтується на дії фі-тостеролів, що містяться в рослинах. Найменша гру-па за кількістю ТН – 3,41% в структурі асортименту – це комбіновані препарати, що застосовуються при порушенні ерекції (G04B E30). До цієї групи відно-сяться Імпаза, Йохімбекс-гармонія, Тентекс форте.

Структура асортименту за виробничим показ-ником. В асортименті ПП за показником вмісту дію-чих речовин є монокомпонентні та комбіновані ЛЗ, які містять декілька компонентів. У цілому асорти-мент ПП складають монокомпонентні ЛЗ – 80%; ча-стка комбінованих складає 20%.

Характеристика асортименту за країнами-ви-робниками. Аналіз асортименту у розрізі країн-ви-

Рис. 1. Кількість людей, які страждають на захворювання органів сечостатевої системи в Україні.

Таблиця 1

Структура асортименту ЛЗ ПП за АТС-класифікацією

Код групи Описання групиТорговельні назви

абс. частка, %

G04BE30 Комбіновані препарати, що застосовуються при порушенні ерекції 3 3,41

G04B X Інші препарати для лікування урологічних захворювань 25 28,41

G04C A α-Адреноблокатори 26 29,55

G04C A01 Похідні альфузозину 4 15,38

G04CA02 Похідні тамсулозину 18 69,23

G04CA03 Похідні теразозину 4 15,38

G04C B Тестостерон-5-α-редуктази інгібітори 10 11,36

G04C B01 Похідні фінастериду 9 90,0

G04C B02 Похідні дуфастериду 1 10,0

G04 C X Інші препарати для лікування ДГПЗ 8 9,09

G04CX ЛЗ з насіння гарбуза звичайного 4 50,0

G04C X01 ЛЗ зі сливи африканської 2 25,0

G04CX02 ЛЗ з пальми пилкоподібної 2 25,0

G04C X10 Інші препарати для лікування урологічних захворювань 16 18,18

Всього 88 100,0


робників показав, що частка ринку українських ви-робників складає 22,2%, всього зареєстровано про-позиції 19 країн, серед яких за кількістю ЛЗ перше місце належить Росії (9,72%), друге – Німеччині, Словенії, Франції (8,33%), третє – Індії, Чехії, Угор-щині (6,94%), четверте – Нідерландам (5,55%), п’я-те – Австрії (2,77%) (табл. 2).

Крім того, препарати для лікування захворю-вань передміхурової залози пропонують фармацев-тичні виробники з В’єтнаму, Болгарії, Мальти, Ту-реччини, Румунії, Греції, Італії, Іспанії, Фінляндії, Польщі.

Характеристика асортименту за видами лікарсь-ких форм.

Аналіз показав, що в асортименті ПП існує де-кілька видів лікарських форм (тверді, рідкі ЛФ для внутрішнього застосування, лікарські засоби для ін’єкцій, м’які ЛФ, препарати з ЛРС), але переваж-

ну кількість складають ЛЗ у вигляді твердих лікар-ських форм – 76%. Серед них найбільшу частку за-ймають ЛЗ у вигляді таблеток – 52,63%, друге місце належить капсулам – 43,85%.

Проведений аналіз показав, що найменшу част-ку фармацевтичного ринку України займають пре-парати для ін’єкцій – 2,66%, а серед твердих ЛФ – гранули та драже по 1,75%. За результатами ситуа-ційного аналізу розроблено асортиментний контур цільового сегменту українського фармацевтичного ринку – ПП (макроконтур), представлений на рис. 2.

У ході досліджень встановлено, що 80% склада-ють монокомпонентні препарати; 36,11% – α-адрено-блокатори; 69,23% – похідні тамсулозину; 76,00% – тверді ЛФ; 52,63% – таблетки; 62,50% – рецептурні ЛЗ; 77,77% – зарубіжні виробники; 9,72% – російсь-кі ЛЗ.

ВИСНОВКИ1. Вивчено асортимент лікарських засобів для про-

філактики та лікування захворювань сечостатевої си-стеми, представлених на вітчизняному фармацевтич-ному ринку.

2. На підставі проведеного маркетингового ана-лізу встановлено, що на фармацевтичному ринку Ук-раїни сформовано цільовий сегмент ПП. Це дозво-ляє лікарям-урологам підбирати ЛЗ індивідуально для кожного хворого. Макроконтур цільового сегменту ринку може бути використано для вивчення асорти-менту окремої аптеки (мікроконтур) з метою мож-ливості поповнення асортиментних портфелів.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на вивчення конкурентоспроможності ПП, удоскона-лення обізнаності провізорів аптек та оцінку попи-ту на ЛЗ даної фармакотерапевтичної групи.


1. Дремова Н.Б., Овод А.И. // Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровье». – 2006. – №3. – С. 41-54.

2. Зайченко Г.В., Риженко І.М., Солдатова Є.О. та ін. // Провізор. – 2008. – №16. – С. 39-41.

3. Мнушко З.Н., Пестун И.В. Теория и практика маркетинговых исследований в фармации. – Х.: Изд-во НФаУ, 2008. – С. 15-22.

Таблиця 2

Структура асортименту ПП на ринку України за показником країн-виробників

Країна-виробникКількість ЛЗ

Рейтинг країнивсього частка, %

Україна 16 22,2

Зарубіжні країни 56 77,7


Росія 7 9,72 1

Німеччина, Словенія, Франція по 6×3=18 по 3×8,33 2

Індія, Чехія, Угорщина по 5×3=15 по 3×6,94 3

Нідерланди 4 5,55 4

Австрія 2 2,77 5

В’єтнам, Болгарія, Мальта, Турція, Румунія, Греція, Італія, Іспанія, Фінляндія, Польща

по 1×10=10 по 10×1,38 6


Рис. 2. Макроконтур вітчизняного ринку ПП.


4. Харькова Ю.О., Кобець М.М. // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: Матер. всеукр. наук.-практ. конф. студ. та молодих учених, 19 квітня 2012 р., Харків. – Х.: Вид-во НФаУ, 2012. – С. 529.

5. Яковлєва Л.В., Сахарова Т.С., Музика Н.Я. // Рациональная фармакотерапия. – 2009. – №4 (13). – С. 55-57.

6. Blackett T. Brand Medicine: The Role of Branding in the Pharmaceutical Industy / T.Blackett, R.Robins. – New York Palgrave Macmillan, 2001. – 360 p.

7. Fred R. David. Strategic Management. – 8-th ed. – New Jersey: Prentice Hall, 2001. – P. 115.

8. Kolassa E. // J. of Pharmac. Markеting and Management. – 2002. – Vol. 14, №3-4. – P. 101-108.

9. Malhotra S., Kondal A., Shafi q N. et al. // J. of Pharmac. Marketing and Management. – 2004. – Vol. 16, №4. – P. 97-106.

10. Philip Kotler. A Frame work for Marketing Management. – 2-nd ed. – New Jersey: Prentice Hall, 2002. – 508 p.

11. Rx-index – класифікатор лікарських препаратів – К.: ВД «Фармацевт практик», 2010. – 1136 с.

12. Velitchka D., Weitz B. // J. of Marketing. – 2006. – Vol. 70, №1. – P. 98-103.

13. Wilkie W., Moore E. // J. of Pharmac. Marketing and Management. – 2002. – Vol. 14, №3-4. – P. 11-57.

УДК 615.254:001.891.5:339.13 (477)МАРКЕТИНГОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРЕПАРАТОВ ПРО-СТАТОПРОТЕКТОРОВ, ПРЕДСТАВЛЕННЫХ НА ФАРМА-ЦЕВТИЧЕСКОМ РЫНКЕ УКРАИНЫД.И.Дмитриевский, М.Н.Кобец, Ю.Н.Кобец, Э.Ю.Ахмедов, Ю.О.ХарьковаяС целью обеспечения доступности для населения эффектив-ных, качественных и безопасных лекарственных средств про-веден анализ ассортимента препаратов простатопротекторов, представленных на рынке Украины. Рассмотрены основные тенденции развития отечественного рынка препаратов, которые применяются при заболеваниях предстательной железы. По результатам анализа составлен ассортиментный макроконтур целевого сегмента рынка. Ассортимент простатопротекторов включает большое количество фармакотерапевтических групп, который дает возможность выбора препаратов как для врачей, так и для пациентов.

UDC 615.254:001.891.5:339.13 (477)MARKETING RESEARCH OF MEDICINES USED IN TREAT-ING DISEASES OF THE PROSTATE GLAND AT THE PHAR-MACEUTICAL MARKET OF UKRAINE D.I.Dmitrievsky, М.M.Коbets, Yu.M.Коbets, E.Yu.Аkhmedov, Yu.О.KharkovaWith the purpose of providing the population with effective, quali-tative and safe medicines analysis of the assortment of medicines used in treating diseases of the prostate gland, which are presented at the market of Ukraine, has been conducted. The basic trends of the domestic market of medicines, which are used in diseases of the prostate gland are considered. By the results of the analysis the assortment macrocontour of a target segment of the market has been made. The assortment of medicines used in diseases of the prostate gland includes a great number of pharmacotherapeutic groups, and it gives the opportunity of choosing medicines both for doctors and for patients.


СИНТЕЗ ТА АНАЛІЗ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН

Рекомендована д.ф.н., професором О.П.Хворост

УДК 615.07:615.32:54.061/.062:543.42.062:547.587

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОЛКАРБОНОВИХ КИСЛОТ У ПРЕПАРАТІ «АПІСЕД» МЕТОДОМ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ УФ-СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ

О.С.Шпичак, О.І.Тихонов


Методом диференціальної УФ-спектрофотомет-рії розроблені методики та показана можли-вість здійснення ідентифікації та кількісного визначення фенолкарбонових кислот у траві меліси лікарської та шишках хмелю звичай-ного, що входять до складу комплексного апі-фітопрепарату «АПІСЕД».

У теперішній час близько 40% усіх лікарських препаратів, які застосовуються у сучасній медицині, одержують з рослинного матеріалу. За своєю фарма-кологічною активністю рослинні лікарські засоби (РЛЗ) не поступаються синтетичним аналогам, а завдяки збалансованому комплексу біологічно активних ре-човин (БАР) сприятливо діють на організм людини практично без побічних ефектів [6].

У науковій медицині широкого застосування на-були ефіроолійні рослини родини Губоцвітих (Lamia-ceae) та Конопляних (Cannabaceae), а саме: меліса лікарська (Melissa offi cinalis L.), лаванда вузьколиста (Lavandula angustifolia Mill.), хміль звичайний (Hu-mulus Lupulus L.), до складу яких входить група аро-матичних і терпеноїдних сполук, котрі обумовлю-ють широкий спектр фармакологічної дії ефірних олій [5].

До складу ефірної олії меліси входять терпеної-ди: цитраль (до 60%), цитронелаль, мірцен, герані-ол, гераніаль, ліналоол, цитронелол, цинеол та ін. [2, 8, 15, 16]. Трава меліси також містить фенілкарбоно-ві кислоти та їх депсиди: кислоту кавову, її димер – кислоту розмаринову (λмакс=326 нм, А1%

1см=500) та тримери – мелітринові кислоти А і В, а також деп-сид кавової та хінної кислот – кислоту хлорогенову (λмакс=327 нм, А1%

1см =531) [2, 10, 19-21]. Методом ВЕРХ встановлено, що вміст кислоти розмаринової у листках меліси становить від 0,54 до 4,7% [2,12]. Крім того, в рослині ідентифіковані гідролізовані ду-бильні речовини [9], гіркоти, слизи, флавоноїди (апі-генін, лютеолін та їх глікозиди, цинарозид, ізоквер-

цитрин), хлорофіли та тритерпенові (урсолова, оле-анолова) кислоти [1].

Основними БАР, котрі обумовлюють фармако-логічну активність шишок хмелю, є гіркоти (від 5 до 26%), поліфенольні сполуки (2-5%), а також ефірні олії (0,2-1,8%) [3]. Фенольні сполуки шишок хме-лю представлені флавоноїдами, антоціанідинами, катехінами та фенолкарбоновими кислотами, най-більша частина яких нагромаджується у листках су-плідь хмелю [19].

Флавоноїди хмелю належать до різних хімічних груп – флавонів, ізофлавонів, флавонолів, флавано-лів, флаванонів, халконів, антоціанідинів. Загальний вміст флавонолів (кверцетин, рутин – λмакс=250-270 нм, λмакс=350-390 нм) у перерахунку на рутин у шишках хмелю різного походження коливається в межах від 0,14 до 0,85% (залежно від маси абсолютно сухої речовини). Однак деякі автори стверджують, що основ-ним флавоноїдом хмелю є ксантогумол, вміст яко-го складає 0,3-1% від сухої маси [3]. Крім того, в шишках хмелю ідентифіковані оксикоричні кисло-ти (неохлорогенова, хінна, кавова, ферулова – λмакс=230-240 нм, λмакс=290-320 нм) та фенолкарбонові кислоти (галова, бузкова, ванілінова, протокатехо-ва – λмакс=230-240 нм, λмакс=290-320 нм), основним компонентом яких є кислота хлорогенова. Крім фе-нолкарбонових кислот, в шишках хмелю містяться й інші органічні кислоти (валеріанова, ізовалеріано-ва) [3].

За літературними даними лаванда вузьколиста містить ефірну олію, найбільша кількість якої на-громаджується у її суцвіттях (3,5-4,5%) [11]. У на-земній частині рослини також містяться дубильні речовини (до 12%), смоли, гіркоти, герніарин. До складу ефірної олії лаванди входить біля 300 різних органічних сполук, головними з яких є: (-)-ліналіл-ацетат (до 48%), який надає сировині приємного за-паху конвалії, (-)-ліналоол (25-38%), терпінен-4-ол, лавандулілацетат, мірцен, α-пінен, терпінен, лимонен, камфора, цинеол, борнеол, каріофілен, терпінілацетат,

СИНТЕЗ ТА АНАЛІЗ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН 33

терпінеол та інші компоненти (валеріановий альдегід, кумарин, валеріанова та масляна кислоти) [5, 13, 17].

У теперішній час нагромаджений величезний практичний досвід застосування ряду ефіроолійних РЛЗ для лікування захворювань дихальних шляхів, легких форм артеріальної гіпертензії, ішемічної хво-роби серця, гострих та хронічних шлунково-кишко-вих захворювань, стресів, станів загального нерво-вого збудження, неврозів, істерії, безсоння тощо, оскільки вони проявляють протизапальну, антимік-робну, спазмолітичну, антиоксидантну, седативну, за-спокійливу, антидепресантну та анксіолітичну стре-сопротекторну дію [4, 16, 21].

Експериментальна частинаСтандартизація лікарських засобів рослинного

походження має ряд особливостей, пов’язаних з ба-гатокомпонентним складом біологічно активних ре-човин (БАР). Актуальними вважаються досліджен-ня не лише якісного складу БАР, але й визначення їх кількісного вмісту в РЛЗ, оскільки від цього, в пер-шу чергу, залежить за якою сполукою (маркером) або групою БАР слід здійснювати стандартизацію рос-линної сировини та їх сумішей у багатокомпонент-них фітопрепаратах.

Для стандартизації більшості видів ЛPC, у тому числі «Хмелю шишки» (Lupuli fl os), Державна фарма-копея України пропонує низку таких характеристик як властивості, ідентифікація (зовнішні ознаки, мік-роскопія, тонкошарова хроматографія), а також ряд числових показників (випробувань), зокрема, на вміст екстрактивних речовин, втрати в масі при висушу-ванні, кількості загальної золи, сторонніх домішок та ін., яких не завжди достатньо для здійснення деталь-ного експрес-аналізу досліджуваної рослинної сиро-вини та виключення можливості її фальсифікації.

Одним з перспективних методів стандартизації ЛPC та РЛЗ є визначення якісного складу та кількіс-ного вмісту БАР доступним методом спектрофото-метрії, який дозволяє не лише об’єктивно вирішити проблему ідентифікації сировини і фітопрепаратів, але також здійснити достатньо об’єктивну комплек-сну оцінку їх тотожності та якості.

Раніше нами був запропонований склад та роз-роблена технологія оригінального комплексного апі-фітопрепарату седативної дії у формі капсул під умов-ною назвою «Апісед» для застосування у спортив-ній медицині, до складу якого увійшли: трава мелі-си лікарської, шишки хмелю звичайного, суцвіття лаванди вузьколистої та стандартизована субстан-ція меду натурального порошкоподібного (МНП) (ТУ У 15.8-02010936-001:2007).

Метою даного дослідження є опрацювання ме-тодик ідентифікації та кількісного визначення фе-нолкарбонових кислот (активних компонентів трави меліси, шишок хмелю) ЛРС капсул «Апісед» (оцін-ка якості та стандартизація) методом УФ-спектрофо-тометрії.

Для проведення експериментальних досліджень були використані наступні зразки ЛРС: трава меліси лікарської (Herba Melissa offi cinalis L.) (серія 60410)

виробництва ЗАТ «Ліктрави» (м. Житомир, Украї-на), шишки хмелю звичайного (Flos Humuli Lupuli L.) (серія 11052011) виробництва ЗАТ «Ліктрави» (м. Жи-томир, Україна), суцвіття лаванди вузьколистої (Flo-res Lavandulae angustifolia Mill.) культивованої на те-риторії Державного Нікітського ботанічного саду УААН, а також стандартизовану субстанцію МНП, отрима-ну в умовах підприємства ЗАТ «Біолік» м. Харків.

У ході аналізу досліджувалась екстракція суми БАР діючих компонентів розробленого лікарсько-го препарату «Апісед» водними розчинами спирту етилового різної концентрації (30-96%), яку здійсню-вали у класичному співвідношенні сировина – екс-трагент (1:20) шляхом настоювання при постійному перемішуванні впродовж 2 год.

Точну наважку 0,245 г (середня маса) вмістимого капсул поміщали у конічну колбу на 50 мл, заливали 5 мл екстрагенту та екстрагували при постійному перемішуванні протягом 2 год. Витяжки фільтрува-ли через паперовий фільтр «червона стрічка» у мір-ну колбу місткістю 50 мл і доводили об’єм витяжки екстрагентом до позначки. Аналогічно здійснювали екстракцію БАР для окремих зразків з трави меліси, шишок хмелю, суцвіть лаванди та МНП.

Паралельно екстрагували БАР з сумішей: шишок хмелю 0,06 г, суцвіть лаванди 0,060 г та субстанції МНП 0,065 г (суміш №1, mн=0,185 г); трави меліси 0,060 г, суцвіть лаванди 0,060 г та субстанції МНП 0,065 г (суміш №2, mн=0,185 г).

Для зважування використовували ваги лабора-торні електронні 2-го класу точності марки АВ 204 «Mettler Toledo», Швейцарія (зав. №14281). Спектри знімали на спектрофотометрі «Specord 200» вироб-ництва «Analitik Zena», Німеччина (зав. №222 U213).

Вміст фенолкарбонових кислот у водно-спирто-вих витяжках у перерахунку на кислоту хлорогено-ву розраховували за формулою:

де: w – вміст фенолкарбонових кислот у водно-спир-тових витяжках, %; А – оптична густина; А1%

1см – пи-томий показник світлопоглинання кислоти хлороге-нової; n – ступінь розбавлення.

Результати та їх обговоренняПри вивченні електронних спектрів розчинів екс-

трактів спостерігали наявність характерних двох смуг поглинання з максимумами λ≈280 нм та λ≈320 нм, що вказує на присутність БАР класу фенолкарбоно-вих кислот у досліджуваному препараті. На рис. 1 наведені УФ-спектри світлопоглинання суми екстрак-тивних речовин у витяжках досліджуваного пре-парату залежно від концентрації спирту етилового в екстрагенті, які показують, що найбільше світло-поглинання, а отже найвищий вміст екстрактивних речовин, спостерігається при використанні спирту етилового 50%.

З метою з’ясування можливості опрацювання ме-тодик здійснення ідентифікації та кількісного визна-


чення методом диференціальної УФ-спектрофото-метрії БАР у витяжках досліджуваного препарату нами були зняті спектри поглинання розбавлених екстрагентом витяжок препарату стосовно розбавле-них витяжок суміші №1 та паралельно за цих же умов спектри поглинання таким же чином розбавлених ви-тяжок трави меліси. Диференціальний спектр світло-поглинання витяжки апіфітопрепарату «Апісед» сто-совно витяжки суміші 1 (розбавлення 1:200, спирт етиловий 50%) наведений на рис. 2. Аналогічно на рис. 3 наведений спектр розбавлених екстрагентом витяжок препарату стосовно розбавленої витяжки суміші №2.

Експериментально встановлено, що отримані спек-три витяжки препарату стосовно витяжок сумішей №1 і №2 та паралельно отримані спектри витяжок трави меліси і шишок хмелю є практично ідентич-ними.

Наявність у спектрах характерної для фенол-карбонових кислот смуги світлопоглинання (λмакс=326-327 нм) свідчить про можливість здійснення ідентифікації та кількісного визначення фенолкар-бонових кислот у досліджуваному препараті. Біль-ше того, використовуючи як компенсаційні розчини витяжки сумішей №1 та №2, можна кількісно ви-значити вміст фенолкарбонових кислот у розробле-ному препараті «Апісед», які були внесені з травою меліси та шишками хмелю відповідно.

Для трави меліси лікарської як спектральні мар-кери були обрані гідроксикоричні кислоти. В одер-жаних спектрах витяжок з трави меліси, а також спектрах сумішей №2, №3, які містили траву меліси, та спектрах досліджуваного препарату на ділянці 318-326 нм спостерігали характерні смуги погли-нання гідроксикоричних кислот та їх гідроксицина-мових похідних.

Методика кількісного визначення вмісту гід-роксикоричних кислот. Досліджувану витяжку (1,00 мл) поміщали у мірну колбу на 200 мл, об’єм доводили до позначки спиртом етиловим 50% та ретельно пе-ремішували. Оптичну густину одержаного розчину вимірювали при довжині хвилі 327 нм у кюветі з товщиною шару 10 мм, використовуючи як розчин порівняння витяжку суміш №1.

Вміст суми гідроксикоричних кислот у досліджу-ваному препараті у відсотках у перерахунку на кисло-ту хлорогенову обчислювали, використовуючи зна-чення питомого показника поглинання кислоти хло-рогенової при довжині хвилі 327 нм (А1%

1см=515).Методом диференціальної УФ-спектрофотомет-

рії встановлено, що вміст фенолкарбонових кислот у витяжках шишок хмелю звичайного у перерахун-ку на кислоту хлорогенову складає 0,034%, а у ви-тяжках трави меліси лікарської – 0,086%. Загальний вміст фенолкарбонових кислот у складі досліджу-ваного апіфітопрепарату «Апісед» становить 0,12%.

Рис. 1. УФ-спектр поглинання екстрактивних речовин витяжок діючих компонентів апіфітопрепарату «Апісед» залежно від вмісту спирту етилового в екстрагенті. 1 – 30% (1:100), 2 – 50% (1:200), 3 – 70% (1:100),

4 – 96% (1:25) (у дужках вказане розбавлення); mн = 0,245 г; Vспирту етилового = 5,0 мл.

Рис. 2. Диференціальний спектр світлопоглинання досліджуваного апіфітопрепарату «Апісед» стосовно

витяжки суміші №1. Розбавлення 1:200,спирт етиловий 50%.

Рис. 3. Диференціальний спектр світлопоглинання досліджуваного апіфітопрепарату «Апісед» стосовно

витяжки суміші №2. Розбавлення 1:200,спирт етиловий 50%.


Крім того, за характерними смугами поглинання можливе здійснення ідентифікації гідроксикорич-них кислот у витяжках досліджуваного препарату (λмакс=326±1 нм, А1%

1см=515).ВИСНОВКИ1. Методом диференціальної УФ-спектрофото-

метрії здійснене кількісне визначення гідроксико-ричних кислот трави меліси та шишок хмелю у вод-но-спиртових витяжках з ЛРС та у складі капсул досліджуваного апіфітопрепарату «Апісед». Вміст

гідроксикоричних кислот у витяжках шишок хмелю звичайного у перерахунку на кислоту хлорогенову складає 0,034%, а у витяжках трави меліси лікар-ської – 0,086%. Вміст гідроксикоричних кислот в розробленому апіфітопрепараті «Апісед» становить 0,12%.

2. За характерними смугами поглинання на (λмакс=326±1 нм, А1%

1см=515) можливе здійснення іденти-фікації гідроксикоричних кислот у витяжках з ЛРС препарату «Апісед».


1. Болтабекова З.В. Фармакогностическое исследование по стандартизации новых лекарственных средств на основе травы мелиссы лекарственной (Melissa offi cinals L.): Автореф. дис. … канд. фармац. наук. – М., 2003. – 25 c.

2. Зузук Б.М., Куцик Р.В. // Провизор. – 2002. – №1. – С. 36-39.

3. Зузук Б.М., Куцик Р.В. // Провизор. – 2004. – №13. – С. 28-31.

4. Куркин В.А., Дубищев А.В., Ежков В.Н., Титова И.Н. // Растительные ресурсы. – 2007. – №3 (43). – С. 131-139.

5. Назаренко Л.Т., Бугаенко Л.А. Эфиромасличные, пряноароматические и лекарственные растения. – Симферополь: Таврия, 2003. – 202 с.

6. Натуральные антибиотики. Защита организма без побочных эффектов / Пер. с нем. Ю.Ю.Зленко. – М.: ООО ТД. Мир книги, 2008. – 160 с.

7. Попова Н.В., Литвиненко В.И. // Фармаком. – 2009. – №2. – С. 45-50.

8. Попова Н.В., Литвиненко В.І., Певнева О.І. // Фармац. часопис. – 2008. – №4. – С. 19-23.

9. Рябинина Е.И., Зотова Е.Е., Пономарева Н.И., Рябинин С.В. // Вестник ВГУ. Серия: Химия. Биология. Фармация. – 2009. – №2. – С. 49-53.

10. Agata I., Kusakabe H., Hatano T. et al. // Chem. Pharm. Bull. – 1993. – Vol. 41. – P. 1608-1611.

11. Cavanagh H.M.A., Wilkinson J.M. // J. Phyto Res. – 2002. – Vol. 16. – P. 301-308.

12. European Pharmacopoeia. – 6-th ed. – Strasbourg: Council of Europe, 2007. – P. 4668-4670.

13. Heuberger E., Redhammer S., Buchbauer G. // Neuropsycho-pharmacol. – 2004. – Vol. 29. – P. 1925-1932.

14. Kloeti F., Christen P., Kapetanidis I. // Fresenius’ Z. Anal. Chem. – 1985. – Vol. 321. – №4. – P. 352-354.

15. Koch-Heitzmann I., Schultze W. // Z. Phytotherapie. – 1988. – Vol. 9 (3). – P. 77-85.

16. Leng-Peschlov E., Strenge-Hesse A. // Z. Phytotherapie. – 1991. – Vol. 11, №2. – P. 50-58.

17. Lis-Balchin Maria. Aromatherapy Science: A guide for healthcare professionals. – London-Chicago: Phar-maceutical Press, 2006. – 462 p.

18. Maegawa Y., Sugino K., Sakurai H. // Free Radic. Res. – 2007. – Vol. 41 (1). – P. 110-119.

19. Stevenson P.C., Aslam S.N. // Bioactive Naturals Products (Part M). – 2006. – Vol. 33. – P. 905-956.

20. Toth J., Mrlіanova M., Tekelova D., Korenova M. // Acta Facult. Pharm. Unіv. Comenіanae. – 2003. – Vol. 50. – P. 139-146.

21. Wagner H. Pharmazeutische Biologie. 5 Aufgabe. 2. Drogen und ihre Inhaltsstoffe. – Stuttgart – New York: Gustav Fischer Verlag, 1993. – 522 S.

УДК 615.07:615.32:54.061/.062:543.42.062:547.587ИДЕНТИФИКАЦИЯ И КОЛИЧЕСТВЕННОЕ ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФЕНОЛКАРБОНОВЫХ КИСЛОТ В ПРЕПАРАТЕ «АПИСЕД» МЕТОДОМ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОЙ УФ-СПЕКТРОФОТО-МЕТРИИО.С.Шпичак, А.И.ТихоновМетодом дифференциальной УФ-спектрофотометрии разрабо-таны методики и показана возможность осуществления иден-тификации и количественного определения фенолкарбоновых кислот в траве мелиссы лекарственной и шишках хмеля обык-новенного, входящих в состав комплексного апифитопрепара-та «АПИСЕД».

UDC 615.07:615.32:54.061/.062:543.42.062:547.587IDENTIFICATION AND QUANTITATIVE DETERMINATION OF PHENOLCARBONICUM ACIDS IN «APISED» MEDICINE BY THE METHOD OF DIFFERENTIAL UV-SPECTROPHO-TOMETRYO.S.Shpychak, O.I.TikhonovBy differential UV-spectrophotometry the methods have been de-veloped and the possibility of identifi cation and quantitative deter-mination of phenolcarbonicum acids in melissa herb medicinal and strobile hops included in the composition of the complex apiphy-todrug «APISED».


Рекомендована д.ф.н., професором П.О.Безуглим

УДК 615.065:54.061/.062:547.712.22:001.8

РОЗРОБКА МЕТОДІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУЛЬПІРИДУ, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

С.В.Баюрка, В.В.Болотов, С.А.Карпушина


Вивчені умови ідентифікації сульпіриду за до-помогою тонкошарової хроматографії, кольо-рових реакцій, УФ-спектроскопії. Розроблені методики УФ-спектрофотометричного та екс-тракційно-спектрофотометричного визначен-ня сульпіриду реакцією з метиловим оранжевим.

Сульпірид (N-[(етил-2-піролідиніл)метил]-2-мет-окси-5-сульфамоїлбензамід) – сучасний психотроп-ний лікарський засіб, який широко застосовується в медичній практиці. Препарат поєднує помірну ан-типсихотичну та антидепресивну активність, також проявляє стимулюючі властивості [5, 7]. Сульпірид неодноразово був причиною гострих та смертель-них отруєнь [12, 15]. Таким чином, розробка мето-дів аналізу сульпіриду, придатних для використання при хіміко-токсикологічних дослідженнях, є акту-альною задачею.

Запропоновано скринінгові системи для виявлен-ня сульпіриду за допомогою методу тонкошарової хроматографії (ТШХ) [12], але перелік наведених рухомих фаз обмежений. На наш погляд, доцільно провести хроматографічне дослідження сульпіриду з використанням рухомих фаз, рекомендованих Між-народним комітетом з систематичного токсикологіч-ного аналізу Міжнародної асоціації судових токси-кологів [1].

Опрацьовано методики аналізу сульпіриду в плаз-мі та сечі за допомогою газорідинної хроматогра-фії [12], високоефективної рідинної хроматографії з УФ-спектрофотометричним детектуванням (ВЕРХ) [10, 11, 13, 15], ВЕРХ з детектором поглинання в УФ-діапазоні з діодною матрицею, флюоресцентним де-тектором [12], РХ-МС з ультразвуковою іонізацією [16], капілярного електрофорезу з електрогенерова-ним хемілюмінесцентним детектуванням [14]. Ви-щеперелічені методики характеризуються високою чутливістю та специфічністю, але потребують ре-тельної пробопідготовки (твердофазної екстракції [16], рідиннофазної мікроекстракції [14]) та спеці-ального коштовного обладнання, що робить їх ма-лодоступними.

Метою нашого дослідження було встановлення умов виявлення, ідентифікації та кількісного визна-чення сульпіриду за допомогою простих, доступних та широко впроваджених у практику хіміко-токсиколо-гічного аналізу методів [3, 12]: ТШХ, хімічних ре-

акцій, УФ-спектрофотомерії та екстракційної спект-рофотометрії у видимій області.

Матеріали та методиХроматографічне дослідження проводили з ви-

користанням пластинок для високоефективної тонко-шарової хроматографії (ВЕТШХ) виробництва Есто-нії (сорбент КСКГ, фракція – 5÷20 мкм, товщина ша-ру – 130±25 мкм, розмір пластинок – 20×20 см), Sorb-fi l (силікагель СТХ-1 ВЕ, тип підложки – ПЕТФ, зв’я-зуюча речовина – силіказоль, фракція – 8÷12 мкм, тов-щина шару – 100 мкм, розмір пластинок – 10х10 см), Merck виробництва Німеччини (силікагель GF254, роз-мір пластинок – 10×20 см), Silufol UV-254 (силіка-гель, підложка – фольга, зв’язуюча речовина – крох-маль, розмір пластинок – 10×10 см) та рухомих фаз, які наведені в табл. 1. Як проявник сульпіриду на хроматографічних пластинках використовували ре-актив Драгендорфа у модифікації за Муньє.

Кольорові реакції проводили у порцелянових чаш-ках з хлороформними розчинами сульпіриду (вміст речовини складав від 0,5 до 20 мкг у пробі). Як ре-агенти використовували кольорові реактиви [3, 12], зокрема концентровані кислоти: сульфатну, нітрат-ну, хлоридну, фосфатну, ацетатну та реактиви Мар-кі, Манделіна, Фреде, Лібермана, Ердмана.

УФ-спектри абсорбції сульпіриду в 0,1 М розчи-ні кислоти хлоридної знімали на спектрофотометрі СФ-46 у діапазоні довжин хвиль 200-350 нм у кю-веті з товщиною шару 10 мм; як розчин порівняння використовували 0,1 М розчин кислоти хлоридної.

Для УФ-спектрофотометричного визначення суль-піриду використовували абсорбцію при довжині хви-лі 293 нм.

Методика побудови градуювального графіка для УФ-спектрофотометричного визначення сульпі-риду.

Розчини сульпіриду 1-10 готували наступним чи-ном: 0,0100 г досліджуваної речовини вносили в мір-ну колбу місткістю 50 мл, розчиняли у 0,1 М роз-чині кислоти хлоридної та доводили об’єм розчину до мітки вказаним розчином кислоти (стандартний розчин з концентрацією 200 мкг / мл). У мірні кол-би місткістю 10 мл вносили 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0 та 10 мл стандартного розчину і до-водили об’єми розчинів до мітки 0,1 М розчином кислоти хлоридної (розчини 1-10, відповідно, кон-центрації – 20; 40; 60; 80; 100; 120; 140; 160; 180 та 200 мкг/мл). Вимірювали оптичну густину і будува-


ли графік залежності оптичної густини від концен-трації.

Методика побудови градуювального графіка для екстракційно-спектрофотометричного визначен-ня сульпіриду.

Сульпірид (0,0500 г) вносили в мірну колбу мі-сткістю 50 мл, розчиняли у хлороформі та доводи-ли об’єм розчину до мітки вказаним розчинником (стандартний розчин з концентрацією 1000 мкг / мл).

У ділильну лійку вносили 5,0 мл ацетатного бу-ферного розчину з рН 4,6, 5,0 мл 0,05 % розчину ме-тилового оранжевого та по 0,05; 0,1; 0,15; 0,20; 0,25; 0,30; 0,35; 0,4; 0,45; 0,5 та 0,55 мл стандартного роз-чину сульпіриду, відповідно. В усіх випадках об’єм хлороформу доводили до 1 мл. До отриманої сумі-ші додавали 15 мл хлороформу. Суміш у ділильній лійці струшували протягом 10 хв за допомогою ме-

ханічного струшувача і залишали на 10 хв для роз-ділення шарів. Збирали 14 мл хлороформного шару, відкидаючи першу порцію (близько 1 мл), і додава-ли до нього 2 мл 1% розчину кислоти сульфатної в абсолютному етанолі. Одержану суміш ретельно пе-ремішували та визначали оптичну густину на спек-трофотометрі СФ-46 при λmax= 540 нм, використовуючи кювету з товщиною шару рідини 10 мм. Як розчин порівняння застосовували хлороформ. Величину рН буферного розчину контролювали потенціометрич-но. Вимірювали оптичну густину і будували графік залежності оптичної густини від концентрації суль-піриду.

Результати та їх обговоренняРезультати хроматографічного дослідження суль-

піриду наведені в табл. 1. Рухомі фази №1-9 реко-мендовані Міжнародним комітетом з систематично-

Таблиця 1

Значення Rf сульпіриду у різних рухомих фазах та тонких шарах

№ п/п

Рухомі фазиЗначення Rf сульпіриду

ВЕТШХ Сорбфіл Merk Силуфол

1Метанол-25% розчин амонію гідроксиду (100:1,5)

0,53 0,55 0,32 0,25

2 Хлороформ-метанол (90:10) 0,01 0,03 0,02 0,02

3Етилацетат-метанол-25% розчин амонію гідроксиду (85:10:5)

0,77 0,81 0,63 0,76

4Хлороформ-н-бутанол-25% розчин амонію гідроксиду (70:40:5)

0,68 0,94 0,96 0,97

5 Метанол-н-бутанол (60:40) 0,06 0,07 0,07 0,03

6 Метанол 0,15 0,18 0,13 0,11

7 Ацетон 0,01 0,02 0,02 0,01

8 Етилацетат 0 0 0 0

9 Циклогексан-толуен-діетиламін (75:15:10) 0 0 0 0

10Гексан-і-пропанол-25% розчин амонію гідроксиду (24:6:0,3)

0,02 0,02 0,03 0,01

11Толуен-ацетон-етанол-25% розчин амонію гідроксиду (45:45:7,5:2,5)

0,15 0,28 0,18 0,25

12Хлороформ-діоксан-ацетон-25% розчин амонію гідроксиду (47,5:45:5:2,5)

0,37 0,40 0,36 0,30

13Хлороформ-ацетон-25% розчин амонію гідроксиду (12:24:1)

0,60 0,68 0,55 0,65

14Хлороформ-ацетон-25% розчин амонію гідроксиду (25:5:0,3)

0,08 0,08 0,07 0,05

15 н-Бутанол-кислота ацетатна-вода (4:0,5:1) 0 0 0 0

16Етилацетат-ацетон-25% розчин амонію гідроксиду (50:45:5)

0,73 0,81 0,60 0,75

17Етилацетат-метанол-25% розчин амонію гідроксиду (85:10:2,5)

0,47 0,56 0,45 0,30

18 Бензен-метанол-діетиламін (90:10:10) 0,60 0,52 0,56 0,55

19Гексан-етилацетат-етанол-25% розчин амонію гідроксиду (30:10:5:1)

0,07 0,08 0,06 0,05

20 Етанол-ацетон-вода (1:1:2) 0,11 0,12 0,11 0,07

21 Гексан-толуен-діетиламін (75:15:10) 0 0 0 0

22 Хлороформ-гексан-етанол (1:1:1) 0,02 0,08 0,02 0,03

23 Хлороформ-ацетон (80:20) 0 0 0 0

24 Хлороформ 0 0 0 0


го токсикологічного аналізу Міжнародної асоціації судових токсикологів. Рухомі фази №10-24 викори-стовуються у хіміко-токсикологічному аналізі для ви-явлення лікарських речовин основного характеру ме-тодом ТШХ [6, 9].

При використанні реактиву Драгендорфа у мо-дифікації Муньє як проявника сульпіриду на хро-матографічних пластинках спостерігали оранжевий колір плям препарату на жовтому фоні. Чутливість виявлення сульпіриду при цьому знаходилась у ме-жах 1,0-3,0 мкг препарату в пробі. Чутливість зазна-ченого проявника при виявленні сульпіриду була най-вищою при використанні хроматографічних пласти-нок Sorbfi l (1,0-2,0 мкг у пробі).

Встановлено, що з вказаних вище кольорових ре-активів сульпірид утворював забарвлення лише з ре-активами Маркі (зеленувато-блакитне, що переходи-ло у зелене) та Фреде (зеленувате); чутливість вка-заних реакцій становила 20,0 та 15,0 мкг препарату в пробі відповідно.

УФ-спектр абсорбції сульпіриду в 0,1 М розчині кислоти хлоридної мав максимум світлопоглинання при довжині хвилі 293±2 нм (рис.). Нами було ви-значено питомий та молярний коефіцієнти світло-поглинання: А1

1= 60; ε = 1993.Для розробки методики екстракційно-спектро-

фотометричного визначення сульпіриду попередньо нами було встановлено, що кислотний азобарвник метиловий оранжевий (0,05% водний розчин) утво-рює з сульпіридом у середовищі ацетатного буфер-ного розчину з рН 4,6 іонний асоціат, який екстра-

гується хлороформом. Забарвлення розчинів іонних асоціатів виявилося малоінтенсивним, тому для під-силення чутливості методу утворені іонні асоціати руйнували додаванням до їх хлороформних розчи-нів 1% розчину кислоти сульфатної в абсолютному етанолі. При цьому одержували розчини, що мали значно вищу оптичну густину.

Було визначено також оптимальні умови прове-дення екстракційно-спектрофотометричного визна-чення [2]: об’єми розчину метилового оранжевого, ацетатного буферного розчину та хлороформу, кіль-кість екстракцій іонного асоціату відповідним органіч-ним розчинником, а також оптимальне значення рН бу-ферного розчину, для чого нами було виготовлено ряд ацетатних буферних розчинів з рН від 3,0 до 6,0 [4].

Для кількісного визначення сульпіриду в модель-них розчинах УФ-спектрофотометричним та екстрак-ційно-спектрофотометричним методами попередньо встановлювали градуювальну залежність оптичної густини від концентрації, загальний вигляд якої опи-сується рівнянням лінійної регресії виду: y = bx + a. Значення параметрів а та в розраховували за методом найменших квадратів [9]. Після перевірки значу-щості параметра а в отриманих рівняннях [9] було зроблено висновок про можливість переходу до рів-няння виду у = b’x для градуювальної залежності екстракційно-спектрофотометричного визначення. Мет-рологічні характеристики отриманих градуювальних залежностей наведені в табл. 2.

Таким чином, рівняння градуювальних залеж-ностей для УФ-спектрофотометричного (1) та екс-

Рис. УФ-спектр світлопоглинання сульпіриду в 0,1 М розчині кислоти хлоридної (концентрація 3·10-4 моль/л).

Таблиця 2

Метрологічні характеристики градуювальної залежності оптичної густини від вмісту сульпіриду (y = bx + a), отриманої УФ-спектрофотометричним та екстракційно-спектрофотометричним методами

Метод r b a S2 Δb Δa

УФ-спектрофотометричний 0,9998 0,00629 – 0,027 7·10-5 3·10-5 4·10-3

Екстракційно-спектрофотометричний 0,9995 0,00200 – 1·10-4 1·10-5 –


тракційно-спектрофотометричного методів (2) мали такий вигляд:

А = 0,00629С – 0,027, (1)

А = 0,002С, (2)

де: А – оптична густина; С – концентрація розчину сульпіриду, відповідно, мкг/мл або мкг у пробі.

Світлопоглинання розчинів підлягало закону Бу-гера-Ламберта-Бера в межах концентрацій від 20 до 200 мкг / мл (УФ-спектрофотометричний метод) та від 50 до 550 мкг сульпіриду в 15 мл кінцевого об’є-му (екстракційно-спектрофотометричний метод), від-носна невизначеність середнього результату стано-вила ±1,9% та ±3,4% відповідно.

ВИСНОВКИ1. Вивчено хроматографічну поведінку сульпіри-

ду у загальних та деяких часткових рухомих фазах, за-

гальноприйнятих у токсикологічному скринінгу ре-човин основного характеру з використанням чоти-рьох типів тонких шарів.

2. Вивчено кольорові реакції виявлення сульпі-риду.

3. Досліджено УФ-спектр поглинання сульпіри-ду в 0,1 М розчині кислоти хлоридної та визначено коефіцієнти світлопоглинання.

4. Розроблено методики УФ-спектрофотометрич-ного та екстракційно-спектрофотометричного (за ре-акцією з метиловим оранжевим) визначення сульпі-риду. Світлопоглинання розчинів підлягало закону Бугера-Ламберта-Бера в межах концентрацій від 20 до 200 мкг / мл (УФ-спектрофотометричний метод) та від 50 до 550 мкг сульпіриду у пробі в 15 мл кін-цевого об’єму (екстракційно-спектрофотометричний метод). Відносна невизначеність середнього резуль-тату складала для запропонованих методів ±1,9% та ±3,4% відповідно.


1. Еремин С.К., Изотов Б.Н., Веселовская Н.В. Анализ наркотических средств. – М.: Мысль, 1993. – 272 с.

2. Коренман И.М. Фотометрический анализ: Методы определения органических соединений: Изд. 2-е; перераб. и доп. – М.: Химия, 1975. – 359 с.

3. Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. – К.: Вища шк., 1995. – 423 с.

4. Лурье Ю.Ю. Справочник по аналитической химии. – М.: Химия, 1989. – 448 с.

5. Машковский М.Д. Лекарственные средства: 15-е изд. – М.: ООО «Изд-во Новая Волна», 2006. – С. 106.

6. Николаева Э.Г. // СМЭ. – 1990. – Т. 33, №1. – С. 39-40.

7. Порошина Е.Г. // ФАРМиндекс-Практик. – 2004. – Вып. 6. – С. 12-23.

8. Физико-химические методы анализа. Практическое руководство: Учеб. пособие для вузов / В.Б.Алес-ковский, В.В.Браун, М.И.Булатов и др.; Под ред. В.Б.Алесковского. – Л.: Химия, 1988. – 376 с.

9. Чернова Л.В., Карташов В.А., Коншина Е.Ю. // СМЭ. – 1991. – Т. 34, №1. – С. 34-36.

10. Bressolle F., Brès J. // J. Chromatogr. – 1985. – Vol. 341 (2). – P. 391-399.

11. Bressolle F., Fauré-Jeantis A. // J. Pharm. Sci. – 1992. – Vol. 81 (1). – P. 26-32.

12. Clark’s analysis of Drugs and Poisons: 3rd ed. [Електронний ресурс] / Laurent Y. Galichet. – 80 Min / 700 MB. – Pharmaceutical Press, 2005. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. – Систем. вимоги: Pentium; 128 Mb RAM; CD-ROM Windows XP / Vista. – Назва з титул. екрану.

13. Huang M.C., Ho H.O., Yeh G.C. et al. // J. Chromatogr. B. – 2001. – Vol. 763. –P. 157-163.

14. Liu J., Cao W., Qiu H. et al. // Clin. Chem. – 2002. – Vol. 48 (7). – P. 1049-1058.

15. Rop P.P., Sournac M.H., Elie I. et al. // J. Anal. Toxicol. – 1999. – Vol. 23. – P. 294-296.

16. Shinozuka T., Terada M., Tanaka E. // Forens. Sci. Int. – 2006. – Vol. 162. – P. 108-112.

УДК 615.065:54.061/.062:547.712.22:001.8РАЗРАБОТКА МЕТОДОВ ИДЕНТИФИКАЦИИ И КОЛИЧЕ-СТВЕННОГО ОПРЕДЕЛЕНИЯ СУЛЬПИРИДА, ПРИГОДНЫХ ДЛЯ ХИМИКО-ТОКСИКОЛОГИЧЕСКОГО АНАЛИЗАC.В.Баюрка, В.В.Болотов, С.А.КарпушинаИзучены условия идентификации сульпирида с помощью тон-кослойной хроматографии, цветных реакций, УФ-спектроско-пии. Разработаны методики УФ-спектрофотометрического и экстракционно-спектрофотометрического определения сульпи-рида по реакции с метиловым оранжевым.

UDC 615.065:54.061/.062:547.712.22:001.8DEVELOPMENT OF IDENTIFICATION AND QUANTITATIVE DETERMINATION METHODS OF SUIPIRIDE SUITABLE FOR THE CHEMICAL TOXICOLOGICAL ANALYSISS.V.Bayurka, V.V.Bolotov, S.A.KarpushinaThe conditions of sulpiride identifi cation by means of the Thin Lay-er Chromatography, colour reactions, UV-spectroscopy have been studied. The methods of sulpiride quantitative determination with the help of UV spectrophotometry and extraction spectrophotom-etry by the reaction with methyl orange have been developed.


Рекомендована д.х.н., професором В.В.Болотовим

УДК 615.25:54.062

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НІФЕДИПІНУ В ЛІКАРСЬКИХ ФОРМАХ КІНЕТИЧНИМ МЕТОДОМ ІНГІБУВАННЯ ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ

Н.Ю.Бондаренко, М.Є.Блажеєвський


З’ясовані умови та розроблена методика кіль-кісного визначення вмісту основної речовини ніфедипіну у модельних розчинах субстанції та таблетках «Фенігідин-Здоров’я» та «Ніфе-дипін» кінетичним методом інгібування хемі-люмінесценції в системі H2L – H2O2 – (Н) – Hem. При визначенні ніфедипіну RSD ≤ 3,3% (n = 5, P = 0,95), нижня межа визначуваних концен-трацій сн = 5·10-6 моль/л (1,7 мкг/мл).

Ніфедипін (Н) (диметиловий естер (2,6-диметил-4-(2’-нітрофеніл)-1,4-дигідропіридин-3,5-дикарбоно-вої кислоти) – основний представник антагоністів іонів кальцію, похідних 1,4-дигідропіридину, що зна-ходить широке застосування в медичній практиці. Він блокує потенціалозалежні кальцієві канали і пе-решкоджає проникненню іонів кальцію в клітини гладких м’язів артеріальних судин. Н знижує арте-ріальний тиск, покращує коронарний потік крові, ви-являє антиангінальну, гіполіпідемічну та антискле-ротичну дію. Його випускають у вигляді порошку, розчину для ін’єкцій, капсул, таблеток - ретард, кра-пель та інших лікарських форм [4].

У науковій літературі описані методики кількіс-ного визначення Н методом церійметричного титру-вання у неводному середовищі [6, 8], а також мето-дом ВЕРХ [12, 15, 16], вольтамперометрії [13, 14], полярографії [7] та УФ-спектрофотометрії [1, 5, 11]. Крім того, відома методика високочутливого кінетич-ного визначення Н з використанням хемілюмінес-центної системи люмінол (H2L) – персульфат [10]. У результаті взаємодії H2L з персульфатом у лужному середовищі виникає слабка хемілюмінесценція, яка сенсибілізується Н. Сmin для Н за цією методикою становить 0,017 мкг/мл, RSD = 0,028.

Для кількісного визначення Н у субстанції хемі-люмінесцентним методом нами запропонована нова аналітична система H2L – гідроген пероксид (H2O2) – гемін (Hem) – (Н), в якій Н чинить блокуючу дію на виникнення хемілюмінесценції (ХЛ).

Для з’ясування оптимальних умов вивчали вплив порядку змішування розчинів H2L, натрію гідрокси-ду, H2O2, Н і Hem та їх концентрацій на вихід ХЛ. Виникнення ХЛ досліджували у дискретному режимі, вимірювання здійснювали фотоелектричним мето-

дом. За аналітичний відгук було обрано максималь-не значення величини інтенсивності (Іхл) ХЛ.

Експериментальна частинаДля досліджень використовували субстанцію ні-

федипіну, що відповідає вимогам [9], та лікарські фор-ми, які містять ніфедипін, зокрема таблетки «Фені-гідин-Здоров’я» виробництва ЗТ Фармацевтична ком-панія «Здоров’я», Україна, 10 мг діючої речовини, се-рія 151110 та таблетки «Ніфедипін» виробництва «Ac-tavis», Болгарія, серія 1153210.

Вихідний 0,001 М розчин люмінолу (H2L) виго-товляли з очищеного комерційного препарату ква-ліфікації ч.д.а. (НПФ «Синбіас», ТУ 6-09-08-973) пе-рекристалізацією з льодової ацетатної кислоти в при-сутності активованого вугілля, а відтак – з насиче-ного розчину лугу за точною наважкою у 0,01 М роз-чині натрію гідроксиду. У роботі використовували розчини, виготовлені за Гіллебрандтом [2].

Для створення та підтримки необхідної кислот-ності середовища використовували 0,1 М розчин нат-рію гідроксиду, величину рН розчинів контролюва-ли за допомогою лабораторного потенціометра «Ионо-мер И-130» зі скляним електродом ЕСЛ-43-07 в парі з аргентумхлоридним (ЕВЛ-1), заповненим насиче-ним розчином калію хлориду.

Розчин гідрогену пероксиду (Н2О2) 6% концент-рації готували із 50% препарату о.с.ч. (Чехія) роз-бавленням його двічі дистильованою водою з наступ-ним контролем вмісту гідрогену пероксиду перман-ганатометрично [3].

Вихідний розчин геміну (Hem) 0,1 мг/мл виготов-ляли розчиненням 10 мг геміну виробництва фірми «Fluka» у 75 мл 0,5% розчину калію гідрофосфату при нагріванні до 323 К. Об’єм доводили до 100 мл дві-чі дистильованою водою при 293 К і перемішували. Робочий розчин з концентрацією геміну 1,0 мкг/мл виготовлений шляхом розбавлення вихідного розчи-ну двічі дистильованою водою. Розчин придатний до використання протягом доби.

Приготування стандартного розчину (РСЗ) ніфе-дипіну (Н) 1·10-3 Моль/л. У затемненому місці роз-чиняли 0,02 г субстанції ніфедипіну (точна наваж-ка) у мірній колбі на 50 мл у 25 мл метанолу х.ч. Об’єм розчину доводили до позначки при 293 К. Роз-чин придатний до застосування протягом 2 тижнів


при зберіганні у темному місці. Розчини з меншою концентрацією ніфедипіну виготовляли з основно-го стандартного розчину відповідним розбавленням метанолом х.ч.

Інтенсивність хемілюмінесценції вимірювали в умовних одиницях (у.о.) на установці з фотоелект-ронним помножувачем ФЭУ-84-А, вимірювачем ма-лих струмів ИМТ-0.5 і швидкодіючим (постійна ча-су 0.1с) потенціометром-самописцем. Реакцію, що супроводжується хемілюмінесценцією, проводили у кварцовій кюветі циліндричної форми діаметром 30 мм з робочим об’ємом 10 мл. При проведенні дослідів зберігали наступний порядок змішування реагентів: до суміші індикатора люмінолу в розчи-ні лугу та гідрогену пероксиду в присутності або у відсутності Н додавали за допомогою піпеткового дозувача П-1 0,50 мл розчину геміну і безперервно реєстрували кінетичну криву – інтенсивність хемі-люмінесценції (Iхл) – час (хв). Дозувач влаштований у зйомний тримач, який ізолює фотокатод фотоелект-ронного помножувача від стороннього світла, а від-так дозволяє працювати при звичайному освітленні. Усі досліди виконували при температурі 290...293оС.

Результати та їх обговоренняУ результаті проведених досліджень було вста-

новлено, що оптимальним для інгібування ХЛ в сис-темі H2L – H2O2 – (Н) – Hem є порядок змішування, коли останнім додається розчин Hem. Оптимальними концентраціями реактивів є: с(NaOH) = 0,052 Моль/л, c(H2O2) = 0,15%, c(H2L) = 1·10-4 Моль/л, С(Hem) = 5·10-2 мкг/мл.

Методика кількісного визначення Н у субстан-ції методом інгібування ХЛ. У кварцову кювету по-слідовно вносили: 1,00 мл 10-3 Моль/л розчину Н2L, 3,00 мл 0,172 Моль/л натрію гідроксиду, двічі дис-тильовану воду (10 – х, де х – сумарний об’єм усіх реактивів і проби, мл), 0,25 мл 6% розчину H2O2 та 0,5 мл досліджуваного метанольного розчину Н (для побудови градуювального графіка 0,00-1,00 мл Н 10-3 Моль/л), ретельно перемішували струшуванням, ставили кювету у світлонепроникну камеру фото-метра, відкривали шторку, вмикали самопишучий потенціометр і вливали 0,50 мл 1,0 мкг/мл розчину Hem в затемнених умовах камери. Реєстрували кі-нетичну криву хемілюмінесценції. Кінетична крива виникнення ХЛ за відсутності інгібітора нагадувала короткочасний спалах з подальшим згасанням ХЛ за експоненціальним законом впродовж декількох

хвилин. При додаванні інгібітора максимальна Іхл зменшувалась пропорційно вмісту доданої речови-ни. За аналітичний сигнал нами було обрано вели-чину ΔІхл, яка являє собою різницю між максималь-ним значенням Іхл (у холостому досліді) та таким значенням величини Іхл у робочому досліді в при-сутності інгібітора. Градуювальний графік ХЛ ви-значення Н представлений на рис.

Лінійна залежність ΔІхл (у.о.) від концентрації Н (Моль/л) зберігалась в інтервалі концентрацій (0,5--8)·10-5 Моль/л. Рівняння градуювального графіка має вигляд ΔІхл = 1,2·105с, (r = 0,99). Під час визначення 2,13·10-4 Моль/л Н у модельних розчинах субстанції методом інгібування RSD = 3,3% (n = 5, P = 0,95), сн = 5·10-6 Моль/л (1,7 мкг/мл).

Кількісне визначення Н в препаратах виконували методом стандарту, використовуючи лінійні ділян-ки згаданої вище концентраційної залежності ΔIхл.

Методика кількісного визначення Н в таблет-ках «Фенігідин-Здоров’я» по 10 мг. Біля 200 мг роз-тертих таблеток (точна наважка) розчиняли у мірній кол-бі на 50 мл у 25 мл метанолу х.ч. Об’єм розчину до-водили до позначки при 293 К. Паралельно готува-ли об’ємно-ваговим методом розчин робочого стан-дартного зразка Н з концентрацією 2,7·10-4 г/мл на метанолі.

У кварцову кювету послідовно приливали 1,00 мл 1·10-3 Моль/л розчину Н2L, 3,00 мл 0,172 Моль/л на-трію гідроксиду, двічі дистильовану воду (10 – х, де х – сумарний об’єм усіх реактивів і проби, мл), 0,25 мл 6% розчину H2O2 та 2,0 мл досліджуваного розчину Н. Одержану суміш перемішували і встановлювали кювету у світлозахисну камеру фотометра. Відкри-вали шторку і вливали за допомогою піпеткового до-зувача 0,5 мл розчину Hem з концентрацією 1,0 мкг/мл. Аналогічного порядку додавання розчинів дотриму-вались при виконанні досліду з РСЗ Н. Вміст Н у препараті знаходили методом порівняння ΔIхл у до-сліді з досліджуваним розчином Н з аналогічною ве-личиною ΔIхл, одержаною у досліді з розчином РСЗ.

Вміст ніфедипіну в г на таблетку (Х) розрахову-вали за формулою:

де: mст – маса ніфедипіну у розчині РСЗ, г; ΔIхл – різ-ниця між максимальними значеннями ΔImax у конт-рольному та робочому (з випробуваним препаратом) дослідах, у.о.; ΔIст – різниця між максимальними зна-ченнями ΔImax у контрольному та робочому (з РСЗ) дослідах, у.о.; 50 – об’єм мірної колби, використаної для аналізу, мл; m – середня маса таблетки (n = 20), г; mн – маса наважки розтертих таблеток однієї серії, г; ω – вміст діючої речовини у субстанції, %.

Методика кількісного визначення Н в таблет-ках «Ніфедипін» по 10 мг. Біля 400 мг розтертих таблеток (точна наважка) розчиняли у мірній колбі на 50 мл у 25 мл метанолу х.ч. Об’єм розчину дово-дили до позначки при 293 К. Паралельно готували об’ємно-ваговим методом розчин робочого стандарт-

Рис. Градуювальна залежність кількісного визначення Н за ефектом інгібування ХЛ в системі H2L – H2O2 – (Н) – Hem.


ного зразка Н з концентрацією 3,6·10-4 г/мл на ме-танолі. Далі виконували аналіз як і при визначенні вмісту Н в таблетках «Фенігідин-Здоров’я» по 10 мг, і вміст Н в г на таблетку (Х) розраховували за ана-логічною формулою. Результати кількісного визна-чення Н в таблетках наведені в табл.

Отже, нами були розроблені вибіркові методики кількісного визначення ніфедипіну в субстанції лі-карської речовини і таблетках методом хемілюмінес-ценції за ефектом інгібування люмінолової реакції.

ВИСНОВКИ1. З’ясовані умови та розроблена методика кіль-

кісного визначення вмісту основної речовини Н у суб-станції кінетичним методом інгібування ХЛ в систе-мі H2L – H2O2 – (Н) – Hem. При визначенні Н у мо-дельних розчинах субстанції RSD = 3,3% (n = 5, P = 0,95), сн = 5·10-6 Моль/л (1,7 мкг/мл).

2. Розроблена методика та показана можливість кількісного визначення вмісту Н у таблетках «Фені-гідин-Здоров’я» та «Ніфедипін» кінетичним методом хемілюмінесценції.


1. Бугрова Е.А., Титова А.В., Арзамасцев А.П. // ХФЖ. – 2000. – №4 (34). – С. 55-56.2. Гиллебранд В.Ф. Практическое руководство по неорганическому анализу. – М.: Госхимиздат, 1966. –

1112 с.3. Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». –

1-е вид. – Х.: Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр», 2008. – 620 с.4. Компендиум 2009 – лекарственные препараты. В 2-х т. / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова. – К.:

МОРИОН, 2009. – 2224 с.5. Тимошик Ю.В., Петренко В.В. // Фарм. журн. – 2009. – №3. – С. 64-69.6. Туркевич М., Владзімірська О., Лесик Р. Фармацевтична хімія. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. – 464 с.7. Шаповалов В.А. // ЖАХ. – 2002. – №2 (57). – С. 185-186.8. British Pharmacopoeia. – London: The Stationаry Offi ce, 2009. – Vol. 1, 2. – 6481 p.9. Ćwiczenia z chemii leków / Pod red. M.Gorczycowej, F.Zejca. – Кrakóv: Collegium Medium UJ, 1996. – 200 p.10. He Shuhua, Lü Yi, He Deyong et al. // Chin. J. Anal. Chem. – 2004. – №4 (32). – Р. 474-476.11. Hemmateenejad B., Miri R., Kamali R. // J. Iran. Chem. Soc. – 2009. – №1 (6). – Р. 113-120.12. Niopas Ioannis, Daftsios Athanasios C. // J. Pharm. and Biomed. Anal. – 2003. – №6 (32). – Р. 1213-1218.13. Özaltin Nuran, Yardimci Ceren, Süslü Incilay // J. Pharm. and Biomed. Anal. – 2002. – №3 (30). – Р. 573-582.14. Reddy T. Madhusudana, Reddy S. Jayarama // Anal. Lett. – 2004. – №10 (37). – Р. 2079-2098.15. Vertzoni M.V., Reppas C., Archontaki H.A. // Anal. Chim. Acta. – 2006. – №573. – Р. 298-304.16. Yang Bingyi, Mo Jinyuan, Lai Rong et al. // Chin. J. Anal. Chem. – 2004. – №10. – Р. 1304-1308.

УДК 615.25:54.062КОЛИЧЕСТВЕННОЕ ОПРЕДЕЛЕНИЕ НИФЕДИПИНА В ЛЕ-КАРСТВЕННЫХ ФОРМАХ КИНЕТИЧЕСКИМ МЕТОДОМ ИНГИБИРОВАНИЯ ХЕМИЛЮМИНЕСЦЕНЦИИН.Ю.Бондаренко, Н.Е.Блажеевский Подобраны условия и разработана методика количественного определения содержания основного вещества нифедипина в модельных растворах субстанции, таблетках «Фенигидин-Здо-ровье» и «Нифедипин» кинетическим методом ингибирования хемилюминесценции в системе H2L – H2O2 – (Н) – Hem. При определении нифедипина RSD ≤ 3,3% (n = 5, P = 0,95), нижняя граница определяемых концентраций сн = 5·10-6 Моль/л (1,7 мкг/мл).

UDС 615.25:54.062NIFEDIPINE QUANTITATIVE DETERMINATION IN MEDIC-INAL FORMS BY THE KINETIC METHOD OF CHEMILUMI-NESCENCE INHIBITIONN.Yu.Bondarenko, M.Ye.BlazheyevskyThe method of Nifedipine quantitative determination in model solu-tions of the active substance, «Phenihydin-Zdorovye» and «Nife-dipine» tablets based on inhibition of luminol chemilumeniscent oxidation by hydrogen peroxide in the reaction catalyzed by hemin has been elaborated. In determination of Nifedipine RSD ≤ 3.3% (n = 5, P = 0.95), the lower limit of quantitation (LOQ) is 5·10-6

mol/l (1.7 µg/ml).

Таблиця

Результати кількісного визначення ніфедипіну в таблетках по 0,01 г (n = 5, Р = 0,95)

Лікарська форма складу

Знайдено ніфедипіну, г

Метрологічні характеристики

«Фенігідин-Здоров’я» (Україна)ніфедипіну 10,03 мг*

0,00990,00980,01020,01030,0101

Х = 0,0101S = ± 2,1·10-4

SX = ± 9,3·10-5

ΔX = ± 2,6·10-4

Sr= ± 2,06%

δ = + 0,7%

«Ніфедипін» (Болгарія)ніфедипіну 11,01 мг*

0,01080,0113

0,011350,01100,0112

X = 0,0111S = ± 2,3·10-4

SX = ± 1,0·10-4

ΔX = ± 2,8·10-4

Sr = ± 2,05%

δ = + 0,82%

Примітка. * Вміст встановлено методом УФ-спектроскопії за власним світлопоглинанням при довжині хвилі 238 [5].


Рекомендована д.ф.н., професором Є.В.Гладухом

УДК 615.322 : 615.451.16 : 543.544.25 : 547.221

ВИВЧЕННЯ СКЛАДУ ДИФТОРОМЕТАНОВОГО ЕКСТРАКТУ, ОДЕРЖАНОГО ПРИ КОМПЛЕКСНІЙ ПЕРЕРОБЦІ СУЦВІТЬ ЛИПИ

Д.В.Дем’яненко, С.В.Бреусова


Досліджено якісний та кількісний склад ліпо-фільних сполук в дифторометановому екстрак-ті, одержаному зі шроту суцвіть липи серцели-стої після попередньої обробки фреонами R134a та R22. В екстракті виявлено 50 компонентів ефірної олії, з яких 31 речовину ідентифікова-но. Сумарний вміст неідентифікованих сполук складав 29,8%. Вперше виявлено в ефірній олії суцвіть липи октилацетилен, який є доміную-чою в екстракті речовиною зі вмістом 16,5% та може використовуватися для стандартиза-ції даної сировини. Встановлено, що дифторо-метан (фреон R32) виявляє селективність до більш полярних речовин у порівнянні з інши-ми фреонами і є перспективним для комплек-сної переробки рослинної сировини.

У теперішній час однією з найактуальніших за-дач фітохімічного виробництва, особливо вітчизня-ного, є вдосконалення технологічних процесів, зокре ма інтенсифікація екстрагування рослинної сировини та перехід на так звані «зелені технології». Як відомо, за кордоном вказані напрямки розвитку здійсню-ються двома основними шляхами – використанням зріджених газів, зокрема фторопохідних вуглевод-нів (фреонів), та надкритичних (НК) флюїдів [6, 7, 9, 10, 11, 14, 15], причому переважна більшість до-сліджень за останні 30 років присвячена екстрагу-ванню НК діоксидом вуглецю СО

2.

Проте, незважаючи на очевидні переваги над-критичної СО

2-екстракції у порівнянні з традиційними

технологіями, вказаний метод стикається з досить серйозними труднощами при переході на промисло-вий масштаб. По-перше, більшість екстракційних про цесів проводиться при робочому тиску близь-ко 200-500 атм, що накладає значні обмеження на об’єм реакторів і вимагає великих капітальних і експлуатаційних витрат на обладнання та його об-слуговування. Цілком очевидно, що впровадження НК СО

2-екстракції має сенс лише при виробництві

дуже коштовних високоактивних субстанцій [11, 15]. По-друге, НК СО

2 внаслідок нульового дипольного

моменту є добрим розчинником лише для найбільш гідрофобних речовин, а полярні та високомолекуляр ні сполуки в ньому майже зовсім нерозчинні [6, 8, 10].

З огляду на вищевказані вади НК СО2 в остан-

нє десятиріччя спостерігається постійне зростан-

ня інтересу вчених та виробників до екстрагентів, альтернативних діоксиду вуглецю [1-9, 12-14]. Так, наприклад, авторами [9] при дослідженні процесу екс-тракції імбиру, чорного та червоного перцю зрідже-ним пропаном, диметиловим ефіром (ДМЕ) і НК СО

2 в температурному режимі +40-50°С було вста-

новлено, що ДМЕ дає найбільший вихід екстракту навіть при мінімальному співвідношенні його кіль-кості відносно маси сировини (1:1-1:2), у той же час для досягнення порівняної ефективності екстракції необхідно в 10-15 разів більше НК СО

2 за масою.

Зараз велику перспективу для використання у фітохімічній промисловості після певної «паузи» знову мають фреони. В 20-му сторіччі застосовува-лися переважно хлорофторопохідні вуглеводнів R11, R12, R114, R22. У нашій країні П.П.Вєтровим до-сліджувалися процеси екстракції деяких видів лі-карської рослинної сировини (ЛРС) зазначеними розчинниками [1, 2]. В роботі [5] вивчено процес екстракції плодів розторопші зрідженими фреонами R12 та R22 і виділено жирну олію з виходом близь-ко 30%, що значно вище, ніж традиційним способом. Автором [3] розроблено технологію виділення лі-пофільного комплексу з плодів шипшини та алка-лоїдів барбарису з використанням фреону R22. В публікації [4] вказується на можливість одержання екстракту гіпохолестеринемічної дії з рослинного збору фреоном R22 протягом 1 год, при цьому до-сягався вихід 22,65%.

У теперішній час, коли хлоровмісні фреони (за винятком R22) згідно з Монреальським протоколом вилучені з виробництва в усіх розвинених країнах, український та закордонний ринки заповнюються широким асортиментом фторовуглеводнів, безпеч-них для навколишнього середовища. Як зазначають автори [10], фреони R23, R32, R125, R134a, R143a, R152a, R227ea, а також ДМЕ розчиняють полярні речовини значно краще, ніж НК СО

2, що поясню-

ється більшими значеннями дипольного моменту та діелектричної сталої.

Найбільш часто як екстрагент, альтернативний НК СО

2, за кордоном використовують 1,1,1,2-тетра-

фторетан (фреон 134а). Так, наприклад, у патенті [12] заявляється спосіб екстракції ароматичних речовин з цілого ряду рослинної та мікробіологічної сирови-ни, причому винахідник вказує, що при температурі нижче +20°С даний фреон має високу селективність


щодо найбільш летких компонентів ефірних олій і не екстрагує супутні воски. Автор [13] також повідом-ляє про аналогічні властивості тетрафтороетану та передбачає екстрагування жирних і мінеральних олій зазначеним розчинником при нагріванні вище 40°С і крім того використання при необхідності його су-міші з різними співрозчинниками, у тому числі фто-ровуглеводнями, ДМЕ та зрідженим аміаком.

У роботі [14] описано спосіб одержання рослин-них екстрактів, які містять каротиноїди, антоціани, жирні кислоти, терпеноїди або алкалоїди у співвід-ношеннях, відповідних вихідній ЛРС. Спосіб передба-чає застосування як традиційних розчинників, так і зріджених газів у до- та надкритичному стані, зо-крема фторовуглеводнів R134a, R23, R32 та інших сучасних фреонів, здатних екстрагувати середньо-полярні сполуки.

У дослідженнях [8] виявлено здатність фреонів R134a, R23, R32 розчинювати полярний біодегра-дуючий полімер полілактид при тисках, на порядок нижчих, ніж необхідні для НК СО

2.

Авторами [6] показано, що амінофеноли та по-хідні бензойної кислоти мають добру розчинність у НК дифторометані (R32) навіть за відсутності мо-дифікатора. Так, наприклад, саліцилова кислота вдві-чі більш розчинна в НК фреоні-32, ніж у НК СО

2

при однакових режимах температури та тиску. Таким чином, враховуючи перспективні можли-

вості фреону R32, метою нашої роботи було вивчен-ня якісного та кількісного складу дифторометаново-го екстракту, одержаного після попередньої обробки суцвіть липи фреонами R134а та R22.

Матеріали та методиСуцвіття липи серцелистої, заготовлені в Рівненсь-

кій області у 2008 р. і подрібнені до розмірів часток 0,5-2,0 мм, завантажували у два паралельно з’єдна-них перколятори на створеній нами дослідній уста-новці.

Екстрагування сировини здійснювали спочат-ку зрідженим тетрафтороетаном (фреоном R134a) при температурі 40°С та співвідношенні сировина : екстрагент 1:8 протягом 165 хв. Після завершення процесу відганяли фреон, зливали його у ресивер, з випарника видаляли екстракт, що являв собою вос-коподібну масу світло-жовтого кольору з характер-ним ароматним запахом.

Установку вакуумували, заповнювали зрідженим дифторохлорометаном (фреоном R22). Шрот, що залишився в перколяторах, екстрагували двоступе-нево при співвідношенні сировина : екстрагент на кожному етапі 1:7,5, забезпечуючи перемішування рідкої фази. Мінімальні тиск і температура ста-новили 12 атм і +30°С відповідно, максимальні – 17 атм і +45°С. Загальна тривалість процесу стано-вила близько 2 год на кожному етапі. В результаті одержували екстракт темно-зеленого кольору з ін-тенсивним ароматним запахом (зразок 2), хімічний аналіз якого був проведений нами раніше (рукопис відповідної статті на даний момент знаходиться в редакції).

Заміну екстрагенту в установці проводили, як описано вище. Після заповнення зрідженим дифторо-метаном (фреоном R32) шрот, що залишився в пер-коляторах, екстрагували за наступних умов: спів-відношення сировина : екстрагент 1:10, статична мацерація – при температурі 32°С протягом 45 хв, динамічний режим – протягом 135 хв, забезпечую-чи перемішування при градієнті температури і тис-ку між перколяторами Δt = 12-18°С та Δр = 8-12 атм відповідно. Був одержаний аморфний екстракт (зра-зок 1), який мав жовто-коричневий колір та специ-фічний аромат.

Точну наважку 0,035 г зразка 1 розчиняли у 5,00 мл 96% етанолу та поміщали одержаний 0,70% розчин у флакон, який герметично закупорювали.

Вищезазначений розчин в об’ємі 1 мкл вводи-ли в інжекторний блок газового хромато-мас-спект-рографа фірми «Agilent Technology 6890» (США), який складається з хроматографа марки НР6890-GC та мас-селективного детектора 5973N. Ліпофільні сполуки розділяли на кварцовій капілярній колонці марки HP 19091J-433 НР-5 з довжиною 30 м та внут-рішнім діаметром 0,25 мм, заповненій 5% фенілме-тилсилоксаном.

Температура термостату програмувалася від 50°С до 250°С зі швидкістю 4°С/хв. Температура інжек-тора становила 250°С. Газ носій – гелій зі швидкіс-тю потоку 1 мл/хв. Перенесення від хроматографа до мас-спектрометра відбувалося при 230°С. Тем-пература детектора та випаровувача підтримувала-ся на рівні 200°С.

Електронна іонізація проводилася при 70 eV в діапазоні мас від m/z 29 до 450 а.о.м. Ідентифікація сполук здійснювалася на основі порівняння одержа-них мас-спектрів з даними бібліотек NIST 05-Wiley та “Flavor 2” (близько 500000 мас-спектрів). Як вну-трішній стандарт використовували пентадекан.

Кількісний вміст кожної виявленої сполуки у відсотках від маси наважки зразка визначали за пло-щею відповідних піків, враховуючи що 109 умовних одиниць площі відповідало 0,002 мг речовини в пробі (1 мкл 0,70% розчину фреонового екстракту в спирті з ρ=0,812 кг/л). Крім того, розраховували від-носний вміст кожної речовини у виявленій суміші.

Результати та їх обговоренняХроматограма дифторометанового екстракту, одер-

жаного за вищеописаною технологією, наведена на рис. 1.

Як видно з одержаних даних, у дифторометано-вому екстракті, виділеному в процесі комплексної переробки суцвіть липи, містилося 50 речовин, пе-реважна кількість яких мала час утримання (Tr) по-над 17 хв, що свідчить про їх більш високу молеку-лярну масу та/або наявність полярних груп. У той же час в області летких сполук спостерігався дуже інтенсивний пік з Tr = 8,09 хв, що відповідає октил-ацетилену, який виявився домінуючою сполукою у досліджуваному зразку. Враховуючи те, що ацетиле-нові похідні в рослинному світі зустрічаються до-сить рідко, а їх фармакологічна активність часто є


дуже високою, вказана сполука може бути викори-стана для стандартизації ліпофільних екстрактів із суцвіть липи. Крім того, в жодному з відомих нам літературних та патентних джерел стосовно складу ефірних олій, виділених з різних видів лип, відсут-ня інформація про наявність в них октилацетилену.

При порівнянні кількісного складу зразків 1 та 2 було встановлено (табл.), що 18 сполук селектив но екстрагувалися фреоном-32 та були зовсім відсут ні у витяжках, одержаних послідовно фреонами R134а та R22, відносний вміст яких у суміші становив 24,92%. На жаль, з них ідентифіковано тільки 2-пен-тилфуран, октанову та деканову кислоти, решта спо-лук була відсутня у базі даних. 19 компонентів ви-являлися в обох зразках, але в дифторометановому екстракті їх вміст був помітно вищим, ніж у зразка 2, що свідчить про їх обмежену розчинність у фре-онах, які використовувалися на попередніх стадіях.

Як видно з таблиці, основними компонентами зразка 1, відносний вміст яких перевищував 2%, були наступні речовини: октилацетилен – 16,549%, ліноле-ва кислота – 12,437%, трикозан – 5,321%, неіден-

тифікована сполука – 5,097%, докозан – 4,138%, пен-такозан – 3,627%, нонакозан – 3,401%, тетракозан – 2,999%, хенейкозан – 2,837%, гексагідрофарнезила-цетон – 2,642% та три неідентифіковані сполуки із вмістом 2,4-2,7%.

У результаті проведених досліджень встановле-но (рис. 2), що використаним у даній роботі методом у дифторометановому екстракті були виявлені такі класи сполук: насичені вуглеводні – 30,98%, ненаси-чені вуглеводні – 16,99%, аліфатичні кислоти – 15,61%, ненасичені альдегіди та кетони – 3,73%, складні ефі-ри – 1,90%, насичені альдегіди та кетони – 0,96%, гетероциклічні сполуки – 0,05%. 19 сполук не було ідентифіковано, їх сумарний вміст становив 29,78% від загальної кількості виявлених речовин.

Таким чином, на основі одержаних нами експе-риментальних даних можна зробити висновок, що дифторометан (фреон-32) здатен витягати ширший спектр та більшу кількість середньополярних речо-вин (карбонових кислот, альдегідів, кетонів, ефірів) порівняно з іншими фреонами, що дозволяє проводи-ти комплексну переробку ЛРС, зокрема суцвіть липи.

Рис. 1. Хроматограма дифторометанового екстракту, одержаного зі шроту суцвіть липипісля попередньої обробки фреонами R134a та R22.

Рис. 2. Вміст різних класів сполук у дифторометановому екстракті.


Таблиця

Кількісний склад ефірної олії у дифторометановому екстракті, одержаному в процесі комплексної переробки суцвіть липи

№п/п

Tr, хв Сполука

Вміст сполуки в екстракті, %

Відносний вміст сполуки

у суміші, %

Вміст сполукив екстракті, %*

Відносний вміст сполуки

у суміші, %*

Зразок 1 Зразок 2 (для порівняння)

1 3,11 Гексаналь 0,206 0,673 0,214 0,48

2 6,24 2-Гептеналь 0,185 0,605 0,079 0,18

3 7,15 2-Пентилфуран 0,016 0,052 - -

4 7,48 Октаналь 0,048 0,156 0,031 0,07

5 7,66 Капронова кислота 0,053 0,172 0,201 0,45

6 8,09 Октилацетилен 5,057 16,549 1,906 4,29

7 8,74 1,2-Нонадієн (або 1,2-декадієн) 0,064 0,210 0,056 0,12

8 9,00 2,6-Диметил-2,6-октадієн 0,070 0,230 0,027 0,06

9 10,41 Ундекан 0,067 0,218 0,018

10 10,63 Нонаналь 0,042 0,136 0,172 0,39

11 13,72 Додекан 0,043 0,142 0,110 0,25

12 13,93 Октанова кислота 0,185 0,605 - -

13 15,89 2-Деценаль 0,149 0,486 0,025 0,06

14 17,01 Етилнонаноат 0,581 1,902 0,436 0,98

15 17,85 Нонанова кислота 0,267 0,873 0,464 1,04

16 19,89 Тетрадекан 0,459 1,503 0,064 0,15

17 21,31 2-Метилтетрадекан 0,406 1,329 0,182 0,41

18 21,46 3-Метилтетрадекан 0,381 1,247 0,139 0,31

19 22,29 Внутрішній стандарт - - - -

20 23,67 Деканова кислота 0,247 0,807 - -

21 26,64 Тетрадеканова кислота 0,218 0,713 0,044 0,10

22 27,48 Гексагідрофарнезилацетон 0,807 2,642 0,404 0,91

23 30,65 Хенейкозан 0,867 2,837 2,141 4,82

24 31,44 Лінолева кислота 3,800 12,437 0,145 0,33

25 31,78 Докозан 1,264 4,138 0,444 1,00

26 32,88 Трикозан 1,626 5,321 7,271 16,36

27 33,90 Тетракозан 0,916 2,999 0,848 1,91

28 34,89 Пентакозан 1,108 3,627 4,932 11,10

29 35,87 Гексакозан 0,580 1,898 0,522 1,18

30 36,76 Гептакозан 0,708 2,316 4,507 10,14

31 38,52 Нонакозан 1,039 3,401 10,357 23,31

32 Неідентифікованих сполук 9,098 29,777 0,84 1,9

Разом 30,556 100

* дані наших попередніх досліджень; жирним шрифтом виділені компоненти з відносним вмістом понад 2%.

ВИСНОВКИ1. Хромато-мас-спектрометричним методом дослі-

джено склад ліпофільних сполук в дифторомета новому екстракті, одержаному зі шроту суцвіть ли пи серцелис-тої після попередньої обробки фреонами R134a та R22.

2. У дифторометановому екстракті виявлено 50 компонентів ефірної олії, з яких 31 речовину іден-тифіковано. Сумарний вміст неідентифікованих спо-лук складав 29,8%.

3. Встановлено, що домінуючою речовиною у досліджуваному екстракті є октилацетилен, який нами вперше виявлено в ефірній олії суцвіть липи. Вказа-на сполука може використовуватися для стандарти-зації даної сировини.

4. Показано, що фреон-32 виявляє селективність до більш полярних речовин у порівнянні з іншими фреонами і завдяки цьому є перспективним для комплексної переробки рослинної сировини.



1. Ветров П.П. // Фармаком. – 2001. – №2. – С. 1-2.

2. Вєтров П.П., Гарна С.В., Георгіянц В.А., Русинов О.І. // Запорожский мед. журн. – 2010. – №3 (12). – С. 92-94.

3. Жехжах Самер. Разработка технологии липофильного фитокомплекса противовоспалительного дей-ствия и суппозиториев на его основе: Дис. ... канд. фармац. наук. – Х., 2007. – 170 с.

4. Кисличенко В.С., Нещерет О.І., Омельченко З.І. // Фармац. часопис. – 2010. – №2. – С. 21-25.

5. Хамам Салих Бодри. Разработка состава и технологии препарата на основе масла расторопши пятнистой: Дис. … канд. фармац. наук. – Х., 2004. – 158 с.

6. Abbott A.P., Corr S., Durling N.E., Hope E.G. // J. of Chemical and Engineering Data. – 2002. – Vol. 47, №4. – P. 900-905.

7. Abbott A.P., Eardley C.A., Scheirer J.E. // Green Chem. – 2000. – №4. – P. 63-65.

8. Byung-Chul Lee // Korean J. Chem. En. – 2003. – Vol. 20, №3. – P. 542-548.

9. Catchpole O.J., Grey J.B., Perry N.B. et al. // J. of Agriculture and Chem. – 2003. – Vol. 51. – P. 4853-4860.

10. Liu L., Liu Z.-T., Wu J. et al. // J. Chem. Eng. Data. – 2006. – Vol. 51. – P. 2045-2050.

11. Meireless A.A.A., Rosa P.T.V. // J. of Food Engineering. – 2005. – Vol. 67. – P. 235-240.

12. Pat. 5512285 USA, IPC7 A 61 K 35/78, B 01 D 11/02, C 11 B 9/02. – Publ. 30.04.1996.

13. Pat. 0043471 WO, IPC1-7 C 10 G 1/04, C 11 B 1/10, C 11 B 9/02. – Publ. 27.07.2000.

14. Pat. 2004023889 WO, IPC1-7 A23L. – Publ. 25.03.2004.

15. Perrut M. // Indust. and Engineering Chemistry Res. – 2000. – Vol. 39. – P. 4531-4535.

УДК 615.322 : 615.451.16 : 543.544.25 : 547.221ИЗУЧЕНИЕ СОСТАВА ДИФТОРМЕТАНОВОГО ЭКСТРАК-ТА, ПОЛУЧЕННОГО ПРИ КОМПЛЕКСНОЙ ПЕРЕРАБОТКЕ СОЦВЕТИЙ ЛИПЫД.В.Демьяненко, С.В.БреусоваИсследован качественный и количественный состав липофи-льных соединений в дифторметановом экстракте, полученном из шрота соцветий липы сердцелистной после предваритель-ной обработки фреонами R134a и R22. В экстракте обнаруже-но 50 компонентов эфирного масла, из которых 31 вещество было идентифицировано. Суммарное содержание неиденти-фицированных соединений составляло 29,8%. Впервые об-наружен в эфирном масле соцветий липы октилацетилен, ко-торый является доминирующим в экстракте веществом с со-держанием 16,5% и может использоваться для стандартизации данного сырья. Установлено, что дифторметан (фреон R32) проявляет селективность к более полярным веществам по сравнению с другими фреонами и является перспективным для комплексной переработки растительного сырья.

UDC 615.322 : 615.451.16 : 543.544.25 : 547.221THE STUDY OF THE DIFLUOROMETHANE EXTRACT COM-POSITION OBTAINED IN COMPLEX PROCESSING OF LIME FLOWERSD.V.Demyanenko, S.V.BreusovaThe qualitative and quantitative composition of lipophilic com-pounds in difl uoromethane extract obtained from the lime fl owers extraction cake after pretreatment with freons R134a and R22 has been studied. In the extract 50 components of the essential oil have been found; among them 31 substances have been identifi ed. The total content of unidentifi ed compounds was 29.8%. For the fi rst time in the essential oil of lime fl owers we have found octylacety-lene, which is a predominant substance in the extract with its con-tent as much as 16.5% of the total substances, and it can be used for standardizing the given raw material. difl uoromethane (freon R32) has been found to reveal selectivity for more polar substances in comparison with other freons and it seems to be prospective for complex processing of the plant raw material.


Рекомендована д.ф.н., професором В.С.Бондарем

УДК 547.732: 543.242.3: 543.42.062: 543.257

ЙОДОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕФАЗОЛІНУ ЗА РЕАКЦІЄЮ З КАЛІЮ ГІДРОГЕНОКАРОАТОМ

М.Є.Блажеєвський, Ю.Ю.Лабузова


Розроблені прості методики оксидиметрич-ного визначення цефазоліну у субстанції та у порошку для приготування розчину для ін’єкцій, які засновані на реакції кількісного S-окиснення цефазоліну калію гідрогенопер-оксомоносульфатом у кислому середовищі до відповідного S,S’-діоксиду з наступним визна-ченням залишку окисника йодометричним методом. При 1,5-кратному молярному над-лишку окисника реакція завершується за 40 хв. Вміст основної речовини у субстанції цефазолі-ну становив 99,33% RSD = 1,10% (δ = 0,33%), у лікарському препараті – 98,95%, RSD = 1,1% (δ = –0,05%). Нижня межа визначуваних кон-центрацій С

н = 0,05 мг/мл.

Цефазоліну натрійна сіль (Cefazolinum Natricum) натрію (6R, 7R)-3-[(5-метил-1,3,4-тіадіазол-2-іл)тіоме-тил]-8-оксо-7-[2-(1-Н-тетразол-1-іл)ацет-амідо]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат є похід-ним 7-амінодезацетоксицефалоспоранової кислоти (7-АДЦК). Він належить до антимікробних засобів – напівсинтетичних цефалоспоринових β-лактамних антибіотиків широкого спектра дії І покоління. За-стосовують цефазолін при інфекціях, викликаних чутливими до нього грампозитивними та грамнега-тивними мікроорганізмами, а саме: при інфекціях ди-хальних шляхів, септицемії, ендокардиті, остеоміє-літі, ранових інфекціях, інфікованих опіках, перитоні-ті, інфекціях сечових шляхів, отиті тощо. Препарат уводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Його виробляють у вигляді натрійної солі – бі-лого ліофілізованого порошку у флаконах по 0,25, 0,5, 1, 2 та 4 г [2].

Вміст основної речовини у субстанції може бути визначений за даними методу йодометрії, заснова-ному на попередньому лужному гідролізі препарату з утворенням похідних 7-АДЦК. Продукти гідролізу окиснюють титрованим розчином йоду. Паралельно за цих же умов аналізують стандартний зразок пре-парату [3]. Описані різноманітні модифікації цього методу [9]. Його основним недоліком є залежність величини титру від температури.

Для кількісного визначення вмісту основної ре-човини у субстанції та препаратах цефазоліну ДФУ та ЄФ рекомендує використовувати метод ВЕРХ [1, 6]. Порівняння точності та чутливості цих методів показало, що найкращі результати одержують при використанні методу прямої УФ-спектрофотометрії

та ВЕРХ. Найменш надійним виявився метод йодо-метричного титрування [7]. Крім того, в науковій літературі для кількісного визначення цефазоліну описане застосування вольтамперометрії [5], флуо-риметрії [4] та високочутливого методу хемілюмі-несценції [8, 10].

Метою даного дослідження було опрацювання нових методик кількісного визначення вмісту основ-ної речовини у субстанції натрію цефазоліну та пре-параті цефазоліну методом оксидиметричного титру-вання з використанням як аналітичного реагента калію гідрогенокароату (калію гідрогенопероксомоносуль-фату). Перевагами запропонованого способу вико-нання аналізу є можливість здійснення аналітично-го визначення цефазоліну за біологічно активною частиною молекули, а саме за аліциклічним (лакта-мового кільця) та за тіометильним сульфурами, за-довільна відтворюваність та правильність результа-тів. Він не вимагає використання висококоштовних стандартних зразків, токсичних розчинників та осо-бливого обладнання, як у методі ВЕРХ, простий та швидкий у виконанні.

Як окисник використовували калійну потрійну сіль кислоти Каро, 2KHSO

5·KHSO

4·K

2SO

4 (комерцій-

на назва «оксон®»). Активно діючою її речовиною є калію гідрогенопероксомоносульфат, KHSO

5. Вибір

реагенту обумовлений його доступністю, задовіль-ною розчинністю у воді, порівняно високою оксида-ційною здатністю (Е0=1,81 В), а також достатньою стійкістю під час зберігання та застосування.

Запропонований метод ґрунтується на реакції кількісного окиснення натрію цефазоліну надлиш-ком калію гідрогенопероксомоносульфату у кисло-му середовищі. Непрореагований залишок калію гідрогенопероксомоносульфату визначали методом йодометричного титрування:

KHSO5 + H

2SO

4 + 2KI = KHSO

4 + K

2SO

4 + I

2 + H

2O

I2 + 2Na

2S

2O

3 = 2NaI + Na

2S

4O

6.

Експериментальна частинаМетоди вимірювання та реактиви1. Розчин калію гідрогенопероксомоносульфа-

ту, 0,02 моль/л. Наважку близько 0,615 г препарату 2KHSO

5·KHSO

4·K

2SO

4, (Оксон® «extra pure» вироб-

ництва фірми DuPont) розчиняли у 50 мл дистильо-ваної води в мірній колбі на 100 мл. Об’єм розчи-ну доводили водою до позначки при 20°С. Вміст


KHSO5 у виготовленому розчині визначали методом

йодометричного титрування [3].2. Розчин натрію тіосульфату, 0,02 моль/л. Ви-

готовляли розчин натрію тіосульфату 0,1 Моль/л із фіксаналу стандарт-титру. За допомогою піпетки від-бирали 20 мл одержаного розчину, переносили у мірну колбу на 100 мл та доводили об’єм розчину дисти-льованою водою до позначки при 20°С.

3. Розчин калію йодиду 5%. Наважку 5,0 г калію йодиду розчиняли у 50 мл дистильованої води в мір-ній колбі на 100 мл та доводили водою до позначки при температурі 20°С.

4. Розчин сульфатної кислоти 0,1 Моль/л. Розчин сульфатної кислоти готували з фіксаналу стандарт-титру у мірній колбі на 500 мл.

Методика вивчення кінетики реакції S-оксидації. За допомогою піпетки відбирали 10 мл 0,02 Моль/л розчину калію гідрогенопероксомоносульфату і пе-реносили в мірну колбу на 100 мл, додавали 5,0 мл 0,01 Моль/л розчину цефазоліну, вмикали секундо-мір, доводили об’єм колби дистильованою водою до позначки і ретельно перемішували. Через певні проміжки часу, які відраховували за секундоміром, за допомогою піпетки відбирали 10 мл одержаної су-міші і переносили у конічну колбу для титрування, підкислювали 1 мл 0,1 Моль/л розчином сульфатної кислоти, додавали 1 мл 5% розчину калію йодиду. Вивільнений йод відтитровували 0,02 Моль/л титро-ваним розчином натрію тіосульфату в присутності крохмалю. Як титрант використовували виготовле-ний із фіксаналу стандарт-титру 0,02 Моль/л розчин натрію тіосульфату.

Для дослідження використовували субстанцію натрію цефазоліну, яка відповідала вимогам ДФУ (вміст основної речовини – 99,0%; w

H2O = 4,89%), та

препарат цефазолін – порошок для приготування роз-чину для ін’єкцій по 1000 мг у флаконах №5 вироб-ництва ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Харків, Україна), серійний номер 41008.

Об’єм титранту вимірювали за допомогою мік-робюретки на 10 мл з точністю ±0,01 мл.

Методика кількісного визначення натрію цефа-золіну у субстанції. Близько 0,5 г (точна наважка) субстанції препарату з відомим вмістом вологи роз-чиняли у 70 мл дистильованої води і доводили об’єм до 100,0 мл. Відбирали 5,00 мл одержаного розчи-ну, переносили в мірну колбу на 100 мл, додавали 10,00 мл 0,02 Моль/л розчину калію гідрогенопер-оксомоносульфату, доводили об’єм дистильованою водою до позначки, ретельно збовтували і залишали на 40 хв. Потім відбирали 10,00 мл одержаної сумі-ші, поміщали в конічну колбу на 100 мл, додавали 1 мл 0,1 Моль/л розчину сульфатної кислоти і 1 мл 5% розчину калію йодиду. Вивільнений йод одразу відтитровували 0,02 Моль/л розчином натрію тіо-сульфату.

Паралельно за аналогічних умов проводили конт-рольний дослід (за відсутності цефазоліну з тією ж кількістю 0,02 Моль/л розчину калію гідрогено-пероксомоносульфату).

Вміст натрію цефазоліну у субстанції Х, у %, розраховували за формулою:

(1)

де: V0 – об’єм стандартного 0,02 Моль/л розчину

натрію тіосульфату, витрачений на титрування в контрольному досліді, мл; V – об’єм стандартного 0,02 Моль/л розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування в робочому досліді, мл; К – коефіці-єнт поправки концентрації стандартного розчину нат-рію тіосульфату до 0,0200 Моль/л; Т – маса цефазо-ліну, яка відповідає 1,00 мл стандартного 0,0200 Моль/л розчину натрію тіосульфату (титр), г⁄мл; 10, 10 – кое-фіцієнти розбавлення; m

н – маса наважки лікарської

форми, г; w – вміст вологи в субстанції, %; 1 мл стандартного 0,0200 Моль/л розчину натрію тіо-сульфату відповідає 0,0023825 г натрію цефазоліну (C

14H

13N

8NaO

4S

3), якого у субстанції має бути 95-

102% у перерахунку на безводну речовину.Методика кількісного визначення цефазоліну, по-

рошку для приготування розчину для ін’єкцій. Близь-ко 0,5 г (точна наважка) субстанції препарату з відо-мим вмістом вологи розчиняли в 70 мл дистильованої води і доводили об’єм до 100,00 мл. Далі виконува-ли аналіз аналогічно як під час визначення натрію цефазоліну субстанції.

Вміст натрію цефазоліну у препараті у мг, Х роз-раховували за формулою:

(2)

де: V0 – об’єм стандартного 0,02 Моль/л розчину

натрію тіосульфату, витрачений на титрування в контрольному досліді, мл; V – об’єм стандартного 0,02 Моль/л розчину натрію тіосульфату, витраче-ний на титрування у робочому досліді, мл; К – ко-ефіцієнт поправки концентрації стандартного розчи-ну натрію тіосульфату до 0,0200 Моль/л; Т – маса цефазоліну, яка відповідає 1,00 мл стандартного 0,0200 Моль/л розчину натрію тіосульфату (титр), г⁄мл; 0,954 – коефіцієнт перерахунку натрію цефазо-ліну на цефазолін кислоту; 10, 10 – коефіцієнти роз-бавлення; m

н – маса наважки лікарської форми, г; m –

середня маса вмісту флакону, г; w – вміст вологи у субстанції, %; 1000 – перерахунок у мг. 1,00 мл стандартного 0,0200 Моль/л розчину натрію тіо-сульфату відповідає 0,0023825 г натрію цефазоліну (C

14H

13N

8NaO

4S

3), якого в препараті має бути 90-110%

у перерахунку на безводну речовину.Результати та їх обговоренняВстановлено, що окисно-відновна взаємодія між

цефазоліном та калію гідрогенопероксомоносуль-фатом відбувається кількісно та стехіометрично: на 1 Моль кожного препарату витрачається 2 Моль KHSO

5. Методом полярографії розчинів продуктів

взаємодії цефазоліну з KHSO5, взятих у молярному

співвідношенні 1:1 та 1:2, було доведено послідовне утворення моносульфоксидів цефазоліну: за сульфуром дигідротіазинового (Е

1=-0,935 В), а відтак – тіоме-


тильного циклу (Е2=-0,470 В стосовно НКЕ). Сульфур

тіадіазольного циклу виявився стійким до окиснення. Методом йодометричного титрування встанов-

лено, що окиснення обох сульфурів завершувалось за 40 хв (рис. 1).

Хімізм реакції S-окиснення цефазоліну калію гід-рогенопероксомоносульфатом представлений на рис. 2.

Результати кількісного визначення натрію цефа-золіну у субстанції та препараті наведені в табл. 1 та 2. Вони свідчать, що опрацьовані методики дозволяють кількісно визначати цефазолін у субстанції та по-рошку для приготування розчину для ін’єкцій: RSD ≤ 1,1%, правильність становить 0,33…–0,5%.

Нижня межа визначуваних концентрацій цефазо-ліну, С

н 0,05 мг/мл.

ВИСНОВКИЯк аналітичний реагент на натрію цефазо-

лін запропонований калію гідрогенопероксомоно-сульфат.

Опрацьовані методики оксидиметричного визна-чення натрію цефазоліну у субстанції та препараті «Цефазолін», які ґрунтуються на кількісному окиснен-ні цефазоліну гідрогенопероксомоносульфатом у кис-лому середовищі до відповідного S,S’-діоксиду з по-дальшим визначенням непрореагованого залишку окис-ника методом йодометричного титрування. Методи-ки дозволяють здійснювати кількісне визначення на-трію цефазоліну у субстанції та у лікарській формі (RSD ≤ 1,1%, δ= 0.33 …– 0,05%). С

н цефазоліну ста-

новить 0,05 мг/мл.

Рис. 1. Залежність ступеня конверсії від часу взаємодії у системі цефазолін – KHSO

5.

Рис. 2. Схема реакції S-оксидації цефазоліну калію гідрогенопероксомоносульфатом.

Таблиця 1

Результати кількісного визначення вмісту основної речовини у субстанції натрію

цефазоліну (n=5; Р=0,95)

Взято, гЗнайдено Метрологічні

характеристикиг %

Натрію цефазолін, субстанція

0,50035(99,0%*)

0,50100,51110,50100,50100,4960

99,13101,1399,1399,1398,13

x = 0,5020 (99,33%)S = 0,0055 (1,096)Sx = 0,0025 (0,49)

Δx = 0,0069 (1,36)RSD = 1,10%ε = 1,37%δ = 0,33%

* Вміст основної речовини встановлено за фармакопейною методикою Великобританії.

Таблиця 2

Результати кількісного визначення цефазоліну в порошку для приготування розчину для ін’єкцій

(n=5; Р=0,95)

Взято, мгЗнайдено Метрологічні

характеристикимг %

Цефазолін, порошок для ін’єкцій

990,0*

987, 5977,5987, 51007,4987, 5

98,897,898,8

100,798,8

x = 989,5 (98,95%)S = 10,91Sx = 4,88

Δx = 13,67RSD = 1,10%ε = 1,37%δ = –0,05%

* Вміст основної речовини встановлено за фармакопейною методикою Великобританії.


1. Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». – 1-е вид. Доп. 2. – Х.: Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр», 2008. – 620 с.

2. Компендиум 2009 – лекарственные препараты. В 2-х т. / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Вікторова. – К.: МОРИОН, 2009. – 2224 с.


3. Туркевич М., Владзімірська О., Лесик Р. Фармацевтична хімія (стероїдні гормони, синтетичні заміщені і гетероциклічні сполуки як лікарські засоби): Підручник. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. – 464 с.

4. Bedawy Lories I., El Kelani Khadiga, Fattah Laila Abdel // J. Pharm. and Biomed. Anal. – 2003. – Vol. 32, №6. – P. 1219-1225.

5. El-Desoky H.S., Ghoneim M.M. // J. Pharm. and Biomed. Anal. – 2005. – Vol. 39, №5. – P. 1051-1056.

6. European Pharmacopoeia. – 6th ed. – Strasbourg: EDQM, 2007. – Vol. 1. – 1084 p.

7. Gallo M.L., Campins F.P., Sevillano C.A. // J. Pharm. and Biomed. Anal. – 2002. – Vol. 29, №3. – P. 405-423.

8. He Yun-Hua, Le Jiu-Ru, Zhu Xing-Hua, Du Jian-Xiu // Huaxue xuebao=Acta Chim. Sin. – 2005. – Vol. 63, №8. – P. 729-733.

9. Nabi S.A., Abu-Nameh E.S.M., Helalch M.I.H. // Chem. Anal. – 1997. – Vol. 42, №6. – P. 881-886.

10. Sun Y.Y., Tang Y.H., Yao H., Zheng X.H. // Talanta. – 2004. –Vol. 64. №1. – P. 156-159.

УДК 547.732: 543.242.3: 543.42.062: 543.257ЙОДОМЕТРИЧЕСКОЕ ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЦЕФАЗОЛИНА ПО РЕАКЦИИ С КАЛИЯ ГИДРОГЕНКАРОАТОМН.Е.Блажеевский, Ю.Ю.Лабузова Разработаны простые методики оксидиметрического определе-ния цефазолина в субстанции и в порошке для приготовления инъекционного раствора, которые основаны на количествен-ном окислении их калия гидрогенпероксомоносульфатом в кислой среде до S,-S’-диоксида с последующим определением остатка окислителя методом йодометрического титрования. При 1,5-кратном молярном избытке окислителя реакция заверша-ется за 40 мин. Содержание основного вещества в субстанции цефазолина составляет 99,33% RSD = 1,10% (δ = 0,33%), в ле-карственном препарате – 98,95%, RSD = 1,10% (δ = –0,05%). Правильность рассчитывали, исходя из данных метода, реко-мендованного фармакопеей Великобритании. Нижний предел определяемых концентраций С

н = 0,05 мг.

UDC 547.732: 543.242.3: 543.42.062: 543.257CEFAZOLINE IODOMETRIC DETERMINATION BY POTAS-SIUM HYDROGENKAROATE REACTIONM.Ye.Blazheyevsky, Yu.Yu.Labuzova Simple methods of oxidimetric determination of cephazoline in a pure powder and in the powder for preparing solution for injections based on S-oxidation reactions by potassium peroxomonosulphate acid in the weak acid medium to S,-S’-dioxide with subsequent iodometric quantitative determination of the oxydazer reagent excess have been developed. The reaction terminates less than in 40 min. at 1.5 times mole oxydazer excess. The content of the ba-sic substance in cefazoline is 99.33±1.36% (RSD = 1.10%, δ = 0.33%) and 98.95±0.5% (RSD = 1.1 %, δ = –0.03%) for cefozoline medicine. The lower limit of cefazoline concentrations (LOQ) is 0.05 mg.


Рекомендована д.ф.н., професором В.А.Георгіянц

УДК 531.1:547.835.33:661.721.4

РЕАКЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ПОХІДНИХ N-ФЕНІЛАНТРАНІЛОВИХ КИСЛОТ. ХІХ*. КІНЕТИКА РЕАКЦІЇ ЛУЖНОГО ГІДРОЛІЗУ МЕТИЛОВИХ ЕСТЕРІВ 3-СУКЦИНОЇЛЗАМІЩЕНИХ N-ФЕНІЛАНТРАНІЛОВИХ КИСЛОТ У БІНАРНОМУ РОЗЧИННИКУ ДІОКСАН-ВОДА

С.Г.Ісаєв, О.М.Свечнікова, М.М.Сулейман, Т.В.Жукова

Національний фармацевтичний університетХарківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Досліджена кінетика реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фе-нілантранілових кислот у бінарному розчинни-ку діоксан-вода в інтервалі температур 45-85оС. Доведений її другий порядок, визначені кон-станти швидкості та виявлено їх зростання зі збільшенням електрофільності атома вугле-цю реакційного центру. На основі принципу ЛСЕ показана кореляція кінетичних парамет-рів з σ-константами Гаммета, встановлено, що ρ мають невеликі значення через віддале-ність замісників від реакційного центру та змен-шуються із збільшенням температури. Аналіз численних кінетичних та активаційних пара-метрів показав ізокінетичність реакції з ен-тальпійним типом контролю. Встановлено її BAC2 механізм.

Перспективною групою сполук для пошуку біо-логічно активних речовин є похідні N-фенілантрані-лових кислот (N-ФАК), серед яких знайдені речови-ни, які проявляють протизапальну, аналгетичну, ді-уретичну, гастропротекторну, репаративну та інші ви-ди біологічної дії [1, 3-6, 10, 14-16]. Потенційними можливостями володіють сполуки, які поєднують у своїй структурі декілька фармакофорів, що зумови-ло необхідність здійснити синтез 3-сукциноїлзаміще-них N-ФАК [6, 10], а на їх основі синтезувати від-повідні метилові естери, вивчити їх реакційну здат-ність та фармакологічну активність. Відомо, що есте-ри N-ФАК є вихідними речовинами для одержання відповідних амідів, гідразидів, семігідразидів, тіосе-мігідразидів та їх похідних [6, 8], а реакція їх луж-ного гідролізу є одним з імовірних шляхів метабо-лізму естерів 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК в орга-нізмі. У літературі відсутні роботи щодо реакційної здатності метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК.

Кінетику реакції вивчали у бінарному розчинни-ку діоксан-вода (60 об.% діоксану) в інтервалі тем-

ператур 45-85оС. Реакція перебігає за рівнянням, на-веденим на схемі 1.

Реакція підпорядковується кінетичному рівнянню:

(1)

де: а, b – вихідні концентрації естеру та лугу (моль л-1) відповідно; х – концентрація продукту реакції (моль л-1) у момент часу t (с); k – біомолекулярна константа швидкості реакціїї (л моль-1с-1).

Розподіл перемінних та інтегрування рівняння (1) дозволяють визначити константу швидкості реакції:

(2)

Одержане значення k корегувалося на об’ємне роз-ширення розчинника при зміні температури досліду від 25оС до tоС множенням на фактор Т=d25/dt, де d25 та dt – щільність бінарного розчинника діоксан-вода при 25оС та tоС.

Константи швидкості реакції (k) розраховували за зміною концентрації натрію гідроксиду в часі за рівнянням (2). При цьому зміна концентрації естеру та нуклеофілу не впливає на значення розрахованої k в межах похибки експерименту, що вказує на су-марний другий порядок та перший – за нуклеофі-лом та субстратом.

Визначені бінарні константи швидкості реакцій (k) наведені в табл. 1, з якої витікає, що на вели-чини k суттєвий вплив чинить електронна природа, положення замісників як в неантраніловому, так і в сукцинаніловому фрагментах молекули, температура процесу. Підвищення останньої приводить до при-скорення реакції.

Введення донорних замісників до молекули есте-рів 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК зменшує швидкість реакції. Акцепторні замісники викликають зворотний ефект через те, що стабілізують аніон кислоти за ра-хунок більшої делокалізації його заряду. Це вказує на зростання електронної щільності на реакційному

* Повідомлення ХVIII див. [8].


центрі при переході від вихідного стану до активо-ваного комплексу і дозволяє припустити, що луж-ний гідроліз метилових естерів 3-сукциноїлзаміще-них N-ФАК здійснюється за відомим з літератури [11] механізмом BAC2 (схема 2).

Але чутливість реакційного центру до впливу замісників в сукцинамідному та неантраніловому фрагментах суттєво відрізняється: зміна замісника у сукцинаніловому фрагменті незначно впливає на k (табл. 1, сполуки 1, 2; 3, 4; 5, 6), вірогідно, як через значну віддаленість цих замісників від реакційно-го центру, так і через незначну різницю у донорних властивостях замісників (R1). Порівняння значень k 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК (табл. 1) та 3-оксамоїл-заміщених N-ФАК [9] виявило, що подовження кар-бонового ланцюга призводить до сповільнення ре-акції через зростання віддаленості замісників від реакційного центру та ускладнення передачі елек-тронних зсувів через ізолюючу дію метилових груп.

Кількісна оцінка впливу замісників R в неантра-ніловому фрагменті метилових естерів 3-сукциноїл-заміщених N-ФАК здійснювалася за рівнянням Гам-мета. Але використання lgkT для усіх замісників при-вело до одержання статистично невірогідного рів-няння залежності lgkT = lgkо + ρσ. Виключення з ко-

реляції даних з 2’-заміщеними замісниками в неан-траніловому фрагменті молекули естеру (сполуки 1 та 2) дозволило одержати статистично вірогідні па-раметри з переконливо великими коефіцієнтами ко-реляції при всіх температурах (табл. 2). Непідпо-рядкованість lgk для 2’-заміщених метилових есте-рів 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК вказує вірогідно на структурні ускладнення при їх введенні в струк-туру молекули [11].

Значення ρ додатні, що підтверджує BAC2 меха-нізм цієї реакції. Невелика величина ρ свідчить про незначну чутливість електронної системи субстра-ту до структурних змін, що, можливо, пов’язано з віддаленістю замісника від реакційного центру або з ізолюючим впливом місткової NH-групи [1, 6, 8, 13]. Підвищення температури призводить до змен-шення ρ.

Політерми логарифмів констант швидкості ліній-ні, що підтверджується високим значенням коефіцієн-тів кореляції (табл. 3). Це дозволило розрахувати за рівнянням Ареніуса величини енергії активації ЕА та передекспоненційний фактор lnA (табл. 3). Введення до молекули електронноакцеп-торних замісників призводить до закономірного змен-шення енергії активації, електронодонорні замісни-

Схема 1

де: R = 2’-СН3, 4-’СН3, 3’ ,4’-(СН3)2, 4’- ОС2Н5, 4’-Cl; R1 = СН3, (СН2)2ОН

Таблиця 1

Константи швидкості (k) реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот

Сполука R R’k ·105, дм3 · моль-1 · с-1 при Т, К

318 К 328 К 338 К 348 К 358 К

1 2’-СН3 СН3 2,64±0,06 4,93±0,09 8,20±0,11 13,00±0,12 20,56±0,14

2 2’-СН3 (СН2)2ОН 3,81±0,03 4,78±0,06 7,94±0,09 12,59±0,12 17,38±0,15

3 4’-СН3 СН3 2,10±0,05 3,37±0,07 7,08±0,08 10,24±0,11 19,52±0,16

4 4’-СН3 (СН2)2ОН 2,14±0,06 3,46±0,04 3,87±0,09 10,60±0,08 19,91±0,12

5 3 ‘,4’-(СН3)2 СН3 1,72±0,08 3,22±0,09 6,37±0,11 9,64±0,12 18,01±0,14

6 3’ ,4’-(СН3)2 (СН2)2ОН 1,73±0,11 3,31±0,12 6,34±0,14 9,62±0,10 17,67±0,13

7 4’- ОС2Н5 СН3 1,66±0,04 3,02±0,05 6,05±0,08 9,08±0,09 16,40±0,12

8 4’-Cl СН3 5,37±0,06 9,12±0,07 17,42±0,09 24,30±0,11 42,23±0,14

Схема 2


ки викликають зворотний ефект. Однак залежності Е = а1 + b1σ, lnA = а2 + b2σ , досліджені методом регресійного аналізу, виявилися статистично неві-рогідними.

Ентальпію (Н≠) та ентропію (S≠) активації роз-раховано за рівнянням Ейрінга [10].

де: h – константа Планка; К – константа Больцмана; R – універсальна газова константа; T – абсолютна температура.

Вільна енергія активації (ΔG≠) обчислена за дру-гим принципом термодинаміки (табл. 4). Від’ємні зна-чення (ΔS≠) для всіх досліджуваних сполук додатко-во підтверджують механізм реакції. На утворення ви-сокосиметричного інтермедіату вказують високі зна-чення (ΔS≠) за модулем. Невеликі значення (ΔН≠) да-ють підставу припустити синхронність цієї реакції. Да-ні подані в табл. 4, показують, що акцепторні замісни-ки викликають зростання абсолютного значення (ΔS≠) та зменшення (ΔН≠). Однак гіпотеза про лінійність за-лежності (ΔН≠) – f(σ), (ΔS≠) – f(σ) статистично не під-тверджується. Треба відзначити близькість енталь-пійного (ΔН≠) та ентропійного (ΔS≠) внесків до (ΔG≠).

Дані, наведені в табл. 5, свідчать, що для дослі-джуваної реакції дотримується ізокінетичне співвід-ношення. Значення ізокінетичної температури за цими даними (β = 664±14 К) в межах похибки експери-менту збігається з β = 663±30 К, одержаним шляхом при вивченні кореляції ΔН≠ – lnkT, ΔН≠ – ΔS≠, ρ-1/T (табл. 6). Значення β вказують на ентальпійний тип контролю реакції лужного гідролізу метилових ес-терів 3-сукциноїлзаміщених N-ФАК [2].

Експериментальна частинаСинтез вихідних для синтезу естерів 3-сукциноїл-

заміщених N-фенілантранілових кислот здійснюва-ли за модифікованою нами реакцією Ульмана [3, 6].

Таблиця 2

Параметри рівняння Гаммета (ℓgk = ℓgk 0 + ρ σ) реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових

кислот при різних температурах

Т, К ρ ℓgk 0 r S

318 1,058±0,046 -4,507±0,010 0,996 6,9·10-2

328 0,976±0,064 -4,271±0,014 0,992 8,1·10-2

338 0,933±0,040 -3,970±0,009 0,996 6,5·10-2

348 0,872±0,038 -3,817±0,009 0,996 6,3·10-2

358 0,813±0,024 -3,561±0,005 0,998 5,0·10-2

Таблиця 3

Кінетичні параметри активації (ЕА, ℓnA) реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот

Сполука R R’ ЕА, кдж/моль ℓnA r S

1 2’-СН3 СН3 46,8±2,3 7,18±0,83 0,996 0,161

2 2’-СН3 (СН2)2ОН 45,3±1,8 6,98±0,62 0,998 0,135

3 4’-СН3 СН3 53,3±2,7 9,30±0,97 0,996 0,174

4 4’-СН3 (СН2)2ОН 52,8±3,6 9,20±1,27 0,993 0,199

5 3’ ,4’-(СН3)2 СН3 56,0±2,0 10,18±0,71 0,998 0,149

6 3’ ,4’-(СН3)2 (СН2)2ОН 54,1±1,7 9,49±0,60 0,998 0,137

7 4’- ОС2Н5 СН3 53,8±1,8 9,35±0,66 0,998 0,144

8 4’-Cl СН3 48,3±2,1 8,43±0,74 0,997 0,153

Таблиця 4

Термодинамічні параметри активації (ΔН≠, ΔS≠, ΔG≠) реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот

Спо-лука

R R’ΔG≠, кдж/моль ΔН≠

кдж/моль

ΔS≠

дж·гр-1моль-1 r SТΔS≠

кдж·моль-1

318 К318 К 328 К 338 К 348 К 358 К

1 2’-СН3 СН3 105,8 107,8 109,7 111,6 113,5 45,3±0,9 -190,4±2,7 0,999 1,21·10-2 60,5

2 2’-СН3 (СН2)2ОН 104,8 106,7 108,6 110,5 112,4 43,7±1,4 -192,1±4,6 0,998 1,41·10-2 61,1

3 4’-СН3 СН3 106,8 108,6 110,3 112,1 113,9 50,2±3,6 -177,9±9,7 0,992 2,00·10-2 56,6

4 4’-СН3 (СН2)2ОН 105,3 107,1 108,8 110,6 112,3 50,0±3,6 -174,0±9,6 0,992 2,00·10-2 55,3

5 3’ ,4’-(СН3)2 СН3 107,0 108,7 110,4 112,0 113,7 53,2±1,9 -169,1±5,8 0,998 1,47·10-2 53,8

6 3’ ,4’-(СН3)2 (СН2)2ОН 107,4 109,1 110,8 112,5 114,2 53,3±1,7 -170,1±4,9 0,998 1,37·10-2 54,1

7 4’- ОС2Н5 СН3 105,1 108,9 110,6 112,4 114,2 53,5±1,8 -176,4±5,5 0,998 1,49·10-2 54,1

8 4’-Cl СН3 104,8 106,6 108,5 110,3 112,1 46,5±3,8 -183,3±6,2 0,997 1,52·10-2 58,3


Метиловий естер 3-(метиламіносукциноїламі-до)-N-(2-метилфеніл)антранілова кислота. Суміш 3,27 г 3-(метиламіносукциноїламідо)-N-(2-метилфе-ніл)антранілової кислоти (0,01 Моль), 0,75 мл кон-центрованої сульфатної кислоти в 30 мл абсолютно-го метанолу нагрівають протягом 5 год на хімічному водяному нагрівнику. Після охолодження реакційну суміш виливають у воду. Осад відфільтровують, про-мивають водою, сушать. Вихід сполук 2-8 складає 85-90%. Кристалізують із водного метанолу.

Сполуки 2-8 одержують аналогічно.Кінетичні вимірювання здійснювали за методи-

кою, описаною у роботі [8, 13]. Концентрацію натрію гідроксиду в розчині ви-

значали потенціометричним титруванням на іоно-мірі ЕВ-74 стандартним водним розчином соляної кислоти. Кінетику реакції вивчали при 45, 55, 65, 75, 85оС. Досліди здійснювали у триразовому повторен-ні і передбачали 6-8 вимірів (глибина перетворень

не менше 80%). Оцінку точності одержаних резуль-татів здійснювали методом математичної статисти-ки (достовірна ймовірність – 0,95) [7].

ВИСНОВКИ1. Вивчена кінетика лужного гідролізу біологіч-

но активних метилових естерів 3-сукциноїлзаміще-них N-фенілантранілових кислот у широкому темпе-ратурному інтервалі та проаналізовано вплив заміс-ників у неантраніловому фрагменті молекули на різ-ні кінетичні параметри реакції ((k, Н≠, S≠, G≠, EA, ln A).

2. Численними тестами доведено ізокінетичність реакції з ентальпійним типом контролю та підтвер-джено її BAC2 механізм з утворенням високосимет-ричного інтермедіату.

3. Результати досліджень з вивчення реакційної здатності метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот забезпечують оптимі-зацію синтезу відповідних гідразидів та їх похідних в ряду N-фенілантранілових кислот.


1. Бризицький О.А., Ісаєв С.Г., Костіна Т.А. // ЖОФХ. – 2011. – Т. 9, вип. №1 (33). – С. 71-75.

2. Ейринг Г., Хин С.Г., Лин С.М. Основы химической кинетики. – М.: Мир, 1993. – 528 с.

3. Ісаєв С.Г., Сулейман М.М., Брунь Л.В. та ін. // Фармац. часопис. – 2010. – №1 (10). – С. 6-9.

Таблиця 5

Визначення ізокінетичної температури. Кореляційні параметри рівняння y = a + bx залежності кінетичних та активаційних параметрів реакції лужного гідролізу метилових естерів

3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот

x y a b r S β, K

lgk318 ΔН≠ (-,10,1±0,9)103 (13,1±1,7)103 0,975 17,4 570

lgk318 ΔН≠ (-6,37±0,16)103 (13,1±1,4)103 1,980 14,6 633

lgk318 ∆Н≠ (-8,97±0,19)103 (14,6±1,8)103 0,963 18,3 605

lgk318 ∆Н≠ (-8,14±0,17)103 (15,0±1,4)103 0,979 14,8 625

lgk318 ∆Н≠ (-9,65±0,14)103 (16,5±0,9)103 0,985 12,4 612

S≠ ∆Н≠ (58,3±4,9)104 625±30 0,965 34,2 625

1/T ρ -1,06±0,08 673±29 0,997 2,8 10-2 673

Таблиця 6

Визначення ізокінетичної температури. Кореляційні параметри рівняння lgkT = const + χlgkT реакції лужного гідролізу метилових естерів 3-сукциноїлзаміщених N-фенілантранілових кислот

Температура, Кχ r S β, К

Т1 Т2

318 328 0,9389 0,990 2,04 10-2 645

318 338 0,8848 0,993 1,98 10-2 654

318 348 0,8370 0,995 1,81 10-2 675

318 358 0,7868 0,994 1,87 10-2 668

328 338 0,9431 0,995 1,80 10-2 683

328 348 0,8904 0,991 1,97 10-2 690

328 358 0,8361 0,997 1,73 10-2 671

338 348 0,9383 0,994 1,86 10-2 632

338 358 0,8851 0,992 1,99 10-2 658


4. Ісаєв С.Г., Сулейман М.М., Свєчнікова О.М. // Мед. хімія. – 2010. – Т. 12, №2 (43). – С. 82-86.

5. Ісаєв С.Г., Павлій О.О., Брунь Л.В. та ін. // Ліки. – 2007. – №3/4. – С. 75-79.

6. Ісаєв С.Г., Синтез, реакційна здатність і біологічна активність похідних орто-галогенобензойних, ароматичних амінокислот та акридину: Дис. … докт. фармац. наук. – Х., 2008. – 357 с.

7. Львовський Е.Н. Статистические методы построения эмпирических формул. – М.: Высш. шк., 1988. – С. 41-49.

8. Свєчнікова О.М. Реакційна здатність, зв’язок структура-біологічна активність та використання по-хідних N-фенілантранілової кислоти: Дис. … докт. хім. наук. – Х., 1999. – 299 с.

9. Свєчнікова О.М., Ісаєв С.Г., Сулейман М.М. та ін. // ЖОФХ. – 2012. – Т. 10, вип. №1 (37). – С. 72-77.

10. Сулейман М.М., Ісаєв С.Г., Свєчнікова О.М., Яременко В.Д. // Фармац. журн. – 2011. – №3. – С. 60-64.

11. Черних В.П., Зіменковський В.С., Гриценко І.С. Органічна хімія. – Х.: Основа, 1995. – Кн. 2. – С. 412-413.

12. Chikina E.L., Isaev S.G., Svechnikova E.N. / Proceedings of the IVTN-2004 Computer applications in scien-tifi c researches IVTN-2004. – M., 2004. – P. 31.

13. Gaidukevich A.N., Svechnikova E.N., Mikitenko E.E. // Org. Reactivity. – 1987. – Vol. XXIII, Issue 3 (87). – P. 348-357.

14. Renaud R., Vincent T., Cazoline N. et al. // J. Biol. Chem. – 2004. – Vol. 279, №20. – P. 21160-21168.

15. Tsutomu Nakahara, Akiko Mitani, Maki Saito et al. // Vascular Pharmacol. – 2004. – Vol. 41, №1. – P. 21-25.

16. Xunfeng M., Adam T. August, Christian Wolf // J. Org. Chem. – 2006. – №7. – P. 142-149.

УДК 531.1:547.835.33:661.721.4РЕАКЦИОННАЯ СПОСОБНОСТЬ ПРОИЗВОДНЫХ N-ФЕ-НИЛАНТРАНИЛОВЫХ КИСЛОТ. ХІХ. КИНЕТИКА РЕАК-ЦИИ ЩЕЛОЧНОГО ГИДРОЛИЗА МЕТИЛОВЫХ ЭФИРОВ 3-СУКЦИНОИЛЗАМЕЩЕННЫХ N-ФЕНИЛАНТРАНИЛОВЫХ КИСЛОТ В БИНАРНОМ РАСТВОРИТЕЛЕ ДИОКСАН-ВОДАС.Г.Исаев, Е.Н.Свечникова, М.М.Сулейман, Т.В.ЖуковаИсследована кинетика щелочного гидролиза метиловых эфи-ров 3-сукциноилзамещенных N-фенилантраниловых кислот в бинарном растворителе диоксан-вода в интервале температур 45-85оС. Доказан ее второй порядок, определены константы скорости и выявлено их увеличение с возрастанием электро-фильности атома углерода реакционного центра. На основе принципа ЛСЭ представлена корреляция кинетических пара-метров с σ-константами Гаммета, установлено, что ρ невысо-кие из-за удаленности заместителей от реакционного центра и уменьшаются с ростом температуры. Анализ многочисленных кинетических и активационных параметров показал изокине-тичность реакции с энтальпийным типом контроля. Установ-лен ее BAC2 механизм.

UDC 531.1:547.835.33:661.721.4 THE REACTIVITY OF N-PHENYLANTRANILIC ACIDS DE-RIVATIVES. ХІХ. KINETICS OF THE ALKALINE HYDROLY-SIS OF METHYL ESTERS OF 3-SUCCINOYLSUBSTITUTED N-PHENYLANTHRANILIC ACIDS IN A BINARY DIOXAN-WATER SOLVENTS.G.Isaev, O.M.Svechnikova, M.M.Suleyman, T.V.ZhukovaThe kinetics of the alkaline hydrolysis reaction for the methyl es-ters of 3-succinoylsubstituted N-phenylanthranilic acids in a bina-ry dioxan-water solvent have been studied in the temperature range of 45-85oC. Its second order has been proven, the constants of the reaction rate have been determined. It has been found that the more electrophylic the carbon atom of the reaction centre is, the greater the reaction rate is. Based on the LFE principle the correlation of kinetic parameters with Hammet σ-constants has been determined. It has been found that ρ is low because substituents are far from the reaction centre and decrease with the temperature increase. The analysis of kinetic and activation parameters showed the reaction isokineticity with the enthalpy control-type. The BAC2 mechanism has been determined.


Рекомендована д.ф.н., професором А.Г.Сербіним

УДК 581.45:582.579.2:661.732.9

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІПОФІЛЬНОЇ ФРАКЦІЇ З ЛИСТЯ IRIS PSEUDACORUS

О.О.Затильнікова, С.В.Ковальов, Т.П.Осолодченко, Е.Ю.Ахмедов

Національний фармацевтичний університетІнститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова НАМН України

Наведені результати дослідження ліпофільних сполук листя півників болотяних. У резуль-таті хроматографічного аналізу встановлено наявність каротиноїдів, токоферолів та хлоро-філів. Визначено кількісний вміст каротино-їдів – 14,46±0,04%, хлорофілів – 23,03±0,05%. Наведено жирнокислотний склад та встанов-лено наявність антимікробної активності лі-пофільної фракції.

З численних лікарських засобів, які використо-вуються у світовій медицині, лікарські препарати з рослинної сировини складають не менше 60%, їх пе-ревага полягає в малій токсичності, переважно м’я-кості дії і рідкісній індукції алергічних реакцій [8]. Тому пошук нових біологічно активних речовин з лікарської рослинної сировини та створення на їх основі препаратів є актуальною задачею.

Науковий інтерес представляють півники боло-тяні (Iris pseudacorus L.) [5], що застосовуються у народній медицині багатьох країн як протизапаль-ний, сечогінний, проносний, болезаспокійливий та кровоспинний засіб [3, 7]. Їх фармакологічна ак-тивність визначається сумою біологічно активних речовин, в якій фенольні сполуки займають одне з основних місць [4, 6, 8-10].

Раніше нами було досліджено ліпофільний екс-тракт з кореневищ півників болотяних, визначено якіс-ний та кількісний склад жирних кислот, встановле-но антимікробну активність ліпофільної фракції по відношенню до грампозитивних мікроорганізмів [2].

Метою роботи було дослідження ліпофільної фрак-ції з листя півників болотяних та встановлення її ан-тимікробної активності.

Матеріали та методиЛистя півників болотяних було заготовлено во-

сени 2010 р. в Харківській обл. (с. Борщова). Для виділення ліпофільних речовин було проведено ви-черпне екстрагування сировини хлороформом в апа-раті Сокслета. Отриманий хлороформний екстракт упарювали до видалення екстрагенту та зважували, визначали відсотковий вміст ліпофільної фракції.

Визначення каротиноїдів та хлорофілів проводи-ли методом тонкошарової хроматографії на пластин-ках «Silufol» UV-254 (Чехія) у системах розчинни-ків гексан-ацетон (6:8) – І напрямок, гексан-ацетон (6:4) – ІІ напрямок. Локалізацію каротиноїдів на хро-матограмах визначали у видимому світлі за жовтим

забарвленням, а в УФ-світлі – за коричневою флуо-ресценцією плям. Для підтвердження наявності ка-ротиноїдів хроматограми обробляли 2% розчином n-диметиламінобензальдегіду та хлоридної кислоти, далі хроматографи висушували у сушильній шафі при 90°C протягом 5 хв. Плями, які відповідали каро-тиноїдам, забарвлювалися в рожево-фіолетовий ко-лір. Речовини 3, 4, 6 віднесені до каротиноїдів (рис. 1). Хлорофіли ідентифікували за характерним темно-зеленим забарвленням у видимому світлі, а в УФ-світлі – за яскраво-червоною флуоресценцією. Ре-човина 5 віднесена до хлорофілів. Токофероли мали блакитну флуоресценцію в УФ-світлі та характерне синьо-фіолетове забарвлення плям на хроматограмі при обробці парами йоду. Речовини 1, 2 віднесені до токоферолів [1]. Схема ТШХ наведена на рис. 1.

Кількісне визначення каротиноїдів та хлорофілів проводили спектрофотометричним методом; 0,05 г (т.н.) ліпофільного екстракту розчиняли у 50 мл хло-роформу та визначали оптичну густину на спектро-фотометрі СФ-46 при довжині хвилі 450 нм (кароти-ноїди) та 670 нм (хлорофіли). Розчином порівняння слугував хлороформ. Кількісний вміст (%) суми ка-ротиноїдів (хлорофілів) в перерахунку на β-каротин (хлорофіл a) розраховували за формулою:

де: 10 – вміст каротину (хлорофілу) в 1 мл 1% роз-чину, мг; А – оптична густина досліджуваного роз-чину; m – маса наважки, г; – екстинція β-каро-тину – 2400 (екстинція хлорофілу а – 944,5).

Для дослідження флуоресціюючих компонентів були отримані тривимірні спектри флуоресценції ме-

Рис. 1. Схема тонкошарової хроматограми ліпофільноїфракції з листя півників болотяних.


тодом тривимірної скануючої спектрофлуориметрії в ультрафіолетовому та видимому діапазонах спект-ра за допомогою спектрофлуориметра «Hitachi F4010». Вимірювання спектра проводили в діапазонах збу-дження (λexc) і випромінювання (λem) від 350 до 750 нм з кроком сканування 5 нм. Подальшу обробку записів з побудовою тривимірних графіків викону-вали за допомогою програмного пакету Spectra Data Lab, розробленого в НДІ xімії ХНУ ім. В.Н.Каразіна.

Визначення якісного та кількісного вмісту жир-них кислот проводили методом газорідинної хро-матографії (ГРХ) метилових ефірів жирних кислот на хроматографі з полум’яно-іонізаційним детектором «Shimadzu GC-14B» при наступних умовах: газ-но-сій – гелій; швидкість газу-носія – 1 мм/хв; температу-ра колонки – 175°С; інжектора – 240°С; детектора – 250°С; колонка капілярна кварцева розміром 60 м × 0,32 мм; розділення 1:70, розчинник – циклогексан. Іденти-фікацію жирних кислот проводили за показниками часу утримання піків метилових ефірів і стандарт-ної суміші. Вміст жирних кислот розраховували у відсотках від їх суми. Результати наведені у табл. 1.

Для визначення антимікробної активності ліпо-фільної фракції з листя півників болотяних викори-стовували метод дифузії в агар (метод «колодязів») з використанням наступних тест-мікроорганізмів: S. aureus ATCC 25923, S. aureus ATCC 6538, E. coli ATCC 25922, P. aeruginosa ATCC 27853, P. vulgaris ATCC 4636, B. subtilis ATCC 6633, C. ablicans ATCC 885/653, St. pyogenes ATCC 2431. Мікробне наван-таження до музейних штамів становило 107 мікроб-них клітин на 1 мл середовища та встановлювалось за оптичним стандартом мутності ДІСК ім. Л.А.Та-расевича [1]. Визначення антимікробної дії прово-дили за допомогою методу серійних розведень у рід-ких поживних середовищах.

Результати та їх обговоренняОтримана хлороформна фракція має вигляд смо-

лоподібної рідини темно-зеленого кольору з харак-терним запахом, нерозчинна у воді та етиловому спир-ті. Вихід ліпофільної фракції становить 3,50±0,34%.

Внаслідок проведеного хроматографічного ана-лізу ліпофільної фpaкцiї встановлено наявність хло-рофілів, каротиноїдів та токоферолів. Спектрофото-метричним методом визначено кількісний вміст хло-рофілів (23,03±0,05%) і каротиноїдів (14,46±0,04%) у ліпофільній фракції.

Вперше проведено аналіз тривимірного спектра флуоресценції та проекції спектра на площину збу-дження/випромінювання, який наведено у логариф-мічних шкалах інтенсивності (рис. 2). Зареєстровані піки в областях λexc – 280-450, 480-530, 600-700 нм і λem – 650-760 нм, характерні для хлорофілів а і b, також у спектрі зареєстровані піки в області λexc – 340-370 нм і λem – 440-510 нм, що відповідають аг-ліконам флавонів.

Газорідинною хроматографією у ліпофільній фрак-ції виявлено 22 жирні кислоти, з яких 12 ідентифі-ковано. Значну кількість складають ліноленова (27,13%), пальмітинова (24,07%) та лінолева (17,80%) кисло-ти. Слід відмітити, що кислоти: лігноцеринову, ара-хінову, бегенову, міристоолеїнову, ерукову та паль-мітоолеїнову вперше виявлено у листі півника бо-лотяного.

Результати проведених мікробіологічних дослі-джень показали, що ліпофільна фракція листя півни-ків має антибактеріальну активність по відношенню до всіх тест-штамів мікроорганізмів. Чутливими вияви-лися B. subtilis ATCC 6633 – діаметри зон затримки

Таблиця 1

Кількісний вміст жирних кислот у ліпофільній фракції з листя півників болотяних

Назва кислоти Індекс Вміст кислоти, %

Насичені кислоти

Міристинова С14:0 0,73

Стеаринова С18:0 2,63

Пальмітинова С16:0 24,07

Лігноцеринова С24:0 1,57

Арахінова С20:0 1,58

Бегенова С22:0 1,36

Ненасичені кислоти

Міристоолеїнова С14:1n6 0,69

Олеїнова С18:1n9 4,33

Лінолева С18:2n9,12 17,80

Ліноленова С18:3n9,12,15 27,13

Ерукова С22:1n13 1,22

Пальмітоолеїнова С16:1n9 0,99

Сума насичених кислот 31,94

Сума ненасичених кислот 52,16

Сума неідентифікованих кислот 15,89

Рис. 2. Тривимірний спектр флуоресценції (б) та логарифмічна проекція тривимірного спектрафлуоресценції на площину (а) ліпофільної фракції листя півників болотяних.


росту – 19-21 мм, S. aureus АТСС 6538, E. coli ATCC 25922 – 15-16 мм, діаметри зон затримки росту 12-14 мм у St. aureus ATCC 25923, P. aeruginosa ATCC 27853, P. aeruginosa ATCC 9027, C. ablicans АТСС 885/653 вказують на малу чутливість до препарату (табл. 2).

Було зроблено кількісну оцінку антимікробної активності ліпофільної фракції листя півників боло-

тяних методом серійних розведень [1]. Результати визначення мінімальної пригнічуючої концентрації (МПК) по відношенню до тест-штамів мікроорганіз-мів наведені у табл. 3, дані якої показують, що МПК ліпофільної фракції з листя півників болотяних до S. aureus складає 5,0 мг/мл, до E. coli – 10,0 мг/мл, по відношенню до P. aeruginosa відмічено ріст.

ВИСНОВКИ1. Отримано ліпофільну фракцію з листя півни-

ків болотяних. Встановлено наявність хлорофілів, ка-ротиноїдів, токоферолів. Визначено кількісний вміст каротиноїдів – 14,46±0,04%; хлорофілів – 23,03±0,05%.

2. Методом газорідинної хроматографії визначе-но якісний склад та кількісний вміст жирних кислот. Найбільшу кількість складають ліноленова (27,13%), пальмітинова (24,07%) та лінолева (17,80%) кислоти.

3. Встановлено наявність антимікробної актив-ності ліпофільної фракції з листя півників болотя-них відносно грампозитивних мікроорганізмів та визначено її кількісну оцінку.

4. Ліпофільна фракція з листя півників болотя-них є перспективною сировиною у подальших роз-робках фітопрепаратів на її основі.


1. Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». – 1-е вид. – Х.: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

2. Затильнікова О.О., Ковальов В.М., Осолодченко Т.П. // Вісник фармації. – 2008. – №3 (55). – С. 9-12.

3. Растительные ресурсы России и сопредельных государств: цветковые растения, их химический со-став, использование: семейства Butomaceae-Typhacea. – С.-Пб.: Наука, 1994. – 271 с.

4. Hanawa F., Tahara S., Mizutani J. // Phytochemistry. – 1991. – Vol. 30, №1. – P. 157-163.

5. Hanawa F., Tahara S., Mizutani J. // Phytochemistry.– 1991. – Vol. 30, №7. – P. 2197-2198.

6. James A. Duke Handbook of Medicinal Herbs. – Ontario: Jones & Bartlett Learning, 2009. – 624 p.

7. Khare C.P. Indian medicinal plants. – Berlin, Heidelberg: Springer – Verlag, 2007. – 836 p.

8. Materska M. // Acta Sci. Pol., Technol. Aliment. – 2010. – Vol. 9 (1). – P. 61-69.

9. Reynaud J., Guilet D., Terreux R. // Natural Product Reports. – 2005. – Vol. 22. – P. 504-515.

10. Williams C.A., Harborne J.B., Colasante M. // Biochem. Systematics and Ecol. – 1997. – Vol. 25, №4. – P. 309-325.

УДК 581.45:582.579.2:661.732.9ИССЛЕДОВАНИЕ ЛИПОФИЛЬНОЙ ФРАКЦИИ ИЗ ЛИСТЬЕВ IRIS PSEUDACORUSО.А.Затыльникова, С.В.Ковалев, Т.П.Осолодченко, Е.Ю.АхмедовПриведены результаты исследования липофильных соединений листьев ириса болотного. В результате проведенного хрома-тографического анализа установлено наличие каротиноидов, токоферолов и хлорофиллов. Установлено количественное содер-жание каротиноидов – 14,46±0,04%, хлорофиллов – 23,03±0,05%. Определен жирнокислотный состав липофильной фракции ли-стьев ириса болотного и установлено наличие антимикробной активности.

UDC 581.45:582.579.2:661.732.9INVESTIGATION OF THE LIPOPHILIC FRACTION FROM LEAVES OF YELLOW IRISO.O.Zatylnikova, S.V.Kovalyov, T.P.Osolodchenko, E.Yu.Akhmedov The article deals with the results of the investigation of lipophilic compounds from leaves of Yellow Iris. The presence of carotenoids, tocoferols and chlorophylls has been determined by the chroma-tographic analysis performed. The quantitative content of carote-noids is 14.46±0.04%, chlorophylls – 23.03±0.05%. The fatty acid content of the lipophilic fraction in Yellow Iris leaves has been determined and the presence of the antimicrobial activity has been found.

Таблиця 2

Визначення антимікробної активності ліпофільної фракціїз листя півників болотяних методом дифузії в агар

Діаметр зони затримки росту (мм), M±m, p ≤ 0,05

S.aureusATCC 25923

S.aureusATCC 6538

E.coli ATCC 25922

P.aeruginoza ATCC 27853

B.subtilis ATCC 6633


C.ablicans ATCC 885/653

14,0±0,5 16,5±0,5 14,0±0,6 13,5±0,5 20,0±0,6 12,3±0,7 15,5±0,5

Таблиця 3

Визначення антибактеріальної активності ліпофільної фракції з листя півників болотяних

методом серійних розведень

Концентрація,мг/мл

МПК мг/мл

S.aureus ATCC 25923

E.coli ATCC 25922


1,0 ріст ріст ріст

5,0відсутній

рістріст ріст

10,0відсутній

ріствідсутній

рістріст


Рекомендована д.ф.н., професором А.Г.Сербіним

УДК 57.086.2/.3: 582.736

МАКРО- І МІКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮЦЕРНИ ПОСІВНОЇ

С.В.Ковальов, О.В.Гамуля, С.І.Мазурець


Проведено морфолого-анатомічне досліджен-ня зразків стебел і листків трави люцерни по-сівної (Medicago sativa L.). Встановлені макро-скопічні ознаки органів, визначена їх анато-мічна будова, виділена сукупність мікроcко-пічних діагностичних ознак стебла та листка люцерни посівної: гістологічний склад тка-нин, будова і тип волосків.

Впровадження у вітчизняну медичну практику но-вих видів лікарської рослинної сировини, продуктів її переробки, розширення асортименту фітозасобів вимагають удосконалення системи стандартизації і контролю їх якості. Тому лікарські засоби, які отри-мують з рослин, широко застосовуються у медичній практиці і відіграють важливу роль у терапії різних видів захворювань. Вони входять більш ніж у 30 фар-макотерапевтичних груп лікарських засобів і прак-тично не мають рівноцінних замісників. Це поясню-ється тим, що деякі природні сполуки поки що не синтезовані або вихід їх дуже низький і процес їх отримання має лише теоретичне значення.

Рід Люцерна (Medicago L.) нараховує близько 100 видів, які розповсюджені головним чином у Серед-земномор’ї, на Кавказі, у Середній Азії і в Європі. У флорі СНД представлено 36 видів Люцерни, із них на території України – 19. Найбільше значення ма-ють два види: люцерна посівна (синя) та люцерна серпоподібна (жовта) [6, 9].

Люцерна – королева трав. Стародавні араби і їх сучасні знавці трав вважають люцерну родоначаль-ником, «батьком всієї їжі», всіх лікарських зіль або альфальфа. Ця рослина є лідером за вмістом мінера-лів, протеїнів та хлорофілу (поступається лише во-доростям) [4].

Люцерна містить білки (до 21%) і вільні аміно-кислоти. Крім того, до складу білків люцерни вхо-дять майже всі незамінні амінокислоти, які забезпе-чують нормальний розвиток клітин та життєві по-треби уже сформованих і старіючих клітин організ-му людини.

Люцерна – один з найбільш багатих мінеральними речовинами продуктів. Мінеральні речовини в лю-церні знаходяться в добре збалансованому стані, що полегшує їх засвоєння [5, 7]. Люцерна – важливе дже-рело хлорофілу, вона також містить майже весь спектр вітамінів: С, Е, К, Н, В1, В2, В12, В3, ВС, каротиноїди

(β-каротин, зеаксантин, віолаксантин, флавоксан-тин) [2, 3, 7].

У люцерні посівній ідентифіковані карбонові, фе-нолкарбонові кислоти, флавоноїди, антоціани [15, 16].

Матеріали та методиОб’єктом дослідження була трава люцерни по-

сівної, зібрана у Харківській та Полтавській облас-тях у 2010-2011 рр.

Для макро- та мікроскопічних досліджень вико-ристовували свіжу та фіксовану у суміші спирт-глі-церин-вода (1:1:1) рослинну сировину. Зрізи і препа-рати з поверхні робили лезом за відомими методи-ками [1, 8, 10, 11-13]. Анатомічну будову вивчали за допомогою мікроскопу «Granum» при збільшенні ×40, ×100, ×400. Фотознімки робили за допомогою фотокамери Sony DSC-W80.

Результати та їх обговоренняМакроскопічні ознаки. Стебло прямостояче або

лежаче, розгалужене, голе або притиснуто-волосисте, чотиригранне заввишки 40-80 см. Листки чергові, трій-часті на коротких черешках. Листочки видовжено-овальні, яйцеподібні або лінійні, звужені до основи листкової пластинки, зазубрені вище середини, на верхівці мають виїмку з довгим зубцем посередині завдовжки 10-25 (45) мм, завширшки 3-10 мм; звер-ху майже голі, знизу вкриті притиснутими волоска-ми. Прилистки трикутно-ланцетні, гостро-витягну-ті, цільні біля основи або з 1-2 зубцями; притиснуто-розсіяноволосисті з поздовжніми жилками, прирос-лі до черешка. Квітки у коротких головчастих 5-30 (40) квіткових китицях. Чашечка трубчасто-лійкопо-дібна з лінійно-шилоподібними зубцями, притисну-то-волосиста. Віночок 6-15 мм завдовжки від блідо-жовтого кольору до блакитного або фіолетового з ту-пим човником, обернено-яйцеподібним парусом. З 10 тичинок 9 зрослися нитками у трубочку. Біб спі-рально-закручений, утворює 2-4 оберти. Колір сте-бел та листків світло-зелений, квіток – синьо-фіоле-товий [4, 6, 9].

Анатомічні ознакиСтебло. Тип анатомічної будови змінюється від

пучкового на верхівці до перехідного в середній зо-ні і не пучкового у нижній зоні. Стебло має чотири ребра (рис. 1). Клітини епідерми багатокутні, прямо-стінні, з рівномірно потовщеними оболонками. Про-диховий апарат анізоцитного типу, навколо проди-хові клітини мають складчасту кутикулу [8]. На епі-дермі зустрічаються прості двоклітинні волоски, які


складаються з короткої базальної клітини та довгої термінальної, притиснутої до поверхні листка. Тер-мінальна клітина товстостінна з бородавчастою по-верхнею (рис. 2). Також спостерігаються головчасті волоски з одноклітинною ніжкою та чотириклітин-ною голівкою (2 ряди по 2 клітини), які дещо при-тиснуті до поверхні (рис. 3). На поперечному зрізі добре помітні епідерма, первинна кора, одношарова ендодерма та центральний циліндр. Під епідермою у ребрах стебла розташована 4-5-шарова (до 7-8 ша-рів у нижній частині стебла) кутова коленхіма (рис. 5), між ребрами – субепідермальна 3-4-рядна корова паренхіма (хлоренхіма). У клітинах ендодерми по-мітні кристали оксалату кальцію (рис. 4).

Провідні пучки відкриті, колатеральні, з міцним тяжем луб’яних волокон. Луб’яні волокна в верх-ній зоні стебла входять до складу пучків, у серед-ній та нижній зонах стебла ділянки товстостінних, здерев’янілих луб’яних волокон мають вигляд уосо-блених тяжів. Ксилема і флоема верхньої зони сте-бла входить до складу судинно-волокнистих пучків, нижче вони утворюють суцільне кільце. Первинні судини спіральні, вторинні-драбинчасті. Серцевина стебла неоднорідна, крупноклітинна із тонкостін-них клітин, у нижній зоні стебла вона частково руй-нується, утворюючи порожнину.

Листок. Листкова пластинка має дорзивентраль-ний тип будови [8, 11, 13, 14]. Епідерма з верхнього та нижнього боків має променево-складчасту ку-тикулу, яка особливо помітна у навколопродихових

клітин та у клітин епідерми в зубцях листкової пла-стинки. Клітини верхньої епідерми мають слабкозви-висті, рівномірно потовщені оболонки (рис. 6). Клі-тини епідерми верхнього центрального зубця лист-кової пластинки витягнуті вздовж осі пластинки. Нижня епідерма має клітини з більш звивистими стінками (рис. 7). Над жилками клітини прозенхім-ні, видовжені, прямостінні. Продиховий апарат ані-зоцитного типу, іноді аномоцитний. Продихи розта-шовані з обох боків листка – амфістоматичний тип [13]. Продихи з верхнього боку розташовані ниж-че епідермальних клітин. На епідермі знаходяться прості, двоклітинні та головчасті волоски, які ха-рактерні для виду. З нижнього боку прості волоски черв’якоподібно зігнуті. Головчасті волоски наявні по краю листкової пластинки, особливо їх багато вздовж жилок.

Мезофіл представлений однорядною стовпчастою (палісадною) паренхімою і досить щільною з неве-ликими міжклітинниками губчастою паренхімою. У цьому шарі знаходяться провідні пучки, які мають кристалоносну обкладку (рис. 7). Центральна жил-ка однопучкова, випукла з нижнього боку.

Черешок. Клітини епідерми черешка прямостін-ні, витягнуті вздовж осі черешка. Кутикула поздовж-ньо-складчаста. Наявні продихи анізоцитного типу. Черешок сильно вкритий простими волосками, та-кож наявні і головчасті волоски. На поперечному зрізі черешок має трикутну форму (має три ребра). Епі-дерма однорядна. Субепідермальний шар представ-

Рис. 1. Клітини епідерми стебла.

Рис. 2. Простий двоклітинний волосок.

Рис. 3. Головчастий та простий волосок.

Рис. 4. Поперечний зріз стебла.


лений 4-рядною хлоренхімою. Клітини серцевини тонкостінні різного розміру. У ребрах розташовано по одному колатеральному пучку. Пучки ксилемою спрямовані до центру черешка. Механічна тканина має вигляд склеренхіматозної тканини, яка розташо-вана з боку флоеми та невеличкою ділянкою з боку ксилеми. Ендодерма розташована навколо пучка з кристалами оксалату кальцію.

Черешечок. Черешечок окремого листочка округ-лої форми, у центрі якого проходить один судинно-волокнистий колатеральний пучок. Основна парен-хіма представлена хлоренхімою.

Прилистки. Верхня епідерма прилистків пред-ставлена двома типами клітин. Перший – клітини звивистостінні, паренхімно-прозенхімні, оболонки рів-номірно потовщені, другий тип – клітини, які розта-шовані ближче до основи прилистка, прямостінні, з намистоподібним потовщенням оболонок. Клітини нижньої епідерми більш звивисті. Продихи анізо-цитного типу зустрічаються з обох боків прилистка. Кутикула складчаста. Пластинка прилистка рясно вкри-та простими волосками, також наявні головчасті во-лоски.

Подрібнена сировина. Порошок. Сировину подріб-нюють на порошок (355). Порошок світло-зеленого кольору. Препарат порошку переглядають під мік-роскопом, використовуючи розчин хлоралгідрату Р [8, 12]. У порошку виявляють фрагменти епідерми листка із продиховими апаратами анізоцитного ти-пу, фрагменти губчастої та палісадної паренхіми, ді-

лянки епідерми стебла і черешка з прямостінними ви-тягнутими вздовж осі клітинами. Фрагменти пучків колатерального типу. Також зустрічаються численні волоски: двоклітинні прості та головчасті (рис. 8).

ВИСНОВКИУ результаті проведених досліджень стебел і лист-

ків і порошку Medicago sativa L. були встановлені анатомо-діагностичні ознаки:• анатомічна будова стебел від пучкової до непуч-

кової в залежності від зони пагонів; у ребрах роз-ташована 4-5-шарова (до 7-8 шарів у нижній части-ні стебла) кутова коленхіма; ендодерма одноша-рова кристалоносна; первинні судини спіральні, вторинні – драбинчасті; серцевина стебла неод-норідна, крупноклітинна із тонкостінних клітин, у нижній зоні стебла вона частково руйнується, утворюючи порожнину;

• продиховий апарат анізоцитного типу, іноді ано-моцитного;

• листкова пластинка дорзивентральна, амфістома-тична; кутикула променево-складчаста; клітини верхньої епідерми мають слабко звивисті, рівно-мірно потовщені оболонки, нижня епідерма має клітини з більш звивистими стінками, над жилка-ми клітини прозенхімні, видовжені, прямостінні;

• на епідермі стебла та листка зустрічаються про-сті, двоклітинні волоски, які складаються з ко-роткої базальної клітини та довгої термінальної, притиснутої до поверхні листка. Термінальна клі-тина товстостінна, з бородавчастою поверхнею.

Рис. 5. Поперечний зріз стебла. Коленхіма.

Рис. 6. Верхня епідерма листка.

Рис. 7. Нижня епідерма листка.

Рис. 8. Елементи порошку.


Також спостерігаються головчасті волоски з од-ноклітинною ніжкою та чотириклітинною голів-

кою ( 2 ряди по 2 клітини), які дещо притиснуті до поверхні.


1. Барыкина Р.П. Справочник по ботанической микротехнике. Основы и методы. – М.: Изд-во МГУ, 2004. – 312 с.

2. Губанов И.А., Киселева К.В., Новиков В.С., Тихомиров В.Н. Луговые травянистые растения. Биология и охрана, справ. – М.: Агропромиздат, 1990. – 183 с.

3. Емельянова Т.П. Витамины и минеральные вещества: полная энциклопедия. – С.-Пб.: НД Весь, 2001. – 368 с.

4. Ксьоев П.А. Полный справочник лекарственных растений. – М.: ЭКСМО-пресс, 2001. – 992 с.

5. Лукманова К.А. // Фармация. – Т. XLIX, №2. – 2000. – С. 25-27.

6. Попова Н.В. Лекарственные растения мировой флоры. – Х.: СПДФЛ Мосякин В.Н., 2008. – 510 с.

7. Русько М.П., Масенко Т.Н. // Вісник аграр. науки. – 2002. – №11. – С. 25-27.

8. Самылина И.А., Аносова О.Г. Фармакогнозия. Атлас: учебное пособие в 2-х т. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2007. – Т. 1. – 192 с.

9. Чернов Р.К. Сосудистые растения России и сопредельных государств. – С.-Пб.: Мир и семья, 1995. – 990 с.

10. Dashek W.V. Methods in Plant Electron Microscopy and Cytochemistry. – New York: Humana Press, 2000. – 301 p.

11. Dickison W.S. Integrative Plant Anatomy. – New York: Academic Press, 2000. – 534 p.

12. European Pharmacopoeia. – 4-th ed. – Strasbourg: European Department for the Quality of Medicines, 2007. – 2416 p.

13. Evert R.F. Esau’s Plant Anatomy. – New York: Wiley-Interscience, 2006. – 602 p.

14. Rudall P.J. Anatomy of Flowering Plants. – New York: Cambridge Universcity Press, 2007. – 146 p.

15. Stochmal A., Piacente S., Pizza C. et al. // J. Agric. Food Chem. – 2001. – Vol. 49 (2). – P. 753-758.

16. Tava A., Mella M., Avato P. et al. // J. Agric. Food. Chem. – 2005. – Vol. 53 (26). – P. 9954-9965.

УДК 57.086.2/.3: 582.736МАКРО- И МИКРОСКОПИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЛЮ-ЦЕРНЫ ПОСЕВНОЙС.В.Ковалев, О.В.Гамуля, С.И.МазурецПроведено морфолого-анатомическое исследование образцов стеблей и листьев люцерны посевной (Medicago sativa L.). Установлены макроскопические признаки органов, определено их анатомическое строение, выделена совокупность микроско-пических диагностических признаков стебля, листа люцерны: гистологический состав, строение и тип волосков.

UDC 57.086.2/.3: 582.736MACRO- AND MICROSCOPIC RESEARCH OF MEDICAGO SATIVA L.S.V.Kovalyov, O.V.Gamulya, S.I.MazuretsThe morphological and anatomical study of leaves and stems of Medicago sativa L. has been conducted. The macroscopic features of organs and their anatomic structure, the whole complex of mi-croscopic diagnostic species features of leaves and stems, such as the histological composition, structure and species of hairs, have been determined.


ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ


УДК 615.454.2:615.322:616.65

ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТВОРЕННЯ СУПОЗИТОРІЇВ З РОСЛИННОЮ СИРОВИНОЮ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПРОСТАТИТІВ

Є.О.Солдатова, В.І.Гриценко, Г.В.Зайченко


Проведені фармакологічні дослідження супо-зиторіїв на основі сировини рослинного похо-дження для лікування простатитів. Для відтво-рення експериментального простатиту вико-ристовували модель гемодинамічних та іму-нологічних порушень у передміхуровій зало-зі – модель скипидарного простатиту. За резуль-татами фармакологічних досліджень встанов-лено, що розроблені супозиторії як на ліпофіль-ній, так і на гідрофільній основах виявляють ви-разну простатопротекторну дію. Супозиторії на ліпофільній основі за окремими показни-ками дещо перевищують фармакологічну ак-тивність лікарської форми, виготовленої на гідрофільній основі.

Проблема лікування захворювань передміхуро-вої залози останнім часом набуває все більшої ак-туальності. Хронічний простатит (ХП) є одним з найбільш поширених урологічних захворювань у чоловіків [5, 8, 10, 12, 13, 16].

У сучасних схемах фармакотерапії простатитів важливе місце належить фітопрепаратам [4, 6]. Пре-парати рослинного походження мають високу біо-доступність, широкий спектр терапевтичної дії, мо-жуть застосовуватись пацієнтами впродовж трива-лого часу [7].

Для лікування захворювань передміхурової зало-зи найчастіше використовують фітопрепарати, які мі-стять біологічно активні речовини сагової пальми, африканської сливи, тополі чорної, кропиви, гарбуза [1, 4, 14]. Ефективність цих рослин обумовлена на-явністю у них вільних жирних кислот, тритерпенів, фітостеролів, особливо ситостеролів, механізм дії яких передбачає пригнічення синтезу простагландинів у простаті, гальмування продукції глобуліну в пе-чінці, що зв’язує статеві гормони, антимікробний, мебраностабілізувальний, антиоксидантний, проти-запальний, спазмолітичний ефекти, здатність по-кращувати гемодинаміку та відновлювати сексуаль-ну функцію [7, 11, 14, 15].

Аналізуючи асортимент сучасних простатопро-текторів слід зазначити, що більшість препаратів

представлена препаратами іноземного виробницт-ва, які практично випускаються у вигляді таблеток і капсул. Незначна частина припадає на частку ліків у краплях і гранулах. Найменший відсоток складають лікарські засоби у формі супозиторіїв [3]. Виходячи з вищенаведеного, доцільним є розробка простато-протекторів саме у вигляді супозиторіїв, оскільки це найбільш оптимальна лікарська форма для лікуван-ня захворювань передміхурової залози.

У Національному фармацевтичному університе-ті на кафедрі заводської технології ліків під керів-ництвом проф. О.А.Рубан розроблено нову фітоком-позицію у вигляді супозиторіїв для лікування про-статитів, яка містить рослинні екстракти плодів паль-ми сабаль, кореня кропиви, насіння гарбуза.

Метою наших досліджень стало фармакологіч-не дослідження лікувальної дії нових супозиторії з рослинною сировиною на моделі експерименталь-ного простатиту у щурів.

Експериментальна частина Супозиторії з рослинними екстрактами виготов-

ляли методом виливання у форми на гідрофобній (твердий жир) та гідрофільній (сплав поліетиленок-сидів 1500 і 400 у співвідношенні 9:1) основах.

Для відтворення експериментального простатиту використовували модель гемодинамічних та імуно-логічних порушень у передміхуровій залозі – модель скипидарного простатиту згідно з методичними ре-комендаціями, затвердженими ДФЦ МОЗ України [2].

Вивчення простатопротекторної дії супозиторіїв проводили на білих нелінійних статевозрілих щу-рах-самцях. Як препарат порівняння використову-вали простаплант форте (Dr.Willmar Schwabe GmbH und Co, Німеччина), який вводили внутрішньошлун-ково у дозі 35 мг/кг.

Щури-самці масою 250-350 г були розподілені на 4 групи: інтактні щури (здорові щури), контроль-на патологія – тварини, яких після відтворення пато-логії не лікували, дві дослідні групи тварин, яким протягом 13 діб на фоні патології ректально вводи-ли супозиторії з рослинними екстрактами або внут-рішньошлунково препарат порівняння простаплант форте. Оцінку ефективності лікування проводили на

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ 65

8 та 13 добу експерименту за динамікою клінічних показників периферійної крові, вмістом маркерів за-палення (С-реактивного білка), а після виведення тва-рин з експерименту на 13 добу – за біохімічними показ-никами стану про/антиоксидантного балансу сиро-ватки крові та гомогенату простати, активності про-статоспецифічного ферменту – за показниками кис-лої фосфатази, функціональним станом сперматозо-їдів. Отримані експериментальні дані опрацьовува-ли методами варіаційної статистики за допомогою стандартного пакету програм «Statistica 6,0» [9].

Результати та їх обговоренняУ тварин групи контрольної патології експери-

ментальний простатит супроводжувався розвитком загальнозапальних реакцій: лейкоцитозом, підвищен-ням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). На 8-му добу експерименту в групі тварин контрольної пато-логії рівень лейкоцитів підвищився в 2,2 рази, ШОЕ – в 2,7 рази порівняно з групою тварин інтактного конт-ролю. На 13-ту добу суттєвих коливань показників лейкоцитів та ШОЕ у нелікованих тварин не відбу-лося, вони залишалися вищими порівняно з інтакт-ними тваринами у 2,3 та 2,7 рази відповідно (табл. 1).

При введенні супозиторіїв з рослинною сирови-ною та препарату порівняння на фоні патології на 8-у добу експерименту лейкоцитоз та ШОЕ достовірно зменшувалися відносно показників тварин групи конт-рольної патології в 1,4 та в 1,6 рази відповідно. На 13-у добу під впливом супозиторіїв і простаплан-ту форте лейкоцитоз достовірно зменшувався в 1,5 рази, ШОЕ – в 1,8 рази. Супозиторії з рослинними екстрактами на жировій та гідрофільній основах досто-вірно не відрізнялися за ефективністю між собою та від простапланту форте. Отримані результати свід-чать про системну терапевтичну дію препаратів.

Підтвердженням розвитку гострого запалення при скипидарному простатиті стало збільшення вмісту С-реактивного білка (СРБ) в периферійній крові у щурів групи контрольної патології. СРБ – це білок гострої фази запалення, чутливий індикатор пошко-дження тканин. У фазі альтерації концентрація СРБ може зростати в декілька разів і корелює з важкістю та динамікою клінічних проявів патології.

Результати дослідження вмісту СРБ у крові щу-рів показали, що в групі тварин контрольної пато-логії спостерігалось зростання вмісту СРБ в чотири

Таблиця 1

Динаміка маркерів запалення у сироватці крові під впливом супозиторіїв з рослинною сировиною та простапланту форте на моделі скипидарного простатиту у щурів, Х±SX

Групи тварин, n=6Показники

лейкоцити, 109/л ШОЕ, мм/год СРБ, Ме (LQ÷UQ)

8-а доба досліду

Інтактний контроль 10,00±0,71 7,30±0,86 -

Контрольна патологія 22,00±1,27* 19,36±0,91* -

Супозиторії (ліпофільна основа) 16,00±0,71*/** 11,40±0,47*/** -

Супозиторії (гідрофільна основа) 16,20±0,80*/** 12,02±1,13*/** -

Простаплант форте 16,00±0,84*/** 11,54±1,14*/** -

13-а доба досліду

Контрольна патологія 23,05±1,7* 19,60±1,12* 8* (8÷8)

Супозиторії (ліпофільна основа) 14,54±1,12*/** 11,05±0,87*/** 4 **(2÷4)

Супозиторії (гідрофільна основа) 15,32±1,18*/** 11,47±0,13*/** 2** (1÷2)

Простаплант форте 15,38±1,16*/** 11,02±0,82*/** 2**(2÷2)

* – відхилення вірогідні відносно показника тварин групи інтактного контролю, р≤0,05; ** – відхилення вірогідні відносно показника тварин групи контрольної патології, р≤0,05.

Таблиця 2

Вплив супозиторіїв з рослинними екстрактами і простапланту форте на активністькислої фосфатази у сироватці крові та гомогенатi передміхурової залози на моделі

скипидарного простатиту у щурів, Х±SX

Групи тварин, n=6

інтактні твариниконтрольна

патологіясупозиторії

(ліпофільна основа)супозиторії

(гідрофільна основа)простаплант форте

Активність кислої фосфатази у сироватці крові, 13-а доба

20,91±1,26 42,88±2,48* 22,48±2,13** 21,00±1,50** 22,86±1,71**

Активність кислої фосфатази у гомогенатi передміхурової залози, 13-а доба

20,08±0,30 11,15±0,50* 19,08±0,31** 18,60±0,65** 18,54±0,88**



рази порівняно з тваринами групи інтактного конт-ролю (табл. 1). Всі досліджувані препарати в значній мірі зменшували інтенсивність запалення, про що свідчила нормалізація показників СРБ у тварин, які отримували досліджувані супозиторії та препарат порівняння. Одержані дані повністю корелюють зі змінами показників ШОЕ і лейкоцитозу та підтвер-джують здатність супозиторіїв зменшувати прояви системної запальної реакції, викликаної введенням скипидару.

Наступним доказом порушення функції простати під впливом патологічного агента також було віро-гідне підвищення (у 2 рази) активності кислої фос-фатази в сироватці крові з одночасним зниженням її активності в гомогенаті простати (у 1,6 рази). Це вказує на ушкодження і підвищення проникності мембран ацинусів передміхурової залози та виходу простатоспецифічного ферменту в кров (табл. 2).

На 13-ту добу експерименту спостерігали норма-лізацію активності кислої фосфатази як у сироватці крові, так і у гомогенаті передміхурової залози, про що свідчить відсутність вірогідних відмінностей по-казників лікованих тварин відносно групи інтактно-го контролю.

Розвиток патологічного процесу у простаті також супроводжувався підсиленням процесів перекисно-го окиснення ліпідів (ПОЛ) та зниженням антиокси-

дантного захисту організму піддослідних тварин. У табл. 3 наведені результати дослідження впливу су-позиторіїв на біохімічні показники прооксидантно/антиоксидантної системи у крові щурів.

Результати досліду свідчать про вірогідне збіль-шення вмісту ТБК-активних продуктів як маркерів надмірного ПОЛ у сироватці крові щурів групи конт-рольної патології в 6 разів та вірогідне зменшення рівня відновленого глутатіону (ВГ) в 3,3 рази порів-няно з інтактними тваринами. Ректальне введення досліджуваних супозиторіїв у лікувальному режимі сприяло достовірному гальмуванню процесів ПОЛ, що проявлялося нормалізацією показників вмісту ДК, ТБК-активних продуктів, сприяло відновленню ак-тивності ВГ як маркера ферментативної ланки ан-тиоксидантного захисту організму тварин.

З метою визначення впливу супозиторіїв з рос-линними екстрактами на показники фертильності проведені дослідження морфофункціонального ста-ну сперматозоїдів, а саме таких показників як кіль-кість, рухливість, наявність патологічних форм. Ре-зультати дослідження наведені в табл. 4.

Як видно з табл. 4, в групі тварин, що отримува-ли досліджувані супозиторії на ліпофільній основі, спостерігалася достовірна динаміка покращення по-казників загальної кількості, часу та збереження ак-тивності сперматозоїдів. У тварин, які в аналогічно-

Таблиця 3

Вплив супозиторіїв з рослинними екстрактами і простапланту форте на показники про/антиоксидантного балансу у крові на моделі скипидарного простатиту щурів, Х±SX

Групи тварин, n=6Показники

ТБК ДК ВГ

Інтактні тварини 0,21±0,04 0,05±0,01 17,05±0,74

Контрольна патологія 0,57±0,05*/** 0,23±0,04* 5,10±2,03*

Супозиторії (ліпофільна основа) 0,47±0,07* 0,18±0,04* 14,43±1,64**

Супозиторії (гідрофільна основа) 0,77±0,07* 0,16±0,04 9,68±1,47*

Простаплант форте 0,36±0,09* 0,10±0,03 13,66±2,02**


Таблиця 4

Показники функціонального стану сперматозоїдів під впливом супозиторіїв з рослинними екстрактами і простапланту форте на моделі скипидарного простатиту у щурів, Х±SX, n=6

ГрупаКількість

сперматозоїдів млн/мл

Патологічні форми % Х 100

Рухливість, % Х 100

активність рухівчас збереження

рухливості

Інтактні тварини 49,25±5,19 24,88±2,00 72,38±2,66 285,50±22,61

Контрольна патологія 23,63±1,73* 28,13±2,93 34,50±2,66* 145,83±9,36*

Супозиторії (ліпофільна основа)

46,87±5,85** 28,25±2,39 76,63±2,65** 280,62±19,94**

Супозиторії (гідрофільна основа)

52,63±6,12** 26,00±3,45 52,00±4,52** 177,50±21,28*

Простаплант форте 37,25±2,52** 25,50±3,19 55,38±4,26** 198,13±22,16*

* – відхилення достовірне щодо групи тварин інтактного контролю, р≤0,05; ** – відхилення достовірне щодо групи тварин контрольної патології, р≤0,05.


му режимі отримували супозиторії на гідрофільній основі та простаплант форте, відмічали лише позитив-ну тенденцією щодо покращення показників функ-ціонального стану сперматозоїдів. Введення скипи-дару та розвиток модельної патології не впливали на збільшення патологічних форм сперматозоїдів.

ВИСНОВКИ1. Двократне введення суміші скипидару з ди-

мексидом призводить до розвитку запальних та де-структивних процесів у простаті, які відповідають клінічній картині гострого простатиту у щурів.

2. Щоденне ректальне введення у лікувальному режимі супозиторіїв з рослинними екстрактами на ліпофільній та гідрофільній основах супроводжуєть-ся пригніченням запального процесу, що проявляло-ся депресією маркерів запалення (зменшенням лей-коцитозу, показника ШОЕ, вмістом С-реактивного

білка), гальмуванням мембранодеструкції клітин простати та надмірного ПОЛ, відновленням анти-оксидантного захисту, підвищенням кількості та функ-ціональної активності сперматозоїдів.

3. За результатами фармакологічних досліджень розроблені супозиторії на основі сировини рослинно-го походження як на ліпофільній, так і на гідрофіль-ній основах виявляють виразну простатопротектор-ну дію, яка не поступається препарату порівняння простапланту форте.

4. Супозиторії, що містять рослинні екстракти на ліпофільній основі, за окремими показниками (здат-ність інгібувати ПОЛ та відновлювати активність фер-менту антиоксидантного захисту, впливати на час збе-реження рухливості сперматозоїдів) дещо перевищу-ють фармакологічну активність лікарської форми, ви-готовленої на гідрофільній основі.


1. Аляев Ю.Г., Винаров А.З., Локшин К.Л., Спивак Л.Г. Выбор метода лечения больных гиперплазией пред-стательной железы: Монография. – Кострома: ОАО «Кострома», 2005. – 175 с.

2. Доклиническое изучение лекарственных средств, предназначенных для лечения простатитов: Метод. рекоменд. – К., 2005. – 35 с.

3. Компендиум 2009 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова. – К.: МОРИОН, 2009. – 2270 с.

4. Мирошников В.М. Лекарственные растения и препараты растительного происхождения в урологии: Учеб. пособие. – М.: МЕДпресс – информ, 2005. – 240 с.

5. Простатит / Под ред. П.А.Щеплева. – М.: МЕДпресс – информ, 2007. – 224 с.

6. Рациональная фармакотерапия в урологии: руководство для практикующих врачей / Под ред. Н.А.Ло-паткина. – М.: Литтера, 2006. – 824 с.

7. Современная фитотерапия. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2007. – 448 с.

8. Тиктинский О.Л., Калинина С.Н., Михайличенко В.В. Андрология. – М.: ООО «Мед. информ. агентство», 2010. – 576 с.

9. Хабриев Р.У. Основные методы статистической обработки результатов фармакологических экспе-риментов. Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармакологических веществ. – М.: «Ремедиум», 2000. – С. 349-354.

10. Brede C.M., Shoskes D.A. // Nat. Rev. Urol. – 2011. – Apr. – Vol. 8 (4). – P. 207-212.

11. Buck A.C. // J. Urol. – 2004. – Vol. 172. – P. 1792-1799.

12. Cai T., Mazzoli S., Meacci F. et al. // J. Microbiol. – 2011. – Jun. – Vol. 49 (3). – P. 448-454.

13. Türk S., Kullisaar T. // Med. Hypotheses. – 2011. – Aug. 18. – P. 112-119.

14. Van Coppenole F., Le Bourhis X., Carpentier F. et al. // Prostate. – 2000. – Vol. 43, №1. – P. 49-58.

15. Weidner W., Rusz A., Pilatz A. et al. // Urol. A. – 2011. – Sep. – Vol. 50, Suppl 1. – P. 192-196.

16. Weinstock L.B., Geng B., Brandes S.B. // Can. J. Urol. – 2011. – Aug. – Vol. 18 (4). – P. 5826-5830.

УДК 615.454.2:615.322:616.65ФАРМАКОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ СОЗДАНИЯ СУП-ПОЗИТОРИЕВ С РАСТИТЕЛЬНЫМ СЫРЬЕМ ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ПРОСТАТИТОВЕ.А.Солдатова, В.И.Гриценко, А.В.ЗайченкоПроведены фармакологические исследования суппозиториев на ос-нове сырья растительного происхождения для лечения простатитов. Для воспроизведения экспериментального простатита использовали модель гемодинамических и иммунологических нарушений в пред-стательной железе – модель скипидарного простатита. По резуль-татам фармакологических исследований установлено, что разрабо-танные суппозитории как на липофильной, так и на гидрофильной основах проявляют выраженное простатопротекторное действие. Суппозитории на липофильной основе по отдельным показателям превосходят фармакологическую активность лекарственной фор-мы, изготовленной на гидрофильной основе.

UDC 615.454.2:615.322:616.65THE PHARMACOLOGICAL SUBSTANTIATION FOR CREAT-ING SUPPOSITORIES WITH THE PLANT RAW MATERIAL FOR TREATMENT OF PROSTATITISE.O.Soldatova, V.I.Gritsenko, G.V.ZaychenkoThe pharmacological studies of suppositories based on the raw mate-rial for treatment of prostatitis have been carried out. To reproduce the experimental prostatitis the model of hemodynamic and immu-nological disorders in the prostate gland has been used. According to the results of the pharmacological research it has been found that the suppositories developed both on lipophilic and hydrophilic bases reveal the prostate-protective action. The suppositories on the lipophilic base exceed the pharmacological activity of the me-dicinal form on the hydrophilic base by some values.


Рекомендована д.ф.н., професором Л.В.Яковлєвою

УДК 615.454:577.152.9:615.26:616-001.41

ВИКОРИСТАННЯ НОВОЇ КОМБІНОВАНОЇ МАЗІ З ФЕРМЕНТАМИ НА РАННІХ ЕТАПАХ ЗАГОЄННЯ ТРАФАРЕТНИХ РАН У ЩУРІВ

Є.О.Ковальова, Ю.Б.Лар’яновська, О.А.Гаркавцева


Проведено дослідження раноочищувальної дії зразків нової мазі з протеолітичними фермен-тами на двох основах на моделі асептичної трафаретної рани у щурів. Встановлено швид-ке очищення ран у групі дослідних тварин у порівнянні з контролем. Дослідження морфо-структури дефектів шкіри щурів показало ефек-тивність застосування зразків мазі на 5-у до-бу, при цьому за швидкістю загоєння ран та ди-намікою гематологічних показників перевагу мала мазь на ПЕО основі.

Лікування широкого спектра захворювань шкіри потребує використання терапії, яка сприяє очищен-ню ран та полегшує їх загоєння [7, 9]. Терапія вари-козних, трофічних виразок, гангрени, опіків, ран, що погано гояться у пацієнтів із цукровим діабетом, ран при судинних патологіях та інших захворювань по-требує використання засобів на основі протеолітич-них ферментів із антибактеріальними властивостя-ми [6, 8, 10].

На фармацевтичному ринку України присутні лише імпортні препарати для очищення ран, які ма-ють високу вартість та не завжди є доступними для споживачів. Тому актуальним є створення вітчизня-них препаратів із високим рівнем ефективності.

Метою даної роботи було вивчення впливу зраз-ків нової мазі з ферментами на процес очищення ран на моделі експериментальної асептичної трафарет-ної рани у щурів.

Експериментальна частинаЕкспериментальні фармакологічні дослідження

проведені згідно з правилами «Європейської конвен-ції по захисту хребетних тварин, яких використову-ють для експериментальних та наукових цілей» на 28 білих безпородних щурах самцях з масою тіла 200-220 г, вирощених у віварії ЦНДЛ. Тварин утри-мували при кімнатній температурі (20±2)°С, при-родному освітленні з вільним доступом до води та їжі [1]. Виведення тварин з експерименту здійсню-вали шляхом декапітації.

Об’єктом досліджень була нова комбінована мазь, до складу якої входять протеолітичний фермент, анти-біотик та місцевий анестетик на двох різних осно-вах: «Мазь №1» на основі ПЕО та «Мазь №2» – на емульсійній. У дослідженнях використовували пре-парат порівняння – аналог за фармацевтичною дією

мазь «Іруксол» виробництва компанії «Smith & Ne-phew», Англія.

Дизайн досліджень включав розподіл тварин на 5 груп: інтактний контроль (ІК), позитивний контр-оль (ПК), тварини, яким наносили «Мазь №1», тва-рини, яким наносили «Мазь №2», тварини, яким на-носили мазь «Іруксол». В 1-у групу входило 6 тва-рин (ІК), у 4 інші – по 12 особин. З метою визначення динаміки показників 6 тварин виводили з експери-менту на 5-у добу, а 6 – на 9-у добу. Лікування роз-починали на 2-у добу після відтворення патології.

Асептичну трафаретну рану відтворювали у нар-котизованих тварин в асептичних умовах, під тра-фаретом розміром 2×2 см2 вирізали ділянку шкіри щурів у міжлопатковій зоні. Після моделювання на відкриту рану накладали асептичну пов’язку з 3% розчином перекису водню [2, 5].

Оцінку клінічних показників розвитку патології та фармакологічної дії препаратів проводили на основі вимірювання площі виразки (мм) на 3-ю, 5-у та 9-у добу. Впродовж експерименту проводили оцінку ге-матологічних показників: кількість лейкоцитів і рі-вень ШОЕ. Оцінку інтенсивності патологічного про-цесу проводили також за допомогою гістологічних досліджень морфоструктури тканини шкіри та під-шкірної клітковини на ураженій ділянці. Після ви-ведення тварин з досліду на 5-у та 9-у добу вирізали ділянку шкіри, включаючи весь дефект та прилеглі до нього ділянки, фіксували у 10% розчині форма-ліну, заливали в целоїдин-парафін, зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном [3].

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики [4].

Результати та їх обговоренняПри відтворенні моделі трафаретних ран загою-

вання відбувається за вторинним натягом з припинен-ня кровотечі. Через декілька годин після відтворен-ня рани у її зоні формується запальний набряк, по-рожнина заповнюється згустками крові та містить залишки некротичних тканин. Протягом 2-3 діб фор-мується струп, що заповнює рану, розвивається де-маркаційне запалення. Оскільки дія зразків мазі спря-мована на розм’якшення струпу і очищення ранової поверхні під ним, тому оцінку ефективності прово-дили лише на ранніх етапах ранового процесу.

На 5-у та 9-у добу досліду підраховували кіль-кість тварин у групі зі струпом. На 5-у добу у всіх


тварин (100%) групи ПК спостерігали наявність стру-пів. У тварин, яким наносили «Мазь №1» на 5-у добу спостерігали наявність первинного струпу лише у 1-го щура, що складало 17%. У інших 5 щурів рани були сухими, чистими та мали світлий колір. У тва-рин, яким наносили «Мазь №2» на 5-у добу не спо-стерігали наявності струпів, рани мали «м’ясний» колір та були «мокрими». У всіх тварин, яким на-носили мазь «Іруксол» на 5-у добу рани були сухи-ми, чистими, світлого кольору, струп був відсутній у всіх тварин. Починаючи з 5-ї доби досліду, у всіх груп спостерігали зменшення площі ран. Але ста-тистично значущі відмінності відносно площі ран на 2-у добу були відсутні у групі «Мазь №2». У тва-рин даної групи рани не мали кірки та були мокри-ми, в результаті чого дещо розтягувались, збільшу-вались у розмірі та гоїлись повільніше, ніж у групі ПК (рис. 1).

За площею рани у тварин, яким наносили «Мазь №1», майже не відрізнялись від групи ПК, а у тва-рин, яким наносили мазь «Іруксол», спостерігали на-явність тенденції до статистично значущого зменшен-ня ран (р=0,08).

Протягом 5-9-ї діб у групі ПК площа ран змен-шувалась незначно. У тварин, яким наносили «Мазь №1», рани зменшувались більш інтенсивно, але ста-тистично значущих відмінностей не встановлено. У тварин, яким наносили «Мазь №2», площа ран прак-тично не зменшувалась та була значуще більшою, ніж у групі ПК (р=0,02). Препарат порівняння на 9-у добу досліду статистично значуще зменшував пло-щу ран (р=0,0018).

У результаті проведення розрахунків швидкості загоєння ран (V, %) встановлено, що на 5-у добу у групі ПК швидкість загоєння склала 29,8%, у тва-рин, яким наносили «Мазь №1», – 40,5%, «Мазь

Таблиця

Вплив дослідних зразків нової мазі та мазі «Іруксол» на гематологічні показники в умовах трафаретних ран у щурів, M±m, (n=6)

ПоказникиТермін

досліду, дні

Експериментальні групи

ІК ПК мазь №1 мазь №2РЗ мазь Іруксол

Кількість лейкоцитів,

109/л

5 5,10±0,18 10,80±0,63* 9,00±0,34*/** 9,00±0,47* 10,30±0,48*

9 5,80±0,13 9,40±0,23* 7,60±0,17*/** 8,10±0,22*/** 7,90±0,19*/**

ШОЕ, мм/год5 3,30±0,42 10,30±0,42* 7,00±0,63*/** 7,20±0,48*/** 7,00±0,73*/**

9 3,50±0,62 8,50±0,50* 5,70±0,76*/** 6,00±0,58*/** 6,20±0,98*/**

Примітки: 1. n=6 в кожній експериментальній групі; 2.* – відмінності статистично значущі щодо даних групи ІК; 3.** – відмінності статистично значущі щодо даних групи ПК.

Рис. 1. Вплив дослідних зразків нової мазі та мазі «Іруксол» на динаміку планіметричних показниківна моделі трафаретних ран у щурів.


№2» – 11,3%, мазь «Іруксол» – 55,8%. На 9-у добу швидкість загоєння збільшилась у групі ПК на 10%, у групі «Мазь №1» – на 13%, у групі «Мазь №2» – на 6%, у групі мазь «Іруксол» – на 23%.

В обидва терміни лікування оцінювали вплив пе-ребігу ранового процесу, а також ефективність ма-зей за гематологічними показниками у щурів. Отри-мані дані свідчать, що у тварин, які не отримували лікування, на 5-у та 9-у добу досліду статистично зна-чуще збільшується кількість лейкоцитів і рівень ШОЕ, що свідчить про розвиток системного запального про-цесу. У тварин, яким наносили «Мазь №1», знижу-вались кількість лейкоцитів та рівень ШОЕ віднос-но групи ПК. У тварин, яким наносили «Мазь №2» та мазь «Іруксол», знижувалась кількість лейкоцитів на 9-у добу досліду та рівень ШОЕ на 5-у та 9-у добу відносно групи ПК. Але у всіх тварин, що отриму-вали лікування зразками мазей та препаратом порів-няння в обидва строки, були наявні відмінності від-носно групи ІК, що пояснюється перебігом процесу загоєння в активній фазі у терміни дослідження (табл.).

Мікроскопічний аналіз ранових дефектів шкі-ри щурів показав, що аплікації зразками мазі сти-мулюють процеси загоєння. Аналіз якісних та на-півкількісних показників ранових дефектів різних груп дозволяє зробити такі висновки. Застосування «Мазі №1» призводить на 5-у добу до втрати «мо-нолітності» поверхневого шару ранового вмісту у дефекті, до пришвидшення процесу загоєння. На 9-у добу «розтрісканість» поверхневого шару ра-нового вмісту у дефектах збільшується, щільність зменшується, але прогресування дефектів у стані

новоутвореної тканини не спостерігається. При ліку-ванні «Маззю №2» поверхневий шар ранового вмі-сту у дефектах в обидва строки спостереження був меншим і за розміром, і за щільністю не тільки по-рівняно із контрольним, а і з аналогічним при засто-суванні «Мазі №1». За більшістю показників про-цес загоєння дефектів на 5-у добу перевищував та-кий у «Мазі №1». При подовженні строків апліка-цій «Мазі №2» (до 9-ї доби) позитивний вплив на процес загоєння дефектів був відсутній. Відмічено погіршення стану тканин у рановому дефекті порів-няно з таким при лікуванні «Маззю №1» (рис. 2).

ВИСНОВКИ1. Проведено дослідження раноочищувальної дії

зразків нової комбінованої мазі з протеолітичними ферментами на двох основах. Встановлено швидке очищення ран у групі дослідних тварин у порівнян-ні з контролем. Лікувальна дія обох зразків мазі під-тверджується зниженням кількості лейкоцитів та рів-ня ШОЕ відносно групи ПК.

2. Дослідження морфоструктури дефектів шкі-ри щурів показало ефективність застосування зраз-ків мазі на 5-у добу, за швидкістю загоєння ран та ди-намікою гематологічних показників перевагу мала мазь на ПЕО основі.

3. Отримані результати дозволяють зробити вис-новок про ефективність застосування дослідних ма-зей у перші 5 діб (до завершення процесу очищення рани, відпадання первинних струпів) та недоціль-ність подальшого їх застосування. Встановлено пере-вагу препарату порівняння мазі «Іруксол» над обо-ма дослідними зразками мазі.


1. Западнюк М.П., Западнюк В.И., Захария Е.А. Лабораторные животные. Использование в эксперименте. – К.: Высш. шк., 1983. – 382 с.

Рис. 2. Стан поверхневого шару у рановому дефекті на 5 день (а – ПК, б – «Мазь №1», в – «Мазь №2»,г – мазь «Іруксол») і на 9 день (д – ПК, е – «Мазь №1», ж – «Мазь №2», з – мазь «Іруксол»).


2. Кризина П.С. // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2003. – Т. 2, №1. – С. 32-35.

3. Меркулов Г.А. Курс патологогистологической техники. – М.: Медицина, 1969. – 424 с.

4. Основные методы статистической обработки результатов фармакологических экспериментов / В кн.: Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармакологических веществ. – М.: Ремедиум, 2000. – С. 349-354.

5. Солейман А.І., Лар’яновська Ю.Б., Ткачова О.В. // Вісник фармації. – 2011. – №2 (66). – С. 66-69.

6. Doring G. // Clin. Exp. Immunol. – 2006. – Vol. 64, №3. – P. 597-605.

7. Lobmann R., Schultz G. // Med. Сlin. – 2003. – Vol. 98. – P. 292-301.

8. Mc. Donald R.J. // Am. Rev. Respir. Dis. – 2009. – Vol. 140, №6. – P. 1825-1927.

9. McKinley W.O., Jackson A.B. // Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. – 2009. – Vol. 80, №11. – P. 1402-1410.

10. Waters R.L., Meyer P.R., Meyer Jr. et al. // Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. – 2009. – Vol. 80, №11. – P. 1383-1390.

УДК 615.454:577.152.9:615.26:616-001.41ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НОВОЙ КОМБИНИРОВАННОЙ МАЗИ С ФЕРМЕНТАМИ НА РАННИХ ЭТАПАХ ЗАЖИВЛЕНИЯ ТРАФАРЕТНЫХ РАН У КРЫС Е.А.Ковалёва, Ю.Б.Ларьяновская, О.А.ГаркавцеваПроведено исследование раноочистительного действия образцов новой мази с протеолитическими ферментами на двух осно-вах на модели асептической трафаретной раны у крыс. Уста-новлено быстрое очищение ран в группе исследуемых живот-ных в сравнении с контролем. Исследование морфоструктуры дефектов кожи крыс показало эффективность использования образцов мази на 5-е сутки, при этом по скорости заживления ран и динамике гематологических показателей преимущество имела мазь на ПЭО основе.

UDC 615.454:577.152.9:615.26:616-001.41THE USE OF NEW COMBINED OINTMENT WITH ENZYMES AT THE EARLY STAGES OF CICATRIZATION OF THE STEN-CILED RATS’ WOUNDS Ye.O.Kovalyova, Yu.B.Laryanovska, О.А.GarkavtsevaThe research of the cicatrization action of the samples of a new ointment with enzymes on two bases in the model of the asep-tic stenciled rats’ wounds has been conducted. The rapid clearing of wounds has been found in the group of the animals studied in comparison with the control group. The research of morphological defects of the rats’ skin has shown the effi ciency of using the oint-ment samples on the 5th day, thus, by the speed of wound cicatri-zation and dynamics of hematological indexes the ointment on the PEO base has the advantage.


Рекомендована д.ф.н., професором Л.В.Яковлєвою

УДК 582.734.3:581.145.2:581.45

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛИСТЯ ГОРОБИНИ ЗВИЧАЙНОЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВИ ЇЇ ПЛОДАМГ.В.Кононенко, С.М.Дроговоз, О.В.Криворучко


Плоди горобини звичайної є багатим джерелом біологічно активних речовин, зокрема флаво-ноїдів, вітамінів, мікроелементів, вуглеводів. Однак, незважаючи на позитивні якості цієї рослини та широке застосування, її фармако-логічні властивості вивчені недостатньо. Особ-ливе зацікавлення викликає створення пре-паратів з листя горобини звичайної з протиза-пальною, ранозагоювальною та противираз-ковою дією як альтернативи для препаратів з її плодів. Створення нових лікарських засо-бів на основі листя горобини звичайної дозво-лить розширити асортимент фітопрепаратів та повніше задовольнити потреби закладів охо-рони здоров’я в препаратах та різнопланових патогенетичних ліках при запальних проце-сах будь-якої локалізації.

У зв’язку з тим, що останнім часом зросли ви-моги до безпечності та токсичності препаратів, при-вертають увагу лікарські препарати на основі рослин-них субстанцій [1, 4]. З врахуванням вищенаведеного важливою проблемою є пошук нових джерел рос-линної сировини для отримання протизапальних, рано-загоювальних та противиразкових фармакологічно активних комплексів та створення на їхній основі лікарських засобів [11].

У вирішенні цієї актуальної проблеми медицини та фармації увагу привертає можливість створення препаратів на основі листя горобини звичайної. В останнє десятирічччя фітотерапія активно розвиваєть-ся. Це зумовлене тим, що на відміну від синтетичних засобів фітопрепарати спричиняють менші усклад-нення, практично неалергічні, тому їх можна признача-ти тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох біологічно aктивних ре-човин з різноманітною фармакологічною дією є мож-ливість застосовувати фітопрепарати для лікування ве-ликої кількості захворювань. Серед рослинної сирови-ни увагу науковців привертає їх пошук в асортименті офіціальних рослин з великою сировинною базою, які вже зарекомендували себе як нетоксичні.

Так, є багато відомостей в народній медицині, що настій, відвар і сік плодів горобини звичайної вживають при розладах травлення (гепатиті, гепа-тохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, при на-явності каменів у жовчних протоках, хронічному гепа-титі, холециститі, холангіті) [7, 16].

В Україні у теперішній час випускається віта-мінний збір №2 – суміш плодів горобини звичайної

і шипшини коричної (1:1), який впливає на систему травлення та метаболічні процеси. Водні витяжки збору чинять вітамінну, загальнозміцнювальну, про-тиатеросклеротичну, жовчогінну, сечогінну дію; сти-мулюють секреторну функцію шлунка, регулюють сольовий обмін, підвищують опірність організму до несприятливих факторів навколишнього середови-ща [2, 9].

Харківськими науковцями на основі ліпофільного комплексу, виділеного із плодів горобини, розроб-лено новий лікарський засіб Сорбілін, який володіє протизапальною, гастропротекторною, ранозагоюва-льною, протиопіковою активністю. Препарат реко-мендовано до медичного застосування як проти-запальний та репаративний засіб при лікуванні ви-разкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриту [4].

Також існує біологічно активна добавка «Полі-екстракт горобини», яка містить біологічно активні речовини (БАР) горобини звичайної та яку рекомен-дують з профілактичною метою як загальнозміцню-вальний засіб та додаткове джерело каротиноїдів, флавоноїдів, макро- та мікроелементів, ненасиче-них жирних кислот, пектинів [6, 9]. «Поліекстракт горобини» вживають при атеросклерозі, ангіопаті-ях, ішемічній хворобі серця, захворюваннях шлун-ково-кишкового тракту та печінки (покращує функ-цію органів травлення). Рекомендують як м’який сечогінний засіб (сприяє ліквідації набряків) і для зниження накопичення радіонуклідів та важких ме-талів [4, 8].

Науковцями Рязанського медичного інституту ім. акад. І.П.Павлова в експериментах на кролях ви-вчено дію олійного концентрату з плодів горобини звичайної. Досліди підтвердили, що жирна олія го-робини звичайної згідно з позитивними гістомор-фологічними і біохімічними показниками є ефек-тивним стимулятором репаративних процесів при опіках рогівки [4, 6].

Для потреб фармацевтичної промисловості як лікарську сировину використовують висушені пло-ди горобини звичайної (є офіцинальною сировиною) та інколи плоди у свіжому вигляді [11].

Даних літератури про хімічний склад листя та кві-ток різних видів горобини небагато, але плоди ви-вчені краще. За результатами багатьох досліджень у плодах горобини звичайної містяться БАР переваж-но фенольної природи [3, 13, 15, 19]. У великій кіль-кості в плодах містяться вітаміни та мікроелементи. Крім того, у плодах горобини звичайної містяться


вуглеводи (глюкоза, сорбоза, сахароза) та органічні кислоти (лимонна, яблучна, винна тощо) [2, 17].

Однак, недивлячись на різноманітні позитивні якості цієї рослини та широке застосування в харчу-ванні, в народній медицині та народному господарст-ві, її фармакологічні властивості вивчені недостатньо. Особливе зацікавлення викликає створення препа-ратів з листя горобини звичайної як альтернативи для препаратів з її плодів та їх протизапальна, рано-загоювальна та противиразкова дія [6].

Аналізуючи хімічний склад листя горобини зви-чайної, можна зробити висновок, що вони є багатим джерелом БАР, зокрема флавоноїдів, вітамінів, мік-роелементів, вуглеводів [7, 14, 15].

Найбільший вміст фенольних сполук спостері-гається в молодому листі горобини, потім у період дозрівання кількісний вміст їх у листі знижується, але при цьому збільшується в плодах [5, 16].

Навесні в плодах та листі горобини майже рів-ний вміст цукрів. У період особливо інтенсивного росту плодів рівень цукрів у листі може дещо зни-жуватись і знову збільшуватись паралельно з їх збільшенням у плодах. Аналогічно змінюється кіль-кість органічних кислот у плодах та листі горобини звичайної [7, 12].

Запас пектину в щойно сформованих плодах та листі незначний. Проте пізніше вміст пектину в ли-

сті збільшується і залишається високим до закінчен-ня формування плодів, а його вміст в листі знижу-ється. Дещо підвищений рівень вмісту азотовмісних сполук найчастіше мають зелені плоди та щойно сформоване листя. В процесі росту і дозрівання пло-дів кількість загального азоту в них зменшується, досягаючи мінімуму на момент припинення росту. Потім дещо збільшується до кінця дозрівання пло-дів [4, 7].

Синтез аскорбінової кислоти відбувається в основ-ному в листі, звідки вона надходить у плоди. Най-більший вміст вітамінів спостерігається в листі на-весні, тоді як у плодах, навпаки, восени [4].

Вміст різних мікроелементів протягом вегета-ційного періоду в листі та плодах варіюється. Але спостерігається головна закономірність: їх кількіс-ний склад у листі більший навесні, а в плодах – во-сени [7, 18].

Аналіз даних, представлених в таблиці, показує, що загальний вміст БАР листя горобини звичайної навесні майже дорівнює загальному вмісту БАР, який накопичується в плодах горобини звичайної восени. Тому наведене вище доводить можливість використання листя горобини звичайної як альтер-нативи її плодам. Наявність поліфенолів (флавоної-дів, антоціанів тощо), вітамінів (С, каротину), ор-ганічних кислот, вуглеводів (пектинових речовин, цукрів), макро- та мікроелементів (калію, заліза, фосфору, алюмінію, кальцію та ін.) в листі горобини звичайної може забезпечувати препаратам протиза-пальну, противиразкову, мембрано стабілізуючу, ан-тиоксидантну, ранозагоювальну та інші види актив-ності, необхідні для терапевтичної дії лікарських препаратів, спрямованих на різні ланки патогенезу запалення [1, 10].

ВИСНОВКИВ результаті проведеного огляду літератури ми

можемо зробити висновок, що хімічний склад та фармакологічні властивості горобини звичайної до-водять перспективність отримання лікарських пре-паратів з листя горобини і тим самим підтверджу-ють доцільність застосування в медичній практиці не тільки плодів цієї рослини, але і листя, так як повноцінне використання сировини горобини зви-чайної – це економічно вигідно та дає можливість її отримання в будь-яку пору року.


1. Белоногова В.Д., Корепанова Н.С., Олешко Г.И. и др. // Вопросы. биол. мед. и фармац. химии. – 2003. – №4. – С. 16-20.

2. Ветров П.П., Оболенцева Г.В., Носовская Т.Д. и др. // Провизор. – 2000. – №16. – С. 19-21.

3. Гудивок Я.С., Нейко Є.М., Семенів Д.В. та ін. // Фармац. журн. – 2000. – №3. – С. 88-90.

4. Зузук Б.М., Куцик Р.В. // Провізор. − 2008. − №13-14. − С. 76-79; №15. − С. 35-40; №16. – С. 51-53; №17. − С. 44-46.

5. Кохно М.А., Трофименко Н.М., Пархоменко Л.І. та ін. Дендрофлора України. Дикорослі і культивовані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. II. Довідник. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 716 с.

6. Криворучко О.В. Горобина: Фармац. енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В.П.Черних. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Моріон, 2010. – 1632 с.

Таблиця

Максимальний вміст біологічно активних речовин у горобині звичайній по сезонах

БАРВміст

листя плоди

Фенольні сполуки в о

Вуглеводи (прості цукри) в, в-л, о о

Пектин (поліцукри) в-л о

Вітаміни в о

Органічні кислоти в, в-л, о о

Азотовмісні сполуки в, в-л, в

Ліпіди - о

Ізопреноїди в-л в-л

Мінеральні речовини в о

Примітки: в − весна; в-л – весна-літо; о − осінь.


7. Криворучко О.В., Кононенко А.В., Шатровська В.І. // Фітотерапія. Часопис. – №1. – 2010. – С. 104-106.

8. Липкан Г.Н. Растения в медицине. – Вінниця: Тірас, 2006. – 1130 с.

9. Носовская Т.Д. // Провизор. – 2000. – №6. – С. 37-39.

10. Clemens Reimann, Arnold Arnoldussen, Rognvald Boyd et al. // Sci. of the Total Environment. – 2007. – Vol. 377. – P. 416-433.

11. Hukkanen A.T., Pölönen S.S., Kärenlampi S.O. et al. // J. of Agric. and Food Chem. – 2006. – Vol. 54, №19. – P. 7193-7199.

12. Kahkonen M.P., Heinamaki J., Ollilainen Y. et al. // Sci. Food Agric. – 2003. – Vol. 83, №9. – P. 1403-1411.

13. Kahkonen M.P., Hopia A.I., Heinonen M. // J. Agric. Food Chem. – 2001. – Vol. 49, №8. – P. 4076-4082.

14. Olszewska M. // J. Pharm. Biomed. Anal. – 2008. – Vol. 48(3). – P. 629-635.

15. Olszewska M.A., Michel P. // Nat. Prod. Res. – 2009. – Vol. 23(16). – P. 1507-1521.

16. Sukran Kultiir // J. of Ethnopharmacol. – 2007. – Vol. 111. – P. 341-364.

17. Wu X., Beecher G.R., Holden J.M. et al. // J. Agric. Food Chem. – 2006. – Vol. 54, №11. – P. 4069-4075.

18. Wu X., Gu L., Prior R.L., McKay S. // J. of Agric. and Food Chem. – 2004. – Vol. 52, №26. – P. 7846-7856.

19. Zdunczyk Z., Frejnagel S., Wroblewska M. et al. // Food Res. Intern. – 2002. – Vol. 35, №2/3. – P. 183-187.

УДК 582.734.3:581.145.2:581.45ОБОСНОВАНИЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЛИСТЬЕВ РЯБИНЫ ОБЫКНОВЕННОЙ КАК АЛЬТЕРНАТИВЫ ЕЕ ПЛОДАМА.В.Кононенко, С.М.Дроговоз, Е.В.Криворучко Плоды рябины обыкновенной являются богатым источником биологически активних веществ, в частности флавоноидов, вита-минов, микроэлементов, углеводов. Однако, несмотря на по-ложительные качества этого растения и широкое применение, ее фармакологические свойства изучены недостаточно. Особый интерес вызывает создание препаратов из листьев рябины обык-новенной с противовоспалительным, ранозаживляющим и про-тивоязвенным действием в качестве альтернативы для препа-ратов из ее плодов. Создание новых лекарственных средств на основе листьев рябины обыкновенной позволит расширить ассортимент фитопрепаратов и полнее удовлетворить потреб-ности учреждений здравоохранения в препаратах и разнопла-новых патогенетических лекарствах при воспалительных про-цессах любой локализации.

UDC 582.734.3:581.145.2:581.45SUBSTANTIATION OF USING SORBUS AUCUPARIA LEAVES AS AN ALTERNATIVE TO ITS FRUITSG.V.Kononenko, S.M.Drogovoz, O.V.KrivoruchkoSorbus aucuparia fruits is a rich source of biologically active sub-stances, in particular fl avonoids, vitamins, microelements, carbo-hydrates. However, despite the positive qualities of this plant and its wide application, its pharmacological properties are not well studied. Creation of drugs from Sorbus aucuparia leaves with the anti-infl ammatory, anti-alterative and anti-ulcer effects is an alter-native to drugs of its fruits. Such creation of new medicines based on Sorbus aucuparia leaves will expand the range of herbal medi-cines, and satisfy the healthcare institutions needs in various drugs in case of infl ammation of any genesis.


Рекомендована д.м.н., професором С.М.Дроговоз

УДК 615.281.9

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЇ НАНОЧАСТИНОК МІДІ ДО ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ РІЗНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Л.С.Рєзніченко, А.В.Руденко, П.В.Сімонов, Т.Г.Грузіна, З.Р.Ульберг, І.С.Чекман

Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф.Д.Овчаренка НАН УкраїниНаціональний медичний університет ім. О.О.БогомольцяДУ «Інститут урології НАМН України»

Показана висока антимікробна активність син-тезованого методом хімічної конденсації екс-периментального препарату наночастинок мі-ді розміром 40 нм у відношенні тестових куль-тур патогенних штамів мікроорганізмів та клі-нічних ізолятів мікроорганізмів – збудників ін-фекційно-запальних процесів різної локалізації.

Інфекційно-запальні процеси (ІЗП) різної локалі-зації у хворих хірургічного профілю є сьогодні од-ними з найпоширеніших, ураження на які спостері-гається серед усіх верств населення [1, 6, 9]. Вони посідають одне з провідних місць серед нозокомі-альних інфекцій як в Україні, так і в світі [1, 6, 7].

Серед основних збудників ІЗП із різною часто-тою висівають широкий спектр мікроорганізмів, се-ред яких Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mi-rabilis, Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Sta-phylococcus aureus та S. epidermidis, стрептококи груп В та D та гриби роду Candida. Особливе занепоко-єння викликає зростання кількості збудників, рези-стентних до класичних антимікробних засобів, що призводить до значного зниження ефективності тра-диційної антимікробної терапії. Наслідком цього є необхідність застосування широкого комплексу ан-тимікробних препаратів при лікуванні ІЗП та під-вищення частоти проявів побічних ефектів, зумов-лених значним навантаженням та синергізмом дії комплексних традиційних антимікробних препаратів на організм людини [1, 3, 6, 8, 9, 12].

Враховуючи вищезазначене, актуальним стає по-шук нових високоефективних антимікробних аген-тів широкого спектра дії. Перспективними на цьому шляху виявляються наночастинки металів, зокрема наночастинки міді [4, 5, 10, 11].

Метою даної роботи було визначення антимікроб-ної ефективності експериментального препарату на-ночастинок міді у відношенні мікроорганізмів – збуд-ників інфекційно-запальних процесів різної локалі-зації.

Матеріали та методиВ роботі використана стерильна біобезпечна та

біосумісна водна дисперсія наночастинок міді (CuNP) середнього розміру 40 нм, синтезованих методом хі-мічної конденсації за оригінальною методикою, роз-

робленою в Інституті біоколоїдної хімії ім. Ф.Д.Ов-чаренка НАН України. Вихідна концентрація препа-рату синтезованих наночастинок становила 32 мг/мл за металом.

Оцінку антимікробної активності наночастинок міді проводили в дослідженнях in vitro двома мето-дами.

Антимікробну активність синтезованого препа-рату наночастинок міді у відношенні тест-штамів мік-роорганізмів визначали методом серійних розведень в агарі згідно з МУК 4.2.1890-04, 2004 [2]. Викори-стовували наступні тест-штами мікроорганізмів: Sta-phylococcus aureus MRSA ATCC 43300, Staphylococ-cus aureus 209P, Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853, Escherichia coli ATCC 2592, Shigella sonnei, Salmo-nella typhimurium 144 та клінічні полірезистентні ізо-ляти, виділені від хворих хірургічного профілю із ран, сечі, зіскребів з цервікального каналу, зіву: Klebsiella ozaenae 4348, Citrobacter freundii 4369, Escherichia coli 4358, Enterobacter aerogenes 2476, Proteus mira-bilis 4363, Staphylococcus aureus 4312, Pseudomonas aeruginosa 283, Enterococcus faecalis 4305, Candida 4418. Кінцева засівна доза тестових мікроорганізмів на чашках становила 103, 104 та 105 КУО/см3. Ефек-тивність наночастинок міді досліджували за їх кін-цевою концентрацією в середовищі визначення (се-редовище Мюллера-Хінтона) – 6,4 мг/мл за металом. Стерильні препарати наночастинок міді вносили в стерильне поживне середовище Мюллера-Хінтона, охолоджене до 50°С, перемішували та розливали на чашки Петрі. Культивування мікроорганізмів здій-снювали в термостаті при температурі 37°С протя-гом 24 год.

Другий метод дослідження виконано на твердо-му поживному середовищі. На чашки Петрі з сере-довищем визначення (агар Мюллера-Хінтона для бак-терій та агар Сабуро для грибів роду Candida) засі-вали газоном мікроорганізми в концентрації 105 та 107 КУО/см3. Суспензію мікроорганізмів готували на 0,9% NaCl. Після підсушування чашок з культу-рами мікроорганізмів протягом 30 хв на поверхню агару наносили дисперсію наночастинок міді у ви-гляді краплі. Кінцева концентрація наночастинок у краплі на чашці становила 0,04 мг при нанесенні 12,5 мкл дисперсії наночастинок та 0,08 мг при на-


несенні 25 мкл дисперсії відповідно. Культивування мікроорганізмів здійснювали в термостаті при тем-пературі 37°С протягом 24 год. Обрахунок резуль-татів проводили шляхом вимірювання зон повної затримки росту тест-культур.

Після урахування діаметра зон затримки росту чашки зберігали при кімнатній температурі протя-гом 15 діб з метою виявлення можливого вторинно-го росту мікроорганізмів у зоні стерильності.

Результати та їх обговоренняВідомо, що унікальні фізико-хімічні властивос-

ті наночастинок металів визначають низку особли-востей при виборі методичних підходів для визна-чення їх біологічної дії. Це зумовлює необхідність модифікації існуючих загальноприйнятих класичних підходів, що застосовуються для оцінки антимікроб-ної активності традиційних фармацевтичних субстанцій.

Зокрема, при виборі методичних підходів для ви-значення антимікробної активності наночастинок ме-талів з використанням агаризованого середовища слід враховувати надзвичайно низьку здатність до дифу-зії наночастинок в агарі, обумовлену комплексним впливом факторів: принцип «молекулярного сита»; наявність заряджених полісахаридів та значної кіль-кості сульфатних і карбоксильних груп агару, здат-них активно взаємодіяти з наночастинками та пере-шкоджати їх дифузії.

Тому найбільш адекватна оцінка антимікробної активності наночастинок металів можлива лише за

умови забезпечення рівномірного розподілу нано-частинок у середовищі визначення при їх контакті з патогенними тест-штамами. Це може бути досягнуто шляхом використання методу серійних розведень в агарі або при нанесенні наночастинок на поверхню агару у вигляді краплі з подальшим урахуванням ан-тимікробної активності на площі поверхні під кра-плею наночастинок.

В табл. 1 наведені результати аналізу in vitro ан-тимікробної активності синтезованих наночастинок міді у відношенні патогенних тест-штамів мікро-організмів: S. aureus MRSA ATCC 43300, S. aureus 209P, P. aeruginosa ATCC 27853, E. coli ATCC 2592, S. sonnei, S. typhimurium 144.

Встановлено, що досліджені наночастинки міді володіли вираженою антимікробною активністю у відношенні всіх досліджених патогенних тест-куль-тур: повне інгібування росту патогенних тест-шта-мів спостерігалось за кінцевої засівної дози мікро-організмів на чашках як 103 і 104, так і 105 КУО/см3.

Досліджений тип наночастинок міді виявив ви-ражену антимікробну активність і у відношенні клі-нічних ізолятів – збудників запальних процесів різ-ної локалізації: K. ozaenae 4348, C. freundii 4369, E. coli 4358, E. aerogenes 2476, Proteus mirabilis 4363, P. aeruginosa 283, Staphylococcus aureus 4312, E. fae-calis 4305, Candida 4418 (табл. 2).

Для досліджених культур C. freundii 4369, E. coli 4358, E. aerogenes 2476, S. aureus 4312, Enterococ-

Таблиця 1

Оцінка антимікробної активності наночастинок міді розміром 40 нм по відношенню до патогенних тест-штамів мікроорганізмів

Тест-штамЗасівна доза

тестового штаму КУО/см3

Ріст тест-штамів у присутності наночастинок міді в середовищі

визначення у концентрації6,4 мг/мл за металом

Контрольний ріст тест-штаму

Staphylococcus aureus MRSA ATCC 43300

103 ріст відсутній ++++



Staphylococcus aureus 209P




Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853




Escherichia coli ATCC 2592




Shigella sonnei




Salmonella typhimurium 144




Примітка: «++++» – інтенсивний ріст тест-штаму.


cus faecalis 4305, Candida 4418 внаслідок дії нано-частинок міді у концентраціях 0,08 мг та 0,04 мг за металом у краплі спостерігалось повне пригнічення росту мікроорганізмів та не було виявлено їх вторин-

ного росту через 15 діб після урахування зон затрим-ки росту при засівних дозах клітин 105 та 107 КУО/см3.

Лише для штамів Proteus mirabilis 4363 в умовах засівної дози клітин 105 КУО/см3 та Klebsiella ozae-

Таблиця 2

Зони затримки росту клінічних ізолятів мікроорганізмів – збудників інфекційно-запальних процесів різної локалізації в присутності наночастинок міді розміром 40 нм

Тест-штамЗасівна доза тестового

штаму КУО/см3

Діаметр зон затримки росту клінічних ізолятів мікроорганізмів, мм

0,04 мг наночастинок міді у краплі


Klebsiella ozaenae 4348105 11 13

107 10 (вт) 15

Citrobacter freundii 4369105 10 13

107 10 14

Escherichia coli 4358105 10 13

107 10 13

Enterobacter aerogenes 2476105 10 12

107 10 13

Proteus mirabilis 4363105 11 (вт) 14

107 10 12

Pseudomonas aeruginosa 283 105 13 17 (вт)

Staphylococcus aureus 4312105 0,42 0,45

107 0,51 0,60

Enterococcus faecalis 4305 107 11 13

Candida albicans 4418105 11 15

107 11 13

Примітка: «вт» – наявність вторинного росту в зоні стерильності через 15 діб.

Таблиця 3

Концентрація наночастинок міді розміром 40 нм (µг/мм2) в зонах затримки росту мікроорганізмів в перерахунку на одиницю площі поверхні

Тест-штамЗасівна доза тестового

штаму КУО/см3

Концентрація наночастинок міді в зонах затримки росту, µг/мм2



Klebsiella ozaenae 4348105 0,42 0,60

107 0,51 (вт) 0,45

Citrobacter freundii 4369105 0,51 0,60

107 0,51 0,52

Escherichia coli 4358105 0,51 0,60

107 0,51 0,60

Enterobacter aerogenes 2476105 0,51 0,71

107 0,51 0,60

Proteus mirabilis 4363105 0,42 (вт) 0,52

107 0,51 0,71

Pseudomonas aeruginosa 283 105 13 17 (вт)

Staphylococcus aureus 4312105 0,42 0,45

107 0,51 0,60

Enterococcus faecalis 4305 107 0,42 0,60

Candida albicans 4418105 0,42 0,45

107 0,42 0,60

Примітка: «вт» – наявність вторинного росту в зоні стерильності через 15 діб.


nae 4348 при засівній дозі 107 КУО/см3 спостерігав-ся вторинний ріст у зоні стерильності при концентра-ції наночастинок міді 0,04 мг за металом у краплі. А для штаму Pseudomonas aeruginosa 283 в умовах за-сівної дози клітин 105 КУО/см3 наявність вторинного росту в зоні стерильності спостерігалась при кон-центрації наночастинок міді у краплі 0,08 мг за ме-талом.

У перерахунку на одиницю площі поверхні ефек-тивна концентрація досліджених наночастинок міді, при якій спостерігався їх виражений бактерицид-ний ефект відносно клінічних ізолятів – збудників інфекційно-запальних процесів різної локалізації, становила 0,5 µг/мм2 та 0,6 µг/мм2 у випадку засів-ної дози тест-штаму 105 та 107 КУО/см3 відповідно (табл. 3).

Визначення ефективної бактерицидної концентра-ції наночастинок у перерахунку на одиницю площі поверхні є актуальним в умовах розробки та оцінки ефективності антибактеріальних фармацевтичних пре-

паратів на основі наночастинок металів і, в першу чергу, з метою їх зовнішнього застосування.

ВИСНОВКИ1. Встановлена виражена антимікробна активність

синтезованої водної дисперсії наночастинок міді роз-міром 40 нм у відношенні широкого спектра як па-тогенних тест-культур, так і клінічних ізолятів мік-роорганізмів, виділених від хворих хірургічного про-філю, які мають ускладнення на запальні процеси різної локалізації.

2. Визначені ефективні концентрації дослідже-них наночастинок міді в перерахунку на одиницю площі поверхні, за яких спостерігається виражений бактерицидний ефект відносно клінічних ізолятів патогенних та умовно-патогенних штамів.

3. Обґрунтована необхідність урахування особ-ливостей фізико-хімічних характеристик наночасти-нок металів при виборі адекватних методичних під-ходів дослідження їх антимікробної та антифунгаль-ної ефективності.


1. Лоран О.Б., Синякова Л.А. Воспалительные заболевания органов мочевой системы. Актуальные вопро-сы: Учебное пособие для врачей. – М.: Медицинское информационное агентство, 2008. – 81 с.

2. Методические указания МУК 4.2.1890-04 // Клин. микробиол. антимикробная химиотерапия. – 2004. – Т. 6, №4. – С. 306-359.

3. Рафальский В.В. // Врачеб. сословие. – 2004. – №4. – С. 10-18.

4. Esteban-Cubillo A., Pecharromán C., Aguilar E. et al. // J. of Materials Sci. – 2006. – Vol. 41, №16. – P. 5208-5212.

5. Gajjar P., Pettee B., Britt D.W. et al. // J. of Biol. Engineering. – 2009. – doi:10.1186/1754-1611-3-9.

6. Hug B.L., Flückiger U., Widmer A.F. // Internist (Berl). – 2006. – Vol. 47, №11. – P. 1151-1162.

7. Ksycki M.F., Namias N. // Surg. Clin. North Am. – 2009. – Vol. 89, №2. – P. 475-481.

8. Mazzulli Т. // J. Urol. – 2002. – Vol. 168. – P. 1720-1722.

9. Nickavar A., Sotoudeh K. // Int. J. Prev. Med. – 2011. – Vol. 2, №1. – P. 4-9.

10. Ren G., Hu D., Cheng E.W. et al. // Int. J. Antimicrob. Agents. – 2009. – Vol. 33, №6. – P. 587-590.

11. Theivasanthi T., Alagar M. // Ann. of Biol. Res. – 2011. – Vol. 2, №3. – P. 368-373.

12. Yüksel S., Oztürk B., Kavaz A. et al. // Int. J. Antimicrob. Agents. – 2006. – Vol. 28, №5. – P. 413-416.

УДК 615.281.9ЭФФЕКТИВНОСТЬ ДЕЙСТВИЯ НАНОЧАСТИЦ МЕДИ В ОТНОШЕНИИ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ ИНФЕКЦИОННО-ВОСПА-ЛИТЕЛЬНЫХ ПРОЦЕССОВ РАЗЛИЧНОЙ ЛОКАЛИЗАЦИИ

Л.С.Резниченко, А.В.Руденко, П.В.Симонов, Т.Г.Грузина, З.Р.Уль-берг, И.С.ЧекманУстановлена выраженная противомикробная активность син-тезированного методом химической конденсации эксперименталь-ного препарата наночастиц меди размером 40 нм в отношении тестовых культур патогенных штаммов микроорганизмов и кли-нических изолятов микроорганизмов – возбудителей инфек-ционно-воспалительных процессов различной локализации.

UDC 615.281.9EFFECTIVENESS OF COPPER NANOPARTICLES ACTION IN RELATION TO CAUSATIVE AGENTS OF INFECTIOUS IN-FLAMMATORY PROCESSES WITH DIFFERENT LOCALIZA-TIONL.S.Reznichenko, A.V.Rudenko, P.V.Simonov, T.G.Gruzina, Z.R.Ul-berg, I.S.ChekmanThe marked antimicrobial activity of the experimental medicine of copper nanoparticles with the size of 40 nm synthesized by the chemical condensation method has been revealed in relation to test cultures of pathogenic microorganisms strains, as well as microor-ganisms – causative agents of infectious infl ammatory processes with different localization.


Рекомендована д.м.н., професором С.М.Дроговоз

УДК 616.65 – 002: 616.69 – 008.1

ФАРМАКОЛОГІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ТАЛАБАНУ ПОЛЬОВОГО НА МОДЕЛІ ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ У ЩУРІВО.В.Андріяненков, Г.В.Зайченко, Г.С.Тартинська


Наведені результати дослідження фармаколо-гічної активності густого екстракту Талабану польового на моделі сульпірид-індукованої гі-перплазії передміхурової залози у щурів. Вста-новлено, що введення густого екстракту Тала-бану польового дозою 100 мг/кг приводить до зменшення проявів гіперплазії простати. За ефективністю простатопротекторної дії дослі-джуваний екстракт не поступається препарату порівняння простапланту форте дозою 35 мг/кг.

Ефективне лікування доброякісної гіперплазії пе-редміхурової залози (ДГПЗ) залишається актуальною та не до кінця вирішеною проблемою сучасної уро-логії. Медико-соціальна значущість захворювання по-стійно зростає у зв’язку з тенденцією до старіння чо-ловічого населення, особливо в економічно розвину-тих країнах. Ознаки ДГПЗ виявляються більше ніж у 40% чоловіків до 50 років, а у віковій категорії 70 років та старіше – майже у 90%. У теперішній час питома вага хірургічних втручань при даній патоло-гії знизилася до 30%, поступаючись місцем консер-вативним методам лікування [1, 2, 10]. Зважаючи на кількість ускладнень в післяопераційний період у та-ких хворих, сьогодні слід враховувати питання роз-робки та впровадження в клінічну практику нових простатопротекторів з широким фармакологічним спектром дії та оптимальними показниками безпеки [9, 10]. Тенденції останніх років свідчать про зроста-ючий інтерес як серед лікарів, так і серед пацієнтів до фітопрепаратів [2, 8]. Така популярність обумов-лена, насамперед, високою ефективністю, відсутні-стю суттєвих побічних реакцій, сприятливим фар-макоекономічним профілем лікування препаратами природного походження.

Метою нашого дослідження було експерименталь-не вивчення фармакологічної активності густого екс-тракту Талабану польового на моделі ДГПЗ у щу-рів, яку викликали введенням сульпіриду.

Матеріали та методиВ експерименті використано 24 білих нелінійних

щурів-самців масою 300-330 г. Доброякісну гіперпла-зію передміхурової залози викликали внутрішньо-очеревинним веденням сульпіриду (Еглоніл®, Sano-fi Aventis, Франція) дозою 40 мг/кг протягом 30-ти днів [11]. Досліджувані препарати застосовували у лікувальному режимі внутрішньошлунково з 30-го

по 52-й день експерименту. Густий екстракт Талаба-ну польового (ГЕТ) вводили дозою 100 мг/кг, препа-рат порівняння простаплант форте – 35 мг/кг. Доза ГЕТ була відібрана за результатами попередніх скри-нінгових досліджень на моделях простатитів різно-го ґенезу; доза простапланту форте перерахована з урахуванням коефіцієнта видової стійкості, виходя-чи з добових доз для людини. На 52-й день експе-рименту проводили евтаназію тварин та оцінювали клінічні та біохімічні маркери патології.

З урахуванням патогенезу і клінічних проявів за-хворювання нами були відібрані параметри оцінки загального стану тварин та оптимізовані методи оцін-ки лікувальної ефективності препаратів, що вивчали-ся. У сироватці крові визначали вміст відновленого глутатіону (ВГ) як показника стану ферментативної ланки антиоксидантного захисту організму тварин, вміст ТБК-реактантів та дієнових кон’югатів (ДК) як показників активності процесів перекисного окис-нення ліпідів, активність простатоспецифічного фер-менту кислої фосфатази (КФ) – як показника функ-ціональної активності передміхурової залози (ПЗ), вміст тестостерону – як маркера андрогенного ста-тусу тварин, естрадіолу (Е2) та співвідношення тесто-стерон/естрадіол. Для характеристики репродуктив-ної системи тварин оцінювали показники функціо-нального стану сперматозоїдів, вмісту фруктози в сім’яних пухирцях зміни коефіцієнтів маси андро-генозалежних органів [3].

Результати та їх обговоренняСвідченням порушення функції ПЗ під впливом

сульпіриду стало вірогідне підвищення активності простатоспецифічного ферменту КФ у сироватці кро-ві в 2,2 рази з одночасним зниженням її активності в гомогенаті простати в 1,9 рази у тварин групи конт-рольної патології (табл. 1). Останнє підтверджувало розвиток процесів мембранодеструкції на фоні під-вищення проникності мембран ацинусів ПЗ та як на-слідок – вихід простатоспецифічного ферменту в кров.

Розвиток патологічного процесу супроводжував-ся дисбалансом прооксидантної та антиоксидантної систем захисту. Відбувалося вірогідне збільшення вмісту ТБК-активних продуктів у сироватці крові в 5,4 рази та вірогідне зменшення рівня відновленого глутатіону в 1,6 рази (табл. 2).

Внутрішньошлункове введення ГЕТ дозою 100 мг/кг сприяло достовірній нормалізації рівня КФ як у си-


роватці крові, так і в гомогенаті ПЗ, про що свідчи-ла відсутність вірогідних відмінностей показників у лікованих тварин відносно групи тварин інтактного контролю. Застосування ГЕТ сприяло достовірному гальмуванню процесів ПОЛ, нормалізації показни-ків вмісту ДК, ТБК-реактантів та відновленню ак-тивності ВГ.

Застосування препарату порівняння простаплан-ту форте викликало аналогічні зміни біохімічних по-казників у крові та в гомогенаті ПЗ щурів. За ефек-тивністю нормалізувати показники прооксидантно-го статусу та мембранодеструкції ГЕТ у дозі 100 мг/кг не поступався препарату порівняння простаплан-ту форте та достовірно переважав його за здатністю знижувати вміст ДК в периферійній крові (табл. 2). Результати досліду свідчили про рівнозначну ефек-тивність досліджуваних препаратів гальмувати про-цеси мембранодеструкції, що виникали при ДГПЗ, нормалізовувати про- та антиоксидантний баланс у самців щурів.

Розвиток патологічного процесу провокував струк-турно-функціональні порушення в простаті.

У тварин з нелікованою патологією було зареє-стровано вірогідне збільшення коефіцієнта маси ПЗ майже на 40%, що вказувало на розвиток гіпертро-фії (табл. 3). Під впливом досліджуваного екстракту та препарату порівняння відзначалося зменшення коефіцієнта маси ПЗ до значень тварин інтактного контролю.

Динаміка змін вмісту тестостерону та фруктози є важливими маркерами андрогенної насиченості та фертильності самців. У групі тварин контрольної патології на фоні порушень в ПЗ поряд зі збільшен-ням коефіцієнта маси простати спостерігалося до-стовірне зниження рівня тестостерону в периферій-ній крові в 1,7 рази та фруктози в СП майже в 2,5 рази по відношенню до показників тварин групи інтактно-го контролю (табл. 4).

Відомо, що при тривалому введенні блокаторів дофамінових рецепторів, в т.ч. сульпіриду, збільшуєть-

Таблиця 1

Вплив густого екстракту Талабану польового на активність кислої фосфатази щурів на моделі ДГПЗ, X±SX

Група тварин,n=8

Інтактні твариниКонтрольна

патологіяГЕТ, 100 мг/кг

Простаплант форте35, мг/кг

Сироватка кровіКФ, кмоль/л*хв

20,08±1,96 44,77±2,45* 21,92±2,05** 26,12±2,13**

Гомогенат простатиКФ, кмоль/г*хв

18,91±0,95 10,10±0,33 * 18,35±0,30** 18,22±0,25 **

Примітки: * – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи інтактного контролю, р≤0,05; ** – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи контрольної патології, р≤0,05.

Таблиця 2

Вплив густого екстракту Талабану польового на показники прооксидантно/антиоксидантного балансу у щурів на моделі ДГПЗ, X±SX

Група тварин, n=8Показники (сироватка крові)

ТБК, мкмоль/л ДК, мкмоль/л ВГ, мкмоль/л

Інтактні тварини 0,09±0,02 0,04±0,86 23,52±1,16

Контрольна патологія 0,53±0,11* 0,23±0,02* 14,04±0,77*

ГЕТ, 100 мг/кг 0,14±0,01** 0,09±0,03** 22,32±0,56**

Простаплант форте, 35 мг/кг 0,24±0,02** 0,16±0,04*** 22,15±0,93**

Примітки: * – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи інтактного контролю, р≤0,05; ** – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи контрольної патології, р≤0,05; *** – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи ГЕТ, 100 мг/кг, р≤0,05.

Таблиця 3

Вплив густого екстракту Талабану польового на показник коефіцієнта маси простати на моделі ДГПЗ у щурів, X±SX, n=8

ПоказникІнтактнийконтроль

Контрольна патологія

ГЕТ,100 мг/кг

Простаплант форте,35 мг/кг

Коефіцієнт маси передміхурової залози

0,37±0,02 0,62±0,04* 0,37±0,04** 0,35±0,02**



ся рівень пролактину та зменшується вивільнення гонадотропних гормонів. За сучасними уявленнями пролактин стимулює проліферацію та діє як андро-ген-незалежний супресор апоптозу простатичного епітелію, що призводить до гіперплазії простати [4, 5, 7]. Крім того, підвищення вмісту пролактину ак-тивує ароматазу, внаслідок чого збільшується пере-творення тестостерону на естрадіол, який і викликає проліферацію клітин ПЗ. Ароматизація андрогенів у естрогени відіграє відповідне значення в канцеро-генезі простати [6, 7].

Введення ГЕТ дозою 100 мг/кг дозволило під-вищити рівень тестостерону у сироватці крові та, як наслідок, вміст фруктози в сім’яних пухирцях, а та-кож знизити рівень естрадіолу. Останнє дозволило збільшити у самців щурів, які отримували екстракт, співвідношення тестостерон/естрадіол порівняно з тваринами групи контрольної патології.

Під впливом препарату простаплант форте, який вводили у дозі 35 мг/кг, також спостерігали підви-щення показників вмісту тестостерону та фруктози, зменшення сироваткового пулу естрогенів, збільшен-ня співвідношення тестостерон/естрадіол. Але як і у групі самців, які отримували ГЕТ, досліджувані показники не досягали рівня інтактних тварин.

У тварин з експериментальною ДГПЗ на 33% збільшувалася кількість патологічних форм сперма-тозоїдів, зменшувалася їх рухова активність та час

збереження рухливості на 54% та 63% відповідно (табл. 5). Зазначені зміни, як правило, призводять до зниження статевої активності та фертильності. Розвиток патології у тварин групи контрольної па-тології суттєвим чином не впливав на кількісні по-казники сперматогенезу, але достовірно погіршував показники їх рухової активності, сприяв збільшен-ню патологічних форм.

Введення ГЕТ дозою 100 мг/кг у лікувальному ре-жимі приводило до збільшення числа активно рух-ливих форм сперматозоїдів і подовженню часу збе-реження їх рухової активності, а також зменшувало кількість патологічних форм.

Показники функціональної активності сперма-тозоїдів у тварин, які в аналогічному режимі отри-мували препарат порівняння, також зазнавали по-зитивних змін порівняно з такими у тварин групи контрольної патології. За своєю ефективністю ГЕТ виявляв однаковий вплив на досліджувані функціо-нальні показники сперматозоїдів та достовірно пе-реважав фітопрепарат простаплант форте за здатні-стю впливати на показник часу збереження їх рух-ливості (табл. 5).

Узагальнюючи отримані результати, можна при-пустити, що механізм дії досліджуваного густого екс-тракту Талабану польового при доброякісній гіпер-трофії передміхурової залози може полягати у його здатності гальмувати процеси ПОЛ, нормалізувати

Таблиця 4

Вплив густого екстракту Талабану польового на рівень фруктози тестостерону (Тс), естрадіолу (Е2) та їх співвідношення на моделі ДГПЗ у щурів, X±SX

Група тварин,n=8

Рівень фруктози, ммоль/л

Рівень тестостерону, нмоль/л

Рівень естрадіолу, нмоль/л

Співвідношення Тс/Е2

Інтактний контроль 3,39±0,23 23,09±1,69 0,146±0,005 159,53±14,03

Контрольна патологія 1,28±0,12* 14,58±1,38* 0,226±0,005* 64,84±6,69*

ГЕТ, 100 мг/кг 2,21±0,10** 20,68±1,32** 0,166±0,007** 125,70±9,70*/**

Простаплант форте, 35 мг/кг

1,56±0,14*/*** 20,35±0,87** 0,177±0,008*/** 115,82±6,45*/**

Примітки: * – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи інтактного контролю, р≤0,05; ** – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи контрольної патології, р≤0,05; *** – відхилення показника вірогідні відносно тварин групи ГЕТ, р≤0,05.

Таблиця 5

Зміни показників функціонального стану сперматозоїдів під впливом густого екстракту Талабану польового на моделі ДГПЗ у щурів, X±SX

Група тварин, n=8Кількість

сперматозоїдів млн/мл

Патологічні форми % х 100

Рухливість, % х 100

активність рухівчас збереження рухливості, хв

Інтактні тварини 44,50±3,80 26,61±2,38 83,75±3,18 313,75±17,99

Контрольна патологія 43,25±3,88 35,50±1,49* 45,25±4,48* 198,75±13,65*

ГЕТ, 100 мг/кг 44,01±3,91 30,52±2,13 64,63±3,35*/** 292,53±25,25**

Простаплант форте, 35 мг/кг

41,75±3,91 31,53±1,93 66,51±2,34*/** 253,13±19,68



співвідношення андрогенів та естрогенів, відновлю-вати функціональну активність простати та рухли-вість сперматозоїдів у самців щурів.

ВИСНОВКИ1. Густий екстракт Талабану польового на моде-

лі гіпертрофії передміхурової залози у щурів здатний зменшувати прояви патологічного процесу, а саме гальмувати мембранодеструктивні процеси, віднов-лювати прооксидантно/антиоксидантний баланс в ор-ганізмі тварин.

2. Під впливом досліджуваного екстракту тала-бану нормалізується коефіцієнт маси передміхурової залози, збільшується продукція андрогенів, рівень андрогенної насиченості та співвідношення тестосте-рон/естрадіол, що позитивно впливає на спермато-генез у щурів.

3. За виразністю простатопротекторної дії густий екстракт Талабану польового дозою 100 мг/кг не по-ступається ефективності препарату порівняння про-стапланту форте, який вводили дозою 35 мг/кг.


1. Рациональная фармакотерапия в урологии: руководство для практикующих врачей / Под ред. Н.А.Ло-паткина. – М.: Литтера, 2006. – 824 с.

2. Тиктинский О.Л., Калинина С.Н., Михайличенко В.В. Андрология. – М.: ООО «МедИнформАгентство», 2010. – 576 с.

3. Яковлєва Л.В., Зайченко Г.В., Лар’яновська Ю.Б. та ін. Доклінічне вивчення лікарських засобів, призна-чених для лікування простатитів: Метод. рекоменд. – К., 2005. – 35 с.

4. Ahonen T.J., Härkönen P.L., Rui H., Nevalainen M.T. // Endocrinol. – 2002. – Vol. 143 (1). – Р. 228-38.

5. Bolyakov A. // Curr. Opin. Urol. – 2011. – Nov., Vol. 21 (6). – P. 527-534.

6. Ellem S.J., Risbridger G.P. // J. Steroid. Biochem. Mol. Biol. – 2010. – Vol. 28, №118 (4-5). – Р. 246-51.

7. Matzkin H., Chen J., Lewysohn O., Braf Z. // J. Urol. – 1991. – Vol. 145. – P. 309-312.

8. Moncada I. // Europ. Urol. Suppl. l. – 2003. – №2. – P. 3-8.

9. Novara G., Galfano A., Gardi M., Ficcara V. // Eur. Urol. – 2006. – Vol. 5, Suppl. 1. – P. 418-429.

10. Рai H.H., North C.S., Andriole G.L., Sayuk G.S. // J. Urol. – 2012. – Vol. 187 (6) – Р. 2106-2112.

11. Van Coppenole F. // Am. J. Physiol. Endocrinol. Metab. – 2001. – Vol. 280, №1. – P. 120-129.

УДК 616.65 – 002: 616.69 – 008.1ФАРМАКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ГУСТОГО ЭКСТРАКТА ЯРУТКИ ПОЛЕВОЙ НА МОДЕЛИ ДОБРОКА-ЧЕСТВЕННОЙ ГИПЕРПЛАЗИИ ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕ-ЛЕЗЫ У КРЫСА.В.Андрияненков, А.В.Зайченко, А.С.ТартынскаяВ статье приведены результаты исследования фармакологиче-ского действия густого экстракта Ярутки полевой на модели сульпирид-индуцированной гиперплазии предстательной же-лезы у крыс. Установлено, что густой экстракт Ярутки поле-вой в дозе 100 мг/кг оказывает выраженное простатопротек-торное действие и не уступает по эффективности препарату сравнения простапланту форте в дозе 35 мг/кг.

UDC 616.65 – 002: 616.69 – 008.1THE PHARMACOLOGICAL EFFICIENCY OF THE THICK EXTRACT OF THLASPI ARVENSE ON THE EXPERIMEN-TAL MODEL OF BENIGN PROSTATIC HYPERPLASIA IN RATS O.V.Andriyanenkov, G.V.Zaychenko, G.S.TartynskaThe article describes results of the study of the pharmacologi-cal action of the thick extract of Thlaspi arvense on the model of sulpiride-induced prostatic hyperplasia in rats. It has been found that the thick extract of Thlaspi arvense in the dose of 100 mg/kg has the prostate protective effect and is as good in its effi ciency as the reference medicine Prostaplantе forte in the dose of 35 mg/kg.

№3 71 2 ( )201 - dspace.nuph.edu.uaБ.Л.Парновський (Львів), p.szefer (gdansk),...

Documents